28 років тому запустили перший у світі веб-сайт
Двадцять вісім років тому, 20 грудня 1990 року, британський вчений з Європейської організації з ядерних досліджень (CERN) Тім Бернерс-Лі запустив перший у світі веб-сайт. Там описувалася нова технологія глобального обміну інформацією — «Всесвітня павутина», яка й стала основою для розвитку сучасного інтернету. theБабель згадав історію створення першої в світі веб-сторінки, а також появи та розвитку інтернету в Україні на початку 90-х. А ось так виглядала б головна сторінка theБабеля в 1990 році.
Перший у світі веб-сайт Тім Бернерс-Лі створив на своєму комп’ютері NeXT, в CERN у Женеві.
За його задумом, проект мав допомагати вченим шукати і ділитися інформацією. Ідею глобальної системи комунікацій World Wide Web Тім Бернерс-Лі представив ще в 1989 році. «Розпливчасто, але цікаво», — прокоментував концепцію його начальник Майк Сендалл, але дав добро на її втілення.
Сайт для внутрішнього користування info.cern.ch з’явився 20 грудня 1990 року. А першою в світі адресою веб-сторінки була http://info.cern.ch/hypertext/WWW/TheProject.html. На цьому сайті опублікували опис нової технології World Wide Web, заснованої на протоколі передачі даних HTTP, системі адресації URL і мові гіпертекстової розмітки HTML. Там же розʼяснили принципи установки та роботи серверів і браузерів, технічні деталі для створення веб-сторінки та інструкції з пошуку інформації в Інтернеті.
Скріншот першого сайту. У заголовку сторінки написано: «Ласкаво просимо у Всесвіт гіпертексту».
У серпні 1991 року Бернерс-Лі опублікував концепцію «Всесвітньої павутини» в кількох новинних інтернет-співтовариствах, а вже у 1993-му CERN виклала у відкритий доступ вихідний код гіпертекстового проекту. З того моменту почали з’являтися перші сайти компаній, організацій, новинних агентств і просто фан-сторінки, створені за цією технологією.
Сайт міжнародної неурядової організації з прав людини Amnesty International був створений в 1994 році
Історія українського сегменту інтернету почалася 19 грудня 1990 року, коли п’ятьом київським інженерам вдалося підʼєднатися до мережі Інтернет. «Це була реально бомба», — згадує Юрій Янковський, один з учасників цієї події. Навесні 1991 року створена Янковським і його колегами компанія «Технософт» офіційно отримала статус інтернет-сервіс провайдера.
Ще один вузол колективного доступу до мережі з’явився в 1990 році в київському Палаці піонерів і школярів на вулиці Січневого Повстання (тепер вона називається Івана Мазепи). Зараз це Міжнародний центр інформаційних технологій INT.
Наступним до інтернету підключився Харків. Група фахівців під керівництвом Ігоря Михайленка організувала вузол колективного доступу до мережі на базі телефонно-телеграфної станції.
Восени 1991 року почалися переговори з Адміністрацією адресного простору мережі Інтернет (IANA) про виділення Україні власного домену. І вже 1 грудня 1992 офіційно зареєстрували домен ua, який українські фахівці адміністрували на громадських засадах.
Тодішня швидкість інтернету здається смішною сучасним користувачам — лише 2,5 Кб/с. Сьогодні середня швидкість інтернету в Україні в 20 тисяч разів вища — близько 50 Мб/с. Але це був, за словами Янковського, «світоглядний прорив». «Коли був переворот у Москві в 1991 році, КДБ взяв під контроль усі канали зв’язку. За винятком інтернету — вони просто не знали, що існує така міжнародна мережа зв’язку. А інтернет працював і розповідав, що відбувається в Києві та Москві».
Янковський згадує, що перший веб-контент з’явився в 1993 році. До цього користувачі мали доступ лише до пошти, комп’ютерних новин і чат-груп за інтересами, де можна було спілкуватися і щось публікувати. А перший український сайт, за словами Янковського, запустили в 1996—1997 роках.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
Історія створення першого в світі сайту
Батьком першого в світі сайту став фізик Тім Бернерс-Лі, будучи співробітником Європейської організації ядерних досліджень CERN, розташованої в Женеві, він висунув пропозицію про передачу даних за допомогою гіпертексту допомогою глобальної мережі Інтернет.
Батьком першого в світі сайту став фізик Тім Бернерс-Лі, будучи співробітником Європейської організації ядерних досліджень CERN, розташованої в Женеві, він висунув пропозицію про передачу даних за допомогою гіпертексту допомогою глобальної мережі Інтернет. Сталося це у березні 1989 р., а вже в 1990 р. вчений розробив перший сайт з адресою info.cern.ch. На ньому було розміщено докладний опис абсолютно новою на той момент технології WWW (World Wide Web). Вона базувалася на принципі інтернет-адресації URL, протоколі передачі інформації HTTP. А також спеціальному мовою розмітки гіпертексту HTML.
Задовго до того, як з’явився перший сайт, його творець розробив спеціальне Enquire. Це сталося в 1980 р. з метою заснувати єдиний інформаційний простір, що складається з Інтернету, комп’ютерів користувачів та гіпертексту. Зберігання інформації стало можливо завдяки принципом випадкових асоціацій. При цьому гіпертекст дозволяв не тільки переглядати інформацію на web-сторінках, але і зв’язати останні між собою за допомогою посилань, що забезпечило легкий і швидкий доступ до даних. Щоб продемонструвати новинку, Тип Бернерс-Лі запропонував своїм співробітникам в CERN розміщувати файли з гіпертекстом, пов’язані гіперпосиланнями. При цьому працівники отримали доступ не тільки до новинних можливостей Глобальної мережі, але і до внутрішнього пошуку по документам.
На той момент info.cern.ch був ще самим першим веб-сервером на базі ПК NeXT. Працюючи в лабораторії CERN, він отримав горде ім’я першого в світі сайту. На першій web-сторінці були розміщені відомості про проект першого інтернет-браузера WWW, технічні особливості створення інших web-сторінок, дані про гіпертексті. Також там містилися докладні роз’яснення про те, як вести пошук потрібної інформації в Інтернеті, описувалися принципи інсталяції браузерів, серверів і порядок роботи з ними. Перший в світі сайт став повноцінним Інтернет-каталогом, де згодом Бернерс-Лі опублікував перелік посилань на нові сайти.
Починаючи з 1991 року, web-сервера стали поширюватися і по іншим європейським установам, а незабаром і заокеанські колеги вирішили приєднатися і скористатися науковою розробкою – сервер з’явився в Стенфордському центрі лінійного прискорювача SLAC у США. Якщо до кінця 1992 р. в світі налічувалося всього 26 відомих web-серверів, то в жовтні 1993 року ця цифра зросла до 200 одиниць.
Цікаво знати, що знаменитий ПК NeXT, який є важливою частиною інтернет-історії і за яким працював Тім Бернерс-Лі, був представлений у CERN на виставці Microcosm як перший в світі web-сервер, web-редактор і гіпермедіа браузер.
Нині широко використовуваний стандарт WWW був визнаний і затверджений в Женеві в травні 1991 р. в CERN. При цьому творець першого у світі сайту Тім Бернерс-Лі отримав негласну, але почесне звання «батька» ключових веб-технологій: URI/URL, HTTP, HTML.
Варто відзначити, що незважаючи на настільки пізніше «відкриття» Інтернету, його теоретичний базис був закладений кількома десятиліттями раніше. Ще в 1940-х роках ученим Ванневаром Бушем були запропоновані гіпотези щодо використання технічних приладів з метою розширення можливостей людської пам’яті та індексації всіх даних, зібраних людством, для їх оперативного пошуку. Крім того, теорію гіпертексту вперше висунули Даг Енгельбарт і Теодор Нельсон, що представляють технологію у вигляді «ветвящегося» тексту, який пропонував користувачам кілька варіантів матеріалу. У свою чергу, Нельсон почав розробку гіпертекстової системи Xanadu, але так і не закінчив її. Мріючи впровадити перехресні посилання у всі існуючі в світі тексти, вчений збирався створити програму для зберігання текстових даних і пошуку по ним із застосуванням «вікон» і взаємозв’язків.
Зараз Бернерс-Лі – керівник власного Консорціуму Всесвітньої Павутини (WWW Consortium), відкритого вченим. Компанія спеціалізується на розробці та впровадженні нових інтернет-стандартів.
представляє собою інтернет-сайт
Web-сайт: – сукупність web-сторінок, логічно пов’язаних один з одним в єдину систему, база файлів і електронних документів компанії або однієї людини. У перекладі з англійського ” site – «місце, ділянка, зона в мережі», web – «мережа». Таким чином, розробка окремого веб-сайту – створення інформаційної одиниці в Глобальній мережі, доступна скрізь, де є доступ до Інтернету, яка представляє і є власністю фізичної або юридичної особи. Сайт може мати інформаційну або комерційну основу, що допомагає в просуванні бізнесу або особистого бренду, пошуку і залученні нових клієнтів, заробіток за допомогою Всесвітньої павутини.
Як правило, сайт є представництвом організації або окремої особи в мережі Інтернет. Раніше він був простим сховищем html-файлів (приклад – сайт-візитка), проте з розвитком веб-технологій і зростанням числа зовнішніх та внутрішніх гіперпосилань сайт перетворився на повноцінний віртуальний офіс, функціональний інтернет-магазин або новинний портал. Прості сайти-візитки, виконують лише довідкові функції, все рідше застосовуються в бізнесі, оскільки їх відвідує мала кількість користувачів. Тим не менш, сторінка-візитка на багатофункціональному сайті – хороша альтернатива складною презентації.
Крім традиційних сайтів в Інтернеті є безліч WAP-ресурсів, які розробляються для користувачів мобільних телефонів. Є в Мережі і сайти-портали, які являють собою складну розгалужену структуру, що складається з окремих сайтів, що належать різним відділам корпоративної структури або окремим організаціям.
Важливо знати, що у одного сайту може бути кілька URL-адрес. Крім того, інформація може зберігатися на різних серверах. При цьому всі копії сайту називаються дзеркалами. Бувають також і офлайн-версії інтернет-ресурсів або копії сайтів, що зберігаються на певному сервері, перегляд яких не вимагає доступу до Інтернету.