Маркування окупантської техніки: що означає Z,V, Z у квадраті та інше

Російська техніка топче «успішно» нашу землю з 24 лютого. Потім з таким же успіхом згорає, розлітається на шматки разом з тими, хто нею керував.

Напевно, немає українця, котрий би не бачив на ворожій техніці спеціальних позначень.

До речі, це один із розпізнавальних знаків, котрий допомагає відрізнити їхній брухт від наших бойових машин. Тому треба знати всім.

Навіть літери маркування росіяни вкрали. Це зовсім не їхнє позначення – воно з’явилось за десятки років до вторгнення рф в Україну.

Біля концтабору Заксенхаузен була станція Z, в котрій відбувались масові вбивства.

На початку «спеціальної операції», як її назвав путін, але насправді війни, техніка окупантів мала позначку Z. Дещо пізніше почали з’являтись різні машини, котрі на собі мали позначення у вигляді літер V та О.

Фашистська техніка з такими позначками пробігала у репортажах та на фото біля кордону рф з нашою державою і тоді закрадались думки, що саме вона буде брати участь в бойових діях.

Проте, до останнього ніхто не вірив, що війна у 21 столітті можлива.

На жаль, можлива, тому що росія залишилась такою ж розбійницькою та відсталою в усіх напрямках розвитку, котра вміє лише вбивати та позбавляти свободи. Хоча сам народ росії ніколи про свободу й не чув, проте, це їм не завадило прийти та «визволяти» нас.

Одне з британських видань зазначило, маркування було нанесене звичайною білою фарбою. Інше ж видання припускає, що це зроблено з метою запобігання стрільби між собою – так званого «дружнього вогню». Але ми вже не раз переконались, що інтелект воюючих на нашій землі росіян не більший, аніж в табуретки – вони і танки свої випадково спалюють, і літаки збивають.

В перші дні війни поширилась інформація, що позначення на техніці у вигляді літер свідчить про регіони, звідки вона прибула. Типу:

Z – західний ВО (військовий округ);

V – східний;

O – центральний.

Проте, станом на сьогодні є оновлені точні дані про розшифрування символів на фашистських танках та інших машинах:

Z в квадраті – сили рф з окупованого Криму;

X – кадировці (бо чеченці не воюють проти нас, а на нашому боці);

A – сили спеціального призначення (СОБР, АЛЬФА, ССО).

До речі, щодо СОБРу: вчора було поховано у Владимирі все керівництво СОБР управління росгвардії області. Котрі всім складом були ліквідовані у війні росії проти України.

Як зазначають російські журналісти – за 30 років існування того СОБРу в особового складу взагалі не було жодних втрат, а тут за раз пішло аж 4 підполковники.

І більше піде, допоки вони не зрозуміють, що на чужій землі і встановлювати свої порядки вони тут НІКОЛИ не будуть.

Щоб ви розуміли, наскільки росія хвора країна: літери Z вішають на вікна, автомобілі, нашивають на одязі, розміщують скотчем на поїздах, дворах, стовпах та всюди. Де тільки бачать.

Проте, ніхто з країн не згоден з цими фашистськими позначками і не дозволяють, щоб автомобілі зі свастикою рухались їхніми дорогами. Так, у Казахстані нещодавно був затриманий автомобіль з цим знаком і водій навіть не міг пояснити, що це означає. Він просто щось промимрив про підтримку військових рф.

А в Чехії за цю свастику взагалі чекає кримінальна відповідальність.

Які ж ті росіяни «недалекі»: самі собі напридумали, настворювали і дивуються, чому їх ніхто не підтримує. Тому що психоз та розлади не заведено підтримувати – їх лікувати потрібно.

Проте, на жаль, росія не виліковна.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал. Там ще більше цікавого.

Що в хімії означає велика літера м. Кількість речовини. Міль. Молярна маса. Формули. Молярна маса – це маса одного молячи речовини

Для цього потрібно скласти маси всіх атомів у цій молекулі.

Приклад 1. У молекулі води Н 2 Про 2 атоми водню та 1 атом кисню. Атомна маса водню = 1, а кисню = 16. Тому молекулярна маса води дорівнює 1 + 1 + 16 = 18 атомних одиниць маси, а молярна маса води = 18 г/моль.

Приклад 2. У молекулі сірчаної кислоти Н 2 SO 4 2 атоми водню, 1 атом сірки та 4 атоми кисню. Тому молекулярна маса цієї речовини складе 12 + 32 + 416 = 98 а.е.м, а молярна маса – 98 г/моль.

Приклад 3. У молекулі сульфату алюмінію Al 2 (SO 4) 3 2 атома алюмінію, 3 атоми сірки та 12 атомів кисню. Молекулярна маса цієї речовини дорівнює 27 · 2 + 32 · 3 + 16 · 12 = 342 а.е.м., а молярна маса – 342г/моль.

Міль, молярна маса

Молярна маса – це ставлення маси речовини до кількості речовини, тобто. М(х) = m(x)/n(x), (1)

де М(х) – молярна маса речовини Х, m(x) – маса речовини Х, n(x) – кількість речовини Х.

Одиниця СІ молярної маси – кг/моль, проте зазвичай використовується одиниця г/моль. Одиниця маси – г, кг.

Одиниця СІ кількості речовини – моль.

Моль – це така кількість речовини, в якій міститься 6,02 10 23 молекул цієї речовини.

Будь-яке завдання з хімії вирішується через кількість речовини. Необхідно пам’ятати основні формули:

або загальну формулу: n(x) =m(x)/М(х) = V(x)/Vm = N/NA , (2)

де V(x) – обсяг речовини Х(л), V m – молярний обсяг газу за н.у. (22,4 л/моль), N – число частинок, NA – постійна Авогадро (6,02 · 10 23).

Приклад 1. Визначте масу йодиду натрію NaI кількістю речовини 0,6 моль.

Приклад 2. Визначте кількість речовини атомного бору, що міститься в тетрабораті натрію Na 2 B 4 O 7 масою 40,4 г.

Визначаємо кількість речовини Na ​​2 B 4 O 7:

n(Na 2 B 4 O 7) = m(Na 2 B 4 O 7)/М(Na 2 B 4 O 7) = 40,4/202 = 0,2 моль.

Пригадаємо, що 1 моль молекули тетраборату натрію містить 2 моль атомів натрію, 4 моль атомів бору та 7 моль атомів кисню (див. формулу тетраборату натрію).

Тоді кількість речовини атомного бору дорівнює:

n(B)= 4 · n(Na ​​2 B 4 O 7) = 4 · 0,2 = 0,8 моль.

Стехіометрія
– кількісні співвідношення між речовинами, що вступають у реакцію.

Якщо реагенти вступають у хімічну взаємодію у строго певних кількостях, а в результаті реакції утворюються речовини, кількість яких можна розрахувати, такі реакції називаються стехіометричними
.

Коефіцієнти у хімічних рівняннях перед формулами хімічних сполук називаються стехіометричними
.

Усі розрахунки за хімічними рівняннями засновані на використанні стехіометричних коефіцієнтів і пов’язані зі знаходженням кількості речовини (чисел молей).

Кількість речовини в рівнянні реакції (число молей) = коефіцієнт перед відповідною молекулою.

NA
=6,02×10 23 моль -1.

η
– відношення реальної маси продукту mp
до теоретично можливої ​​m
т, виражене у частках одиниці або у відсотках.

Якщо за умови вихід продуктів реакції не вказано, то розрахунках його приймають рівним 100% (кількісний вихід).

Схема розрахунку за рівняннями хімічних реакцій:

1. Скласти рівняння хімічної реакції.
2. Над хімічними формулами речовин написати відомі та невідомі величини з одиницями виміру.
3. Під хімічними формулами речовин із відомими та невідомими записати відповідні значення цих величин, знайдені за рівнянням реакцій.
4. Скласти та вирішити пропорцію.

приклад.
Обчислити масу та кількість речовини оксиду магнію, що утворився при повному згорянні 24 г магнію.

ν
( MgO
)

m
( MgO
)

1. Складемо рівняння хімічної реакції:

2. Під формулами речовин вкажемо кількість речовини (число молей), яка відповідає стехіометричним коефіцієнтам:

3. Визначимо молярну масу магнію:

Відносна атомна маса магнію Ar(Mg)
= 24.

Т.к. значення молярної маси дорівнює відносної атомної або молекулярної маси, то M (Mg)
= 24 г/моль.

4. За масою речовини, заданою за умови, обчислимо кількість речовини:

5. Над хімічною формулою оксиду магнію MgO
, маса якого невідома, ставимо x
моль
над формулою магнію Mg
пишемо його молярну масу:

1 моль
x
моль

За правилами вирішення пропорції:

Кількість оксиду магнію (MgO)
= 1 моль.

7. Обчислимо молярну масу оксиду магнію:

M (MgO)
= 24 + 16 = 40 г/моль.

Розраховуємо масу оксиду магнію:

m (MgO) = ν (MgO) ×M (MgO) = 1 моль×40 г/моль = 40 г.

Відповідь: ν (MgO) = 1 моль; m (MgO) = 40 г.

На уроках хімії у шкільництві вчать вирішувати різні завдання, популярними серед яких є завдання на обчислення кількості речовини. Однак зрозуміти цей матеріал непросто, тому якщо вам необхідно дізнатися, як знайти кількість речовини, ми допоможемо вам розібратися. Розглянемо все по порядку.

Що таке кількість речовини?

Кількість речовини – це величина, що характеризує кількість структурних однотипних одиниць речовини. Структурними одиницями можуть бути різні частинки: молекули, атоми, іони, електрони. Вимірюється кількість речовини у спеціальній одиниці – моль. Розрахунок у структурних одиницях дуже незручний, оскільки навіть невелика кількість речовини містить у собі дуже багато таких елементів, саме тому і була придумана спеціальна одиниця виміру, яка, як ми знаємо, називається моль. 1 моль містить у собі певну кількість одиниць речовини, називається воно числом Авогадро (постійної Авогадро). Постійна Авогадро: NA = 6,022 141 79 (30) · 10 23 моль -1.

Одиниця виміру моль дуже зручна і широко застосовується у фізиці та хімії, особливо коли важливо детально з’ясувати кількість речовини, аж до мікроскопічного стану. Наприклад, при описі хімічних реакцій зручніше та точніше використовувати кількість речовини. Це електроліз, термодинаміка, різні хімічні реакції, рівняння з ідеальним газом тощо.

Точне обчислення кількості речовини потрібне, наприклад, для хімічних реакцій за участю газів. Ось чому дуже важливим є питання про те, як знайти кількість речовини газу. Нижче ми розглянемо це питання, коли наведемо формулу розрахунку речовини газу.

Хімія: як знайти кількість речовини

Для обчислення кількості речовини користуються такою формулою: n = m/M.

Молярна маса є ту масу речовини, яка посідає одне моль речовини. Молярна маса дорівнює добутку молекулярної маси на число Авогадро.

Щодо газоподібних речовин, то кількість газу можна визначити за обсягом: n = V / V m

• n – кількість речовини
• V – обсяг газу в нормальних умовах
• V m – молярний об’єм газу за нормальних умов (рівний 22,4 л/моль).

Об’єднуючи розглянуті дані, отримуємо формулу, яка містить у собі всі розрахунки:

Приклади того, як знайти кількість речовини, ви можете переглянути . Як бачите, розрахувати кількість речовини не так складно, головне – це правильно визначити масу речовини або її обсяг (для газів), а після цього обчислити за запропонованими формулами, розділивши на постійні дані (кожна речовина має постійну молярну масу або постійний молярний об’єм).

Рішення про необхідність ведення такого зошита
прийшло не відразу, а поступово з накопиченням
досвіду роботи.

Спочатку це було місце наприкінці робочого зошита
– кілька сторінок для запису найважливіших
визначень. Потім туди були винесені
найважливіші таблиці. Потім прийшло усвідомлення
того, що більшості учнів для того, щоб
навчитися вирішувати завдання, потрібні суворі
алгоритмічні розпорядження, які вони передусім
мають зрозуміти та запам’ятати.

Ось тоді і прийшло рішення про відання, крім
робочого зошита, ще одного обов’язкового зошита
з хімії – хімічного словника. На відміну від
робочих зошитів, яких може бути два
протягом одного навчального року, словник – це
єдиний зошит на весь курс навчання хімії. Найкраще
, якщо цей зошит матиме 48 аркушів та
міцну обкладинку.

Матеріал у цьому зошиті маємо
так: на початку – найважливіші
визначення, які хлопці виписують з
підручника чи записують під диктовку вчителя.
Наприклад, першому уроці у 8-му класі це
визначення предмета “хімія”, поняття
“хімічні реакції”. Протягом навчального року у
8-му класі їх накопичується понад тридцять. За
цими визначеннями на деяких уроках я проводжу
опитування. Наприклад, усне питання по ланцюжку, коли
один учень ставить питання іншому, якщо той
відповів правильно, отже, вже він ставить питання
наступному; або, коли одному учневі запитують
інші учні, якщо він не справляється з
відповіддю, отже, відповідають самі. По органічної
хімії це переважно визначення класів
органічних речовин і основних понять,
наприклад, “гомологи”, “изомеры” та інших.

Наприкінці нашого довідкового зошита представлений
матеріал у вигляді таблиць та схем. На останній
сторінці розміщується найперша таблиця
“Хімічні елементи. Хімічні знаки. Потім
таблиці “Валентність”, “Кислоти”,
“Індикатори”, “Електрохімічний ряд
напруг металів”, “Ряд
електронегативності”.

Особливо хочу зупинитися на змісті
таблиці “Відповідність кислот кислотним
оксидам”:

Без розуміння та запам’ятовування цієї таблиці
ускладнюється складання учнями 8-х класів
рівнянь реакцій кислотних оксидів із лугами.

При вивченні теорії електролітичної
дисоціації наприкінці зошита записуємо схеми та
правила.

Правила складання іонних рівнянь:

1. У вигляді іонів записують формули сильних
електролітів, розчинних у воді.

2. У молекулярному вигляді записують формули
простих речовин, оксидів, слабких електролітів та
всіх нерозчинних речовин.

3. Формули малорозчинних речовин у лівій
частині рівняння записують у іонному вигляді, у
правій – у молекулярному.

При вивченні органічної хімії записуємо в
словник узагальнюючі таблиці з вуглеводнів,
класів кисень – та азотовмісних речовин,
схеми з генетичного зв’язку.

За 25-річний період викладання хімії у школі
мені довелося працювати за різними програмами та
підручниками. При цьому завжди дивувало, що
практично жоден підручник не вчить вирішувати
завдання. На початку вивчення хімії для
систематизації та закріплення знань у словнику ми
з учнями складаємо таблицю “Фізичні
величини” з новими величинами:

При навчанні учнів способам вирішення
розрахункових завдань дуже велике значення надаю
алгоритмів. Вважаю, що суворі розпорядження
послідовності дій дозволяють слабкому
учню розібратися у вирішенні завдань
певного типу. Для сильних учнів – це
можливість виходу на творчий рівень своєї
подальшої хімічної освіти та
самоосвіти, так як для початку потрібно
впевнено опанувати порівняно невелику кількість
стандартних прийомів. На основі цього розвинеться
вміння правильно їх використовувати на різних стадіях
вирішення найскладніших завдань. Тому алгоритми
розрахункових завдань складені мною всім
типів завдань шкільного курсу й у факультативних
занять.

Наведу приклади деяких із них.

Алгоритм розв’язання задач з хімічних
рівнянь.

1. Записати коротко умову завдання та скласти
хімічне рівняння.

2. Над формулами у хімічному рівнянні
надписати дані завдання, під формулами пописати
число моль (визначають за коефіцієнтом).

3. Знайти кількість речовини, маса або обсяг
якої дано за умови завдання, за формулами:

M/M; = V/V m (для газів V m = 22,4 л
/моль).

Отримане число надписати над формулою
рівняння.

4. Знайти кількість речовини, маса чи обсяг
якої невідомі. Для цього провести
міркування щодо рівняння: порівняти число моль за
умовою з числом моль за рівнянням. За
необхідності скласти пропорцію.

5. Знайти масу чи обсяг за формулами: m = M
; V
= V m.

Даний алгоритм – це основа, яку має
освоїти учень, щоб у подальшому він зміг розв’язувати
завдання щодо рівнянь із різними ускладненнями.

Завдання надлишок і недолік.

Якщо за умови завдання відомі кількості,
маси чи обсяги відразу двох реагуючих речовин,
це завдання надлишок і недолік.

1. Потрібно знайти кількості двох реагуючих
речовин за формулами:

2. Отримані числа може надписати над
рівнянням. Порівнявши їх з числом моль за
рівнянням, дійти невтішного висновку у тому, яке речовина
дано у дефіциті.

3. За нестачею проводити подальші
розрахунки.

Завдання частку виходу продукту реакції,
практично отриманого від теоретично
можливого.

По рівнянням реакцій проводять теоретичні
розрахунки і знаходять теоретичні дані для
продукту реакції: теор. m теор.
або V теор. . Під час проведення реакцій у
лабораторії чи промисловості відбуваються
втрати, тому отримані практичні дані практ.
,

м практ. чи V практ. завжди менше
теоретично розрахованих даних. Частку виходу
позначають буквою (ця) та розраховують за
формулами:

(Ця) = практ. / Теор. = m практ. /
m теор. = V практик. /V теор.

Виражають їх у частках від одиниці чи відсотках.
Можна виділити три типи завдань:

Якщо в задачі відомі дані для
вихідної речовини і частка виходу продукту
реакції, при цьому потрібно знайти практ. m Практ.
чи V практ. продукту реакції.

1. Зробити розрахунок за рівнянням, виходячи з
даних для вихідної речовини, визначити теор. m
теор. або V теор. продукту реакції;

2. Знайти масу чи обсяг продукту реакції,
практично отриманого, за формулами:

м практ. = m теор. ; V практ. = V теор. ; практ.
= Теор.
.

Якщо за умови завдання відомі дані для
вихідної речовини та практ. m Практ.
чи V практ. отриманого продукту, у своїй
необхідно визначити частку виходу товару реакції.

1. Зробити розрахунок за рівнянням, виходячи з
даних для вихідної речовини, знайти

Теорія. m теор. або V теор. продукту
реакції.

2. Знайти частку виходу препарату реакції за
формулами:

Практ. /
Теор.
= m практ. / m теор. = V практик. /V теор.

Якщо за умови завдання відомі практ.
m Практ . чи V практ. отриманого
продукту реакції та частка виходу його, при цьому
необхідно знайти дані для вихідної речовини.

1. Знайти теор., m теор. або V теор.
продукту реакції за формулами:

Теорія. = Практ. /; m теор. = m практ. /; V-теор. = V практик.
/.

2. Зробити розрахунок за рівнянням, виходячи з теор.
m теор . або V теор. продукт реакції і
знайти дані для вихідної речовини.

Звичайно, ці три типи завдань ми розглядаємо
поступово, відпрацьовуємо вміння розв’язання кожного
з них на прикладі цілої низки завдань.

Завдання на суміші та домішки.

Чиста речовина – це те, якої у суміші
більше, решта – домішки. Позначення: маса
суміші – m див., маса чистої речовини – m ч.в.,
маса домішок – m прим. масова частка
чистої речовини – ч.в.

Масову частку чистої речовини знаходять за
такою формулою: ч.в. = m ч.в. / m див. ,
Виражають її в частках від одиниці або у відсотках.
Виділимо 2 типи завдань.

Якщо за умови завдання дана масова частка
чистої речовини або масова частка домішок,
значить, при цьому дана маса суміші. Слово
“технічний” теж означає наявність суміші.

1. Знайти масу чистої речовини за такою формулою: m ч.в. =
Ч.В.
m див.

Якщо дана масова частка домішок,
попередньо потрібно знайти масову частку
чистої речовини: ч.в. = 1 – прим.

2. Виходячи з маси чистої речовини, проводити
подальші розрахунки за рівнянням.

Якщо в задачі дана маса вихідної суміші
і n , m або V продукту реакції, при цьому потрібно знайти
масову частку чистої речовини у вихідній суміші
або масову частку домішок в ній.

1. Зробити розрахунок за рівнянням, виходячи з
даних для продукту реакції, і визначити n ч.в. та
m ч.в.

2. Знайти масову частку чистої речовини у суміші
за формулою: ч.в. = m ч.в. / m див.
і масову частку домішок: прим. = 1 – год.

Закон об’ємних відносин газів.

Обсяги газів відносяться так само, як їх
кількості речовин:

Цей закон застосовують при розв’язанні задач за
рівняннями, в яких дано обсяг газу та потрібно
знайти обсяг іншого газу.

Об’ємна частка газу суміші.

Vг / Vсм, де (фі) – об’ємна частка газу.

Vг – обсяг газу, Vcм – обсяг суміші газів.

Якщо за умови завдання дано об’ємна частка газу та
обсяг суміші, то, перш за все, потрібно знайти обсяг
газу: Vг = Vсм.

Обсяг суміші газів знаходять за такою формулою: Vсм = Vг / .

Об’єм повітря, витрачений на спалювання
речовини, знаходять через обсяг кисню,
знайдений за рівнянням:

Виведення формул органічних речовин за загальними
формулами.

Органічні речовини утворюють гомологічні
ряди, які мають загальні формули. Це дозволяє:

1. Виражати відносну молекулярну масу
через число n.

M r (C n H 2n + 2) = 12 n + 1 (2n +
2) = 14n + 2.

2. Прирівнювати M r виражену через n до
істинної M r і знаходити n.

3. Складати рівняння реакцій у загальному вигляді та
проводити за ними обчислення.

Виведення формул речовин за продуктами
згоряння.

1. Проаналізувати склад продуктів згоряння і
зробити висновок про якісний склад згорілої
речовини: Н 2 Про -> Н, СО 2 -> С, SO 2 ->
S, P 2 O 5 -> P, Na 2 CO 3 ->
Na, C.

Наявність кисню у речовині потребує перевірки.
Позначити індекси у формулі через x, y, z.
Наприклад, СxНyОz(?).

2. Знайти кількість речовин продуктів згоряння
за формулами:

3. Знайти кількості елементів, що містилися в
речовині, що згоріла. Наприклад:

n (С) = n (СО 2), n (Н) = 2 n (Н 2 О), n (Na) = 2 n (Na 2 CO 3),
n (C) = n (Na 2 CO 3) і т.д.

b) якщо відома відносна щільність: М 1
= D 2 М 2 M = D H2 2, M = D O2 32,

M = D пов. 29 М = D N2 28 і т.д.

1 спосіб: знайти найпростішу формулу речовини (див.
попередній алгоритм) та найпростішу молярну
масу. Потім порівняти справжню молярну масу з
найпростішою та збільшити індекси у формулі у
потрібне число разів.

2 спосіб: знайти індекси за формулою n = (е)
Mr/Ar(е).

Якщо невідома масова частка однієї з
елементів, її потрібно знайти. Для цього від 100 % або
з одиниці відняти масову частку іншого
елемента.

Поступово у курсі вивчення хімії у хімічному
словнику відбувається накопичення алгоритмів
розв’язання задач різних типів. І учень завжди
знає, де йому знайти потрібну формулу чи потрібні
відомості на вирішення завдання.

Багатьом учням подобається ведення такого
зошита, вони самі доповнюють його різними
довідковими матеріалами.

Що ж до факультативних занять, ми з
учнями теж заводимо окремий зошит для
запису алгоритмів розв’язання завдань, які виходять за
рамки шкільної програми. У цьому ж зошиті для
кожного типу задач записуємо 1-2 приклади,
решту завдань вони вирішують вже в іншому зошиті.
І, якщо вдуматись, то серед тисяч різних завдань, що
зустрічаються на іспиті з хімії у всіх ВНЗ,
можна виділити завдання 25 – 30 різних типів.
Звичайно, серед них – безліч варіацій.

У розробці алгоритмів вирішення завдань на
факультативних заняттях мені багато в чому допоміг
посібник А.А. Кушнарьова. (Вчимося вирішувати завдання з
хімії, – М., Школа – прес, 1996).

Уміння вирішувати завдання з хімії – це основний
критерій творчого засвоєння предмета. Саме
через розв’язання задач різних рівнів складності
може бути ефективно засвоєний курс хімії.

Якщо учень має чітке уявлення про всі
можливі типи завдань, вирішував велику
кількість завдань кожного типу, то йому під силу
впоратися зі складанням іспиту з хімії у вигляді ЄДІ
та при вступі до вузів.

Найбільш типовими процесами, здійснюваними хімії, є хімічні реакції, тобто. взаємодії між якими вихідними речовинами, що призводять до утворення нових речовин. Речовини реагують у певних кількісних відносинах, які потрібно враховувати, щоб отримання бажаних продуктів витратити мінімальну кількість вихідних речовин і створювати марних відходів виробництва. Для розрахунку мас реагуючих речовин виявляється необхідною ще одна фізична величина, яка характеризує порцію речовини з точки зору кількості структурних одиниць, що містяться в ній. Саме собою його число надзвичайно велике. Це очевидно, зокрема, на прикладі 2.2. Тому в практичних розрахунках кількість структурних одиниць замінюється особливою величиною, яка називається кількістю
речовини.

Кількість речовини – це міра числа структурних одиниць, що визначається виразом

де N(X)
– число структурних одиниць речовини X
у реально чи подумки взятої порції речовини, NA =
6,02 10 23 – постійна (число) Авогадро, що широко використовується в науці, одна з фундаментальних фізичних постійних. У разі потреби можна використовувати точніше значення постійної Авогадро 6,02214 10 23 . Порція речовини, що містить N a структурних одиниць, є одиничною кількістю речовини – 1 моль. Таким чином, кількість речовини вимірюється в молях, а постійна Авогадро має одиницю виміру 1/моль, або в іншому записі моль -1.

При всіляких міркуваннях та розрахунках, пов’язаних із властивостями речовини та хімічними реакціями, поняття кількість речовини
повністю замінює поняття кількість структурних одиниць.
Завдяки цьому відпадає потреба використовувати великі числа. Наприклад, замість того, щоб сказати «взято 6,02 10 23 структурних одиниць (молекул) води», ми скажемо: «взято 1 моль води».

Будь-яка порція речовини характеризується як масою, і кількістю речовини.

Ставлення маси речовини
X
до кількості речовини називається молярною масою
М(Х):

Молярна маса чисельно дорівнює масі 1 моль речовини. Це важлива кількісна характеристика кожної речовини, яка залежить від маси структурних одиниць. Число Авогадро встановлено таким, що молярна маса речовини, виражена в г/моль, чисельно збігається з відносною молекулярною масою М г
Для молекули води М г =
18. Це означає, що молярна маса води М(Н 2 0) = 18 г/моль . Користуючись даними таблиці Менделєєва, можна обчислювати і більш точні значення М г
і М(Х),
але у навчальних завданнях хімії це зазвичай не потрібно. Зі всього сказаного зрозуміло, наскільки просто розрахувати молярну масу речовини – достатньо скласти атомні маси відповідно до формули речовини та поставити одиницю виміру г/моль. Тому формулу (2.4) практично використовують для розрахунку кількості речовини:

Приклад 2.9.
Розрахуйте молярну масу питної соди NaHC03.

Рішення.
Відповідно до формули речовини М г =
23 + 1 + 12 + 3 16 = 84. Звідси, за визначенням, M(NaIIC0 3 ) = 84 г/моль.

Приклад 2.10.
Яка кількість речовини становить 16,8 г питної соди? Рішення.
M(NaHC0 3) = 84 г/моль (див. вище). За формулою (2.5)

Приклад 2.11.
Скільки толик (структурних одиниць) питної соди перебуває у 16,8 г речовини?

Рішення.
Перетворюючи формулу (2.3), знаходимо:

tt(NaHC0 3) = 0,20 моль (див. приклад 2.10);

N(NaHC0 3) = 6,02 10 23 моль” 1 0,20 моль = 1,204 10 23 .

Приклад 2.12.
Скільки атомів міститься в 16,8 г питної соди?

Рішення.
Питна сода, NaHC0 3 складається з атомів натрію, водню, вуглецю та кисню. Усього в структурній одиниці речовини 1 + 1 + 1 + 3 = 6 атомів. Як було знайдено в прикладі 2.11, дана маса питної соди складається з 1204 10 23 структурних одиниць. Тому загальна кількість атомів у речовині становить