СТАРІ ПІСНІ ПРО ГОЛОВНЕ

Питання — як і коли народжувати дитину і чи народжувати взагалі, а якщо не народжувати, то в який спосіб розв’язати цю проблему, — мають для жінки, порівняно з чоловіком, цілком особливе значення.

Питання — як і коли народжувати дитину і чи народжувати взагалі, а якщо не народжувати, то в який спосіб розв’язати цю проблему, — мають для жінки, порівняно з чоловіком, цілком особливе значення. Конкретне вирішення цих питань залежить від соціальної приналежності жінки, її віку, місця проживання і житлових умов, а також від історичного часу та соціально-культурних обставин, у яких вона живе.

Пам’ятаєте душевно теплий і дуже зворушливий фільм 80-х років «Якось двадцять літ по тому» із Наталею Гундарєвою у головній ролі, який розповідає про нелегку, та однак щасливу долю багатодітної сім’ї? Навіть тоді, двадцять-тридцять років тому, така багатодітність викликала легкий подив, хоча пропаганду і підтримку материнства радянською державою не можна порівняти із сьогоднішньою (Гундарєва при всьому тому ще й сосиски кілограмами купувала!). У наш час багатодітна сім’я викликає уже не просто подив, а роздратування і навіть обурення, особливо коли фінансове становище такої сім’ї (а сьогодні, на жаль, за поодинокими винятками, це саме так) далеке від оптимального. Сьогодні навіть народження однієї дитини інколи викликає нездоланні фінансові труднощі, то «навіщо ж плодити жебраків?»

Нещодавно подруга розповіла мені історію своєї сусідки. Кругла сирота, дівчина років двадцяти із середньою шкільною освітою та доходами, нижчими від середніх, зустрічалася протягом року з коханим хлопцем. Менструальний цикл був нерегулярним, і вагітність вона виявила лише на п’ятому місяці, коли аборт робити було вже пізно. Вона народила дівчинку і не залишила її в пологовому будинку, хоча сьогодні кожному зрозуміло, що, не маючи матеріальної підтримки рідних і близьких, а тільки за ті гроші, які держава сплачує жінкам, що перебувають у декретній відпустці, прогодувати себе й дитину неможливо (а коханий на той час зник у невідомому напрямку). Добре, що будинок старий, і сусіди, які знають одне одного багато років, підтримали її і морально, і матеріально.

Співчуття і співпереживання сьогодні трапляються нечасто. Та й жінка в такому становищі рідко наважиться народити (або залишити у себе) дитину. І навіть новий Сімейний кодекс, відповідно до якого жінка зобов’язана забрати дитину з пологового будинку і лише потім може передати її на піклування іншої особи чи держави, розв’яже проблему тільки частково. Хтось, вимушено провівши з малюком певний час, можливо, перейметься до нього любов’ю і вирішить піклуватися про нього. Але доведена до розпачу і не обтяжена моральними міркуваннями жінка запросто може залишити дитину в першому сміттєвому бачку, котрий трапиться дорогою від пологового будинку. Такі історії — далеко не рідкість. Добре, якщо надворі — літо.

Розповіді старшого покоління про його набагато більші матеріальні та фізичні труднощі, пов’язані з народженням малюка, втішають мало, а лише викликають жах і нерозуміння — як у таких умовах можна було почуватися щасливими. Спробувавши кращого, до гіршого повертатися дуже не хочеться: «Немає грошей, нічого й дітей заводити». (Про наслідки таких переконань нам сповістять результати перепису населення, прогнози якого щодо кількості населення України були не занадто втішними.)

Протягом усієї історії більшість людських суспільств вдавалися до спроб регулювати народжуваність. Опис операції аборту вчені виявляють ще в давньокитайських текстах, датованих третім тисячоліттям до нашої ери. Згадки про аборт є в давньогрецькій і римській літературі та в писаннях ісламських медиків епохи Середньовіччя. Методами вигнання плоду були не лише відвари з трав, а й масаж матки, гарячі ванни, підняття чогось важкого, стрибки з висоти тощо, а також магія. Антрополог Жорж Деверо, зокрема, пише: «Є всі підстави вважати, що аборт був загальним і універсальним феноменом, і навіть неможливо уявити собі суспільну систему, в якій жінки не вдавалися б до аборту».

Однак лише в наш час застосування контрацепції і, зокрема аборту як засобу, що допомагає на сто відсотків позбутися небажаної вагітності, стало настільки повсюдним, що вплинуло на демографічну ситуацію у світі.

Про аборти як про вбивство живої істоти і про їх шкоду для здоров’я самої жінки сьогодні говорять багато і голосно. Кожна жінка знає, що абортів слід уникати всіма можливими способами. Та, попри всі попередження, широку рекламу контрацептивних засобів і те, що сьогодні в аптеках вони — аж ніяк не дефіцит і представлені на вибір у різноманітному асортименті, — кількість офіційних абортів катастрофічно зростає. Більшість жінок цю процедуру, як і раніше, сприймають усього лише як надійний засіб позбутися небажаної вагітності. У нашій країні тільки 2% жінок віком до 40 років не зробили жодного аборту.

Звісно ж, бувають обставини, при яких аборт — єдиний вихід із ситуації. У кожної жінки ці обставини свої. Але трапляються й такі, хто, ще не відзначивши тридцятиріччя, встиг зробити аборт 11—13 разів. Звідки ця халатність щодо власного здоров’я, споконвічна, незрозуміла надія на «може, пронесе»? Адже разом із кількістю абортів в арифметичній прогресії збільшується і кількість безплідних подружніх пар.

Жінка, йдучи на аборт, не замислюється про те, що, можливо, назавжди позбавляє себе щасливої можливості стати матір’ю. Торік, як наслідок абортів, по всій Україні зареєстровано 15 тисяч позаматкових вагітностей. Покладатися на чудеса сучасної науки, яка дозволяє зачаття в пробірці, випадає далеко не завжди. За статистикою, лише 15% усіх штучно запліднених жінок можуть виносити і народити дитину. Причому не кожній вдається зробити це з першого разу. Низка невдалих спроб запліднення, викидні, біль, розпач, сили, час.

Та все ж заборона на аборти — теж не вихід. Навіть при розвинених установках на запобігання небажаній вагітності і доступності ефективних методів контрацепції жінки в усьому світі продовжують практикувати аборт. Наприклад, у США, де рівень використання контрацепції досить високий, кількість абортів становить близько півтора мільйона на рік. Є підстави гадати, що навіть у таких країнах, як Голландія та Данія, реальна кількість абортів істотно вища, бо статистика часто не враховує міні-абортів з малими термінами вагітності, які часто кваліфікуються як «регулювання менструального циклу».

Україна ж за кількістю абортів посідає одне з перших місць у Європі — втім, як і за найнижчим рівнем життя. Співвідношення кількості абортів та пологів в Україні, за різними даними, коливається від 135—145 до 100, у Західній Європі — 10—15:100. Однак офіційна статистика не враховує кількості всіх зроблених абортів, яка, за оцінками ряду фахівців, значно вища. А ось рівень застосування сучасних засобів контрацепції в Україні залишається порівняно невисоким.

Дослідники вважають, що співвідношення використання традиційних методів контрацепції та сучасних засобів, пропонованих службами планування сім’ї, різниться в різних країнах, і пов’язують ці розходження відмінностями в історії практики контрацепції та контролю народжуваності.

В Україні, як і в усьому Радянському Союзі, як історично сформована практика, починаючи з 20-х років (із перервою на двадцять років), був аборт. (Я чула, що в 70-х роках, аби зменшити кількість абортів по країні, лікарів зобов’язали пропонувати кожній жінці, яка зробила аборт, безплатно поставити спіраль. Траплялося, коли, поставивши відразу після аборту (ще під наркозом), що вважається неприпустимим, спіраль, лікар «забував» попередити про це саму жінку.) Тому, як вважають фахівці, поширеність застосування контрацепції у нас має бути явно нижчою, ніж у країнах Заходу, тому що аборт там був заборонений до середини 70-х років. До того ж аборт створив умови для формування установки на переривання небажаної вагітності, тоді як поширена на Заході практика контролю народжуваності була спрямована на її запобігання. Значною мірою така установка сприяла тому, що контрацептивна революція нас обминула. І наші лікарі ставляться до абортів значно легше, ніж на Заході.

Втім, слід визнати, що традиційна орієнтація системи охорони здоров’я на аборт як засіб контролю народжуваності потроху починає поступатися сучаснішим методам контролю. Про це більше знають, говорять і пишуть. Та, на жаль, контрацептиви в аптеках продаються без рецептів, і жінки експериментують із застосуванням їх на власний розсуд, часто не підозрюючи про наявні побічні ефекти. Нерідко розповсюджують контрацептиви люди без спеціальної підготовки, які діють за завданням фірм-виробників. Інколи інструкції, які вони отримують від представників виробника, зводяться до того, щоб за жодних обставин не брати на себе відповідальність за зроблений жінкою вибір того чи іншого препарату. Продавець зобов’язаний тільки надати інформацію про препарат, остаточний же вибір — за жінкою. Тим самим із виготовлювача знімається відповідальність за можливі наслідки застосування препарату.

Чи слід дивуватися, що інформованість жінок про засоби контрацепції — надзвичайно поверхова. В умовах, коли стандарту застосування оральної контрацепції немає, лікарі призначають контрацептиви «на око», без попереднього обстеження, а доступ до них практично не обмежений, — варто очікувати дуже згубних наслідків «планування сім’ї» для здоров’я жінок. Усе це дискредитує в очах сотень тисяч жінок не лише оральну контрацепцію, а й саму ідею запобігання небажаній вагітності.

Характерно, що лікарі, отримуючи інформацію про оральні контрацептиви, інструктуються в тому дусі, що істотних розходжень у мірі ризику від їх застосування для здоров’я жінки немає, хоча відомо, що це не так.

Важливу роль у цій роботі мають відігравати жіночі консультації, лікарі яких зобов’язані забезпечити популяризацію сучасних методів та засобів контрацепції і їх індивідуальний підбір з урахуванням побажання, віку, стану здоров’я жінки, кількості дітей, укладу життя, національних традицій та інших особливостей населення.

Лікарі акушерсько-гінекологічних стаціонарів повинні ширше рекомендувати і здійснювати контрацепцію після пологів, абортів та лікування гінекологічних захворювань з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнток. Велике значення для зниження частоти штучних абортів мають державні заходи, спрямовані на заохочення материнства, створення оптимальних умов для виховання дітей, розширення мережі пологових будинків, жіночих консультацій, дитячих дошкільних установ та дитячих поліклінік.

Плейлист Незалежності: 33 головні українські пісні за 1991-2023 роки

Музика та історія завжди йдуть пліч-о-пліч. Особливо, якщо це стосується історії України. Пісня була з нами завжди — від давніх обрядових пісень до пісень-саундтреків революцій та війни. Цей матеріал — субʼєктивна спроба проаналізувати музичний ландшафт різних років української незалежності та відібрати список важливих, відомих та видатних пісень, які жили з нами усі ці роки.

У цьому топі не буде російськомовних пісень, навіть Бумбоксу чи 5ʼnizza, які свого часу лунали з кожної праски. Наш «золотий пісенний фонд» має купу українськомовних та англомовних композицій та може спокійно оминути наслідки «примусово-добровільної» русифікації останніх десятиліть.

Лєра Зданевич зібрала 33 пісні (з альтернативами), по одній на кожен рік незалежності, які вона вважає важливими для України та її музики.

Через обмеження каталогів стрімінгів повна версія плейліста є лише на ютубі. Проте ви можете послухати плейліст на усіх платформах:

1991 рік

Брати Гадюкіни — Ми — хлопці з Бандерштату

Символічно, що наш список відкриває пісня з яскравим націоналістичним забарвленням. Вихідці із львівського рок-клубу на чолі з Сергієм Кузьмінським стали одним із перших українських рок-гуртів. Брати Гадюкіни на той час шокували слухачів відвертістю — у піснях вдосталь соціальної іронії, криміналу, гострої критики влади, діалектизмів і банального стьобу. До того ж саме Гадюкіни одними з перших почали змішувати рок-н-рол, фанк, регі та блюз та український контекст та отримали велику популярність.

Ми — хлопці з Бандерштату підкріпила статус Львова як оплоту українського націоналізму та подарувала місту неформальну назву.

Також цього року вийшли:

1992

Ірина Білик — Божевільна

Карʼєра Ірини Білик стартувала з легендарного фестивалю «Червона Рута-89», і в 90-х співачка прямувала до статусу української попдіви. Альбом Нова став чимось дійсно новим для тодішньої української музики, він приніс їй визнання, величезні тури та статус найпомітнішої артистки країни. Її навіть запрошували на аудієнцію з тодішнім президентом США Біллом Клінтоном, як найвідомішу українську співачку.

На жаль, згодом Білик піддалася російськомовній конʼюнктурі українського музичного ринку нульових, залишивши свої українськомовні пісні у статусі хітів 90-х.

Також цього року вийшли:

1993

Віка Врадій — То моє море

Де «Брати» Гадюкіни, там і «Сестричка» Віка. Бунтівна та епатажна Віка Врадій прийшла в рок-музику після ансамблю Арніка та роботи у Москві. У співпраці з продюсером та чоловіком Володимиром Бебешком їй вдалося створити чіпкий образ простакуватої, андеграундної «дівчини з народу», яка протиставляла себе тодішнім попартисткам на кшталт Русі чи Ірини Білик.

То моє море — пісня, написана учасниками Скрябіна, які на той момент виступали у складі гурту Віки за сприяння Бебешка. Згодом ця пісня потрапила до хіт-параду «Територія А» і здобула статус культової, перероджуючись у численних каверах молодшого покоління. Та це не врятувало музичну карʼєру Віки, яка емігрувала за «американською мрією» і вже не змогла серйозно повернутися до творчості.

Також цього року вийшли:

• Скрябін — Технофайт (альбом, з кавером на То моє море)
• Жаба в дирижаблі — Жаба в дирижаблі (альбом)
• Нічлава блюз — Вставай, сонце (альбом)
• Плач Єремії — Двері, котрі насправді є (альбом)

1994

Анна Марія — Ти подобаєшся мені

90-ті — це час, коли зіркою можна було стати завдяки вдалому виступу на «Червоній Руті». Так сталося з Віктором Павліком, який на той час виступав у складі гурту Анна Марія. Ти подобаєшся мені стала справжнім шлягером, хоч гурт тоді посів усього третє місце серед попмузики. Саме ця пісня підкорила тодішні хітпаради й привела колектив до популярності. У 1994-му гурт навіть влаштував власний фестиваль «Анна Марія та друзі».

Згодом Віктор Павлік відправився на заробітки до Туреччини й гурт розпався. Через деякий час він почав сольну карʼєру, привносячи у творчість багато східних мотивів («Шикидим»), що випередило тренди.

Також цього року вийшли:

1995

Плач Єремії — Вона

Будь-який топ українських пісень без неї буде неповним. Сумна гітарна балада авторства поета Костя Москальця про нерозділене кохання стала хітом. Вона — одна з перших пісень, які приходять у голову, коли на гітарних посиденьках постає завдання «заграти щось таке, що знають усі».

При тому, Вона живе окремим життям від усієї творчості Плачу Єремії. Тарас Чубай порівнює її з Моною Лізою у творчості Леонардо Да Вінчі, оскільки вона простіша для сприйняття та заважає сприймати інші пісні гурту.

Також цього року вийшли:

1996

Кому Вниз — Суботів

Кому Вниз, як і багато хто з 90-х у цьому топі, належать до плеяди гуртів, яких підсвітила «Червона Рута». Проте колектив не вписувався у канони «популярного» на той час року, ставши нішевим та «широко відомим у вузьких колах». Кому Вниз грали дивний для широкого загалу готичний рок з елементами індастріалу та фолку з неодмінною правою ідеологічною складовою, ставши одним з найупізнаваніших важких гуртів України.

Вершиною творчості Кому Вниз багато хто називає їхній третій лонгплей In Kastus, який містить багато адаптацій віршів українських поетів.

Також цього року вийшли:

1997

Аква Віта — А тепер усе інакше

Кінець 90-х — це часи найбуйнішого розквіту хіт-параду Територія А, з яким неодмінно асоціюється гурт Аква Віта з піснею А тепер усе інакше. Ця пісня ознаменувала новий етап у творчості гурту та піднялася на вершину всеможливих хітпарадів, ставши українським зразком модного тоді євроденсу. Тури Аква Віти збирали солдаути, а самі музиканти називають свою популярність схожою на «бітломанію». Такий злет гурту був напрочуд яскравим, але тривав недовго, адже потім почалися конфлікти з президентом Території А, Олександром Бригинцем, що призвело спочатку до розриву контракту, а потім і до припинення діяльності Аква Віти.

Також цього року вийшли:

1998

ТНМК — Зроби мені хіп-хоп

Напередодні нульових в Україні поступово набирала обертів хіп-хоп культура, проте більшість представників лишалися в андеграунді. ТНМК же змогли вивести хіп-хоп в мейнстрим разом з альбомом Зроби мені хіп-хоп. Платівка стала різношерстою сумішшю жанрів — тут був як хіп-хоп, так і ню-метал, і навіть елементи джазу. Та найголовніше — ще з дебютного альбому гурту вдалося вибудувати свій музичний почерк, якого ТНМК дотримуються і досі.

Також цього року вийшли:

1999

Воплі Відоплясова — День народження

На цей момент у ВВ уже була понад 10-літня творча історія, статус засновників українського рок-н-ролу, гастролі Європою і 5-річне «творче відрядження» у Парижі. Повернувшись, гурт підписав контракт з місцевим лейблом та за кілька років видав альбоми Музіка, Країна Мрій та Хвилі Амура, які й досі складають порядну частину концертного репертуару.

День народження запамʼятався слухачам завдяки кліпу, натхненному естетикою індійського кіно.

Також цього року вийшли:

2000

​​Друга Ріка — Впусти мене

Початок нульових ознаменувався підйомом попроку, якщо говорити про українськомовну музику. Саме у 2000-му вийшов дебютний альбом Другої Ріки — Я є, а також Янанебібув Океану Ельзи, які стрімко набирали популярності.

Я є став поєднанням попроку з нью вейвом та початком становлення Другої Ріки як одного з найвідоміших українських поп-рок гуртів нульових. Впусти мене — перший сингл з альбому, що завдяки яскравому кліпу швидко привернув увагу до гурту.

Також цього року вийшли:

2001

Тартак — Божевільні танці

Тартак стали представниками раннього українського хіп-хопу, почавши у 1996 з танцювальних О-ля-ля та Подаруй Мені Кохання та прийшовши до репкору та нюметалу на дебютній платівці Демо Графічний вибух. У певному сенсі ця платівка стала локальною відповіддю Linkin Park та Limp Bizkit, які тоді були популярними за кордоном.

Тартак ніколи не лишався осторонь суспільно-політичних подій та через кілька років випустив пісню Я не хочу, яка багато в чому є актуальною й досі. Проте вершиною творчого доробку усе ж залишаються пісні з дебютника.

Також цього року вийшли:

2002

Океан Ельзи — Холодно

Океан Ельзи на початку нульових вийшли на пік свого безперервного продукування хітів разом з «золотим» складом. Янанебібув, Модель, Суперсиметрія — кожна друга пісня з цих альбомів стала хітом, без яких і досі не обходиться жоден концерт гурту.

Альбом Суперсиметрія, до якої входить хіт Холодно, став двічі платиновим, а музичні критики називають його вершиною українського попроку, якої більше нікому не вдалося досягнути.

2003

Скрябін та Ірина Білик — Мовчати

«Ранній» Скрябін став уже в наші часи ярликом, який люблять вішати на сучасне покоління українських електронних музикантів. Проте більшість людей знає гурт саме за попроком більш пізнього періоду, який остаточно закріпився з альбомом Натура.

Трек Мовчати став дуетом з Іриною Білик, з якою гурт у 1996 році їздив у тури як розігрів. В ньому уже не залишилося того експериментального, електронного Скрябіна, проте легший за звучанням ліричний трек припав слухачам до душі.

Також цього року вийшли:

2004

Руслана — Wild Dances

Співачка Руслана почала карʼєру наприкінці 90-х та записала фолковий альбом Мить весни, проте справжню славу здобула з перемогою на Євробаченні-2004. Образ української амазонки, яскраве шоу та мікс українського фолку разом з рок і попмузикою здивували європейців та принесли першу перемогу на конкурсі. Яскравий старт, якщо згадати, що Україна вперше взяла участь у пісенному конкурсі у 2003-му.

Альбом Дикі танці став новим прочитанням українського фолку та вписуванням його у контекст актуальної світової музики.

Також цього року вийшли:

2005

ВУЗВ, New’Z’Cool, XS — Штольня

Не можна говорити про український хіп-хоп без гурту Вхід у змінному взутті. ВУЗВ були популярними у девʼяностих, маючи в певний час 20-30 концертів на місяць за сприяння Території А. Платівка Планове засідання стала однією з перших великих робіт у напрямі хіп-хопу. Проте згодом через грошові питання гурт розійшовся з Територією А та зник на кілька років, щоб повернутися з новим складом та хітом Штольня, який лунав з кожної праски.

Штольня стала саундтреком до однойменного фільму Любомира Левицького, а також першим великим успіхом Олексія Потапенка (Попапа, Ротара) у масовій музиці.

Також цього року вийшли:

2006

Бумбокс — Квіти в волоссі

Ще одна програмна пісня з репертуару українського «дворового» гітариста. Квіти в волоссі — трек з другого студійного альбому гурту Family Бізнес. І якщо перший альбом, Меломанія, мав більший вплив на українську попмузику в широкому сенсі, бувши записаним усього за добу на київській квартирі, то Family Бізнес став зваженішою роботою. Андрій Хливнюк розповідав, що тоді гурт багато працював над звуком, бітами й лірикою, а також запрошував сесійних музикантів.

Також цього року вийшли:

2007

Вєрка Сердючка — Dancing Lasha Tumbai

Вєрка Сердючка стала кітчевим проєктом Андрія Данилка, який здобув популярність завдяки телебаченню у 90-х та згодом почав випускати музику. Дебютний лонгплей Вєрки Ха-ра-шо! складно оцінювати за теперішніми нормами, оскільки з одного боку це люта шароварщина, а з іншого — це можна списати на іронію та контекст часу.

Проте Вєрка Сердючка спромоглася стати зіркою не лише України, а і Євробачення, зробивши яскравий номер на Євробаченні-2007 у Гельсінкі. Що примітно, пісня опинилася у центрі скандалу через росіян — їм чулася не тарабарщина «Lasha Tumbai», а «Russia, Goodbye». «Ви хотіли це почути, ось і почули» — розповідаві Данилко у 2022 році, остаточно замінивши рядки на «Russia, Goodbye»

Також цього року вийшли:

2008

Lama — Знаєш, як болить

Гурт Lama відомий за своїми попроковими радіохітами пізніх нульових, стартувавши з альбому Мені так треба у 2006-му. Пісня Знаєш, як болить стала квінтесенцією творчості гурту — попрок з надривом, який хоч і вписувався у канони радіоформату, проте чіпляв увагу слухача у потоці аудіоконтенту.

Що цікаво, пісня є саундтреком до фільму «Сафо» британського режисера Роберта Кромбі, що оповідає про заборонене лесбійське кохання. Кліп містив кадри з фільму, що було доволі сміливо у контексті того часу.

Також цього року вийшли:

2009

Димна Суміш — Кожної Весни

Гурт Димна Суміш став одним із локомотивів української альтернативи нульових. Шалені андеграундні концерти, музичні експерименти з гранжем, хардкором, альтернативою та психоделією — цим була Димна Суміш. Кожної весни — це одна з найвідоміших пісень артистів, які згодом розбіглися, бо не відчували, що музика на часі в країні. Та вони усе одно вплинули на подальше покоління українських музикантів.

Також цього року вийшли:

2010

ДахаБраха — Baby

ДахаБраха можна впевнено назвати представниками українського мʼякого впливу, які зацікавлюють нашою культурою цілий світ. І саме з третього альбому Light, спродюсованого Юрієм Хусточкою, починається історія міжнародного визнання гурту. Музикантам вдалося знайти компроміс між етнохаосом та легшим інді-звучанням, зрозумілим західному слухачу. Дахабраха виступали на шоукейсах, грали закордонні тури, їх почали помічати міжнародні медіа.

Врешті, пісня з цього альбому Baby, яка так нагадує колискову, і досі в топі за прослуховуваннями на стрімінгах, а Дахабраха й досі найвпізнаваніший український гурт у світі.

Також цього року вийшли:

2011

Брюссель — Airplane

Після альбому Dolce Vita Святослав Вакарчук зібрав колектив зі своїх друзів та колишніх учасників Океану Ельзи та створив проєкт Брюссель. Супергурт, до якого, окрім Вакарчука, увійшли Дмитро Шуров, Сергій Бабкін, Петро Чернявський та Максим Малишев, раптово зʼявився, відіграв концертний тур, і так само раптово зник, а музиканти повернулися до своїх основних проєктів.

Однойменний альбом колективу став цікавим експериментом, який водночас і недалеко відходив від канонів ОЕ, і став новим подихом у творчості Святослава Івановича. Airplane — сингл-тизер проєкту і друга англомовна пісня в доробку Вакарчука.

Також цього року вийшли:

2012

Stoned Jesus — I’m The Mountain

Якщо робити список з топ-5 найвідоміших за кордоном українських виконавців, серед них точно буде Stoned Jesus. Гурт Ігоря Сидоренка ще не так давно майже не вилізав із закордонних турів (а також присвятив альбом Pilgrim постійній втомі від них) і встиг сподобатися закордонній публіці, а не діаспорі.

У 2012-му році гурт випустив альбом Seven Thunders Roar, головною піснею якого стала 16-хвилинна I’m The Mountain. Це розкішна робота з цікавими рифами, драматургією та глибоким текстом. Наразі пісня має понад 15 мільйонів прослуховувань тільки на ютубі, і залишається одним з найважливіших треків стоунер-року.

Також цього року вийшли:

2013

Dakh Daughters — Rozy / Donbass

Dakh Daughters — гурт, що, як і Дахабраха, утворився на базі театру ДАХ. На відміну від колег, вони широко використовують театральні елементи у своїй творчості та називають себе фрік-кабаре. Rozy / Donbass — найвпізнаваніша пісня гурту, що зʼявилася у 2013-му році, напередодні подій Євромайдану і російсько-української війни, тож дехто навіть вважає пісню пророчою.

Трек, уже класично для дівчат, — це чудернацьке поєднання фольку, Шекспіра та неординарних рішень у структурі пісні. Проте пісня зʼявилася раніше за зіграний колектив — у процесі роботи над виставою для фестивалю Гогольфест у 2012 році.

Також цього року вийшли:

2014

Курган — Лове

Записуючи у 2014-му смішну пісню з матюками на чужий біт, Аміл, Раміл та Євген навряд думали, що стануть обличчям цілого культурного явища, запустять успішну музичну карʼєру, а люди будуть готові платити 100+ тисяч гривень, щоб заспівати її разом з хлопцями на сцені. Але хлопці по приколу продовжили записувати суржиком пісні про село та гумористичні скетчі, чим привернули увагу сотень тисяч українців.

Зараз учасники гурту Курган і Агрегат — одні з облич волонтерського руху, які здатні одним онлайн-концертом зібрати понад мільйон гривень на ЗСУ, бажані гості усіх локальних музичних фестивалів, і врешті, артисти, за чиїми піснями пишуть дипломні роботи.

Також цього року вийшли:

2015

Христина Соловій — Тримай

Український слухач познайомився з Христиною Соловій на шоу «Голос Країни», куди вона прийшла співати лемківських пісень. Хоч вона тоді й не виграла в шоу, але почала карʼєру співачки під продюсерським крилом Святослава Вакарчука. Тримай — перша авторська пісня Христини, яка до того ж принесла артистці значний успіх. Згодом Соловій пішла у вільне плавання та почала все далі відходити від заданого на початку образу «лемківської принцеси», співаючи уже власні пісні.

Також цього року вийшли:

2016

Джамала — 1944

Цією піснею Джамала принесла Україні другу перемогу на Євробаченні, заспівавши про геноцид кримських татар у 1944. Тоді у сторону України лунали звинувачення, що, мовляв, ця перемога — наслідок політичної гри, а не музики. Проте якісне аранжування від Євгена Філатова, потужний номер, особиста історія сімʼї, яка перегукується з сьогоденною окупацією Криму, та щемкий вокал співачки — не лише чесна перемога, а й видатна пісня.

Також цього року вийшли:

2017

Yuko — Hreblia

Гурт Стаса Корольова та Юлі Юріної не був першим, хто придумав поєднати фольк з електронною музикою — свого часу це робила Катя Чілі у нульових. Проте дуету вдалося надати фолку таку химерну та багатогранну форму, якої раніше ще не було. Не дивно, що дебютник гурту, Ditch одностайно проголосили альбомом року чи не усі українські музичні медіа. Yuko були цікавим проєктом як у записі, так і наживо, а Hreblia була основним концертним «бойовиком» та візитівкою колективу.

Також цього року вийшли:

2018

Kazka — Плакала

Плакала — остання пісня з дебютного альбому проєкту Kazka під патронатом Юрія Нікітіна, на яку ніхто особливо не покладав надій. Проте ця, на перший погляд, непримітна композиція побила купу рекордів прослуховувань, набравши 433 мільйони переглядів на Youtube, вийшла на перше місце у чартах десятка країн та стала найпопулярнішою українськомовною піснею.

Також цього року вийшли:

2019

alyona alyona — Пушка

Реперка alyona alyona вистрілила у 2018-му з дивним, психоделічним та цікавим треком Рибки, швидко ставши головною українською реперкою. Через пів року після дебюту світ побачив уже лонгплей артистки — Пушка, який заявляв, що вона в грі надовго. Однойменна пісня з альбому стала маніфестом сміливості співачки та однією з її найсильніших робіт загалом.

Також цього року вийшли:

2020

The Unsleeping — Ptaha Fred

Ptaha Fred — перша українськомовна пісня уманського гурту The Unsleeping, яка не лише не втратила шарм попередніх англомовних робіт, а й порядно додала гурту аудиторії та підштовхнула його до статусу одного з найкращих українських рок-гуртів станом на сьогодні. Бо для аудиторії вони вмить стали не лише класним англомовним гуртом з якісними кліпами, а й «ого, так вони з України!». Ptaha Fred — динамічна пісня, яка розповідає про сірість навколишнього світу.

Також цього року вийшли:

2021

Go_A — Shum

Go_A не зʼявилися нізвідки на Нацвідборі до Євробачення 2020. Вони вперто працювали над своїм звучанням з 2012 року, виступаючи й випускаючи релізи. Їм для успіху не вистачало лише одного — приводу бути поміченими. І цей привід стався у 2019-му році, коли несподівано для усіх «експертів» вони перемогли у Нацвідборі з піснею Solovey та збиралися їхати представляти Україну на Євробаченні.

Ковід посунув подію на рік, давши Go_A час написати свою найкращу пісню — Shum, ще й у двох варіаціях. Євробачення тоді вони не виграли, проте запамʼяталися європейській публіці яскравими образами та етнорейвом. Результат є уже — гурт є бажаним гостем на європейських фестивалях та почувається на своєму місці, виступаючи на великих сценах.

Також цього року вийшли:

2022

Андрій Хливнюк — Ой, у лузі червона калина

2022 рік став переламним в українській історії через початок повномасштабної війни, розвʼязаної Росією. Українські музиканти спочатку не розуміли, що відбувається, а потім вибухнули новою хвилею української, а, головне, українськомовної музики, яка триває й донині. За цей час вийшла купа релізів, до свого апогею дійшла шароварщина і зʼявився новий жанр — байрактарщина. Та на фоні цього всього виділяється одна пісня, яка навіть не була випущена як офіційний реліз. І це — переспів стрілецької пісні Ой у лузі червона калина від Андрія Хливнюка.

Виконання було записано в інстаграм 27 лютого — на четвертий день повномасштабного вторгнення, під час патрулювання Хливнюком Софійської площі у Києві, коли він перебував у лавах тероборони ЗСУ. Відео стало вірусним, воно дарувало надію та віру в те, що український народ вистоїть, що було важливо для багатьох у перші дні, коли не було ясно, чи буде далі існувати Україна як держава. Вже згодом зʼявилися численні кавери саме версії Хливнюка, обробки й ремікси, навіть Pink Floyd записали Hey Hey Rise Up з вокалом Хливнюка на підтримку українців. Та саме цей шматочок пісні став символом.

2023

Стасік — Герої вмирають

Звісно, технічно рано говорити про найважливішу пісню року, який ще не скінчився. Проте цього року навряд чи вийде щось бодай таке ж сильне, проникливе та актуальне, як робота Стасік. Тому що це — найправдивіша пісня про війну, яка зараз лише перейшла у відкриту фазу, але ніколи не припинялася. Саме ця, а не сотні пісень про перемогу і незламність, які написані у комфортних студіях тилових міст без жодного залучення авторів до процесу тієї омріяної перемоги. Саме ця пісня виходить за межі музики як такої, нагадує, що жодні гасла про героїв, що живі доти, доки жива памʼять про них, не повернуть людей до життя насправді. Ми знаємо, що це обʼєктивна правда, але чомусь не завжди усвідомлюємо, що кожна наша щоденна дія може відбутися лише тому, що за неї сплатили життями українські герої.

Над створенням цього матеріалу працювала команда із шести людей.
Допоможи нам продовжувати працювати на цьому ж рівні — задонать Ліруму на Buy Me a Coffee