§ 41. Форма правління, форма територіального устрою та політичного режиму України

Конституція України визначила форму правління нашої держави, а також закріпила основні принципи побудови державної влади, які мають закріпити республіканську форму правління.

• Висловте свою думку щодо повноти закріплення принципів республіканської форми правління Конституцією України.

З КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Стаття 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами (. ).

Крім того, республіканська форма правління закріплена визначенням строків повноважень Президента України, Верховної Ради України, органів місцевого самоврядування.

Республіканська форма правління має декілька різновидів.

• Пригадайте, які існують різновиди республіканської форми правління.

Основним критерієм визначення, яка саме республіка існує в державі, є порядок формування уряду. Конституція України визначила, що «Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України». Отже, уряд формується за участі як парламенту, так і Президента України.

Верховна Рада України та Президент України обираються шляхом загальнонародних виборів, президент має право вето щодо прийнятих законів, може в окремих випадках достроково припинити повноваження Верховної Ради України, а парламент — оголосити імпічмент Президенту України. Як парламент, так і Президент України беруть активну та дієву участь у політичному житті держави, у законодавчому процесі, у формуванні уряду. Це є притаманним для змішаної республіки, якою і є нині наша держава.

2. Державний (територіальний) устрій України

Україна одна з найбільших за територією та кількістю населення країн Європи. І тому питання територіального устрою держави є надзвичайно важливим.

Конституція України визначила нашу державу як унітарну державу. Територія України є єдиною, також установлено єдину систему законодавства, систему судових і правоохоронних органів, єдине громадянство. У складі нашої держави немає утворень, територіальних одиниць, які мають ознаки державного суверенітету.

Адміністративна карта України

Однак унітарний характер України не виключає існування певного адміністративно-територіального поділу території держави.

Систему адміністративно-територіального устрою нашої країни становлять Автономна Республіка Крим, області (їх 24) і міста Київ і Севастополь. До складу областей входять райони, а також міста обласного підпорядкування.

• До якої області, району, об’єднаної територіальної громади належить населений пункт, у якому ви живете?

На території районів розташовані міста, селища та села, які можуть утворювати об’єднані територіальні громади. На райони поділяються й великі міста. Усе це — області, райони, міста, райони в містах, селища та села — адміністративно-територіальні одиниці України.

Міста Київ і Севастополь, згідно з Конституцією України, мають спеціальний статус.

Особливий статус Києва пояснюється тим, що він є столицею України. У ньому знаходяться вищі органи влади країни, воно є політико-адміністративним, культурним, економічним центром держави, у ньому розміщені дипломатичні представництва іноземних держав. Саме тому Києву надано спеціальний статус.

Нині цей статус закріплено спеціальним Законом України «Про столицю України — місто-герой Київ». Цим Законом визначено, що як столиця України Київ має створювати належні умови для діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних органів державної влади України, офіційних представництв іноземних держав і міжнародних організацій. Передбачено прийняття Київською міською радою Статуту територіальної громади міста Києва.

3. Автономна Республіка Крим — невід’ємна складова частина України

Особливою складовою нашої держави є Автономна Республіка Крим. Конституція України 1996 р. визначила статус Автономної Республіки Крим (АРК) як автономії в складі України, яка є невід’ємною складовою частиною України.

Передбачено, що Автономна Республіка Крим має свій представницький (не законодавчий!) орган — Верховну Раду Автономної Республіки Крим, свій уряд — Раду міністрів.

Визначено повноваження цих органів. Але одночасно Конституція У країни визначає, що Конституція та нормативні акти (не закони!) Криму повинні відповідати законодавству України. Судові та правоохоронні органи АРК є єдиною системою судових і правоохоронних органів України.

У разі протиріччя між положеннями нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим і Конституцією України та законами України діють положення Конституції України й закони України. У разі невідповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України та законам України Президент України може зупинити їхню дію та звернутися до Конституційного Суду України для перевірки їхньої конституційності.

Автономна Республіка Крим має свої символи: Герб, Прапор і Гімн.

Конституцію Автономної Республіки Крим приймає Верховна Рада АРК, але вона набуває чинності після затвердження її Верховною Радою України. Конституцію Криму було прийнято 21 жовтня 1998 р., а 23 грудня 1998 р. її було затверджено Верховною Радою України.

4. Політичний режим України

Стаття 1 Конституції України визначила нашу державу як демократичну. Демократичність держави затверджено, зокрема, у статті 3 Конституції: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права та свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Правам і свободам людини й громадянина, їхнім гарантіям присвячено спеціальний розділ Основного Закону. У Конституції визначено також порядок проведення виборів і референдумів, механізми захисту прав людини.

Норми Конституції України в цілому повною мірою відповідають міжнародним стандартам демократичного суспільства.

Конституція України визначила та закріпила форму нашої держави. За формою політичного правління Україна є змішаною республікою, за територіальним (державним) устроєм — унітарною державою, за політичним режимом — демократичною державою. Особливою складовою України є Автономна Республіка Крим, яка має особливий статус.

Запам’ятайте: Україна — змішана республіка, унітарна держава, демократія; Автономна Республіка Крим.

Запитання та завдання

1. Яку форму держави Україна закріплено в Конституції України?

2. У Конституції України знайдіть норми, які закріплюють форму нашої держави.

3. У чому полягають особливості статусу Автономної Республіки Крим, закріплені законодавством України?

4*. Висловте свою думку щодо того, якою мірою сучасна Україна відповідає вимогам демократичної держави.

5*. Висловте свою думку щодо зміни, удосконалення форми правління, територіального устрою та політичного режиму нашої держави.

6. Використовуючи повідомлення засобів масової інформації, знання з історії та права, висловте свою думку щодо сучасного статусу Криму.

З історії української державності

У березні 1917 р. в м. Києві було обрано Українську Центральну раду (УЦР), яка проголосила себе «представницьким органом всієї організованої української людності». Серед найважливіших документів, прийнятих УЦР, — чотири Універсали.

У січні 1918 р. IV Універсалом Центральної ради було проголошено самостійність, незалежність і суверенітет Української Народної Республіки (УНР).

Запитання на випередження

Дізнайтеся, яким є національний склад населення України, які особливості національного складу області, регіону, де ви проживаєте.

Парламентська чи президентська: яка форма правління для України найкраща? (Огляд преси)

Газета «День» інформує про початок роботи у Верховній Раді робочої групи щодо вирішення питання з Конституційним судом. До 1 грудня треба узгодити між фракціями три законопроєкти. І в цій ситуації, як наголошує видання, потрібен комплексний грамотний підхід.

Тим часом від народних депутатів лунають заяви щодо необхідності набагато ширших змін до Конституції, причому заяви абсолютно протилежного характеру, зазначає газета.

В Україні має бути суто президентська форма правління, вважає народний депутат, представник президента в Конституційному суді Федір Веніславський. На його думку, ментально та історично українці потребують лідера, а отже, має бути сильна влада, сильний президент.

Успішний демократичний розвиток України можливий лише у формі парламентської республіки з двопалатним парламентом, одна з палат якого представлятиме регіони. Це буде логічним завершенням процесу децентралізації та водночас дозволить знайти шляхи до єднання країни. Про це сказав народний депутат Ігор Палиця.

Газетярі визнають, що «конструкція управління державою має важливе значення, але одним з головних питань залишається – навчитися жити за правилами, за законами і навчитися обирати собі гідних політиків». Адже, наприклад, для того, щоб ефективно функціонувала президентська республіка, потрібні підготовлені державники, лідери, які будуть спроможні взяти владу, йдеться далі.

«Для ефективної роботи парламентської республіки потрібні сильні і незалежні партії, які реально представлятимуть інтереси громадян, а не інтереси своїх лідерів і кланово-олігархічних структур. Тобто питання набагато ширше і складніше», – наголошує газета. Про те, яким шляхом слід рухатися Україні далі, експерти видання розповідають в статті «Форма правління: не яка, а для чого?».

Так, політний аналітик Олена Галкіна вважає, що президентська республіка небезпечна в Україні з трьох причин:

1) «Це орієнтація на минуле, квазімонархію, коли особиста харизма лідера змагається в значущості із законами та цінностями суспільства.

2) На пострадянському просторі саме інститут президентської «вертикалі», починаючи з Адміністрації/Офісу президента, є прямим спадкоємцем номенклатурної вертикалі Комуністичної партії.

3) Практично вся Європа – регіон парламентських республік. Науково доведено: що сильніші парламенти, то сильніша демократія. Депутати ближчі до виборців, між ними можливий ефективний постійний зв’язок».

«Таким чином, – підсумовує експерт, – якщо обирати між президентською і парламентською республіками, я однозначно прихильниця парламентської. Але парламент ні в якому разі не має бути двопалатним».

У Раді створили групу з врегулювання конституційної кризи. Що з нею не так?

Газета «Україна молода» нагадує, що у суботу, 21 листопада, українці відзначають День гідності та свободи – одне з наймолодших, але вже знакових офіційних свят у новітній історії України. Воно було започатковане в 2014 році п’ятим президентом Петром Порошенком на честь подій, які відбулися в Україні, – Помаранчевої революції 2004 року та Революції гідності 2013 року.

Цьогоріч святкові заходи, зважаючи на карантинні обмеження та, власне, карантин вихідного дня, матимуть дещо камерний характер. «Та й передчуття свята зіпсував обшук співробітниками поліції та СБУ в Національному музеї Революції гідності в Києві», – зазначає видання.

Випадковість це чи ні, але, як наголошує далі газета, дуже вже вписується в контекст намагань знецінити досягнення Революції, які почастішали останнім часом. Так, музейники наголошують, що в останній рік в інформаційному просторі України почастішали випадки вживання деякими українськими політиками та іншими «експертами» словосполучення «державний переворот» на позначення подій листопада 2013-го – лютого 2014 року. Докладніше йдеться на шпальті «Політика».

Про реакцію на обшуки в Музеї Революції гідності українських політиків розповідає видання «Сегодня». Зокрема, журналісти переповідають слова експрем’єра України, лідера «Народного фронту» Арсенія Яценюка, який вважає, що останні події, які відбуваються напередодні відзначення річниці Революції гідності – не збіг обставин.

Політик підкреслив: «Напередодні відзначення річниці початку Революції гідності суд знімає заочний арешт з Януковича, ДБР викликає лідерів і учасників Майдану на допити, проводяться обшуки у Музеї Революції гідності».

Яценюк наголосив, що всі ці події – не випадковість: «Їх мета – принизити боротьбу українців за власну свободу». «Відбувається те ж саме, що й за Януковича: Росія та ФСБ керують українською владою», – підкреслив він.

Утім, в Офісі президента України Володимира Зеленського розкритикували обшуки в музеї Революції гідності в Києві та закликали правоохоронців «не додавати штучно нових емоцій, яких і так вистачає». Про це йдеться в заяві Офісу президента, з якою знайомлять «День» і «Сегодня».

Вони інформують, що у Зеленського стурбовані обшуками, які відбулися напередодні річниці початку Революції гідності, адже цей день завжди гостро переживається українським суспільством.

«Тому будь-яка необережність зараз може сприйматися як виклик цінностям Майдану або як свідома гра на суспільних суперечностях», – наголошується в заяві.

В ОПУ відреагували на обшуки в приміщенні Музею Революції гідності

19 листопада в Національному музеї Революції гідності відбулися обшуки. Служба безпеки України стверджує, що керівництво Музею уклало договори на майже 150 мільйонів гривень на роботи із реконструкції та благоустрою об’єктів меморіального комплексу. Підрядникам був перехований аванс у розмірі 80% від суми договору (111 мільйонів гривень). Правоохоронці зазначили, що у встановлені угодами терміни роботи фактично не проводились. Натомість більшість отриманих підрядником бюджетних коштів були витрачені не на цілі, які прописані у відповідних договорах.

Голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович заявив: «Бентежить, що слідчі обрали саме цей момент для проведення обшуків, адже вони відбулися безпосередньо перед Днем гідності та свободи і річницею подій на Майдані. Цим однозначно скористаються антиукраїнські сили, що намагаються дискредитувати Революцію гідності».

Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні має постати над майданом Незалежності на алеї Героїв Небесної Сотні.​ 20 лютого 2018 року були оголошені підсумки міжнародного відкритого архітектурного конкурсу архітектурних проєктів. Переможцем став проєкт Ірини Волинець і Марини Процик. Відкриття меморіалу було заплановане на лютий 2019 року.

Будівельні роботи не розпочалися вчасно, оскільки Генеральна прокуратура заявила про необхідність провести додаткові слідчі експерименти на місці розстрілів учасників акцій протесту. Влітку 2018 року на відведену під будівництво ділянку меморіалу був накладений арешт.

Ірина Біла

На Радіо Свобода працюю з кінця 1990-х. Закінчила Київський університет культури і мистецтв – інформаційна, бібліотечна та архівна справа.

Форми державного правління

Prostopravo розповідає, що таке форма державного правління та які види (підвиди) форм правління існують.

Путівник за статтею

Нотаріат в Україні: порядок та правила вчинення нотаріальних дій

Форма державного правління — це спосіб організації верховної влади у державі, який визначає систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу повноважень між ними, а також взаємовідносини з громадянами.

Форма правління демонструє:

• яким чином утворюються вищі органи влади в державі;
• структуру вищих органів державної влади;
• які принципи лежать в основі взаємодії між органами державної влади;
• яким чином вибудовуються взаємовідносини між верховною владою і звичайними громадянами держави;
• чи організація державних органів дає можливість забезпечувати права людини.

Існують дві форми правління:

В свою чергу, республіки бувають:

Республіка

Республіка — форма державного правління, за якої верховна влада у державі (суверенітет) належить народу, а верховні органи державної влади обираються на певний термін, з окресленими законом повноваженнями; існує поділ влади на гілки: законодавчу, виконавчу, судову.

• виборність вищих органів держави народом безпосередньо, або опосередковано, строковість повноважень;
• відповідальність вищих органів держави перед народом або вищим представницьким органом;
• верховенство НПА, які видаються вищими представницькими органами держави;
• змінюваність вищих посадових осіб і державних установ у результаті виборів;
• юридична відповідальність голови держави (імпічмент).

У президентській республіці президент обирається непарламентським шляхом — прямими чи непрямими виборами населення. Класичним прикладом президентської республіки є США. Глава держави (президент) особисто або з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду. Як правило, президент є головою виконавчої влади у президентській республіці. Уряд, як правило, несе відповідальність перед президентом, а не перед парламентом. Парламент не може оголосити недовіру уряду або достроково припинити його повноваження. Пост прем’єр-міністра або відсутній, або відіграє допоміжну роль. Президент видає виконавчі актів, має право законодавчої ініціативи, використовує право вето щодо прийнятих законів.

У парламентській республіці посади президента може і не бути. Навіть, якщо він є, глава держави (президент), не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і підзвітний йому. Повноважень у президента менше, ніж у прем’єр-міністра. Тут здійснюється принцип верховенства парламенту, що обирається населенням країни. Президент обирається парламентом або ширшою колегією за участі парламенту. Часто повноваження президента є суто церемоніальними. Прикладами парламентських республік є Італія, Греція, Індія, ФРН, Чехія, Угорщина.

Змішані республіки можуть бути парламентсько-президентськими та президентсько-парламентськими, в залежності від обсягу повноважень у президента и парламенту. Типовою ознакою такої форми правління є поєднання елементів президентської і парламентської республік, сильної президентської влади та ефективного контролю парламенту за діяльністю уряду. Уряд формується спільно президентом і парламентом, а та чи інша назва змішаної республіки визначається тим, у кого з них більше повноважень щодо формування та функціонування уряду. Президент обирається позапарламентським шляхом. Президент у змішаній республіці є верховним головнокомандувачем, як у президентській республіці. Інші повноваження президента специфічні для кожної такої країни. Так президент не завжди може мати права законодавчої ініціативи, розпуску парламенту. Він може формувати уряд, який затверджується парламентом або погоджуватися з пропозиціями парламенту щодо складу уряду. Зразками змішаної республіканської форми правління є: Франція, Австрія, Румунія, Польща, Фінляндія, Україна.

Монархія

Монархія — форма державного правління, за якої вища державна влада фактично або формально консолідується в руках однієї особи (монарха), і, як правило, передається у спадок.

Монархія характеризується такими ознаками:

1. Главою держави є монарх.
2. Влада, як правило, передається у спадок і зберігається пожиттєво.
3. Монарх уособлює вищу державну владу за власним правом, а не в порядку делегування від народу.
4. Монарх є непідлеглим будь-яким іншим суб’єктам влади
5. Монарх не несе конкретної політичної і юридичної відповідальності за результати свого правління.

Монархів офіційно називають по-різному: імператорами й імператрицями, королями та королевами, царями і царицями, великими князями й великими княгинями, принцами і принцесами тощо.

Абсолютна монархія характеризується тим, що в руках монарха концентрується вся повнота державної влади. Монарх сам видає закони, може безпосередньо керувати адміністративною діяльністю або призначати для цього уряд, сам вершить суд. Жодних обмежень його влади немає, принаймні юридично, хоча політичні, морально-етичні, релігійні і інші чинники можуть бути присутні. Піддані юридично безправні, оскільки монарх не наділяв їх якимись правами і не відбирав ці права.

В сучасному світі абсолютна монархія — надзвичайна рідкість. Як приклад можна згадати Саудівську Аравію, Оман. Такі держави можуть сьогодні мати навіть символічні конституції, проте ці акти не є конституціями в повному розумінні, оскільки не обмежують владу монарха. Монархи в Саудівській Аравії і Омані вважаються також вищими духовними особами, що ще більше посилює їхню владу. Для абсолютної монархії характерний авторитарний політичний режим, а державний режим іменується абсолютизмом.

Теократична монархія — це різновид абсолютної монархії, за якої політична влада належить голові церкви або релігійному лідеру. Єдиною теократичною монархією в сучасному суспільстві є Ватикан. Ватикан — абсолютна теократична монархія, керована Святим Престолом. Сувереном Святого Престолу, в руках якого зосереджені абсолютна законодавча, виконавча і судова влада, є Папа Римський, що обирається кардиналами на довічний термін. Головою виконавчої влади є Державний секретар. Ватиканом керує адміністративний орган — призначувана Святим Престолом Папська Комісія, на чолі з губернатором (комісія призначається на 5-річний термін). Юридичні інстанції — Вищий церковний суд, Вищий трибунал Апостольського суду і місцевий трибунал. Порядок підтримує папська гвардія, що складається зі швейцарських гвардійців.

Виборна монархія — тип монархії, коли новий монарх після припинення повноважень попереднього обирається парламентом, членами монаршої родини або іншим спеціальним органом. Фактично, цей вид форми правління поєднує в собі елементи монархії і республіки.

В сучасному світі класична виборна монархія існує тільки в трьох країнах світу:

• Камбоджа, де король обирається Королівською радою трону з числа членів монаршої родини
• Малайзія, де Верховний правитель (Янг-ді-Пертуан-Агонг) обирається на п’ятирічний термін правителями султанатів Малайзії зі свого числа. При цьому в малайзійському штаті Негері-Сембелан правитель також обирається Правлячою радою
• Мальтійський орден, де Князь і Великий магістр обирається пожиттєво.

Дуалістична монархія -первинна форма обмеженої, або конституційної, монархії. Тут вже спостерігається розділення влади, принаймні відділення законодавчої влади від виконавчої. Законодавча влада належить парламенту, який обирається підданими або певною частиною їх, якщо виборче право цензове. Виконавча влада належить монарху, який може здійснювати її безпосередньо або через призначений ним уряд. Судова влада належить монарху.

Проте розділення влад при такій формі правління звичайно урізане. Хоча закони приймаються парламентом, монарх користується правом абсолютного вето, тобто без його згоди закон не набере сили. Крім того, монарх звичайно може видавати надзвичайні укази, що мають силу закону і навіть вищу, а головне, може розпускати парламент, замінюючи фактично дуалістичну монархію абсолютною. Уряд, якщо він є, за свою діяльність несе відповідальність лише перед монархом, але зовсім не перед парламентом. Останній може впливати на уряд тільки використовуючи своє право встановлювати бюджет держави.

Як і для абсолютної монархії, для монархії дуалістичної типовий авторитарний політичний режим.

Приклади у сучасному світі: Ліхтенштейн, Кувейт, Йорданія, Есватіні.

Парламентська монархія – монархія, при якій влада монарха обмежена так, що в деяких, або у всіх сферах державної влади він не володіє верховними повноваженнями. Правові обмеження на владу монарха можуть бути закріплені у вищих законах, таких, як конституція або статути, або в прецедентних рішеннях, винесених верховними судовими інстанціями. Суттєвою ознакою конституційної монархії є те, що статус монарха обмежений не лише формально-юридично, а й фактично.

Спостерігається розвинуте розділення влади при дотриманні принципу верховенства парламенту над виконавчою владою, демократичний або принаймні ліберальний політичний режим.

Прикладами у сучасному світі є: Велика Британія, Японія, Швеція, Іспанія, Нідерланди тощо.

Верховенство парламенту виражається в тому, що уряд, який звичайно призначається монархом, повинний користуватися довірою парламенту (або його нижньої палати), а монарх вимушений призначати главою уряду лідера партії, що має в парламенті (нижній палаті) більшість місць, або лідера коаліції партій, який має таку більшість.

У своїй найбільш крайній формі, парламентська монархія не лишає монарху практично ніякої реальної влади. Або ж, як у Британії, ця влада формально є, але на практиці використовується лише за вказівкою міністрів і парламенту. В такій формі монарх виконує символічну роль — він об’єднує націю, і може впливати на суспільну думку, виступаючи за ті чи інші ідеї. У монархів в таких країнах часто є багато церемоніальних ролей. Вони, також, можуть бути офіційними головами церков цих країн.

Форма правління в Україні

Україна є парламентсько-президентською республікою.

Відповідно до статті 5 Конституції України Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституційний склад Верховної Ради України – чотириста п’ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років.

До повноважень Верховної Ради України належить призначення за поданням Президента України Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України; призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України; здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України, затвердження Програми діяльності уряду; усунення Президента з посади в порядку імпічменту.

Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Президент України: представляє державу у міжнародних відносинах; є Верховним Головнокомандувачем; призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією; припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією; вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції; вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора; призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України; очолює Раду національної безпеки і оборони України; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань тощо.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.

Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

Читайте також:

• Вибори Президента України
• Виборча система США. Вибори Президента
• Виконавча влада в Україні
• Держава та її 5 основних ознак
• Державна влада
• Державний суверенітет
• Місцеве самоврядування в Україні
• Місцеві вибори в Україні
• Політичні режими: демократичний, авторитарний, тоталітарний та інші
• Політичні ідеології
• Судова влада в Україні
• Форми державного устрою
• Що таке політика?