Розвиваємо критичне мислення: що таке таке сенкан і як його написати

Учителям під час роботи з дітьми важливо застосовувати технології розвитку критичного мислення. Критичне мислення дасть змогу школярам знаходити рішення типових і нестандартних задач у школі й повсякденному житті. Критичне мислення – це одна із м’яких навичок (soft skills), яка допоможе досягти успіхів у будь-якій сфері діяльності й побудувати успішну кар’єру.

У цій статті докладніше поговоримо про один із методів розвитку критичного мислення – сенкан.

Що таке сенкан?

Сенкан є однією зі стратегій розвитку критичного мислення. З допомогою цього методу можна спонукати людей:

• Міркувати над новою темою;
• Систематизувати щойно здобуті знання;
• Закріпити новий матеріал;
• Узагальнити знання з певної теми.

Сенкан – це вільний вірш без рими, який складається з п’яти рядків. Ця форма походить з Америки, але виникла під впливом хоку й танка, які є японськими жанрами. Під час роботи із цією технологією розвитку критичного мислення учні створюють лаконічні висловлювання з вивченої теми. Діти вміщують у невеликий вірш свої знання, почуття, емоції і асоціації, які стосуються нового матеріалу.

Перед тим, як скласти свій перший сенкан, необхідно вивчити його особливості і структуру:

1. У сенкані зазвичай 11–12 слів.
2. Перший рядок розкриває тему сенкану, описує певне поняття, про яке написаний вірш. Зазвичай це іменник, але іноді використовують і займенник.
3. У другому рядку потрібно дібрати два прикметники, які мають охарактеризувати слово (іменник чи займенник) із першого рядка.
4. Третій рядок сенкана – це три дієслова. Вони вказують на те, що робить іменник (займенник) або на те, що з ним відбувається.
5. Четвертий рядок – це вислів, у якому розкривається ставлення автора вірша до іменника (займенника). Вислів зазвичай складається із чотирьох слів. Іноді може бути у формі звертання чи запитання.
6. У п’ятому рядку автор має висловити власні почуття щодо іменника (займенника). Це має бути одне або два слова.

У сенкані можуть бути прийменники, вигуки, частки, сполучники в будь-якому рядку. Складання сенканів дає змогу школярам набути або покращити такі уміння:

• Аналітичний підхід до сприйняття нової інформації (учні аналізують, порівнюють, роблять висновки, а не просто відтворюють вивчені поняття);
• Синтез нових знань (учні більш глибоко вивчають тему, виокремлюють та об’єднують ключові ознаки нового поняття);
• Розвиток усного й письмового мовлення (учні чітко, лвконічно й осмислено формують і висловлюють думки).

Сенкан може доповнювати будь-яку із частин уроку і виконувати у кожній із них різні функції. Ознайомтеся з таблицею.

Етап ознайомлення з новим матеріалом

Учні пишуть сенкан на основі відомої їм інформації. Учитель має змогу дізнатися рівень знань учнів із певної теми й адаптувати матеріал для кращого засвоєння.

Етап осмислення нового матеріалу

Учитель оцінює якість сприйняття учнями нової теми. Сенкан у цій частині уроку дає змогу учням змінити діяльність, емоційно перезавантажитися і в подальшому збільшити продуктивність.

З допомогою сенкану учні закріплюють вивчений матеріал. Учитель може оцінити рівень розуміння вивченої теми.

Сенкан є універсальним прийомом, тому його доречно використовувати не тільки під час вивчення гуманітарних дисциплін, а на будь-якому уроці чи на виховному позакласному заході. Також цей різновид роботи не має вікових обмежень, з ним впораються і учні молодших класів, і старшокласники.

Читайте також: Навчаємося граючи. Що таке гейміфікація

Як скласти сенкан?

Сенкан – це нескладна форма, з неї легко й цікаво працювати, тому не варто боятися складати сенкани. Не може бути помилок у висловленні власних почуттів, але може бути неправильне розуміння поняття.

Ознайомтеся з корисними порадами, які допоможуть скласти сенкан для узагальнення знань зі щойно вивченої теми:

• Визначте головну ідею або ключове поняття, яке розглядалося на уроці;
• Спробуйте сформулювати свої думки щодо нового матеріалу;
• Охарактеризуйте поняття з допомогою прикметників, дієслів та кількох асоціації, які виникають у вас після ознайомлення з певною темою;
• Не бійтеся підійти творчо до цього різновиду роботи, ви обов’язково впораєтеся;
• Після складання сенкану подумайте, чи вийшло у вас узагальнити знання з нової теми і краще запам’ятати матеріал.

Сенкан як різновид роботи на уроці є ефективним методом розвитку критичного мислення. Тому вчителям важливо регулярно його вводити в план заняття, а школярам якнайбільше практикуватися і складати сенкани з різних тем.

Також ефективними технологіями для розвитку soft skills учнів є асоціативний кущ, кошик ідей, мозковий штурм, концептуальна таблиця, шкала думок, метод 6W. Якщо ви хочете цікаво вивчати шкільний матеріал, творчо підходити до виконання різних видів занять, варто звернутися по допомогу до професійного репетитора.

Викладач врахує ваші побажання щодо вивчення предмету, визнать мету занять і ваші уподобання, щоб на основі отриманої інформації розробити індивідуальний план роботи. Знайти репетитора з будь-якої шкільної чи факультативної дисципліни можна на сайті BUKI.

Читайте також: Єдина школа: навіщо впровадили цю систему та як їй користуватися

Сенкан: приклади

Сенкан дає змогу творчо переосмислити нову тему чи поняття через створення малої віршованої форми. Для наочності і кращого розуміння цього прийму варто ознайомитися з кількома цікавими прикладами сенкану.

Сенкан про людину

Друг усього живого на планеті

Сенкан про людину можна писати на уроках розвитку зв’язного мовлення, природознавства, правознавства.

Сенкан до слова «козак»

Охороняє, оберігає, захищає

Любить Україну як рідну матір

Козаки – це вільні воїни-захисники, чесні й порядні люди, захисники української нації. До нещодавна так називали історичних постатей, але зараз це поняття знову увійшло в активний вжиток. Козаками називали воїнів-сучасників, які боронять українську землю від загарбників.

Сенкан до слова «життя»

Є найвищою соціальною цінністю

Життя в кожної людини асоціюється з різними поняттями та подіями, тому сенкан до цього слова буде відрізнятися в кожного учня.

Сенкан про дощ

Створює калюжі для дитячих веселощів

Скласти сенкан про дощ діти можуть на уроках української мови й літератури, природознавства.

Сенкан до слова «Україна»

Каштани на вулицях рідного міста

Україна – це країна в центрі Європі, але для її громадян вона є Батьківщиною, яка асоціюється з дитинством, рідними та близькими серцю пейзажами, вулицями, будинками. Україна в кожного українця викликає різні почуття і спогади, тому сенкан про Україну в кожного учня буде різним, але обов’язково – зворушливим.

Сенкан про сім’ю

Підтримує, допомагає, оберігає

Сенкан про сім’ю учні можуть складати на уроках зв’язного мовлення або на виховних позакласних заходах.

Сенкан до слова «математика»

Навчає, доводить, переконує

Математика – це точна наука

Сенкан до слова «математика» школярі можуть складати під час перших уроків із цієї дисципліни, щоб краще засвоїти особливості цієї науки.

Сенкан до слова «функція»

Вивчаємо, будуємо, досліджуємо

Показує зв’язок між змінними

Функція – це залежність між змінними х та у, у якій кожному значенню х відповідає єдине значення змінної у. Функція – математичне поняття, тому сенкани учнів будуть схожими, адже це чітке визначення, у якого немає багато трактувань.

Сенкан до слова «хімія»

Відкриває невідомий світ речовин

Хімія – це наука і шкільна дисципліна, яку учні починають вивчати в 7 класі. Сенкан на таку тему доречно запропонувати скласти учням після перших ознайомчих уроків.

Сенкан до слова «вода»

Незамінна в усіх природних процесах

Вода – це хімічна прозора речовина, яка в нормальних умовах не має запаху, смаку й кольору. Із цим поняттям учні можуть складати чимало варіантів сенканів, проте в таких точних наукових поняттях можливі помилки, тому школярам потрібно бути уважними.

Розум і віра: два шляхи пізнання істини

Щоби зрозуміти причини поділів, від яких страждають як суспільство, так і Церква, треба заглибитись у причини їх виникнення.

Є два шляхи пізнання істини, особливо потрібні нам у ці важкі часи.

Розум

Один зі способів дізнатися відповідь на запитання — це з’ясувати її самостійно. Те саме стосується всієї нашої реальності. Одним із двох способів людської істоти пізнати правду про реальність є її розум, який спирається на докази й логіку. Докази — це щось конкретне, що піддається спостереженню чи може бути підраховане (у криміналістиці це відбитки пальців або аналіз ДНК). Логіка — це збір доказів таким чином, щоб це створювало сенс і давало підстави для висновку (у криміналістиці це умовивід «Це зробив дворецький, бо…»).

Розум діє через здоровий глузд, практичні вміння (наприклад, робота електромонтера) і теоретичні знання (розуміння, як саме працює електрика). Коли людина правильно використовує свій розум, вона отримує об’єктивну істину — думки, що відповідають дійсності або наближені до неї.

Віра

Інший спосіб дізнатися відповідь на своє запитання — поставити його тому, хто знає більше, ніж ви. Є речі, які лише Бог може показати або відкрити нам. Віра — це прийняття Божого Одкровення, бо якщо ми його не приймаємо, це означає, що ми не маємо віри. Віра в Боже Одкровення — це ще один з основних засобів, завдяки яким люди дізнаються правду про реальність.

Так само як ми знаємо відповідь після того, як нам її дали, ми знаємо реальність після того, як Бог нам її відкриває. Віра в Боже Одкровення — це і є саме знання. Коли ми кажемо «Вірую в єдиного Бога», це означає «Я вірю, що існує лише один Бог, бо сам Бог відкрив нам, що Він — єдиний». Коли люди мають справжню віру, вони мають об’єктивну істину.

Бог відкрив нам правду не лише про себе, а й про віру, яку ми повинні мати. Віра — це не переконаність у речах, які на цей момент ми вважаємо важливим. Віра — це не сприйняття Одкровення лише тією мірою, якою ми вважаємо за потрібне. Ісус Христос, Син Божий, заснував вчення Католицької Церкви під проводом єпископів із Папою на чолі, щоб пояснити як Боже Одкровення, так і віру, якої Він хоче від нас. Ці роз’яснення містяться у доктрині Церкви (а не в особистих думках чи персональних судженнях Папи та єпископів).

Правильний зв’язок між вірою і розумом

Розум — це знання, що походять від людей. Віра — це знання від Бога. Розум — це всі знання, що НЕ походять від віри, а віра — знання, що не походять від розуму. Як казав святий Йоан Павло ІІ: «Віра і розум — це два крила, на яких дух піднімається до істини».

Розум і віра у їхньому правильному розумінні не суперечать одне одному. Людина, яка цінує віру, може і повинна цінувати також розум (наприклад, науку). Людина, яка цінує розум, повинна шанувати віру. Прикладів не бракує: Католицька Церква створила університети, першим із яких став Болонський університет у 1088 році; першу безкоштовну бібліотеку побудував кардинал Федеріґо Борромео у 1609-му. Католики відігравали ключову роль у розвитку науки. Саме тому, що розум і віра гармонійні за своєю суттю, у католицьких школах викладають не лише релігію і теологію.

Стійка сила поезії, парадоксу і притчі свідчить про те, що самого розуму замало для розуміння реальності. Віра дає знання, що виходять за межі можливостей розуму. Бог дає нам знання, яких людина не здатна здобути самостійно. Віра може бути надраціональною чи позараціональною, але вона не є антираціональною. Католицька віра — не сліпа; це не віра Тертуліана, який сказав: «Вірую, бо абсурдно». Вона не вимагає відмови від розуму. Коли на Месі ми кажемо «Вірую в єдиного Бога», це не означає, що ми перестаємо вірити у фізику, біологію та хімію.

Звісно, є люди, що ставляться до своєї невіри нерозумно. Розум не здатний переконати когось, хто спирається на самі лише емоції. Є багато причин того, чому люди бунтують проти віри: може, вони ненавидять своїх віруючих батьків; може, не здатні забути образи з боку якогось католика; може, вони страждають від депресії чи травми або не хочуть відмовлятися від розпусного життя. А можливо, вони просто не бажають визнати, що віруючий може бути мудрішим від них самих.

Віра не замінює розуму. Навіть із вірою ми повинні знати щось про фінанси, ведення господарства, міжособистісне спілкування чи кар’єру, адже Бог не навчає нас, як треба утримувати дім. Але віра задає контекст і параметри для всього іншого, вона забезпечує рівновагу між речами і не дозволяє їм стати над міру важливими.

Модернізм і постмодернізм

Модернізм почався в епоху так званого Просвітництва і простежується до Рене Декарта. Модернізм ставить розум над вірою і поділяє певні речі на суб’єктивні чи об’єктивні, причому в цьому питанні модерністи не погоджуються між собою. Наприклад, Карл Маркс вважав мораль суб’єктивною, а Девід Юм — об’єктивною; при цьому вони обидва вважали науку об’єктивною, а традиційну релігію — об’єктивно хибною.

Постмодернізм, як зрозуміло з назви, є новішим і простежується до Фрідріха Ніцше. Постмодернізм вважає все, включно з математичними науками, абсолютно суб’єктивним. Істина постмодерністів відповідає власним емоціям чи бажанням індивіда, і може стосуватися питань моралі, Бога, сексуальності та будь-чого іншого. Те, що для людини правильно, залежить від того, чого вона хоче чи як почувається. Для постмодерністів не має значення, наскільки різні цінності й переконання суперечать одне одному. Етика постмодернізму — це нарцисизм, ніцшеанська «воля до влади». Будь-яка мета виправдовує засоби; людина може робити все, що вважає благом для себе, оскільки немає дій, які є злими у своїй суті.

Плодом модернізму та постмодернізму є ідеологія неомарксизму, стрімке зростання якого можна помітити зараз у суспільстві на тлі одержимості сучасних еліт «соціальною справедливістю». Неомарксисти користуються будь-якими методами для того, щоб надати своїм словам сили і зробити їх переконливими. Іноді вони говорять як модерністи, іноді — як постмодерністи, іноді навіть як віруючі люди. Якщо це усвідомити, стає видно, що, хоч як це сумно, багато таких людей сьогодні почуваються цілком комфортно в ієрархії Церкви.

Бути католиком

Для більшості людей цілком очевидно, що є католицька мораль і католицькі способи дії. Менш очевидно, але більш важливо — зрозуміти, що є також католицький спосіб мислення, який користується вірою та розумом у повному обсязі. Думати як католик — це мислити цілісно. Нам потрібно уникати як фідеїзму, що недооцінює розум, так і раціоналізму, що недооцінює віру.

Католицький спосіб мислення — це не спосіб мислення якогось окремого католика, бо будь-хто, навіть священник чи єпископ, може думати, що мислить як католик, хоча насправді це не так. Можна також діяти як католик, не думаючи у католицький спосіб про цю дію: наприклад, приймати Причастя, не вважаючи освячену Гостію Тілом Христовим. Католицький спосіб дії має у собі набагато більше сенсу, якщо під ним є підґрунтя у вигляді католицького мислення. Тому справжня єдність як у суспільстві, так і в Церкві можлива лише тоді, коли віра і розум перебувають у гармонійних стосунках між собою.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.