Що таке пафос у літературі та звичайному житті

Значення слова “” пафос “” дослівно перекладається (греч.) як “” пристрасть “”, “” страждання “”. Спочатку воно було введено в якості спеціального терміну в теорію красномовства в області ораторського мистецтва. У більшості випадків пафос проявляється у людей з вищих соціальних верств. Пафосна людина переконана у своїй винятковості, він упевнений, що знає про світові модні тенденції і сучасну ситуацію в цілому краще за всіх.

Що таке пафос, і як визначити таких людей? Пафосні особистості обожнюють, коли їх уважно слухають, навіть якщо вони просто хваляться або несуть відверту маячню. Для них це один із способів самовираження. Крім того, такі особистості переважно спілкуються з людьми собі подібними, так як вони на рівні інтуїції відчувають, що їх вислухають і, найголовніше, зрозуміють.

У літературі, що таке пафос, визначають наступним чином. Це місцями непотрібний, недоречний і нічим не обґрунтований ентузіазм. Як правило, його можна зустріти в творах авторів-початківців, які ще не визначилися з напрямком своєї творчості і не вивчили з цієї теми те, що було написано їхніми попередниками. Пафос – що це? Це сильне почуття автора, яке він ще не вміє висловлювати. У літературі натуралістичного або описового характеру немає нічого зайвого. Пафос існує в декількох видах: романтичний, сатиричний, героїчний, сентиментальний, драматичний і так далі. Завдяки різним видам цього літературного прийому з ‘являється можливість розкрити по-новому художні твори. Наприклад, героїчний пафос необхідний для затвердження величі головного персонажа. Сентиментальний і романтичний вигляд трохи схожі, але перший обмежується сімейно-побутовими проявами почуттів персонажів. Людині, схильній до такого самовираження, зумовлено жити її життям і радіти можливостям самореалізуватися.

Тепер розгляньмо, що таке пафос у звичайному житті. Це явище локального нерозсудливості та ейфорії. Такий стан проявляється у людини в складних життєвих ситуаціях і характеризується відсутністю реального уявлення про себе. Пафосність – це захоплений і натхненний стан душі. Це енергія, яка дає людині сплеск емоцій. Так проявляється захват, як правило, надмірно фальшиво і награно. Пафосний стан характеризується урочистими і напищеними промовами, в яких часто присутні книжкові оберти.

Чи можна вилікувати пафосність

Нескладно зрозуміти, що таке пафос, а ось як його можна вилікувати? Якщо розглядати це явище як хворобу, то найважливіше – вчасно зрозуміти, що справжніх друзів у тебе немає. Адже пафосні люди лише заповнюють оточуючими людьми свою потребу в самовираженні. Як тільки ви зрозумієте, що друзів у вас немає, потрібно почати спілкуватися з нормальними людьми, які можуть сказати вам всю правду в обличчя: що цей стиль вам не до обличчя і так далі. Як правило, через два-три місяці, пафосна людина починає розуміти дійсність. Але, на жаль, багато людей з таким підходом до життя невиліковні.

ПАФОС

Пафосом (грец. πάθοζ — пристрасть, почуття) називається тип емоційного світовідчуття, що окреслюється у творі й мотивує ідейну визначеність авторського ставлення до зображуваного, а також впливає на свідомість читача, спонукаючи його до співпереживання авторові твору або його героям. Пафос — це те, що, як влучно зауважує Є. Аксьонова, можна назвати „душею твору”. Це той настрій, яким пронизаний голос оповідача і який „незримо” супроводжує розгортання подій у творі, подібно до того, як розгортання подій у кінофільмі „незримо”, тобто майже не відчутно для свідомості глядача, котрий слідкує передусім за подіями, супроводжується мелодією, яка емоційно піді-грає об’єктивованому змістові того, про що йдеться, створюючи в глядача відповідний настрій.

Поняттям пафосу стосовно особливостей словесного вираження користувалися ще в античності. Термін був взятий з теорії античного красномовства, де він позначав ту піднесену пристрасть, якою мали бути пройняті промови оратора, що сподівався на успіх у слухача. Пізніше терміном „пафос” стали позначати емоційну основу суб’єктивного змісту художніх творів, авторське переживання, покладене в основу його ідейного ставлення до зображуваного у творі. Пафос, який Ф. Шіллер дуже вдало визначить як „панівний лад почуттів” у творі, а Г. Ге Гель назве „справжнім осереддям, справжньою цариною мистецтва”, — це визначальна умова художності твору, здатності його естетично впливати на свідомість читача. Пафос, за визначенням багатьох митців, це й абсолютна першооснова художньої творчості, творчого процесу. „Як з’являється в мене бажання писати? — пригадував І. Бунін. — Частіш за все зовсім раптово. Це прагнення писати з’являється в мене завжди з почуття якогось хвилювання, радості або смутку, найчастіше воно пов’язане з якоюсь картиною, що розгорнулася переді мною, з якимсь окремим людським образом, з людським почуттям. ”. Водночас, зосередженість на авторському пафосі, готовність пройнятися його змістом, настроїти себе на хвилю заданої у творі емоційності, — це й основна умова, за якої читач може сприйняти твір саме як мистецьке явище, а не як сухий перелік фактичних повідомлень. Ґете, наприклад, у цьому зв’язку зауважував, що, „сприймаючи художній твір, ми по можливості повинні пройнятися його настроєм, щоб повніше ним насолоджуватися”.

Залежно від типу емоційної визначеності виокремлюють різні види пафосу: трагічний, драматичний, героїчний, сентиментальний, романтичний, ліричний, сатиричний, гумористичний. Класичним зразком виразу героїчного пафосу можуть бути „Іліада” Гомера, козацькі думи, трагічним пафосом пронизані драматичні твори В. Шекспіра „Гамлет”, „Король Лір”, сентиментальним — твори „Маруся”, „Сердешна Оксана” Г. Квітки-Основ’яненка і т. д. Визначеність емоційного настрою, що лежить в основі того чи іншого типу пафосу, у свою чергу, дає визначеність напряму ідейної оцінки, тому інтелектуально-оціночному ставленню письменника до зображуваного, що є ідеєю твору.

Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.

Пафос — що це таке? Визначення, значення, переклад

Пафос (наголос на «а») це стиль оповіді, мета якого — викликати у читача або слухача бурхливі емоції: жалість, обурення, співчуття або навіть ненависть. Слово «пафос» грецьке. У дослівному перекладі воно означає «пристрасть, натхнення». Від цього слова утворено і прикметник «патетичний», тобто «різко емоційний, пристрасний». Класичний приклад патетичного стилю — лист Тетяни до Онєгіна: сільська дівчина з наївною прямотою і чистотою зізнається в любові заїжджому снобу, не чекаючи від нього взаємності. Ще одним прикладом патетичного настрою можна вважати рядки із вистави «Юнона і Авось»:

Ви дізналися, звідки походить слово Пафос, його пояснення простими словами, переклад, походження і сенс.