Вирощування ялиці в саду, догляд, види та розмноження

Ялиця (Abies) є одним з найкрасивіших і ароматних представників хвойних порід. У природі це потужні, довгоживучі дерева, які ростуть на території Північної півкулі від Гватемали та Східної Азії до Полярного кола. Тривалість життя ялиці становить близько 400 років, а висота дерева може досягати 50 метрів.

Ці незвичайні рослини зачаровували людей вже багато століть тому. Стародавні кельти описували ялицю як сильне і незалежне дерево, даючи схожі характеристики людям, що народилися під її знаком.

Представники роду досить прості у вирощуванні, численні сорти радують своєю різноманітністю і якщо дотримуватися кількох правил посадки й догляду за ялицею, то колюча красуня на кілька десятків років стане прикрасою вашого саду.

Опис ялиці

За зовнішнім виглядом хвойна красуня — це типова ялинка, проте існують деякі відмінності ялиці від ялини.

Найпростіший спосіб розпізнати ялицеве дерево — це характерні сплющені голки (трансформоване листя), що мають основу у вигляді ніжки, якою вони кріпляться до гілочки. Зі зворотного боку кожна голочка має 2 білуваті смужки з воскового нальоту.

У більшості видів верхня поверхня хвої блискуча, рівномірно зелена або з кількома білими плямами на кінчиках голок. У інших видів листя матове, сизе, блакитно-сіре або сріблясте, покрите воском.

Крона дерев пірамідальна, сформована майже горизонтальними гілками. Цвітіння ялиці у чоловічих і жіночих дерев відрізняється. Чоловічі квіти в одних видів у вигляді кремових сережок, в інших вони червоно-рожеві округлі, невеликі. Наприклад, в іспанського виду квіти схожі на великі ягоди малини.

Жіночі квіти являють собою великі, красиво пофарбовані шишки, що розташовані на пагонах завжди вертикально. Після дозрівання крилатого насіння, шишки не падають, а розпадаються прямо на дереві, що є ще однією відмінністю від ялини.

Сорти й види ялиці з фото

Рід культури налічує близько 50 різних видів, але тільки кілька з них набули поширення як садові культури. Розплідники пропонують десятки сортів, які відрізняються висотою, формою, кольором хвої та темпами зростання. Перерахувати всі сортові форми неможливо, тому нижче описані деякі з них.

Ялиця кавказька або Нордмана (Abies nordmanniana) родом з північно-східної Туреччини та Кавказу. Мабуть, найбільш популярний вид, який використовують в якості різдвяної та новорічної ялинки в горщику за його здатність не втрачати хвою в приміщенні протягом 2 місяців.

Навіть висихаючи, вона залишається на гілках. У продажу сортові горшкові форми відомі під назвою «новорічна ялиця Нордмана» або «данська ялина».

Деревце має щільну, компактну форму крони й після посадки в ґрунт досягає висоти 2-3 метри. Кавказький вид повільно зростає — всього близько 10 см на рік, тому рекомендується відразу посадити трохи більший екземпляр. У суворі зими сильно обмерзає і втрачає декоративність, тому потрібне утеплення.

Ялиця біла (Abies alba), вид з Європи зі світло-зеленими голками, з внутрішньої сторони яких розташовані дві білуваті смуги. Дерево досить витривале. Добре виглядає в натуралістичних, лісових і сільських стилях саду.

«Pendula» – сорт з вигнутим стовбуром і плакучими пагонами.

«Barabit’s Star» невисоке дерево з широкою кроною. Швидкість росту 15-30 см на рік, максимальна висота дорослої рослини 1,8-3 м.

Бальзамічна ялиця (Abies balsamea) – характеризується інтенсивним ароматом, привабливою формою і щільним листям, яке коротке і спірально розташоване на пагонах. Шишки маленькі, овальні. В природі досягає 10-15 м у висоту.

З численних сортів звертає на себе увагу карликова ялиця «Нана» – ароматний хвойник овальної форми з численними короткими гілочками, що прикрашені темно-зеленою хвоєю. Сезонний приріст – 5-7 см.

Ялиця «Piccolo» – кулястий, карликовий сорт з темно-зеленими голками й короткими пагонами. Цей сорт менше і витонченіше, ніж «Нана» і його гілки мають тенденцію рости з невеликим поворотом.

Ідеально підходить для кам’яних садів, контейнерів і невеликих ландшафтів. Через десять років зріла рослина досягає 30 см у висоту і 40 см в ширину, річний темп зростання 2,5 см.

Ялиця гірська або субальпійська (Abies lasiocarpa). Росте в природі в гірській місцевості від 300-900 до 2400-3 650 м над рівнем моря. Голки сірувато-зелені, молоді пагони червоного відтінку, шишки темно-фіолетові, запушені жовто-коричневими ворсинками.

Зимостійка, на важких суглинках росте погано. Переносить тимчасове надмірне зволоження.

Популярний сорт «Компакта» – маленьке деревце з щільною, сильно розгалуженою, пірамідальною кроною. Максимальна висота близько 3 м, ширина — до 2 м. Широко відомі також такі сорти як приземкуватий «Green Globe», сріблясто-синій «Льодовик».

Ялиця благородна (Abies procera). Любить нежарке літо і м’який, вологий зимовий період. Чутлива до посухи. Добре росте в теплому, сонячному місці на легких суглинних ґрунтах.

Сорт даного виду ялиці «Глаука» з сіро-синьою хвоєю і горизонтальною формою росту. Фіолетові шишки з’являються з віком. Голки синьо-зелені або сріблясто-сірого кольору.

Іспанська ялиця (Abies pinsapo) – з неправильною формою крони та висотою до 25 м. Її короткі, жорсткі, злегка колючі голки мають блакитно-зелений відтінок. Шишки коричневого кольору.

Це надзвичайно привабливий, але водночас трохи складний у вирощуванні вид. Однією з найбільших вимог іспанської ялиці в догляді є підвищена вологість повітря, слід також подбати про регулярний полив.

Сортова група «Aurea» – молоді саджанці мають хвою жовтого відтінку, у міру зростання деревце стає світло-зеленим. «Aurea» характеризується дуже повільним ростом.

Максимальна висота дорослого дерева – 2 метри. У порівнянні з іншими сортами дана форма прекрасно адаптується до прохолодного клімату через високу стійкість до морозу.

«Glauca» – синьо-зелені голки й конічна форма крони. Вимагає захисту від морозів.

Ялиця одноколірна (Abies concolor) – пірамідальне дерево заввишки 30 м. Росте досить повільно – 30-річні екземпляри зазвичай зростають тільки до 10-12 м. Хвоя злегка зігнутої форми. Віддає перевагу сонячним місцям. Це один з видів, найбільш стійких до морозу, посухи та забруднення повітря.

Сорт «Wintergold» – голки жовто-салатового кольору стають до зими золотисто-жовтими.

«Гном Арчера» – це компактне деревце з сизою, ніжною хвоєю на майже горизонтальних гілках. Росте повільно, приріст близько 6-8 см на рік.

Ялиця вича (Abies veitchii) – досягає висоти 30 м. Голки м’які, темно-зелені, глянцеві. Переносить мороз, але чутлива до посухи. Сорт даного виду ялиці «Пендула» – одна з найкрасивіших плакучих форм. Зростання нерівномірне – може спочатку рости в одну сторону, потім в іншу.

Ялиця корейська (A. koreana) – ендемік Корейського півострова, один з найнижчих видів культури. Зазвичай його висота не перевищує 10 м. Гордістю дерева є голки світло-зелені зверху і білі внизу, а також великі сині шишки з фіолетовим відтінком.

Сорти ялиці koreana характеризуються невисокими вимогами у догляді та повністю стійкі до морозу. Найцікавішим сортом є форма «Сильберлок» (Silberlocke) від німецьких селекціонерів розплідника Хорстманн, тому дерево іноді можна побачити під синонімом «Silberlocke» Хорстмана. Характеризується високими декоративними якостями й простотою в догляді.

Ялиця «Silberlocke» – дерево, що повільно зростає, з широкою кроною, що досягає після 30 років культивування висоти 5-6 м. Пагони розташовані радіально навколо стовбура, гілки жорсткі, досить короткі, розташовані близько одна до одної.

Бічні пагони ростуть на 3-5 см в рік. Товсті голки сильно вигнуті, скручені, через що видна також зворотна біла сторона голок. Поєднання двох кольорів створює ефект паморозі. Деревце ніби вкрите інеєм.

«Когоутс Айсбрейкер» (Kohout’s Icebreaker) від німецьких селекціонерів. Кольором хвої схожа на «Silberlocke», але відрізняється висотою і формою. Це карликовий хвойник з кулястою кроною, що досягає 40-50 см у висоту після десяти років культивування.

Вигнуті голки, що показують білу нижню сторону, надають рослині біло-зелене строкате забарвлення. Часто формується на штамбі. Витримує морози до -29 ° C.

Декоративна ялиця «Блакитний імператор» (Blue Emperor). Компактний, пірамідальний сорт з сіро-синьою хвоєю і численними синьо-фіолетовими шишками. Характеризується дуже повільним ростом, стійкий до хвороб.

Сорт «Моллі» – низькоросле деревце від 60 до 80 см заввишки. Шишки фіолетово-сині, дуже декоративні.

Ялиця «Діамант». Приземкуватий, компактний сорт з глянцевою, темно-зеленою хвоєю.

Як посадити ялицю на ділянці

При виборі місця посадки саджанців ялиці слід звернути увагу на деякі важливі моменти. Попри те, що культура добре росте в тіні та на сонці, потрібно врахувати, що хвоя молодого деревця потребує захисту від прямих сонячних променів, особливо в травні – червні під час росту пагонів.

Ялицеві дерева найкраще ростуть на родючих, помірно вологих і проникних ґрунтах з незначною кислою реакцією. На піщаних, посушливих субстратах вони ростуть повільно і засихають під час посухи.

Більшість сортів надзвичайно чутливі до забруднення і задимленості повітря, що також слід враховувати при посадці ялиці та роботах на ділянці. Відстань між саджанцями залежить від того, який варіант розміщення обрано, а також від розміру дерева.

Для посадки ялиці у відкритий ґрунт найкраще підходять саджанці 3-4 років. Вибирайте деревця з закритою кореневою системою, тому що їх можна висаджувати з кінця березня по жовтень, вони швидко адаптуються і вкорінюються. Влітку оптимальна погода для процедури — дощовий або похмурий день.

Землю з посадкової ями попередньо змішують з однією частиною торфу і трьома частинами компосту. На дні бажано викласти дренажний шар з керамзиту або дрібного щебеню.

Коренева шийка ялиці при посадці повинна залишатися на рівні поверхні ґрунту. Саджанці добре поливають, ялиці на штамбі підв’язують до опори, поки не вкореняться.

Землю навколо рослин рекомендується замульчувати шаром компосту, сосновою корою або торфом висотою близько 10 см. Однак закривати кореневу шийку в теплу погоду мульча не повинна.

Мульчування уповільнює випаровування вологи з ґрунту, захищає коріння взимку від холоду, а при розпаді збагачує землю поживними речовинами.

Правила догляду за ялицею

Молоді саджанці потребують помірного поливу: не рідше одного разу на 2 тижні. Після вкорінення рослини необхідно поливати в жарку і суху погоду. Дорослі екземпляри також вимагають зрошення в посушливе літо.

Пересихання субстрату, як і застій вологи однаково небезпечні для декоративної ялиці. При пересиханні ґрунтового покриву зростання багаторічника значно сповільнюється, застій води призводить до розвитку грибкових захворювань.

Восени ялицю в саду перед зимівлею необхідно добре полити, щоб не страждала від нестачі вологи. Чутливі до морозу сорти утеплюють за допомогою агроволокна. У дерев на штамбі пристовбурні кола добре мульчують землею або опалим листям.

Обрізування для формування крони ялиці не потрібне. Навесні видаляють сухі, хворі, пошкоджені морозом або вітром пагони. Краще проводити процедуру після дощу, коли повітря вологе. Рани обробляють садовим варом.

Пересадку ялиці необхідно проводити у вже заздалегідь підготовлену лунку і тільки з земляною грудкою навколо коренів. Головне завдання – не дати розвалитися землі навколо коренів, тоді рослина легко перенесе процедуру. Молоді екземпляри швидше адаптуються після пересадки.

Підживлення необхідне у весняний період. У ґрунт вносять або комплексне мінеральне добриво, або добриво для хвойних культур.

Як бачите, нічого складного в посадці й догляді за ялицею немає. Зелена красуня, як і всі дерева хвойних порід, росте досить повільно, але саме завдяки цій особливості вона буде радувати вас і прикрашати сад довгий час.

Як виростити ялицю з насіння

Найпоширеніший спосіб розмноження ялиці – за допомогою насіння, яке досить швидко втрачає схожість, тому його не рекомендується довго зберігати. Отриманий матеріал з висохлих шишок повинен перед посівом пройти стратифікацію холодом протягом 60 днів при температурі 2-5 °C.

Насіння змішують з вологим піском і поміщають в пакет, щоб волога не випарувалася. Для стратифікації підходить холодильник. Вже перед посівом насіння замочують на 10 хвилин в слабкому розчині марганцівки.

Висівають на початку весни в суміш з компосту і піску (1:3), місткість накривають плівкою і ставлять на місце з розсіяним світлом при температурі 19-20 °C. Проростати насіння починає зазвичай через 30 днів, нерівномірно.

Іноді сходів доводиться чекати кілька місяців. Відсоток схожості становить приблизно 50%. Коли сіянці підростуть, їх пересаджують з грудкою землі у відкритий ґрунт і стежать за вологістю землі.

Насіння можна висівати відразу у відкритий ґрунт на ділянку без попадання прямих променів і до появи сходів накрити плівкою. Після вкорінення саджанці пересаджують на постійне місце. Поки йде розвиток кореневої системи, молоді рослини ростуть дуже повільно, але після 4-5 років їх зростання прискорюється.

Проблеми в догляді

Тривалі періоди підвищеної вологості та поганої циркуляції повітря сприяють розвитку грибкової інфекції, яка викликана грибком Delphinella abietis.

Голки в’януть, стають коричневими. Обробка насаджень у період вегетації фунгіцидом з хлороталонілом знижує ризик розвитку хвороби.

Для рослини становить небезпеку таке грибкове захворювання, як іржа. Позбутися від нього допоможе обробка дерева 1%-ним розчином мідного купоросу.

Симптоми дефіциту поживних речовин можуть бути будь-якими: від блідо-зеленого кольору хвої до хлорозу, який проявляється пожовтінням ялиці, як кінчиків голок, так і всієї хвої. Хлороз може бути викликаний також невідповідним складом субстрату.

Симптоми нападу павутинного кліща – хвоїнки мають характерний слід у вигляді жовтуватих плям уздовж голок.

Потемніння та опадання хвої – реакція дерева на спеку або засуху. Голки можуть висихати протягом тривалих сухих або жарких періодів в кінці серпня і вересні, набуваючи жовтувато-коричневі відтінки.

Ялицеві дерева схильні до нападу молі, яка вражає також модрини, сосни і ялини. Міль відкладає яйця біля основи молодих зелених шишок. Личинки харчуються восени, головним чином насінням. Їх присутність видно з виступу смоли й продуктів життєдіяльності біля основи шишок.

Крім того, вершини пагонів втрачають пружність. Міль часто атакує дерева, що ослаблені гниллю та іржею. Для боротьби зі шкідником уражені частини видаляють і спалюють. Використання хімічних речовин не дуже ефективно.

Ялиця в ландшафтному дизайні

Завдяки різноманітності сортів декоративна ялиця вельми популярна в ландшафтному озелененні будь-якого стилю. Плакучі форми ідеально вписуються в дизайн японських садків, високі та середньорослі пірамідальні дерева стануть ефектним акцентом будь-якої композиції.

Низькорослі, приземкуваті форми є відмінним вибором для оформлення рокарія. Компаньйонами хвойної красуні стануть декоративно-листяні дерева і кущі, ґрунтопокривні хвойники, яскраві квіти.

Ялиця: вирощування в саду, розмноження, види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 27 лютого 2019 Перша редакція: 27 жовтня 2015 🕒 15 хвилин 👀 37964 рази 💬 0 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за ялицею
• Дерево ялиця – опис
• Посадка ялиці
  • Коли саджати ялицю
  • Як посадити ялицю
  • Як виростити ялицю
  • Пересадка ялиці
  • Шкідники і хвороби ялиці
  • Як розмножити ялицю
  • Розмноження ялиці живцями
  • Вирощування ялиці з насіння
  • Ялиця восени
  • Зимівля ялиці на дачі
  • Ялиця бальзамічна (Abies balsamea)
  • Ялиця корейська (Abies koreana)
  • Ялиця кавказька, або ялиця Нордманна (Abies nordmanniana)
  • Ялиця одноколірна (Abies concolor)
  • Ялиця сибірська (Abies sibirica)

  Рослина ялиця (лат. Abies) представляє рід родини Соснові. У багатьох мовах назва рослини близька до слова «ялина». Поширена ялина-ялиця в субтропічних, помірних і навіть тропічних районах північної півкулі, зокрема в Сальвадорі, Мексиці, Гондурасі і Гватемалі. Найчастіше ялиця росте у хвойних лісах, у сусідстві з такими деревами, як кедр, ялина і сосна, проте зустрічається вона і у змішаних, і навіть у листяних лісах. Налічує рід близько 50 різновидів – від чагарників заввишки 50 см до дерев заввишки 80 м.

  Нині декоративна ялиця неймовірно затребувана в озелененні як присадибних ділянок, так і громадських парків і скверів. Вона красива і невибаглива.

  З недоліків можна називати невисоку морозостійкість, а також незносність ялицею диму, газу і занадто сухого повітря.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за ялицею

  • Посадка: висадка чотирирічних саджанців у ґрунт – у кінці серпня або на початку вересня, але можна й у квітні.
  • Цвітіння: вирощується як декоративно-листяна рослина.
  • Освітлення: затінок або притінок, бажано поблизу водойми.
  • Ґрунт: вологий, добре дренований, багатий, найкраще суглинний.
  • Мульчування: навесні шаром торфу, тріски або тирси завтовшки 5-6 см.
  • Полив: вологолюбні види поливають 2-3 рази за сезон у посушливий період, витрачаючи на кожну рослину 15-20 л води. Решта видів ялиці штучного поливу не потребують.
  • Підживлення: мінеральними комплексами, навесні, з третього або четвертого року після висадки в ґрунт.
  • Обрізування: переважно в санітарних цілях напровесні, до початку сокоруху.
  • Розмноження: видові ялиці можна розмножувати насінням, а культивари – тільки живцюванням, оскільки насіннєвий спосіб не зберігає сортових ознак батьківської рослини.
  • Шкідники: ялицево-смерековий хермес (різновид попелиці), павутинні кліщі, жуки-ковалики, ялицеві вусачі, хрущі.
  • Хвороби: іржа, коренева гниль.

  Дерево ялиця – опис

  Ялиця рослина однодомна, вічнозелена, теплолюбна і тіньовитривала. Коренева система у неї потужна, стрижнева, глибоко йде в землю. Кора ялиці в молоді роки тонка і гладка, з віком вона стає товстою і розтріскується. Крона конусоподібна, починається прямо біля основи стовбура – цим ялиця відрізняється від інших хвойних дерев. Гілки ялиці розташовані кільчасто-горизонтально, листя ялиці – плоскі, цілокраї м’які голки, звужені біля основи в короткий черешок. Голки ялиці не набувають узимку брудно-рудого відтінку, як це трапляється з багатьма іншими хвойними, знизу кожну хвоїнку ялиці прикрашають дві білі смужки. На репродуктивних гілках голки загострені, на вегетативних пагонах – зі слабко виїмчастою або заокругленою верхівкою. Чоловічі квітки виглядають як сережки із шишечок, а жіночі – яйцеподібні, циліндричні або яйцеподібно-циліндричні, шишки стирчать вгору (ще одна відмінність ялиці від інших хвойних, чиї шишки зазвичай висять). Жіночі шишки ялиці складаються зі стрижня, на якому сидять криючі луски, усередині котрих – плодові луски, що несуть дві сім’ябруньки. Запилюються ялиці вітром. Коли насіння ялиці дозріває, луски на шишках дерев’яніють і відпадають, звільняючи крилате насіння і залишаючи на дереві тільки стрижні. У культурі на одному місці ялиця здатна прожити до трьохсот років.

  Посадка ялиці

  Коли саджати ялицю

  Для посадки в ґрунт знадобляться саджанці ялиці не молодші чотирьох років. Висаджувати їх потрібно у квітні, а ще краще в кінці серпня або на початку вересня, і бажано вибрати для посадки дощовий або похмурий день. Місце для ялиці вибирають у затінку або притінку на ділянках із вологим, багатим, добре дренованим ґрунтом, в ідеалі це має бути суглинок. Чудово, якщо недалеко від місця, де ростиме ялиця, розташована водойма.

  Як посадити ялицю

  За два тижні до того, як висадити ялицю, викопайте яму розмірами приблизно 60х60х60, хоча габарити ями залежать від об’єму кореневої системи саджанця. Вилийте в яму 2-3 відра води, а коли вона вбереться, перекопайте дно на півштиха лопати і помістіть в яму шар щебеню або битої цеглини завтовшки 5-6 см. Потім заповніть яму до половини ретельно перемішаним ґрунтом такого складу: 3 частини перегною, 2 частини глини, по 1 частині торфу і піску, 10 кг тирси і 200-300 г нітрофоски. За два тижні, коли ґрунт в ямі осяде, опустіть у неї коріння саджанця таким чином, щоб коренева шийка була врівень із поверхнею ділянки – найзручніше встановлювати саджанець на горбок із ґрунтосуміші. Розправте коріння саджанця, заповніть яму вщерть поживним ґрунтом описаного вище складу і ретельно ущільніть його. Після посадки полийте ялицю. Якщо ви вирішили виростити ялицеву алею, розташовуйте саджанці на відстані 4-5 м один від одного. Групова посадка ялиць передбачає дистанцію між саджанцями 3-3,5 м для пухких груп і 2,5 м для щільних.

  Догляд за ялицею в саду

  Як виростити ялицю

  Доглядаючи за саджанцями, розпушуйте після поливання ґрунт на глибину 10-12 см і видаляйте бур’яни. Пристовбурне коло молодих рослин бажано замульчувати в діаметрі 50 см тріскою, тирсою або торфом, шар мульчі – 5-8 см, стежте тільки, щоб мульча не лежала впритул до кореневої шийки ялиці. Підживлювати ялицю після посадки потрібно буде тільки за 2-3 роки, вносячи навесні в пристовбурні кола 100-125 г Кеміри-універсал. Поливати ялицю доведеться тільки в тому випадку, якщо ви вирощуєте вологолюбний вид, наприклад, ялицю бальзамічну, яка вимагає поливання 2-3 рази за сезон у посушливий час. Кількість води за одне поливання – 15-20 л. Іншим видам штучне поливання не потрібне – ялиці не люблять перезволоження, їм досить природних опадів.

  Що ж до обрізування, то навесні, до початку сокоруху, видаляють сухі та пошкоджені гілки, а також формують крону ялиці, якщо в цьому є необхідність. Обрізування здійснюють садовими ножицями. За одну стрижку пагони вкорочують не більше ніж на третину довжини. Загалом у ялиці природна акуратна крона, яка не вимагає формування.

  Пересадка ялиці

  Порівняно з іншими рослинами хвойні дерева адаптуються після пересадки досить легко. Якщо ви вирішили пересадити молоду рослину, проштихуйте гострою лопатою на відстані 30-40 см від стовбура землю по колу, потім підчепіть лопатою це позначене коло на глибині штиха, вийміть його разом із корінням і земляною грудкою, перевезіть на тачці до нової ями й обережно перемістіть у неї. Більш доросле дерево потрібно до пересадки підготувати: проштихувати землю по колу слід за рік до пересадки, причому діаметр кола в цьому випадку повинен бути більшим. За рік ялиця наростить нові молоді корінці всередині позначеного кола і завдяки цьому легше витримає випробування пересадкою. Тільки витягувати ялицю із землі, перевозити і саджати на нове місце одній людині буде важко, тому шукайте собі помічника. Головне в цьому процесі – не дати земляній грудці розвалитися.

  Шкідники і хвороби ялиці

  Як ви могли переконатися, посадка і догляд за ялицею прості, і ніяких особливих навичок або зусиль рослина від вас не зажадає. Досить стійка ялиця і до таких неприємностей, як хвороби і шкідники, проте бувають випадки, коли ялиця втрачає декоративність через ялиново-ялицевого хермеса – різновид попелиці, від життєдіяльності якого ялиця жовтіє. Для боротьби із хермесом використовують препарати Рогор або Антіо: напровесні, коли прокидаються після зими самки попелиці, обробіть ялицю розчином одного з цих препаратів із розрахунку 20 г на 10 л води. Ці інсектициди врятують ваше дерево і від інших шкідливих комах – ялицевої пагонової молі та ялицевої шишкової листовійки.

  Іноді у красуні ялиці хвоя починає жовтіти, а на пагонах утворюються іржаві подушки, і причина цього – грибкова хвороба іржа. Уражені гілки обрізають і спалюють разом з опалою хвоєю, зрізи обробляють садовим варом, а крону обприскують двовідсотковим розчином бордоської рідини. І уважно огляньте ділянку: таких рослин, як ясколка або зірочник, там, де ростуть хвойні, бути не повинно.

  Розмноження ялиці

  Як розмножити ялицю

  Видову ялицю розмножують насінням, яке заготовляють на самому початку дозрівання шишок, а декоративні різновиди живцюють.

  Розмноження ялиці живцями

  Живці для вкорінення завдовжки 5-8 см потрібно брати тільки з молодих дерев, причому це повинні бути однорічні пагони з однією (не двома – це важливо) верхівковою брунькою й обов’язково з п’ятою. Якщо ви хочете отримати живець із п’ятою, то його краще не різати, а різким рухом відривати із фрагментами кори та деревини більш дорослого пагона. Заготовлювати живці потрібно навесні, до початку сокоруху, похмурого ранку з північного боку середньої частини крони. Перед посадкою з п’ятки обережно видаляють задирки. Прослідкуйте, щоб кора на п’яті не відшаровувалася від деревини. Щоб уникнути надалі розвитку грибкових захворювань, живці протягом 6 годин витримують у двовідсотковому розчині фундазолу, каптану або в розчині марганцівки темно-рожевого кольору. Потім живці висаджують у суміш піску, перегною і листової землі в рівних частинах і накривають прозорим ковпаком. Для того, щоб живці швидше пустили коріння, бажано влаштувати нижній підігрів субстрату на 2-3 ºC вище кімнатної температури. Тримати живці потрібно у світлому, але не сонячному місці, влаштовуючи щоденне провітрювання. На зиму контейнер із живцями можна перенести до підвалу, а навесні його вже можна винести на свіже повітря. Вкорінюватися живці будуть довго – у ялиці спочатку наросте каллюс, і тільки на другий рік з’являться корені.

  Вирощування ялиці з насіння

  Зібрати насіння ялиці нелегко, оскільки шишки у дорослих дерев зріють високо, а як тільки дозрівають, крилате насіння з них відразу розлітається. Але якщо вам пощастило добути злегка недостиглу шишку, підсушіть її, вийміть насіння і зберігайте його до посіву в холодильнику або у підвалі при високій вологості – перед посадкою насіння ялиці потребує стратифікації. У квітні насіння висівають у грядку на глибину 2 см у ґрунт із піску і дерну та без поливання накривають плівкою, щоб уникнути утворення на поверхні ґрунту кірки і прискорити появу сходів. Коли за 3-4 тижні зійдуть паростки, починайте поливати, розпушувати і прополювати грядки. У першу зиму сіянці вкривають ялиновим гіллям. Наступного року можна висаджувати сіянець на постійне місце. Ялиця з насіння спочатку росте дуже повільно: за чотири роки вона досягає у висоту 30-40 см, оскільки розвиває в основному кореневу систему. Але потім зростання помітно прискорюється.

  Ялиця взимку

  Ялиця восени

  Ялиці, рекомендовані до посадки в середній смузі, переживають наші зими добре, проте молоді рослини потрібно обов’язково вкривати ялиновим гіллям, а пристовбурні кола замульчувати торфом або сухим листям шаром 10-12 см.

  Зимівля ялиці на дачі

  Дорослі рослини зимують без укриття, проте в кінці зими потрібно вкрити ялиці нетканим матеріалом, щоб захистити їх від весняного сонця – вони можуть сильно постраждати від його занадто яскравих у цю пору променів.

  Види і сорти ялиці

  Серед великої кількості видів і різновидів ялиць є рослини більш і менш затребувані в культурі. Пропонуємо вам знайомство з найпопулярнішими з них.

  Ялиця бальзамічна (Abies balsamea)

  у природі росте в Канаді та США, її ареал на півночі обмежується тундрою, а у гірській місцевості її можна зустріти на висоті від 1500 до 2000 м. Це тіньовитривала, морозостійка ялиця, яка, на жаль, не вирізняється довголіттям – живе вона не більше 200 років. Ялиця бальзамічна – дерево заввишки від 15 до 25 м із товщиною стовбура 50-70 см. Кора на молодих деревах гладка, попелясто-сірого кольору, на старших кора червонувато-коричнева, з тріщинками. Бруньки смолисті, зеленуваті з блідо-ліловим відтінком, яйцеподібні або кулясті. Хвоїнки, завдовжки від 15 до 30 мм, блискучі, темно-зелені з гирловими лініями уздовж усього листка, тупі або злегка виїмчасті на верхівці, не опадають протягом 4-7 років, при розтиранні вони виділяють приємний запах. Шишки овально-циліндричні, 5-10 см заввишки, 2-2,5 см завширшки, незрілі мають темно-фіолетовий відтінок, при дозріванні стають бурими, дуже смолистими. У культурі цей вид із 1697 року. Використовують ялицю бальзамічну в одиночних і невеликих групових посадках. Відомі форми:

  • Гудзон – карликова гірська ялиця з широкою кроною, дуже густими гілками і короткими численними пагонами. Хвоя теж коротка, широка і плоска, згори чорно-зелена, зі споду зеленувато-блакитна. У культурі з 1810 року;
  • Нана – висота ялиці не більше 50 см, крона заокруглена, діаметром до 2,5 м, гілки розлогі, горизонтальні, густі, хвоя коротка, густа, дуже темного зеленого кольору, зі споду жовто-зелена з двома біло-блакитними смугами. У культурі з 1850 року. Використовується для озеленення терас, дахів, кам’янистих садів.

  У культурі вирощуються ще такі форми ялиці бальзамічної, як сиза, срібляста, строката, колоноподібна, розпростерта і карликова.

  Ялиця корейська (Abies koreana)

  зростає в горах півдня Корейського півострова на висоті 1800 м, утворюючи чисті і змішані ліси. У молодому віці росте дуже повільно, зате з віком зростання прискорюється. Висота корейської ялиці близько 15 м, стовбур у діаметрі від 50 до 80 м, крона конусоподібна, кора у молодих дерев гладка, попеляста, іноді з пурпурним відтінком, у старих – каштанова з глибокими тріщинами. Бруньки трохи смолисті, майже круглі, хвоя густа, жорстка, хвоїнки шаблеподібно вигнуті, на верхівці з виїмкою, з верхнього боку темно-зелені, з нижнього начебто сріблясті від двох широких гирлових смужок. Шишки циліндричні, завдовжки 5-7 см, у діаметрі до 3 см, у молодому віці пурпурно-лілові. В Європу ялицю завезено в 1905 році. У декоративному відношенні цей красивий і зимостійкий вид із двоколірною хвоєю не має собі рівних. Саме посадку корейської ялиці було описано в цій статті, так само, як і догляд за корейською ялицею було покладено в основу підрозділу про догляд за рослинами роду ялиць. Різновиди ялиці корейської:

  • Блю Стандард – за характеристиками дуже схожий на вихідний вид, тільки шишки у нього темно-фіолетового кольору;
  • Бревіфолія – повільно зростаючий культивар з округлою щільною кроною, але з більш пухкою, ніж у вихідного виду, хвоєю, болотяно-зеленого кольору згори і білувато-сірою знизу. Шишки фіолетові, дрібні;
  • Пікколо – висота всього 30 см, крона розлога, горизонтальна, діаметром до півтора метрів у дорослої рослини. Хвоя, як у початкового виду.

  Ялиця кавказька, або ялиця Нордманна (Abies nordmanniana)

  є кавказьким ендеміком, оскільки зростає в природі тільки у Кавказьких горах. Це дерево заввишки до 60 м і з товщиною стовбура до 2 м, з густою, гіллястою низькоопущеною кроною вузько конічної форми з гострою верхівкою, яка у зрілому віці не так яскраво виражена. Кора гладка, блискуча, але з восьмидесятирічного віку на ній починають з’являтися глибокі тріщини. Бруньки яйцеподібні, майже без смоли. Хвоїнки завдовжки до 40 мм, завширшки до 2,5 мм, згори темно-зелені, зі споду з двома білими смугами, на вегетативних пагонах верхівки з виїмкою, на шишконосних м’яко загострені. Шишки, завдовжки до 20 см і діаметром до 5 см, зелені у молодому віці і темно-коричневі, смолисті в зрілому. Цей швидкозростаючий вид живе до 500 років. Відомі такі форми ялиці кавказької: прямостояча, плакуча, золотиста, золотистокінцева, білокінцева і сиза.

  Ялиця одноколірна (Abies concolor)

  – королева серед ялиць родом із півночі Мексики і південного заходу США, де її можна зустріти в каньйонах річок і на схилах гір на висоті від 2000 до 3000 м над рівнем моря. Це один з найбільш посухостійких видів, тривалість життя якого три з половиною сторіччя. Висота ялиці одноколірної від 40 до 60 м, товщина стовбура до 2 м, крона конусоподібної форми, замолоду досить густа, на старість стає набагато рідшою. Стара кора попелясто-сірого відтінку, груба, вся в тріщинах. Кулясті смолисті жовто-зелені бруньки досягають у діаметрі 5 см. Сизувато-зелені хвоїнки завдовжки до 7 см, завширшки до 3 мм, із виїмчастою заокругленою верхівкою мають гирлові лінії як згори, так і зі споду. Шишки овально-циліндричні, завдовжки до 14 і завширшки до 5 см, у незрілому віці пурпурові або зелені, у зрілому світло-коричневі. У культурі з 1831 року. Найефектніше виглядає ялиця восени на тлі жовтіючих модрин. Найбільш відомі декоративні форми:

  • ялиця Компакта – чагарниковий культивар карликових розмірів із розпростертими гілками і блакитною хвоєю. Іноді її називають Компакта Глаука;
  • Віолацеа – швидкозростаюче дерево заввишки до 8 м із широкою конусоподібною кроною і біло-блакитною довгою хвоєю. Вирізняється високою декоративністю і посухостійкістю.

  Ялиця сибірська (Abies sibirica)

  росте на північному сході Російської Федерації у нагір’ях і долинах річок. Цей тіньовитривалий зимостійкий вид охороняється державою. Ялиця сибірська є найвідомішим представником роду. Це дерево заввишки до 30 м із вузькою конусоподібною кроною. Гладка майже по всій довжині стовбура сіра кора в нижній частині розтріскується. Хвоїнки вузькі, м’які, блискучі, завдовжки до 3 см, темно-зеленого кольору зверху і з двома білими смужками знизу. Шишки прямостоячі, при дозріванні світло-бурі. Різновиди: блакитна, біла, строката, витончена та інші.

  Крім описаних нами, у культурі зустрічаються ялиці субальпійська, Фразера, цільнолиста, рівнолуската, Семенова, сахалінська, майра, витончена, кефаллінська чи грецька, висока, Віча, білокора (або бруньколуската), біла (або європейська) та арізонська.

  Властивості ялиці

  Ялиця – рослина особлива навіть серед хвойних. Її деревина не містить смолистих речовин, тому з неї роблять музичні інструменти і будують кораблі. Кора ялиці – сировина для цінного бальзаму, а хвоя і гілки – для ялицевої олії. З голок і кори готують відвар, що знижує кислотність шлунка, підвищує працездатність та імунітет, знімає зубний біль.

  Смола ялиці – гарний антисептик, застосовуваний у народній медицині для змащування ран, порізів, саден і виразок. Ранні переселенці до Америки і корінні її жителі широко використовували смолу ялиці, що має приємний смак, у лікувальних цілях: нею лікували бронхіти, кашель, біль у горлі і навіть сухоти, а також рак, дизентерію, отити, запалення слизової, деякі урогенітальні захворювання (наприклад, гонорею та вагінальні інфекції), цингу, ревматизм, болі в м’язах і суглобах.

  Медичні препарати із вмістом екстракту, в основі якого клітинний сік ялиці, використовують при лікуванні ревматизму, запальних процесів, інфекційних захворювань, хронічній та гострій серцевій недостатності. Вживання клітинного соку ялиці:

  • стимулює кровотворення;
  • зміцнює імунітет, відновлює захисну функцію організму;
  • має протизапальну дію при лікуванні легеневих хвороб;
  • служить профілактикою онкологічних і серцево-судинних захворювань;
  • перешкоджає розвитку гіпертонії;
  • покращує роботу видільних органів;
  • нормалізує роботу шлунка і кишківника;
  • поповнює нестачу вітамінів, мікро- і макроелементів в організмі;
  • захищає від впливу радіації;
  • знімає стрес, має антиоксидантну дію і підвищує опірність організму несприятливим факторам довкілля.

  У продаж сік ялиці надходить у вигляді фітококтейлів, які вже готові до вживання, і в натуральному вигляді – цю рідину можна вживати всередину тільки розведеною.

  Ефірна олія ялиці допомагає навіть у тих випадках, в яких безсилі різні хіміотерапевтичні препарати, наприклад, уповільнює і навіть призупиняє ріст ракових клітин. Олія потрапляє відразу в кров і збирається в осередку захворювання, минаючи органи травлення, а значить, не розкладаючись. Її бойовий компонент – камфора. Ялицева олія – універсальний засіб у медицині, що має бактерицидну, антисептичну, знеболюючу, протизапальну, загальнозміцнюючу, заспокійливу і тонізуючу дію. Її широко застосовують не тільки в медицині, а й у косметології для лікування вугрів, лишаїв, фурункульозу, зняття набряків, розгладження зморшок, усунення в’ялості шкіри, бородавок та інших шкірних проблем.

  Застосування ялиці й ліків із неї вимагає дотримання деяких правил: під час лікування необхідно відмовитися від вживання алкогольних напоїв, навіть слабких, оскільки алкоголь нівелює дію препаратів. Відмовтеся від прийому препаратів з ялиці, якщо ви виявили їхню незносність вашим організмом. Не можна лікуватися ялицею хворим на епілепсію, гастрит чи виразкову хворобу шлунка, які мають патологію нирок. Протипоказано це вагітним і годуючим жінкам, а також дітям. Неправильне застосування препаратів або порушення дозування може викликати алергічну реакцію. Якщо у вас виник свербіж, з’явилися набряки і червоні плями на шкірі, краще припинити прийом препарату. Якщо ви не знаєте, як відреагує організм на ялицю, проведіть тест: крапніть 10-15 крапель олії або соку на тильну сторону руки або ноги і ретельно втирайте в шкіру. Якщо протягом наступних двох-трьох днів алергія не проявиться, можете приймати препарат, проте обов’язково проконсультуйтеся з лікарем щодо дозування.