Гармонійний розвиток дитини з дитячим психологом

Педіатр, логопед, вихователь – відомі, необхідні спеціальності. А чи потрібен дитячий психолог у цьому списку? Трапляється, психолога плутають з психотерапевтом або невропатологом. Спробуємо розібратися, в чому ж завдання психолога в дитячому садку. Психолог – це не лікар. Він не ставить діагноз за результатами своєї діяльності, не призначає лікування. Дитячий психолог тільки складає умовний прогноз розвитку дитини. Мета психолога – допомогти малюку адаптуватися в групі незнайомих дітей, зробити перебування в дитячому садку комфортним і емоційно затишним, сприяти розвитку здібностей дитини.
Всі діти різні, до кожного потрібен підхід. Головне не “упустити” момент, коли поведінка дитини “на межі норми”, і разом з батьками, вихователями допомогти впоратися з труднощами.

У дитячому садку роботу психолога умовно можна розділити на два напрямки.

1. Психолог бере участь у виховному процесі разом з вихователями. Ділиться знаннями з персоналом і батьками про психологію дітей, вікові особливості. Просвітництво не обмежується цитатами з підручників з дитячої психології. Враховуються місцеві умови, традиції, кваліфікація персоналу садочка, стиль роботи вихователів, своєрідність дітей. Для більш тісного контакту влаштовуються відкриті заняття, проводяться семінари, дискусії з батьками.

2. Індивідуальна робота з дітьми. Спостереження, діагностичні методики допомагають психологу визначити взаємини дітей у групі між собою та з вихователем, оцінити особисті якості, рівень психологічного розвитку. Результатом спостережень стають рекомендації для вихователів і батьків.

Консультації психолога бувають зазвичай двох видів. Ті, що планує сам психолог і “за запитом батьків”. Консультації “за запитом”, коли близькі стурбовані поведінкою дитини. Батьки бувають в подиві – чому в садочку на заняттях малюк затиснутий і скутий, а вдома ця ж диво-дитина легко управляється з телефоном, знає, як знайти потрібний мультик на ютьюб-каналі. Або навпаки, тиха, навіть ляклива дитина, в саду активна, весела і говірка.
Дитячий психолог в ході спілкування допоможе знайти і пояснити приховані причини особливостей поведінки дитини. Підкаже батькам, як краще спілкуватися вдома. Дорослі часто зайняті побутовими проблемами, немає часу і сил на спільні ігри. Простіше дати дитині телефон або включити телевізор. Тому сучасні діти не вміють, не знають, як поводитися в колективі.
Щоб дітям було легше адаптуватися в нових умовах, слід познайомитися з батьками і дитиною ще до вступу в групу, дізнатися про умови розвитку в сім ‘ї, узгодити дії батьків, психолога і вихователя. Можливо, в перші дні приводити дитину тільки на прогулянку. Умови на прогулянці нагадують “гуляння” у дворі, де простіше познайомитися з вихователем і дітьми.

Не завжди “звикання” супроводжується плачем. Дитина може просто замкнутися, не брати участь в іграх, бути пригніченою, розгубленою. Такий стан турбує психолога не менше, ніж сльози. У цьому випадку психолог радить організувати вдома схожий режим, привчати дитину самій себе обслуговувати – самостійно їсти, одягатися, прибирати іграшки, складати акуратно речі перед сном. Можна принести в сад улюблену ляльку, машинку, це створює почуття впевненості, зв’язку з будинком.
Психолог радить вихователю зацікавити новеньких захоплюючими іграми, корисними діями – допомогти накрити стіл до обіду, погодувати рибок в акваріумі, полити квіти. Коли дитина відчує свою потрібність у групі, свою важливість, вона з легкістю буде ходити в дитячий садок.

Дитячий психолог не тільки розбирається в сучасній психології, перш за все, він повинен любити і розуміти дітей. Вчасно помітити “маленьке страждання” і допомогти впоратися з ним. Не можна дозволяти дитині копити образи в собі.

Той, кому можна довіритися.

У моїй практиці був такий випадок: на новорічному ранку діти розповідали вірші Дідові Морозу і Снігуроньці. Коли залишилася одна дівчинка, Снігуронька запропонувала всім стати в хоровід. Дівчинка з розгубленим поглядом тихо пройшла в кут і сіла. До неї підійшла чиясь мама, пізніше я дізналася, вона була дитячим психологом. Жінка погладила дівчинку по голові і озвучила її образу. “Тобі дуже хотілося розповісти віршик. Напевно, Снігуронька запропонувала водити хоровод не тому, що не хотіла почути твій віршик, а просто не помітила тебе”. Потім жінка посадила дівчинку до себе на коліна, продовжувала гладити її, щось шепотіла. І у малечі покотилися сльози, плечики здригалися. Вона тісно притискалася до чужої тітки, ніби боялася, що її перестануть гладити, жаліти, заспокоювати. Пізніше жінка-психолог запропонувала розповісти віршик для неї.
Діти вже не кружляли навколо ялинки. Дівчинка приєдналася до однієї з груп, де будували з кубиків замок. Вона вже не плакала, але рухи її були боязкими, невпевненими.

Можливо, це була перша психологічна травма дитини. У такі моменти потрібно підтримати, заспокоїти, показати дитині, що вона потрібна. “Проговорити” образу і разом пережити її, даючи зрозуміти, що поруч завжди дбайливі і люблячі дорослі.

Діагностика. Корекційно-розвивальна робота.

Психолог проводить психологічну діагностику дітей протягом усього часу перебування в дитячому садку. Тут враховується все – активність на заняттях, участь у групових іграх, апетит, сон, загальний емоційний настрій.

У кожній віковій групі діагностика проводиться за своїм сценарієм, для кожного віку є свої цілі і завдання.
У молодших групах, де діткам 2-3 роки, розвиваються навички комунікації, формуються емоційні жести і виразна міміка, відпрацьовується координація рухів. Психологічне обстеження проводиться з метою раннього виявлення відхилень у розвитку. Всі діти різні – імпульсивні, тривожні, сором’язливі, агресивні. Однаковий матеріал засвоюється по-різному. Хтось швидко “схоплює на льоту”, іншому потрібно кілька разів повторити. Щоб допомогти дітям, психолог проводить розвиваючі заняття, ігри з розвитку сенсомоторики і тактильної чутливості.
Розробляються рекомендації для вихователів і батьків.

У старшій групі психолог допомагає вихователю розвинути сферу пізнання. Діти вже впевнено спілкуються один з одним. Саме час навчити їх передавати почуття в емоціях через гру, наприклад, “Передай посмішку по колу”. Задавати емоційний тон діяльності – зібрати “Цвєтік-семіцвєтік” зі смайликів. Освоїти навички вербалізації – після похвали або, навпаки, коли посварили. Практикувати у вирішенні конфліктної ситуації.

У підготовчій групі діти вчаться описувати свої емоції, переживання словами. Складається уявлення дитини про визнання в соціумі – не проявляти егоїзм, але й не завжди вступати на догоду іншим.
Діагностика дітей у підготовчій групі дозволяє виявити проблемні зони в підготовці дітей до навчання в школі, і виробити стратегію щодо усунення прогалин.
Пізнавальний процес спонукає дитину до активності, сприяє розвитку уваги, допитливості. Оскільки зорове сприйняття у дітей є найбільш інформативним, психолог радить використовувати на заняттях яскраві картинки, плакати. Включати словесні прийоми – загадки, приказки, вірші. Обов’язкові дидактичні ігри, спрямовані на пізнання.

Для дітей, за спостереженням психолога недостатньо готових до шкільного навчання, проводиться індивідуальна діагностика, яка визначає причини виниклих труднощів. З результатами обов’язково знайомлять батьків, щоб вони могли допомогти своїй дитині. Основними методами корекційних впливів можна назвати:

– ігрову терапію:
– арт-терапію:
– ляльотерапію:
– психогімнастику:
– вправи для розвитку пізнавальних процесів.

Коли дії психолога, вихователя і батька злагоджені і націлені на виховання здорової, стресостійкої дитини, то і результати не змусять себе чекати.

Ще хотілося б зупинитися на міфах про роботу дитячого психолога.

Дорослі часто уникають зустрічі з психологом, вважаючи, що саме слово “психолог” похідне від “псих”. Батьки роблять поспішні неправдиві висновки: якщо з малюком займається психолог, значить, їхня дитина психічно ненормальна. З цієї причини, коли заповнюється карта дитини, приховують особливості побуту в сім’ї, лукавлять. Наприклад, невролог поставив діагноз “логоневроз” (боязнь мови, заїкання) або “ніктофобія” (острах темряви). Психолог, знаючи про це, дає відповідні рекомендації вихователю, які допоможуть позбутися проблеми.
Буває, батьки плутають “педагог-психолог” з різними медичними спеціальностями – психоневролог, дефектолог, нейропсихолог. Психолог може направити до фахівця, але сам не лікує. Дитячий психолог в садку працює з нормальними дітьми без відхилень, з їх індивідуальними особливостями.

Довіряючи дитячому психологу, батьки спільними зусиллями позбавляють дітей багатьох проблем у дорослому житті.
Батьки, бабусі і дідусі – всі бажають бачити своїх дітей здоровими і щасливими. Тому, давайте прислухатися до порад фахівців.

Школа моделей в дитячому садку Школа Радості

Психолог в дитячому саду і його функції. Консультації психолога дитячого садка

Для чого потрібен психолог в дитячому саду? Які вимоги до нього, і які функції він має право виконувати? Ці питання задають собі багато батьків. Маленький чоловічок потрапляє в незвичну, дивну і нову для нього обстановку дитячого садка. Навколо багато діточок і дорослих, слід підкорятися розпорядку, самостійно їсти та грати з іншими дітьми, вчитися спілкуватися з однолітками і взаємодіяти з дорослими. Допомогти дитині адаптуватися і простежити за його станом повинен педагог-психолог в дитячому саду. Для багатьох малюків така установа – перший серйозний стрес. Щоб уникнути неприємних наслідків, не варто залишати здаються на перший погляд проблеми маленьких вихованців без уваги.

Хто такий психолог?

Педагог-психолог в дитячому саду є дуже важливим фахівцем для дітей, їх батьків та персоналу установи. Батькам не варто лякатися, якщо з їх дитиною працює психолог – він не лікар і не ставить діагнози діткам. Його завдання інші.

Працює психолог в трьох напрямках:

• Робота з дитиною. Фахівець оцінює особистісні характеристики малюка, його психотип, особливості психіки і поведінки, його природні нахили, страхи. Знаючи особливості кожної конкретної дитини, психолог у дитячому садку допомагає адаптуватися до нових умов, знайти спільну мову з однолітками і вихователями, вирішити конфліктні ситуації і допомогти, якщо у малюка проблеми. Робота психолога з дітками об’єднує функції психологічного ведення і педагогіки.

• Робота з батьками дитини. Мабуть, дитячий садок є для батьків малюка стресом навіть більшим, ніж для самого вихованця. У завдання психолога входить робота з мамами і татами в декількох напрямках: допомогти усвідомити новий статус дитини, пояснити, як поводитися з ним, як працювати в області розвитку свого малюка, вирішувати конфліктні ситуації. Спеціаліст підказує батькам подальший шлях виховання. Також у завдання психолога входить виявлення відхилень у розвитку і повідомлення батькам про те, що їх чадо потребує консультації лікарів.

• Робота з персоналом дитячого садка. Є думка, що праця вихователя низькокваліфікований, простий, не вимагає особливих сил і спеціальних навичок. Це величезна помилка. Психолог в дитячому саду якраз здійснює роботу з воспитательским складом, допомагає з проблемними дітьми та виконує наставнические функції по частині роботи з хлопцями. Кожен педагог повинен знайти спільну мову з усією групою малюків, підібрати ключик до маленькому сердечку, стати другом, покровителем і наставником.