Вирощування вівса. Мінімум затрат – максимум вигоди

У порівнянні з кукурудзою та іншими зерновими культурами овес має цілий ряд переваг:

• Холодостійкий овес, що належить до групи С3-рослин, визріває навіть тоді, коли більш теплолюбні С4-рослини кукурудза або просо не ростуть.
• Зміщений у часі цикл розвитку в порівнянні з кукурудзою розширює проміжок для внесення добрив. Це дозволяє скоротити витрати на сільгоспроботи, працю персоналу і техніку.
• Процесс дозрівання вівса більш розтягнутий в порівнянні з іншими зерновими, отже, є більший запас по часу для збирання врожаю.
• Неможна недооцінювати можливості альтернативного використання зерна вівса, що не скажеш, наприклад, про кукурудзу: якщо існує попит на вологу біомасу, можна збути продукт на цьому ринку. Якщо в урожайний рік прогнозують великі пропозиції на ринку силосної кукурудзи, овес може піти в обмолот.

ВИРОЩУВАННЯ ВІВСА ЯК ОСНОВНОЇ КУЛЬТУРИ

Для використання всієї рослини рекомендується вирощувати овес як основну культуру в регіонах з помірним прохолодним кліматом. У таких регіонах пізній збір попередньої культури, як правило, виключає отримання другого врожаю. До того ж клімат не дозволяє вирощувати теплолюбні культури, такі як сорго. В даному випадку перевагу слід віддавати сортам вівса з високою врожайністю зерна і розвиненою вегетативною системою, визрівання яких відбувається не занадто швидко.

Поряд зі своєчасним висівом із середньою густотою велике значення має достатнє удобрення вівса азотом – всього близько 140-150 кг азоту на гектар, включаючи N_min. Необхідно приділити увагу і захисту вівса від хвороб, бур’янів. Внесення фунгіцидів рекомендується як превентивний захід при високому ризику ураження вівса хворобами. Без гербіцидів часто можна обійтися, використання регуляторів росту обмежується своєчасним внесенням хлорхолінхлорид під час сходів вівса.

… АБО ЯК КУЛЬТУРИ ДРУГОГО УРОЖАЮ

У родючих районах, де випадає до 600-700 мм опадів, є можливість після збору озимих зернових отримати другий урожай вівса. Для цього овес висівають не пізніше кінця червня-початку липня досить густо, приблизно 400-600 рослин на м 2 , щоб компенсувати низьке кущіння вівса при довгому дні. Обов’язково вносять азотне добриво 80-100 кг/га, фунгіциди та інсектициди від іржі і попелиці, що є переносчиками вірусів. У той же час, багаторічна практика показує, що вирощування ярого вівса після озимих культур у багатьох випадках виявляється не дуже вигідним. Кращою альтернативою є швидкорослі трави, такі як райграс італійський або однорічний.

ЯК ВИЗНАЧИТИ ЧАС ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ ВІВСА ЯК СИРОВИНИ ДЛЯ СИЛОСУ

Після цвітіння продукти асиміляції не перетворюються на волокна, а відкладаються в зерні в якості запасних речовин. Отже, енергетична цінність і енергетичний запас ростуть до досягнення молочно-воскової стиглості. Потім посилення лігніфікації ускладнює силосування і знижує поживну цінність вівса. Для найкращого використання властивостей вівса як корму або палива для біогазових установок необхідно зібрати врожай вчасно.

Оптимальним часом для збирання в спекотне літо, коли солома швидко дозріває, є кінець періоду молочної стиглості. Вологе літо підтримує асиміляційні апарат рослин, отже, компроміс між врожайністю вівса і якістю досягається на початку молочно-воскової стиглості. До цього моменту колір зерна змінюється відповідно до сорту. Серцевина ще м’яка, але вже виймається цілком з насінної оболонки. Якщо солома до цього часу починає світлішати, вміст сухої речовини в рослині становить 34-38%. Чим більше вміст сухої речовини, тим вище слід зрізати овес – суха солома не придатна для силосування.

Вирощування вівса: як аграрії шукають ключі до врожайності

Ми фактично вівсу наразі виділяємо дуже незначне місце у себе в сівозміні (у цьому сезоні — тільки 250 га), через те, що ми не до кінця вивчили технологію вирощування, за якою ми б могли отримати врожайність, яка б задовольняла нашу економічну ефективність.

Хоча на сьогодні Полісся — це найкраща зона з дерново-підзолистими ґрунтами для вівса, адже тут велика кількість вологи на початку вегетації — кінець березня-початок квітня — саме те, що для вівса треба. Але вирощуючи овес на площі близько півтисячі гектарів, ми постійно зіштовхуємось з однією і тією ж проблемою: у травні не вистачає вологи для подальшого інтенсивного росту вівса. Ми фактично вже третій рік на інтенсивній технології отримуємо врожайність 35-36 ц/га. Якщо, наприклад, озима пшениця оцей критичний період у травні переживає краще, і ми отримуємо урожай 50-55 ц/га. Відповідно, поки ми не випрацювали технології, ми не можемо ним засіяти більші площі.

Як ви випрацьовуєте технологію вирощування? До яких експериментів вдаєтесь?

Ми зараз хочемо підібрати оці «ключі» до технології, відтак експериментуємо, зокрема, з різними дозами азотних добрив і що найголовніше — в різні строки їх внесення, щоб максимально ефективно використати генетичний потенціал насіння.

Перший рік ми пішли простим шляхом — посіяли овес, дали стартові добрива NPK — іноземного виробництва — 50 кг/га при посів і передпосівну культивацію. До речі, у нас сівалки Pöttinger, які дозволяють без передпосівного обробітку ґрунту зайти і посіяти.

На другій частині ми внесли 100 кг КАС у передпосівну культивацію і посіяли. Старт був ідеальний — ми отримали рівномірні сходи, здоровий темно-зелений насичений колір, все було чудово до середини травня. Саме в цей час піднялась температура повітря більше 30 градусів, овес не утворив жодних додаткових продуктивних стебел. І відповідно, ми отримали урожайність на рівні 35 ц/га, це на кращих сортах.

Зокрема, ми використовували сорт Айворі компанії Saaten-Union і української селекції — Носівської селекційно-дослідної станції — три сорти, один з них голозерний, який дав урожай на рівні 7 ц/га, а от сорт Деснянський дав на рівні 35 ц/га і Ювілений — на рівні близько 30 ц/га.

Наступного року ми вирішили зменшити дозу азотних добрив. Також обрали тільки два прогресивних сорти для вирощування, внесли роздільно, дочекались, отримали сходи, все було чудово. Але дощів не було, і вже кінець травня-початок червня — температура піднялась вище 30 градусів, і овес знову втратив потенціал. Потім вкінці середини червня пішли інтенсивні дощі, ми отримали багато підгонів — продуктивних стебел, яких вже не очікували, а тому коли збирали урожай — ми зіткнулись з наступною проблемою: частина насіння була дозрілою, а частина — зеленою. Оскільки цей овес використовується далі для виробництва продуктів харчування, тому ми не проводимо зайвих обробок ЗЗР. Після збору урожаю, завдяки тому, що на заводі є спеціальне обладнання з фотоелементами, яке здійснює ідеальну очистку зерна, на виробництво потрапили тільки якісні зерна вівса.

Цього року ми знову ж таки на передпосівну культивацію дали карбамід та NPK, і зараз будемо дивитись — по погоді, якщо усі фактори зійдуться, ми додамо ще 100 кг КАС, аби максимально використати генетичний потенціал насіння. Після спеки овес себе поводив непогано — був темно-зеленого насиченого кольору.

Яку систему захисту застосовуєте на посівах вівса?

Перед сівбою обробляємо насіння протруйником Сертікор, з інсектицидних препаратів не застосовуємо жодних, тільки хіба по ситуації — якщо під час вегетації виявляємо пошкодження листя.

За потреби здійснюємо гербіцидний захист препаратом Пріма, який не має післядії на ґрунті, щодо фунгіцидного захисту — то ми не спостерігали проблем у вівса з хворобами.

Що є визначальним чинником при вирощуванні вівса?

Найголовніше для вівса — погода: кінець травня-початок червня — це критичний період, особливо, за відсутності опадів.

Ми, у компанії Agricom Group, хочемо цього року випрацювати у себе максимально ефективну технологію вирощування, а вже наступного року — заохочувати людей до вирощування вівса. Ми даватимемо і ресурси, і технологію, і навіть — гарантований ринок збуту — на переробку.

Розмовляла Тетяна Тимошенко