Асканійська тонкорунна порода овець

Аскані́йська тонкору́нна поро́да ове́ць — група особин овець вовно-м’ясного напряму з однорідною мериносовою вовною.

Зміст

Історична довідка

Виведена 1925–1934 в Інституті сільськогосподарської гібридизації і акліматизації тварин «Асканія-Нова» (тепер Інститут тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» — Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства) академіком М. Ф. Івановим. Асканійська тонкорунна порода овець є першою вітчизняною породою мериносових (див. Меринос) овець. Створена в специфічних умовах степу. Вихідний матеріал — місцеві тонкорунні матки (з господарств родини Фальц-Фейнів), акліматизовані (див. Акліматизація) та поліпшені в типах негретті, інфантадо, рамбульє, частково й мозаєвські, на яких використовували баранів породи американський рамбульє. 1934 затверджена з назвою «асканійський тип рамбульє». 1949 перейменована на асканійську тонкорунну породу.

Характеристика

Загальні особливості

Вівці асканійської тонкорунної породи мають міцну конституцію, високий зріст, активні. Середня жива маса баранів становить 110–120 кг (максимальна — 183 кг); вівцематок — 60–65 кг (максимальна — 105 кг).

Продуктивність

Вовна в асканійської тонкорунної вівці густа, типова камвольна, довга (7,5–9 см), 64–60 якості. Вихід чистого волокна становить 42–45 %. Настриг вовни баранів — 12–14 кг, вівцематок — 5,5–6 кг. Якість жиропоту висока. Плідність і особливості розвитку молодняку Вівцематки мають високу молочність і плодючість (130–140 ягнят на 100 маток). Молодняк вирізняється задовільною інтенсивністю росту й розвитком м’ясних якостей.

Структура породи

Основу сучасної асканійської тонкорунної породи становить таврійський внутрішньопородний тип, який створено за участі австралійських мериносів та затверджено 1993. Вівці таврійського типу мають міцну конституцію, високий генетичний потенціал вовнової та м’ясної продуктивності, добре пристосовані до природно-кліматичних умов півдня України. Жива маса дорослих баранів — 125 кг, ремонтних баранів — 80–90 кг, вівцематок — 65 кг, ярок у віці 14–15 місяців — 45–63 кг. Настриг митої вовни в дорослих баранів — 6–10 кг, ремонтних баранів — 5,0–6,0 кг, у вівцематок — 3,2–4,0 кг, ярок — 3,5–4,2 кг, при виході митого волокна — 52–58 %. Довжина вовни в баранів — 10–12 см, у вівцематок — 9–10 см, у ремонтних баранів і ярок — 12–15 см, діаметр волокон — 20–24 мкм. Плодючість вівцематок за першим ягнінням становить 105–110 %, за наступним — 130–140 % і більше. Вовна овець таврійського типу густіша, однакового діаметра волокон (20–24 мкм). Шкіра тонка, щільна й мало зажирена. Сальні залози й потові залози дрібніші, що впливає на зменшення кількості та підвищення захисних якостей жиропоту (зміну його кольору на білий, світлий, світло-кремовий), підвищення виходу й настригу чистого волокна. Тварини мають достатню скоростиглість, високу плодючість, найбільшу серед тонкорунних порід живу масу. Вони перспективні для інтенсивного виробництва ягнятини й молодої баранини. Після посиленої відгодівлі баранці в 6–6,5 місяців досягають живої маси 42–45 кг при середньодобових приростах 173–201 г та витраті на одиницю живої маси 5,8–6,0 кормових одиниць. Це дає змогу отримувати тушки ягнят масою 18,5–21,5 кг при забійному виході 43–47 %.

Асканійська тонкорунна порода овець в Україні

Вівці асканійської тонкорунної породи поширені в Херсонській, Полтавській, Миколаївській, Запорізькій, Кіровоградській, Дніпропетровській та Луганській областях.

Значення

Завдяки високим племінним і продуктивним якостям порода мала значний вплив на розвиток тонкорунного вівчарства в Україні та поза її межами.

Додатково

Провідні господарства з племінної роботи:

• державне підприємство «Дослідне господарство “Асканійське”» Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України (Каховський район Херсонської області);
• державне підприємство «Дослідне господарство Інституту тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова “Асканія-Нова” — Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства» (Чаплинський район Херсонської області)

Світовий рекорд настригу вовни (30,6 кг) з барана (жива маса становила 135 кг) встановлено 1957 в Херсонській області (радгосп «Червоний чабан»).

Література

1. Летучев К. П. Асканійська порода овець. Київ : Урожай, 1991. 176 с.
2. Мусієнко Ю. С., Даніленко Г. К., Кущенко П. Т. Таврійський внутріпородний тип асканійських тонкорунних овець // Вівчарство. 1995. № 28. С. 9–17.
3. Даниленко Г. К., Болотова Т. Г., Крилова О. М. Результати удосконалення і розведення асканійської тонкорунної породи за 70 років // Державна книга племінних овець асканійської тонкорунної породи (таврійський внутріпородний тип). 2006. Т. 1. С. 7–14.
4. Іовенко В. М., Болотова Т. Г., Крилова О. М. та ін. До 75-річчя асканійської тонкорунної породи овець // Вівчарство. 2009. № 35. С. 3–14.
5. Крилова О., Заруба К. Асканійська тонкорунна порода овець, таврійський внутріпородний тип // Тваринництво України. 2012. № 8. С. 43–45.
6. Яковчук Г. О., Скрепець К. В. Особливості генетичної структури популяцій овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи // Вівчарство та козівництво. 2018. Вип. 3. С. 156–168.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Заруба К. В. Асканійська тонкорунна порода овець // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Асканійська тонкорунна порода овець (дата звернення: 21.02.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.02.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Вівчарство

Вишукана краса і гігієнічна бездоганність виробів з вовни, каракулю, хутра і шкіри овець, неперевершені смакові, ароматичні і дієтичні якості відмінної баранини і сиру з овечого молока, естетична гармонійність поведінки, зовнішніх форм і розміру тварин, широка різноманітність продуктивних можливостей і адаптивних здатностей овець зробили вівчарство невід’ємною частиною світового матеріального виробництва. В усьому світі спостерігається поступове зростання чисельності овець (близько 1,2 млрд. гол.), виробництво немитої (3,04 млн. т) і чистої (1,85 млн. т) вовни, баранини (9,8 млн. т), молока (10,1 млн. т), каракулю (10 млн. шкурок). Майже всі країни світу мають овець, але не скрізь добре розвинено вівчарство. За чисельністю поголів’я і загальними виробничими показниками першість посідають Австралія, Нова Зеландія, Англія, Росія, Аргентина. Україна має відмінну племінну (породну) базу всіх виробничих напрямків світового вівчарства. Це батьківщина історичної традиції культури вівчарства Східної Європи. Але нині ця галузь в Україні на межі загибелі. Поголів’я овець скоротилося з 9 до 1 млн. Внаслідок розвалу економіки держави в цілому майже не працюють підприємства з переробки вовни. Ціни на сировину низькі, попит на вовну та вироби з неї задовольняють за демпінговими цінами імпорту. Це не шлях до майбутнього. Навіть у багатьох економічно розвинених країнах (Англії, Італії, Франції, Іспанії) в останні роки поголів’я овець зросло на 14-318 %. В Україні теж має бути високорозвинене вівчарство сучасного світового рівня. Вівчарство як галузь тваринництва і система знань про виробництво продукції овець має три структурних компоненти: продукцію, селекцію і технологію.

Породи овець

Продуктивні особливості. Тільки у тонкорунних овець вовна складається з самого пуху, тонина вовни до 25 мкм включно (60, 64, 70 і 80 якості), найвища вирівняність вовнового покриву за тониною, найвища густота і жироггітність вовни, найдосконаліша штапельна будова руна, неперевершений характер звивистості штапелю, найкраща оброслість тварин рунною вовною. Лише тонкорунні вівці мають типову складчастість шкіри, найвищі настриги немитої вовни, порівняно невисокі та середні показники живої маси, скоростиглості, довжини вовни, процента виходу чистого волокна. Загальна кількість тонкорунних порід овець – 65, у т. ч в Україні – 4 (найбільш поширені – дві). Виробничі напрями тонкорунного вівчарства – вовновий (австралійський меринос – найкраща порода у світі, аргентинський меринос, грозненьська, ставропольська та ін.), вовново-м’ясний (асканійська, алтайська, кавказька, американський рамбульє і т. ін.), м’ясо-вовновий (прекос, мерино-фляйш, полварс).

Асканійська порода

Асканійську породу створено у 1925-1934 рр. в Асканії-Нова на основі схрещування місцевих тонкорунних овець (акліматизованих і поліпшених німецьких електоралей, негретті та електораль х негретті) з американським рамбульє. У 1981- 1992 рр. шляхом селекції і застосування ввідного схрещування з австралійськими мериносами створено таврійський внутрішньопородний тип асканій-ських тонкорунних овець. Області районованого розведення – Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Миколаївська, Кіровоградська, Луганська. Становить близько 35 % загальної кількості овець в Україні. Кращі племзаводи – “Червоний чабан” і “Асканія-Нова” Херсонської, “Атманайський” Запорізької областей. Настриги чистої вовни по заводських стадах- 3,1-3,5 кг.

Жива маса баранів-плідників досягає 115-125 кг, вівцематок – 55-65 кг, настриг немитої вовни відповідно 14-16 і 6-7 кг, вихід чистого волокна – 55-60 і 50-55 %, настриг чистої вовни – 8-10 і 3-3,5 кг, довжина вовни – 10-11 і 9-10 см. Барани – рогаті, матки – комолії. Жива маса ягнят при відлученні у 4 міс. – 27-29 кг, молодняка у річному віці – 70-75 % маси дорослих тварин.