Причини, види та показники безробіття

Ставлення до безробіття як до соціально-економічного явища не завжди було однозначним і з часом змінювалося. На початку XX ст., коли розміри безробіття у світовому масштабі були досить великі, вважалося, що воно є найбільшим соціальним злом, з яким держава повинна боротися всіма способами й методами. У середині XX ст. в умовах побудови суспільств із соціальною ринковою економікою сформувався новий погляд на безробіття як на соціальне явище, що через епізодичний характер не представляє серйозних проблем для держави.

Основними причинами виникнення безробіття є:

• 1) добровільне звільнення з метою пошуку більш сприятливого варіанта трудової діяльності;
• 2) спад виробництва на підприємствах;
• 3) зниження попиту на ряд професій та ін.

Безробіття породжується й відрізняється різною тривалістю й соціально-економічними наслідками. Залежно від цих критеріїв розрізняють: фрикційне, сезонне, структурне, циклічне та інституціональне безробіття.

Фрикційне безробіття виникає, коли частина працюючих добровільно змінює місце роботи або шукає нову роботу після звільнення. Такий вид безробіття вважається неминучим і, навіть, у деяких випадках, бажаним, оскільки ініціатива звільнення виходить від самого працівника. Крім того, значна кількість людей знаходить більш гідне застосування своїх професійних здібностей та знань, вирішуються питання підвищення рівня оплати праці, продуктивності, а отже, й більшої ефективності для суспільства за рахунок більш раціонального розподілу ресурсів праці.

Фрикційне безробіття є тимчасовим і, як правило, не перевищує одного-двох місяців. В економічно розвинених країнах такий вид безробіття перебуває на рівні 3—6 % від числа економічно активного населення.

Сезонне безробіття виникає у зв’язку з сезонним характером деяких робіт. До них належать: сільськогосподарські роботи, переробка овочів і фруктів, сплав лісу, окремі види рибальства й полювання, будівництво й видобуток корисних копалин та ін. Сезонно працюють не тільки люди, а й підприємства, окремі галузі економіки. Відмінною рисою сезонного безробіття є її порівняно легка прогностичність. За ступенем добровільності таке безробіття близьке до фрикційного.

Ще одним видом економічно виправданого безробіття є структурне безробіття. Такий вид безробіття зумовлений зміною, з одного боку, споживчого попиту на товари, а з іншого — зміною структури виробництва, що реагує на зміну споживчого попиту. В основі цих процесів лежить науково-технічний прогрес, поява нових матеріалів, технологій, предметів споживання, послуг. Споживчий попит і структура виробництва впливають один на одного. Поява нових технологій, нових видів товарів і послуг неминуче призводить до необхідності перебудови виробництва, появи нових і відмирання деяких старих професій, перепідготовки персоналу. Структурна зміна виробництва призводить до звільнення працівників, які за своєю спеціальністю й кваліфікацією не відповідають новим вимогам виробництва. Структурне безробіття — це в основному безробіття застарілих професій.

Істотні структурні зрушення у виробництві та складі персоналу зумовили: поява нових поколінь електронної техніки й устаткування, комп’ютеризація діяльності, розвиток автоматизації виробничих процесів, поява нових видів енергії й підприємств енергетики та ін. До структурного може бути частково віднесено безробіття, викликане конверсією підприємств військово-промислового комплексу (ВПК) в Україні. Частково, тому що переорієнтація ВПК на випуск цивільної продукції є структурною зміною, але внаслідок того, що ВПК в Україні продовжує зазнавати серйозних труднощів, подібний процес можна характеризувати як занепад галузі або її застій.

Структурне безробіття виникає не тільки через професійну невідповідність попиту та пропозиції на ринку праці, а й через їх територіальну невідповідність, коли в деяких районах виникають нові виробництва, а в інших — ліквідуються.

Різновидом структурного безробіття є технологічне, коли в результаті науково-технічного прогресу, появи нової високопродуктивної техніки різко зростає продуктивність праці працівників, у результаті чого частина з них стає зайвою. У той же час, поява виробництв, заснованих на використанні нової техніки й технології, приводить до зростання потреби в персоналі й знижує тиск на ринок праці.

Розходження між “структурними” і “фрикційними” видами безробіття полягає у тому, що перший вид безробітних потребує обов’язкової додаткової підготовки або перенавчання, тоді як другий, за винятком осіб, які уперше шукають роботу, має всі навички для працевлаштування.

Виокремлюють також інституціональне безробіття, зумовлене недосконалістю деяких правових норм, які регулюють матеріальну підтримку безробітних, податкової системи й ін. Так, надмірні матеріальні виплати безробітним можуть знизити в них стимули до пошуку роботи й створити можливість жити за рахунок допомоги по безробіттю. Високий податковий тягар також стримує стимули до пошуку роботи або до відкриття власного бізнесу.

Сукупність фрикційного й структурного безробіття деякі економісти вважають природним рівнем безробіття. Основи аналізу такого рівня безробіття заклав американський економіст Мілтон Фридман (Чиказька школа). Він вважав природним рівнем величину непереборного безробіття, що супроводжує довгострокову рівновагу попиту та пропозиції на ринку праці й складається з безробіття фрикційного й інституціонального.

Американські вчені Рональд Дж. Еренберг і Роберт С. Сміт зазначають, що “природному” рівню безробіття (рівню безробіття при повній зайнятості) важко дати точне визначення, оскільки є кілька альтернативних концепцій. Одна визначає природний рівень безробіття як рівень, за якого заробітна плата й інфляція викликані ростом цін. Інша — як рівень, за якого кількість незайнятих робочих місць дорівнює кількості безробітних. Третя — як рівень безробіття, за якого будь-яке збільшення сукупного попиту не призводить до подальшого скорочення числа безробітних. Як різновид останнього визначення природним рівнем безробіття вважають такий, за якого всі види безробіття мають добровільний (фрикційний і, можливо, сезонний) характер. І, нарешті, зовсім недавно природний рівень безробіття стали визначати як рівень, за якого відсоток безробіття залишається незмінним.

Найбільш руйнівних наслідків зазнає циклічне безробіття, яке виникає у зв’язку з нерівномірністю розвитку економіки, різким скороченням виробництва, пов’язано із циклічними економічними спадами, кризами. За таких умов багато підприємств зменшують або припиняють діяльність, стають банкрутами, чисельність персоналу скорочується, відбувається масове звільнення працівників, ринок праці переповнюється людьми, що шукають роботу.

Циклічне безробіття можна характеризувати як безробіття недостатнього попиту на працю, що породжує хаос в економіці. Для безробітних в умовах економічної кризи характерні: розпач, безвихідність, готовність на жертви заради заробітку. Це найважча форма безробіття з найбільш руйнівними для людей соціально-економічними наслідками. За характером прояву розрізняють відкрите, у тому числі, зареєстроване, і приховане безробіття.

Відкрите безробіття не вимагає особливих коментарів: люди привселюдно заявляють про своє бажання працювати й активно займаються пошуком роботи. До зареєстрованого безробіття належить та частина громадян відкритого безробіття, яка зареєстрована в органах служби зайнятості населення.

Приховане безробіття характеризує стан людей, які працюють за наймом, але:

• а) незадоволені роботою й підшукують інше місце основної або додаткової роботи;
• б) мають більшу ймовірність втратити роботу через претензії роботодавця, незадоволеного якістю праці або іншими обставинами, і тому шукають іншу роботу;
• в) зайняті неповний робочий день або перебувають в адміністративній відпустці без відповідної оплати, шукають і готові перейти на іншу роботу.

Рівень прихованого безробіття визначається спеціальними обстеженнями, а також експертною оцінкою керівників великих підприємств, органів управління, фахівців служби зайнятості населення, вчених.

За тривалістю безробіття підрозділяється на короткочасне, помірне, тривале й застійне.

Короткочасне безробіття, тривалістю один-два місяця, характерне для фрикційного різновиду. Помірне триває до 12 місяців. Тривале — від 12 до 18 місяців. Застійне — понад 18 місяців. Характеристики тривалості безробіття, звичайно, умовні. Для однієї людини безробіття протягом двох-трьох місяців є надмірно тривалим, для іншої, яка мала певні нагромадження, і більш тривале безробіття може бути не досить обтяжним.

Не можна не відзначити й такі специфічні різновиди безробіття, як жіноче й молодіжне, безробіття інвалідів і військовослужбовців, звільнених у запас і у відставці.

Відмітною рисою жіночого безробіття є його більш тривалий період, ніж у чоловіків. Безробітним жінкам, особливо у передпенсійному віці, складніше знайти роботу, оскільки вони мають більшу потребу в соціальному захисті з боку держави, ніж безробітні чоловіки.

Для молодіжного безробіття характерна відсутність у молодих людей виробничого досвіду за досить високих вимог до рівня оплати своєї праці. Підприємства, як правило, бажають мати досвідчених працівників, тому серед безробітних частка молоді досить висока.

Одним із негативних наслідків безробіття є продукція, не випущена унаслідок неробочого стану працездатних громадян, що мають бажання працювати, і, як наслідок, зниження темпів економічного зростання, відставання обсягів виробництва валового національного продукту (ВНП). Американський економіст Артур Оукен обґрунтував і кількісно показав взаємозв’язок між рівнем безробіття й обсягом ВНП, відповідно до якого перевищення рівня безробіття над її нормальним природним рівнем на 1 % призводить до відставання виробництва обсягу ВНП від його потенційного рівня на 2,5 % (закон Оукена).

У міжнародній практиці масштаби безробіття вимірюються за допомогою такої формули:

В Україні рівень зареєстрованого безробіття розраховують за такою формулою:

Рівень зайнятості населення в Україні розраховується за двома формулами:

Тривале й застійне безробіття впливають на суспільні цінності та життєві інтереси громадян, підривають фізичне й моральне здоров’я суспільства: втрачаються кваліфікація й практичні навички, виникає психологічна депресія, зростає соціальна напруженість, жорстокість і злочинність, розпадаються родини, зростає кількість нервових, психічних і серцево-судинних захворювань, випадків суїциду й інших негативних явищ.

Масове тривале безробіття впливає на соціально-політичне становище в країнах, коли на хвилі загального невдоволення активізують діяльність екстремістські угруповання й партії, зростає шовінізм, відбуваються державні перевороти. Тому своєчасні й ефективні заходи щодо запобігання або зниження негативних наслідків масового тривалого безробіття мають бути пріоритетними в соціально-економічній політиці держави.

Безробіття: поняття, причини, види, наслідки

Безробіття – це соціально-економічне явище, що характеризує ситуацію, при якій працездатне населення шукає роботу, але не може її знайти.

Кожна країна по-своєму визначає категорію громадян, які вважаються працездатними. Міжнародна організація праці характеризує категорію працездатного населення віком від 15 років. Однак, дана характеристика є рекомендаційною. Пандемія коронавірусу призвела до того, що близько 11% населення планети залишилися без роботи. Найвищий рівень безробіття спостерігається серед молоді віком до 25 років.

Міжнародна організація праці пропонує наступні параметри віднесення громадян до безробітних:

• Людина протягом деякого часу не працює і не є самозайнятим, при цьому не має можливості працевлаштуватися.
• Людина робить спроби знайти місце роботи.
• Людина не шукає роботу, але готується до цього.
• Людина, що знаходиться в процесі професійної перепідготовки.
• Людина, яка очікує переїзду в іншу країну для здійснення там трудової діяльності.
• Поняття “робоча сила” охоплює обидві категорії громадян – працевлаштованих і безробітних.

Працевлаштовані є найманими працівниками або числяться самозайнятими. Обліком безробітних займаються офіційні органи, уповноважені надавати допомогу в працевлаштуванні.

Однак, в країнах, де сильно розвинений тіньовий сектор, статистика буде спотворена, оскільки там люди працюють нелегально, отримуючи неофіційний заробіток, який проходить повз податкових органів. Тому частина працевлаштованих не враховується офіційною статистикою.

Види і причини безробіття

Розрізняють три види безробіття – фрикційна, структурна і циклічна. Для кожної з них існує свій набір причин.

Фрикційне безробіття з’являється тоді, коли працездатне населення знаходиться в стадії зміни роботи або її пошуку. У цей період людина залишається безробітним. Особливість цього безробіття полягає в тому, що пошуком роботи займаються вже відбулися фахівці.

Тобто, вони готові відразу ж приступити до виконання своїх обов’язків. Причина цього безробіття-асиметричність ринкової інформації. Імовірність знайти роботу і вийти на неї вже завтра дуже мала.

Група безробітних, що відносяться до фрикційного виду, включає в себе:

• Звільнених за наказом керівництва.
• Звільнилися з власної ініціативи.
• Які очікують відновлення на посаді.
• Знайшли робоче місце, але ще не почали трудову діяльність.
• Робітники, які здійснюють діяльність в сезон.
• Молоді фахівці.

Безробіття структурного характеру пов’язана зі змінами в технологічному процесі. Робоча сила вивільняється, оскільки стає непотрібною та робота, яку вона виконувала. Причиною цього типу безробіття є невідповідність потреб ринку пропозиції трудових ресурсів.

До категорії структурних безробітних так само відносять молодих фахівців, які закінчили навчання за спеціальностями, попит на які впав.

Структурний вид безробіття більш тривалий. Він вимагає додаткових вкладень в освіту, субсидій від держави, створення умов для проходження перепідготовки. Фрикційне безробіття знижується за рахунок інститутів, які допомагають у працевлаштуванні. Циклічне безробіття пов’язане з коливанням попиту і пропозиції.

Причини безробіття для різних країн можуть відрізнятися. Вони формуються не один рік внаслідок історичних, економічних, політичних і соціальних змін у суспільстві.

Наслідки безробіття

Безробіття розглядається як одна з макроекономічних проблем, що вирішуються в рамках економічної політики держави. Якщо рівень безробіття в країні високий, то це свідчить і про інші негативні тенденції.

Безробіття провокує наслідки економічного і неекономічного характеру. До неекономічних відносять соціальні зміни в суспільстві і в психології громадян.

Втрата стабільного доходу може підштовхнути людину на злочини, нелегальну роботу, приховування доходів, шахрайства та інших неправомірних дій. Крім того, безробіття провокує соціальну напруженість в суспільстві, що веде до дестабілізації нормального функціонування національного господарства. Підтвердженням цих наслідків є багато чисельні революції і повстання, які відбувалися в період соціальної напруженості.

Економічні наслідки проявляються в загальному зниженні рівня доходів, що відбивається на платоспроможному попиті.

Втрачаючи роботу, громадянин не тільки втрачає впевненість у власних силах, він так само втрачає кваліфікацію і досвід за умови, що довго не може працевлаштуватися. Чим довше він залишається без роботи, тим складніше йому знайти високооплачувану роботу.

Фактичний ВВП починає відставати від потенційного. Зростання безробіття впливає на всю структуру національного господарства. Розрив між фактичними і потенційними даними показує уповільнення темпів зростання сукупного виробництва.

У шістдесяті роки в Америці була визначена залежність між безробіттям і обсягом потенційного випуску. Вона враховує розрив ВВП через зіставлення реального рівня безробіття до природного рівня.

Основним регулятором безробіття є держава. Воно здійснює різні заходи щодо подолання кризи і вирівнювання ситуації. Перераховані вище види безробіття вимагають різних заходів. Існують і загальні методики зниження негативного впливу безробіття. Серед них відзначають соціальні допомоги, створення служб зайнятості.

Боротьба з фрикційним безробіттям передбачає удосконалення інформаційного оповіщення громадян про стан ринку праці. Для цього можуть створюватися спеціальні організації. Циклічне безробіття вимагає застосування антициклічних заходів, які захистять економіку від глибоких спадів.

Держава може проводити стабілізаційну політику, що забезпечить прийнятний рівень випуску. З боку влади можуть проводитися заходи щодо створення додаткових робочих місць.