Сінаж і силос в домашніх умовах: як заготовити соковитий корм на зиму в селі

Силос і сінаж – це види корму, зроблені із зеленої маси. Нею виступає кукурудза, конюшина, суданка, люцерна, сорго, лугова трава, пшениця і ячмінь (на певних етапах розвитку). У домашніх умовах може використовуватися надземна частина коренеплодів (буряк, морква) і навіть бур’яни.

Користь сінажу та силосу в тому, що в них зберігається більше корисних речовин.

Досягається це завдяки тому, що перед заготівлею сировину не потрібно висушувати. Між собою силос і сінаж відрізняються за вмістом вологи:

• силос повинен містити 65-80% води (через це в масі відбувається процес, який нагадує заквашування);
• в сінажі вологи має бути не більше 60%, а оптимальний діапазон – 50-55 відсотків.

Для порівняння, сіно має вологість 17-20%. На сонці разом з водою втрачаються поживні речовини. Тому для повноцінного харчування його коровам і козам буде недостатньо.

У статті розберемо питання:

1. Коли починати заготівлю?
2. Як вибрати вихідну сировину?
3. Які інструменти знадобляться?
4. Як зберігати силос і сінаж в домашніх умовах?

Про норми видачі такого корму тваринам ми говорити не будемо, оскільки вони залежить від різних факторів. Тим більше, що в домашніх умовах заготівля проводиться за можливостями (скільки вийшло зробити – стільки й видають господарським тваринам), а основу раціону складатимуть традиційні солома і сіно.

Навіщо тваринам давати силос

У сільськогосподарських тварин предки і сучасні родичі в дикій природі в зимовий період спокійно харчуються сухим нідножним кормом. У теорії, свійська птиця, корови, кізи та інша худоба також можуть прожити на самому убогому раціоні. Але наскільки це правильно?

Зовсім неправильно. У природних умовах до холодів вже закінчується годування молоком у ссавців, птахи не відкладають яйця. Припиняється набір маси, навпаки – тварини поступово втрачають вагу.

У сільському господарстві надої, несучість і набір маси – основні показники продуктивності. Тому для досягнення хороших показників в раціоні домашніх тварин повинні бути соковиті корми. У теплий період це свіжа трава, а в зимовий – корми, приготовані із зеленої маси рослин. Якраз до цієї категорії відносять сінаж та силос.

Найкраще ефект помітний при годуванні корів і кіз, у яких він зберігає високі надої для зимового періоду. Краще підвищенню молочності сприяють тільки гарбуз, коренеплоди, але їх вартість набагато вища ніж у силосу.

Всупереч поширеному переконанню, запарювання сіна не є альтернативою для сінажу або силосу. Завдяки такій обробці корови краще з’їдають корм, але на продуктивності це практично не позначається. Якщо додавати силос в мішанки, то його їдять також птахи.

З чого робити силос і сінаж

Оптимальна сировина для приготування силосу – кукурудза на стадії воскової стиглості. Саме цю культуру силосують в великих масштабах для тваринницьких ферм. В ями також закладають подрібнене листя буряка, лугові злаки. А ось з бобових рослин (конюшина, донник, люцерна) краще робити сінаж.

Всі їстівні бур’яни (лобода, суріпиця) до стадії утворення насіння придатні для приготування корму. У сінаж додають відходи, які утворюються при стрижці газону. Єдине зауващення, якого потрібно дотримуватися при закладці на силосування трави: не можна допускати попадання алергенних бур’янів і рослин з гірким присмаком (наприклад, полину).

Як зробити силос своїми руками

Коли кукурудза досягає воскової стиглості, в стеблах і листках залишається оптимальна для силосування кількість вологи. Ще одна перевага: перед подрібненням можна зібрати качани, щоб вони дозрівали окремо. Зазвичай цей момент настає через 80-90 днів після посадки, тобто припадає на початок-середину серпня, але для різних регіонів терміни відрізняються.

Якщо вам потрібно повалити велику кількість кукурудзянки, скористайтеся сегментною косаркою для мотоблока.

Вручну різати стебла зручно штиковою лопатою. Крайку попередньо краще заточити. Однією рукою беруться за верхню частину стебла, рубають під корінь і складають у купи. Такий спосіб хороший, оскільки не потрібно нахилятися, а значить, спина отримує менше навантаження.

Далі стебла кукурудзи зв’язують шпагатом, переносять на господарський двір. Для подрібнення можна скористатися ручною січкарнею, але ефективнішими будуть траворізки з електроприводом. Зверніть увагу, що модель повинна підходити для соковитого корму. Фракція подрібнення повинна бути 3-7 см. Із завданням впораютьсяпобутові подрібнювачі для стебел кукурудзи. При виборі обладнання переконайтеся, що модель здатна переробляти велику кількість стебел. До цієї категорії відноситьсяМлин-8 від Млин-Ок (більше 300 кг/год),ДТЗ КР-20С (від 150 кг/год). Виходячи з можливостей переробки здійснюйте прибирання кукурудзи. Не має сенсу валити все поле, якщо за раз можна подрібнити близько 200 кг, оскільки стебла будуть пересихати.

Якщо кукурудзяний силос занадто вологий, то слід додати в нього солом’яну січку. Використовувати додаткові препарати (ферменти для заквашування) не потрібно, оскільки при таких кількостях силосу весь процес проходить добре природним чином.

Де і як зберігати домашній силос

Зазвичай силос зберігають в траншеях (ямах), оскільки цей спосіб найдешевший і дозволяє заготовляти сотні тонн корму. У домашніх господарствах також можна організувати таке сховище. Проте, зручнішою буде заготовка в мішки (целофанові), бочки або спеціальні рукави. Бетонні кільця також підходять, але з них незручно забирати корм.

Укладають силос шарами. Кожен шар утрамбовують, щоб прибрати зайве повітря, а потім масу накривають, щоб запобігти його доступу. Відсутність повітря – один з основних критеріїв приготування сінажу та силосу.

При домашньому виготовленні заміряти температуру всередині не обов’язково, оскільки корм не викладається шарами такої товщини, як при фермерських заготівлях. Готовність силосу настає через 45-60 днів, а зберігати його можна більше року.

Правила заготівлі сінажу в домашніх умовах

Сінаж має меншу вологість, а тому траву після косовиці залишають пров’ялитись. Якщо покіс відбувається в жарку погоду, то на це йде кілька годин. Також можна скосити траву ввечері, а прибрати вранці.

Час вибирають так, щоб у рослини ще не з’явилися квітки. Так вдається знизити осипання листя. У будь-якому випадку, втрати зеленої маси при приготуванні сінажу нижче ніж сіна.

Косити краще партіями, а не за раз. Так буде гарантія, що сировина не пересохне. На відміну від збирання кукурудзяних стебел, тут своїми руками не вдасться впоратися. Краще використовувати мотоблок знавісним обладнанням (роторна або зубчаста косарка) або тріммер (бензокосу). Мотоблок здатний істотно спростити роботу: наприклад, для перевезення призначені причепи-адаптери, є граблі для згрібання трави у валки.

Фермери рекомендують не пересушувати траву для сінажу. Але все ж краще закласти на зберігання більш суху сировину (прийнятним вважається вміст вологи 40%), ніж занадто соковиту (більше 60%).

Траворізки використовуються тільки ті, які підходять для соковитих стебел. Хороший варіянтMastak, нержавіюча дробаркаЗубренок КЗ-4 або універсальний подрібнювач (ДКУ)Фермер Д-3.

Правила і способи зберігання сінажу такі ж як і при заготівлі силосу. Місце слід вибирати так, щоб воно знаходилося якомога ближче до місця утримання (годування) тварин. Прямо на місці подрібнюють зелену масу, відразу укладають її.

Викопують яму на невеликому підвищенні, щоб в неї не потрапляла вода. Якщо ви для зберігання сінажу використовуєте траншею, зробіть на ній пологий спуск, щоб спрощувати забір кормів.

Перед тим, як давати силос і сінаж в корм, переконайтеся, що він приготовлений правильно. Колір у нього повинен бути зелений, з буроватим відтінком; запах приємний. Верхній шар а також корм з осередками цвілі для годівлі не використовують.

Чому в кімнаті затхлий запах, і які народні засоби врятують: прості лайфхаки

Найголовніше завдання – виявити джерело смороду в житлі, а потім для поліпшення аромату можна використовувати звичні інгредієнти. Є засіб, який здатен побороти проблему майже моментально, і зробити його вдома простіше простого.

Досить багато людей не знають, що робити, якщо в будинку з’явився неприємний запах. Насамперед необхідно розібратися, де ж знаходиться джерело смороду.

Щоб швидше впоратися із завданням, звісно ж, в ідеалі потрібно знати, де насамперед шукати проблему.

Як виявляється, експерти вже дали відповідь на це питання, – найчастіше сморід з’являється через те, що у житло потрапляють запахи з каналізації. Такий запах трохи нагадує сморід тухлятини. Особливо сильно може почати смердіти, коли люди тривалий час не користуються раковиною чи унітазом.

Затхлий запах у кімнаті – причини проблеми

Смердіти може через те, що в деяких трубах зникла так звана водна пробка, оскільки рідину ніхто не спускав тривалий час. Наприклад, сморід здатен виходити із сифона раковини – вода випарується, а запах із каналізації потрапить у житло.

Якщо ж сморід з’являється постійно, то проблема може бути інша – наприклад, сифон неправильно встановлений. Ще запах здатен просочуватися в житло через тріщини і мікротріщини в трубах чи незагерметизовані стики гофрованої труби зі стояком центральної каналізації.

Є тухлий запах у кімнаті – інші причини

Неприємно пахнути вдома може через те, що на дні сифона є скупчення жиру чи бруду. З такою проблемою можна впоратися самостійно – відгвинтіть дно колби й очистьте сифон від забруднень. Щоб проблем не виникало, – краще використовувати для профілактики хімію для чищення каналізації.

Як не допустити затхлий запах у приватному будинку – поради

Якщо ви вирішили кудись поїхати на тривалий час, можна вжити превентивні заходи і після повернення не страждати від неприємного запаху.

• наповніть сифон водою і залийте трохи соняшникової олії – завдяки цьому вода не буде швидко випаровуватися, і каналізаційний запах не проникне в будинок;
• перед від’їздом заткніть отвори у раковині/ванні мокрими ганчірками.

Ось такі прості кроки можуть допомогти вберегтися від поширення запаху тухлятини.

Як прибрати неприємний запах у квартирі народними засобами – прості лайфхаки

Якщо потрібно дуже швидко позбутися запаху водопровідних труб, можна самостійно зробити засіб прямої дії.

• 1 частина солі грубого помелу;
• 1 частина харчової соди;
• 2 частини столового оцту.

Усе потрібно змішати, влити в трубу, залишити на 15 хвилин, а потім змити гарячою водою.

Також дивний запах у кімнаті допоможуть побороти кілька дуже потужних натуральних ароматизаторів – кава та лимон. Просто обсмажте зерна кави на сковорідці, і ароматом можна заповнити буквально весь будинок. Крім того, кілька ложок мелених зерен радять залишити в проблемному місці, і запах точно покращиться.

З лимоном можна вчинити так – наріжте його скибочками, розкладіть на тарілки і розставте по квартирі.

Ось як прибрати запах тухлятини у квартирі дуже швидко

Заваріть неміцний зелений чай, влийте в нього трохи лимонного соку. Потім остудіть рідину і розпиліть у місці, в якому терміново потрібно поліпшити аромат.

Школа тваринника: Силос для «чайників» від Михайла Травецького

Нашим постійним читачам Михайла Травецького представляти зайвий раз не потрібно — він неодноразово був героєм наших матеріалів, а також спільно з Kurkul.com започаткував проєкт Школа тваринника. Та сьогодні мова йтиме не зовсім про тварин, а про те, без чого галузь тваринництва не може бути прибутковою — корми, а саме про силос. Своїм поглядом на цю тему Михайло Травецький поділився під час силосного воркшопу компанії LNZ Group, що проходив 19 серпня на Вінниччині.

Далі — пряма мова нашого героя.

Свою розповідь я хочу розпочати зі свого першого знайомства з силосною кукурудзою. Коли я працював у Британії на молочнотоварній фермі, одного разу побачив у полі натягнуту плівку. Запитав у фермера, що це посіяно. А він каже:

— Майк, це я посіяв силосну кукурудзу. (Майком мене називали, бо важко британцям вимовляти ім’я Михайло).

— Розумієш Майк, вона не дозріває.

Мені на той час було 20 з хвостиком років, я ще не знав, що таке ФАО, дивився, як вона росте, й розумів, що це якась «неправильна» кукурудза. Ми звикли бачити таку: стоїть стовбур, качан, від 6 до 10 листочків і на цьому все. Оце й був наш силос.

Зазначу, що фермер молився на ту кукурудзу. У Британії, як я вже казав, кукурудза не визріває, ми її косили в жовтні, а вона ще стояла зелена, тамтешні кліматичні умови для цієї культури непідходящі. Та фермер пішов на ризик, тому що мав проблему з ацидозом.

Тож я дивився тоді на нього й думав: от чудний чоловік. У нас того силосу море, можемо «лупашити» його як завгодно. Заклали в курган як попало, пресонули, сіллю посипали, житом присіяли і все, у нас є чим годувати тварин. Тут же підхід був зовсім інший.

У нас того силосу море, можемо «лупашити» його як завгодно. Заклали в курган як попало, пресонули, сіллю посипали, житом присіяли і все, у нас є чим годувати тварин.

Перейдемо від спогадів до наших реалій і візьмемо просту математику: нас навчили, що на 1 корову потрібно 1 га кормових угідь. Сьогодні це вже не так — у великих компаніях цей показник становить 0,7–0,6 га, а деякі господарства вже досягли рівня німецьких колег, яким вистачає пів гектара, щоб прогодувати корову протягом року монокормом. Таким чином, ми з 1 га через корову можемо отримати $400. Це цілком реальні цифри.

У деяких господарствах, де я працював, ми отримували і $800/га завдяки правильній економіці, правильній технологічній карті та правильно обраному силосному гібриду кукурудзи. Загалом, я вважаю, що молочний бізнес — це найприбутковіший бізнес в агро, потрібно лише знайти правильний підхід.

Тож точка зору «та ну його, у нас цього силосу купа, і чи з силосного заготуємо, чи з зернового, яка різниця, воно ж однакове» — не дасть нам отримати бажаний прибуток.

Є джипи для багнюки і є седани для асфальту. Так і з кукурудзою — силосний гібрид дасть більшу рентабельність і більшу засвоюваність раціону.

Якщо говорити про заготівлю силосу, то в нас є два варіанти: закладка в курган і в силосну яму. Якщо ми обираємо курган — слід бути готовим до того, що 15–20% силосної маси ми втратимо. Для силосної ями цей показник варіюється в межах 3%. Тож вибір тут цілком очевидний.

Заготівля силосу починається з вибору гібрида. Уявімо ситуацію, що ви обрали класний гібрид і навіть вмовили вашого агронома дотримуватися на 100% технологічної карти. Внесли все, що треба, та ще і гною дали (є такий у нас, тваринників, бонус). Так от, у таких умовах ваш силосний гібрид може дати космічні на сьогодні 600–700 ц/га врожайності.

Тепер головне його правильно зібрати. Тут важливо розуміти, що у вас є два важливі стратегічні напрямки: поле та силосна яма. Тому потрібно мати двох керуючих на цих напрямках. Один бос у полі, другий — на ямі, у постійній комунікації один з одним.

Коли комбайн виходить у поле і в нас є супергібрид, усе, що потрібно — не зіпсувати його. Тому необхідно мати максимально заточені ножі та правильно налаштований корнкрекер. Хлопці на комбайнах знають, що з корнкрекером машина може «захлинатися». Без нього комбайн може йти 20 км/год, як підеш води випити, то ще треба наздогнати його, щоб ускочити назад. А з корнкрекером, буває, ще й підганяти треба, бо йде 10–12 км/год, треба зерно плющити. Усе це через неправильне налаштування корнкрекера.

Комбайн готовий, ви обираєте висоту зрізу, і вже агроном біжить до вас: «Що ти робиш, диски не поїдуть потім, сам будеш сидіти в тому тракторі».

І починаємо вгадувати — до коліна, вище коліна, 30 чи 40 см.

Я скажу так: гарний варіант — верхній сухий листок. Це та висота зрізу, коли ви не схибите, і вся «тирса», целюлоза, лігнін тощо залишиться в землі й стане добривом для наступних врожаїв.

З висотою зрізу розібралися, далі думаємо, яка має бути січка: можемо різати по 5 см або по 3 см, або ж виходити взагалі на 0,5 см. Тут уже ви як технологи повинні чітко розуміти, яка у вас вологість кукурудзи, наскільки ви вже можете керувати процесом силосування й орієнтуватися на вміст сухої речовини. Середній розмір — це 3 см. Я бачив, як в Америці 0,5 см різали, це просто вже труха була. Тож слід пам’ятати: чим більша волога, тим різка більша, бо ж його ще треба якось утрамбувати.

Наступний етап — логістика, вивіз маси з поля на яму. Тут якраз і потрібна комунікація, потрібна людина, яка повністю контролює процес: давиться яма чи не давиться, скільки зеленої маси можна підвозити, наскільки швидко рухатися.

При закладці в силосну яму потрібно подбати про «подушку» хоча б у 30 см — розкатати солому, щоб увібрати сік, який пустить силос, і знизити кількість зіпсованої маси.

Ще один важливий елемент — бокова плівка. Усі ми квасили вдома капусту. У нас квасили в дубових діжках, які за літо могли трохи розсохнутися. Для підстраховки ми складали капусту в поліетиленові пакети й тоді вже клали під прес. Так само і з силосом — у нас завдання створити максимальну герметизацію ями й усунути контакт силосу з киснем, щоб правильно працювала мікрофлора. Для бокових стінок ми використовуємо звичайну прозору плівку на 160 мікрон.

Слід пам’ятати, що 70% успіху при закладанні якісного силосу, незалежно від того, що там на полі виростили — це правильна трамбовка ями.

Ви повинні пам’ятати, що 70 % успіху при закладанні якісного силосу, незалежно від того, що там на полі виростили — це правильна трамбовка ями. А це, у свою чергу, залежить від правильного подрібнення і правильно налаштованого комбайна.

Важливий аспект, про який також варто згадати — налаштування аплікатора під внесення консерванта. Навіщо цей консервант потрібен? Скажу з власного досвіду — він допоможе, якщо ви не знаєте на 100%, як витримати технологію заготівлі силосу, якщо у вас проблема з персоналом чи з організацією процесу. Щоб було зрозуміло, такі проблеми при заготівлі обійдуться вам у 200–300 тис. грн, а консерванта купуєте на 30–50 тис. грн. Ця сума допоможе нівелювати погрішності при закладці.

Головне завдання — коли приходить зелена маса, вчасно її розрівнювати і йти шаром орієнтовно у 20 см, щоб добре можна було притрамбувати. Часто запитують: яка маса трамбувальної техніки повинна бути на ямі? Для прикладу, якщо в середньому на яму приїжджає 50 т/год зеленої маси — вага техніки має дорівнювати 1/3 цієї маси. От і рахуйте, що вам треба начепити на трактор, щоб була маса 17 т. Це повинен бути хороший John Deere, Fendt, називаєте, як хочете, чіпляєте туди слонів на противагу або чіпляєте корита з піском — це ваша творча робота й фантазія.

Завезли, розрівняли, трамбуємо. У процесі чітко контролюємо кількість подрібненого зерна. Якщо набираєте жменю й у ній 3–5 не подрібнених зерен — перевіряємо корнкрекер, бо проблема в його налаштуваннях.

Далі — накриття ями. Не раз чую: «Ми сьогодні закінчили після обіду й ще до ранку катаємо». З таким катанням ми отримаємо «верхняка» мінімум 20 см.

Запам’ятайте: привезли останню машину зеленої маси — спланувати так роботу, щоб під вечір ви своєю генеральською «Нивою» виїхали наверх оцінити результат і все — трамбовка закінчилася. Зразу починаємо розкачувати плівку і вкривати яму, не треба добу качати, ми ганяємо подушку кисню й робимо собі проблему, фактично, верхній шар ми викинемо.

Будь-яку яму відкрийте: де добу катали, а там ще сіллю посипали, а там ще жита посіяли — починається просто кіно й доміно.

Ми сотні тисяч гривень просто вивозимо, транзит із рослинництва у тваринництво, з ями не через корм, не через молоко, а зразу в гній.

Тому беремо першу покривну плівку на 40 мікрон, накриваємо, і вже протягом години ви побачите, як силос вбере цю плівку, вакуумізація відбувається на очах. Далі накриваємо боковою і зверху покривною на 120 мікрон. Бажано білим догори. Так, є дешеві чорні плівки, зелені, але наше завдання не замаскуватися — ми ж не від авіації ховаємося, а не пропустити ультрафіолет. А це стається дуже просто — якась п’яна ворона прилетить, пострибає трохи, й невелика дірочка стане діромахою, бо від спеки просто розплавиться. Звідси — і пряме сонячне світло, й чорні плями по силосу.

Ще одна причина накривати яму ввечері — зазвичай коли сідає сонце, годину-дві вітру взагалі немає. Мене колись дід вчив: «Дивись, Михайле, за природою, набагато легше буде». Досвідчений чоловік ніколи коня об’їздити не піде в спеку, щоб не скинув, а зачекає, коли гроза надходити буде, тоді кінь і повезе. Так і з силосом — чекаємо влучного моменту, щоб не піднімати «парус», швидко накрити і не гаяти час.

З 1 жовтня стартує 4 модуль авторського курсу від Михайла Травецького, «Академії тваринництва». До запуску модуля в жовтні він буде коштувати 1500 грн, потім — 2000 грн.

Чим притиснути плівку? Щебнем можна, але він не завжди є, бо не скрізь дороги роблять.

Наступне питання — чим притиснути плівку. Ідеальний варіант, коли ви багаті й заможні, щоразу купуєте по 200-300 мішків і засипаєте туди піску. Перезимувало і викинули їх, тому що вони вже зіпсовані. Щебнем ще можна, але він не завжди є, бо не скрізь дороги роблять.

Оптимальний — це автомобільні та тракторні шини, якщо, звісно, вони також є. Якщо ні, то вибачайте, треба щось інше вигадувати.

Силосна яма готова! Пам’ятайте головне — відразу свіжий силос коровам давати не можна, бо аж «свистітимуть». Буде серйозна проблема для корів, втратите продуктивність, а з ним і прибуток. Потім важко буде виводити з ацидозу або, що гірше, алкалозу. Тут доведеться плавно, протягом тижня, виводити корову на новий раціон.

Відразу свіжий силос коровам давати не можна, бо аж «свистітимуть».

Як ви знаєте, ми годуємо не корову, а мікрофлору, яка знаходиться в рубці. Нам розказують, що корова травоїдна, жуйна тварина. Не вірте цьому! Я скажу вам так: корова — такий же хижак, як собака чи вовк. Різниця лише в тому, що ті їдять м’ясо тварин, а корова їсть бактерії. І чим більше їх буде в рубці, тим краще буде розвинута мікрофлора, й корова буде давати молоко з більшим вмістом білка, меншою буде кількість корму, яку корова не може перетравити. Тож якщо корову годувати якісним кормом, а не бур’янами, антифолією та лободою, то вона віддячить гарним молоком.

© Андрій Яцина, Kurkul.com, 2020 р.