Святкові та неробочі дні у 2024 році: як оплачується робота в ці дні
На законодавчому рівні перелік святкових та неробочих днів визначено в ст. 73 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП). До таких днів належить:
8 березня – Міжнародний жіночий день;
8 травня – День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років;
28 червня – День Конституції України;
15 липня – День Української Державності;
24 серпня – День незалежності України;
1 жовтня – День захисників і захисниць України;
25 грудня – Різдво Христове.
Всі джерела інформації для вашої роботи – в новому рішенні LIGA360 PRO. Доступ до найповнішої бази законодавства, судових рішень та інструментів перевірки контрагентів. Дізнайтеся більше переваг за посиланням.
Голиця Тетяна Іванівна,
адвокат Адвокатського бюро «Івана Хомича»
Зазначеною статтею також встановлено, що робота також не провадиться в дні релігійних свят, якими є:
один день (неділя) – Пасха (Великдень);
25 грудня – Різдво Христове.
За мирного часу святкові дні були вихідними, коли робота заборонялася, крім випадків, встановлених законодавством. Відповідно було передбачено, що у випадку залучення працівника до роботи у святковий і неробочий день, така робота працівнику оплачувалася у подвійному розмірі або за бажанням працівника за роботу в цей день останньому міг бути наданий інший вихідних день.
Однак після внесення Законом України від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24.03.2022, змін до законодавства про працю, норми ст. 73 КЗоТ, а також ст. 71 КЗоТ, якою встановлена заборона роботи у вихідний день, у період дії воєнного стану не застосовуються.
Таким чином, на час дії воєнного стану тимчасово призупинено дію ст. ст. 71,73 КЗоТ, що встановлюють офіційні святкові дні та дні, у які робота не проводиться, що в свою чергу, свідчить про відсутність святкових та неробочих днів під час воєнного стану та відсутність можливості не працювати в ці дні. Відтак, робота в ці дні оплачується працівнику у звичайному розмірі без будь-яких збільшень та привілеїв.
Голиця Тетяна Іванівна,
адвокат Адвокатського бюро «Івана Хомича»
Не витрачайте час на пошук аналітики на різних ресурсах. Тепер усі видання LIGA ZAKON для бухгалтерів доступні у рішенні LIGA360. А ще ти можеш налаштувати свою стрічку професійних новин та обраних посилань для роботи. Замовляй LIGA360 прямо сьогодні.
Як оплачується робота у вихідні та святкові дні
У Держпраці нагадали, у яких випадках забороняється праця в вихідні та святкові дні та як оплачується робота працівників.
За п’ятиденного робочого тижня працівникам надаються два вихідних на тиждень, а за шестиденного – один вихідний день (ч.1 ст. 67 КЗпП).
Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день, якщо він не визначений законодавством, встановлюється графіком роботи підприємства, погодженим з профспілкою, і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем. Тобто другим вихідним має бути субота або понеділок. Зазвичай підприємства встановлюють другий вихідний день у суботу, хоча законодавство цього не вимагає.
Святкові та неробочі дні встановлюються виключно законодавством (ст.73 КЗпП України). Якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
Роботодавець у разі застосування рекомендації КМУ не пізніше, ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних і робочих днів на підприємстві, погоджений із профспілкою (ст. 67 КЗпП). В інших випадках роботодавець також вправі перенести вихідні. Але зверніть увагу, що таке перенесення є зміною істотних умов праці, адже змінює режим роботи. Тому про таке рішення роботодавець має повідомити працівників не пізніше, ніж за два місяці в порядку, передбаченому статтею 32 КЗпП України.
Залучати працівників до роботи у вихідний день забороняється. Залучення до роботи у вихідний день у зв’язку з виробничою необхідністю чинним законодавством не допускається. Про це, зокрема, йдеться в листі Мінпраці від 13.04.2012 № 123/13/133-12.
Залучення окремих працівників до роботи в ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства та лише у виняткових випадках, визначених ст. 71 КЗпП. Кодексом законів про працю визначений перелік працівників, яких забороняється залучати до роботи у вихідні дні, за будь-яких обставин.
Залучення працівників до роботи у вихідні, а також святкові дні провадиться за письмовим наказом керівника, у якому зазначається вид компенсації за таку роботу. У наказі також необхідно вказати працівників, бригади, ділянки, відділи тощо, які працюватимуть у ці дні. Якщо роботу працівника у святковий (неробочий) день визначено графіком змінності, окремого наказу щодо його залучення до роботи в цей день не потрібно.
Робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін у грошовій формі у подвійному розмірі або наданням іншого дня відпочинку.
Отже, якщо працівник працював у свій вихідний день, у нього є вибір – або взяти відгул, або отримати оплату в подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється як і робота у святкові та неробочі дні.
Термін надання іншого дня відпочинку визначається за згодою сторін (лист Мінпраці від 29.12.2009 № 853/13/84-09). У разі залучення згідно із законодавством до роботи працівників у вихідні дні, які є загальними вихідними днями (субота, неділя) або визначені за графіком роботи (змінності), та за згодою сторін обрано компенсацію іншим днем відпочинку, то робота у вихідний день оплачується в одинарному розмірі, а день відгулу не оплачується.
У своєму листі від 19.09.2012 № 321/13/133-12 Мінсоцполітики доводить до відома про документальне оформлення відгулу в табелі робочого часу. Отже, в такому випадку відмітки в табелі про причини неявок на роботу чи про фактично відпрацьований час, про роботу в надурочний час робляться на підставі документів, оформлених належним чином. Так, на підставі наказу про надання працівникові дня відпочинку за роботу у вихідний день у табелі можна зробити відмітку «Ін» – інший невідпрацьований час, передбачений законодавством, тобто цей день не оплачується, а за роботу у вихідний день проставляються фактично відпрацьовані години, які оплачуються в одинарному розмірі.
Тобто, якщо у вихідний день працівник відпрацював тільки чотири години та отримує інший день відпочинку – відгул, то в одинарному розмірі йому будуть оплачені тільки чотири години.
У наказі про залучення до роботи у вихідний день слід зазначати спосіб компенсації, що встановлюється за взаємною згодою роботодавця та працівника. Якщо працівнику надається відгул, у наказі бажано вказати, коли працівник відпочиватиме.
Працівник не має права обрати день відгулу без згоди роботодавця. Невихід на роботу може бути розцінений як прогул без поважних причин, що може стати причиною звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
Визначені КЗпП норми оплати за роботу у вихідні, святкові (неробочі) дні є мінімальними державними гарантіями. Роботодавець може самостійно встановлювати більш високий рівень оплати праці за роботу в такі дні.
Відповідно до ст.107 КЗпП робота у святковий і неробочий день оплачується в подвійному розмірі. Оплата в зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
Подвійний розмір оплати за роботу у вихідні або святкові (неробочі) дні поширюється тільки на часові (денні) ставки або відрядні розцінки, до інших виплат (різних видів доплат, надбавок, премій тощо) він не застосовується.
За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, крім подвійної оплати йому також може бути надано інший день відпочинку, що не оплачується та є вихідним днем.
У разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними й оплачуються в подвійному розмірі відповідно до ст.106 КЗпП України (п. 11 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу). Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період. Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду.
Під час підрахунку надурочних годин робота у святкові та неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі . Якщо ж години роботи у святкові (неробочі) дні відпрацьовано за графіком, тобто в межах установленої норми робочого часу, виключати їх із кількості надурочних годин не потрібно (лист Мінсоцполітики від 17.02.2012 № 51/13/116-12).
Під час визначення годинної тарифної ставки для оплати фактично відпрацьованих годин у святкові, неробочі дні необхідно місячний оклад працівника розділити на місячну норму тривалості робочого часу на відповідний місяць, затверджену правилами внутрішнього трудового розпорядку для цього підрозділу (працівника).
Приймаєте нового співробітника на роботу? Перевірте інформацію про нього в 19 державних реєстрах з LIGA360 .
До 28 квітня ви можете 2 тижні тестувати наші рішення для бухгалтерів, HR, юристів та бізнесу. Усе законодавство, професійна аналітика, автоматичні сигнали про зміни та понад 50 цифрових інструментів. Дізнавайтеся про умови тут.