Імперативний метод у регулюванні правових відносин

Імперативний метод – це метод, який використовується в публічному праві для врегулювання вертикальних відносин між державою і громадянами (організаціями). У процесі регулювання цих відносин держава наділяє владними повноваженнями одних суб ‘єктів і покладає на інших відповідні обов’ язки. Між цими об ‘єктами в результаті складаються відносини підпорядкування і влади.

Імперативний метод у земельному праві

Цей метод налагодження відносин між об ‘єктами ще називають директивним або авторитарним. Метод врегулювання встановлено законодавством та застосовується як спосіб впливу на поведінку юридичних та фізичних осіб, який має право використовувати посадову особу у спірних ситуаціях.

Спосіб впливу – це положення, встановлене законодавством, яке змінює поведінку осіб у бік стимулювання або обмеження. При цьому вибраний метод повинен відображати особливості свого впливу. В умовах розвитку земельного ринку та ринкових відносин слід виявити методи, враховуючи особливості режиму правового врегулювання суспільних відносин, які входять в предмет галузі. Імперативний метод обумовлюється характером і специфікою регульованих відносин. Підбираються відповідні способи та прийоми для правового впливу.

Встановлення обов ‘язків

Імперативний метод регулювання виражається у визначенні правовідносин і заборон між об ‘єктами, які не підлягають виконанню. Визначення обов ‘язків – це основний метод правового регулювання, оскільки він займає істотне місце в змісті земельно-правових норм. Обов ‘язок, введений законом, унеможливлює будь-які відхилення в її виконанні, оскільки в цьому випадку передбачено покарання. Заборони в земельному праві – це межі належної і можливої поведінки учасників земельно-правових відносин.

Ці межі дозволяють уникнути реалізації інтересів суб ‘єктів за рахунок утиску інтересів суспільства або держави. Межі поведінки встановлюються для того, щоб суб ‘єкти земельних відносин при виконанні своїх обов’ язків і досягненні цілей не застосовували способи, що суперечать інтересам держави і суспільства.

Диспозитивний метод

Імперативний і диспозитивний метод правового регулювання відрізняються тим, що при використанні другого способу суб ‘єктам земельних відносин дається певна свобода дій. Вони мають право досягати своїх цілей, роблячи свій розсуд.

Види диспозитивного методу

Є три види диспозитивного методу: делегуючий, рекомендаційний і санкціонуючий. Делегуючий метод – це надання прав і свобод суб ‘єктам земельних відносин за певним колом повноважень. Рекомендаційний метод – це надання можливості альтернативної поведінки, тобто в даному випадку суб ‘єкт має право сам вибирати спосіб своєї поведінки для досягнення встановлених цілей. Рекомендації держави тільки полегшують вибір рішення. Санкціонуючий метод – це надання суб ‘єкту права самостійно приймати рішення, але попередньо воно має бути схвалено і прийнято законним компетентним органом.

Отже, імперативний метод – це дії, встановлені законодавством. Тоді як метод диспозитивний передбачає добровільність і рівність сторін.

ІМПЕРАТИВНИЙ МЕТОД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: ОКРЕМІ ДУМКИ ЩОДО ПОДАЛЬШИХ ПЕРСПЕКТИВ ДОСЛІДЖЕННЯ

Стаття присвячена аналізу імперативного методу адміністративного права. Автор констатує, що імперативний метод є, безумовно, основним методом правового регулювання, який поряд із приписами та заборонами застосовує такі специфічні способи як субординація та координація. Однак переформатування предмета адміністративного права і включення до його кола таких правовідносин, що будуються на засадах «взаємного права вимоги», а також таких, що характеризуються рівністю (хоча часом відносною) їх учасників, є наслідком неминучої зміни акцентів у правовому регулюванні таких відносин, застосуванні інших, більш збалансованих засобів правового впливу.

Біографія автора

В. В. Юровська, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Посилання

Словник української мови: В 11 томах. Т. ІV. К. : Видавництво «Наукова думка», 1973. 840 с.

Новейший философский словарь: 3-е изд., исправл. Мн.: Книжный Дом. 2003. 1280 с.

Философский энциклопедический словарь / ред.-сост. Е.Ф. Губского [и др.]. М.: ИНФРА-М, 2006. 574 с.

Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. К.: Ваіте, 2015. 392 с.

Адміністративне право України. Академічний курс : підручник: у 2-х т. / ред. колегія: В. Б. Авер’я- нов (голова). К. : Вид-во «Юрид. думка», 2004. Т. 1. Загальна частина. 2004. 584 с.

Про затвердження Положення про Національне агентство України з питань державної служби: постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року за No 500 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/500-2014-%D0%BF

Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 року [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1550-14/parao83#o83

Кодекс про адміністративні правопорушення України: Закон України від 07 грудня 1984 року No 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. 1984. No 51. Ст. 1122.

Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran311#n311

Про очищення влади: Закон України від 16 вересня 2014 року [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1682-18/paran32#n32

Про адміністративні послуги: Закон України від 6 вересня 2012 року [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5203-17

Авер’янов Вадим Борисович. Вибрані наукові праці/ Упорядники: Андрійко О.Ф. (керівник колек- тиву), Нагребельний В.П., Кисіль Л.Є., Педько Ю.С., Дерець В.А., Пухтецька А.А., Кірмач А.В., Люлька Л.В. За заг. ред.: Ю.С. Шемшученка, О.Ф. Андрійко. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2011. 448 с.

Тема 1. Поняття конституційного права України

Основні поняття: конституція, правонаступництво.

§ 59. Поняття, предмет та метод конституційного права України. Джерела конституційного права України

1. Які ви знаєте галузі права?

2. Які ще елементи містить система права?

Конституційне право — галузь права, тобто сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що забезпечують існування держави: основи конституційного ладу України, статус людини й громадянина, територіальний устрій держави, форми демократії, систему органів державної влади й місцевого самоврядування.

Конституційне право — основна галузь права України.

Предметом конституційного права України є такі групи суспільних відносин.

1. Сукупність суспільних відносин, що визначають конституційний лад України: унітарний територіальний устрій, республіканську форму правління, демократичний політичний режим, розподіл влади, систему державних органів.

2. Суспільні відносини щодо здійснення влади народом України: відносини, які визначають засади народовладдя, суверенітету народу, форми безпосередньої демократії (вибори, референдум), місцеве самоврядування.

3. Суспільні відносини, що пов’язані зі статусом людини в державі: відносини громадянства, права та обов’язки людини.

Як і будь-яка галузь права, конституційне право України має притаманний лише йому метод правового регулювання.

Основними прийомами та способами впливу конституційного права України на суспільні відносини є припис, заборона й дозвіл.

• Припис (позитивне зобов’язання). Зазначений прийом використовується в нормах конституційного права, які визначають основи діяльності органів державної влади та посадових осіб. Саме через припис на державні органи покладається обов’язок діяти певним чином.

Позитивне зобов’язання застосовується у правовідносинах, у яких на одну сторону покладається юридичний обов’язок вчинити активні дії, а інша сторона має право вимагати вчинення таких дій. Якщо обов’язок не буде виконаний, то правовими нормами передбачена можливість забезпечити виконання юридичного обов’язку.

• Заборона. У разі застосування зазначеного прийому норма права покладає на особу (орган) юридичний обов’язок утриматися від вчинення певних дій у випадках, які визначені відповідною нормою. Наприклад:

Частина 3 статті 15. Цензура заборонена. Частина 2 статті 126. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

• Дозвіл. У тих випадках, коли правова норма надає особі можливість прийняти самостійне рішення щодо вчинення певних дій або утриматися від їх вчинення, це і є використання дозволу як способу регулювання суспільних відносин. Наприклад: Частина 1 статті 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частина 1 статті 35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.

Джерело конституційного права — нормативно-правовий акт, який регулює конституційно-правові відносини.

Джерела конституційного права України мають загальні ознаки (такі, що притаманні джерелам будь-якої галузі права) та спеціальні ознаки (притаманні лише їм).

КЛАСИФІКАЦІЯ ДЖЕРЕЛ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Що таке конституційне право? 2. Які групи суспільних відносин є предметом конституційного права? 3. Якими є основні прийоми та способи впливу конституційного права на суспільні відносини? 4. Назвіть загальні ознаки джерел конституційного права. 5. Які вам відомі спеціальні ознаки джерел конституційного права? 6. Дайте класифікацію джерел конституційного права.