Пропозиція та закон пропозиції

Кожен ринок має сторону пропозиції, так само як і сторону попиту. Пропозиція – це кількість певного товару, яку виробники бажають виготовляти і продавати за кожної ціни протягом певного періоду часу за інших однакових умов.

Пропозиція може бути представлена шкалою (схемою) пропозиції, тобто таблицею, яка показує кількість певного товару, що буде пропонуватись за кожного рівня ціни за інших однакових умов у межах деякого часового періоду. Наприклад, припустимо, що шкала ринкової пропозиції курчатини показана в табл. 3. Тоді 100 000 кг цього продукту пропонуватиметься, якщо його ціна становитиме 8 грн. за 1кг, 115 000 кг пропонуватиметься за ціною 10 грн. за 1 кг і т. д.

Таблиця 3. Шкала ринкової пропозиції курчатини, 2000 р. (дані гіпотетичні)

Інший спосіб представлення даних табл.3. За допомогою кривої ринкової пропозиції, яка є графічним зображенням шкали ринкової пропозиції. По вертикальній осі системи координат відкладаємо ціну Р за одиницю товару, а по горизонтальній осі – кількість (величину) пропозиції товару Q за одиницю часу (за рік). Рис. 10 показує ринкову криву пропозиції курчатини Sо, що базується на даних табл. 3.

Шкала пропозиції (табл. 3) показує прямий зв’язок ціни і кількості пропозиції продукту. Такий тип зв’язку властивий більшості продуктів, що пропонуються на ринок. Цей зв’язок називають законом пропозиції. Його суть полягає в тому, що за інших однакових умов, як правило, виробники бажають виготовляти і продавати більшу кількість свого

Рис. 10. Крива ринкової пропозиції курчатини

продукту за високої ціни, ніж за низької. Чому? Це, як і у випадку із законом попиту, в основному диктується здоровим глуздом і має теоретичне пояснення. Емпіричні дослідження показують, що ринкові криві пропозиції для більшості благ мають позитивний нахил. Існує кілька причин цього. Головна криється у згадуваному вже у Темі 1 законі спадної віддачі. Позитивний нахил кривої пропозиції виражає збільшувані затрати на виробництво додаткової продукції за постійних виробничих потужностей, про що детальніше буде сказано у темі “Витрати, доходи і прибутки фірми”. Так, птахофабрика, що має сталі виробничі потужності, може відгодовувати більше курчат, якщо підвищить платню працюючим, щоб вони понадурочно використовували виробниче обладнання. Крім того, можуть найматися додаткові працівники. Закон спадної віддачі проявиться або відразу, або “врешті-решт”, коли додаткові працівники виготовлятимуть все менше і менше додаткового продукту: тому для отримання додаткового обсягу продукту виробники збільшуватимуть ціну пропозиції.

Для пояснення висхідної траєкторії кривої пропозиції використовують також закон зростання альтернативної вартості (альтернативних витрат), суть якого з’ясовано у Темі 2 за допомогою понять межі виробничих можливостей та альтернативної вартості.

Шкала пропозиції, так само як і крива пропозиції, ґрунтується на припущенні “за інших однакових умов”. З’ясуємо, що приховується за цим припущенням. Як і у випадку з кривою попиту, це припущення приховує нецінові чинники, які впливають на пропозицію. Ціновий чинник, що впливає на пропозицію – це власна ціна товару, пропозиція якого досліджується (Р). До нецінових чинників відносять такі основні детермінанти (визначники) пропозиції: тривалість часового періоду (0; технологія виробництва (Т); ціни споріднених (взаємо замінюваних) товарів (Рr); ціни на фактори виробництва (Рr); організація ринку (Оm); число фірм, що виробляють конкретний товар (n); мета фірми інша, ніж максимізація прибутку (G); специфічні чинники, які стосуються пропозиції лише деяких товарів (наприклад, пропозиція сільськогосподарської продукції надзвичайно чутлива до погоди) (Sr). У наведеному переліку чинників ми свідомо не виділяємо найважливіший серед них – витрати виробництва (С). Справа в тому, що витрати виробництва залежать і від технології виробництва, і від цін на фактори виробництва, і від організації ринку, і від інших специфічних чинників. Тому неявно витрати виробництва, як чинник, що впливає на пропозицію, присутні в інших чинниках. Варто звернути увагу й на таке: в умовах чистої конкуренції витрати виробництва (а точніше – граничні витрати) визначають криву пропозиції, як для окремої фірми, так і всієї галузі. Таким чином, вони визначають ціну пропозиції, а отже, впливають і на ціновий чинник.

Для зручності вивчення впливу цінового (власної ціни -Р) та нецінових чинників на пропозицію, доцільно використовувати поняття “функція пропозиції”. її записують у вигляді такого рівняння:

Будь-яка крива пропозиції стосується певного періоду часу, і ЇЇ вигляд та положення залежать від тривалості та інших характеристик цього періоду, про що детальніше буде сказано у наступній темі при розгляді чинників, що впливають на цінову еластичність пропозиції. Наприклад, коли б ми оцінювали ринкову криву пропозиції курчатини для першого тижня 2000 року, вона відрізнялася б від кривої на рис. 10, яка стосується всього року. Зокрема, відмінність зумовлена тим, що виробники курчатини можуть краще пристосовувати свою пропозицію до змін ціни цього продукту протягом року, ніж протягом тижня.

Надзвичайно важливим чинником, що визначає положення і вигляд кривої пропозиції, є вдосконалення технології. Коли технологія прогресує, то це дозволяє знижувати витрати виробництва, внаслідок чого фірми часто бажають пропонувати певну кількість продукції за нижчу ціну, ніж раніше. Отже, удосконалення технології часто спричиняє переміщення кривої пропозиції вправо. Наприклад, це відбувається з відгодівлею курчат, як показано на рис. 11.

Рис. 11. Збільшення пропозиції курчатини внаслідок удосконалення технології виробництва

Рис. 12. Зменшення пропозиції курчатини, спричинене підвищенням ціни на свинину

Інший важливий визначник, що впливає на вигляд і положення кривої пропозиції, – це ціни споріднених товарів, зокрема товарів, які легко замінюють один одного у виробничому процесі. Якщо підвищується ціна на один товар-замінник, то пропозиція іншого замінника зменшується, а отже, його крива пропозиції переміщується вліво (рис. 12). Наприклад, фермери можуть відгодовувати курчат так само, як і свиней; вирощувати пшеницю так само, як і жито. Для кожної з цих пар товарів, підвищення ціни на один з них (наприклад, на свинину) тягне за собою зменшення пропозиції іншого (наприклад, курчатини).

Ще одним важливим чинником, що впливає на пропозицію, є рівень цін ресурсів (праці, капіталу, землі), що використовуються у виробництві певного продукту. Зниження цін цих факторів виробництва дозволяє здешевити виробництво продукту, а тому фірми зможуть пропонувати певну його кількість за меншу ціну, ніж раніше. Таке зниження цін ресурсів за інших однакових умов спричинятиме переміщення кривої пропозиції вправо. З іншого боку, підвищення цін ресурсів може спричиняти переміщення кривої пропозиції вліво. Наприклад, якщо заробітна плата працівників зросте, крива пропозиції може переміститися вліво, як показано на рис. 13.

Рис. 13. Зменшення пропозиції курчатини

Рис. 14. Збільшення ринкової пропозиції курчатини

Наступний визначник пропозиції – це організація ринку. Зміни у податкових ставках, дотації окремим виробникам якогось товару, зменшення мит і квот на імпортні та експортні товари – все це впливає на зміни у пропозиції, про що детальніше буде сказано у темі “Державне втручання в сучасну економіку”. Якщо на ринку якогось товару з’являється монополія, то, як правило, ціни за будь-якого обсягу виробництва зростатимуть, тоді як на досконало конкурентному ринку вироблятиметься максимально можлива кількість продукції за кожного рівня ціни.

Ринкова пропозиція товару залежатиме від кількості фірм, що його виготовляють. За певного обсягу виробництва кожної фірми, ринкова пропозиція збільшуватиметься, коли нові фірми входитимуть у галузь. Як наслідок,- крива пропозиції, наприклад курчатини, зміщуватиметься вправо (рис. 14) через входження у галузь нових фірм.

Пропозиція: зміст і фактори, що на неї впливають

Пропозиція – це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.

Сталий причинно-наслідковий зв’язок між ціною та обсягом товарів (послуг), який товаровиробник здатний поставити на ринок, виражається законом пропозиції.

Зміст закону пропозиції полягає в тому, що чим вища ціна (за інших однакових умов ),тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.

Із визначення випливає прямий зв’язок між ціною і пропозицією товару. Зобразимо його кривою пропозиції (Supply), яка позначається англійською літерою S. Для цього на осі абсцис відкладемо обсяг пропозиції (Q_s), а на осі ординат – ціну (Р). У таблиці ця залежність матиме такий вигляд (табл. 8.3).

Таблиця 8.3. Пропозиція йогурту індивідуальним виробником

Пропозиція протягом тижня, шт.

Інформація, подана в таблиці, у графічному зображенні набуває вигляду кривої пропозиції (рис. 8.4).

Пропозиція, як і попит, набуває форми не тільки індивідуальної, а й ринкової пропозиції. Ринкова пропозиція визначається як загальна сума індивідуальних пропозицій, а крива ринкової пропозиції складається із сукупності індивідуальних обсягів товарів, запропонованих усіма виробниками цього товару за певною ціною.

Крива ринкової пропозиції будується аналогічно ринковій кривій попиту (рис. 8.4).

Як бачимо, крива ринкової пропозиції Яв дорівнює сумі кривих індивідуальних пропозицій + 5₂5₂ + 5₃5_а.

Рух будь-якої точки по кривій пропозиції 5 (рис. 8.4) відображає зміну обсягу пропозиції залежно від ціни. Так, рух по кривій від точки А до точки В показує зменшення обсягу пропозиції йогурту з 1100 до 700 од., зумовлене зниженням ціни за 1 шт. з 5 до 4 грн.

Зміни у самій пропозиції зміщують криву б праворуч або ліворуч. Це зумовлюється не зміною ціни, а неціновими чинниками (криві5^ та5₂5₂ нарис. 8.4). Зміщення кривої55до5,5, означає збільшення пропозиції йогурту, а зміщення кривої 55 до 5₂5₂ – скорочення його пропозиції.

Розглянемо фактори, що зумовлюють зсув кривої

Рис. 8.4. Графік кривої ринкової пропозиції

Нецінові фактори впливу на пропозицію

Технологічний прогрес. Застосування нових технологій, наприклад, у виробництві йогуртів дає змогу скоротити період визрівання продукту, продовжити термін зберігання ним корисних властивостей, зменшити собівартість одиниці продукції. Це сприяє розширенню пропозиції йогуртів на ринку, відтак крива 5в зсувається праворуч.

Зміна цін на ресурси. Зростання цін на ресурси (за інших незмінних умов) призводить до збільшення витрат виробництва, зростання собівартості продукції, що змушує підприємця скорочувати пропозицію свого товару. Тому крива пропозиції зсувається ліворуч.

Зміна цін на споріднені товари. Якщо, наприклад, ціна на маргарин зростає, а на йогурти залишається незмінною, то підприємець, що виробляє йогурти, шукатиме альтернативний спосіб застосування своїх ресурсів і, вірогідно, спрямує їх на виробництво маргарину, зменшивши тим самим виробництво йогуртів. При цьому крива 55 зміститься ліворуч.

Зміни у бюджетно-податковій політиці. У випадку зростання ставки оподаткування крива 55 (за інших однакових умов) зміститься ліворуч. Якщо ж зростатимуть трансферти бізнесу, крива 55 зміститься праворуч.

Очікування підприємців. Оптимістичні очікування підприємців сприятимуть зсуву кривої 5в праворуч, а песимістичні зумовлять й зміщення ліворуч.

На зсув кривої 55 можуть впливати і зміни моди, і релігійні традиції (у піст, наприклад, зменшується споживання м’яса та м’ясних продуктів) тощо.

Певний займенник – що це? Яким членом пропозиції воно зазвичай є? Приклади пропозицій, фразеологізмів і прислів’їв з визначальними займенниками

Що таке визначний займенник? Відповідь на поставлене запитання ви дізнаєтеся з матеріалів цієї статті. Крім того, вашій увазі буде представлено кілька прикладів пропозицій і прислів’їв, де використовується ця частина мови.

Загальні відомості про займенники

Перш ніж розповісти про те, які визначальні займенники в російській мові існують, слід дати повне визначення даної частини мови.

Отже, займенником називають самостійну частину мови, яка дуже часто вживається замість імені прикметника, числівного, існуючого, а також наречия. Слід особливо зазначити, що займенник може змінюватися за числами, роду і падежами.

Які розряди займенників існують?

Далеко не кожен знає, що визначальний займенник являє собою один з розрядів даної частини мови. Взагалі, існують наступні:

• Особисте. Такі займенники вказують на певну особу. Таким чином, 1-е і 2-е обличчя позначають безпосередніх учасників мови (ти, ви, ми і я). Особисті займенники 3-ї особи вказують на слухачів, які не беруть жодної участі в промові (вона, він, вони і воно).
• Тяжке. Такі займенники вказують на об’єкт (властивості, предмети), який належить кому-небудь або чому-небудь (мій, свій, твій, ваш, наш, його, їх і її).
• Поворотне. Даний розряд передає значення спрямованості дії на який-небудь суб’єкт (наприклад, я бачу себе з боку).
• Відносне. Цей розряд використовується як приєднувальна частина придаткової пропозиції до головного (хто, чий, що, який, який, скільки, який).
• Питальне. Такий розряд займенника вживається переважно в питальних пропозиціях. У дану групу входять найрізноманітніші слова (наприклад, скільки, хто, який, який, який, який, який, який, чий).
• Невизначене. Завданням даного розряду виступає вказівка на невизначену безліч. Така група утворюється з питальних займенників за допомогою додавання приставок где-, не- або кое-, а також постфіксів – либо, -то або -нибудь.
• Негативне. Для такої групи характерне повне заперечення чего- або кого-небудь (ніхто, нікого, ніщо, ніякої, нічого, нічий тощо).
• Взаємне. Такий займенник висловлює ставлення до 2-ох або більше предметів або осіб. Наприклад: «Вони давно знають один одного».
• Визначальний та вказівний займенник.

Розгляньмо останні розряди більш детально і наведемо приклади того, як вони використовуються в російській мові.

Заданий займенник

Такі займенники іноді називають демонстративами. Вони вказують на те, який саме об’єкт має на увазі та чи інша людина, а також на її розташування щодо її ж самого або адресата (цей, той, такий, такий, такий, такий, стільки, екий, цей).

Слід також зазначити, що вказівні займенники здатні висловлювати і додаткову інформацію про об’єкт (наприклад, його стать, одушевленість тощо).

У деяких випадках така група не виділяється окремо. Це пов’язано з тим, що відповідне значення виражається не у вигляді самостійних слів, а за допомогою вказівних частинок, які приєднуються до імені існуючого.

Приклади заданих займенників

Деякі фахівці зараховують вказівку і такі слова, як «обидві» та «обидва». Однак це лише в тому випадку, якщо вони використовуються у значенні «та й дру вибігаючи», «той і інший».

• Обидві учениці успішно склали сесію. (І та, й інша учениця успішно склали сесію.)
• Обидва хлопчики отримали хороші подарунки. (І той, і інший хлопчик отримали хороші подарунки.)

Інші приклади вказівних займенників:

• Цей чоловік був дуже грубий зі мною.
• Той, хто нічого не робить, ніколи не помиляється.
• Я такий, який є, і іншим не стану.
• Він такий розумний і красивий.
• Бери стільки горіхів, скільки побажаєш.

Що стосується застарілих вказівних займенників, то найчастіше їх використовують в історичній, релігійній і класичній літературі:

• Такого дивака я раніше не бачив.
• Екий шалун (іронія).
• Донині про нього не було чути жодного слова.
• В один день, коли я хотів піти з дому.

Певний займенник

Даний розряд займенників вказує на якийсь один предмет в ряду інших. Весь, сам, всілякий, самий, кожен, всякий, всяк, інший, будь-хто – все це визначальні займенники.

Приклади: кожен може ходити швидко; будь-хто вміє бігати; весь випачкався тощо.

Які особливості мають певні займенники?

Про те, що таке визначальний займенник, ми розповіли. Але яка ж їхня детальна вказівка? Відповімо на це запитання більш детально.

• У російській мові займенник «сам» необхідний для називання певної особи, яка проводить дію (наприклад, я сам себе легко обіграю).
• Такий займенник, як «весь», вказує на сукупність осіб або предметів, а також повноту їх охоплення (наприклад, весь день пройшов для мене як уві сні).
• Займенник «кожен» говорить про одну особу або предмет, який знаходиться в ряді дуже схожих або однорідних (наприклад, кожна людина має свою ціну).
• Наступні три займенники – «будь-який», «кожен» і «самий» – вказують на виділення певної особи або предмета із серії однорідних (наприклад, це була та сама людина; кожен, що переступає закон, буде обов’язково покараний; будь-яка робота почесна).

Однак слід зазначити, що не все так просто. Адже у певних займенників є і свої варіації. Наприклад, слово «будь – хто» нерідко вживається у значенні «один на вибір» або «який завгодно». «Самий» у деяких випадках вказує на головну ознаку будь-якого предмета або ж його межу (наприклад, у самому кінці року). Крім того, такий займенник іноді використовується, щоб утворити ім’я прикметник у чудовій мірі або позначити найвищу міру якоїсь ознаки (наприклад, найбільше щастя приходить, коли його не чекаєш).

Щодо певних займенників «іншої» та «іншої», то їх прийнято розглядати як антонімів до слів «цей» і «той».

Визначальні займенники: схиляються по падежах, роду і числу чи ні?

До морфологічних особливостей таких займенників відноситься їх здатність змінюватися в трьох формах, а саме по пологах, падежах і числах.

• єдине і множинне число: сам – самі, весь – все;
• рід: сам – сама (сама), весь – все (вся), інший – інша (інше);
• падежі: інший – іншого (іншого), весь – всьому (всього), інший – іншого (іншому) тощо.

Однак і в цьому правилі є свої винятки. Наприклад, таке застаріле слово, як «всяк», ніколи не змінюється за падежами. Його можна схиляти лише за кількістю і роду.

Члени пропозиції

Яким членом пропозиції є визначальні займенники? У письмовому або усному мовленні ця частина мови найчастіше виступає як узгоджені визначення. Наприклад: «За роками йдуть все нові роки, і кожен день приносить нам щастя». Також разом з іменами існуючими займенники можуть бути одним членом пропозиції. Наприклад: «Щогодини вона дзвонила мені просто так» і «Сам начальник подзвонив мені і дав розпорядження».

Якщо визначальний займенник переходить у займенник-існуючий, то він виступає в реченні в ролі, що підлягає. Наприклад: «Всі пішли, тільки я залишився вдома».

Також слід зазначити, що дана частина мови нерідко виступає в ролі частинки або наречия. Наприклад: «Він все ж погодився одружитися з нею» і «Вона вся в своїх турботах».

Де найчастіше застосовуються певні займенники?

Ця частина мови може використовуватися абсолютно в різних реченнях. До речі, в російській мові мають досить велику популярність прислів’я з визначальними займенниками. Наведемо кілька прикладів.

Займенники «будь-який», «кожен» і «самий», що вказують на один предмет з інших:

• Найгіршою бідністю вважається брак розуму. Найгірший ранок – ранок понеділка. Найкращі друзі – батьки.
• Будь-яка робота хороша. Будь-хто жує, але не будь-хто живе. Поганому кораблю – будь-який вітер в корму.
• Кожен отримує те, що йому передначертано. Кожен цвіркун знай свій шісток. Кожен зряч, але не кожен лікар.

Займенник «всякий», що вказує на будь-який предмет з інших:

• Всяк кулик тільки своє болото хвалить.
• Не всякий вас, як я, зрозуміє.
• Всяк правду шукає, та не всяк її творити може.
• Всякий божеволіє по-своєму.
• Всяка ялина своєму бору шумить.

Займенник «весь» («всьому», «все»), що визначає предмет як щось нероздільне: