§ 52. Льодовики. Багаторічна мерзлота

• Де і як утворюються льодовики. Льодовики – багаторічні природні рухомі скупчення льоду. Льодовики не слід плутати з льодом, що утворюється взимку на річках і озерах. Будь-які льодовики утворюються зі снігу. Це відбувається тоді, коли сніг, який випав холодної пори року, не встигає розтанути. Рік за роком він нагромаджується, ущільнюється і поступово перетворюється на лід. Льодовики можуть утворюватися в горах і на рівнинах полярних широт. Тому розрізняють гірське і покривне зледеніння.

У гірських областях льодовики утворюються вище певного рівня, де сніг зберігається цілорічно. Рівень, вище якого снігу випадає більше, ніж розтає, називають сніговою лінією. Зі схилів гірські льодовики під власного масою сповзають долинами, утворюючи своєрідні льодовикові «річки», до яких нерідко стікаються такі самі льодовикові «притоки» (мал. 164). Найбільші гірські льодовики – на Алясці в Північній Америці. Рекордсменом є льодовик Беринга завдовжки 203 км.

Мал. 164. Гірський льодовик

Мал. 165. Висота снігової лінії на різних широтах (у метрах)

Висота розташування снігової лінії залежить від кліматичних особливостей місцевості. Так, у горах поблизу екватора снігова лінія перебуває на висоті 4,5-5 тис. метрів. В арктичних і антарктичних широтах завдяки холодному клімату вона опускається майже до рівня моря (мал. 165).

У цих широтах утворюється і покривне зледеніння, яке має вигляд льодового щита на рівнині. До найбільших покривних льодовиків належить льодовик Антарктиди (мал. 166). Від центру цього континенту льодовик сповзає до морського узбережжя. Тут від нього відколюються величезні брили і, потрапляючи в океан, стають плаваючими крижаними горами – айсбергами.

Мал. 166. Льодовий щит Антарктиди

Нині льодовики є на всіх материках, крім Австралії. Однак площа льодовикового покриву із часом змінювалася. Значна частина Євразії та Північної Америки кілька десятків тисяч років тому була вкрита давнім суцільним льодовиком. Тоді, під час льодовикового періоду, покриви льоду охоплювали понад 30 % сучасного суходолу. Нині льодовики вкривають тільки 11 % суходолу. Отже, у минулому льодовики «наступали», тобто охоплювали дедалі більшу площу, а тепер «відступають», звільняючи колись захоплену територію.

НОТАТКИ ДО ТЕМИ

Подарунок давнього льодовика. Приблизно 12 тис. років тому останній льодовик відступив з більшої частини території Європи. Одним з могутніх центрів давнього зледеніння в цій частині світу був Скандинавський півострів. Разом з прилеглою територією він зазнавав такого неймовірного навантаження, що прогнулася навіть земна кора. Однак тепер, після звільнення від льодовикового пресу, вона починає повертатися в своє колишнє положення. Завдяки цьому деякі країни дістали унікальну можливість природного збільшення своєї території. Так, площа Фінляндії збільшується за сторіччя приблизно на 1 тис. км 2 . Наприклад, у районі колишнього центру зледеніння, у північній частині Ботнічної затоки Балтійського моря, за останні 8000 років територія піднялася не менше як на 250 м. У подальшому цей регіон підніметься ще на 200 м.

МОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

За картами атласу знайдіть материк і найбільший у світі острів, що майже повністю вкриті льодовиками.

• Яку роботу виконує льодовик. Льодовик – невтомний архітектор, який неспішно, але безперервно руйнує «старі» форми рельєфу, працюючи водночас над створенням нових. Руйнуючи гірські породи, льодовик разом з талими водами переносить на певну відстань їхні частини і частки, розміром від величезних валунів до піску й пилу (мал. 167).

Мал. 167. Ці уламки гірських порід – «подарунок» давнього льодовика

Мал. 168. Руйнівна діяльність льодовика

У місцях перенесення вони повільно накопичуються. Такі льодовикові наноси, потужністю в кілька сотень метрів, вкривають величезні площі в Північній Америці та Європі. Завдяки їм тут утворилися великі піщані рівнини, а також численні пасма й горби, що трапляються й на території України.

Сповзаючи вниз гірськими долинами, льодовики поступово розширюють і поглиблюють їх. Унаслідок цього долини дуже нагадують величезні корита. На схилах гір льодовик, що рухається, також створює округлі поглиблення, подібні за формою до крісла (мал. 168). Льодовики врізаються з різних боків у тіло гір, поступово заглиблюються й утворюють гостроверхі гірські вершини, протилежні схили яких дещо ввігнуті. Так із часом колишні монолітні масиви перетворюються на окремі вузькі гребені та піраміди. Такі форми рельєфу можна побачити у великій кількості в Альпах, Гімалаях, Кордильєрах, Андах тощо.

Отже, льодовики за допомогою захоплених ними уламків і талих вод руйнують та згладжують гірські породи, переносять рештки порід і, накопичуючи їх, створюють нові форми рельєфу.

• Де і чому існує багаторічна мерзлота. Багаторічна мерзлота – постійно мерзлий шар землі. Це своєрідне «підземне» зледеніння утворюється в районах із суворим кліматом, де взимку ґрунти промерзають так глибоко, що не встигають відтанути повністю за літо (мал. 169). У мерзлоті можуть зберігатися «запаси холоду» давно минулих холодніших періодів. Тому виявлені в ній шари льоду називають викопним льодом.

Такий лід трапляється, зокрема, у басейні сибірської річки Лена, де потужність багаторічної мерзлоти сягає 1,5 км. Багаторічна мерзлота поширена в північних районах і гірських областях Євразії і Північної Америки. На території України її немає. Раніше вважали, що міцна багаторічна мерзлота стійка й нерухома. Однак нині добре відомо, що мерзлота «оманлива» і «підступна» у своєму спокої.

Мал. 169. Багаторічна мерзлота

Мерзлота спричиняє спучування ґрунту, тобто явище, коли ґрунт здіймається вгору. У таких випадках утворюються мерзлотні горби заввишки від 2-3 до 30-40 м. Ще одне цікаве явище, пов’язане з багаторічною мерзлотою, – це каміння, що «росте». Маються на увазі уламки гірських порід заввишки до 1,5 м, які виштовхує мерзлота.

Відтавання мерзлоти спричинює течію ґрунту на схилах. Адже при цьому ґрунт насичується водою, стає менш міцним. А тала вода подібна до мастила, що й допомагає ґрунту ковзати по льоду. Так з’являються рухливі схили, що пересуваються зі швидкістю від 3 см на рік до 10 см за день.

Дуже помітна руйнівна робота мерзлоти на морських узбережжях Крайньої Півночі. Рівнинні береги тут утворено здебільшого підземною кригою, тому швидко тануть під дією сонячних променів і морських хвиль. Деякі невеликі льодяні острови зникали усього за десять років, а на їхньому місці залишалася на згадку лише обмілина.

Мерзлота може приносити й користь. Наприклад, її використовують під час спорудження підземних складів-холодильників.

ПРОЧИТАЛИ – ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

ЧИ ЗНАЮ

• 1. Що є сніговою лінією?
• 2. Що називають багаторічною мерзлотою?

ЧИ РОЗУМІЮ

• 3. Чим льодовик відрізняється від льоду?
• 4. Які є причини утворення багаторічної мерзлоти?

ЧИ ПОЯСНЮЮ

• 5. Чому льодовики утворюються навіть на екваторі?
• 6. Де поширена багаторічна мерзлота?

ЧИ ВМІЮ

• 7. За картою півкуль знайдіть гори, що розташовані на екваторі і вкриті льодовиками.
• 8. За додатковими джерелами підберіть кілька прикладів про те, як людина використовує багаторічну мерзлоту.

§ 46. Льодовики

Що таке льодовик? Льодовик — це природне скупчення льоду на земній поверхні в результаті нагромадження й ущільнення снігу вище від снігової лінії.

Льодовики вкривають майже 11 % поверхні планети, у них зосереджено 69 % усієї прісної води на Землі. Велетенські льодовики покривають земну поверхню полярних територій. Вони виникають у високих горах і приполярних областях, де зафіксовані низькі температури й випадає багато снігу. У горах льодовики утворюються за сніговою лінією — межею, вище від якої сніг не тане протягом року. Чим жаркіший клімат, тим вище знаходиться снігова лінія.

На Землі льодовики поширені нерівномірно. На Антарктиду припадає 85,6 % загальної площі зледеніння, на Гренландію — 11,0 % і лише 3,4 % — на решту суходолу. Швидкість руху льоду в льодовиках зазвичай не перевищує кілька метрів на рік. Однак найбільшу швидкість мають льодовики Гренландії — до 14 км на рік.

Розрізняють льодовики гірські й покривні.

Гірські льодовики. Гірські льодовики порівняно з покривними невеликі. Форма гірських льодовиків залежить від рельєфу. Джерелом їх живлення є тверді атмосферні опади, що нагромаджуються, ущільнюються, перетворюючись на лід. Гірський льодовик під дією власної маси сповзає вниз долиною. Рухаючись, він виорює, поглиблює долину, а продукти руйнування та уламки гірських порід, які скочуються на лід із схилів долини, несе вниз. У нижній частині льодовика, нижче від снігової лінії, лід інтенсивно тане. Тут нагромаджується велика кількість уламкового матеріалу (валунів, щебеню). Ці льодовикові відклади називають мореною.

Потужні гірські льодовики є на Алясці, у Гімалаях, на Памірі, Тянь-Шані та Кавказі.

Покривні льодовики. Покривні льодовики виникають на плоских рівнинах у полярних областях, мають плоско-опуклу форму поверхні, утворюють льодовикові щити та куполи.

Велетенські покривні льодовики утворилися в Антарктиді й на острові Гренландія. Покривні льодовики становлять 98,5 % усіх льодовиків Землі. Льодовик сповзає з материка чи острова в прибережну частину океану, утворюючи айсберги. Більша частина цих крижаних брил знаходиться під водою. Над поверхнею води айсберги піднімаються в середньому на 70—100 м. Айсберги небезпечні для судноплавства.

Покривні льодовики містять велику частку всіх запасів прісної води на Землі. Розробляються проекти транспортування айсбергів у засушливі райони планети, які успішно реалізуються.

Значення льодовиків. У льодовиках зосереджено багато прісної води. Якби всі льодовики розтанули, то рівень Світового океану піднявся б на 60 м. Талими водами гірських льодовиків живляться великі річки планети. Улітку, коли танення льодовиків стає інтенсивним, ці річки стають повноводними й судноплавними, їх воду люди використовують для зрошування йолів, садів і виноградників. Багато річок, що течуть через пустелі, існують завдяки таненню високогірних льодовиків і снігів.

Поверхня сучасного льодового покриву землі відбиває значну частину сонячної енергії, цим самим регулюючи клімат планети. Морські льоди сприяють додатковому охолодженню вод Світового океану, що теж регулює їх температуру.

Нині льодовики забруднюються, як і все навколишнє середовище. У них є шкідливі хімічні речовини, що потрапили туди з промислових районів Землі.

Потепління клімату зумовлює швидке танення льодового покриву планети, а це загрожує підняттю рівня води у Світовому океані.

Багаторічна мерзлота. У районах, де тривалий період спостерігається від’ємна температура повітря, створюються умови для промерзання верхнього шару земної кори й утворення підземних льодів.

Глибина промерзання порід визначається тривалістю морозного періоду й товщиною снігового покриву. Якщо гірські породи знаходяться в мерзлому стані сотні й тисячі років, то йдеться про багаторічну мерзлоту. Багаторічна мерзлота — це верхній шар земної кори, що має від’ємні температури ґрунтів і гірських порід і містить підземний лід (мал. 125).

Мал. 125. Багаторічна мерзлота на Тибеті

Явище багаторічної мерзлоти спостерігається в північних районах Євразії й Північної Америки, в Антарктиді та на антарктичних островах. Площа території, охопленої багаторічною мерзлотою, становить майже 24 % поверхні суходолу.

Довгі й холодні зими, невеликий сніговий покрив є причиною того, що навіть улітку промерзлі гірські породи на глибині не розтають, а розмерзається тільки верхній шар мерзлої землі. Тала вода дає вологу для рослин, стає місцем проживання птахів. Ґрунтовий покрив тут тонкий (20-40 см). Надлишок вологи спричиняє утворення боліт, обмежує вільний доступ кисню в ґрунт. Коріння дерев не може проникнути вглиб, розміщується зверху й розходиться в різні боки від стовбура. Багаторічна мерзлота ускладнює прокладання доріг і спорудження будівель. Будинки доводиться зводити на палях, а трубопроводи прокладати над землею.

ПОВТОРИМО ГОЛОВНЕ

• Льодовики — це природне скупчення льоду на земній поверхні в результаті нагромадження й ущільнення снігу вище від снігової лінії.
• У горах льодовики утворюються вище від снігової лінії.
• Розрізняють льодовики гірські й покривні.
• У льодовиках зосереджується величезна кількість прісної води.
• Утворення й розвиток льодовиків на Землі — це результат взаємодії компонентів атмосфери, гідросфери та літосфери.
• Багаторічна мерзлота характерна для північних районів Землі.

Ключові терміни і поняття

Льодовик, снігова лінія, басейн льодовика, шельфові льодовики, морена, багаторічна мерзлота.

Запитання та завдання

• 1. У яких частинах суходолу найбільше поширені льодовики? З чого вони утворюються?
• 2. За яких умов виникають льодовики? Чому в одних районах льодовики утворюються, а в інших — ні?
• 3. Чим відрізняються покривні льодовики від гірських?
• 4. Чому утворюються айсберги? Чим вони небезпечні для судноплавства?
• 5. Через які гірські породи вода просочується легко, а через які майже не просочується?
• 6. Яке значення мають льодовики?
• 7. Чи є у вашій місцевості льодовики? Чому?
• 8*. Як вода льодовиків бере участь у світовому кругообігу води?

Розгляньте карту атласу. Знайдіть на ній межі багаторічної мерзлоти. Нанесіть їх на контурну карту.

Визначте, якою має бути висота гори, щоб на її вершині утворився льодовик, якщо літня температура повітря біля її підніжжя +10 °С.

СКАРБНИЧКА ДОСЛІДНИКА

Льодовики «запасають» воду взимку й «витрачають» її влітку. Тому влітку гірські річки найбільш повноводні. В окремі роки в передгір’ях і на рівнинах, куди витікають гірські річки, паводки можуть мати катастрофічний характер.

Найбільше гірських льодовиків у Центральній Азії. У горах Паміру знаходиться льодовик Федченко — найдовший в Євразії. При опусканні льодовик Федченко приймає зліва й справа 30 льодовиків-приток. Довжина льодовика — 77 км, ширина — 2600 м, товщина льоду в середній частині досягає 1000 м. Швидкість руху льоду — до 66,8 см/добу. Верхній кінець льодовика знаходиться на висоті 6280 м, нижній — 2900 м.

Найдовший у світі льодовик — Ламберта в Антарктиді. Його довжина становить майже 400 км, а ширина в деяких місцях перевищує 60 км.

Наука, що вивчає льодовики, називається гляціологією.

Що це, як утворюється та характеристики льодовика

У ЗМІ ми постійно спостерігаємо, що льодовики зникають через кліматичні зміни. Льодовик – це велика маса стисненого льоду, що утворюється протягом тисяч років. Це те, що будується так довго і зникає за лічені десятиліття. Льодовики мають складну динаміку для вивчення і мають велике значення для планети.

Хотіли б ви знати все, що пов’язано з льодовиками та значенням, яке вони мають?

Характеристика льодовика

Як зазначалося раніше, сніг з року в рік накопичується шарами. Ці шари стискаються власною вагою та дією сили тяжіння. Хоча вони є одними з найбільших об’єктів на планеті, льодовики рухаються. Вони здатні повільно текти, як річки, і проходити між горами. З цієї причини існують деякі гірські форми, які створюються внаслідок руху льодовиків.

В умовах глобального потепління існування льодовиків різко зменшується. Вони є чудовим джерелом прісної води на планеті, поряд з річками та озерами. Льодовик вважається пережитком останнього льодовикового періоду. Це тому, що навіть незважаючи на те, що температури зросли, вони не розтанули. Вони могли підтримувати себе протягом тисяч років і виконувати свою природну функцію. Коли льодовиковий період закінчився, вищі температури в нижніх районах спричинили його танення. Після зникнення вони залишили вражаючі форми рельєфу, такі як П-подібні долини.

Сьогодні ми можемо знайти льодовики в гірських хребтах усіх континентів, крім Австралії. Ми також можемо знайти льодовики між широтами 35 ° північі та 35 ° півдня. Хоча льодовики можна побачити лише в Скелясті гори, в Андах, Гімалаях, Новій Гвінеї, Мексиці, Східній Африці та на горі Зард Кух (Іран).

Якщо скласти всі льодовики у світі, вони утворюються 10% загальної площі суші. Після багатьох досліджень було зроблено висновок, що 99% усіх льодовиків зроблені шарами полярного льоду з обох півкуль. Це тому, що водяна пара, яка присутня в атмосфері, подорожує по всьому світу. Особливо в Антарктиді та Гренландії можна знайти крижані покриви з обох півкуль.

Динаміка льодовика

Зазвичай льодовики утворюються у високогірних районах і в полярних районах. Щоб утворився льодовик, потрібні низькі температури протягом усього року та опади у вигляді снігу. У теплі часи накопичений лід починає танути і проходить через льодовик до дна. Коли рідка вода накопичується на дні льодовика, вона проходить через нього у напрямку схилу. Цей рух рідкої води змушує рухатися весь льодовик.

Гірські льодовики називають альпійські льодовики і полюсів крижані шапки. Коли вони випускають талу воду від більш високих температур у теплі часи, вони створюють важливі водні об’єкти для флори та фауни. Крім того, багато маленьких містечок забезпечуються водою з льодовиків. Вода, що міститься в льодовиках, така, що її вважають найбільшим запасом прісної води на планеті. Він містить до трьох чвертей його, більше, ніж річки та озера.

навчання

Льодовик починає формуватися, коли сніг падає безперервно і залишається стабільним протягом усього року. Якщо сніг, який випав, не розтане в теплу пору року, він залишатиметься стабільним ще рік. Коли починається сезон холодів, наступний сніг, який випадає, осідає зверху, накладаючи на нього вагу і утворюючи ще один шар. Після наступних років, одержуються компактні снігові шари, що утворюють льодовик.

Сніжинки падають у горах, і вони безперервно стискають попередні шари. Стиснення змушує його знову кристалізуватися, оскільки повітря між кристалами стискається. Кришталів льоду стає все більше і більше. Це призводить до ущільнення снігу та збільшення його густоти. У певний момент, коли він перестає накопичуватися, тиск ваги льоду такий, що він починає ковзати вниз. Так утворюється своєрідна річка, яка тече долиною.

Льодовик досягає рівноваги, коли кількість снігу, що зберігається, є такою ж, як талого. Таким чином, він може тривалий час залишатися в тій же стабільності. Якщо проаналізувати його повністю, ви побачите, що над середньою лінією ви набираєте більше маси, ніж втрачаєте, а нижче – більше, ніж отримуєте. Щоб льодовик знаходився в повному балансі може пройти більше 100 років.

Частини льодовика

Льодовик складається з різних частин.

• Площа накопичення. Це найвища територія, де випадає і накопичується сніг.
• Зона абляції. У цій зоні відбуваються процеси плавлення та випаровування. Тут льодовик досягає балансу між збільшенням і втратою маси.
• Тріщини. Це райони, де льодовик тече швидше.
• Морени. Це темні смуги, утворені опадами, які утворюються по краях і верхівках. Потягнуті льодовиком гірські породи зберігаються і формуються в цих районах.
• Термінал. Це нижній кінець льодовика, де тане скупчений сніг.

Види льодовиків

Залежно від місця та умов утворення існують різні типи льодовиків.

• Альпійський льодовик. Як уже згадувалося раніше, це ті, що формуються у високих горах.
• Льодовиковий цирк. Вони являють собою півмісяцеві утворення, де накопичується вода.
• Льодовикові озера. Вони утворюються через водосховища в западинах льодовикової долини.
• Льодовикова долина. Це геологічне утворення, що є результатом безперервної ерозійної дії язика льодовика. Тобто кожна область, де лід ковзає, формує і набуває форми.

Існують також інші менш поширені типи льодовиків, такі як Інландсіс, Друмлінс, Розкопні озера, Передгірний льодовик і Висячий льодовик.

Льодовики – це складні природні утворення, що мають жорсткий баланс і важливу функцію для живих істот.

Повний шлях до статті: Мережева метеорологія » Метеорологія » Ciencia » Що це, як утворюється та характеристики льодовика

Будьте першим, щоб коментувати