Американский булли

Американский булли – бодибилдер в мире собак. При взгляде на этого приземистого крепыша с оскалом хищника, с трудом верится в дружелюбие и кроткий нрав животного. Тем не менее, долой стереотипы!

• Краткая информация
• Основные моменты
• Характеристика породы
• История породы американский булли
• Стандарт породы американский булли
• Характер американского булли
• Воспитание и дрессировка
• Уход и содержание
• Здоровье и болезни американских булли
• Как выбрать щенка
• Цена американского булли

Краткая информация

• Название породы: Американский булли
• Страна происхождения: США
• Вес: 30-58 кг
• Рост (высота в холке): 40-57 см
• Продолжительность жизни: 8-12 лет

Основные моменты

• Американский булли – порода молодая, но уже успевшая полюбиться собаководам: грозная внешность вкупе с ласковым характером удивляет многих.
• Помимо неофициальных, существуют четыре зарегистрированных типа породы: стандарт, классик, карманный (покет) и XL.
• Эти собаки вливаются в любой семейный «коллектив» и с нежностью относятся к каждому человеку, а особенно – к тому, кого считают своим хозяином.
• Американским булли тяжело смириться с постоянным одиночеством, но и отсутствие владельца во время рабочего дня не вызовет у животных негодования.
• Будучи обладателями добродушного характера, собаки всё же склонны доминировать над окружающими, поэтому им требуется твёрдая рука – и для воспитания, и для дрессировки.
• Булли – неплохие охранники, но для попадания в рейтинг лучших сторожевых пород им не хватает агрессии по отношению к незнакомцам.
• «Американцы» неплохо уживаются с детьми любого возраста, а вот с содержанием представителей данной породы в семьях с другими домашними питомцами следует быть осторожными.
• Начинающим собаководам не под силу справиться с этими строптивыми великанами.

Американский булли – выходец из последнего десятилетия прошлого века. Личность этого устрашающего атлета скрывает уверенность, добродушие и редкое, но очаровательное умение попадать в забавные ситуации. Булли как нельзя лучше подходит под описание «мой ласковый и нежный зверь»: его любящее и лояльное отношение к членам семьи удивляет даже собаководов со стажем. Вместе с тем животное всегда готово продемонстрировать мощь и недюжинную силу – особенно если дело касается защиты тех, кто ему дорог. Не стоит становиться на пути разъярённого пса: игра с огнём обернётся трагичными последствиями.

История породы американский булли

Несмотря на недавнее происхождение породы, на тот момент слава о её прародителях не утихала уже два столетия. Виной тому – актуальность буль-бейтинга, кровожадного развлечения с единственно возможным исходом: собака атаковала прикованного к земле быка. Это зрелище вызывало восторг случайных зевак и участников подпольного тотализатора. Универсальными солдатами кровавой арены считались собаки, полученные в результате скрещивания терьера и староанглийского бульдога.

С запретом травли быков в 1835 году любители жестоких игр нашли ей замену в лице собачьих ям. В то же время путём тщательной селекции вывели новые бойцовые породы – кандидаты для участия в травле: бультерьера и стаффордширского бультерьера. Последние, мигрировав в США, обзавелись новым названием – американские питбультерьеры.

Мысли о создании породы (согласно другой версии, улучшении характера уже существующей) посещали селекционеров с 1980-х годов, но племенная работа началась десятилетием позже. Её цель заключалась в создании собаки-компаньона, которая сохранила бы устрашающую внешность, но обзавелась бы покладистым и дружелюбным характером. Задача казалась невыполнимой с учётом «материала», ведь в контролируемых вязках участвовали не декоративные породы, а свирепые четвероногие бойцы. Агрессия так прочно укоренилась в характере травильных собак, что селекционерам пришлось потратить не один год для её полного искоренения.

Документация по племенной работе над американскими булли не располагает достоверными сведениями, поэтому к потенциальным прародителям породы относят не только питбультерьеров и стаффордширских терьеров, но и бульдогов – французских, английских и даже американских. Многие основатели питомников (в частности, владелец Razor’s Edge Дэйв Уилсон) отрицали кровосмешение представителей более чем двух пород, но факт остаётся фактом: генотип американского булли вобрал черты по меньшей мере пяти пород.

История происхождения породы примечательна тем, что племенными работами занимался не один собаковод или клуб. Над созданием усовершенствованных животных трудились сотни американских специалистов. В основном они проживали в штатах Южная Калифорния и Вирджиния, но вскоре мода на собак распространилась по всей территории страны. Будущей породе дали имя – булли, что в переводе с английского означает «хулиган, задира».

Поскольку заводчики американских булли не делились результатами племенной работы и не объединялись в группы для дальнейшей селекции собак, экстерьер животных значительно отличался. Среди первых булли встречались крупные и более мелкие особи, которые имели разные пропорции, структуру и тип тела. Палитра окрасов насчитывала более десятка вариантов. Впрочем, сходство псов с их далёкими предками всё ещё вносило путаницу и препятствовало дальнейшему развитию породы. Это и послужило толчком для создания племенных организаций и клубов. Среди них – Кинологический клуб американского булли (ABKC), Объединённый кинологический клуб булли (UBKC), Породный кинологический клуб булли (BBKC), Объединённая ассоциация собак (UCA), Объединённый кинологический клуб (UKC). Европа не стала исключением: здесь основали Европейский кинологический клуб булли (EBKC). Филиалы последнего разместились в Италии, Бельгии, Германии, Нидерландах, Швейцарии и Франции.

Появление новой породы вызвало волну негодования среди любителей амстаффов и питбулей. Они считали американских булли не более чем бесцеремонным вмешательством в разведение классических бойцовых собак. По мнению селекционеров, представители новой породы не могли похвастать ни экстерьером, ни привлекательными рабочими качествами. К тому же недобросовестность отдельных заводчиков повлекла бы за собой появление метисов – обладателей похожей внешности, но ослабленного иммунитета и здоровья.

Признание породы состоялось в 2004 году. Первыми кинологическими организациями, которые внесли «американцев» в официальный реестр, стали ABKC, UKC и EBKC. Они же закрепили и стандарт булли, включающий четыре разновидности собак. Некоторые некрупные ассоциации и вовсе разработали собственную классификацию породы, исходя из экстерьера и размеров.

На международном уровне американские булли до сих пор не признаны, хотя численность собак растёт с каждым годом. Основная часть любителей этих великанов сосредоточена на исторической родине породы – США. Европейские страны не отличаются богатым выбором питомников, где разводят булли, например на территории России расположено не более десятка. Несмотря на это, собак всё больше ценят за качества незаменимых компаньонов и умение безукоризненно выполнять поставленные перед ними задачи.

Видео: Американский булли

Стандарт породы американский булли

Американский булли относится к породам средних размеров. Во внешнем облике животных прослеживается отдалённое сходство с их предками – питбулями и амстаффами, – за исключением более мощного и коренастого телосложения. Несмотря на внушительную гору мускулов, собаки довольно компактны и ловки, поэтому способны дать фору многим представителям бойцовых пород – и в скорости, и в выносливости.

В зависимости от высоты в холке американских булли делят на четыре категории.

• Стандарт (Standard) – эталон породы. Считается наиболее многочисленной. Рост кобелей варьируется в пределах 43-51 см, сук – 40-48 см.
• Классик (Classic) – облегчённый вариант «стандартных» булли. Отличается наиболее очевидным сходством с питбулями и стаффордширскими терьерами. Высота животных в холке аналогична типу «стандарт»: 43-51 см (кобели) и 40-48 см (суки).
• Карманный, покет (Pocket) – самый миниатюрный из всех «американцев». Рост кобелей достигает 36-43 см, сук – 33-40 см. В остальном внешний вид собак полностью соответствует стандарту породы.
• XL – гигант среди американских булли. Особи мужского пола вырастают до 51-57 см, женского – 48-54 см.

Помимо основных категорий, существует и неофициальная классификация «американцев». Булли, которые ниже представителей типа покет, относятся к разновидности «Микро» (Micro). Самые крупные собаки принадлежат к категории XXL. Ранее к числу типов, закреплённых стандартом, относили и пятый – «Экстрим» (Extreme). Со временем его упразднили по инициативе Кинологического клуба американских булли в показательных целях.

Масса тела собак зависит от их высоты в холке, но в целом варьируется от 30 до 58 кг.

Голова и череп

Голова булли квадратной формы и средней длины; кажется массивной и тяжёлой, чётко очерчена. Никогда не выглядит непропорциональной по отношению к корпусу собаки. Широкий череп примечателен выраженной лобной частью. Под плотной кожей прощупывается рельефная мускулатура, особенно развиты мышцы в области щёк.

Морда

Широкая и увесистая; её форма приближена к квадрату. Строение морды не препятствует свободному дыханию булли. Её длина меньше длины черепа, составляет не менее ¼ и не более ⅓ от общей длины головы. Допустимы незначительные складки. Переход ото лба к морде глубокий и отчётливый, но не настолько, как у брахицефальных пород собак. Спинка носа широкая и прямая, «переходит» в крупную мочку с развитыми ноздрями. Для неё допустима пигментация в любой цвет, кроме красноватых оттенков (свидетельствуют об альбинизме). Губы животного плотно прилегают к зубам; допустимо «провисание» в области уголков рта.

Уши

Уши слегка направлены вперёд, словно американский булли всегда чем-то встревожен; имеют высокий постав. Допустимо купирование ушей для создания одной из четырёх форм: бойцовской (battle crop), короткой (short crop), выставочной (show crop) или длинной (long crop). Многие владельцы собак отказываются от этой процедуры, поскольку «натуральные» уши не считаются дисквалифицирующим пороком.

Глаза

У американских булли глаза средних размеров; посажены широко, глубоко и сравнительно низко по отношению к черепу животного. Форма глаз – миндалевидная или овальная. Конъюнктива нижних век практически незаметна. Допустим любой цвет радужной оболочки, кроме голубого и синего, если он гармонирует с окрасом булли.

Челюсти и зубы

Крепкие челюсти «американца» образуют ножницеобразный прикус. При этом нижняя челюсть более сильная и «пугающая» в сравнении с верхней; её условная линия параллельна морде. Полная зубная формула обязательна.

Шея

Средней длины, с отчётливой мускулатурой; сужается от задней части черепа к спине. На загривке заметна небольшая «арка». Кожа плотная и упругая. Дряблость допустима только для американских булли типа XL.

Корпус

Корпус выглядит массивным, но в то же время компактным. Формат квадратный. Расстояние от холки собаки до локтей и от локтей до лап одинаково. Вариант, когда вторая величина незначительно меньше первой, допустим, но нежелателен. Грудная клетка образована плавно закруглёнными рёбрами, не выдаётся вперёд дальше плеч. Выглядит очень широкой за счёт огромного расстояния между передними конечностями булли. Спина короткая и сильная, может быть приподнята по отношению к крупу. Последний слегка наклонён до основания хвоста. Поясница короткая и широкая. Линия низа умеренно подобрана.

Хвост

Преимущественно крючкообразной формы; допустим и прямой «аналог». Посажен низко, сужается от основания к кончику. В спокойном состоянии опущен до уровня скакательных суставов. В движении приподнимается, продолжая линию верха. Если американский булли возбуждён или чем-то встревожен, хвост может «забрасываться» над спиной, но ни в коем случае не закручивается в кольцо.

Передние конечности

Мускулистые и крепкие, слегка вывернуты к предплечьям. Плечевые кости отведены назад, соединены с широкими и длинными лопатками под углом 35-45°. Локти плотно прижаты к грудной клетке, но небольшой просвет всё же допустим. Пясти гибкие и мощные, расположены под незначительным углом к поверхности. Лапы круглые и сводистые, пропорциональны общим габаритам собаки. Удаление прибылых пальцев желательно, но необязательно.

Задние конечности

Сильные и широкие, при осмотре сзади параллельные и прямые. Примечательны развитой мышечной системой (последняя особенно заметна в области бёдер животного). Должны выглядеть пропорционально в сравнении с передними конечностями. Скакательные суставы расположены низко, хорошо изогнуты. Отклонения допустимы только для американских булли класса XL. Опущенные пясти перпендикулярны поверхности земли, переходят в округлые лапы. По желанию можно удалить прибылые пальцы, но их наличие не расценивается как дисквалифицирующий порок.

Манера движения

Американские булли передвигаются уверенно и внушительно, но при этом выглядят так, словно каждую секунду ожидают резкой перемены событий. Для походки характерен сильный толчок задних конечностей. Рысь мощная, но в то же время лёгкая и хорошо скоординированная. Линия спины остаётся прямой, допустим её плавный изгиб в такт движениям собаки. Конечности не заходят ни наружу, ни внутрь; не пересекаются крестом и не «запутываются». При увеличении скорости ноги всё больше смещаются ближе к центральной линии.

Шёрстный покров

Туловище американского булли покрыто короткой и умеренно жёсткой на ощупь шерстью. Она плотно прилегает к корпусу; нет ни малейшего намёка на залысины. При любом освещении заметен глянцевый блеск волосков. Подшёрсток отсутствует.

Окрас

Стандарт породы лоялен по отношению к окрасу «американцев». Допустимы любые цветовые сочетания и формы поинтов. Исключение – мраморный окрас (мерль).

Возможные пороки

К распространённым дефектам породы американский булли относят:

• светло-розовую или красноватую пигментацию мочки носа;
• чрезмерно короткий или длинный хвост;
• заострённую и/или длинную морду;
• слаборазвитую нижнюю челюсть;
• волнистую или кудрявую шерсть;
• удлинённый шёрстный покров;
• обнажённое третье веко;
• слабую и тонкую шею;
• неуклюжие движения;
• недокус или перекус;
• выпученные глаза;
• вывернутые лапы;
• заломы на хвосте;
• сглаженный стоп;
• прямой прикус;
• гетерохромию;
• курносость;
• иноходь.

Собак дисквалифицируют по следующим признакам:

• уши формы «бэт» (как у летучей мыши);
• одно- или двусторонний крипторхизм;
• трусливое или агрессивное поведение;
• мраморный окрас шерсти;
• купированный хвост;
• закрученный хвост;
• карликовость;
• альбинизм;
• глухота.

Характер американского булли

Хотя американские булли выглядят суровыми и задиристыми здоровяками, их внешность не более чем благодатная почва для появления устрашающих стереотипов. На самом деле представители породы – жизнерадостные и уравновешенные собаки, которые легко идут на контакт и проявляют неподдельное дружелюбие к окружающим. Американские булли не избегают общения и ласки, с радостью перевернутся перед вами на спину и зажмурят глаза в ожидании трепетных поглаживаний.

Животных отличает поразительное умение уживаться со всеми членами «стаи», как говорится, от мала до велика. Булли способны улавливать «погоду в доме» и своевременно разряжать накалившуюся атмосферу забавной и неуклюжей выходкой. Представители породы доброжелательно относятся ко всем членам семьи, но хозяином считают лишь одного. С ним собаки нежны до умопомрачения и во что бы то ни стало стремятся вызвать счастливую улыбку на лице любимого человека. Если вам удалось подобрать ключик к сердцу обворожительного великана, будьте готовы к навязчивому (а иногда – и маниакальному) преследованию: американские булли не любят выпускать хозяина из виду.

Ввиду склонности привязываться к семье эти животные не смогут проводить большую часть времени в одиночестве. Если спонтанные поездки за черту города и стремление уединенно приводить мысли в порядок для вас привычны, откажитесь от приобретения американского булли. Эти собаки нуждаются в постоянном внимании, но всё же они не станут крушить мебель и непрерывно выть на запертую дверь в непродолжительное отсутствие владельца.

К сведению: не рекомендуется часто оставлять булли на самостоятельное попечение. Со временем животное перестанет видеть в вас лидера, к чьим словам нужно прислушиваться, а это чревато дополнительными проблемами с питомцем.

Несмотря на флегматичный и добродушный нрав, «американцы» склонны доминировать над начинающими собаководами. Особенно это касается молодых кобелей, которые стремятся отстоять свои права не только среди сородичей, но и среди людей. Чаще всего булли предпринимают попытки узурпировать власть в возрасте до полутора лет. Во избежание этого стоит чётко определить иерархию уже со щенячьего возраста, иначе потребуется вмешательство профессионального кинолога. Если у вас нет опыта содержания бойцовых собак, обратите внимание на другие породы. Не подойдут американские булли и пожилым людям, а также обладателям мягкого характера.

Животные известны развитыми охотничьими инстинктами, что делает их довольно сносными кандидатами на роль сторожевых собак. Зачастую американским булли не хватает агрессивности для того, чтобы считаться идеальными охранниками. Владельцы булли отшучиваются: этого и не нужно, ведь устрашающей внешности собак достаточно для отпугивания чужаков с охраняемой территории. Если кому-либо из членов семьи угрожает опасность, «американцы» превращаются в машину для убийств буквально по щелчку пальцев. В этот момент булли неважны размеры противника: животное будет защищать близких людей до последнего.

Представители породы идеально подходят в качестве семейных собак. Животные проявляют удивительную любовь по отношению к детям и мужественно терпят их выходки. Любопытство, игривость, стремление к шалостям и авантюрам – главные причины, по которым эти здоровяки находят общий язык с маленькими членами семьи. Американские булли способны участвовать в активных играх на протяжении нескольких часов, не огрызаясь и не кусая в ответ на болезненные толчки.

Важно: крайне нежелательно оставлять булли наедине с маленьким ребёнком. Внушительные габариты животного довольно травмоопасны.

Хорошо социализированные собаки прекрасно уживаются и с другими домашними питомцами. Исключением могут стать половозрелые кобели, которые ввязываются в драку по любым причинам – начиная территориальными и заканчивая половыми. Особенно это заметно во время прогулки, когда американский булли может проявлять агрессию по отношению к сородичам. Кошки, декоративные грызуны и птицы не лучшая компания для собак. По возможности ограничьте контакт «американца» с этими домашними животными.

Булли нельзя назвать настоящими «живчиками», но и лежебоками их также не считают. Потребность представителей породы в активности сможет удовлетворить даже обычный человек. Достаточно продолжительной прогулки (не менее полутора часов) дважды в день. Владельцы булли рекомендуют изредка отправляться с собаками в поход: новая обстановка, активные игры и общение с хозяином подарят питомцу массу положительных эмоций!

Воспитание и дрессировка

Несмотря на высокий уровень интеллекта и желание радовать своего хозяина, американский булли не самая простая в обращении порода. Эти собаки нуждаются в социализации с первого дня появления в новом доме. Важно научить питомца спокойно реагировать на всё, что может быть ему в новинку: звуки, запахи, животных и людей. При этом доверительные отношения между хозяином и его подопечным крайне важны. Вам предстоит стать для булли и верным другом, и безоговорочным лидером, иначе общение с собакой подарит массу хлопот.

Вмешательство опытного кинолога в случае с американским булли не будет лишним. Представители породы тонко чувствуют иерархию «стаи» и при первой удобной возможности стремятся занять главенствующую позицию. Необходимо вовремя осадить питомца, тем самым дав ему понять: место вожака не оспаривается. Воспитание «американца» должно быть в меру строгим, без применения физической силы. Если действовать с точностью наоборот, можно легко превратить булли в озлобленное и непослушное существо.

Владельцы собак отзываются о породе как о довольно обременительной для дрессировки в домашних условиях. Попав в руки новичка, американский булли со временем проявит строптивость и непослушание. Особенно это правило касается молодых кобелей, которые выражают склонность к доминированию сильнее, чем суки. Для плодотворного обучения командам рекомендуется прибегнуть к услугам опытного дрессировщика, который прежде уже работал с бойцовыми породами. Наблюдая за стратегией профессионала, вы и сами поймёте, как нужно обращаться с американскими булли во избежание проблем.

Обратите внимание: с 6-месячного возраста необходимо записать питомца на курсы по послушанию. С ЗКС (защитно-караульной службой) придётся подождать до тех пор, пока собаке не исполнится два года. Ранние занятия чреваты проблемами с психикой американского булли.

Вопреки распространённому заблуждению о том, что дрессировка без применения силы невозможна, булли нуждаются в положительных методах. При этом среди животных встречаются как лакомки, которых легко мотивировать «вкусняшкой», так и неженки, не представляющие обучение без ласковых поглаживаний за ухом. В ситуации с «американцами» нельзя обойтись прописными истинами дрессировки. Этих собак мотивируют самые неожиданные вещи: начиная прогулкой в парке и заканчивая покупкой нового пищащего мячика. Вам предстоит понять, что же радует вашего питомца больше всего, – и тогда обучение командам пойдёт как по маслу!

Уход и содержание

Уход за американским булли мало чем отличается от ухода за представителем другой короткошёрстной породы. Для опрятного внешнего вида собаки достаточно еженедельно вычёсывать шерсть с помощью щётки с грубой щетиной или перчатки-фурминатора. Гребни с редкими зубьями малоэффективны. Сезонная линька животного проходит практически незаметно, особенно если увеличить частоту вычёсываний до двух раз в неделю.

Американские булли не нуждаются в регулярном купании. Собак достаточно обтереть влажным полотенцем или «присыпать» сухим шампунем для ликвидации жирного блеска. Если же ваш питомец испачкался, воспользуйтесь гигиеническим средством без содержания щелочей и кислот, а затем смойте шампунь тёплой проточной водой. Короткая «шубка» булли обсыхает довольно быстро, поэтому пугать собаку громким жужжанием фена необязательно. Стоит лишь выделить животному укромный уголок и проследить за отсутствием сквозняков. Несмотря на крепкий иммунитет, американские булли подвержены простудным заболеваниям.

Запомните: не рекомендуется купать булли чаще одного-двух раз в месяц! В противном случае шерсть лишится защитного жирового слоя, а сбалансированная работа желёз нарушится. Это чревато появлением специфического запаха, от которого весьма сложно избавиться.

Непременно выделите время для ежедневного осмотра ушей «американца». Владельцы собак не рекомендуют протирать ушные раковины без видимой на то причины: велик риск спровоцировать воспаление, случайно занеся инфекцию. Удаляйте грязь и пыль только по мере необходимости с помощью ватного тампона, смоченного лосьоном с подсушивающим эффектом. Использования косметических палочек лучше избежать: неосторожное движение может травмировать мягкие ткани.

В регулярном осмотре нуждаются глаза американского булли, особенно после прогулки в ветреную погоду. Инородные частицы удаляются смахивающими движениями, направленными ко внутренним уголкам. Для этого используйте ватный диск и специальный раствор. В качестве альтернативы последнему можно взять и крепкий чай. При обильном закисании, слезотечении или покраснении глаз необходимо проконсультироваться со специалистом по поводу лечения.

Поддержания чистоты требует ротовая полость булли, которая ввиду анатомического строения склонна к образованию налёта. Для его полноценного удаления достаточно двух процедур в месяц. Вместо «человеческой» пасты используйте её аналог для животных (можно побаловать своего питомца средством с необычным вкусом). Не забудьте о зубной щётке или насадке на палец. В крайнем случае можно воспользоваться бинтом, плотно намотанным на палец.

Важна и профилактическая чистка зубов – с помощью экологически чистых резиновых игрушек или лакомств из спрессованных костей. Они замедлят образование твёрдого зубного камня, который можно удалить только в ветеринарной клинике.

Несмотря на высокую активность американских булли, естественного стачивания когтей о твёрдую поверхность недостаточно для комфорта питомца. Приобретите когтерез для крупных пород – гильотинный (для карманного типа «американцев») или серповидный (для булли разновидностей стандарт, классик и XL). Регулярно укорачивайте «маникюр» собаки, не забывая сглаживать острые края с помощью пилочки.

В зимнее время года необходимо внимательно осматривать подушечки лап: соль, которой посыпают лёд, может спровоцировать химический ожог. Поскольку породу отличает высокий болевой порог, питомец стерпит и серьёзные травмы, не подавая вида.

Одну из центральных ролей в полноценном развитии американского булли играет его питание. Владельцы собак утверждают, что питомцев можно кормить как промышленным кормом высокого качества (не ниже класса премиум), так и натуральными продуктами. Неважно, какой вариант выберете вы, ведь главное в кормлении булли – сбалансированный рацион.

Преимущество готовых кормов – правильно составленные пропорции витаминов и микроэлементов, которые необходимы для прекрасного самочувствия собаки. Рацион натурального происхождения подразумевает дополнительное употребление минеральных подкормок. Проконсультируйтесь с ветеринаром касательно витаминов, которые подойдут именно вашему псу. Самодеятельность в этом случае не приветствуется.

Основу натурального рациона должно составлять диетическое мясо, в идеале – отварная говядина без соли и прочих специй. Её рекомендуют сочетать с кашами: пшеничной, гречневой или рисовой. Бобовые крупы нежелательны, поскольку они вызывают вздутие живота. Употребление кисломолочных продуктов (простокваши, нежирного творога, кефира) допустимо не чаще 2-3 раз в неделю, иначе животному грозят проблемы с желудочно-кишечным трактом.

Не забывайте радовать американского булли сезонными овощами и фруктами: они не только вкусны, но и полезны. Столовая ложка растительного масла, ежедневно добавляемая в пищу, улучшит состояние кожи и шерсти собаки. Подойдёт оливковое, кукурузное, подсолнечное или льняное.

Щенка американского булли в возрасте от 2 до 6 месяцев кормят не реже 5 раз в день. В период до года количество приёмов пищи уменьшается до 3-4. Взрослую собаку старше 12 месяцев рекомендуется кормить не чаще 2 раз в сутки. Умеренные порции в сочетании с физическими нагрузками помогут избежать ожирения.

Рацион животного не должен включать:

• варёную, консервированную или сырую рыбу (допустима морская);
• жирную, солёную, острую и маринованную пищу;
• продукты с высоким содержанием кофеина;
• кости крупных животных, птицы и рыбы;
• изюм, смородину, виноград;
• сырое и/или жирное мясо;
• картофель в любом виде;
• хурму, персики и сливы;
• цельное молоко;
• лук и чеснок;
• цитрусовые;
• сырые яйца;
• грибы.

У собаки должен быть постоянный доступ к чистой питьевой воде; в идеале – бутилированной, но её можно заменить и проточной, предварительно настояв в течение 6-8 часов.

Американские булли – теплолюбивые создания, которым по душе уют городских апартаментов или частного дома. Для содержания в вольере лучше остановить выбор на более длинношёрстных породах: немецкой овчарке, шотландском колли, бобтейле или алабае. Содержание собаки в «тепличных» условиях подразумевает физические нагрузки – небольшие, но регулярные (не менее 3 часов в день). Для наращивания и укрепления мускулатуры полезны прогулки в специальных жилетах с грузом. Позвольте питомцу испытать свои силы и в более привычных «собачьих» видах спорта: аджилити, апортировке предметов или вейтпуллинге.

Здоровье и болезни американских булли

Поскольку порода появилась сравнительно недавно, заводчики американских булли так и не пришли к единому выводу касательно здоровья этих мощных собак. В среднем булли отличаются крепким иммунитетом, но подвержены отдельным недугам. Среди них:

• непереносимость жаркой погоды;
• атрофия зрительного нерва;
• дисплазия суставов;
• проблемы с зубами;
• демодекоз;
• катаракта.

Поскольку представители породы подвержены сердечным патологиям, ежегодный ветеринарный осмотр обязателен. Помимо этого, не стоит пренебрегать регулярной вакцинацией, а также обработкой от внешних и внутренних паразитов. Это поможет американскому булли оставаться здоровым как можно дольше.

Как выбрать щенка

Покупка американского булли может стать испытанием в духе охотника за сокровищами Индианы Джонса: на территории России существует лишь несколько питомников, которые специализируются на разведении породы. В основном они сосредоточены в окрестностях Москвы, Санкт-Петербурга и других крупных городов.

Часто недобросовестные заводчики продают под видом булли питбулей и амстаффов: в щенячьем возрасте эти породы и впрямь похожи друг на друга. Чтобы не стать жертвой обманщиков, обратитесь к европейским и американским заводчикам, которые зарекомендовали себя как добросовестные специалисты. Если возможность приобрести «заграничного» булли отсутствует, стоит воспользоваться услугами эксперта-кинолога, который имел дело с бойцовыми породами собак и без труда различит их между собой.

Впрочем, не стоит огорчаться: сравнительно малое поголовье породы свидетельствует о том, что в племенной программе участвуют экземпляры с хорошей генетикой. Прежде всего, определитесь с типом американских булли: стандарт, классик, покет или XL. В щенячьем возрасте животные выглядят одинаково, поэтому, если вы нуждаетесь в определённом классе породы, обратите внимание на более взрослых собак (от полугода и старше).

Пристройство щенков начинается с 1,5-2 месяцев, когда они больше не нуждаются в материнской заботе. Здоровые малыши проявляют активность (иногда – излишнюю) и любопытство по отношению к окружающему миру, выглядят ухоженными и опрятными. Полюбившийся вам щенок трусливо поджимает хвост и прячется в укромном уголке? Откажитесь от его приобретения: велик риск обзавестись болезненным питомцем, с которым визиты в ветеринарную клинику станут традицией.

Выбрав собаку, попросите заводчика предоставить паспорт с отметками о первичной вакцинации. Рекомендуется предварительно уточнить момент касательно условий содержания животных. Поначалу желательно воссоздать атмосферу, максимально приближённую к питомнику, чтобы четвероногий друг быстрее адаптировался к жизни в новой семье.

Цена американского булли

Стоимость представителей породы определена следующими факторами:

• статусом и местоположением питомника;
• соответствием стандарту;
• родословной;
• полом.

Цена американских булли в России начинается от 150 000 рублей и зачастую превышает отметку в 400 000 руб. За выбракованных собак запрашивают меньшую стоимость, но эти животные не могут участвовать в племенной программе. Выходцы из европейских питомников стоят значительно дешевле: около 700 евро. Впрочем, высокая цена и редкость породы лишь подогревают интерес собаководов: американские булли – идеальные друзья и компаньоны, без которых жизнь кажется уже не такой весёлой и увлекательной!

Опис породи американський буль – 2023

Американський буллі – порода, яка славиться своєю добродушністю, веселим і грайливим характером, слухняним вдачею. Цей вихованець ідеально підходить для сім’ї з дітьми, адже він дуже терплячий та із задоволенням бере участь у іграх.

Історія породи

Порода розпочала своє існування у 90-х роках XX століття у США. Основною метою розвідників було покращення характеру агресивних пітбультер’єрів. Тому в пару цих собак взяли лагідних стаффордширських тер’єрів. Виведенням породи займався не один заводник, тому FCI не прийняв стандарт зовнішнього вигляду собаки. Бувають буллі менше пітбулів за габаритами, а є собаки набагато більшого розміру.

Спочатку заводчики стаффордширських тер’єрів і пітбультер’єрів були в захваті від нової породи, адже, на думку, ці тварини ні зовнішністю, ні робочими силами не відрізнялися. Але за короткий проміжок часу у породи Буллі з’явилося багато шанувальників у всій Європі. Зараз ці тварини використовуються як компаньйони, але є робочі представники даної породи.

Цікаво! Це єдиний різновид породи, у якої може бути підвіс на шиї і піднятий куприк.

Вирізняють також XL Bully. Їх можна легко ідентифікувати за зовнішніми відмінностями:

1. Губи прилягають нещільно.
2. Дряблая кожа на шее.
3. Задні лапи трохи вищі, плюсни назовні.
4. Размер от 48 до 60 см.
5. Габарити набагато більші, ніж у стандартного типу.

Характер американского булли

Зовнішність часто буває оманливою, тому мускулистий, міцний буллі зовсім не такий, яким здається на перший погляд. Насправді ці собаки дуже орієнтовані на спілкування з людьми і не можуть без цього жити. Іноді добродушність породи сягає прилипливості. З новими людьми вони ознайомлюються з ентузіазмом, без агресії. При хорошому вихованні вихованець виростає дуже чемним і слухняним.

Якщо говорити про охорону, то він стане чудовим сторожем, а також без сумніву захищатиме улюбленого господаря. Проте один вид американського буллі вже налякає зловмисника.

Цікаво! Важливо відзначити ставлення собак дітей. Ці тварини любитимуть усіх членів сім’ї, навіть найменших. Буллі із задоволенням візьме участь в іграх, з терплячістю поставиться до різкості та грубості дитини, не дозволивши собі огризнутися.

Виховання та дресирування

Інтелект і покірність американських буллі робить процес дресирування для власника менш енерговитратним. Основне правило – м’який підхід. Ці собаки неагресивні, тому вимагають того ж таки від господаря. Найкращий метод – позитивне підкріплення.

Важливо! Забезпечте вихованця іграшками, щоб на самоті йому було нудно і він не вихлюпнув енергію на меблі, речі чи взуття.

Процес дресирування не повинен виснажувати вихованця. Краще робити часті, але короткі заняття. Запам’ятайте: фізична агресія, грубість завдадуть лише шкоди, аж до того, що американський буллі втратить до вас довіру. А відновити теплий зв’язок із вихованцем потім дуже складно.

Заохочення – важлива частина занять. Обов’язково підбадьоріть собаку чимось смачним або просто похваліть. У дресируванні ви повинні бути м’якими, терплячими, але водночас наполегливими. Тільки тоді ви зможете виростити гарного компаньйона.

Зміст та догляд

Американський буль – дуже активний собака. Фізичні навантаження, ігри, біг йому потрібні для доброго самопочуття та міцного здоров’я. Тому облаштується в квартирі він легко, за умови, що господар часто гулятиме з вихованцем.

У догляді та їжі буль невимогливий. Для підтримки блискучого вигляду шерсті варто вичісати його, а потім натерти замшею, так як вихованець схильний до линьки. Дресирування – важлива частина життя американських буллі. Без неї вони виростуть неслухняними та можуть кидатися на перехожих собак.

Слід зазначити, що з усіма членами сім’ї він порозуміється, а от ділити господаря з іншими улюбленцями навряд чи захоче. Особливо буйно американські буллі реагують на інших собак. У такому разі вони можуть швидко кинутися у бійку.

Здоров’я

Нагадаємо, що породу виведено нещодавно. Тому дослідження щодо схильності цих тварин до будь-яких захворювань не проводилися. З упевненістю можна лише сказати, що серед порід таких самих габаритів, буллі — довгожителі. У середньому вони мешкають 9-13 років.

Щоб бути здоровою, тварині необхідно проводити як мінімум годину на вулиці, займаючись фізичними вправами. Такі прогулянки допомагають виплеснути фізичну енергію.

живлення

У їжі вихованець невибагливий. Із задоволенням з’їсть як сухий корм, і натуральні продукти. Але варто стежити за тим, щоб організм вихованця отримував усі необхідні речовини. Тому до раціону доведеться додавати вітамінні комплекси.

Щодня перевіряйте вуха вихованця. Протирати їх щодня не потрібно, тому що можна спровокувати запалення. Але перевіряти, чи є там пил чи бруд, слід обов’язково. Для очищення не використовуйте ватяні палички, вони можуть травмувати тканини, що завдасть болю вихованцю. Краще вибрати ватяні диски.

Очі — ще один орган, який слід оглядати щодня. Прогулянки у вітряну погоду та біг можуть призвести до потрапляння сторонніх частинок. У цьому випадку видаляємо їх за допомогою рухів, що скидаються, до внутрішніх куточків ока ватними дисками з розчином.

Ненормальні ознаки, за яких не можна відкладати похід до лікаря:

У роті у буллі через особливості щелепи часто з’являється наліт. Використовуйте спеціальну щітку для тварин, насадку на палець або простий бинт.

Рекомендація! Купуйте вашому улюбленцю іграшки або спеціальні кістки. Поки тварина насолоджуватиметься грою з ними, іграшки захищатимуть зуби від утворення твердого зубного каменю, який видаляють лише у клініці.

Придбайте кігтерез, адже сточування кігтів про асфальт цим тваринам недостатньо. Тому обрізайте пазурі, потім згладжуйте їх пилкою. Взимку на подушечках лап може залишатися сіль від снігу, а це може спровокувати опік. Причому ви можете цього не помітити, адже порода собак буллі славиться загартуванням, і вихованець терпітиме до останнього.

Як вибрати цуценя

Щоб вибрати найкраще цуценя цієї породи, слід відвідувати виставки та спілкуватися із заводчиками. Зверніть увагу на поведінку гаданих батьків буллі, познайомтеся з ними. Адже таким же виросте ваш вихованець.

Будьте обережні при виборі заводчика, тому що деякі роблять своїм собакам ін’єкції стероїдами, щоб тіло вихованця було більш мускулистим і рельєфним. Найчастіше після припинення уколів у собаки виникають проблеми із суглобами. Така недуга може передатися і щеняті. Так що ставте якнайбільше питань, щоб вибрати сумлінного заводчика.

Ось основна характеристика здорового малюка породи американський буллі:

• відмінний апетит;
• блискуча, коротка вовна;
• вуха та очі без гною та закисання;
• спілкування з людиною із задоволенням;
• грайливість та цікавість.

Вартість американського буллі

Ціна тварини залежить від родоводу та типу, до якого він належить. Найменші тварини з цієї породи коштуватимуть $2600-3000, а ціна стандартів, класичних і XL, доходить до $6000.

Американський буллі — порода, яка підкорить своєю екзотичністю, впертістю, добродушністю. В результаті схрещування двох абсолютно несхожих собак вийшов ідеальний компаньйон, захисник, улюбленець сім’ї та вірний друг.

15 фактів Pawfect про американських собак-буллі, які сподобаються дітям

Американський хуліган Цікаві факти

До якого типу тварин відноситься американський хуліган?

Американський буллі – це новий гібрид собаки американського пітбультер’єра та американського стаффордширського тер’єра з іншим типом бульдогів.

До якого класу тварин належить американський хуліган?

Американський собака-буллі – це ссавець.

Скільки американських собак-буллі є у світі?

Немає достатньо інформації про їх точну популяцію, оскільки це порівняно нова порода, розроблена в Сполучених Штатах як високоякісні породи собак-компаньйонів.

Де живе американський хуліган?

Американська порода Булі була виведена, щоб стати чудовою сімейною собакою через її чудову якість товариства. Тож собаки нової породи живуть у домашніх будинках, квартирах чи там, де живе їхній власник.

Що таке середовище проживання американського хулігана?

Американські хулігани були створені, щоб стати найкращими сімейними собаками наприкінці 1900-х років роками відбору Розведення між американським пітбультер’єром та американським стаффордширським тер’єром або іноді з будь-яким бульдогом порід. Батьківська порода собак американських булірів, американський пітбуль або пітбультер’єр – це собаки загнаного типу з дуже агресивний характер, тоді як американський стаффордширський тер’єр є виставковою собакою, відомим своїм спокійним складним темпераментом. Поєднання обох створило цю недавно розроблену гібридну породу собак американського буллі або буллі пітбуль, з ідеєю мати мускулисту собаку, але дружню, ніжну та захисну. Таким чином, для американського хулігана ідеальним місцем проживання буде будинок їхньої людини, бажано з двором, де вони можуть бігати або, можливо, в приміщенні на колінах свого власника для нескінченних потирань і обіймів.

З ким живуть американські собаки-буллі?

Американська порода Булі була створена, щоб стати найкращим другом вашої родини або найкращим собакою-компаньйоном, якого ви можете попросити. Так цуценят американського буллі привчають жити в домашніх будинках або квартирах зі своїми господарями. Будучи нащадками дуже агресивних собак, які використовувалися для кровоспорту, у поєднанні зі спокійними шоу-хуліганами, Американські собаки-буллі демонструють дуже дружелюбний і захисний темперамент, що робить їх найкращими собаками-компаньйонами. Вони хороші з великими сім’ями з кількома домашніми тваринами або з інвалідом, який живе окремо, оскільки вони сумісні з обома умовами. Американські хулігани добре живуть у теплому кліматі.

Скільки живе американський хуліган?

American Bully Pit має середню тривалість життя від 8 до 13 років, залежно від її розміру, харчових звичок та загального стану здоров’я. Оскільки американські хулігани є собаками дизайнерських гібридних порід, вони можуть страждати від певних проблем зі здоров’ям, поширених у порід хуліганів, таких як BOAS. (синдром брахіцефального обструктивного дихальних шляхів), дисплазія кульшового та ліктьового суглобів, вишневе око (ненормальне випинання яскраво-червоної ніктитанової залози) серед інші.

Як вони розмножуються?

American Bullies були створені собаківниками за допомогою сучасної передової науки штучного запліднення. Вони можуть природно спаровуватися, але штучне запліднення стало більш популярним через його гнучкість вибору та високий рівень успіху. Але штучне запліднення – це правильний час. Жінка американського буліга отримує першу течку приблизно у шість місяців. Заводчики зазвичай стежать за рівнем прогестерону у собаки та його піком після овуляції. Після завершення овуляції яйцеклітини проходять період дозрівання, щоб стати плідними протягом двох днів. Після цього процесу охолоджену або заморожену сперму собак попередніх чемпіонських порід або будь-якої обраної породи собак можна запліднити для запліднення яйцеклітин. У середньому через 63 дні вагітна собака американського булі народить від чотирьох до восьми цуценят американського булі.

Який їх природоохоронний статус?

Американський Булі Піт – це досить нова порода собак, і була визнана лише Американським Кеннел Клубом Булі. зовсім недавно, у 2004 році, і з тих пір вони стали широко популярними в різних англомовних країни. Порода американський булі не занесена до червоного списку МСОП. Але через відсутність достатньої інформації неясно точне населення цієї породи Булі.

Американський хуліган Цікаві факти

Як виглядають американські собаки-буллі?

Американські хулігани дуже схожі на своїх предків, таких як американський бульдог, англійський бульдог, Американський пітбультер’єр і американський стаффордширський тер’єр з чітко вираженими м’язами і тілом зріст. Як і більшість порід булі, американська порода Булі також має коротку, гладку, жорстку та глянсову шерсть різних кольорів чорного, білого, блакитного, коричневого, коричневого тощо. Американські хулігани мають широкий череп і досить виражені щокові м’язи з високо посадженими вухами, які можна купірувати або не купірувати. Вони мають чітко виражену лінію щелепи, що демонструє силу кусання на нижній щелепі та злегка розслаблені губи. У них середня морда, закруглена вгорі і квадратна знизу очі, сидять на важкій шиї. Незважаючи на те, що у них коротка спина і маленькі врослі хвости, у них широкі передні лапи і сильні м’язисті лопатки, а зморшкувата шкіра надає їм страх.

Які вони милі?

Американський хуліган може виглядати дуже агресивно, але насправді це чарівна, доброзичлива і ніжна порода собак, і вони досить милі. Цуценята американського буллі ще миліші з їхніми овальними або круглими очима, короткою мордою та короткою спиною з невеликим хвостиком. Це щасливі, ніжні, товариські, впевнені собаки з доброзичливим і люблячим характером, що робить їх чудовими домашніми тваринами. Вони також надзвичайно віддані, слухняні і хочуть тільки догодити своїм господарям, оскільки їх дуже легко дресирувати.

Як вони спілкуються?

Як і всі собаки, американський хуліган також гавкає, гарчить, скиглить або виляє хвостом, щоб повідомити свій душевний стан. Вони не агресивні або екстремально гавкають, але при належній підготовці вони можуть бути відмінними сторожовими собаками. Незважаючи на те, що вони відомі своєю доброзичливістю до людей, вони можуть бути злісними, коли справа доходить до зловмисників і загроз, оскільки вони досить сильні.

Наскільки великий американський хуліган?

Американські хулігани бувають різних розмірів. Існує п’ять типів собак породи американський булі, залежно від їх розмірів, а саме стандартний булі, кишеньковий Bully, XL Bully, Classic Bully, Extreme Bully, які були визнані Американським клубом розплідників Bully (ABKC). Американський хуліган типу XL є найбільшим серед усіх, і вони досягають зросту від 19 до 23 дюймів (48,26 см – 58,42 см), а найменший — американський хуліган кишенькового типу з зростом 13-17 дюймів (33,02 см-43,18). см). Стандартний тип і класичний тип американського хулігана є найпопулярнішими, але класичний має більш легку раму і не має жодних перебільшених рис, як інші.

Extreme American Bully — це перебільшена версія Standard American Bully з більшою масою, обхватом і щільністю кісток, що робить їх важчими. Вони не мають певного зросту чи ваги, оскільки вони повністю залежать від порід хуліганів, які були змішані.

Як швидко може бігати американський хуліган?

Американський хуліган, як і його родичі пітбулі, може бігати з середньою швидкістю 25-30 миль/год (40-48 км/год). Це досить енергійні та грайливі собаки, але ви не повинні змушувати американського хулігана бігати протягом перших одного-двох років, залежно від їх розміру, поки їх пластини росту не закриються. Чим більше ваш тип американського хулігана, тим більше вам доведеться чекати.

Скільки важить американський хуліган?

Американський хуліган досить важкий собака для свого зросту в порівнянні з іншими собаками такого розміру через їх м’язистий зріст і більш високу щільність кісток. Приблизна вага американського хулігана становить до 66 фунтів – 88 фунтів (30 кг – 40 кг). Самці собаки важчі за самок.

Як у них чоловічі та жіночі назви видів?

Самця американського Булі називають собакою, а самку Булі Піта — сукою.

Як би ви назвали дитину американського хулігана?

Американські хулігани – це собаки, тому його дитину називають цуценям американського хулігана або цуценям.

Що вони їдять?

Дуже важливо забезпечити збалансоване здорове харчування вашого американського хулігана, особливо якщо ви хочете, щоб він прожив довге і здорове життя. Вони вважають за краще їсти сирі корми для собак, як-от свинина, баранина, ламінарія, лосось, яйця, навіть свіжі фрукти та овочі, йогурт, серед іншого. Дієта з сирої їжі пояснює споживання білка, забезпечуючи незмінними амінокислотами та поживними речовинами, багатими ферментами. Вони сприяють довговічності американського хулігана, його репродуктивній здатності, імунній системі та алергії. Корм для собак преміум-класу, багатий антиоксидантами, білками, вітамінами, також рекомендується для ваших американських хуліганів, але переконайтеся, що дотримуйтеся однієї певної марки. Сирий корм для собак також може бути шкідливим, оскільки він може викликати бактерії, тому ви також можете злегка прокип’ятити їх, щоб знищити такі мікроби.

Вони слиняві?

Американський хуліган досить слинявий, оскільки від природи вони мають тенденцію багато слини. Як і більшість порід Буллі або бульдогів, у них є «рефлекс Павлова», який змушує їх пускати слину, коли навколо них є їжа або коли ви відкриваєте пакунок з кусочками, навіть якщо вони не голодні. Вони також пускають слину, коли вони схвильовані прогулянкою або коли бачать або відчувають запах собаки протилежної статі, а також коли відчувають загрозу чи агресивність. У цуценя американського хулігана починають текти слини, коли у нього починають прорізуватися зуби. Але ваша собака також може надмірно слини, це може бути серйозним. Це може бути сигналом про проблеми зі шлунком, ротовою порожниною або зубами.

Чи були б вони хорошими домашніми тваринами?

Американська порода Булі була розроблена в Сполучених Штатах, щоб стати найкращою сімейною собакою. Американські хулігани – чудові сторожові собаки, оскільки вони впевнені в собі і мають свою індивідуальність. Але не плутайте їхню впевненість за агресію, оскільки це дуже енергійні, грайливі та щасливі собаки. Вони надзвичайно віддані та слухняні, тому їх досить легко дресирувати, особливо з ласощами. Вони є великими майстрами, які люблять, і те, що зробити вас щасливими, робить їх щасливішими. Але будьте послідовні та впевнені у дресируванні вашої собаки. Як тільки буде встановлено, що ви є лідером у відносинах між вами та вашим американським хуліганом, він або вона стане вашим найкращим другом протягом усього життя. При правильному вихованні цуценя агресія або його велика сила не будуть проблемою, оскільки він зрозуміє свою роль у сім’ї чи господарстві. Але вони дуже захищають свого власника або членів сім’ї, якщо вони відчувають загрозу або відчувають небезпеку для сім’ї, це виходить за рамки захисту їх.

Відповідно до вимог до догляду, це порода, яка не вимагає догляду. Вони не гіпоалергенні, а середньо линькі. У них коротка шерсть, яку потрібно розчісувати раз на тиждень, а прогулянок двічі на день достатньо для мінімальних потреб у фізичних навантаженнях. Собаки породи американський булі досить енергійні та грайливі, але вони люблять притискатися біля своїх господарів і вимагають необмеженого тертя живота.

Ти знав.

Екстремальних американських хуліганів також називають «екзотичними хуліганами».

Одного разу американського хулігана на ім’я Білий носоріг продали за 250 000 доларів.

Американський хуліган, незважаючи на те, що походить від американських пітбультер’єрів, тепер визнаний двома окремими породами.

Американський пітбультер’єр заборонений у 12 країнах, а саме у Франції, Данії, Польщі, Норвегії, Новій Зеландії, Бельгії, Канаді, Бразилії, Фінляндії та на території США в Пуерто-Ріко.

Характеристика та проблеми зі здоров’ям

Фізичні характеристики американського хулігана пов’язані з його м’язовою структурою тіла та величезною силою. Він відомий своєю короткою спиною, зморшкуватою шкірою, коротким блискучим хутром, широкими і вигнутими передніми лапами, широкими плечима, короткою і округлою мордою і невеликим незакрученим хвостом. Забарвлення шерсті варіюється в залежності від батьківської породи і, як правило, різного кольору, іноді навіть різнокольорового. Їхні вуха можуть бути купіровані або не купіровані, обидва прийнятні.

Їхні характеристики темпераменту включають доброзичливе і м’яке ставлення до людей та інших тварин. Вони заслуговують на довіру, віддані, слухняні та впевнені в натурі з чудовою особистістю.

Американських хуліганів легко утримувати або доглядати, оскільки вони можуть стати досить незалежними за умови належного навчання, оскільки вони з високоякісної породи. Якщо ви не придбали свого американського буллі у відомого зареєстрованого заводчика, можливо, вам доведеться подбати про нього ці прекрасні малюки, оскільки вони схильні до кількох проблем зі здоров’ям і багатьох інших ускладнень, характерних для цієї породи.

Отримання власного американського хулігана

Якщо ви хочете мати американського хулігана як улюбленого домашнього улюбленця для вашої родини з дітьми чи ні, це відмінний вибір. Але вони також супроводжуються певними ускладненнями та проблемами. Незважаючи на те, що усиновлення американського хулігана і догляд за ним не є найутомнішою роботою, оскільки це порода, яка не потребує обслуговування, але деякі собаки можуть зіткнутися з певними проблемами зі здоров’ям, оскільки це часто зустрічається в породі.

Американським хуліганам може бути важко володіти залежно від країни, в якій ви живете, оскільки вони заборонені в кількох європейських країнах, кількох штатах США та Океанії (Нова Зеландія та Австралія) через схожість з американськими пітбультер’єрами та часто плутають між два. Переконайтеся, що вони легальні володіти або розводити у вашій країні.

Цуценя американського буллі може бути досить дорогим, і одне цуценя може коштувати від 2000 до 7000 доларів, залежно від батьківської породи та їхньої ціль, тобто вартість цуценя чемпіонської породи буде вищою, оскільки він стане виставковою собакою, ніж вартість цуценя Булі піт, з яким розводяться інші собаки. Вартість також залежить від типу цуценя породи Булі, який залежить від розміру дорослої собаки.

Тут, у Kidadl, ми ретельно створили багато цікавих фактів про тварин, які можна знайти для всієї родини! Дізнайтеся більше про деяких інших ссавців, включаючи Мікс чихуахуа Пітбуль і cheagle .

Ви навіть можете зайнятися вдома, намалювавши один на нашому біг собаки розмальовки.