Скільки голів та асистів у Довбика за “Жирону”?
Пас Циганкова і гол Довбика — це рецепт більшості перемог Жирони в цьому сезоні. Не дарма команда посідає перше місце в турнірній таблиці.
Минулого вікенду каталонська команда перемогла в матчі проти “Осасуни” (4:2). Головним героєм цієї гри став Артем Довбик і важливий внесок в гру зробив Віктор Циганков.
Цього туру в матчі проти “Райо Вальєкано” не обійшлось без перформансу від українського дуету. Поєдинок “Жирони” за участю Довбика та Циганкова в черговий раз приносить задоволення українським фанатам.
Артем Довбик продовжує демонструвати виняткову ефективність у Ла-Лізі, яка має великий вплив на результати команди.
Дійшло до того, що «Жирона» на своїх офіційних сторінках у соцмережах відпускає жартики, висміюючи поняття «адаптація». Адже для українського форварда це слово не може застосуватись.
В цій статті ми розберемо детальніше, за рахунок чого Артем показує свої виняткові результати та яку статистику має.
Сильні сторони Довбика
Однією з головних переваг Артема є його дивовижна майстерність у протистояннях 1 на 1. Захисники виявляються безсилі перед його вмінням вдало використовувати власне тіло в боротьбі.
Спершу варто зазначити феєричну роботу корпусом, що стала вже відомою завдяки численним виступам українця в УПЛ. Цей стиль гри успішно перейшов із домашніх полів на футбольні арени Іспанії, де головний тренер “Жирони” Мічел вирішив повністю використовувати вміння Артема у мистецтві закриття м’яча від суперників.
Довбик вражає своєю високою координацією та рухами, вдало використовуючи їх для точних атак в просторі та вдало “відривається” від захисників.
Також ключовим є вміння нападника активно приєднуватися до швидких атак та реагувати на флангові передачі. Це містить в собі ефективну роботу у вільному просторі, правильне відкривання та здатність насичувати важливі зони. Для досягнення цього, гравець повинен постійно шукати нові можливості для переміщення та активно взаємодіяти з партнерами, надаючи їм можливість відкритися в атаках.
Артем відзначається своєю габаритністю, але він не показує повільності та прямолінійності. Як нападник, він проявляє виняткову мобільність, не дозволяючи своїм фізичним характеристикам ставити обмеження на його гру.
По-перше, в Артема високий рівень дистанційної швидкості. Напевно, всі пам’ятають епізод з його дебютного матчу в Іспанії, коли українець майстерно обіграв захисника в центрі поля. Якщо потрібно активувати, форвард вдало застосовує свою спринтерську швидкість.
По-друге, Довбик вражає своєю здатністю ефективно співпрацювати з партнерами та приймати нестандартні рішення.
А з цього слідує наступний висновок :
“Жирона” робить все для комфортної гри Артема
Взаємна робота на команду
Форварда «живить» команда, а «Жирона» швидко адаптувалася під Довбика, створюючи для нього комфортні умови. Засновуючись на атакувальному позиційному футболі (який відзначається найбільшою кількістю голів у чемпіонаті та другим за значенням показником володіння м’ячем), команда виявляється ефективною у передачах у карний майданчик та в розтягуванні оборони супротивника.
Але це історія взаємовигоди. «Жирона» отримала нападника, який ефективно завершує створені моменти. За перші ігри сезону він виявляється ще результативнішим, ніж Таті Кастельянос у попередньому сезоні. Аргентинець, хоч і забив 13 голів, проте зробив це у 10 з 35 матчів, а також не мав у своєму активі жодного асиста (в українця вже 4).
Якщо статистика торкань у карному майданчику, кількість ударів та їхня середня дистанція не є заслугою саме Довбика, то те, як він ефективно використовує ці можливості, повністю є результатом його відмінної роботи.
Статистика Артема Довбика
Отже, в цьому сезоні Артем Довбик відіграв 13 матчів, забив 7 голів та віддав 4 асисти. При цьому в нього нуль жовтих та червоних карток.
Нагадаємо, що “Жирона” в цьому сезоні не представлена в єврокубках.
Правила гри у баскетбол
Правила баскетболу – це правила та положення, що регулюють гру, суддівство, обладнання та методику її проведення. Хоча правила багато в чому однакові в усьому світі, деякі аспекти їх варіюються. Більшість ліг або керівних органів у Північній Америці, зокрема НБА та НКАА, формують власні правила. Для міжнародних ігор та ігор інших континентах застосовуються правила, визначені технічною комісією ФІБА.
Перші правила
15 січня 1892 року Джеймс Нейсміт опублікував правила для гри «Basket Ball» (дослівно з англійської: кошик-м’яч), які придумав він сам: спочатку гра, що підкорялася цим правилам, сильно відрізнялася від того баскетболу, який ми знаємо зараз, тому що тоді не було ведення, забивання зверху, триочкових кидків або таймера, а також правила не забороняли заважати попаданню.
- М’яч може бути кинутий у будь-якому напрямку однією чи двома руками.
- М’яч може бути відбитий у будь-якому напрямку однією чи двома руками.
- Гравець не може бігти із м’ячем. Гравець повинен кинути м’яч з того місця, де його спіймав, з припущенням кидка, коли гравець отримує м’яч на хорошій швидкості і намагається зупинитися.
- М’яч треба тримати руками; не можна використовувати руки або тіло для утримання м’яча.
- Не можна штовхати, бити, тримати, перекидати і підрізати опонента. Перше порушення цього правила будь-яким гравцем має вважатися фолом; після другого порушення гравець виходить з майданчика до наступного забитого м’яча або, якщо була очевидна спроба травмування опонента, до кінця гри. Заміна забороняється.
- Удар по м’ячу кулаком є фолом, оскільки порушує третє та четверте правила, і карається тим самим способом, який описаний у пункті 5.
- Якщо одна з команд робить три послідовні фоли, що не перериваються при цьому фолами супротивника, це вважається забитим противником голом.
- Забитим м’ячем вважається м’яч, коли він кинутий або відбитий із землі в кошик і не випав, якщо захисники не торкалися м’яча і не заважали влученню. Якщо м’яч спочиває на краях, і захисник рухає кошик, це вважається забитим м’ячем.
- Коли м’яч виходить за межі майданчика, він повинен бути вкинутий або відбитий в ігрове поле першим гравцем, що торкнувся. У разі суперечки арбітр повинен вкинути м’яч у майданчик. На вкидання м’яча гравцеві дається п’ять секунд. Якщо він тримає м’яч довше, м’яч віддається опоненту. Якщо одна із сторін продовжує затримувати гру, то арбітр зараховує їй фол.
- Арбітр повинен стежити за гравцями, відзначати фоли та повідомляти суддів, коли трапляються три послідовні фоли. Він має право видаляти гравців відповідно до правила 5.
- Суддя повинен стежити за м’ячем і вирішувати, коли м’яч перебуває у грі, на стадії вкидання, чия сторона ним володіє, і повинен стежити за часом. Він повинен визначати, коли команда забиває м’яч і вестиме рахунок, виконуючи також будь-які інші процесуальні обов’язки.
- Гра повинна тривати два тайми по п’ятнадцять хвилин із п’ятихвилинною перервою між ними.
- Перемогла вважається команда, яка забила більшу кількість очок.
Оригінал рукопису правил баскетболу Нейсміту 1892 року, один із найдорожчих існуючих рукописів, зберігається в університеті штату Канзас.
Гравці, запасні, команди та товариші по команді
Початкові правила Нейсміту не визначали кількість гравців на майданчику. У 1900 стандартом стали п’ять гравців, і гравці, яких замінили повертатися один раз у гру у 1921 та два – у 1934; ці обмеження замін були скасовані в 1945 році. Участь тренера під час гри була заборонена, але з 1949 року тренерам було дозволено звертатися до гравців під час тайм-ауту.
Спочатку гравець дискваліфікувався після другого фолу. У 1911 обмеження збільшили до чотирьох фолів, і в 1945 – до п’яти в більшості варіацій гри, тривалістю 40 хвилин і шести в іграх тривалістю 48 хвилин.
Таймер та обмеження часу
Перше обмеження часу володіння м’ячем було введено в 1933 році, згідно з яким команди повинні були перевести м’яч з тилової зони через центральну лінію протягом 10 секунд після отримання м’яча. Цей час у 2000 році ФІБА зменшила до восьми секунд, а потім, у 2002, та НБА. У NCAA правило десяти секунд залишилось у чоловічій лізі, а жіноча ліга також пішла за ФІБА з сезону 2013-14. Вищі школи США, що грають за правилами, регульованими NFHS, використовують правило десяти секунд.
У 1936 році ввели правило трьох секунд. Це правило забороняє гравцям нападу перебувати поруч із кільцем суперника більше трьох секунд (обмежена зона називається трисекундною або «фарбою»).
Хоча це правило спочатку вводилося, щоб знизити грубість гри між “великими” під кільцем, тепер вважається, що воно потрібно, щоб запобігти ситуації, коли високий великий гравець намагається отримати перевагу, стоячи під кільцем. Коли НБА стало дозволяти зонний захист у 2001 році, правило трьох секунд було введено і для захисників.
Таймер був вперше представлений в НБА в 1954 році, він був введений з метою збільшення темпу гри. Тоді командам потрібно було зробити кидок протягом 24 секунд після отримання м’яча, і таймер скидався, якщо м’яч стосувався кільця або щита, або м’яч переходив до супротивника. ФІБА прийняла те ж правило, але з таймером у 30 секунд у 1971, а NCAA – 45 секунд для чоловіків, зберігаючи 30 секунд для жінок, у 1985. Час у чоловічій лізі було зменшено до 35 секунд у 1993, і до 30 – у 2015 .ФІБА також скоротила час до 24 секунд в 2000, і змінила правило скидання таймера, залишивши скидання таймера після того, як м’яч торкнувся кільця, і прибравши скидання після торкання щита. Спочатку кидок, коли час володіння скінчився, а м’яч був у повітрі, вважався порушенням. У 2003 році правило було змінено, і м’яч тепер вважається в такій ситуації живим, якщо він стосувався кільця.
Фоли, штрафні кидки та порушення
У початковій грі не було ведення, воно з’явилося в 1901 році. Спочатку гравець міг ударити м’яч у підлогу лише один раз, і не міг кидати м’яч після ведення. Поняття ведення м’яча з’явилося в 1909 і називалося “безперервне просування м’яча”, також зникло обмеження на кількість ударів і було прибрано заборону на кидок після ведення.
Біг з м’ячем перестав зважати на фолом у 1922, і став вважатися порушенням, а значить, єдиним покаранням була втрата володіння. Також порушенням стали вважати удар по м’ячу кулаком. З 1931, якщо гравець під щільною опікою утримував м’яч довше за п’ять секунд, гра зупинялася і відбувався розіграш спірного м’яча; така ситуація тепер стала порушенням гравцем з м’ячем. Перешкода влученню м’яча стала порушенням у 1944 році.
Штрафні кидки було введено невдовзі після появи баскетболу. У 1895 штрафна лінія була офіційно розташована в 4,6 метра (15 футів) до щита, до цього у більшості спортивних залів лінія розташовувалась у 6,1 метра (20 футів) від щита. З 1924 року гравці, на яких сфолили, повинні виконувати штрафні кидки. Виконується один кидок, якщо фол був на гравці, який виконував кидок, що забив м’яч, два кидки при промаху і три – при трьохочковому кидку. Якщо фол був на гравці, який не намагався кинути по кільцю, або при нічийному м’ячі, то покарання варіюється в залежності від рівня гри та кількості фолів, отриманих командою.
- У чоловічій лізі NCAA та всіх лігах NFHS:
- Якщо команда гравця набрала до шести фолів за половину, то при фолі команда супротивника отримує м’яч. Якщо фолів від семи до дев’яти, то гравець, на якому сфолили, отримує право на штрафний кидок, і якщо його забиває, то отримує право на другий, але якщо маже, то м’яч стає живим. Якщо команда набрала десять і більше фолів за половину, то гравець, на якому сфолили, отримує право на два штрафні кидки.
- Усі овертайми вважаються продовженням другої половини з погляду набраних фолів. Крім того, за правилами NFHS фоли накопичуються за половини, хоча гра йде по чвертях.
- Якщо команда гравця має до чотирьох фолів за чверть, команда, на чиєму гравці сфолили, отримує володіння. Якщо у команди п’ять фолів і більше за чверть, то гравець отримує право на два штрафні кидки. Правило один-плюс-один у цей час у жіночому баскетболі відсутнє.
- Усі овертайми вважаються продовженням четвертого періоду з погляду отриманих фолів.
- Якщо команда гравця має 4 і менше командних фолів за чверть, отримує володіння команда, на гравці якої сфолили, а при п’яти фолах гравець, на якому сфолили, отримує право на два штрафні кидки.
- Овертайм не вважається доповненням будь-якої чверті. В овертаймі команда карається двома штрафними, починаючи з четвертого командного фолу замість п’ятого.
- Командні фоли скидаються в останні дві хвилини чверті чи овертайму. Якщо команда не набрала п’ять фолів до цього часу, перший командний фол в останні дві хвилини призводить до вкидання м’яча командної, що сфолила, а всі наступні фоли караються двома штрафними.
- Якщо команда гравця, що сфолив, має 4 і менше фолів у чверті, то команда, на чиєму гравці сфолили, отримує володіння. Починаючи з п’ятого командного фолу команда, на якій сфолили, отримує право на два штрафні кидки.
- Протягом гри всі члени команди, які мають право грати, вважаються гравцями.
- “Живий” м’яч стає “мертвим”, коли лунає свисток судді.
- Усі овертайми вважаються продовженням четвертого періоду з погляду командних фолів.
- За влучення зсередини триочкової лінії зараховується одне очко, і через триочкову – два. Внаслідок цього у разі фолу при кидку всередині триочкового кидає гравцю дається право на один штрафний кидок, і при промаху через триочковий – два кидки.
- Якщо команда гравця, що сфолив, має до шести фолів, і фол був не при кидку, команда, на якій сфолили, отримує володіння. Починаючи з сьомого командного фолу гравець, на якому сфолили, отримує право на два штрафні кидки, незалежно від того, був зафіксований фол при кидку чи ні. З десятого командного фолу гравець, на якому сфолили, отримує право на два штрафні та його команда отримує володіння.
Гравцю дається 10 секунд виконання штрафного кидка. Якщо гравець не виконує кидок за 10 секунд, фіксується порушення та право на штрафний кидок втрачається. Якщо м’яч при штрафному майданчику не стосується щита, кільця або сітки, це також вважається порушенням. Якщо порушення має місце і під час останнього штрафного кидка, то володіння надається команді противника.
Поштовх – фізичний контакт між гравцями захисту та нападу. Щоб захисник заробив фол у собі, він має зайняти дозволене захисне становище шляху нападаючого. Якщо контакт відбувся, то суддя зафіксує порушення. Окуляри за кидок, якщо він був, не зараховуються і володіння переходить команді захисника. Фол на захиснику не фіксується у півкрузі під кільцем.
Блокування – фізичний контакт між гравцями захисту та нападу. Блокування відбувається, коли захисник на шляху нападника заважає зробити кидок. Блокування часто фіксують, коли захисник знаходиться у півкрузі під кільцем.
Півколо під кільцем: У 1937 році НБА ввели півколо навколо кільця радіусом 1.2 метра, в якому не фіксується фол у нападі за поштовх. Це було потрібно, щоб запобігти ситуації, коли захисник намагався отримати на собі фол у нападі, стоячи під кільцем. ФІБА прийняли це півколо у 2010, і його радіус дорівнює 1.25 метра.
Обладнання
Спочатку м’яч був звичайним футбольним. Кошик був на висоті 3,05 метра (10 футів) над підлогою. Замість кільця підвішувався кошик, і м’яч після кожного гола доводилося діставати. Сьогодні замість кошика використовується кільце із сіткою (без дна).
Суддівство та процедури
Спочатку був один арбітр, який контролював фоли, і один суддя, який стежить за м’ячем. Сьогодні всі судді мають рівні права щодо всіх аспектів гри. НБА додали третього суддю у 1988, її приклад у 2006 наслідувала і ФІБА. Використання відеоповторів для прийняття суддями рішень завжди було заборонено, виключаючи випадок визначення, чи був останній кидок періоду до сирени, або після. Цей виняток був прийнятий НБА в 2002, а потім ФІБА в 2006. У NCAA, однак, дозволили перегляд відеоповтору для визначення часу, цінності кидка (два або три очки), порушень, а також з метою видалення гравців за неспортивну поведінку. НБА змінили свої правила в 2007 і дозволили арбітрам використовувати відеоповтор, якщо було здійснено грубий фол.
Вкидання спірного м’яча в центральному колі використовувалося для відновлення гри після кожного забитого з поля м’яча до 1938 року, коли команда, що пропустила м’яч, стала виносити м’яч з-під свого кільця, що зробило гру безперервною. Вкидання спірного м’яча все ще використовувалося на початку кожного періоду і для відновлення гри після спірного м’яча. Однак НБА перестали використовувати таке вкидання починаючи з другої чверті в 1975, натомість використовували систему, згідно з якою команда, яка програла перше вкидання, отримувала володіння у другій та третій чвертях, а команда, яка виграла вкидання – у першій та четвертій.
У 1981 році NCAA прийняла систему мінливих володінь для всіх вкидань спірного м’яча, виключаючи перше вкидання, і в 2003 році ФІБА прийняла схожі правила, крім початку третього періоду та овертаймів. У 2004 р. правила ФІБА були змінені, і тепер застосовується стрілка володіння у всіх ситуаціях після першого вкидання.
Всесвітні правила баскетболу
Всесвітні правила баскетболу, що діють сьогодні, були підтверджені 3 лютого 1974 року і набули чинності 1 жовтня того ж року.