Як розрізнити давальний і місцевий відмінки іменників Давальний відмінок найчастіше називає особу, якій щось дають, допомагають. А місцевий відмінок найчастіше називає місце. У давальному відмінку іменники вживаються без прийменників.
Давальний відмінок, або датив (лат. dativus, від do — «даю») — непрямий відмінок, який відповідає на запитання «кому?», «чому?». Позначає роль отримувача чого-небудь внаслідок дії суб'єкта: Андрієві прислав листа його тато. Викладач роздав нове завдання студентам.
§ 26. В давальному відмінку однини іменники мають закінчення -ові (-еві, -єві), -у (-ю), -і (-ї, -яті, -аті, -ені).
Місцевий відмінок або локати́в (лат. locativus, від locus — «місце») — непрямий відмінок, чиїм основним значенням є вираження місця дії. Відповідає на питання «на/у кому?», «на/у чому?».
В українській мові сім відмінків, кожен із яких відповідає на певне питання:
- Називний (Н. в.) — Хто? Що?
- Родовий (Р. в.) — Кого? Чого?
- Давальний (Д. в.) —Кому? Чому?
- Знахідний (3. в.) — Кого? Що?
- Орудний (Ор. в.) — Ким? Чим?
- Місцевий (М. в.) — На кому? На чому?
- Кличний (Кл. в.) — іменники виступають звертанням.
Називний відмінок Давальний відмінок; ІМЕННИК: хто? що? кому? чому? Ч. р. (він) – нульове закінчення (-и) брат (брати) -о (-и) батько (батьки) -ж, -ч, -ш, -щ, -р (-і) товариш (товариші) -ь (-і) учитель (учителі)