Соціалізація це процес засвоєння особистістю зразків поведінки групи і суспільства, цінностей, норм, установок; формування особистості, її життєвої позиції на основі впливу на людину системи навчання і виховання, включаючи сім'ю, ЗМІ, літературу, мистецтво.
Соціаліза́ція (лат. socialis — громадський) — процес входження індивіда у суспільство. Містить засвоєння системи знань, норм, правил поведінки, цінностей та переконань, що дозволять ефективно функціонувати в межах певного суспільства.
Соціалізація – це процес засвоєння культури (норм поведінки, цінностей, ідей, правил, стереотипів розуміння) і формування соціальних якостей, завдяки яким людина стає дієздатним учасником соціальних зв'язків, інститутів та спільнот.
Ці фактори певною мірою виявляються у процесі соціалізації особистості у трьох стадіях: – до трудова соціалізація (раннє дитинство, період навчання); – трудова соціалізація (активна участь у трудовій діяльності); – післятрудова соціалізація. На кожному етапі відбувається поступове формування власного «Я» особи.
Соціалізація являє собою процес становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її взаємини із суспільством. Фрейд виділив психологічні механізми соціалізації: імітацію, ідентифікацію, почуття сорому і провини.
Автором терміна "соціалізація" стосовно до людини, очевидно, є американський соціолог Ф. Г. Гідінгс, котрий у 1887 р. у книжці "Теорія соціалізації" вжив його в значенні, близькому до сучасного, – "розвиток соціальної природи або характеру індивіда, підготовка людського матеріалу до соціального життя".
Соціаліза́ція — комплексний процес та результат засвоєння й активного відтворення людиною соціально-культурного досвіду (знань, цінностей, норм, моралі, традицій тощо) на основі її діяльності, спілкування і відносин, обов’язковий фактор розвитку особистості. Виступає одним із …