Стаття 23 Конституції України

Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Ст 23 Конституції України зі змінами 2024 рік №254к/96-ВР від 28.06.1996, редакція від 01.01.2020

• Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ
  • Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соц.
  • Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територі.
  • Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, нед.
  • Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набут.
  • Стаття 5. Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдини.
  • Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах ї.
  • Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самовр.
  • Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства пр.
  • Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість.
  • Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова. Держа.
  • Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові українсь.
  • Стаття 12. Україна дбає про задоволення національно-культурни.
  • Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші.
  • Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що переб.
  • Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах п.
  • Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання еко.
  • Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності Ук.
  • Стаття 18. Зовнішньополітична діяльність України спрямована н.
  • Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах.
  • Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор Ук.
  • Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та прав.
  • Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені ц.
  • Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї о.
  • Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свобод.
  • Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений громад.
  • Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають.
  • Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто .
  • Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто .
  • Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недо.
  • Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла. Не доп.
  • Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонн.
  • Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте .
  • Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на те.
  • Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слов.
  • Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповід.
  • Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об’єднанн.
  • Стаття 37. Утворення і діяльність політичних партій та громад.
  • Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні де.
  • Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і.
  • Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колект.
  • Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряд.
  • Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка .
  • Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість за.
  • Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту .
  • Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це пра.
  • Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що вкл.
  • Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, з.
  • Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для с.
  • Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допом.
  • Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я д.
  • Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
  • Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження.
  • Стаття 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня .
  • Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної, худо.
  • Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються с.
  • Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держав.
  • Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов.
  • Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зв.
  • Стаття 59. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У.
  • Стаття 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні роз.
  • Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної .
  • Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і .
  • Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати п.
  • Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина.
  • Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної ці.
  • Стаття 66. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, к.
  • Стаття 67. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в по.
  • Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Констит.
  • Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, р.
  • Стаття 70. Право голосу на виборах і референдумах мають грома.
  • Стаття 71. Вибори до органів державної влади та органів місце.
  • Стаття 72. Всеукраїнський референдум призначається Верховною .
  • Стаття 73. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються п.
  • Стаття 74. Референдум не допускається щодо законопроектів з п.
  • Стаття 75. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парл.
  • Стаття 76. Конституційний склад Верховної Ради України – чоти.
  • Стаття 77. Чергові вибори до Верховної Ради України відбувают.
  • Стаття 78. Народні депутати України здійснюють свої повноваже.
  • Стаття 79. Перед вступом на посаду народні депутати України с.
  • Стаття 80. Народні депутати України не несуть юридичної відпо.
  • Стаття 81. Повноваження народних депутатів України припиняють.
  • Стаття 82. Верховна Рада України працює сесійно. Верховна Рад.
  • Стаття 83. Чергові сесії Верховної Ради України починаються п.
  • Стаття 84. Засідання Верховної Ради України проводяться відкр.
  • Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить: 1).
  • Стаття 86. Народний депутат України має право на сесії Верхов.
  • Стаття 87. Верховна Рада України за пропозицією Президента Ук.
  • Стаття 88. Верховна Рада України обирає із свого складу Голов.
  • Стаття 89. Верховна Рада України для здійснення законопроектн.
  • Стаття 90. Повноваження Верховної Ради України припиняються у.
  • Стаття 91. Верховна Рада України приймає закони, постанови та.
  • Стаття 92. Виключно законами України визначаються: 1) права і.
  • Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді Укр.
  • Стаття 94. Закон підписує Голова Верховної Ради України і нев.
  • Стаття 95. Бюджетна система України будується на засадах спра.
  • Стаття 96. Державний бюджет України затверджується щорічно Ве.
  • Стаття 97. Кабінет Міністрів України відповідно до закону под.
  • Стаття 98. Контроль від імені Верховної Ради України за надхо.
  • Стаття 99. Грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення с.
  • Стаття 100. Рада Національного банку України розробляє основні.
  • Стаття 101. Парламентський контроль за додержанням конституцій.
  • Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від .
  • Стаття 103. Президент України обирається громадянами України н.
  • Стаття 104. Новообраний Президент України вступає на пост не п.
  • Стаття 105. Президент України користується правом недоторканно.
  • Стаття 106. Президент України: 1) забезпечує державну незалежн.
  • Стаття 107. Рада національної безпеки і оборони України є коор.
  • Стаття 108. Президент України виконує свої повноваження до вст.
  • Стаття 109. Відставка Президента України набуває чинності з мо.
  • Стаття 110. Неспроможність виконання Президентом України своїх.
  • Стаття 111. Президент України може бути усунений з поста Верхо.
  • Стаття 112. У разі дострокового припинення повноважень Президе.
  • Стаття 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у систем.
  • Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’.
  • Стаття 115. Кабінет Міністрів України складає повноваження пер.
  • Стаття 116. Кабінет Міністрів України: 1) забезпечує державний.
  • Стаття 117. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенці.
  • Стаття 118. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві.
  • Стаття 119. Місцеві державні адміністрації на відповідній тери.
  • Стаття 120. Члени Кабінету Міністрів України, керівники центра.
  • Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Дел.
  • Стаття 125. Судоустрій в Україні будується за принципами терит.
  • Стаття 126. Незалежність і недоторканність судді гарантуються .
  • Стаття 127. Правосуддя здійснюють судді. У визначених законом .
  • Стаття 128. Призначення на посаду судді здійснюється Президент.
  • Стаття 129. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керу.
  • Стаття 129-1. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення.
  • Стаття 130. Держава забезпечує фінансування та належні умови д.
  • Стаття 130-1. Для захисту професійних інтересів суддів та виріше.
  • Стаття 131. В Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 1) вносит.
  • Стаття 131-1. В Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтри.
  • Стаття 131-2. Для надання професійної правничої допомоги в Украї.
  • Стаття 132. Територіальний устрій України ґрунтується на засад.
  • Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою Укр.
  • Стаття 134. Автономна Республіка Крим є невід’ємною складовою .
  • Стаття 135. Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономн.
  • Стаття 136. Представницьким органом Автономної Республіки Крим.
  • Стаття 137. Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регу.
  • Стаття 138. До відання Автономної Республіки Крим належить: 1).
  • Стаття 139. В Автономній Республіці Крим діє Представництво Пр.
  • Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної гро.
  • Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської, районної, .
  • Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самовр.
  • Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосер.
  • Стаття 144. Органи місцевого самоврядування в межах повноважен.
  • Стаття 145. Права місцевого самоврядування захищаються в судов.
  • Стаття 146. Інші питання організації місцевого самоврядування.
  • Стаття 147. Конституційний Суд України вирішує питання про від.
  • Стаття 148. До складу Конституційного Суду України входять віс.
  • Стаття 148-1. Держава забезпечує фінансування та належні умови д.
  • Стаття 149. Незалежність і недоторканність судді Конституційно.
  • Стаття 149-1. Повноваження судді Конституційного Суду України пр.
  • Стаття 150. До повноважень Конституційного Суду України належи.
  • Стаття 151. Конституційний Суд України за зверненням Президент.
  • Стаття 151-1. Конституційний Суд України вирішує питання про від.
  • Стаття 151-2. Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом.
  • Стаття 152. Закони та інші акти за рішенням Конституційного Су.
  • Стаття 153. Порядок організації та діяльності Конституційного .
  • Стаття 154. Законопроект про внесення змін до Конституції Укра.
  • Стаття 155. Законопроект про внесення змін до Конституції Укра.
  • Стаття 156. Законопроект про внесення змін до розділу I "Загал.
  • Стаття 157. Конституція України не може бути змінена, якщо змі.
  • Стаття 158. Законопроект про внесення змін до Конституції Укра.
  • Стаття 159. Законопроект про внесення змін до Конституції Укра.
  • Стаття 160. Конституція України набуває чинності з дня її прий.
  • Стаття 161. День прийняття Конституції України є державним свя.

  Інформаційні матеріали до Дня Соборності України – 2024

  Щороку 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42.

  Акт Злуки, проголошений 105 років тому – 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві, став епохальною історичною подією, коли українські землі об’єдналися в одній державі. Це стало основоположною віхою українського державотворення, увінчало соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.

  Соборність означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, – духовну консолідацію всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Нарешті, соборність невіддільна від суверенітету й реальної незалежності народу – фундаменту побудови демократичної держави, є запорукою виживання й існування нації.

  Ідея соборності була і залишається базовою національною цінністю українців.

  Гасло до відзначення Дня Соборності – 2024

  Ключові повідомлення

  22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки, яке сталося у 1918 році, та проголошення Акта Злуки українських земель, що відбулося 1919-го.

  Проголошення Соборності 22 січня 1919 року, коли Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка об’єдналися в соборну державу, увінчало прагнення до єднання українців, розділених кордонами тогочасних імперій. Ця подія повністю руйнує твердження російської пропаганди, буцімто українські землі вперше об’єднав Сталін у 1939 році.

  Упродовж багатьох десятиліть Акт злуки залишався ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу. Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року питання єдності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилося під сумнів.

  На початку ХХ століття українці об’єдналися після падіння імперій.

  Нині Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність буде цілковито відновлена після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.

  Радянська та російська пропаганда протиставляла українські регіони, нав’язувала уявлення про різні “сорти” українців. Проте в сучасному спротиві російській агресії ми довели свою згуртованість і спільне прагнення жити у вільній державі, яка сама визначає майбутнє.

  Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього, як на полі бою, так і в тилу. Коли ми, з різних регіонів, разом працюємо, боремося з окупантами, створюємо знакове і важливе, адже ціль у нас спільна: незалежна, демократична і соборна Україна. Єднаймося!

  Історична довідка

  Український історичний календар 22 січня містить дві знаменні події: проголошення 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради незалежності Української Народної Республіки та рівно за рік – Універсалом Директорії Української Народної Республіки – об’єднання УНР і ЗУНР в єдину суверенну державу.

  Ці події є надзвичайно важливими в історії Української революції 1917–1921 років і загалом історії України XX століття. IV Універсал Української Центральної Ради став логічним етапом складного розвитку українського визвольного руху доби революції. Розпочавшись у березні 1917-го, він за один рік пройшов еволюцію від культурницьких вимог, ідей політичної автономії та федерації і зрештою до усвідомлення необхідності власної незалежної держави. Водночас, на проголошення незалежності значний вплив справили зовнішні обставини – збройна агресія більшовицької Росії, а також переговори в Бересті про мирний договір УНР з країнами Четверного союзу.

  “Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошення незалежності України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили”, – відзначав під час засідання українського уряду 26 грудня 1917 року «соціаліст-революціонер» Микита Шаповал. Текст IV Універсалу датований 9 (22) січня 1918 року. Ухвалили його пізно вночі 11 (24) січня 1918 року на засіданні Малої Ради.

  Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

  Уперше в XX столітті Україна проголошувалася незалежною суверенною державою. Революційні події на Наддніпрянській Україні, проголошення української державності сприяли піднесенню національного руху в підавстрійській Галичині. В умовах розпаду Австро-Угорщини тамтешні українці отримали можливість реалізувати право на самовизначення.

  1 листопада 1918 року у Львові відбувся Листопадовий чин, унаслідок якого згодом було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. На зустріч із гетьманом Павлом Скоропадським у Київ вирушила галицька делегація (до складу якої входили Осип Назарук і Володимир Шухевич). Гетьман обіцяв оперативно відреагувати на прохання: надати ЗУНР зброю, продовольчу і фінансову допомогу, спрямувати в Галичину загін Січових стрільців Євгена Коновальця, який мав допомогти у боротьбі з поляками.

  Утім, у цей час владу в Україні перебрала Директорія і переговори про об’єднання продовжилися вже з її представниками. Тож 1 грудня 1918 року у Фастові представники УНР і ЗУНР підписали Передвступний договір між УНР і ЗУНР про злуку обох республік в одну державу. А вже 3 січня 1919 року Українська національна рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України в одну державу. Для продовження переговорів з урядом УНР сформували делегацію із 65 осіб, яку очолив Лев Бачинський.

  22 січня 1919 року, в першу річницю проголошення незалежності УНР, в Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори. На них проголосили Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку із Західноукраїнською Народною Республікою. У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Наступного дня, 23 січня 1919 року, в приміщенні київського Оперного театру (сучасна Національна опера України) Трудовий Конгрес України ратифікував документ, надавши йому законного юридичного характеру. Президента УНРади Євгена Петрушевича незабаром обрали до складу Директорії. ЗУНР після об’єднання з УНР змінила назву на Західна область Української Народної Республіки (ЗО УНР). Розпочалася активна співпраця між обома державними утвореннями в економічній, військовій та культурних сферах.

  Ідея соборності охопила українців у найвіддаленіших куточках їх проживання. Відголоском історичного руху до Злуки на Закарпатті стали Всенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року, які постановили об’єднати Карпатську Україну з Українською Народною Республікою зі столицею в Києві. В умовах перманентної боротьби за свободу і незалежність надзвичайно багато важило братерство по зброї українців із різних регіонів.

  Апогеєм співпраці та консолідації зусиль став спільний похід українських армій на Київ у серпні 1919 року. Однак через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Продовжували існувати два окремі уряди, дві армії. Республіки фактично перебували у конфедеративних відносинах. Відмінні геополітичні інтереси та цілі, зрештою, призвели до розвалу соборного фронту Української революції пізньої осені 1919 року. Тим не менше, Акт Злуки став символом і легендою для наступних поколінь борців за Україну.

  Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року ідея цілісності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилася під сумнів. Упродовж багатьох десятиліть Акт залишався символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.

  Цитати про Соборність

  “Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів”.

  Іван Франко. “Одвертий лист до галицької молодежі”, 1905 рік

  “Не чіпатися того, що ділить і роз’єднує поодинокі частини української землі, а пильнувати того, що лучить і єднає їх до купи, і се зміцнювати і розвивати мусимо… Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися – се повинно бути у всім нашим гаслом”.

  Михайло Грушевський. “Про українську мову й українську справу”, 1907 рік.

  “Українська національна думка мусить обнімати всіх українців, де б вони не проживали, на всій Україні, без огляду на державні кордони… Коли в кожному з нас до решти загине полтавський, галицький і т.д. провінціал, а в цілому зродиться та зросте Всеукраїнець, якого думи і змагання обнімають усю Україну зарівно і неподільно, як нерозлучну і єдину цілість”.

  Микола Міхновський. “З закордонної України”

  “Ясно, як на долоні, що Рідна Хата не повстане, якщо не буде українського моноліту, коли українці-самостійники не зможуть, обходячи всі різниці, які їх ділять, завести між собою якнайбільшу єдність. Тієї єдності Україні треба, а та потреба накладає на нас усіх обов’язок, і від сповнення того обов’язку залежить майбутнє Батьківщини”.

  Митрополит Андрей Шептицкий. 1941 рік. “Перейдемо від фраз про Соборність до здійснювання цієї великої Ідеї в буденному житті”.

  “Хай слово «Соборність» не буде тільки книжковою фразою, але щоденним хлібом та правдивою Ідеєю наших буднів!”

  Михайло Дяченко (Марко Боєслав). “За соборний моноліт”, 1950 рік

  “Сучасні події нинішньої російської агресії лише підсилюють значимість того Акта злуки УНР і ЗУНР, який відбувся … на площі біля стародавньої Софії Київської. Бо знову Україну хочуть “пошматувати” та розділити, силою забравши її землі, встановивши штучні кордони й сірі зони, посваривши наш народ, пропагандою ввівши в оману. Тому для нас свято Соборності є дуже важливим, бо воно нагадує про найголовніший урок нашої спільної історії: в єдності – сила, в розділенні – поразка”.

  Епіфаній, Предстоятель Православної церкви України, митрополит Київський і всієї України, 2022 рік

  “Зараз ідея соборності є чимось життєво необхідним для українського народу, оскільки соборність – це означає дбати про те, що об’єднує. Навіть більше, це означає ставити за найвищу цінність усе те, що може нас об’єднувати, надихати і робити сильнішими, бо разом нас не подолати”.

  Блаженніший Святослав, Глава Української греко-католицької церкви, 2022 рік

  Тематичні матеріали Українського інституту національної пам’яті

  Відеоролик «Разом з власної волі з 1919 році»: https://mega.

  Методичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до Дня Соборності України-2020:

  Інформаційні матеріали до 100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки:

  Настільна гра “Українська революція 1917–1921”:

  Карткова гра “100 облич Української революції”:

  Відеоісторія “Українська революція 1917–1921. Як творилася держава”:

  Аудіо-альбом “Пісні Української революції”:

  Виставка “100 років боротьби: Українська революція 1917–1921”:

  Виставка “Українська революція 1917-1921: регіональний вимір”:

  Виставка “Донбас: переPROчитання образу”:

  Виставка “Подорож невідомим Кримом”: