«Золота» курка та овочі: скільки коштують основні продукти на окупованій Луганщині
На окупованій Луганщині зашкалюють ціни на продукти харчування — навіть на найпростіші, зі звичайного буденного меню. Ціни відрізняються від встановлених на підконтрольній Україні території в рази: мешканці вимушені виживати, працюючи при цьому за мізерні зарплати.
Про вартість основних продуктів у тимчасово захоплених Росією районах розповіли в Луганській ОВА, передає Донбас24.
Так, у січні на ринках та в магазинах окупованої Луганщини були такі розцінки:
— тушки курячі — +89,93% в порівнянні з цінами на підконтрольних Україні територіях;
— соняшникова олія — +47,08%;
« Подекуди різниця цін дуже відчутна. Окремі продукти харчування коштують майже у три рази дорожче. Зокрема — картопля. Буряк та капусту можна придбати, переплативши вдвічі», — додали в ОВА.
Нагадаємо, на Луганщині окупанти полюють на гривню та змушують мешканців отримувати російські паспорти.
Ще більше новин та найактуальніша інформація про Донецьку та Луганську області в нашому телеграм-каналі Донбас24.
Фото: з відкритих джерел
Блог із Луганська: про ціни на продукти і комуналку
Як не дивно, до війни як до перманентного стану життя можна звикнути. Можна звикнути до невизначеності та навіть почати будувати плани там, де для когось і планів бути не може.
Але їжа – інстинкт. І з цим нічого не зробиш – людина їсть завжди. Але ще влітку 2014 року, коли почалися бої, їжа для багатьох стала розкішшю. Відібравши в людини їжу, найлегше її принизити.
Розкажу трохи про ціни на продукти в Луганську, щоб зорієнтувати, скільки йде на найпростіші і звичні речі.
На прилавках вони вказані в рублях. Я переводжу їх у гривні за курсом комерційних пунктів обміну валюти: на 4 серпня він складав 2,32 рублі за 1 гривню. “Офіційний” курс у “республіканських “держбанках” – 2 рублі за 1 гривню.
Отже, солоне сало коштує від 86 грн. Хоча за таку ціну його буде складно знайти, більш поширена ціна на цей товар – близько 107 грн за кіло.
Сирний продукт із недорогих коштуватиме 120 грн за кілограм. Що дешевший товар – то більше шансів, що це саме сирний продукт, а не сир. Справжні тверді сири коштують від 170 грн за кіло.
Ціни на олію – від 23 гривень за літр.
Кілограм курки – 42 грн, ціла потягне гривень на 130. Куряче філе – близько 73 грн.
Фарш свинячо-яловичий обійдеться в 107 грн за кілограм і вище.
З риби найдешевше – анчоуси, вони коштують 43 грн.
Коров’яче молоко – 43 гривні за трилітрову пляшку. У селах навколо Луганська ціна падає вдвічі.
Вершкове масло коштує від 112 до 163 грн за кілограм.
Судячи з того, що я бачу на ринку, рідко хто дозволяє собі брати тверді сири чи вершкове масло навіть по півкіло.
Сосиски дуже часто беруть поштучно – дітям, сметану – по 250 грамів, що говорить про низьку платоспроможність “республіканців”.
Сир коштує близько 43 грн за кіло, сметана – від 30 грн за кілограм і вище.
Тут – парадокс: і сир, і сметану, і курей везуть нам із Воронежа й Білорусі. Якщо я хоч трохи орієнтуюся, це не так близько, а молочні продукти – швидко псуються.
Як їх вдається зберегти? Чому їх везуть звідти? Мені це не зрозуміло. Неясно також, чому сардельки білоруського виробництва з урахуванням доставки сюди і націнки стоять удвічі дешевше найдешевших місцевих сосисок. І беруть же їх, шукають, ходять саме за ними на ринок.
Звичайно, найкращою продукцією, як і раніше, залишається все українське – сири, масло, м’ясна продукція.
Українські фарби і будівельні суміші – також у списку найкращого на місцевому ринку. Звісно, це відбивається на ціні, бо все це ввозиться в “республіку” контрабандою.
Хліб коштує по-різному. Батон нарізний (450 грамів) обійдеться в 5 грн, хліб “Станичний” (750 грамів) – 4 грн, “Московський” (500 грамів) – 6 грн.
Так само коштує і кілограм борошна – 6 гривень.
Як і до війни, раз на кілька днів нам везуть із Донецька торти того ж виробника, що й раніше – ще один парадокс нашого часу.
Коштують вони від 129 грн – і до 650 гривень за штуку- залежно від ваги й оформлення. І до дня наступного привозу вітрина зазвичай порожня – розбирають майже все. Тож не всі живуть так вже й бідно?
Пам’ятаю один випадок у липні 2014 року. Я ще працювала, але вже зникало світло, були перебої зі зв’язком. І от якось нам повідомили, що можна піти в кондитерський цех і вибрати будь-який торт безкоштовно – холодильники в ту спеку стояли без електроенергії.
Нас було мало, і ми побігли вниз вибирати ці розкішні шедеври, багато з яких ми навіть не пробували.
Трохи пізніше нам дозволили купувати масло і сир на тому ж кондитерському виробництві, бо продукти псувалися без електрики за лічені години. Коштувало все це дуже дешево, і той сир, тягучий і теплий, ми потім їли весь серпень.
Автор фото, Yana Viktorova
Якщо говорити про ціни на комунальні послуги, то газ у квартирі без лічильника коштуватиме 24 грн на місяць.
Вода – 10 гривень за куб. Опалення трикімнатної квартири взимку вийде під 344 грн, а в літні місяці (суму розбивають на рік) – 129 грн.
Тобто якщо використовуєш звичайні побутові електроприлади, комунальні платежі за трикімнатну квартира взимку потягнуть на 646 грн, а влітку ця сума зменшиться приблизно на 170 грн.
Для повноти картини і справедливості моєї розповіді, треба також сказати кілька слів про пенсії та зарплати. Принаймні те, що я знаю із розповідей знайомих.
З липня 2017 року пенсії в “республіці” підвищили до 1 077 грн.
Ставка вчителя – близько 1 680 грн, зарплата працівника “міністерств” – 4 300 грн, а “рядового” в місцевій “армії” – 6 465 грн.
Найбільше отримують “вищі військові чини і міністри”.
Хоча – ніхто й ніколи не говорить, що жити тут дешево. Просто комусь дорого купувати сир і ковбаси, а комусь – хліб.
Моя тітка до березня 2015 року ходила в соціальні їдальні в “республіці” і, здається, трохи збожеволіла на темі їжі.
Вона виживала на порції супу чи макаронів з тушонкою раз на день. Була постійно голодною.
Це якесь психічне зрушення – воно, напевно, науково досліджене і описане, але з ним дуже складно жити. Для тітки в якийсь момент втратили будь-який сенс сервірування столу, оформлення страв, різноманітність. Важливою залишилась тільки кількість продуктів.
Вона рідко каже, що було смачно, і ніколи – що було красиво. Але завжди користується одним критерієм: наїлася вона чи ні. І мені здається, що найбільший страх для неї – голод, бо вона пережила його, втрачаючи тоді свідомість.
Я помітила ще того літа, що вона перестала боятися смерті – навколо стріляли, а вона спокійно милася з пляшок у нашому душі, лякаючи нас своєю холоднокровністю, але трусилася, побачивши їжу на столі.
По-моєму, вона навіть нічого не чула й не бачила, коли ми накривали на стіл. І ще момент: вона не могла потім згадати, що їла. Хоча загалом вона має вигляд звичайної собі людини.
Напевно, кожен із нас того літа набув якихось своїх особливостей. Просто у когось вони помітніші, ніж у інших.