§ 12. Молюски, або М’якуни

Ознаки, притаманні молюскам. Молюски – безхребетні тварини з м’яким несегментованим тілом. Вони мешкають у прісних водоймах (ставковики, жабурниці) та морях (мідії, устриці, восьминоги, кальмари) або на зволожених ділянках суходолу (виноградний слимак, голі слизуни). Більшість молюсків повільно повзає або веде прикріплений спосіб життя, однак деякі види можуть швидко плавати (як-от, кальмари, деякі з яких здатні розвивати швидкість до 40 км/год і більше).

В Україні поширений виноградний слимак (мал. 63). Його тіло складається з трьох відділів: голови, тулуба та ноги. На голові є органи чуття: пара очей та дві пари щупалець. Нога – мускулястий орган руху, розташований на черевному боці тіла. Більшість внутрішніх органів міститься в тулубі – мішкоподібному вирості спинного боку тіла.

Мал. 63. Виноградний слимак: 1 – голова; 2 – тулуб; 3 – нога; 4 – мушля; 5 – довгі щупальця з очима

Тулуб з боків оточений складкою шкіри – мантією. Між мантією та тулубом розміщена мантійна порожнина, сполучена із зовнішнім середовищем. У більшості молюсків тулуб захищений мушлею (черепашкою). Її виділяють залозисті клітини покривного епітелію мантії. Ззовні мушля вкрита шаром рогоподібної органічної речовини. Але її основна маса складається з кристалів кальцій карбонату, що утворюють середній і внутрішній шари. Середній шар – порцеляноподібний – має сніжно-білий колір. Внутрішній шар – перламутровий – виграє всіма барвами веселки, оскільки в його пластинках світло розкладається на окремі кольори спектра.

Молюски – мешканці водойм – дихають розчиненим у воді киснем за допомогою зябер, розміщених у мантійній порожнині. У наземних і частини прісноводних черевоногих молюсків (ставковик, котушка тощо) ділянка мантії перетворилася на легеню, яка забезпечує дихання атмосферним киснем.

Для більшості морських видів характерний непрямий розвиток. Личинки молюсків часто слугують для розселення виду. Більшість прісноводних і всі наземні види мають прямий тип розвитку. Оскільки молюски ростуть протягом усього життя, розміри їхньої мушлі постійно збільшуються.

Різноманітність молюсків.

• Серед усіх молюсків найбільше черевоногих. Це єдина група молюсків, які заселили не тільки водойми, а й суходіл. Ми вже згадували про виноградного слимака. Він живиться м’якими наземними частинами рослин і плодовими тілами шапинкових грибів, як і більшість голих слизунів, позбавлених мушлі (мал. 64, 1). У прісних водоймах України можна натрапити на різні види ставковиків (мал. 64, 2), котушок (мал. 64, 3). У Чорному та Азовському морях мешкає рапана, мушля якої сягає завдовжки 12 см (мал. 64, 4). Рапана в 40-х роках XX ст. була випадково завезена на днищах кораблів з Японського моря.

Мал. 64. Черевоногі молюски фауни України: 1 – голий слизун – мешканець наземного середовища; представники прісноводної фауни: ставковик (2) та котушка (3); 4 – рапана – мешканець морів

Мал. 65. Молюски – мешканці морів: 1 – конус; 2 – мурекс

Переважна більшість черевоногих живиться клітинами бактерій чи водоростей, зішкрябуючи їх з підводних предметів. Наземні види споживають живі рослини або їхні відмерлі частини. Є серед черевоногих і хижі види. Так, рапана може завдавати шкоди оселенням таких промислових молюсків, як мідії та устриці.

Черевоногі молюски – важлива складова водних і наземних угруповань організмів. Наземні ґрунтові молюски можуть брати участь у процесах ґрунтоутворення. Вони збагачують ґрунт органічними та мінеральними речовинами. Черевоногими молюсками живляться різні водні та наземні тварини. Деякі види споживає в їжу й людина (наприклад, виноградного слимака, рапану, трубача). Мушлі молюсків (особливо мешканців тропічних морів, наприклад конусів чи мурексів (мал. 65)) використовують як сувеніри. З мушель, які мають добре розвинений перламутровий шар, виготовляють ґудзики та прикраси.

• Двостулкові молюски, на відміну від черевоногих, мешкають винятково у водоймах. Тіло двостулкових молюсків сплющене з боків і складається з тулуба та ноги (мал. 66). Голови немає, тож немає й щупалець. Нога має сплощену форму, за її допомогою молюск може повільно повзати по дну водойми або закопуватись у ґрунт.

Мушля двостулкових молюсків складається з двох стулок. Вони замикаються завдяки скороченню м’язів-замикачів, які прикріплюються до внутрішніх боків протилежних стулок. Зовнішній роговий шар мушлі утворює на спинному боці еластичну зв’язку, якою з’єднуються обидві стулки. За допомогою зв’язки стулки можуть відкриватися, коли розслаблені м’язи-замикачі. У більшості видів (за винятком жабурниць, яких ще називають беззубками) стулки мушлі на спинному боці мають виступи та заглибини. Вони розташовані таким чином, що утворюють замок, який забезпечує краще сполучення стулок.

Мал. 66. Будова двостулкового молюска: 1 – тулуб; 2 – нога; 3 – мушля; 4 – зябра; 5 – сифони; 6 – згортка мантії

Мал. 67. Утворення перлини – захисна реакція молюска

Мал. 68. Схема будови головоногого молюска – кальмара: 1 – тулуб; 2 – голова; 3 – очі; 4 – щупальця

На задньому кінці тіла в мантії є ще два отвори – сифони, що ведуть до мантійної порожнини; через ці сифони відбувається безперервний рух води: через нижній ввідний сифон вода разом із частинками їжі надходить до мантійної порожнини (мал. 66, 5). Через верхній вивідний сифон вона разом з неперетравленими рештками їжі, продуктами життєдіяльності та статевими клітинами виводиться назовні.

Більшість двостулкових молюсків – типові фільтратори. Безперервний тік води через мантійну порожнину створюється завдяки биттю війок, що вистеляють зябра та внутрішню поверхню мантії. Вони переганяють воду через мантійну порожнину до ротового отвору молюска.

Двостулкові молюски є важливою складовою водних угруповань організмів. Вони – основа живлення для багатьох водних тварин: головоногих молюсків, риб, морських ссавців. Устриці, мідії, морські гребінці вживає в їжу людина. Деякі, здебільшого морські, види двостулкових молюсків здатні утворювати перлини (мал. 67). Коли будь-яке стороннє тіло (наприклад, піщинка, дрібний організм) випадково потрапляє між мантією і мушлею, воно оточується всіма шарами мушлі: усередині роговим, над ним – порцеляноподібним, а ззовні – перламутровим. Утворення перлин є прикладом захисної реакції молюсків.

Унаслідок руйнування природних місць мешкання та масового промислу чисельність багатьох видів молюсків скорочується. До Червоної книги України занесено 17 видів черевоногих та 3 види двостулкових (зокрема, устриця їстівна) молюсків.

• Головоногі молюски поширені лише в океанах і морях з високою солоністю, тому в значно опріснених Чорному та Азовському морях не трапляються. Майже всі вони – хижаки. Тіло головоногого молюска складається з тулуба та великої голови (мал. 68), а нога перетворилася на щупальця, які оточують рот, та особливий орган – лійку.

Характерна риса головоногих – здатність плавати за допомогою реактивного руху. Під час скорочення м’язів з їхньої мантійної порожнини через лійку із силою виштовхується вода, і тварина швидко рухається в протилежний бік.

Мал. 69. Різноманітність головоногих молюсків: 1 – каракатиця; 2 – наутилус; 3 – восьминіг випускає секрет чорнильної залози

Мушлі в більшості сучасних видів головоногих немає або вона у вигляді пластинки розміщена під шкірою, як-от у каракатиці (мал. 69, 1). Тільки наутилус, що мешкає в тропічних морях, має багатокамерну мушлю (мал. 69, 2). Камери заповнені газом, що надає тварині плавучості. Молюск, регулюючи об’єм газів у камерах, може або занурюватися на глибину до 500-700 м, або спливати в поверхневі шари води. У покривах таких головоногих молюсків, як каракатиці, восьминоги, кальмари, є особливі органи – хроматофори. До їхнього складу входять клітини, що містять пігменти. Завдяки цим органам молюски можуть змінювати своє забарвлення.

Для захисту в головоногих слугує чорнильна залоза. Її виділення накопичуються в особливому органі – чорнильному мішку. За небезпеки молюски виділяють назовні темну рідину, яка не розчиняється у воді й утворює чорну пляму (мал. 69, 3). Під її прикриттям молюск тікає від ворогів.

Головоногі живляться ракоподібними, іншими молюсками, рибою тощо. Рот оточений роговими щелепами, що нагадують дзьоб папуги. Слина, крім травних соків, може містити ще й отруту, яка швидко паралізує або вбиває здобич.

Високий рівень розвитку нервової системи та досконалі органи чуття головоногих визначають складні форми їхньої поведінки.

Головоногими молюсками живиться багато морських тварин, зокрема зубаті кити. Людина споживає в їжу кальмарів, каракатиць і восьминогів. З вмісту чорнильного мішка каракатиць і кальмарів виробляють коричневу фарбу – сепію.

Біологічний словничок: мантія, перлини, хроматофори.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

1. Де поширені молюски? 2. Які особливості зовнішньої будови молюсків? 3. Що собою становлять покриви молюсків? 4. Чим живляться молюски? 5. Як утворюються перлини? 6. Як рухаються головоногі молюски? 7. Поясніть роль молюсків у природі та житті людини.

Для допитливих і кмітливих

1. Як спосіб життя впливає на зовнішню будову молюсків? 2. Як можна довести, що предки мешканців прісних водойм – ставковиків і котушок – жили на суходолі? 3. Чому в більшості головоногих молюсків мушля або розташована під шкірою, або взагалі відсутня? 4. Поясніть наявність органа атмосферного дихання – легені – у мешканців водойм.

ДОВЕДЕМО НА ПРАКТИЦІ

Лабораторне дослідження будови черепашки (мушлі) черевоногих та двостулкових молюсків

Обладнання, матеріали та об’єкти дослідження: колекція мушель двостулкових і черевоногих молюсків, лупа, лінійка, скальпель.

1. Розгляньте мушлю ставковика (чи іншого черевоногого молюска). Визначте її колір і виміряйте довжину. Знайдіть отвір, через який висувається голова й нога молюска.

2. Дослідіть, управо чи вліво від поздовжньої осі спрямовані завитки мушлі. Порахуйте їхню кількість.

3. Візьміть до рук стулку мушлі жабурниці (чи іншого двостулкового молюска). Визначте колір і форму мушлі, виміряйте її довжину та ширину.

4. Дослідіть зовнішній шар мушлі. Якою речовиною він утворений?

5. Скальпелем зішкребіть невелику ділянку зовнішнього шару. Що ви побачили під зовнішнім шаром мушлі? Розгляньте внутрішню поверхню мушлі. Яким шаром вона утворена?

6. Порівняйте мушлі ставковика та жабурниці. Знайдіть основні відмінності в зовнішній будові.

Цікаво знати

М’ясо молюсків дуже поживне та має високі смакові якості. Воно містить багато вітамінів і мінеральних речовин. Крім того, людина вживає в їжу й ікру деяких молюсків (наприклад, ампулярії).

§ 21. МОЛЮСКИ, ЇХНЯ РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ

Пригадайте! Які визначальні ознаки молюсків?

Перед Вами назви трьох груп молюсків (І, ІІ, ІІІ) і представники цих систематичних груп. Зіставте їх між собою.

1 Мідії, устриці, морські гребінці, скойка річкова, перлова скойка морська, перлівниці, тридакна, дрейсени (трикутниці), корабельний черв’як, беззубка звичайна

2 Наутілуси, каракатиця широкорука, кальмари велетенський, звичайний, восьминоги звичайний, піщаний та ін.

3 Рапана венозна, ставковик великий, слизняк великий звичайний, котушка рогова, конуси, мурекс, морський заєць

Як класифікують молюсків?

За наявністю черепашки серед молюсків виділяють такі групи: Безпанцирні, Панцирні та Черепашкові.

Іл. 81. Панцирний молюск, або хітон

Безпанцирні – група виключно морських молюсків, які зовсім не мають черепашки. Це переважно дрібні червоподібні організми, найбільші з яких досягають у довжину 30 см. Панцирні – виключно морські молюски, у яких відсутня мантія та наявний панцир, що складається з восьми вапнякових рухливо з’єднаних пластинок. Якщо їх відділити від субстрату, до якого вони міцно приєднані нижньою частиною тіла, то вони одразу ж згортаються в клубок, як броненосці. Ще однією цікавою особливістю цих молюсків є те, що зуби в них побудовані з магнетиту – найміцнішого природного матеріалу, що володіє до того ж магнітними властивостями. Черепашкові – це молюски, у яких є черепашка або її залишки. Ця група поєднує переважну більшість молюсків, серед яких найчастіше виділяють черевоногих, двостулкових та головоногих. Серед черепашкових молюсків до існування на суші змогли пристосуватися лише черевоногі, яких називають також слимаками. Наземних слимаків, які мають черепашку, називають равликами, а слимаків без неї – слизняками. Слизняки утворилися від равликів, черепашка яких поступово зменшувалася в розмірах, доки її рештки зовсім не зникли під шкірою тварин.

Отже, в основу класифікації молюсків покладено наявність та особливості будови черепашки й особливості внутрішньої будови тіла.

Які основні групи черепашкових молюсків?

Іл. 82. Равлик виноградний

Черевоногі – це група молюсків, які мають несиметричне тіло з добре розвиненими головою, тулубом та ногою. Їхня спіральна черепашка має отвір, що називається устям, у який в разі небезпеки втягується тіло. У багатьох черевоногих устя закривається кришечкою для захисту від ворогів. Ротова порожнина містить тертку й слинні залози. У більшості черевоногих молюсків серце двокамерне (складається з передсердя та шлуночка). Це пов’язано з тим, що орган дихання (легеня або зябра) непарний. Найвідомішим представником цієї групи є равлик виноградний. У дорослих особин черепашка у висоту може досягати 5 см, а в ширину до 4 см, має близько 4,5 оберти, що закручені праворуч. Равлики мають дві пари щупалець: передні, менші, виконують функцію нюху, задні, більші, на кінчиках містять очі. Ще одним типовим представником черевоногих є ставковик великий, який живе в ставках, невеликих озерах і річках. Черепашка ставковика суцільна, спірально закручена, з одного боку закінчується гострою вершиною, а з іншого має отвір (устя), через який назовні висуваються голова й нога молюска. Це один із найненажерливіших мешканців прісних водойм. Він поїдає рослини, тварин та їхні рештки. Хоча ставковик живе у воді, дихає він киснем атмосферного повітря, що потрапляє в легеню.

Іл. 83. Зовнішня будова ставковика великого: 1 – черепашка; 2 – мантія; 3 – голова; 4 – око; 5 – щупальце; 6 – нога; 7 – дихальний отвір

Двостулкові – це група молюсків, які мають симетричне тіло з добре розвиненими тулубом і ногою, але без голови. Мушля цих молюсків двостулкова, ліва й права стулки рухомо з’єднані на спинному боці еластичною замковою зв’язкою. Закривається мушля завдяки скороченню м’язів-замикачів, які прикріплюються до внутрішніх боків стулок. Рот, оточений двома парами ротових лопатей, розташований на передньому кінці тулуба. Тертки й слинних залоз немає. Живлення відбувається шляхом фільтрації, органами дихання є зябра. Типовим представником двостулкових молюсків є беззубка звичайна. За допомогою ноги беззубка може повільно повзати по дну. Якщо беззубку потурбувати, вона швидко втягує ногу й за допомогою двох м’язів-замикачів закриває черепашку.

Головоногі – група молюсків, які мають симетричне тіло з добре розвиненими головою, тулубом і щупальцями. Це найбільш високоорганізована група молюсків. Головоногі є виключно морськими хижими організмами. Можуть швидко змінювати забарвлення тіла. На щупальцях, зазвичай, знаходяться присоски для утримання здобичі. Черепашка в більшості сучасних видів головоногих відсутня або лежить під шкірою, як у каракатиці. Рот має тверді рогові щелепи, тертку й слинні залози. У задню кишку багатьох головоногих впадає протока чорнильної залози, секрет якої має захисне значення. Органами дихання є зябра.

Отже, серед усіх груп молюсків найвідомішими є черевоногі, двостулкові й головоногі.

Яке значення молюсків у природі та для людини?

Молюски в природі є важливою складовою частиною водяних та наземних угруповань організмів. Вони входять у ланцюги живлення, поїдаючи органічні рештки, мікроорганізми, рослинну й тваринну їжу. Серед молюсків значна кількість є фільтраторами, які беруть участь у біологічному очищенні водойм (скойки, беззубки).

Різні види черевоногих (морське вушко, морський заєць), двостулкових (устриці, мідії, морські гребінці), головоногих (кальмари, восьминоги) людина використовує в їжу. Широко ведеться промисел черевоногих й двостулкових з метою використання черепашок, перлів, перламутру для виготовлення прикрас (перлова скойка, перлівниці).

Наземні молюски (слизняки, равлики виноградні) можуть завдавати шкоди культурним рослинам. Багато видів є проміжними хазяями для паразитичних червів (наприклад, ставковик малий для печінкового сисуна, бітінія для котячого сисуна). Серед двостулкових шкоди завдають прісноводний молюск дрейсена, корабельний черв’як. В умовах забруднення прісноводні види двостулкових можуть накопичувати в тканинах та черепашці отруйні речовини, тому в наш час їх у їжу вживати не рекомендується. З деяких видів молюсків Середземного моря отримують цінний барвник – пурпур. Каракатиць та восьминогів добувають також з метою отримання чорнильної рідини, з якої виготовляють натуральну туш та коричневу фарбу – сепію. У кишечнику кашалотів із неперетравлених решток головоногих утворюється амбра – речовина, яку застосовують у парфумерній промисловості як фіксатор запахів. Серед молюсків є й небезпечні для людини отруйні організми (конуси, певні види восьминогів). До Червоної книги України занесено 12 видів молюсків: ставковик булавоподібний, ставковик потовщений, гранарія зернова, хондрина вівсяна, перистома мердвенева, трихія опушена, устриця їстівна та ін.

Навчаємося пізнавати

Міні-проект «ЯК УТВОРЮЮТЬСЯ ПЕРЛИНИ?»

Перли бувають різного розміру і різні за забарвленням. Їх об’єднує те, що виникають вони у деяких двостулкових молюсків. Підготуйте міні-проект про те, якими молюсками і як утворюються перли.

Самостійна робота з визначальними картками

1. Розгляньте черепашки запропонованих молюсків і за допомогою картки визначте видові назви запропонованих молюсків.

2. Опишіть особливості визначених черепашок молюсків.

3. Зробіть висновок. Які особливості черепашок дозволяють визначати й порівнювати молюсків між собою?

Картка для визначення видів молюсків

(правила роботи з карткою зазначені в додатку на с. 284)

1. Черепашка не має стулок . 2

2. Черепашка видовжена, конічна, висотою до 6 см, спірально закручена у вигляді башти, з гострою вершиною, 4-5 обертів . Ставковик великий

0. Черепашка дископодібна, блискуча, висотою до 1 см, діаметром до 3 см, спірально закручена в одній площині, здебільшого коричнева . Котушка рогова

3. Черепашка кулясто-дзигоподібна, має 4-5 обертів за годинниковою стрілкою, висота й ширина від 3 до 5 см, жовтувато-коричнева, часто має 5 темних смуг, ледь помітних на темному фоні . Равлик виноградний

0. Черепашка низько-дзигоподібна, має 4-5 обертів за годинниковою стрілкою, висота й ширина майже 2 см, жовта, біла, рожева, коричнева, часто має 1-5 темних спіральних смуг, помітних на світлому фоні . Равлик смугастий садовий (Цепея садова)

4. Мушля овальна, тонкостінна, без зубчиків біля замкової зв’язки, верхівка не виступає . Беззубка звичайна

0. Мушля видовжено-овальна, товстостінна, має зубчики біля замкової зв’язки, верхівка виступає . Перлівниця звичайна

5. Мушля трикутної форми, довжина до 4-5 см, із зиґзаґоподібними коричневими смужками, брудно-зелене або жовте забарвлення . Тригранка річкова (Дрейсена річкова)

0. Мушля майже округлої форми, діаметром до 2,5 см, без темних смуг, жовто-коричневе забарвлення – . Кулька рогова

Запитання для самоконтролю

1. Назвіть основні групи молюсків. 2. Наведіть приклади черевоногих молюсків. 3. Наведіть приклади двостулкових молюсків. 4. Наведіть приклади головоногих молюсків. 5. Яких молюсків людина використовує в їжу? 6. Назвіть рідкісні види молюсків України.

7. Які біологічні особливості відрізняють черевоногих від двостулкових та головоногих молюсків? 8. Порівняйте особливості зовнішньої будови черевоногих, двостулкових та головоногих молюсків. 9. Яке значення молюсків у природі та для людини?

10. Порівняйте особливості будови, життєдіяльності та середовище життя черевоногих, двостулкових та головоногих молюсків.

Сторінка ілюстрацій

Іл. 84. Різноманітність черевоногих: 1 – Елізія зеленовуха – це перша відома науковцям тварина, здатна до фотосинтезу; 2 – Слизняк великий звичайний – молюск наших парків, садів, городів; 3 – Котушка рогова – прісноводні молюски, які можуть бути акваріумними тваринами; 4 – Рапана жилкувата – хижий молюск, живе в морях і поїдає устриць та мідій; 5 – Харонія тритон, або ріг Тритона – має найбільшу черепашку серед черевоногих

Іл. 85. Різноманітність двостулкових: 1 – найбільшим із двостулкових молюсків є Тридакна велетенська, яка може досягати 2 м у довжину й масою до 300 кг; 2 – Гребінець чорноморський – їстівні молюски-фільтратори з широкою віялоподібною мушлею; 3 – розкриті стулки Мідії чорноморської – їстівний молюск-фільтратор, який очищує воду; 4 – Корабельний черв’як – молюск, який живиться деревиною; 5 – Тригранка річкова (дрейсена) – поширений вид прісноводних молюсків з дуже характерним тригранним обрисом черепашки, ведуть прикріплений спосіб життя

Іл. 86. Різноманітність головоногих молюсків: 1 – Наутилус, або кораблик – найбільш примітивний із сучасних головоногих молюсків; 2 – Восьминіг-аргонавт – молюск з тонкостінними черепашками (за що його називають «паперовим корабликом»), які функціонують не в ролі скелета, а як камера для виведення потомства; 3 – Кальмар командорський – молюск, який має 10 щупалець, черепашка у вигляді залишкової внутрішньої пластинки; 4 – Восьминіг блакитнокільчастий – дрібний восьминіг із сильною отрутою, за що його називають «блакитною смертю»; 5 – Каракатиця широкорука – це найбільша із каракатиць, має внутрішню вапнякову черепашку у вигляді пластинки, втягувальні щупальця, які в спокої і під час руху розташовані в кишенях на голові

Клас ГОЛОВОНОГІ МОЛЮСКИ

Головоногі молюски — виключно морські жителі, найпоширеніші у тропічних і субтропічних морях із високою солоністю води. Тіло молюска складається з великої голови та тулуба, вкритого мантією. Видозмінена нога перетворилась на лійку. На голові розміщені щупальця, які оточують ротовий отвір, очі. Черепашка відсутня або лежить під шкірою (редукована). Типи руху молюсків різні: реактивний та за допомогою плавців. При реактивному русі через спеціальні отвори в передній частині тіла вода потрапляє в мантійну порожнину тіла і з силою різко через вузьку трубку (лійку) викидається назовні. Завдяки цьому головоногі молюски з великою швидкістю поштовхами рухаються назад. Так само рухаються кальмари, каракатиці, восьминоги.

Головоногі молюски — найбільш високоорганізована група молюсків і одні з найбільш розвинених безхребетних: мають майже замкнену кровоносну систему, складно влаштований мозок, добре розвинені органи чуття. Розвиток — прямий.

Кальмари — найкращі плавці серед головоногих. Мають подовжене веретеноподібне гладеньке тіло з залишками (рудиментами) черепашки, на голові 8 «рук» і 2 щупальця. На руках і щупальцях — присоски. Кальмари щупальцями захоплюють здобич, а «руками» утримують її.

Серед тварин кальмари вирізняються найбільшими очима — до півметра в діаметрі. До того ж їхня будова складніша, ніж у людей. Припускають, що кальмари бачать найдрібніші деталі, які не може бачити людина.

Для них характерні такі засоби захисту: забарвлення тіла та чорнильний мішок. Здатність до зміни забарвлення властива мілководним кальмарам. Вони це роблять у момент небезпеки. Глибоководні — мають прозоре або однотонне забарвлення. Крім того, у момент небезпеки вони можуть з чорнильного мішка викидати струмінь коричневої рідини, що нагадує димову завісу.

Каракатиці наділені низкою унікальних особливостей: надзвичайно розвинутою нервовою системою із зародками «інтелекту», пристосованістю нападати і захищатися. Розмір каракатиць — від 15 см до 18 м.

Тварина має три серця і синьо-зелену кров, десять надзвичайних кінцівок-лап, покритих присосками. Полює присмерком та вночі. Добре камуфлюється (маскується).

Значення молюсків

У житті людини

Ланки в ланцюгах живлення.

Біологічне очищення водойм

Шкідники культурних рослин.

Промислові тварини: мідії, морські гребінці.

Проміжні хазяї паразитичних червів.

Завдають шкоди дерев’яним корпусам кораблів та береговим спорудам портів (корабельний черв’як)

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Наявність у молюсків особливої складки шкіри — мантії та мантійної порожнини.

• Наявність у більшості молюсків черепашки (мушлі) і терки.

• Тіло молюсків утворене трьома відділами: головою, тулубом і ногою. У двостулкових молюсків голова редукована.

• Нога — виріст черевної складки тіла молюска.

• Кровоносна система незамкнена, з’являється серце.

• Органи дихання молюсків — зябра або легені.

Молюски Червоної книги України (20 видів)

Слимак великий строкатий

Хондрина вівсяна

Ставковик булавоподібний

Устриця їстівна

Дробація банатська

Аріанта ефіопська

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. Які середовища існування заселили молюски?

2. Які особливості будови відрізняють молюсків від інших груп тварин?

3. Якими є особливості зовнішньої будови молюсків у зв’язку з пристосуванням до життя у водному середовищі?

4. Якими є особливості зовнішньої будови молюсків у зв’язку з пристосуванням до життя у наземно-повітряному середовищі?

5. Якими є особливості способу життя черевоногих, двостулкових і головоногих молюсків?

6. Якими є роль молюсків у природі та значення в житті людини?

• Багато слимаків мають дуже гарні черепашки. Наприклад, ціпрея-монета — слимак ніжно-жовтого кольору. Черепашка цього слимака під назвою «каурі» була грошовою одиницею в країнах басейну Тихого та Індійського океанів аж до XX ст.

• Жодна інша тварина не має таких великих очей, як головоногий молюск. Око каракатиці лише в 10 разів менше від її тіла, а в гігантського спрута очі завбільшки з колесо діаметром 40 см.

• У головоногих молюсків не одне, а три серця: Одне головне і два зябрових. І кров у них незвичайна — блакитна. Темно-блакитна, коли насичена киснем, і блідо-блакитна — з вуглекислим газом. Блакитний колір крові залежить від Купруму, що входить до її складу.

• Хоча у кальмарів багато ворогів — від кашалотів до скумбрій, за чисельністю вони посідають одне з перших місць серед великих морських тварин. Кальмари трапляються в усіх океанах. Виживання їх забезпечується тим, що самки відкладають багато запліднених яєць (близько 100), упакованих в довгі драглисті нитки. До того ж вона прикріплює їх до каміння або черепашок. На відміну від восьминожихи, яка до самої смерті охороняє яйця, самка кальмара залишає яйця без догляду. Молодняк більшості кальмарів прибережних вод — маленька копія батьків, тоді як у глибоководних видів із яєць виходять личинки, яким необхідний подальший розвиток.

• У 1888 р. хвилі викинули на один із пляжів Нової Зеландії кальмара завдовжки 17 м зі щупальцями 10,5 м. Припускають, що на великих глибинах, де зустріч кальмара з людиною малоймовірна, живуть особини ще більших розмірів. Один кит у морському акваріумі відригнув два 12,5-метрових щупальця, і спеціалісти визначили, що, судячи з усього, вони належали чудовиську завдовжки не менше 20 м і масою близько 4 т.

• Гігантський кальмар атакує будь-якого супротивника. Захопивши жертву довгими щупальцями, він підтягує її до себе та рве на частини гострими щелепами, що схожі на дзьоб папуги. Головний ворог кальмара — кашалот, одна з найбільших сучасних тварин на Землі.

• Торпедоподібний кальмар та його родичі каракатиці тримають першість у світі тварин за швидкістю зміни кольору (камуфляжу) — їм для цього потрібно лише 2-3 секунди. Під зовнішнім шаром шкіри у них зазвичай знаходяться три шари хроматофорів — пігментних клітин. У клітинах кожного шару містяться різні пігменти (барвні речовини), найчастіше червоний, жовтий і коричневий. Якщо сигнал від центральної нервової системи (ЦНС) надходить до прикріплених до кожного хроматофора м’язових волокон, волокна скорочуються, розтягуються еластичні клітинні мембрани, в результаті виникають великі пігментовані ділянки в одному або кількох шарах. Інші імпульси стягують м’язові волокна, хроматофори стискаються — і відтворюваний ними колір зникає. В разі небезпеки кальмар, каракатиця і восьминіг викидають із лійки струмінь чорної рідини. Цю рідину виділяє особливий орган — грушоподібний виріст прямої кишки — чорнильний мішок. Рідина розпливається у воді густою хмаркою, і під укриттям цієї «димової завіси» молюск зникає.