Інфаркт: 5 фактів про найпоширенішу хворобу серця

В Україні кількість інфарктів щороку збільшується, а статистика летальних випадків від серцево-судинних захворювань залишається найвищою впродовж багатьох років.

Ті, хто переніс інфаркт чи інсульт, часто потребують подальшого тривалого лікування та реабілітації.

Якщо вам довелося доглядати за такими хворими, або ви самі стикнулися з порушенням роботи серцево-судинної системи, вам відомо, що життя через ці хвороби змінюється раз і назавжди.

Найсумніше – майже дві третини людей з інфарктом, на жаль, помирають до отримання медичної допомоги. Хоча більшість з них можна було врятувати у разі своєчасного звернення до кардіологів.

І начебто про інфаркт та першу допомогу вже стільки усього сказано-пересказано, але з досвіду Клініки для дорослих нашого Центру, в критичний момент люди часто губляться і не знають що робити або чекають “поки саме пройде”.

Тож аби допомогти собі або близьким у разі небезпеки, варто запам’ятати 5 важливих фактів про інфаркт міокарда.

💔 Інфаркт та його симптоми

Що ж таке інфаркт? Це відмирання серцевого м’язу (міокарду) внаслідок гострого порушення його кровопостачання.

Серце отримує кисень і поживні речовини через кровоносні судини – коронарні артерії, тож коли ці артерії закупорюються і до серця надходить менше крові, це викликає біль у грудях (стенокардію).

У такому випадку серйозного пошкодження серцевого м’язу поки немає, але ризик розвитку інфаркту вже є.

Інфаркт супроводжується сильним, стискаючим, пекучим болем, частіше за грудиною. Біль не проходить навіть після прийому нітрогліцерину, продовжується декілька годин, іноді – до 3 діб.

Під час больового синдрому людина відчуває страх смерті, може скаржитися на задишку, перебої в роботі серця, серцебиття, загальну слабкість, пітливість. Іноді виникають нудота і блювання, підвищення температури тіла.

За наявності цих симптомів необхідно терміново викликати швидку допомогу!

💔 Що провокує розвиток інфаркту

Найпоширеніша причина інфаркту – звуження кровоносних судин (стеноз) через виникнення в них жирових відкладень (холестеринових бляшок).

Ці відкладення звужують судини, роблять їх менш гнучкими і провокують закупорку артерій (так званий атеросклероз).

Холестеринові бляшки в судинах можуть відкладатися через три основні причини: тютюнопаління, неправильне харчування та відсутність фізичної активності.

Якщо ж розширити цей список, то додатковими факторами ризику є: цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, спадкова схильність до сердечно-судинних захворювань, ожиріння, стрес, надмірне вживання алкоголю та наявність онкології/ хіміотерапії в анамнезі.

Також ризик виникнення інфаркту зростає з віком людини: для чоловіків – після 45 років, для жінок – після 50.

💔 Перші необхідні кроки при підозрі на інфаркт

Що потрібно робити, якщо ви виявили симптоми серцевого нападу?

• Припинити фізичне навантаження, різкі рухи. Заспокоїтися, прийняти зручне положення тіла (напівлежачи, голову та плечі підняти, розстібнути одяг). Можна відкрити вікно, щоб було легше дихати.

• Зателефонувати своєму сімейному лікарю або кардіологу. Він може призначити прийом нітрогліцерину.

• Якщо напад не вдається зняти протягом 15 хвилин, терміново телефонувати у швидку допомогу – 103. Серцевий напад, який триває понад 15-20 хвилин, може перерости в інфаркт міокарда.

Викликати екстрену медичну допомогу також потрібно, якщо:

• біль постійний та стає інтенсивнішим;
• біль хвилеподібно повторюється у стані спокою;
• виникає різка слабкість, відчуття страху;
• частішає пульс;
• різко коливається артеріальний тиск.

Швидка допомога відвезе пацієнта до найближчого кардіологічного центру або в ту медичну установу, якій ви довіряєте та бажаєте проходити лікування.

💔 Лікування інфаркту

Коли стався інфаркт, найголовніше – максимально швидко відкрити заблоковану судину.

Якщо зробити це протягом 2 годин з моменту серцевого нападу, то зазвичай інфаркт не завдає великої шкоди серцевому м’язу.

І навпаки, чим більше часу проходить, тим гіршими можуть бути наслідки.

Якщо ж взагалі не відкрити судину, то 20% пацієнтів помирають, а половина з тих, хто виживає, залишаються інвалідами.

Раніше єдиним методом лікування була відкрита операція коронарного шунтування.

Зараз же, з розвитком кардіології та кардіохірургії, використовують більш прогресивні, ефективні та малотравматичні методи, без розтину грудної клітки. І одним з таких методів є стентування.

Стентування – це мініінвазивна процедура з встановлення стенту (спеціального металевого каркасу) в просвіт артерії для розширення звуженої ділянки.

Виконується ця процедура через невеликий прокол на руці (у ділянці зап’ястя правої руки) або паховій складці (ділянка стегнової артерії).

Великими перевагами стентування також є:

• проводиться без загальної анестезії – лише під місцевим знеболенням;
• період перебування у стаціонарі – лише 1 доба, на наступний день пацієнт виписується додому;
• має хороші віддалені результати (при правильній техніці постановки стента та дотриманні пацієнтом усіх рекомендацій і лікування).

💔 Можливі ускладнення інфаркту

На жаль, після інфаркту досить часто розвиваються ускладнення (особливо у випадку затягування з кваліфікованою медичною допомогою).

Може розвиватись аритмія, розрив стінок серця, серцева недостатність, утворення аневризм серця, тромбів в камерах серця тощо. Кожне із цих ускладнень потребує уваги кардіолога і постійного нагляду.

Досить поширеними є і психічні зміни, адже пацієнт переніс важке, небезпечне для життя захворювання. Хворі відчувають страх перед повторним інфарктом міокарда і перед раптовою смертю від серцевого нападу. Можлива депресія або пригнічений настрій.

Людину супроводжують порушенням сну, занепокоєння, тремтіння у тілі, слабкість, пітливість, серцебиття та інші невротичні зміни, що погіршують якість життя.

Ну і найфатальніше ускладнення, звичайно – раптова смерть.

Тож пам’ятайте: при гострому інфаркті міокарда чим швидше буде надана високоспеціалізована медична допомога, тим менша вірогідність перелічених ускладнень.

І резюмуючи – краще не лікувати інфаркт та інші важкі серцево-судинні хвороби, а попередити їх.

А для цього потрібно вести здоровий спосіб життя та піклуватися про себе, проходячи раз на рік кардіологічне обстеження.

Це лише одна година вашого часу один раз на рік! Але ця година, цілком ймовірно, дозволить продовжити життя на багато років.

Бережіть себе і вчасно звертайтеся до лікаря!

Георгій Маньковський, кардіолог, заступник директора Клініки для дорослих Центру дитячої кардіології та кардіохірургії, спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці “Погляд” не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Як уникнути інфаркту

“Синдром святкового серця”: що потрібно знати про передінфарктний стан і як його уникнути

Яка їжа корисна для здоров’я серця, а яких продуктів краще уникати

Миготлива аритмія: що це за порушення серцевого ритму, які його симптоми та лікування

COVID-19 може мати прихований негативний вплив на серце – дослідження

День серця: інфаркти та інсульти значно “помолодшали”

Стентування серця: скільки живуть після операції?

Стентування серця – це малоінвазивна операція, спрямована на відновлення прохідності коронарних артерій і попередження прогресування ішемічної хвороби серця (ІХС). Важливою умовою збереження гарного самопочуття у людей, що перенесли стентування, є реабілітаційні заходи та внесення змін у спосіб життя.

Кардіологічна реабілітація – це перехідний етап між післяопераційним стаціонарним лікуванням і поверненням хворого до буденного життя. Проходити цей етап він може в спеціальному санаторії або ж амбулаторно під обов’язковим наглядом кардіолога.

Завдання післяопераційної реабілітації

Для повного відновлення організму людини після стентування судин одного лише стаціонарного лікування недостатньо. Такий хворий потребує не тільки медикаментозної терапії, але й в оздоровчих процедур, в навчанні новим «здоровим» звичкам і в зміні способу життя в цілому. Ці оздоровчо-навчальні функції як раз і покладаються на кардиореабилитацию. До її основних завдань відносять:

• Відновлення функціональних здібностей серця в умовах оновленого кровопостачання.
• Попередження розвитку післяопераційних ускладнень (звуження прооперованого судини, розвитку реакції відторгнення стента, який є для організму людини чужорідним агентом тощо).
• Поліпшення прогнозу шляхом зупинки прогресування ІХС та атеросклерозу.
• Збільшення фізичних можливостей хворого. Після операції хворий може відчути себе дуже добре (якщо порівнювати зі станом, коли з-за болю в серці він не може виконувати ніяку роботу). Але це не означає, що організм вже готовий до навантажень. Необхідний плавний перехід від малого до більшого.
• Корекція поведінки та звичок пацієнта.
• Нормалізація психологічного стану людини. Багатьом хворим важко перебороти постійне відчуття очікування сердечного болю, і вони самі роблять себе інвалідами. Таким пацієнтам потрібна допомога психотерапевта.
• Приведення до норми клініко-лабораторних показників (артеріального тиску, показників жирового обміну і т. д.).

Основні ланки реабілітаційного процесу

Кардиореабилитация – це комплексна програма, що включає:

Моз заявляє «Новий препарат нормалізує тиск назавжди.»

• Медикаментозну терапію.
• Дієтичне харчування.
• Заняття ЛФК.
• Регулярні обстеження (опитування, огляд, ЕКГ, лабораторні аналізи та інші інструментальні дослідження). Успішне проведення операції стентування не означає, що можна забути про візити до кардіолога, тим більше, якщо реабілітація проводиться не в санаторії.
• Просвітницьку роботу.

Після операції хворим призначають медикаментозні препарати, що попереджають закупорку коронарних судин, статини для нормалізації ліпідного обміну, а також спеціальні кардіологічні ліки для захисту серця від перевантажень. Крім цього, розробляють комплекс вправ лікувальної фізкультури, призначений для тренування серця і нормалізації маси тіла. І медикаментозна терапія, ЛФК підбираються для кожного хворого індивідуально.

Не менше значення, чим ліки і ЛФК, має дієта. Для хворих, які перенесли стентування, необхідно харчування, збагачене вітамінами, корисними жирними кислотами і клітковиною. А ось вживання шкідливих жирів, «легких» вуглеводів, кофеїну і солі повинно бути строго дозовано, оскільки саме ці речовини негативно впливають на стан коронарних судин і артеріальний тиск.

У раціоні пацієнтів після стентування обов’язково повинні бути присутніми овочі, фрукти, злаки, морська риба, нежирне м’ясо і рослинні масла. Пити каву можна, але не міцний, в невеликій кількості і тільки натуральний. Кількість вживаної солі бажано знизити до 3 г на день, причому слід при цьому враховувати і ту сіль, яка є у вже готових продуктах (наприклад, хліб, твердому сирі і т. д.). Ще одна важлива ланка кардіореабілітаціі – це абсолютний відмова від шкідливих звичок.

Життя після стентування

Якщо операція пройшла добре, після курсу реабілітації людина може повернутися до свого звичайного життя. Єдиним обмеженням може бути трудова діяльність, пов’язана з фізичним навантаженням. З такою роботою доведеться почекати. Варто поцікавитися у лікаря і про можливості відновлення інтимних відносин. У більшості випадків вони не протипоказані.

Що стосується цікавить багатьох хворих на питання про те, чи належить інвалідність після стентування серця, то відповідь на нього – не покладена. Дана операція спрямована на те, щоб відновити здоров’я і працездатність людини, а не навпаки, тому зазвичай про інвалідність язик не йде. Ще одне важливе питання – скільки живуть люди, що перенесли стентування серця. Однозначно відповісти на нього можна, оскільки на прогнози і тривалість життя впливають багато факторів:

Я забув про гіпертонії назавжди!

Олег Табаков поділився своїм секретом успішної боротьби з високим тиском.

• Спосіб життя. Якщо він не змінився в кращу сторону, стенокардія може повернутися з новою силою, може повторитися і інфаркт міокарда.
• Вираженість атеросклеротичних змін судин. Атеросклеротичні бляшки – це головний ворог коронарних артерій, тому, чим їх менше, тим стан серця краще. Прибрати вже наявні бляшки можна, а от призупинити утворення нових можна з допомогою спеціальних ліків, дієти і відмови від куріння.
• Індивідуальні особливості організму.
• Наявність супутніх захворювань (ожиріння, цукрового діабету тощо).

В цілому, якщо дотримуватись рекомендацій лікаря, які не є складними, і дбайливо ставитися до здоров’я, після своєчасно проведеного стентування серця можна жити довго і повноцінно у всіх аспектах.

Скільки після овуляції живе яйцеклітина: тривалість

Щоб з’явилася можливість зачати, виносити і народити здорового малюка, жінці потрібно знати, в чому особливості її статевої системи. Представниця прекрасної статі повинна розуміти, що яйцеклітина заплідниться тільки тоді, якщо кожен місяць вона буде дозрівати в яєчниках і виходити з них назустріч сперматозоїдам. Але бувають випадки, коли менструальний цикл не має овуляції (жіноча клітина з якихось причин не може вийти з фолікула).

Коли ж їй вдалося вийти – це ще не гарантія того, що запліднення настане, адже в цей час може не статися статевого акту. З цієї причини потрібно знати, скільки днів живе яйцеклітина після її виходу з фолікула, щоб могло відбутися зачаття.

Що потрібно знати про овуляції?

Як вже було сказано, час життя яйцеклітини після овуляції всередині матки становить від 12 до 24 годин, що залежить від його особливостей та жіночого здоров’я. Частіше в одному яєчнику до запліднення готова лише одна жіноча клітина. Але якщо сталося відразу дозрівання двох, є ймовірність того, що відбудеться зачаття близнюків, а іноді трьох і більше дітей.

Процес є мінливим, піддається впливу різних факторів. На нього впливають стресові ситуації, напруги, запальні та інфекційні хвороби жіночої статевої системи, а також порушення рівня гормонів. Протягом життя яєчники виробляють мільйони яйцеклітин, але під час репродуктивного періоду овулировать може лише мала їх частина. Як правило, репродуктивний вік представниці прекрасної статі – це 16-30 років.

Даний період характеризується болем внизу живота, а також в області яєчників, молочних залоз. Якщо сперматозоїди не запліднили її, ендометрій дітородного органу відкидає життєздатність яйцеклітини повністю, починається менструація.

Місячні можуть початися у жінки, навіть якщо овуляція не відбулася, а також мати різну тривалість. Не варто лякатися, якщо є мажучі кров’янисті виділення – це допустимо в цей період.

Як визначити початок?

Плануючи вагітність, як зрозуміти, коли настане овуляція? Розібратися нескладно, але якщо виникають сумніви, краще проконсультуватися з гінекологом.

У нормі менструальний цикл триває 28-32 дня, але можливі і відхилення у бік збільшення або зменшення.

Якщо починати рахунок із перших діб циклу, то овуляція у жінок настає з 11 по 21 день і ймовірність настання зачаття найвища.

• фолікулярний (може тривати 7-40 днів, починається з першого дня місячних і до того моменту, коли яйцеклітина виходить з фолікула);
• лютеиновий (12-16 днів від овуляції).

Сказати точно, коли настає той момент, коли зачаття сприятливо, можна, використовуючи метод вимірювання базальної температури або по виду виділень, що виходять з піхви. Базальна температура в цей період підвищена, а піхвовий секрет стає липким і слизьким, схожий з яєчним білком.

Скільки днів живуть яйцеклітини після овуляції?

З того моменту, коли був розірваний фолікул і стався вихід з яєчника, життєдіяльність яйцеклітини в матці – 12 годин, але бувають і такі випадки, коли час життя яйцеклітини може бути до 24 годин. Такий термін життя яйцеклітини можливий тільки в тих випадках, якщо статеве здоров’я жінки в нормі, ні інфекцій і запалень.

Не варто засмучуватися, що після овуляції яйцеклітина має нетривалий час життя, насправді тривалість достатня, щоб відбулося зачаття. А щоб все зрозуміти, розглянемо детально, що відбувається з яйцеклітиною після овуляції, як вона з’єднується з чоловічим сперматозоїдом, іншими словами, як відбувається запліднення і скільки вона може жити.

Існують певні фактори, за якими запліднення не може наступити відразу ж, як яйцеклітина покине фолікул. Так, сперматозоїди не здатні відразу ж здійснити запліднення, їм потрібно спочатку дозріти в трубах матки, на що буде потрібно близько 12 годин.

Звідси випливає, що для підвищення вірогідності зачаття, сексуальний контакт повинен бути за добу до овуляції, або ж відразу після неї.

Сьогодні в інтернеті можна знайти багато інформації стосовно того, скільки днів живе яйцеклітина і коли відбувається овуляція. Тому багато жінок думають, що вона настане саме на 14 день менструального циклу, причому цей показник однаковий для всіх. Насправді, це неправильно, адже кожен жіночий організм особливий. Як правило, овуляція може бути і на 8 день циклу, і на 20, а якщо були стресові ситуації, її може і зовсім не бути.

Можна зробити висновок, що ідеально, якщо за 12 годин до овуляції буде сексуальний контакт, що дасть час сперматозоїдів дозріти, завдяки чому вони зможуть запліднити яйцеклітину.

Схожі записи:

Розділи сайту

• COVID-19 (3)
• Алергія (5)
• Аналізи (149)
• Бактеріологія (431)
  • Гонококи (5)
  • Диплококи (5)
  • Клебсієлла (24)
  • Лептоспіроз (9)
  • Стафілококи (78)
  • Стрептококи (26)
  • Трихомоніаз (41)
  • Уреаплазма (58)
  • Хламідії (69)
  • Аборт (31)
  • Вагітність (94)
  • Захворювання (1 189)
    • ЗПСШ (20)
    • Молочниця (71)
    • Цистит (37)
    • Герпес (175)
    • Гіпергідроз (168)
    • Грибок (159)
    • Зморшки (236)
    • Пітниця (17)
    • Попрілість (29)
    • Препарати (374)
    • Аналізи (28)
    • Гормони (255)
    • Цукровий діабет (183)
    • Щитовидна залоза (307)
    • Дихальні захворювання (4)
    • Захворювання очей (1)
    • Захворювання ротової полості (2)
    • Захворювання шкіри (2)
    • Паразити і інфекції (13)
    • Про вітаміни (1)
    • Про харчування (1)
    • Сердечні захворювання (1)
    • Травми і переломи (4)
    • Дитячі (27)
    • Діагностика (11)
    • Жіночі (36)
    • Лікування (84)
    • Чоловічі (13)
    • Тромбоз (190)
    • Аскариди (48)
    • Глисти (589)
    • Гострики (49)
    • Діагностика (36)
    • Лікування (81)
    • Лямблії (79)
    • Очищення (56)
    • Препарати (322)
    • Рецепти (1 443)
    • Спина (506)