Пітер Вільгельм Форхгаммер вважав, що золоте руно — це метафора дощових хмар, які прибували до Греції зі сходу. Вільгельм Маннхардт трактував його як метафору сонячного сяйва, тоді як Альберт Файст — зерна. Жанет Рут Бекон пояснювала образ руна як символ багатства, що надходило від торгівлі з Колхідою.
Відомий також міф, відповідно до якого по таку баранячу шкуру їхав Ясон разом із аргонавтами. Від цього постав і фразеологізм золоте руно – це багатство, яким хтось прагне оволодіти; омріяна мета.
Ясон вирушив у Колхіду, за допомогою Медеї взяв золоте руно, привіз його до Греції і за допомоги Медеї помстився віроломному дядькові.
Ру́но (також вру́но) — 1) густа довга вовна, що становить одне ціле; 2) бараняча шкура.
е. Поема розповідає про плавання аргонавтів за золотим руном, яке Ясон повинен добути в далекій країні Колхіді аби отримати належний йому трон міста Іолк. Центральним персонажем першої частини твору є Геракл, який ввійшов до команди аргонавтів.
Золоте́ ру́но (дав.-гр. χρυσόμαλλον δέρας) — міфічне руно чудесного золотого барана, на якому Фрікс та Гелла тікали від мачухи Іно. Руно зберігалося в Колхіді, звідки його викрав герой Ясон.…