Артроз кульшового суглоба – лікування, симптоми, ступеня

Остеоартроз кульшового суглоба – це прогресуюче дистрофично-дегенеративне захворювання. Найчастіше воно розвивається в літньому віці, при виникненні провокуючих факторів – інфекційних, незапальних захворювань суглоба, травм, генетичної схильності, викривленням хребта. Коксартроз – інша назва артрозу кульшового суглоба, лікування якого дуже складне, тривале, спочатку консервативне, потім хірургічне. Основним симптомом хвороби є больові відчуття, обмеження руху, при пізніх стадіях відбувається вкорочення хворої кінцівки, атрофія стегнових м’язів.

Причини виникнення артрозу кульшового суглоба

Саме захворювання у спадок не передається, але такі провокуючі його розвиток особливості, як слабкість тканин хрящів, різні порушення обміну речовин, генетичні особливості будови скелета можуть передаватися від батьків до дітей. Тому ризик розвитку артрозу суглобів при наявності цього захворювання у найближчих родичів, підвищується.

Однак основними причинами виникнення артрозу кульшового суглоба вважаються супутні його розвитку захворювання:

• Хвороба Пертеса – порушення кровопостачання і живлення головки стегнової кістки і в цілому кульшового суглоба, розвивається в дитинстві, частіше у хлопчиків
• Вроджений вивих стегна, дисплазія кульшового суглоба
• Травми – перелом шийки стегна, вивихи, переломи тазу
• Некроз голівки стегна
• Запальні, інфекційний процеси в тазостегновому суглобі (ревматоїдний артрит, гнійний артрит, туберкульоз кульшового суглоба)

Оскільки захворювання розвивається повільно, може бути як одностороннім, так і двостороннім, при артрозі кульшового суглоба, лікування і симптоми залежать від багатьох факторів, які сприяли його виникненню:

• Наявність супутніх захворювань хребта – сколіоз, кіфоз, остеохондроз тощо, плоскостопість, артроз колінного суглоба (див. симптоми артрозу колінного суглоба).
• Гормональні зміни в організмі, порушення кровообігу
• Надмірне навантаження на тазостегнові суглоби – спорт, важка фізична праця, надмірна вага
• Малорухливий спосіб життя в комплексі з ожирінням
• Вік – в літньому і старечому віці ризик розвитку артрозу значно зростає

Основними методами діагностики є МРТ і КТ, рентгенографія. Дані МРТ дають більш точну картину стану м’яких тканин, а КТ – патологію кісткових тканин, також враховуються клінічні ознаки і симптоми артрозу кульшового суглоба. Дуже важливо встановити не тільки наявність патології, але і ступінь артрозу, і причини його виникнення.

Приміром, якщо на знімках зміни стосуються проксимального відділу стегна, то це наслідок хвороби Пертеса, якщо збільшується шийково-діафізарний кут і помітно сплощення вертлужної западини – це дисплазія кульшового суглоба. Про травми також можна дізнатися з рентгенологічних знімків.

В останні роки ситуація з туберкульозом в країні носить масштаб епідемії, причому, зростає число і його позалегеневих проявів, зокрема кісткового туберкульозу кульшового суглоба. Діагностика цього страшного захворювання досить утруднена і іноді початок захворювання носить стертий характер, проявляючись як інші захворювання опорно-рухової системи. Прийнято вважати, що симптоми і прояви туберкульозу кульшового суглоба завжди стрімкі, але нерідкі випадки, коли туберкульозний процес триває роками, а діагностичні ознаки на КТ і МРТ не завжди дають точну характеристику процесу і часто ознаки туберкульозу спочатку не виявляються, а видні на знімках вже в запущених випадках, важких стадіях руйнування суглоба.

Ситуація в країні затьмарюється тим, що вузьких фахівців, які знають всі прояви позалегеневих форм туберкульозу практично немає, а рентгенографія не завжди дає 100% виключення туберкульозного характеру запального процесу і людина може роками страждати і лікуватися не від того захворювання, адже при туберкульозі потрібно інше, специфічне лікування і чим раніше, тим краще.

При кістковому туберкульозі суглобу необхідний повний спокій, категорично не можна використовувати розігріваючі процедури, використовувати зігріваючі креми, ніякі фізіотерапевтичні процедури, а також гімнастика і масаж, мануальна терапія категорично протипоказані.

Тому у разі, якщо при артрозі кульшового суглоба лікування цими терапевтичними засобами раптом дають різке погіршення, запальні зміни в аналізі крові (лейкоцитоз, підвищена ШОЕ), прогресування процесу руйнування суглоба – потрібен перегляд діагнозу на користь туберкульозного процесу, навіть при відсутності рентгенологічного підтвердження туберкульозу.

Симптоми 1 2 3 ступеня артрозу кульшового суглоба

Основними проявами артрозу тазостегнових суглобів, симптомами захворювання вважаються наступні:

• Самим головним і постійним є сильний, постійний біль в паху, в стегні, в колінному суглобі, іноді іррадіюючі болі в ногу, в пахову область
• Скутість рухів, обмеження рухливості суглоба
• Обмеження відведення ураженої ноги в бік
• У важких випадках кульгавість, порушення ходи, вкорочення ноги, атрофія стегнових м’язів

1 ступінь артрозу кульшового суглоба:

На цій стадії захворювання людина відчуває біль тільки при і після фізичного навантаження, від тривалого бігу або ходьби, при цьому болить в основному сам суглоб, дуже рідко біль віддає в стегно або коліно. Також при цьому хода у людини звичайна, кульгавості не спостерігається, м’язи стегна не атрофовані. При діагностиці на знімках спостерігаються кісткові розростання, які розташовуються навколо внутрішнього і зовнішнього краю кульшової западини, інших патологічних порушень в шийці і голівці стегнової кістки не спостерігається.

2 ступінь артрозу:

При артрозі 2 ступеня кульшового суглоба, симптоми стають значними і болі вже набувають більш постійний і інтенсивний характер, і в стані спокою і при русі, і віддають в пах, і в стегно, при навантаженні пацієнт вже накульгує. Також спостерігається обмеження відведення стегна, обсяг рухів стегна знижується. На знімках звуження щілини стає наполовину від норми, кісткові розростання виявляються і на зовнішньому, і на внутрішньому краї, головка кістки стегна починає збільшуватися, деформуватися і зміщуватися вгору, краї її стають нерівними.

3 ступінь артрозу кульшового суглоба:

При цій стадії захворювання болі носять болісний постійний характер, і вдень, і вночі, пацієнту стає важко пересуватися самостійно, тому використовується тростина або милиці, обсяг руху суглоба сильно обмежений, атрофуються м’язи гомілки, стегна і сідниці. Відбувається вкорочення ноги і людина змушена нахиляти тіло при ходьбі в бік хворої ноги. Від зміщення центру тяжіння збільшується навантаження на ушкоджений суглоб. На рентгенівських знімках виявляються множинні кісткові розростання, розширюється головка стегна і значно звужується суглобова щілина.

Як лікувати артроз кульшового суглоба?

Щоб уникнути оперативного втручання, дуже важливо вчасно встановити правильний діагноз, диференціювати артроз від інших захворювань опорно-рухового апарату – туберкульозу кульшового суглоба, реактивного артриту, вертельного бурситу та ін. При 1 і 2 ступені артрозу лікування слід проводити комплексно, консервативними, медикаментозними засобами, за допомогою мануальної терапії, лікувального масажу, лікувальної гімнастики, але тільки під контролем кваліфікованого ортопеда. Комбінація всіх лікувальних заходів повинна вирішити відразу кілька завдань:

Скоротити біль

Для цього сьогодні існує величезний вибір різних НПЗЗ – нестероїдних протизапальних засобів, які хоч і знімають больові відчуття, але не впливають на розвиток захворювання, вони не можуть зупинити процес руйнування хрящової тканини. Вони володіють рядом серйозних побічних ефектів, тривалий прийом яких також неприпустимий і з причини того, що ці засоби впливають на синтез протеогліканів, сприяючи зневоднення хрящової тканини, що тільки погіршує стан. Звичайно, терпіти біль неприпустимо, але і використовувати знеболюючі засоби слід з обережністю, під контролем лікаря, лише в періоди загострення хвороби.

До НПЗЗ відносять: Целебрекс, Аркоксія, Тексамен, Найз, Нимулід, Нимика, Налгезін, Моваліс, Мелоксикам Артрозан, Кетанов, Кеторолак, Кетарол, Артрозилен, Кетонал, Биструмкапс, Флексен, Бурану, Ібупрофен, Фаспик, Нурофен, Вольтарен, Диклофенак, Ортофен, Диклак. (див. повний список, побічні дії і протипоказання всіх НПЗЗ у нашій статті уколи від болю в спині).

Такі місцеві засоби для лікування деформуючого артрозу кульшового суглоба, як зігріваючі мазі не є препаратами вираженого терапевтичного ефекту, але вони зменшують біль, діючи, як відволікаючі засоби і частково знімають спазм м’язів, до таких засобів відносять – Гевкамен, Еспол, Меновазин, Никофлекс-крем.

Забезпечити найкраще харчування для хрящової тканини і активізувати кровообіг

Хондропротектори, такі, як глюкозамін і хондроїтинсульфат є важливими лікарськими препаратами, здатними поліпшити стан хрящової тканини, але лише на ранніх стадіях захворювання. Повний опис цих ліків в таблетках, ін’єкціях, кремах, з середніми цінами та курсами лікування у статті артроз колінного суглоба, лікування. Щоб покращити кровообіг, зменшити спазм дрібних судин зазвичай рекомендуються судинорозширювальні препарати – Стугерон (100 грн), Цинаризин (20 грн), Агапурин (150-200 грн), Трентал (160 -1000 грн), Вазонид Ретард (300 грн), Пентоксифілін (60 грн), Ксантинолу нікотинат (170-200 грн).

Тільки за суворими показаннями можуть призначатися міорелаксанти – засоби, що сприяють розслабленню м’язів, такі як Тизанідин – Сирдалуд, Тізалуд, Тизанил, а також Толперизон – Мідокалм. Їх використання може надавати і позитивну дію, і негативну, розслаблення м’язів, з одного боку, зменшує біль, покращує кровообіг, але з іншого – спазм і напруга м’язів – є захисна реакція організму і знімаючи її можна тільки прискорити руйнування тканин суглоба.

Внутрішньосуглобові ін’єкції

Ці процедури слід проводити з особливою обережністю, особливо при застосуванні гормональних засобів – Кенолога, Метипреда, Гидрокартизону. Гормональні препарати знімають біль і запалення, але мають виражену імунодепресивну дію, вимагають коротких курсів з поступовою відміною і їх застосування не завжди виправдано. Більш доцільно проводити ін’єкції у стегно хондропротекторами – Ціль Т, Хондролон, Алфлутоп за 5-15 процедур 2-3 рази в рік. Також показано внутрішньосуглобові ін’єкції гіалуронової кислоти – Остенил, Ферматрон, Синвиск, Гіастат, це штучне мастило для суглобів.

Фізіотерапевтичне лікування

Думка лікарів щодо ефективності цих процедур поділяється на прихильників і супротивників, одні вважають їх проведення виправданим, інші безглуздим. Можливо лазерне лікування, магнітолазерна терапія і має сенс для лікування артрозу кульшового суглоба, інші процедури багато лікарів не знаходять необхідними для терапії цього захворювання, оскільки тазостегновий суглоб є суглобом глибокого залягання і багато такіх процедур просто не в змозі досягти мети і є марною тратою часу, сил і можливо коштів для пацієнта.

Професійний масаж, витягування кульшового суглоба (апаратна тракція), мануальна терапія, лікувальна фізкультура

Всі ці лікувальні заходи дуже корисні в комплексному лікуванні артрозу кульшового суглоба, вони сприяють зміцненню м’язів, що оточують суглоб, збільшують його рухливість і при грамотному поєднанні з медикаментозним лікуванням можуть сприяти збільшенню відстані від голівки до западини та зменшенню тиску на головку стегнової кістки. Особливо це стосується лікувальної фізкультури, без її грамотного підбору і регулярного виконання поза загострень неможливо домогтися реального поліпшення стану пацієнта.

Якщо пацієнт страждає надмірною вагою, то, звичайно, дієта може сприяти зниженню навантаження на хворий суглоб, але самостійної терапевтичної дії вона не має. Також лікарі рекомендують використовувати тростини або милиці, залежно від ступеня порушення функції суглоба.

При артрозі 3 ступеня лікарі завжди наполягають на оперативному втручанні, оскільки пошкоджений суглоб можна відновити тільки за допомогою його заміни на ендопротез. За показаннями застосовується двополюсний протез, який замінює і голівку і западину, або однополюсний, який змінює тільки голівку стегна без кульшової западини.

Такі операції на сьогоднішній день проводяться досить часто, тільки після ретельного обстеження, в плановому порядку під загальним наркозом. Вони забезпечують повне відновлення функцій стегна при грамотному і ретельному виконанні усіх післяопераційних заходів – протимікробної антибіотикотерапії і реабілітаційним періодом близько півроку. Такі протези для кульшового суглоба служать до 20 років, після закінчення яких потрібна їх заміна.

коксартроз

Коксартроз – це вид остеоартрозу тазостегнового суглоба, при якому спостерігаються поява мікроушкоджень та атрофія м’язів, що оточують суглобове зчленування, а також дегенеративно-дистрофічні зміни кісткової тканини. Захворювання має хронічний характер, прогресує повільно й у розвитку проходить кілька стадій. Частіше розвивається у людей старшої вікової групи, хоча може виникати і у молодих, включаючи дітей. При руйнуванні ТБС (тазостегнового суглоба) людина відчуває сильний біль, рухливість кінцівки стає обмеженою. Якщо на ранніх стадіях не лікувати захворювання консервативними способами, то надалі буде потрібно оперативне лікування. Інакше патологія призведе до таких ускладнень, як повне знерухомлення та інвалідність.

Причини коксартрозу

Тазостегновий суглоб є найбільшим в організмі і несе основне навантаження під час руху, зберігаючи стабільність під тиском ваги тіла людини. Якщо у пацієнта діагностували коксартроз, причини патології можуть бути різними. Насамперед слід зрозуміти, що спровокувало розвиток хвороби. У зв’язку з цим виділяють дві форми:

• первинна (ідіопатична) – етіологія недуги невідома, при цьому остеоартроз супроводжується такими захворюваннями, як остеохондроз або гонартроз;
• вторинна – розвивається внаслідок інших виявлених захворювань.

При дегенеративно-дистрофічному процесі може уражатися один або обидва суглоби, тому двосторонній коксартроз вважається такою ж поширеною патологією, як і односторонній коксартроз.

До причин, що провокують виникнення остеоартрозу, належать:

• травми, що виникають під час виконання важкої фізичної роботи або під час занять спортом або танцями (вивихи, переломи, мікроушкодження тканин);
• перенесені запальні та інфекційні захворювання (туберкульоз, ревматоїдний артрит);
• вроджені патології кісткових та хрящових тканин (хондропатія, дисплазія);
• порушення обміну речовин (цукровий діабет, ожиріння);
• природні вікові зміни;
• асептичний остеонекроз.

До факторів ризику, що провокує виникнення коксартрозу, належать:

• генні порушення та спадкова схильність у дітей;
• ендокринні патології;
• порушення кровообігу;
• патологічні зміни хребта та стоп (сколіоз, кіфоз, плоскостопість).

Для запису на прийом залиште Ваш номер телефону

Клінічні та рентгенологічні ступені коксартрозу

При діагнозі коксартроз на стадії захворювання визначають за результатами рентгенологічних досліджень суглоба. Для кожної з них характерні свої симптоми та ускладнення, прояв залежить від кількості кісткових розростань та ступеня звуження щілини між суглобовими поверхнями. Розрізняють:

• Коксартроз 1 ступеня. Хвороба вражає лише хрящову тканину, на рентгенівських знімках остеофіти не можна інтерпретувати як артроз, оскільки кісткові розростання розташовані на краю суглоба. З’являється дискомфорт, біль у стегні та паху після фізичних навантажень, скутість кінцівки після тривалої нерухомості.
• Коксартроз 2 ступеня. Хрящ починає руйнуватися, але розмір суглобової щілини залишається незмінним. На знімку видно кісткові розростання. Дискомфорт і біль посилюються, з’являється хрускіт при ходьбі, легка кульгавість, обмеженість у рухах.
• Коксартроз 3 ступеня. Суглобова щілина значно зменшена, остеофіти добре помітні, стан ТБС погіршується, розвивається деформація. Біль стає інтенсивним, кульгавість посилюється, починається атрофія м’язів стегна, спостерігається зменшення довжини ноги.

Коксартроз 4 ступеня. Остеофіти яскраво виражені, суглобова щілина різко зменшена та практично відсутня, під суглобовим хрящем видно склеротичні зміни. М’язи атрофуються, пацієнт відчуває сильний біль, довжина ноги зменшена.

Симптоми коксартрозу

При патології коксартрозу тазостегнового суглоба симптоми виявляються поступово, при цьому клінічні ознаки відповідають змінам, що відбуваються в суглобових тканинах. При несвоєчасному лікуванні хвороба призводить до тяжких ускладнень, тому пацієнту слід знати, чим небезпечний коксартроз. Характерними симптомами хвороби є:

1. Біль різної інтенсивності в стегні, в області паху, колінному суглобі. Провокуючими факторами є переохолодження, підняття тяжкості, бактеріальна та вірусна інфекції.
2. Обмеженість рухів. Виявляється при всіх ступенях захворювання, виявляється у скороченні внутрішньої та зовнішньої ротації стегна.
3. Хрускіт та клацання в ТБС при ходьбі або обертанні ноги. Причиною є поява остеофітів у суглобовому зчленуванні.
4. Кульгавість. Виникає при деформації внутрішньої поверхні суглоба та появі згинальної контрактури на III-IV стадії, у хворого формується «качина хода».
5. Укорочення нижньої кінцівки. Відбувається внаслідок атрофії м’язів, стирання хрящів, зменшення суглобової порожнини.

Для запису на прийом залиште Ваш номер телефону

Діагностика

Перед початком лікування проводяться збір анамнезу та діагностичні дослідження, за результатами яких підтверджується коксартроз кульшового суглоба. Діагностика захворювання включає:

• лабораторні аналізи сечі та крові з метою виявлення запального процесу та патологічних зрушень;
• рентгенографію ТБС для аналізу структури кісткової тканини, оцінки стану суглоба та визначення розміру суглобової щілини;
• МРТ для аналізу стану хряща та м’язів, що оточують кульшовий суглоб.

Для підтвердження діагнозу «коксартроз» симптоми оцінюють за щоденною фізичною активністю, наявністю кульгавості, здатністю пересуватися без додаткової опори.

методи лікування

Людям, які потрапляють у групу ризику, потрібно знати про коксартроз, що це захворювання призводить до таких серйозних ускладнень, як бурсит, утиск сідничного нерва остеофітами, інфекційно-запальні процеси в ТБС. Хірургічна клініка “Гарвіс” ефективно проводить всі види лікування коксартрозу незалежно від ступеня захворювання:

1. Консервативний. Застосовується на I-II стадіях хвороби та включає:

• медикаментозну терапію нестероїдними протизапальними препаратами та аналгетиками для зняття больового синдрому та запалення;
• хондропротектори та судинорозширювальні ліки для нормалізації кровообігу, усунення набряклості, відновлення обсягу рухів;
• PRP-терапію для відновлення пошкоджених тканин та прискорення процесу загоєння.

1. Немедикаментозний. Включає такі процедури, як:

• фізіотерапія (фонофорез, ударно-хвильова, міостимуляція);
• кінезітерапія (професійний масаж, лікувальна фізкультура, заняття на тренажерах, вертикальне витягування суглоба у басейні);
• збалансоване харчування підтримки нормальної ваги.

Хірургічний. Виконується коли коксартроз, лікування якого проводилося консервативними методами, прогресує, а при рентгенографії простежується подальше руйнування ТБС. При проведенні операції видаляється пошкоджений кульшовий суглоб, а на його місце імплантується штучний ендопротез, що ідеально повторює форму суглобового зчленування. Артропластика дозволяє швидко усунути біль і повністю відновити рухливість кінцівки.

Період відновлення та реабілітації

Післяопераційна реабілітація проходить під наглядом лікаря клініки та включає:

• виконання нескладних пасивних рухів та ізометричних вправ до кінця першого післяопераційного дня;
• сидіння, присідання, ходьбу з милицями, у тому числі сходами, через 7-10 днів;
• виключення фізичних навантажень та занять спортом протягом двох місяців після операції;
• заняття лікувальною фізкультурою протягом півроку після ендопротезування

На повне відновлення працездатності та фізичної активності потрібно щонайменше півроку. Після цього пацієнт може повернутися до повноцінного життя та активних видів відпочинку. Надалі рекомендується диспансерне спостереження у ортопеда та періодичне виконання рентгенографії тазостегнових суглобів.