Лідокаїн – місцево анестезуючий засіб. Місцево анестезуюча дія зумовлена стабілізацією нейрональної мембрани за рахунок зниження її проникливості для іонів натрію, що перешкоджає виникненню потенціалу дії і проведенню нервових імпульсів.
Лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн) — лікарський засіб, місцевий анестетик і серцевий депресант, котрий використовують як антиаритмічний засіб. Володіє інтенсивнішою дією і тривалішим ефектом, ніж новокаїн, але тривалість його дії коротша, ніж у бупівакаїну або прілокаїну.
Гуанадрель, гуанетидин, мекаміламін, триметафан — при комбінованому застосуванні для спінальної і епідуральної анестезії підвищується ризик вираженої артеріальної гіпотензії і брадикардії. β-адреноблокатори уповільнюють метаболізм лідокаїну у печінці, посилюють ефекти лідокаїну (у т. ч.
Лідокаїн: застосування 10% р-ну для ін'єкцій/інфузій Лідокаїн в формі 10% р-ну для ін'єкцій — антиаритмічний засіб (інструкція МОЗ України). Рекомендується застосовувати в дозі 1 мг/кг маси тіла при рефрактерній шлуночковій фібриляції/шлуночковій тахікардії в разі, коли аміодарон недоступний (Берман М.
Швидко гідролізується у слабколужному середовищі тканин і після короткого латентного періоду діє протягом 1–1,5 години. Анестезуюча дія лідокаїну в 2–6 разів сильніша, ніж прокаїну. При запаленні анестезуюча активність знижується.
Р-ни лідокаїну низькій концентрації (0,05–0,5%) застосовуються для інфільтративної анестезії при деяких операціях і маніпуляціях в хірургічній, стоматологічній, офтальмологічній та отоларингологічній практиці (інструкція МОЗ України). При цьому в тканини можна вводити досить …