Зміст:
- 1 Звуковий аналіз слова липень
- 2 ЗВУКО-БУКВЕНИЙ аналіз слова, фонетичний розбір слова
- 3 Як записати транскрипцію слова (звуко-буквений аналіз слова)
Звуковий аналіз слова липень
Звуковий аналіз слова липень в українській мові:
1 * – букви.
2 * – звуки, транскрипція слова липень.
3 * – звукова схема (звукова модель) слова липень – дошкільнятам, 1 – 4 клас
4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова липень (знаходяться нижче на сторінці).
Повний фонетичний, звуко-буквений розбір слова липень дивись далі!
Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова липень:
- 1. Липень
- 2. По складам: ли ́ –пень (2 склади; наголос на 1-му складі).
- 3. [ ли ́ пен ’ ]
л [ л ] – приголосний, дзвінкий непарний, сонорний, твердий парний (правило E )
п [ п ] – приголосний, глухий парний, твердий непарний (правило E )
н [ н ’ ] – приголосний, дзвінкий непарний, сонорний, м’який парний (правило D2 )
Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка
Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:
Голосні звуки:
- На початку слова
- У середині та в кінці слова після голосного звука
- Після апострофа
- Після м’якого знака
Приголосні звуки:
- [й] – завжди м’який;
- [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
- Уподібнення за м’якістю:
- тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
- cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
- [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
- Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
- [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
- ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
- завжди позначає два звуки [шч]
- м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
- Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:- с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
- з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
- з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
- з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
- з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
- з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
- з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
- ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
- ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
- ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
- ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
- ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
- ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
- т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
- т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
- т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
- т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
- т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
- Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
- Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
легко – [лехко],
вогко – [вохко],
нігті – [н’іхт’і],
кігті – [к’іхт’і],
дігтяр – [д’іхт’ар],
дьогтю – [д’охт’у],
бігцем – [б’іхцем].
Ці слова потрібно запам’ятати. - Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.
Правила поділу слова на склади в українській мові*
- Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
- Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
- Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
- Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
- Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
- Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
- Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
- Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
- Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.
ЗВУКО-БУКВЕНИЙ аналіз слова, фонетичний розбір слова
3. Визнач наголошений склад (в односкладових словах наголос не визначається).
4. Звуковий розбір в квадратних дужках , наприклад: [г а л’ а в и е н а]
6. Полічи кількість звуків і кількість букв.
7. Поясни невідповідність між кількістю звуків і букв, якщо вона не однакова.
Звуко-буквений аналіз слова сьогодні:
3 сього́дні
4 [с’ о г о д н’ і], [= • | – •́ | – = • ]
5 сьогодні («ес», «знак м’якшення», «о», «ге», «о», «де», «ен», «і»)
6 звуків 7, букв 8
7 знак м’якшення не є звуком, він тільки пом’якшує попередній приголосний звук (маємо м’який звук [с’]), і пом’якшує попередній приголосний звук (маємо м’який звук [н’])
Звуко-буквений аналіз слова працюють:
3 працю́ють
5 працюють («пе», «ер», «а», «це», «ю», «ю», «те», «знак м’якшення»)
6 звуків 8, букв 8
7 знак м’якшення не є звуком, він тільки пом’якшує попередній приголосний звук (маємо м’який звук [ц’]), буква ю після голосного звуку позначає два звуки (м’який звук [й], голосний звук [у]).
Звуко-буквений аналіз слова осінь:
3 о́сінь
5 осінь («о», «ес», «і», «ен», «знак м’якшення»)
6 звуків 4, букв 5
7 знак м’якшення не є звуком, він тільки пом’якшує попередній приголосний звук (маємо м’який звук [н’]), і пом’якшує попередній приголосний звук (маємо м’який звук [с’])
Звуко-буквений аналіз слова глибінь:
3 глибі́нь
4 [г л и б´ і н’], [– – • | – – •́ = ]
5 глибінь («ге», «ел», «и», «бе», «і», «ен», «знак м’якшення»)
6 звуків 6, букв 7
7 знак м’якшення не є звуком, він тільки пом’якшує попередній приголосний звук (маємо м’який приголосний звук [н’]), і пом’якшує попередній звук (маємо пом’якшений твердий звук [б]).
Звуко-буквений аналіз слова падають:
3 па́дають
5 падають («пе», «а», «де», «а», «ю», «те», «знак м’якшення»)
6 звуків 7, букв 7
7 знак м’якшення не є звуком, він тільки пом’якшує попередній приголосний звук (маємо м’який приголосний звук [т’]), ю позначає два звуки (м’який звук [й], голосний звук [у]).
Звуко-буквений аналіз слова Україні:
3 Украї́ні
4 [у к р а й і н’ і], [ • | – – • | = •́ | = • ]
6 звуків 8, букв 7
7 буква ї завжди позначає два звуки: м’який приголосний звук [й] та голосний звук [і]
Звуко-буквений аналіз слова учень:
3 у́чень
5 учень («у», «ча», «е», «ен», «знак м’якшення»)
6 звуків 4, букв 5
7 знак м’якшення не є звуком, він тільки пом’якшує попередній приголосний звук (маємо м’який звук [н’])
Звуко-буквений аналіз слова ластовинні:
3 ластови́нні
4 [л а с т о в и н’: і] [ — ●́ | — — ● | — ●́ | =: ● ]
5 ластовинні («ел», «а», «ес», «те», «о», «ве», «и», «ен», «ен», «і»)
6 звуків 9, букв 10
Звуко-буквений аналіз слова джміль:
2 джміль (односкладове слово)
3 джміль (в односкладовому слові наголос не позначаємо)
6 звуків 4, букв 6
7 дві букви позначають один звук [дж], знак м’якшення не є звуком, він тільки пом’якшує попередній приголосний звук (маємо м’який звук [л‘])
Звуко-буквений аналіз слова пеньок:
4 [п е н’ о к] [— ● | = ●́ —]
6 звуків 5, букв 6
7 знак м’якшення не є звуком, він тільки пом’якшує попередній приголосний звук (маємо м’який звук [н’])
Звуко-буквений аналіз слова в’юн:
6 звуків 4, букв 3
7 після апострофа буква ю позначає два звуки [й], [у]
5 КЛАС
Фонетичний розбір слова
2. Визначити, скільки у слові складів і які з них відкриті, а які закриті.
3. Указати голосні звуки, дати їм характеристику (наголошені чи ненаголошені) та пояснити позначення на письмі.
Зразок письмового фонетичного розбору
Дідусь – [дʹіду́сʹ]; ді–дусь: 2 склади; І – відкр., ІІ – закр.
[і] – гол., ненагол., буква і;
[у] – гол., нагол., буква у;
[д’] – пригол., дзв., м’як., буква д;
[д] – пригол., дзв., тв., буква д;
[с’] – пригол., глух., м’як., букви с і ь.
Як записати транскрипцію слова (звуко-буквений аналіз слова)
Для запису звукового складу слів використовують квадратні дужки.
Букви-звуки записуємо окремо один від одного, лише злиття [дж] та [дз] з’єднуємо, і вгорі об’єднуємо дужкою, бо то один звук.
Ненаголошені [е] та [и] записують так [е и ], [и е ].
В транскрипції не використовують букв я, ю, є, ї, щ та ь, лише вказують звуки, які вони позначають. Не пишемо і великі букви (звуки великими не бувають).
М’якість приголосного позначаємо штрихом біля букви, яка його позначає. Наприклад [л’], [н’].
М’які подовжені приголосні звуки позначаємо так: нн [н’:], лл [л’:], сс [с’:], дд [д’:], зз [т’:] і т. д.
Ставимо наголос простим олівцем, аби відрізнити його від штриха, який позначає м’якість приголосного.
Вертикальними лініями простим олівцем поділяємо слова на склади.
Лічимо і записуємо кількість складів, букв та звуків.
Запис слова за допомогою фішок – умовних знаків, які вивчали в 1-му класі, називається звуковою моделлю слова. Вчимось записувати транскрипцію, пам’ятаємо моделювання слів.