Однокоренные слова к слову «ягода»

Однокоренные слова к слову «ягода» связаны по смыслу общим корнем -ягод-. Укажем их среди имен существительных и прилагательных.

Прежде чем подобрать однокоренные слова к слову «ягода», определим его главную морфему. Корень содержит основное лексическое значение, в соответствии с которым объединим слова разных частей речи в одну семью.

Словом «ягода» называют небольшого размера округлый сочный плод с мелкими зёрнышками, который вырастает на травянистых или кустарниковых растениях:

Корень слова «ягода»

Чтобы понять, какой корень в этом слове, выполним морфемный разбор. Разбор по составу начнем с поиска словоизменительной морфемы — окончания. Окончание имеют только изменяемые самостоятельные части речи. Анализируемое слово обозначает предмет и отвечает на вопрос что? Это неодушевленное существительное женского рода в форме единственного числа, на что указывает окончание -а:

Чтобы убедиться в этом, изменим это существительное по падежам:

• и. п. (что?) ягод а
• р. п. вкус (чего?) ягод ы
• д п. тянемся (к чему?) к ягод е
• в. п. видим (что?) ягод у
• т. п. наслаждаемся (чем?) ягод ой
• п. п. расскажешь (о чём?) о ягод е

Сравнив падежные формы, выделим в морфемном составе слова окончание -а. Оставшаяся морфема далее не делится на минимальные значимые части. Назовем её корнем:

Родственные слова к слову «ягода»

С помощью суффиксов образуем однокоренные существительные:

Укажем сложные по составу слова, одним из корнем которых является ягод-:

В русском языке со смысловым корнем -ягод- существуют родственные прилагательные:

• ягодный вкус;
• ягодковые (семейство раздельнолепестковых двудольных растений);
• фруктово-ягодный джем;
• ягодовидный
• ягодоподный
• ягодообразный

Иногда к списку однокоренных слов ошибочно причисляют созвучные слова «ягодица» и «ягодичный». Отметим, что эти лексемы не являются однокоренными к слову «ягода». В современном русском языке указанные слова по смыслу не имеют ничего общего с лексическим значением рассмотренного названия плода травянистых или кустарниковых растений.

В их морфемном составе укажем другой корень:

Звуковий аналіз слова ягоди

Звуковий аналіз слова ягоди в українській мові:

1 * – букви.
2 * – звуки, транскрипція слова ягоди.
3 * – звукова схема (звукова модель) слова ягоди – дошкільнятам, 1 – 4 клас

4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова ягоди (знаходяться нижче на сторінці).

Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова ягоди:

1. 1. Ягоди
2. 2. По складам: я ́ –го-ди (3 склади; наголос на 1-му складі).
3. 3. [ й ’ а ́ годи ]

Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

Голосні звуки:

• На початку слова
• У середині та в кінці слова після голосного звука
• Після апострофа
• Після м’якого знака

Приголосні звуки:

• [й] – завжди м’який;
• [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
• Уподібнення за м’якістю:
  • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
  • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
  • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
  • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
    НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
  • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
  • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
  • завжди позначає два звуки [шч]
  • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
  • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
    Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
    • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
    • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
    • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
    • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
    • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
    • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
    • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
    • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
    • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
    • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
    • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
    • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
    • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
    • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
    • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
    • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
    • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
    • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
      т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
    • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
    • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
      легко – [лехко],
      вогко – [вохко],
      нігті – [н’іхт’і],
      кігті – [к’іхт’і],
      дігтяр – [д’іхт’ар],
      дьогтю – [д’охт’у],
      бігцем – [б’іхцем].
      Ці слова потрібно запам’ятати.
    • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

    Правила поділу слова на склади в українській мові*

    Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
    1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
    2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
    3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
    4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
    5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
    6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
    7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
    8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.

    Будова слова

    У словах розрізняємо основу й закінчення. Основа в свою чергу може розкладатися на корінь, префікс і суфікс. Крім цього, у слові може бути також постфікс. Основа, корінь, префікс, суфікс, закінчення, постфікс — значущі частини слова (морфеми).

    Читайте також: фразеологізми

    1. Закінчення і основа. Будова слова

    Закінчення — це змінна частина слова, яка, утворюючи різні форми його, вказує на зв’язок між словами в реченні.

    Щоб правильно визначити закінчення, треба зіставити різні форми того самого слова. Наприклад, визначаючи закінчення в слові радісного, змінюємо його за відмінками, родами, числами: радісному, радісний, радісна, радісних. Змінилася тільки частина -ого. Отже, це закінчення.

    Звуки, що змінюються внаслідок чергування, до закінчення не належать: друг, друг-а, друз-і, друж-е; ок-о, в оц-і, оч-ей; сидж-у, сид-иш.

    Визначаючи закінчення, як і будь-які значущі частини слова, треба орієнтуватися не на написання слова, а на вимову, тобто на його звуковий склад. Наприклад, у слові сім’я закінчення –а, а не –я. Встановлюємо це, усно відмінюючи слово: [с’імй-а], [с’імй-і], [с’імй-у], [с’імй-ейу]. Так само: [надій-а], [надій-і], [надій-у]; [земл’-а], [земл’-у].

    Якщо в змінюваному слові в якійсь його формі нема закінчення, кажемо, що це слово має нульове закінчення: молодь, край, зошит, книжок, сімей, земель, пісень.

    Незмінні слова і незмінні форми слів не мають закінчень: бюро, кіно, журі, кенгуру; скоро, поволі, змалку, восени; перемігши, стоячи, відпочивати.

    Основа — це частина слова без закінчення: сонц-е, сонечк-о, сонячн-ий, прац’-а, працюй-емо, працьовит-ий, мрій-а, мрій-уть, мрійн-ий, замріян-ий.

    Перевірте себе. Випишіть слова в колонки залежно від того, на який приголосний закінчується основа: 1) на твердий нешиплячий; 2) на м’який або пом’якшений; 3) на твердий шиплячий.

    Хвиля, степ, спориш, бездоріжжя, краса, праща, шлея, вирій, дерево, абзац, скрипаль, паранджа, довір’я, оцінювач, в’їжджаю, палац, діжа.

    Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову М.Коцюбинського: “Щоб прийшло на землю сподіване щастя, …”

    2. Корінь. Будова слова

    Слова, що мають спільну звукову частину і близькі за значенням, називаються спорідненими (або однокореневими): народ, народний, народність, родина, рід (роду), рідний, рідня.

    Спільна частина споріднених слів називається коренем.

    Наприклад, слова ліс, лісок, перелісок, лісник, лісовий, проліски зв’язані між собою значенням (усі вони певним чином стосуються лісу) і мають спільну звукову частину -ліс-. Саме ця частина і є коренем у всіх наведених тут словах.

    Голосні і приголосні звуки кореня можуть чергуватися, внаслідок чого корінь видозмінюється: рік, рок-у, у роц’-і, річ-ний, роч-ок; бр-ати, бер-у, вибир-аю, ви-бор-и, з-бір; ход-ити, ходж-у, ход‘-ать, хід.

    У слові може бути один, два і більше коренів. Залежно від цього і від написання розрізняємо прості, складні і складені слова та форми слів.

    Слова та форми слів, які мають у своєму складі тільки один корінь, називаються простими: робітник, село, селянин, сільський, працювати, прочитаю, один, два, десять.

    Також, слова та форми слів, які мають у своєму складі два чи більше коренів і пишуться разом або через дефіс, називаються складними: хлібороб, сільськогосподарський, робітничо-селянський, пліч-о-пліч, п’ятдесят, сімсот.

    Слова та форми слів, які пишуться двома чи більше окремими словами, називаються складеними: буду писати, буду читати (складена форма майбутнього часу дієслів); двадцять один, сто два, тисяча дев’ятсот дев’яносто перший (складені числівники), під час, за допомогою, відповідно до (складені прийменники), так що, дарма що, для того щоб (складені сполучники).

    Будова слова. Перевірте себе. Випишіть слова у дві колонки: 1) ті, корінь яких складається з трьох звуків; 2) ті, корінь яких складається з чотирьох звуків.

    Сім’я, уласкавити, осуджений, з’юрбитися, звезти, підсумок, стихати, обчищений, розв’язати, влітку, понадсипати, звістка.

    Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову О.Ольжича: “Тепер я скрізь,

    3. Афікси. Будова слова

    Афікси — всі інші значущі частини слова, крім кореня.

    Частина слова, яка стоїть перед коренем і надає слову нового значення або відтінку, називається префіксом.

    Слова мають переважно по одному префіксу: пере-мога, під-мога, вимога, з-магання, на-магання, по-магати. Іноді в слові буває два або більше префіксів: до-по-мога, на-по-готові, на-в-пере-йми, на-в-з-до-гін.

    Частина слова, яка стоїть між коренем і закінченням, називається суфіксом.

    Суфікси бувають словотворчі і формотворчі.

    Словотворчі суфікси надають слову нового значення або відтінку: робот-а, роб-ітник, роб-оч-ий, зароб-іток, перероб-к-а, вироб-нич-ий; сон-ечк-о, гарн-есеньк-ий.

    До словотворчих суфіксів, а не до закінчень відносимо і застиглі колишні закінчення в прислівниках: радісн-о, згор-и, додом-у, дочист-а, вноч-і, час-ом, зрешт-ою, по-нов-ому.

    Формотворчі суфікси допомагають творити різні форми того самого слова: зроби-ти (неозначена форма дієслова), зроби-в, зроби-л-а (минулий час), зробив-ши (дієприслівник), коліща — коліщ-ат-и, плем’я — плем-ен-і (непрямі відмінки іменників IV відміни).

    Постфікс — частина слова, яка ставиться після закінчення: вчить — вчить-ся, якого— якого-сь, якого-небудь.

    4. Аналіз слів за будовою. Будова слова

    Слова за їхньою будовою аналізуємо в такому порядку.

    Насамперед з’ясовуємо, з яких звуків складаються аналізовані слова. Для цього їх промовляємо або записуємо в транскрипції, наприклад: боєць — [бойец’], побоїще — [побойішче], прибій — [приб’ій], б’ють — [бйут’], розбили.

    Далі визначаємо їхні закінчення й основи. Для цього кожне слово змінюємо. Іменник боєць змінюється так: бійця [б’ійц’а], бійцеві — [б’ійцев’і] і т.д. Отже, основа в цьому слові закінчується звуком ц’ ([бойец’-]), закінчення нульове. Змінюємо іменник побоїще: побоїща [побойішча], побоїщу [побойішчу] і т.д. Доходимо таким чином висновку, що в цьому слові основа [побойішч-], закінчення –е. У слові прибій чиста основа й нульове закінчення. Дієслово б’ють має ще такі форми: б’ю [бйу], б’єш [бйеш] і т.д. У ньому весь час повторюється частина [бй] — це основа, а закінчення, отже, -уть (а не ють). Дієслівна форма розбили змінюється за родами й числами: розбила, розбило; отже, тут закінчення –и.

    Тепер знаходимо спільну частину для цих споріднених слів — вона буде неоднакова через різні чергування звуків: [-бой-], [-бой-], [-б’ій-], [-бй-], [-би-]. Це корінь.

    Усе, що перед коренем, — це префікси: у слові побоїще префікс по-, у слові прибій префікс при-, у слові розбили префікс роз-. Усе, що між коренем і закінченням, — це суфікси: у слові боєць суфікс -ец’-, у слові побоїще суфікс ішч-, у слові розбили суфікс -л-. У словах прибій і б’ють суфіксів немає.

    Отже, аналіз наведених слів за будовою повинен мати такий вигляд:

    Слово і його транскрипція	Основа	Закінчення
    	префікси		корінь	суфікси
    боєць [бойец’]	—	бой	ец’	—
    побоїще [побойішче]	по	бой	ішч	е
    прибій [приб’ій]	при	б’ій	—	—
    б’ють [бйут’]	—	бй	—	ут’
    розбили	роз	би	л	и

    Перевірте себе. Самостійно проаналізуйте за будовою слова прибій, побоїще, боєць, розбили, б’ють і свій аналіз звірте з поданим вище.

    Звуковий аналіз слова ягоди

    Звуковий аналіз слова ягоди в українській мові:

    1 * – букви.
    2 * – звуки, транскрипція слова ягоди.
    3 * – звукова схема (звукова модель) слова ягоди – дошкільнятам, 1 – 4 клас

    4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова ягоди (знаходяться нижче на сторінці).

    Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова ягоди:

    1. 1. Ягоди
    2. 2. По складам: я ́ –го-ди (3 склади; наголос на 1-му складі).
    3. 3. [ й ’ а ́ годи ]

    Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
    ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

    Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

    Голосні звуки:

    • На початку слова
    • У середині та в кінці слова після голосного звука
    • Після апострофа
    • Після м’якого знака

    Приголосні звуки:

    • [й] – завжди м’який;
    • [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
    • Уподібнення за м’якістю:
      • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
      • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
      • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
      • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
        НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
      • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
      • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
      • завжди позначає два звуки [шч]
      • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
      • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
        Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
        • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
        • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
        • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
        • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
        • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
        • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
        • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
        • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
        • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
        • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
        • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
        • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
        • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
        • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
        • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
        • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
        • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
        • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
          т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
        • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
        • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
          легко – [лехко],
          вогко – [вохко],
          нігті – [н’іхт’і],
          кігті – [к’іхт’і],
          дігтяр – [д’іхт’ар],
          дьогтю – [д’охт’у],
          бігцем – [б’іхцем].
          Ці слова потрібно запам’ятати.
        • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

        Правила поділу слова на склади в українській мові*

        Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
        1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
        2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
        3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
        4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
        5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
        6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
        7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
        8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.

        Корінь слова – що таке корінь, як визначити, слова з двома коренями, приклади

        В нашій статті ви дізнаєтеся: що таке корінь слова, слова з двома коренями та приклади.

        Корінь слова

        Корінь слова — це основна значуща частина слова, яка виражає його лексичне значення. Корінь слова є неподільною частиною слова.

        Корінь слова можна визначити за такими ознаками:

        • Корінь слова не змінюється при відмінюванні або відмінюванні слова. Наприклад, у словах “біг”, “бігти”, “бігун” корінь “біг” не змінюється.
        • Корінь слова може збігатися в різних словах, які мають спільне лексичне значення. Наприклад, у словах “кінь”, “конячий”, “конячки” корінь “кон”.
        • Корінь слова може бути спільнокореневим з корінням інших слів. Наприклад, у словах “бігти”, “біг”, “бігун” корінь “біг” є спільнокореневим з коренем слова “біг”.

        Корінь слова може бути простим або складним.

        Простий корінь складається з одного звука або складу. Наприклад, у словах “біг”, “сон”, “ліс” коріння прості.

        Складний корінь складається з двох або більше звуків або складів. Наприклад, у словах “розбіг”, “підпис”, “розлука” коріння складні.

        Корінь слова є важливою частиною слова, оскільки він виражає його лексичне значення. Корінь слова можна використовувати для визначення спорідненості слів, а також для створення нових слів.

        Корінь – головна морфема

        Так, корінь є головною морфемою слова, оскільки він є носієм його лексичного значення. Корінь є неподільною частиною слова, яка не змінюється при відмінюванні або відмінюванні слова.

        Корінь слова можна визначити за такими ознаками:

        • Корінь слова не змінюється при відмінюванні або відмінюванні слова. Наприклад, у словах “біг”, “бігти”, “бігун” корінь “біг” не змінюється.
        • Корінь слова може збігатися в різних словах, які мають спільне лексичне значення. Наприклад, у словах “кінь”, “конячий”, “конячки” корінь “кон”.
        • Корінь слова може бути спільнокореневим з корінням інших слів. Наприклад, у словах “бігти”, “біг”, “бігун” корінь “біг” є спільнокореневим з коренем слова “біг”.

        Корінь слова є важливою частиною слова, оскільки він виражає його лексичне значення. Корінь слова можна використовувати для визначення спорідненості слів, а також для створення нових слів.

        Ось кілька прикладів того, як корінь слова може використовуватися для визначення спорідненості слів:

        • Слова “біг”, “бігти”, “бігун” є спорідненими, оскільки вони мають спільний корінь “біг”.
        • Слова “кінь”, “конячий”, “конячки” є спорідненими, оскільки вони мають спільний корінь “кон”.

        Ось кілька прикладів того, як корінь слова може використовуватися для створення нових слів:

        • Від слова “біг” можна утворити нові слова за допомогою афіксів: “бігун”, “бігти”, “бігтиму”, “бігтимеш”.
        • Від слова “кінь” можна утворити нові слова за допомогою афіксів: “кінячий”, “конячки”, “конячка”, “коні”.

        Отже, корінь слова є головною морфемою, оскільки він є носієм лексичного значення слова і може використовуватися для визначення спорідненості слів, а також для створення нових слів.

        Визначення кореня в слові

        Корінь слова можна визначити за такими ознаками:

        • Корінь слова не змінюється при відмінюванні або відмінюванні слова. Наприклад, у словах “біг”, “бігти”, “бігун” корінь “біг” не змінюється.
        • Корінь слова може збігатися в різних словах, які мають спільне лексичне значення. Наприклад, у словах “кінь”, “конячий”, “конячки” корінь “кон”.
        • Корінь слова може бути спільнокореневим з корінням інших слів. Наприклад, у словах “бігти”, “біг”, “бігун” корінь “біг” є спільнокореневим з коренем слова “біг”.

        Щоб визначити корінь у слові, потрібно:

        1. Вибрати спільнокореневі слова.
        2. Порівняти спільнокореневі слова.
        3. Визначити спільну частину, яка залишається незмінною при відмінюванні або відмінюванні слова.

        Наприклад, щоб визначити корінь у слові “біг”, потрібно вибрати спільнокореневі слова “бігти”, “бігун”. Порівнявши ці слова, ми бачимо, що вони мають спільну частину “біг”. Ця частина не змінюється при відмінюванні або відмінюванні слова, тому вона є коренем слова “біг”.

        Інший приклад: щоб визначити корінь у слові “кінь”, потрібно вибрати спільнокореневі слова “конячий”, “конячки”. Порівнявши ці слова, ми бачимо, що вони мають спільну частину “кон”. Ця частина не змінюється при відмінюванні або відмінюванні слова, тому вона є коренем слова “кінь”.

        Корінь слова може бути простим або складним.

        Простий корінь складається з одного звука або складу. Наприклад, у словах “біг”, “сон”, “ліс” коріння прості.

        Складний корінь складається з двох або більше звуків або складів. Наприклад, у словах “розбіг”, “підпис”, “розлука” коріння складні.

        Корінь слова є важливою частиною слова, оскільки він виражає його лексичне значення. Корінь слова можна використовувати для визначення спорідненості слів, а також для створення нових слів.

        Що таке слова з двома коренями

        Слова з двома коренями називаються складними. Складні слова утворюються з двох або більше простих слів, які зберігають своє значення в складному слові.

        Складні слова можуть утворюватися за допомогою різних способів:

        • Складання – спосіб утворення складних слів шляхом поєднання двох або більше простих слів без зміни їх значення. Наприклад, слова “залізничий”, “самокат”, “подорожник” утворені шляхом складання.
        • Складання з асиміляцією – спосіб утворення складних слів шляхом поєднання двох або більше простих слів з частковою зміною їх значення. Наприклад, слова “залізо-бетонні”, “пішохідний”, “лісостеп” утворені шляхом складання з асиміляцією.
        • Складання з деривацією – спосіб утворення складних слів шляхом поєднання двох або більше простих слів з утворенням нового значення. Наприклад, слова “підпис”, “розбіг”, “розлука” утворені шляхом складання з деривацією.

        Складні слова можуть бути іменниками, прикметниками, дієсловами, прислівниками.

        Приклади складних іменників:

        • залізничий вокзал
        • самокатна доріжка
        • подорожниковий чай
        • чорноземний грунт
        • велотренажер

        Приклади складних прикметників:

        • залізобетонний міст
        • пішохідний перехід
        • лісостеповий ландшафт
        • чорноземний ґрунт
        • велоспортсмен

        Приклади складних дієслів:

        Приклади складних прислівників:

        • подорожниково-м’ятний чай
        • велотренажерним залом
        • лісостеповій зоні
        • чорноземним ґрунтом

        Складні слова є важливою частиною української мови, оскільки вони дозволяють виражати складні поняття одним словом.

        Слова з іншомовним елементом

        Слова з іншомовним елементом – це слова, які мають у своєму складі один або кілька коренів іншомовного походження.

        Іншомовні корені можуть бути запозичені з різних мов: грецької, латини, німецької, французької, англійської та ін.

        Іншомовні корені можуть потрапляти в українську мову різними шляхами:

        • Запозичення – процес, при якому слово або словосполучення однієї мови переноситься в іншу мову без змін. Наприклад, слова “кіно”, “авто”, “телевізор” запозичені з англійської мови.
        • Створення нових слів на основі іншомовних коренів – процес, при якому слово утворюється в українській мові на основі іншомовного кореня за допомогою українських афіксів. Наприклад, слово “кінотеатр” утворене на основі англійського кореня “кіно” за допомогою українського суфікса “-тер”.
        • Засвоєння іншомовних слів українським народом – процес, при якому слово іншомовного походження зазнає фонетичних, граматичних і семантичних змін під впливом української мови. Наприклад, слово “телевізор” запозичено з англійської мови, але в українській мові воно вимовляється як “телевізор”.

        Іншомовні корені можуть входити до складу різних частин мови:

        • Іменників: кіно, авто, телевізор, метро, супермаркет, комп’ютер, холодильник, велосипед, футбол, баскетбол, волейбол.
        • Прикметників: електричний, механічний, автоматичний, комп’ютерний, телевізійний, футбольний, баскетбольний, волейбольний.
        • Дієслів: фотографувати, телеграфувати, телефонувати, комп’ютеризувати, футбольні матчі, баскетбольні ігри, волейбольні змагання.
        • Прислівників: автоматично, механічно, електрично, комп’ютерно, телевізійно, футбольно, баскетбольно, волейбольно.

        Іншомовні корені є важливою частиною української мови, оскільки вони дозволяють виражати нові поняття, які виникають у процесі розвитку суспільства.

        Схиляння слів з двома коренями

        Схиляння слів з двома коренями залежить від того, як ці корені приєднуються один до одного.

        Якщо корені складного слова приєднуються без зміни їх значення, то вони схиляються незалежно один від одного. Наприклад:

        • Залізничий вокзал – залізничного вокзалу, залізничним вокзалом, залізничному вокзалі.
        • Самокатна доріжка – самокатної доріжки, самокатною доріжкою, самокатній доріжці.
        • Подорожниковий чай – подорожникового чаю, подорожниковим чаєм, подорожниковому чаї.

        Якщо корені складного слова приєднуються з частковою зміною їх значення, то вони схиляються за правилами схиляння того кореня, який змінився. Наприклад:

        • Залізобетонний міст – залізобетонного моста, залізобетонним мостом, залізобетонному мості.
        • Пішохідний перехід – пішохідного переходу, пішохідним переходом, пішохідному переході.
        • Лісостеповий ландшафт – лісостепового ландшафту, лісостеповим ландшафтом, лісостеповому ландшафті.

        Якщо корені складного слова приєднуються з утворенням нового значення, то вони схиляються за правилами схиляння того кореня, який є головним за значенням. Наприклад:

        • Розбігтися в різні боки – розбігся в різні боки, розбігся в різні боки, розбігся в різні боки.
        • Підписати документ – підписав документ, підписав документ, підписав документ.
        • Розлука з друзями – розлуки з друзями, розлукою з друзями, розлуці з друзями.

        У деяких випадках схиляння слів з двома коренями може бути нерегулярним. Наприклад:

        • Велосипед – велосипеда, велосипедом, велосипеді.
        • Окуляри – окулярів, окулярами, окулярах.
        • Спідниця – спідниці, спідницею, спідниці.

        У таких випадках потрібно запам’ятати правила схиляння цих слів.

        Слова за схемою префікс, корінь, закінчення

        Слова за схемою префікс, корінь, закінчення – це слова, в яких префікс стоїть перед коренем, а закінчення – після кореня.

        Префікс – це частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для зміни значення слова або для утворення нових слів.

        Корінь – це основна значуща частина слова, яка виражає його лексичне значення.

        Закінчення – це змінна частина слова, яка стоїть у кінці слова і служить для зв’язку слів у реченні.

        Приклади слів за схемою префікс, корінь, закінчення:

        • Приставка, корінь, закінчення
          • під-пис-ати
          • роз-біг-тися
          • за-ліз-ний
          • не-звичай-ний
          • при-лет-іти
          • роз-маль-увати
          • за-втра-ти
          • по-їх-ати
          • пис-ати-ся
          • біг-ти-ся
          • ліз-ний-ий
          • звичай-ний**-ий
          • лет-іти-ся
          • маль-увати-ся
          • втра-ти-ти
          • їх-ати-ся

          У деяких випадках закінчення може бути відсутнім. Наприклад:

          У таких випадках слово має лише корінь і префікс (якщо він є).

          Слова за схемою префікс, корінь, закінчення широко поширені в українській мові. Вони можуть бути іменниками, прикметниками, дієсловами, прислівниками.

          Якщо вам сподобалася наша стаття, то в нас на сайті Знай все ще багато чого цікавого!

          Будова слова, розбір слова за будовою онлайн

          Наука про будову слова називається морфологією . Розуміння структури слова допомагає нам:

          1. Що таке будова слова?
          2. Які є значущі частини слова
          3. Що таке форма слова
          4. Якими бувають основи слова
          5. Що таке спільнокореневі слова
          6. Розбір слова за будовою онлайн
          7. Морфемний розбір (розбір слова за складом)
          8. Будова слова
          9. Як дізнатися про будову слова
          10. Дізнаємось будову слова
          11. Складаємо та записуємо слова за схемами
          12. Серед пар слів шукаємо слово з такою самою будовою
          13. Знаходимо кожній схемі відповідне слово
          14. Що потрібно враховувати, щоб не робити помилок у розборі слова за складом?
          15. Подвоєні згодні на стику приставки та кореня

          Що таке будова слова?

          Будова слова – це його структура, яка складається зі значущих частин (морфем). Значущі частини слова називаються морфеми. Морфема – це найменша частина слова, яка має певне значення, як-от корінь слова.

          В українській мові морфеми поділяються на три групи:

          • Корінь – це спільна частина споріднених слів, яка виражає їхнє основне (загальне, поняттєве) лексичне значення, ОСНОВНА СТРИЖНЕВА МОРФЕМА.
          • Префікс – це частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм.
          • Суфікс – частина слова, яка стоїть після кореня і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм.

          Крім того, у складі слова можуть бути інтерфікси – це службові морфеми, які не мають самостійного значення і служать для зв’язку префіксів і суфіксів з коренем слова.

          Наприклад, слово “читати” складається з таких морфем:

          Або слово “радість” складається з таких морфем:

          Будова слова має важливе значення для розуміння значення слова, його граматичних форм і зв’язків з іншими словами.

          Які є значущі частини слова

          Значущі частини слова – це морфеми, які мають певне значення. Вони поділяються на три групи:

          • Корінь – це основна частина слова, яка виражає його основне лексичне значення. Корінь слова є спільною частиною споріднених слів. Наприклад, корінь слова “читати” – “чита-” також входить до складу слів “читання”, “читак”, “читальня”.
          • Префікс – це частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм. Префікси можуть змінювати значення слова, його граматичну форму, або надавати йому нового значення. Наприклад, префікс “пере-” в слові “перечитати” означає “знову, повторно”.
          • Суфікс – це частина слова, яка стоїть після кореня і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм. Суфікси можуть змінювати значення слова, його граматичну форму, або надавати йому нового значення. Наприклад, суфікс “-тель” в слові “читатель” означає “той, хто читає”.

          Крім того, у складі слова можуть бути інтерфікси. Інтерфікси – це службові морфеми, які не мають самостійного значення і служать для зв’язку префіксів і суфіксів з коренем слова. Наприклад, інтерфікс “-а” в слові “чита-а-ти” служить для зв’язку префікса “чита-” з суфіксом “-ти”.

          Наприклад, слово “читати” складається з таких морфем:

          Або слово “радість” складається з таких морфем:

          Значущі частини слова мають важливе значення для розуміння значення слова, його граматичних форм і зв’язків з іншими словами.

          Що таке форма слова

          Форма слова – це різновид слова, який відрізняється від інших форм того ж слова своїми граматичними значеннями. Форми слова утворюються за допомогою зміни закінчення, а також додавання або втрати префіксів, суфіксів і інтерфіксів.

          У кожній частині мови є свої форми. Наприклад, у іменників є форми числа, відмінка, роду, а у дієслів – форми часу, виду, способу, особи, числа, роду.

          Форми слова мають важливе значення для розуміння значення слова, його зв’язків з іншими словами і для побудови речень.

          Наприклад, слово “читати” має такі форми:

          • читати (називний відмінок, однина, теперішній час, однина, активний стан);
          • читаю (називний відмінок, однина, теперішній час, перша особа однини, активний стан);
          • читала (називний відмінок, однина, минулий час, жіночий рід, однина, активний стан);
          • прочитане (називний відмінок, однина, активне дієприкметник, минулий час, одне число, середнього роду);
          • читання (називний відмінок, однина, неозначено-тривалий час, однина, активне стан).

          Всі ці форми слова відрізняються від інших форм того ж слова своїми граматичними значеннями. Наприклад, форма “читаю” відрізняється від інших форм тим, що вона означає дію, яка відбувається в даний час, і що цю дію виконує я (перша особа однини). Форма “прочитане” відрізняється від інших форм тим, що вона означає дію, яка вже відбулася, і що ця дія була виконана кимось (невідомо ким).

          Форми слова можуть бути простими і складними. Прості форми утворюються за допомогою зміни закінчення. Складні форми утворюються за допомогою додавання або втрати префіксів, суфіксів і інтерфіксів.

          Якими бувають основи слова

          Основи слова бувають похідні і непоходні.

          Похідна основа утворюється від непохідної основи за допомогою додавання префіксів, суфіксів або інтерфіксів. Наприклад, основа слова “читати” є похідною, оскільки вона утворена від непохідної основи “чита-” за допомогою суфікса “-ти”.

          Непохідна основа не утворюється від інших основ. Наприклад, основа слова “вода” є непохідною.

          За типом основи слова поділяються на:

          • Суцільні – це основи, які не розділяються службовими морфемами. Наприклад, основа слова “читати” є суцільною.
          • Перервані – це основи, які розділяються службовими морфемами. Наприклад, основа слова “перечитати” є перерваною, оскільки вона розділяється префіксом “пере-” і суфіксом “-ти”.

          Залежно від того, в яких процесах зміни слова основа бере участь, розрізняють основи граматичні, пов’язані з відмінюванням та дієвідмінюванням, і основи лексичні, що стосуються словотворення.

          Граматичні основи – це основи, які утворюють словоформи одного слова. Наприклад, основа слова “читати” в формі “читаю” є граматичною основою.

          Лексичні основи – це основи, які є спільними для споріднених слів. Наприклад, лексична основа слова “читати” є спільна для слів “читання”, “читак”, “читальня”.

          Основи слова мають важливе значення для розуміння значення слова, його граматичних форм і зв’язків з іншими словами.

          Що таке спільнокореневі слова

          Спільнокореневі слова – це слова, які мають спільний корінь, але відрізняються за лексичним значенням. Наприклад, слова “читати”, “читання”, “читак”, “читальня” мають спільний корінь “чита-“, але мають різні лексичні значення:

          • “читати” – дієслово, яке означає “ознайомлюватися з текстом, вимовляючи слова”;
          • “читання” – іменник, яке означає “дія за значенням дієслова “читати”;
          • “читак” – іменник, яке означає “той, хто читає”;
          • “читальня” – іменник, яке означає “місце, де можна читати”.

          Спільнокореневі слова можуть належати до різних частин мови. Наприклад, слова “світлий”, “світити”, “світило” мають спільний корінь “світ-“, але належать до різних частин мови:

          • “світлий” – прикметник, який означає “той, який випромінює світло”;
          • “світити” – дієслово, яке означає “випромінювати світло”;
          • “світило” – іменник, яке означає “те, що випромінює світло”.

          Спільнокореневі слова утворюються за допомогою префіксів, суфіксів або інтерфіксів. Наприклад, слова “читати” і “перечитати” утворилися від спільного кореня “чита-” за допомогою префікса “пере-“.

          Спільнокореневі слова мають важливе значення для розуміння лексичного значення слова, його зв’язків з іншими словами і для побудови речень.

          Розбір слова за будовою онлайн

          Щоб зробити розбір слова за будовою онлайн, можна скористатися одним з наступних онлайн-сервісів:

          • Словопедія – це безкоштовний онлайн-словник української мови, який містить розбір слів за будовою. Для того, щоб зробити розбір слова, потрібно ввести слово в поле пошуку і натиснути кнопку “Розбір”.
          • Морфемний розбір слова – це ще один безкоштовний онлайн-сервіс, який дозволяє розбирати слова за будовою. Для того, щоб зробити розбір слова, потрібно ввести слово в поле пошуку і натиснути кнопку “Розібрати”.
          • Розбір слова за будовою – це онлайн-сервіс, який дозволяє розбирати слова за будовою за допомогою морфемної моделі. Для того, щоб зробити розбір слова, потрібно ввести слово в поле пошуку і натиснути кнопку “Розібрати”.

          Крім того, можна зробити розбір слова за будовою самостійно. Для цього потрібно виконати такі кроки:

          1. Визначте частину мови слова.
          2. Розділіть слово на морфеми.
          3. Визначте значення кожної морфеми.

          Наприклад, розглянемо розбір слова “читати” за будовою:

          Визначення значення кожної морфеми:

          • Корінь: чита- – виражає лексичне значення “ознайомлюватися з текстом, вимовляючи слова”.
          • Закінчення: -ти – є граматичною морфемою, яка вказує на форму слова (називний відмінок, однина, теперішній час, однина, активний стан).

          Отже, розбір слова за будовою дозволяє зрозуміти, як утворюється слово, як змінюється його форма і яке його лексичне значення.

          Морфемний розбір (розбір слова за складом)

          При морфемному розборі слова (розборі слова за складом) спочатку у слові виділяється закінчення і формоутворюючий суфікс (якщо є), підкреслюється основа.

          Після цього основа слова розбивається на морфеми.

          Як ми вже говорили, можливі два протилежні підходи до морфемного членування основи: формально-структурний та формально-смисловий.

          Суть формально-структурного морфемного розбору у тому, що у основі насамперед виділяється корінь як загальна частина споріднених слів.

          Потім те, що йде до кореня, учнем має бути усвідомлено як приставка (приставки) відповідно до уявлення учня про те, чи зустрічалися йому подібні елементи в інших словах. Аналогічно із суфіксами.

          Інакше висловлюючись, головним під час розбору стає ефект впізнаваності учнем морфем, зовнішнє подібність якихось частин різних слів. І це здатне призвести до масових помилок, причиною яких є ігнорування того факту, що морфема є значущою мовною одиницею. Відсутність роботи з визначення значення морфем призводить до помилок двох типів, що мають різну природу:

          Помилки у визначенні кореня слова пов’язані з нерозрізненням синхронного морфемного та історичного (етимологічного) складу слова. Причому комплекс 2 нерозрізнення сучасного та історичного морфемного складу слів бере за установку, що допомагає іноді у визначенні правильності написання, що цілком відповідає загальній орфографіко-пунктуаційній спрямованості курсу та підручника загалом.

          Так, у підручнику з теорії як ілюстративний матеріал наведений такий приклад морфемного розбору слова мистецтво. Очевидно, що такий підхід не може сприяти коректному виділенню кореня у сучасній структурі слова та призводить до виділення в основі незначних сегментів.

          Помилки у виділенні приставок і суфіксів пов’язані з алгоритмом морфемного членування – з уявленням більшості учнів про слово як про низку морфем, які повинні бути «пізнані» як такі, що вже зустрічалися в інших словах.

          Крайнє вираження розборів такого роду – випадки типу ключик (порівн.: льотчик ), ящик ( обійник ). Але і при правильно визначеному корені дуже часто доводиться стикатися з неправильним визначенням кількості та складу приставок та суфіксів, якщо цих морфем у слові більше двох. Це пов’язано, по-перше, з алгоритмом морфемного членування і, по-друге, про те, що в підручниках слова, що мають більше однієї приставки та/або суфікса, практично не наводяться.

          Формально-структурний підхід до морфемного членування слова перестав бути виключно приналежністю шкільної практики. Аналогічний підхід здійснено в ряді наукових видань
          де стверджується, що «морфемний аналіз мало залежить від словотвірного, тому що зазвичай при членуванні слова використовується зіставний метод, за якого практично не враховується, що від чого утворюється.

          Формально-структурному підходу протиставлено підхід формально-смисловий (формально-семантичний) .

          Про те, що цей підхід є доцільним і навіть єдино можливим, писали багато вчених та методистів протягом багатьох десятиліть.

          Підхід навчальних комплексів до питання про принципи та алгоритм морфемного членування різний: навчальні комплекси 1 і 3 пропонують формально-смисловий підхід до морфемного членування слова (комплекс 3 більшою мірою, ніж комплекс 1), комплекс 2 — формально-структурний.

          Алгоритм морфемного розбору основи полягає у побудові словотворчого ланцюжка «навпаки»: зі слова хіба що «знімаються» приставки і суфікси, корінь виділяється в останню чергу. При розборі завжди необхідно співвідношення значення похідного і його виробляючого; основа, що виробляє в сучасній українській мові, — основа мотивуюча. Якщо між значенням похідного та значенням виробляє (у нашому уявленні) слова немає відношення мотивованості, що виробляє обрано неправильно.

          Таким чином, порядок розбору слова за складом такий:

          1) виділити закінчення, формотворчий суфікс (якщо вони є в слові),

          2) виділити основу слова – частина слова без закінчень і формотворних суфіксів,

          3) виділити в основі слова приставку та/або суфікс через побудову словотворчого ланцюжка,

          4) виділити у слові корінь.

          Зразок міркування:

          тесляр – форма дієслова теслярувати; дієслово стоїть у формі минулого часу дійсного способу, що виражено формотворчим суфіксом -л- , чоловічого роду однини, що виражено нульовим закінченням (порівняємо: теслі-і ).

          Дієслово теслярство утворено від іменника тесляр , мотивується через нього: теслити – ‘бути теслею’; різниця між основою тесляра і тесля – суфікс -а-, в основах представлене чергування к / год .

          Іменник тесляр у сучасній мові непохідно, оскільки може бути мотивовано через слово тесля. Отже, тесляр / тесля — корінь.

          Таким чином, словоформа тесляр має нульове закінчення зі значенням чоловічого роду однини, формоутворюючий суфікс -л – зі значенням минулого часу дійсного способу, словотворчий суфікс -а – зі значенням бути тим, що названо в мотивуючій основі, корінь тесляр . Основа слова тесляра- .

          Зразок міркування:

          Одягання – іменник, закінчення -е (саме цей сегмент слова змінюється при його відмінюванні: вдягання-е, вдягання-я, вдягання-ю ).

          На стику закінчення та основи у всіх формах вимовляється звук [й’], який «захований» у букві е, що стоїть після голосної. Отже, цей звук належить до основи, закриває її. Основа слова – вдягання[й’] .

          Слово одягання похідно від дієслова одягати : одягання – ‘процес, коли одягають, те саме, що одягати’. Різниця між основою одягань і дієслівною основою одягу — сегмент -ні[й’]- , що є словотворчим суфіксом.

          Дієслово одягати походить від дієслова одягнути і має значення недосконалого вигляду. Засіб словотвору – суфікс -ва- .

          Дієслово одягнути непохідний, але в мові є дієслова роздягти , переодягнути з тим же коренем, але іншими приставками, отже, ми маємо справу зі зв’язаним коренем -де- і приставкою про- .

          Таким чином, словоформа одягання має закінчення -е зі значенням називного або знахідного відмінка однини, словотворчі морфеми: суфікс -ні [й’] – зі значенням абстрактної дії, суфікс -ва – зі значенням недосконалого виду, приставку про – і пов’язаний корінь – де- . Основа слова одягань- .

          При письмовому розборі словотворчий ланцюжок може бути прибраний у дужки. У нескладних випадках процедуру можна провести усно і зафіксувати лише результат — записати слово із виділеними у ньому морфемами.

          Будова слова

          Вивчаючи структуру слова, ми починаємо з розгляду кількох ключових понять:

          Кореневі слова – це слова або частини слів, які зазвичай можуть стояти окремо. Нижче наведено всі кореневі слова:

          Більшість кореневих слів можна змінювати різними способами, додаючи до них додаткові елементи:

          Кожен із наведених вище прикладів було змінено шляхом додавання елемента в кінці. Елементи в кінці, а саме -і , -e і -ув, не можуть стояти окремо. Ці елементи називаються суфіксами .

          Іноді на початку слова додаються елементи:

          Елементи, додані до початку наведених вище слів, не можуть стояти окремо й називаються префіксами .

          Іноді, коли ми додаємо префікс або суфікс до слова, ми створюємо нове слово. Цей процес називається деривацією .

          Два слова вище, безперечно, є двома різними словами: перше — дієслово , друге — іменник . Їх значення та вживання в реченнях різні. У словнику нам довелося б шукати їх окремо, навіть якщо вони мають спільнокореневе слово.

          Іноді, коли ми додаємо суфікс, ми взагалі не створюємо нового слова. Цей процес називається флексією .

          У наведеному вище прикладі ми дійсно маємо лише одне слово – перше в однині , друге у множині . У словнику ми могли б шукати кіт , але ми б не шукали окремий запис для коти.

          Коли слова складаються зі спільнокореневого слова або спільного предка в історії (часто латинського слова), ми називаємо групу слів сім’єю слів .

          Усі терміни, наведені вище, складаються зі спільнокореневого слова граматика . Ця родина слів включає іменник, прикметники та прислівники.

          Наведені нижче терміни походять від загального предка, латинського слова spectare , що означає «дивитися»:

          Ця родина слів включає дієслова , іменники та прикметники .

          Як дізнатися про будову слова

          1. Зміни слово за числами або за командою одного-двох питань, виділили змінну частину – закінчення . Відзнач основу слова (це частина слова без закінчення).
          2. Поясни значення слова за допомогою слова-родича, підбери ще одне-два однокорінні, виділи їх загальну частину – корінь.
          3. Визнач та вкажи частину слова перед коренем – приставку , постарайся пояснити її роботу.
          4. Визнач та вкажи частину слова після кореня перед закінченням – суфікс , подумай про його роботу.
          5. Перевірте, чи всі частини слова виділені.

          Дізнаємось будову слова

          1. Зміню слово за числами: підставка і – підставка ( змінилося -а, це закінчення). Основа підставок-
          2. Поясню значення слова: підставка – підставляють, ставлять під щось; підставити. Корінь-став.
          3. під – приставка
          4. -к- – суфікс (називає іменник зі значенням дії)

          Розберемо за складом прикметник радісний.

          1. радісний – радісна , радісні ( змінився , це закінчення )

          2. радісний – повний радості , радію, радію

          Вкажемо склад дієслова подумаємо .

          1. подумаємо – подумаю ( змінилося , це закінчення)

          2. однокорінні слова – дума, роздум, думати

          Складаємо та записуємо слова за схемами

          Складіть та запишіть слова за схемами з коренем -мор-.

          Вам допоможуть приставка при-, суфікс-ск-.

          Море, морський, приморський, примор’я.

          1. Основа може складатися лише з кореня: мор-е.
          2. В основу може входити, крім кореня, суфікс: морський.
          3. В основу можуть входити, крім кореня, приставка та суфікс: примор-ський.
          4. В основу може входити, крім кореня, приставка: примор-е.

          Серед пар слів шукаємо слово з такою самою будовою

          Розберемо слово за складом. Потім серед пар слів знайдемо слово з такою самою будовою.

          Розберемо слова за складом.

          Закінчення нульове, змінимо слова: немає сахарка, листка , мішка , з’явилося закінчення -а.

          Основа цукор-, листок-, мішок-.

          Цукор – маленький цукор, корінь -цукор-, листок – маленький лист, корінь -лист-, мішок – корінь -мішок-.

          Суфікс -ок-у слів цукор, листок

          місцевий – червоний, лимонний

          Розберемо слова за складом.

          Закінчення-ий, змінимо слова : місцева , червона , лимонна , змінилася.

          Основа місцевих, червоних, лимонних.

          Місцевий – що відноситься до певного місця, корінь -місць-, червоний – почервоніння, червоніти, корінь -червоний-, лимонна – має відношення до лимона, корінь -лимон-.

          Суфікс -н-у слів місцевий, лимонний

          підковдра – подорожник, підсклянник

          Розберемо слова за складом.

          Закінчення нульове, змінимо слова: підковдра і , подорожник и, підсклянник и, з’явилося закінчення.

          Основа підковдра-, подорожник-, підсклянник-.

          Підковдра – спеціальний чохол, що одягається на ковдру, корінь -ковдр-. Подорожник – лугова трава, що зазвичай росте біля дороги, корінь -доріг-. Підстаканник – підставка з ручкою, в яку вставляється склянка, корінь -стакан-.

          Приставка під-у слів підковдра і підстаканник , приставка по-у слова подорожник.

          Березеньки – вогники, вічко

          Розберемо слова за складом.

          Закінчення -і, змінимо слова: березоньк ам , вогникам , глазуньк ам , змінилося-і.

          Основа березоньк-, вогник-, очко-.

          Березочки – ласкаво називають берези, корінь -берез-. Вогники – маленькі вогні, корінь – вогонь -, – вог -, в корені є швидкий голосний . Глазочки – ласкаво називають очі, корінь -око-.

          Суфікс-онько-у слів берізочки, очко , у слова вогники суфікс-к

          Знаходимо кожній схемі відповідне слово

          Під кожною схемою підпишемо відповідне слово.

          Рука, ручка, ручної роботи, поручні, безрукий .

          Це однокорінні слова, однакова частина -рук-, -руч-, докорінно є чергування приголосних к-ч.

          Рука – закінчення -а, змінимо слово за числами: рука – рук і , змінилося -а.

          Ручка – закінчення -а, змінимо слово за числами: ручка – ручка і , суфікс -к.

          Ручний – закінчення-ой, змінимо слово : ручна, ручні , суфікс-н-.

          Поручні – закінчення -і, змінимо слово : поручням , приставка-по, суфікс-н-.

          Безрукий – закінчення-ий, змінимо слово : безрука , приставка-без.

          Що потрібно враховувати, щоб не робити помилок у розборі слова за складом?

          На перший погляд, у них є однакові частини.

          Щоб не робити помилок у розборі слова за складом, потрібно враховувати значення слова та значення частини слова.

          Закінчення нульове, основа льотчик-, м’ячик-.

          У іменнику м’яч виділяємо суфікс -ик-, який надає слову значення “маленький” ( м’ячик – це маленький м’яч).

          А іменник льотчик не має значення «маленький». У цьому слові інший суфікс -чик-. Іменник означає професію людини. Таке значення надає суфікс -чик-

          Закінчення нульове, основа дружок-, урок-.

          У іменнику дружок виділяємо суфікс -ок-, який має зменшувально-пестливе значення ( друг – дружок ).

          А іменник урок не має такого значення, тому що в ньому немає такого суфікса. Корінь -урок-(родинне слово урочний)

          Втечу – закінчення -у, змінимо слово: втечуть . Основа втеча-.

          Перемога – закінчення -а, змінимо слово: перемоги . Основа перемог-.

          У дієслові втечі приставка вказує на початок руху. Корінь-біг-.

          У іменнику перемога немає такої приставки, корінь -перемог-(однокорені слова: перемогти, переможець)

          Зробила ю – зробила їм , закінчення -ю. Основа зроби-.

          Однокорінні слова: справа, вироби . Корінь -справ-, приставка с-, суфікс-а-.

          Сміш у – сміш їм , закінчення -у. Основа сміш-.

          Змішу – викликаю сміх, корінь -сміш-, -сміх, в корені є чергування приголосних х / / ш

          Листок і – листок а , закінчення -і. Основа листик-.

          Листочки – це маленькі листи . Корінь-лист-, суфікс-ік-.

          Ластик і – гумка ам , закінчення -і. Основа ластик-.

          У цьому іменнику немає суфікса -ік-, корінь -ластик-(однокореневе слово ластиковий)

          Догляд у – догляд їм , закінчення -у. Основа догляд-.

          Ухо – уха , закінчення -о, основа ух-.

          У дієслові йду виділяємо приставку у-, яка має значення «віддалятися». Корінь-хож-(споріднені слова: хід, ходьба , чергування д//ж в корені).

          У іменнику вухо немає приставки у-. Однокореневі слова: вухатий, вушка , корінь -ух-, -уш-, чергування х//ш

          Подвоєні згодні на стику приставки та кореня

          Спробуйте самостійно розібрати слова за складом: каса, розсада, розсольник, оповідання.

          Чим одне слово відрізняється від інших?

          У словах розповідь, розсада та розсольник остання літера приставки та перша літера кореня однакові.

          Подвоєні згодні на стику приставки та кореня

          У слові каса подвоєні приголосні докорінно