Монтаж СИП: инструкция и этапы работы

Провода типа СИП применяются при подключении небольших зданий к магистральным сетям, а также при строительстве новых и ремонте существующих линий электропередач. Монтаж СИП не требует использования специальных столбов или изоляторов и может быть выполнен самостоятельно при соблюдении правил техники безопасности.

Описание и виды СИП

Электрический кабель СИП представляет собой провод, состоящий из нескольких изолированных жил, сплетенных из алюминиевой (или из сплавов на основе алюминия) проволоки. Аббревиатура СИП расшифровывается — самонесущий изолированный провод.

При постройке новых линий, в соответствии с ГОСТ Р 52373-2005, предусмотрено использование проводов типа СИП. Согласно седьмой редакции правил ПУЭ, применение данных кабелей рекомендовано при подключении потребителей электроэнергии.

1. Провод типа СИП-1. Имеет четыре жилы и используется в магистралях для передачи трехфазного тока с напряжением до 1 кВ. При этом три из них предназначены для подключения фазы и имеют изоляцию из полиэтилена, устойчивого к воздействию ультрафиолетового излучения. В стандартном исполнении четвертая жила (нулевая) не имеет оплетки и оснащена стальным сердечником. Промышленность выпускает вариантное исполнение кабеля с маркировкой СИП-1А, который имеет покрытие изоляцией на нулевой жиле.
2. Провод СИП-2. Отличается от первого типа изоляцией всех жил. Сфера применения аналогичная.
3. СИП-3. Представляет собой одножильный кабель, покрытый сверху изоляционной оболочкой на основе светостабилизированного полиэтилена. Прочность провода обеспечивается встроенным в жилу стальным сердечником. Кабель используется на магистралях для передачи напряжений до 35 кВ.
4. Провод СИП-4. Используется на линиях с напряжением до 1 кВ и имеет четыре жилы с покрытием из светостабилизированного полиэтилена (аналогично СИП-3). В конструкции отсутствует несущий стальной провод. Этот тип кабеля часто используется в дачных кооперативах для того, чтобы подключаться к электричеству.
5. СИП-5. В его конструкции применяются две и более жилы с покрытием из сшитого полиэтилена. Несущего стального проводника в схеме нет, кабель применяется для выполнения подключения к электросети с напряжением до 1 кВ.

На картинках ниже показаны сечения некоторых видов провода СИП.

Характеристики

Для всех проводов СИП можно отметить следующие характеристики:

• возможность эксплуатации при температурах окружающего воздуха от минус 60 ºС до плюс 50 ºС;
• монтаж линий возможен при температурах не ниже минус 10 ºС;
• гарантийный срок работы — не менее 5 лет;
• срок эксплуатации — до 40-45 лет.

Преимущества и недостатки использования СИП

Построение воздушной линии передачи на основе проводов СИП позволяет:

• обеспечить электробезопасность;
• улучшить показатели надежности при эксплуатации;
• понизить затраты на эксплуатацию линии (по данным ряда компаний — до 80%);
• обеспечить низкую трудоемкость монтажа;
• монтировать линии высокого и низкого напряжения по фасадным частям зданий вместе с каналами связи;
• обеспечить снижение потерь при передаче (благодаря сниженному реактивному сопротивлению);
• подключать дополнительных потребителей без обесточивания основной линии;
• избежать обрывов проводов при обледенении;
• проводить контроль незаконных подключений;
• возможно выполнение работ по прокладке и подключению своими руками.

Недостатков у проводов СИП немного:

• стоимость изделий выше на 20-25%, чем у аналогов без изоляции (стальные провода типа А или АС);
• неготовность ряда региональных энергосбытовых компаний к применению СИП (отсутствует обученный персонал и инструменты для монтажа);
• провод СИП предназначен только для обустройства воздушных линий, подземная прокладка запрещена;
• изношенное и устаревшее оборудование на магистралях, из-за которого невозможен монтаж проводов.

Подготовка к работе

Перед началом монтажа необходимо выполнить:

1. Удалить деревья и кустарники под линией передач, а также в радиусе установки устройств для растяжки и регулировки провода. Пренебрежение этим требованием приводит к повреждениям изоляции при раскатке.
2. Установить на новые опоры крепежную арматуру. Требование связано с тем, что после установки опоры в вертикальное положение арматуру крепить неудобно.
3. Демонтировать старые опоры и только затем установить новые.

Соблюдение требований безопасности

При любом варианте (самостоятельно либо силами наемной бригады) постройки линии требуется соблюдать инструкцию по технике безопасности:

• запрещается проводить монтажные работы при приближении грозы или при сильном ветре (скорость более 12 м/с);
• недопустимо нахождение монтажников под работающими люльками или телескопической вышкой;
• запрещено применять комбинированный метод установки опор (вручную и механическими средствами);
• не разрешается применять при установке опор поврежденные приспособления и тросы;
• в случаях необходимости удержания груза на весу требуется надежно фиксировать подъемные механизмы (тормозами и заклиниванием шестерен);
• подниматься на деревянные опоры разрешено только при помощи когтей монтера или специальных устройств;
• при выполнении работ на опорах монтажнику следует стоять на двух когтях одновременно;
• не допускается расположение монтажника на анкерных опорах и под проводами во время работ;
• запрещается подбрасывать инструменты монтажнику;
• подавать инструменты и материалы разрешается при помощи веревки с длиной не менее двойной высоты подъема;
• недопустимо производить работы по натяжке при температуре выше минус 20 ºС;
• во время работ требуется соблюдать усилия при монтаже и контролировать стрелы провиса проводов;
• не допускать перенатяжения линии;
• контролировать процесс монтажа и осуществлять поэтапную приемку работы.

О том, как выбрать кабель СИП, расскажет канал Сами с усамИ.

Монтаж СИП

Для установки проводов СИП могут применяться железобетонные, деревянные или металлические опоры.

Порядок построения линии состоит из этапов:

1. Демонтаж старых и установка новых опор.
2. Установка крепежей на опорах.
3. Размотка (или раскатка) кабеля.
4. Выполнение натяжки и фиксация СИП в анкерах.
5. Снятие роликов и установка вместо них зажимов.
6. Выполнение ответвлений от магистральных проводов.
7. Ввод провода в помещение и подключение к счетчику.

Раскатка кабеля

Кабель СИП поставляется в намотанном на деревянные катушки (барабаны) виде. Ручная раскатка допускается при сечениях жил не выше 50 мм2 и длине участка до 100 метров. При монтаже проводки в населенных пунктах разрешается ручное раскатывание между опорами при условии, что расстояние между ними не более 50 метров.

Правила раскатки

При раскатке требуется соблюдать несколько правил:

1. Обязательно применять ролики, поскольку они защищают изоляционный слой. Раскатка СИП на земле не допускается из-за возможности порезов полиэтилена и загрязнения поверхности грунтом. При установке прокалывающего зажима на загрязненные грунтом участки создается дополнительное сопротивление, которое приводит к потерям напряжения и локальным перегревам. Особенно это касается многожильных кабелей.
2. Установка вертлюга является вторым обязательным условием, поскольку он предохраняет провод СИП (многожильный) от самопроизвольного раскручивания жил. Раскручивание приводит к формированию просветов между жилами, которые могут стать местами разрушения провода при механических воздействиях (ветровая нагрузка или падение ветвей деревьев).
3. Применение соединительного чулка позволяет обеспечить сохранность изоляции и надежный контакт между канатом и проводом.

При ручной раскатке допускается скорость движения не выше 5 км/час, которая позволяет избегать касаний СИП поверхности земли, а также конструкций зданий и столбов.

Выполнение работы

Процесс выполнения задачи:

1. Установить барабан на винтовую подставку или раскаточную тележку, допускающую свободное вращение.
2. Разместить подставку за первой опорой будущей линии. Расстояние от подставки до опоры не должно быть меньше высоты опоры.
3. Смонтировать на столб силовой ролик.
4. Установить на остальных столбах вспомогательные раскаточные ролики. Эти устройства, применяемые на прямолинейных участках линии и на поворотах, имеют различное обозначение и конструкцию.
5. Пропустить вспомогательный канат (лидер) от конца линии к первому столбу. Допускается применение элемента, изготовленного только из синтетических материалов и имеющего диаметр от 6 мм. Канат должен проходить между креплениями роликов.
6. Прикрепить к свободному концу провода СИП канат. Для соединения используется быстросъемный кабельный чулок и вертлюг — специальное устройство, которое обеспечивает правильную размотку кабеля с катушки.
7. Протянуть при помощи каната провод по опорам, укладывая его на ролики. При прокладке производится одновременное плавное вращение катушки и натягивание вспомогательного каната. Для обеспечения равномерной протяжки и ускорения работы возможно использование портативных лебедок с приводом от бензинового двигателя, например, модели ST204.

Раскаточный ролик с проложенным в нем кабелем типа СИП-3

Закрепление провода на опорах

Для крепления кронштейнов на столбах применяется монтажная лента из нержавеющей стали (модель ЛМ20 или F2007), которая соединяется замком типа СМ20 или А200. Обтяжка ленты перед зажатием выполняется при помощи лентонатяжителя.

Крепление провода можно начинать после прохождения начала СИП через раскаточный ролик на последнем столбе линии:

1. Зафиксировать линию в натянутом положении при помощи лебедки и вертлюга.
2. Демонтировать ролик на последнем столбе.
3. Закрепить нулевой проводник зажимом на анкерном кронштейне. Из него должна выступать часть кабеля, которая будет использоваться для подключения дальнейшей проводки. При использовании СИП-3 крепится каждый кабель в линии.

Размещенный на опорах провод может иметь неравномерные стрелы провиса, которые регулируются при выполнении натяжки.

Натяжка провода

Для определения усилия необходимо обратиться к чертежам или иной проектной документации и определить значение по таблицам в соответствии с маркой провода и расстоянием между опорами.

Что понадобится

При натяжке потребуется специальный инструмент и оборудование:

• ручная лебедка (поскольку кабель имеет большой вес и мускульной силы недостаточно);
• захват для подсоединения несущей жилы провода или кабеля;
• динамометр для определения усилия натяжки (чрезмерное или слабое натяжение сокращает срок службы изделия);
• автовышка или лестница с достаточной длиной.

Особенности ввода кабеля СИП в дом показаны на видеоролике, предоставленном каналом Кабель. РФ.

Процесс выполнения работы

В качестве базовой точки для выполнения натяжения используется первая анкерная опора:

1. Снять с окончания провода чулочный зажим и кабель.
2. Закрепить лебедку на несущий трос провода по внешней стороне анкерного зажима.
3. На опоре смонтировать ленточный хомут с крюком.
4. Соединить лебедку с хомутом через динамометр.
5. Натягивать провод до достижения требуемого усилия.
6. Закрепить провод в анкерном зажиме.
7. Снять лебедку и динамометр.

Фиксация провода и замена роликов

Фиксация провода выполняется за нейтральный проводник:

1. Установить на кронштейнах зажимы, которые подбираются в зависимости от сечения провода.
2. Открыть фиксатор зажима и проложить внутри провод нейтрали.
3. Закрыть механизм фиксатора до упора.
4. Демонтировать раскатные ролики.

После выполнения натяжки и фиксации концов провода анкерными зажимами (на конечных точках) требуется выполнить замену роликов на промежуточные точки крепления (на промежуточных опорах) и на угловые.

Выполнение подвода к дому

В соответствии со стандартом ГОСТ Р 52373-2005 и ПУЭ, для выполнения подводки проводом СИП к зданиям возможен только воздушный способ прокладки. Использование кабелей СИП в подземных линиях является нарушением и поводом для наложения штрафа и запрета эксплуатации линии. Для подводки к жилым помещениям применяется провод СИП 4х16 (при трехфазном подключении) или 2х16 (при однофазном) без несущей стальной жилы.

Необходимые условия

При выполнении подвода для дачного дома нужно обеспечить ряд условий:

• опора, от которой будет выполняться отвод, должна располагаться на расстоянии не выше 25 метров от точки ввода;
• при необходимости возможна установка вспомогательной опоры, которая находится на расстоянии не более 10 метров от стены здания;
• расположенный между столбами провод должен находиться на высоте не менее 6 метров от поверхности земли;
• высота расположения анкерного крепления на фасаде должна составлять от 2,75 м от поверхности земли.

Подсоединять СИП провода необходимо по цветам и нанесенным на поверхности рельефным выступам, которые определяют предназначение каждой жилы:

• на токопроводящих жилах должны присутствовать продольные рельефные полосы и цветная, контрастная на фоне черной изоляции, например, желтая;
• нулевая несущая жила не имеет рельефа и окрашена в черный цвет.

Пример цветовой маркировки кабеля СИП

Процесс выполнения работ

Для того чтобы правильно подключать подвод, потребуется:

1. Выбрать опору линии, от которой будет производиться выполнение отводки.
2. Установить на опоре кронштейн, служащий опорой для дополнительного анкерного зажима. Кронштейн должен располагаться ниже точек установки линейных зажимов.
3. Закрепить отводящий провод в анкерном зажиме, оставив вне замка отрезок достаточной длины. Он будет использоваться для соединения с основной магистральной линией.
4. Установить анкерный зажим на фасаде дома.
5. Протянуть провод к фасадному зажиму и вручную выполнить натяжку.
6. Натянутый кабель зафиксировать в зажиме.
7. Проложить провод по стене здания в шкаф учета, который располагается на наружной стене построек. Для фиксации провода СИП к стенам используются фасадные крепления. При расположении приборов учета внутри помещения требуется выполнить ввод кабеля внутрь через металлическую гильзу. Она должна располагаться таким образом, чтобы предотвратить заливание дождевой или талой водой внутренних помещений.
8. Соединить основную и отводящую линии СИП при помощи прокалывающего зажима.

Крепление анкеров СИП к стенам из газобетона и панелей

Отдельно следует рассмотреть способ крепления анкеров СИП к стенам из газобетона, который используется для строительства дачных или загородных домов. Из-за мягкости материала имеется риск отрыва обычных анкерных креплений. Для надежной фиксации применяется стальная пластина с приваренным на одной стороне крюком для анкера, а с другой — шпильками. Длина элементов позволяет пройти стену насквозь. С другой стороны на шпильки одевается ответная пластина и притягивается гайками. Некоторые владельцы домов крепят пластины с помощью дюбелей Ficher-GB с диаметром не менее 12 мм и длиной 120-150 мм. Соединение хорошо выдерживает ветровую нагрузку на провод и усилие от натяжения.

Крюк с монтажной пластиной

Для того чтобы прикреплять СИП к стенам из панелей, рекомендуется применять двойную пластину, стянутую шпильками (аналогично газобетонным стенам).

Подключение к счетчику или автомату

Самонесущие провода не рекомендуется заводить непосредственно в помещение, поскольку изоляция СИП является горючим материалом.

Для того чтобы подключить провод к вводному автомату, возможно несколько вариантов:

1. Подсоединение СИП к стандартному автомату без использования защитных наконечников. Способ является распространенным, поскольку контактные поверхности на автоматах имеют специальное покрытие и допускают установку алюминиевых и медных проводников. Отрицательной стороной является малая площадь контакта из-за многожильной структуры проводников СИП. По этой причине начинается локальный перегрев и подгорание проводки в месте подсоединения. В процессе эксплуатации рекомендуется выполнять периодическую (не реже одного раза в полгода) подтяжку винтов крепления. Это мероприятие позволяет продлить срок использования автомата.
2. Поскольку щиты с электросчетчиком зачастую опломбировываются сбытовыми организациями, то первая схема подключения оказывается удобной не всегда. В таких случаях применяется установка СИП в автомат с доработкой жилы (с изменением площади контакта). При этом способе очищенный от изоляции конец провода плотно скручивается плоскогубцами и зажимается винтом в клеммнике автомата. Этот вариант обеспечивает лучшее прилегание, но при высоких нагрузках происходит нагрев провода и ослабевание затяжки. Вариантом такого подключения является накрутка спиралью отдельной жилы с сечением до 3 мм2 на оголенный участок провода.
3. Рациональным способом является монтаж СИП к клеммам модульного выключателя нагрузки при помощи прижимной планки полукруглого сечения. За счет формы планка не раздавливает отдельные жилы в проводе и обеспечивает большую площадь контакта. Встречаются и стандартные автоматы, оснащенные полукруглыми планками. Для улучшения токопроводящих характеристик применяются смазки на медной основе серии Суперконт. Смазка позволяет сохранять стабильным переходное сопротивление и снизить нагрев контакта.
4. Поскольку стандартных штыревых контактов для проводов СИП не производится, то кабель может крепиться к устройствам с помощью обычных соединительных гильз из алюминия. Гильза распиливается на участки с длиной около 30-35 мм. Один из концов сплющивается тисками по образу конструкции плоского наконечника. Затем расплющенная часть обтачивается напильниками или на шлифовальном круге до размеров, соответствующих штыревому контакту. Наконечник надевается на провод и опрессовывается на прессе. Стык провода и наконечника рекомендуется изолировать трубкой из термоизолирующего материала с подходящим диаметром. Это обеспечивает не только изоляцию от поражения электрическим током, но и герметизацию стыка. При отсутствии изолятора возможно соприкосновение проводников и короткое замыкание.
5. Возможно применение специальных гильз, которые используются для перехода от алюминиевого к медному проводнику (алюмомедные типа ГАМ). Провод СИП зажимается в алюминиевой части гильзы, а медная обтачивается под зажим. Остальная технология сборки идентична монтажу алюминиевой гильзы.
6. Установить в шкафу медную моножилу, подсоединенную к автоматам и выключателям. Свободный конец жилы обжимается трубкой ГАМ и соединяется с проводом СИП. Стыки узлов защищаются трубкой из термоизолирующего материала.
7. Последним вариантом является монтаж СИП через специальные контактные клеммы, например, Ensto KE12.12 или 12.20. Клеммы отличаются длиной штырька (12 или 20 мм соответственно). В контактной части клеммы имеется проем для провода, который зажимается винтом, вкрученным в перпендикулярное отверстие. Приспособление обеспечивает надежный переход от алюминиевого к медному проводнику и оснащено штатным изолятором. Преимуществом клеммы является возможность обеспечения максимального усилия затяжки винтов в автоматах, которое составляет до 3,5 н/м (указывается на корпусе). Отрицательной стороной применения клеммы является сложность приобретения из-за небольшого спроса и наличие зажимного винта (который допустимо тянуть с моментом до 10 н/м).

Дальнейшее подключение от автоматов выполняется медными проводами ВВГнг. На фото ниже приведена схема соединения СИП с медным кабелем с помощью биметаллической гильзы. Подключение однофазного счетчика типа Меркурий выполнено медным проводом.

Компоновка щита со счетчиком

Ввод внутрь дома

Несмотря на то что изоляция СИП является горючей, встречаются проекты с непосредственным заведением провода внутрь дома. Работы успешно принимаются энергосбытовыми и надзорными организациями без каких-либо замечаний.

При вводе СИП в деревянный дом нарушается пункт 2.1.70 ПУЭ, согласно которому внутри чердачных помещений допускается применение только медной проводки. Алюминиевые жилы разрешены в зданиях с несгораемыми перекрытиями и при прокладке в стальных трубах или внутри стен. При разработке проекта подключения рекомендуется предварительно согласовывать план с местной энергосбытовой компанией. При этом необходимо учитывать, что требования сотрудников различных подразделений организаций могут отличаться даже в пределах одного города.

Оптимальная схема подвода СИП к жилому дому выглядит следующим образом:

1. В зависимости от числа фаз устанавливается двухполюсной или четырехполюсной автомат, который может размещаться в отдельном пломбируемом боксе. Номинальный ток входного автомата должен быть выше номинала автомата на распределительном щите внутри помещения. Схемы подключения устройства описаны выше.
2. От автомата проложена гофрированная труба с проводом типа ВВГнг 2х10, которая входит в помещение. Применение резиновых шлангов для ввода запрещено, поскольку резина разрушается под воздействием солнечного света и не обеспечивает защиты изоляции провода.
3. Вход в помещение выполняется из пластиковой или стальной трубы с контуром заземления.

Ошибки при монтаже

Ниже перечисленны наиболее распространенные ошибки, которые совершаются неопытными монтажниками:

1. Слабая фиксация опор в грунте.
2. Некорректный выбор типоразмера зажима, из-за чего провод болтается или не закрывается замок фиксатора.
3. Повторное использование зажимов. Все крепежные узлы системы СИП являются одноразовыми, однако об этом часто забывают. Применение старых и некорректных зажимов очень тяжело обнаружить на этапе постройки линии. Проблемы начинают появляться уже в процессе эксплуатации.
4. Не до конца зажатые провода. Начинающие монтажники боятся сломать зажимные приспособления и затягивают их не до конца.
5. Излишне слабое или сильное натяжение. Ошибка возникает из-за отсутствия таблиц и динамометра, а также неумения пользоваться ими.
6. Раскатка СИП по земле.
7. Неправильный ввод провода в помещение или щит, допускающий повреждение изоляции.
8. Пропущенные крепежные кронштейны.
9. Касание проводом крыш помещений из-за ошибок при расчете.
10. Использование крепежей от разных типов проводов СИП.
11. Отсутствие маркировки на опорах (порядковый номер, ширина охранной зоны, контактный телефон владельца линии).

Неправильный ввод, способный перетереть изоляцию Касание проводом кромки крыши Плохо подсыпанный грунт под опору Отсутствует маркировка на столбе

Цена вопроса

Средние расценки на монтаж СИП на опорах составляют (за один погонный метр, данные на середину 2024 года):

Стоимость работы может варьироваться и увеличиваться на 20-30 % при прокладке СИП в стесненных условиях.

Фотогалерея

Различные способы зажатия СИП в автомате приведены на фото.

Обжатый алюминиевой гильзой СИП Алюмомедная гильза на проводе СИП Установка уплотненного конца провода в автомат Общий вид конструкции клемм Ensto Провод после обычного зажатия Дополнительно уплотненный конец провода

Видео «Монтаж кабеля СИП»

Автор Александр Кожин самостоятельно устанавливает кабель СИП-4 2х16 вместо старой проводки.

Монтаж з повітряним ізольованим дротом. Монтаж СІП: правила та вимоги техніки безпеки. Самонесучий ізольований провід

Спорудження нових електричних ліній або реконструкція старих потребує певного підходу до монтажних робіт, які позначені правилами та стандартами. Наприклад, в лініях напругою 0,38 кВ використовуються самонесучі дротиСІП ізольованого типу. Саме такі електричні лініїгарантують високу надійність експлуатації, плюс до всього ремонт СІП дротів необов’язковий. Тому сама експлуатація СІП ліній потребує лише профілактичних оглядів, що проводяться з певною періодичністю. Ціль цієї статті – монтаж СІП, за якими правилами проводяться монтажні роботи.

Вимоги до монтажу, його етапи

• Сам монтажний процес починається з розчищення траси. Необхідно зрізати дерева або великі гілки, які можуть стосуватися повітряної лінії, які можуть заважати установці опорних стовпів.
• Далі проводиться розкочування самого дроту СІП та його регулювання. Тут є дуже важливий момент. Провід не повинен стосуватися бетонних опор та металевих конструкцій, а також землі.

Увага! Якщо проводиться прокладання нової траси, то металеві кріпильні вироби повинні бути прикріплені на опорах ще до їх встановлення. Це спрощує процес кріплення, адже нагорі це зробити буде непросто. Принаймні, для цього буде потрібна спецтехніка або доведеться електрикам використовувати пазурі.

• Що стосується кріплення кронштейнів, то вони встановлюються на опорах у верхній частині, що скріплюються металевою стрічкою. При цьому кінці стрічки між собою кріпляться спеціальним пристроєм, який називається скріп. Цей пристрій, по-перше, закріплює стрічку, по-друге, стягує її, по-третє, прибирає її надлишки.
• Виготовляється установка опорних стовпів у заздалегідь підготовлені колодязі. Тут важливо дотриматись їхньої орієнтації, тобто, кронштейни всіх стовпів повинні бути спрямовані в один бік.
• Далі проводиться монтаж проводів.

Монтаж дротів СІП

Необхідно звернути увагу на те, що встановлення та кріплення дроту СІП (його технічні характеристикивизначають повітряну установку) здійснюється тільки на основі технологічних картта схем, для чого використовуються певні інструменти, прилади, арматура та механізми. Сам монтажний процес можна проводити лише за температури не нижче +20С.

Попередньо провід СІП розкочують, використовуючи канат-лідер та розкочувальні ролики. Дана монтажна технологія забезпечує захист самого дроту від механічного пошкодження плюс забезпечує якість довгострокової експлуатації всієї електричної повітряної траси. Звичайно, дотримання вимог техніки безпеки є основним правилом монтажу СІП дроту. Необхідно відзначити, що дроти можна розкотити і вручну без використання спецтехніки. але для цього мають бути враховані певні умови:

• Переріз СІП дроту не повинен бути більше 50 мм².
• Максимальний проліт між опорними стовпами не більше 100 м-коду.

До речі, ці умови часто можна зустріти в заміських селищах, тому монтажники весь процес проводять, не використовуючи механізмів розкочування.

Розкочування СІП вручну

На які етапи ділиться ручне розкочування СІП?

• Встановлюється барабан із дротом.
• Здійснюється з’єднання СІП з канат-лідером.
• Розкочування здвоєного матеріалу по роликах.
• Здійснюється кріплення дроту та його натяжка.
• Кріплення у затискачах.

А тепер є деякі основні моменти ручного монтажу. Барабан встановлюється від першої опори на відстані не менше висоти самого стовпа, зазвичай вона більша. Канал-лідер до дроту кріпиться верлюгою та монтажною панчохою. На стовп встановлюється ролик, підтримуваний ременем. На решту проміжних стовпів ролики встановлюються за допомогою гаків.

Тепер сам монтаж. Воно має проводитися паралельно встановленню роликів на опорах. Тобто встановили ролик, добре його закріпили, після чого через нього протягається канат-лідер, далі пучок самого дроту. Все це робиться нагорі, так що одна людина повинна там перебувати. Інші працівники допомагають розкочувати барабан і подавати ролики та інструменти.

Увага! Розкочування барабана, а, значить, і самого кабелю повинна проводитися зі швидкістю не більше 5 км/год. Як уже було сказано вище, при цьому сам провід не повинен стосуватися металевих, бетонних поверхонь, а також ґрунту.

Тепер можна проводити натяг електричної траси. Для цього на першому стовпі прикріплюється лебідка, на якій встановлено динамометр, та жаба (це тендер). За допомогою лебідки проводиться натяжка, при цьому стан якості провисання визначається за спеціальними таблицями. Перед натяжкою протилежний кінець дроту необхідно закріпити на останньому стовпі анкерним затискачем. При цьому залишається не дуже довгий вільний кінець, який використовується для подальшого підключення або з’єднання з іншою ділянкою. Якщо натяжка закінчена, то треба дати деякий час, щоб провід ще провис під власною вагою. Якщо розмір провису після цього не змінився, можна переходити до наступного етапу. Якщо провис збільшився, то доведеться підтягти СІП лебідкою.

Тепер на обох стовпах треба закріпити провід анкерними затискачами наглухо. Сам джгут стягується хомутами. Після чого можна зняти лебідку та підрізати кінці кабелю під необхідний розмір. На проміжних опорах СІП провід з роликів укладається в підтримуючі затискачі.

Так як по опорних стовпах прокладатиметься і нульова жила, і фазні, то між ними обов’язково встановлюються так звані відділяючі клини. Нульова жила укладається в затискач, а фазні жили встановлюються на відстані 15 см від затиску і кріпляться стяжними хомутами по різні боки від нього. Третя фаза закріплюється на середньому стяжному хомуті. Він, у свою чергу, вставляється у спеціальний отвір, розташований у самому затиску.

Як поєднати ділянки

Для того, щоб з’єднати між собою два кінці дроту СІП, необхідно використовувати спеціальний затискач. Він герметичний та дуже міцний. Тому перед з’єднанням кінці двох ділянок зачищаються і вставляються в затискач. Далі на нього надягається матриця (вона шестигранна) ручного гідравлічного преса. Після чого прес приводиться в дію ручкою. Качати треба до того, поки матриця не стиснеться до кінця.

Якщо є необхідність провести відгалуження від основної траси, то найкраще використовувати затиски, що проколюють. Тут немає необхідності очищати СІП провід від ізоляції та проводити пряме з’єднання жил. Просто треба встановити затискач і створити необхідний тиск. При цьому зубці контактних пластин проникнуть крізь ізоляцію і щільно зіткнуться з голим дротом. Для герметизації кінців затиску встановлюють спеціальні ковпачки.

Висновок на тему

Ось такі вимоги і така технологія використовується для прокладання повітряної лінії, де як дроти використовується СІП, технічні характеристики якого дають можливість використовувати його на відкритому повітрі. Інструкція прокладання траси досить проста, немає особливих обмежень. Головне – точно слідувати монтажній технології ізольованих самонесучих проводів. При підведенні до будинку на його стіні необхідно встановити анкерний затискач. Він і буде кінцевим кріпильним елементом. І останнє – монтаж дроту своїми руками зробити не проблема, але цього не рекомендується. Нехай цим займаються професіонали.

Складається з 1 струмопровідної жили круглої формияка виконана з алюмінієвого сплаву. СІП-3 відноситься до групи захищених проводів ізольованих зшитим світлостабілізованим ПЕ (чорного кольору) з номінальною товщиною ізоляційного шару 2,3 мм (на напругу 10-20 кВ) і 3,5 мм – на дроті, розрахованому на пікову напругу 35. Термін служби при дотримання умов монтажу та експлуатації – не менше 25 років.

Показники СІП-3 регламентуються ГОСТ Р 52373-2005. СІП-3 застосовуються для організації ліній повітряних передач, у кліматичних умовах УХЛ та ХЛ при впливах температур у діапазоні -60/+50*С. Можливий монтаж у промислових районах, на морських чи озерних (солоних) узбережжях, у регіонах засолених пісків. Але при цьому важливо проводити монтаж ліній при t * не менше -20 * З для відсутності деформацій при натягу. Провід СІП-3 здатний витримувати коротке замикання протягом 1 с без деформаційних змін. Застосування СІП-3 можливе для магістралей на Номінальну напругувід 6 до 20 кВт та 35 кВт.

Випробування СІП-3 проводять змінною напругою 24 кВт (при частоті 50 Гц) протягом 5 хв, витримують прохід змінної напруги 6 кВт (частота 50 Гц). Після 10 хвилин витримки у водному середовищі при t*С +20*С (+/- 10*) СІП-3 витримують випробування при подачі змінної напруги 4 кВт (50 Гц) протягом 5 хвилин. Провід добре витримують монтажні вигини – не менше 10 зовнішніх діаметрів, практично несприйнятливі до впливу UF випромінювання. СІП-3 мають стійкість до вигину при t*С – 40. Провід СІП-3 здатний витримувати нагрівання до + 90*С у робочому режимі та короткочасний (при короткому замиканні) до + 250°С.

Число дротів прямо пропорційне перерізу жили. Для жил перетином 50, 70, 95 мм 2 – 7 дротів, для жил перетином 120 та 150 мм 2 – 19. Розрахунковий зовнішній діаметрСІП-3 при номінальному перерізі струмопровідної жили 25 мм 2 -10,2 мм; 35 мм 2 – 11,3 мм, 50 мм 2 – 12,3 мм, 70 мм 2 – 13,9 мм, 95 мм 2 –15,8 мм, 120 мм 2 – 17,2 мм.

Особливості монтажу СІП-3

• Монтаж проводиться при натягу, що не перевищує 35 Н / 1 мм * 2 перерізу жили. Обов’язкова умова – збереження цілісності ізоляції.
• Допустимий рівеньнагрівання СІП-3 під час монтажу – +90°C.
• Допустимо спільне розташування СІП-3 із ізольованими телефонними лініями (дистанція – не менше 0,5м).

Арматура для монтажу СІП-3 спеціальна лінійна, яка дозволяє здійснювати кріплення до траверсів та ін. металевим конструкціям. Кріплення СІП-3 без, полімерів або скла за допомогою заборонено! Тип застосовуваних ізоляторів – , підвісні.

До анкерних кронштейнів, що забезпечують дистанційні проміжки між проводами і опорами, кріплення може здійснюватися на анкерні або затиски, що проколюють. Регульована конструкція анкерних затискачів дозволяє кріпити СІП-3 будь-якого діаметра. Відгалуження зручно монтувати за допомогою (без необхідності зачистки ізоляції). Спосіб затягування затиску «під болт» забезпечує дуже надійне кріплення, стійке до дії тривалих перенапруг. Загальний комплект для монтажу аналогічний до комплектації проводів СІП інших типів.

Поступово повітряні лінії електропередач із оголеними проводами йдуть у минуле. Воно і зрозуміло, як високо вони б не монтувалися, завжди є небезпека поразки електричним струмом. Враховуючи, що сила струму в таких лініях досить велика, адже вони живлять не один будинок, а часом цілі вулиці і навіть населені пункти, аварії на цих ділянках призводять до серйозних наслідків, аж до смерті. Розробки у сфері ізоляції кабелів дозволяють застосовувати цільний самонесучий ізольований провід з окремою ізоляцією для кожного струмопровідного та допоміжного дроту, яка здатна витримати атмосферну дію тривалий час.

Опис СІП

З вигляду самонесучий ізольований провід є звичний багатожильний скручений силовий кабельбез загальної ізоляції. У кабелі СІП-1 ізоляція на нульовому несучому дроті відсутня, решта марок має обов’язкову ізоляцію на всіх дротах. СІП-1, СІП-2 та СІП-3 та їх модифікації відрізняються тим, що несуча або єдина жила (як у випадку СІП-3) забезпечена жорстким сталевим сердечником, ці марки кабелів використовуються для прокладання повітряних ліній значної протяжності. СІП-4 та СІП-5 не мають сердечників у своїх жилах і можуть бути використані на малих відстанях, наприклад для підведення електрики у розподільний щиток будівлі. Ізоляція першої та четвертої марок кабелю виконується з екструдованого світлостійкого термопластичного поліетилену, тоді як у деяких модифікаціях та у виготовленні інших марок використовують виключно «пошитий» поліетилен. Ці технології виробництва пластику дозволяють отримати покриття, стійке до атмосферних впливів та розтягувань, а також до нагрівання провідників у критичних ситуаціях.

Переваги

Монтаж СІП порівняно з оголеними алюмінієво-сталевими проводами має тільки один істотний недолік: вартість прокладання таких ліній дещо дорожча. Тоді як у порівнянні з кабелями, закріпленими на несучому тросі, вдається трохи скоротити ціну і знизити загальну складність монтажу.

Серед основних переваг називають підвищену електробезпеку, незалежність характеристик провідника від атмосферних умов та відносну простоту монтажу. Ізоляція фазних проводів не тільки захищає метал від довкілля, але й забезпечує захист для оточуючих лінію предметів та істот від ураження електричним струмом.

Додатково ізольовані дроти позбавлені погіршення провідних характеристик у разі зледеніння, як їх голі попередники, а також їх неможливо захлеснути ніяким вітром. Використовуючи спеціальну арматуру та інструмент для монтажу СІП, фахівець здатний практично самостійно здійснити весь процес роботи, за наявності встановлених опор.

Застосування

Марки самонесучих проводів поділяють не так за їхнім виглядом, як за сферою застосування. В цілому СІП призначені для передачі та розподілу електроенергії в мережах змінного струмунапругою до 35 кВ. Провіди марки СІП-1 використовуються в магістральних повітряних лініях до 1 кВ. За рахунок спеціальної несучої жили з алюмінієвого металу зі сталевим сердечником, такі дроти здатні витримати серйозні навантаження протягом тривалого часу.

Монтаж СІП по опорах марки СІП-1 найпопулярніший при прокладанні відкритих повітряних ліній поза населених пунктівпомірної кліматичної зони. Для регіонів з підвищеною вологістю, а також у місцях щільної забудови доцільніше використовувати СІП-2, які, на відміну від СІП-1 з оголеною нульовою жилою, ізольовані повністю.

Ізоляція несучого нульового дротудозволяє підвищити електробезпеку лінії в цілому, до того ж, застосування технології зшивання поліетилену розширює кліматичні рамки застосування цих проводів.

СІП-3 виконують з однією житловою спеціально для прокладання високовольтних ліній електропередач. СІП-4 та СІП-5 виготовлені без несучої жили, тому їхнє застосування обмежене короткими ділянками підключення конкретних споживачів до основної повітряної лінії, а також проведенням невеликих ділянок електропроводки по фасаду та всередині будівель.

Підготовка до роботи

Монтаж СІП по опорах не надто відрізняється від технологій, що застосовувалися раніше. Для прокладання нової лінії насамперед потрібне розчищення території від дерев та чагарників. Наступним етапом буде встановлення несучих опор. На цьому етапі для зручності монтажу спеціалісти кріплять анкерні кронштейни до встановлення опори у вертикальне положення. При цьому використовуються стрічки із сталі з антикорозійними властивостями, закріплені хомутовим зчепленням. Кріплення проводів до опор та між собою проводиться за допомогою спеціальної арматури, що випускається спеціально для монтажу СІП.

Техніка безпеки

Виконуючи монтаж ліній СІП, працівники зобов’язані дотримуватися всіх вимог техніки безпеки:

• Стандартні вимоги до робіт поза приміщеннями.
• Підготовка території, де проводяться роботи, розчищення від чагарників, дерев та сміття.
• Вимоги до електробезпеки при роботі з установками до 1000 В і вище, залежно від напруги лінії, що прокладається.
• Обов’язковий вступний на початку робіт і щоденний інструктаждля кожного працівника, зайнятого у монтажі СІП.
• Використання ЗІЗ згідно з існуючими нормами та ГОСТами, застосування тільки справного обладнання та інструменту.
• Захисна та маркуюча огорожа ділянки робіт.
• Техніка безпеки під час роботи на висоті, справні підйомні механізми та інші засоби.
• Додаткові вимоги техніки безпеки під час використання спеціальної механізованої техніки та пристроїв.

Правила монтажу СІП

Особливі вимоги пред’являються до розгортання барабанів: провід не повинен торкатися ґрунту або будов у процесі монтажу, щоб уникнути порушення ізоляції. На ділянках понад 100 м застосовують тільки механізоване розкочування прямо з барабана, встановленого на машині. Ще однією особливістю прокладання ліній СІП є використання блокової системи для підвішування кабелю та його наступної натяжки. Ці та інші операції вимагають спеціальних пристроїв та інструментів для монтажу СІП, серед яких ножиці для сталевих стрічок та гідравлічні для проводів, опресовування для гільз, динамометри, лебідки та інші. Інші вимоги до прокладання повітряних ліній СІП регламентуються ПУЕ (зведення правил пристрою електричних установок), а також ГОСТом Р 52373-2005.

СІП до розподільного щитка

Прокладання відгалужень від основної лінії електропередачі до приватного будинку або іншої будівлі вимагатиме від власника додаткових витрат у вигляді планування, підготовки документів та укладання договору на електрифікацію ділянки. У випадках, коли найближча опора лінії електропостачання розташована далі, ніж 25 м від запланованого щитка розподілу та обліку електроенергії, знадобиться встановлення додаткових опор за рахунок власника. Найвигідніше обладнати щиток на самій опорі, а підведення електрики на ділянку провести під землею в траншеї.

Відповідно до потреб домовласника, можна провести як однофазну лінію, так і трифазну. З урахуванням планованого навантаження необхідно підібрати відповідний переріз дроту. На цих ділянках зазвичай використовують СІП-2А або м’які дроти марок СІП-4 та СІП-5 без несучої жили зі сталевим сердечником. Арматура дозволяє не тільки кріпити провід до будівлі, але й вести невеликі ділянки лінії прямо на фасаді.

Монтаж цієї ділянки найкраще довірити спеціалістам компанії, що забезпечує споживачів електрикою у вашому регіоні. Вони повинні будуть підписати акт про електрифікацію та опломбувати лічильну апаратуру. У будь-якому випадку таке підключення доведеться узгоджувати з енергопостачальним підприємством.

Можливі помилки при монтажі

Ізоляція дроту СІП стійка до атмосферних впливів, нагрівання та натягу, але вкрай чутлива до механічного впливу. Тому забороняється розкладати провід по землі та використовувати ролики без спеціального покриття із полімерів. З’єднання дротів виконується лише між опорами, тоді як відгалуження потрібно виконувати у місцях кріплення дроту. Через спеціальну конструкцію проколюючих затискачів їх повторне використання неприпустимо, також заборонено інших видів затискачів, навіть якщо провід не натягнутий. Кронштейни розраховані тільки на одне кріплення, тому не можна скручувати кілька СІП в одну зв’язку. Кожна лінія має монтуватися окремо. Перевірка натягу дроту на око, без динамометра неприпустима.

Висновок

Самостійний монтаж СІП кабелю від стовпа до будинку зокрема і повітряних ліній загалом є справою нескладною у технічному виконанні. Набагато важче отримати дозвіл на проведення таких робіт, тому фахівці радять довіряти цю відповідальну справу професіоналам.

Протяжність ПЛ-6-10-20кв виконаних проводами СІП-3 з кожним роком зростає. Називаються такі лінії скорочено ВЛЗ, що означає повітряні лінії із захищеними проводами. Не плутайте з ВЛІ-0,4 кв. повітряними лініямиіз ізольованими проводами, де на низьку напругу 220В-380В застосовуються СІП-1, СІП-2, СІП-4.

Саме середній клас напруги 6-10кв припадає основна частка аварійних відключень. Старі ЛЕП-6-10кв виконані голими проводами, в першу чергу схильні до впливу таких погодних факторів, як вітер та ожеледиця. А застосування самонесучих проводів із захисною ізоляцією дозволяє істотно покращити характеристики їх безпеки та надійності.

При використанні СІП-3 зменшується кілька параметрів:

Все це дуже вигідно з економічного погляду.

Технічні характеристики дроту СІП-3

Технічні параметри та характеристики (перетин, номінальний струм, Струм КЗ, діаметр, маса) високовольтного дроту СІП-3:

Ще дані – струм, активний, індуктивний опір, падіння напруги

Якість ВЛЗ, безумовно, залежить від якості застосовуваних проводів, але вона однаково також залежить і від застосовуваної арматури. При використанні перевірених матеріалів можна побудувати не потребує обслуговування ПЛ терміном експлуатації понад 40 років.

Провід СІП-3 може монтуватися як на нові опори, так і на існуючі замість голих проводів АС-50-70-95-120. Природно із заміною всієї несучої, кріпильної арматури та ізоляції. Заміна старої ВЛ-10кв на новий ВЛЗ із проводами СІП-3 називається реконструкцією.

І реконструкцію та нове будівництво обов’язково виконують за проектом.

Найчастіше монтаж нового ВЛЗ починають із встановлення анкерних опор. Ще до підйому стійки анкерної опори на землі, на ній закріплюють. необхідна кількістьтраверс.

Для запобігання корозії, а також тому, що лінія повинна бути необслуговуваною, необхідно використовувати оцинковані траверси. Інакше вам через кілька років доведеться заново підніматися на кожну опору і для захисту від іржі перефарбовувати вицвілі траверси.

Траверса одразу заземляється. Робиться це через приєднання плашковим затиском і сталевим прутом діаметром мінімум 10мм (перетином 78,5мм2) до заземлювального випуску на маківці опори.

На ж/б опорах допускається як зварне приєднання, і болтове. На дерев’яних рекомендується використовувати насамперед плашки.

На багатостійкових анкерних опорах кількість спусків, що заземлюють, повинна бути не менше двох. Як такі можна використовувати елементи поздовжньої арматури залізобетонних стійок СВ-105-110.

Усі металоконструкції тут (кріплення підкосу, сама траверса) заземлюють зверху, через випуск заземлення. Не потрібно робити окремий спуск виконаний прутом або смугою безпосередньо по тілу опори до землі.

Ізолятори на траверсу бажано не накручувати на землі до моменту встановлення опори, щоб уникнути випадкового пошкодження та бою при монтажі спецтехнікою. Частково обладнану стійку за допомогою автокрана або бурокранової машини встановлюють у потрібній точці.

Потім монтуються один або два підкоси. Їхня кількість залежить від схеми траси і визначається проектом.

Опора має бути заглиблена не менше ніж на 2,3-2,5 метри. Після цього монтуються проміжні опори.

Встановлення ізоляторів на ВЛЗ

Коли всі опори виставлені, можна приступати до встановлення на них ізоляторів. Причому тут можна використовувати як традиційні фарфорові ізолятори ШФ-20, так і ізолятори нового покоління IF27 із спеціальною пластмасовою втулкою.

IF27 більш зручний у монтажі і дозволяє проводити розкочування дроту СІП-3 без наявності монтажних роликів. Ізолятори монтуються на штирі траверс або гаки опор за допомогою пластикових ковпачків КП-22.

Проте не обов’язково скрізь використати сучасні марки ізоляторів. Наприклад, на анкерних опорах для ліній ВЛЗ із СІП-3 дуже добре зарекомендували себе старі перевірені часом скляні ізолятори ПС-70Е, зібрані в гірлянди мінімум по 2шт.

Технічні характеристики ізоляторів від Ensto, Sicam, Niled для СІП-3:

Після монтажу ізоляторів приступають до розкочування дроту. Найбільш просто розкочування та монтаж проводиться безпосередньо за жолобами штирьових ізоляторів IF27.

Якщо використовуються прості ізолятори ШФ-20, то вам знадобляться розкочувальні ролики, які повинні бути встановлені на траверсах проміжних опор.

На початковій анкерній опорі закріплюється силовий ролик трохи іншої конструкції із бандажною стрічкою. Якщо на проміжних траверсах немає петель або гака, за який можна було б підвісити ролик, то скрізь застосовують девайси з бандажною стрічкою.

Технічні характеристики та марки монтажних роликів від Ensto, Sicam, Niled, КВТ:

Перед першою опорою на кабельному візку або на кабельному домкраті встановлюється барабан з проводом СІП-3.

Розкочування з барабана повинна виконуватися так, щоб виключити торкання дроту землі та стійок опор. Для цього застосовується канат-лідер. Він має бути виготовлений із синтетичного троса мінімальним діаметром 6мм.

На стандартний барабан від Ensto ST204.2060-0030 легко вміщується 1100м такого троса.

Основні вимоги, які пред’являються до канату:

• низька схильність до розтягування

• стійкість до ультрафіолету та вологи

• діелектрик

Якщо довжина троса недостатня, його можна зростити між собою спеціальними сполучними скобами.

На кінцевій анкерній опорі закріплюють мотолібідку ST204. На неї ставлять барабан із канат-лідером.

Мотолібідка забезпечує зручність монтажу, у кілька разів скорочує загальний часроботи.

Портативна розкатувальна машинка встановлюється за допомогою стрічкового або ланцюгового бандажного пристрою.

Трос-лідер спочатку протягують через монтажний ролик на кінцевій опорі, а потім послідовно через проміжні опори, протягуючи його жолобами штирьових ізоляторів.

Розкачувати СІП-3 безпосередньо ізоляторами на проміжних опорах можна, якщо кут повороту траси не перевищує 15 градусів.

Протягнутий через всю анкерну ділянку канат за допомогою монтажної панчохи з’єднують із дротом. Канат-лідер просто зв’язується компактним вузлом прямо до петлі монтажної панчохи. При цьому, на відміну від дротів низької напругиСІП-4, вертлюг для СІП-3 застосовувати не потрібно.

Край панчохи замотують витками ізоленти, щоб запобігти його сповзанню.

Один з монтажників по рації, дає команду іншому, який управляє мотолібідкою, на її включення. Він також повинен стежити за проходженням вузла з’єднання троса з проводом вздовж усієї лінії. А при застряганні дроту моментально дати команду зупинити лебідку.

Простягати провід СІП потрібно рівномірно, без ривків, зі швидкістю менше 5 км/год. При розкочуванні не можна допускати торкання проводом землі та стійок опор.

Коли СІП-3 пройшов через останній силовий монтажний ролик на кінцевій анкерній опорі, мотолібідку стопорять. Кінець дроту закріплюється в анкерному клиновому затиску, наприклад, DN Rpi або SO255.

Технічні характеристики та марки анкерних затискачів від Ensto, Sicam, Niled:

Проколює затискач для електричного з’єднання тросової петлі з проводом, встановлюють пізніше, після остаточного натягу лінії.

Монтер на опорі знімає провід з монтажного ролика та розбирає вузол з’єднання з канат-лідером. Тепер необхідно витягнути та одночасно відрегулювати натяг дроту. Виконувати це слід з обов’язковим застосуванням динамометра відповідно до монтажних таблиць. Завантажити можна (з сторінки 13).

Спосіб регулювання натягу СІП без динамометра, орієнтуючись лише за стрілами провисання, є не зовсім коректним.

Похибка може досягати значних величин. Все залежатиме не від приладів, а від окоміру конкретного монтера. Людський фактор тут відіграватиме значну роль, що зовсім не правильно.

Провід необхідно натягувати ручною лебідкою з боку кабельного барабана.

Для цього з барабана змотують трохи дроти, закріплюють на ньому монтажне захоплення жаби, до якої у свою чергу прикріплюють динамометр. А вже до нього чіпляється гачок ручної лебідки.

Інший гак лебідки зачіпають до надійного якоря на землі. Як його можна використовувати бампер вантажного автомобіля.

Перевищення зусилля тяжіння дроту має бути не більше ніж на 5% того значення, що зазначено в монтажній таблиці.

У сучасних енергетичних системах підвищення рівня надійності та електробезпеки стало одним із головних пріоритетних напрямків розвитку. У нових лініях електропередач, що конструюються, стали використовуватися дроти СІП, також на них замінюються лінії, що знаходяться в експлуатації. Проводи СІП застосовуються у магістральних лініях та його відгалуженнях, а й у введення харчування у будинок.

Монтаж кабелю на стовпи

Повітряні лінії електропередач із ізольованими проводами (ВЛІ) або мають свої особливості при будівництві. Монтаж СІП на опорах, як і за будь-яких будівельних роботах, проходить етап підготовки території, що полягає у вирубуванні дерев, кущів, очищенні від перешкод тощо. Для зручності до початку складання кронштейни кріплять до стовпів на землі за допомогою сталевого стрічкового хомута, що не піддається корозії, потім зайві стрічки видаляють.

Після встановлення опор з кронштейнами переходять до етапу складання ВЛІ. Температура навколишнього повітря має бути не менше 20С. Як зазначалося вище, технологія монтажу СІП має особливість при розкочуванні дротів, тобто. необхідно зберегти цілісність ізоляції до введення в експлуатацію. Барабани з проводами встановлені на машині, і, використовуючи спеціальні роликові арматури та канати-лідери, рівномірно розподіляються по опорах.

Ручне розкочування проводів

Процес розкочування з барабанів вручну можливий тільки в тому випадку, якщо будівельна довжина не перевищує 100 м при перетині жили кожної фази не більше 50 мм 2 також на об’єктах і територіях з висотою прольоту менше 50 м.

Ручне розкочування та монтаж СІП для кожного прольоту однакова і проходить у кілька етапів:

З’єднання кабелю

Закінчивши монтаж СІП на опорах, починається під’єднання до лінії мережі живлення, від якого піде введення до об’єкта або будівлі.

1. Підключення до живильної магістральної лінії здійснюють за допомогою щільних герметичних затискачів. Для цього видаляють ізоляцію провідника, на кінцях яких передбачають встановлення затискача, і за допомогою преса стискають до повного контакту. За наявності неізольованих провідників магістральних мереж приєднання відбувається таким самим чином, де замість затискачів можна використовувати спеціальні гільзи з герметизуючим матеріалом для неізольованих провідників.
2. Затискачі для відгалуження використовуються для підключення вводів до магістральних ліній із неізольованими провідниками. У магістральних відгалуженнях рекомендується використання провідників без жили, що несе, при цьому всі жили закріплюються одним сталевим хомутом в затиску.
3. У разі неможливості зняти ізоляцію провідника при підключенні введення до об’єкта застосовують затискач для проколювання. Затискач дозволяє проколоти ізоляцію до самої жили при затяжці болтового з’єднання, яке можна контролювати калібрувальною головкою.

Підключення введення будівлі магістралі

Для приєднання введення житлового приміщення вручну до магістральної лінії використовується число однакових жил у якому становить 4. Живлення житлового приміщення можна здійснити двома способами.

Наземний спосіб від стовпа

Цей спосіб передбачає приєднання внутрішніх провідників житлового приміщення до прилеглої опори, яка повинна перебувати на відстані не більше 25 м від об’єкта. В іншому випадку знадобиться встановлення додаткової опори (стовпа) за 10 метрів від об’єкта. Висота прольоту відповідного дроту повинна становити більше 6 м.

Перед тим, як провести приєднання ізольованих дротівСІП вручну за допомогою затискачів, необхідно провести проводку по стінах та фасаду будівлі або житлового приміщення. Для жорсткої фіксації застосовуються анкерні затискачі, що є петлю з кронштейном (на стінах монтуються за допомогою дюбелів). Мінімальна відстаньміж поверхнею землі та анкерними затискачами становить 2,75 м.

Після цього йде введення провідника до будівлі чи житлового приміщення. При розташуванні електричного щитазовні провід СІП підключається безпосередньо до нього. Для з’єднання зовнішнього щита із внутрішньою проводкою використовується кабель ВВГнг. Якщо щит знаходиться всередині будівлі, ізольований провід необхідно провести через стіну, насамперед установивши спеціальну металеву гільзу. Однак рекомендується перенесення щита на зовнішню сторону будівлі і використовувати кабель BВГнг для введення всередину. Завершальним етапом є приєднання до магістральної лінії на опорі. Ручне приєднання включає установку анкерних кронштейнів, закріплення до них дротів, натягування дроту за допомогою роликової арматури, фіксацію кінця провідника затискачем з наступною насадкою на кронштейн.

Підключення СІП кабелю до магістралі