Стабільну версію було перевірено 25 квітня 2023. Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість).
Присвійні займенники вказують на принадлежність предмета першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (його, її, іхній) чи будь-якій (свій) особі.
Відносні займенники. Ті ж питальні, але без знаку питання, вживаються для приєднання підрядних речень до головних: хто, що, який, чий, котри́й, скільки.
1 особа — я, ми; 2 особа— ти, ви; 3 особа —він, вона, воно, вони. числами і відмінками. Має рід (в однині 3-ї особи): він — чоловічий рід; вона — жіночий рід; воно — середній рід.
Приклад: Я дізнався, ЩО мені подарують завтра. («що» можна замінити займенником «щось», на «що» падає логічний наголос, значить, це сполучне слово (займенник), у реченні є додатком). Біля гаю, ЩО чорніє над водою, щось біле блукає.
Порівняйте! Заперечні (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий + жодний). Їх також легко запам’ятати, якщо знати питання іменника, прикметника та числівника і додати до них ні.