ПРО «МОДЕРН» І «МОДЕРНІЗМ»
Докорінні зрушення у суспільстві не могли не помітити митці і проголосили необхідність появи нового. Починаються активні пошуки нових шляхів розвитку культури людства. З’являються нові течії й угруповання, паралельно існують різні художні школи і напрями, кожний з яких пропонує своє бачення розвитку мистецтва.
Це «нове» у мистецтві почали називати «модерном» (від фр. moderne — «сучасний»). Прагнучи перевершити все, що було створено до них, митці модерну — модерністи — проголосили гаслом свого стильового напряму сучасність та новизну.
Модерн відштовхував старе, адже традиційні форми мистецтва, такі як реалізм і романтизм, вже не могли передати всіх реалій нового життя. Як вдало зазначив іспанський філософ Ортега-і-Гассет, нове мистецтво полягало «у цілковитому запереченні старого». Для позначення цього періоду культури, а також сукупності новітніх течій мистецтва, що існували з кінця XIX ст., більшість дослідників використовує термін «модернізм».
Модернізм — це спільна назва літературних напрямів та течій, що виникли в європейській літературі на межі XIX—XX століття, яким притаманні спроби відобразити нові явища суспільства новими художніми засобами.
Модерністи, на відміну від реалістів, обстоювали особливе призначення митця, здатного передбачити шлях нової культури. Реалістичні засоби видаються їм недостатньо виразними та застарілими для того, щоб передати душевний стан людини, яка опинилися сам на сам з проблемами цього ворожого світу. Проте зовсім іншим було ставлення до романтизму у модерністів. Невипадково зачинателями раннього модернізму були пізні романтики — Шарль Бодлер, Леся Українка та ін. Від романтизму вони перейняли несприйняття недосконалої дійсності, протиставлення бездуховній реальності сили духу і мистецтва, поетику контрасту й антитези.
Модерністи стверджують самоцінність та самодостатність особистості, шукають особливі художні засоби, щоб передати весь комплекс гострих проблем суспільства. Вони заперечують звернення до реальної дійсності, життєподібність реалізму, водночас не приймають романтичної втечі від дійсності, їх не цікавить предметний світ, вони захоплені «створенням нової дійсності», і чим більше вона неправдоподібна, тим вірогіднішою вона стає в їхній уяві.
Різних митців-модерністів об’єднують такі спільні ідеї, як інтерес до людини як до особистості, бажання захистити і зберегти її духовний світ, відмова від принципу правдоподібності, надання переваги творчій інтуїції митця, прагнення до художніх експериментів, використання навмисно ускладнених форм.
ТЕЧІЇ РАННЬОГО МОДЕРНІЗМУ
Серед течій раннього модернізму виділяють імпресіонізм, неоромантизм і символізм.
Імпресіонізм (від фр. impression — «враження») — літературно-мистецька течія раннього модернізму, заснована на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань.
Наочно уявити, що таке імпресіонізм, допоможе картина відомого художника-імпресіоніста Клода Моне «Враження. Схід сонця». Вона написана без чітких ліній, начебто недбало, може здатися, що художник просто накидав фарби на полотно. Невипадково сам термін «імпресіонізм» виник завдяки цій картині. Критикам і самим митцям так сподобалася ця назва, що 1877 року група художників, серед них і сам Моне, приймають назву «імпресіоністи» і починають видавати однойменний журнал. Взагалі імпресіонізм насамперед сформувався в образотворчому мистецтві. До імпресіоністів належать такі відомі митці, як Клод Моне, П’єр-Огюст Ренуар, Поль Сезан, Каміль Піссарро (живопис), Огюст Роден (скульптура), Клод Дебюссі, Ігор Стравинський, Моріс Равель (музика) та інші.
Серед особливостей імпресіонізму слід звернути увагу на такі: зображення не самого предмета, а враження від нього; домінування почуттів, а не розуму; відмова від ідеалізації; зосередження уваги не на певному історичному відрізку або періоді життя героя, а на окремих фрагментах. «Ми приречені до того, щоб пізнавати світ тільки крізь враження, яке він на нас справляє», — зазначав французький письменник Анатоль Франс, один із теоретиків імпресіонізму.
Наприкінці XIX ст. імпресіонізм поширився в європейському письменстві. Засновниками літературного імпресіонізму вважають братів Едмона і Жуля Ґонкурів, які наголошували, що головне — «створити найживіше враження людської правди, хоч якою б вона була». Риси імпресіонізму притаманні творчості французів Поля Верлена, Ґі де Мопассана, Марселя Пруста, норвезького автора Кнута Гамсуна, англійців Оскара Вайльда, Джозефа Конрада, Роберта Стівенсона, українських письменників Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, Марка Черемшини та ін.
Для ще однієї течії раннього модернізму — неоромантизму — характерне прагнення подолати розрив між ідеалом і дійсністю, властивий романтизму.
Отже, неоромантизм — одна із літературно-мистецьких течій раннього модернізму, для якої характерне змалювання переважно неповторної індивідуальності, що протидіє обставинам, часом попри безнадійну ситуацію.
Зі звичайним романтизмом його ріднить прагнення до ідеального, конфлікт між винятковою особистістю і дійсністю. Головну увагу неоромантики зосереджували на дослідженні внутрішнього світу людини, через який прагнули зазирнути у світ духовний. Вони оспівували мужність, подвиг, романтику пригод, часто вдавалися до умовних, фантастичних образів і ситуацій. Сюжету неоромантичного твору притаманні напруженість, елементи небезпеки, боротьби, таємничі або надприродні події.
Риси неоромантизму простежуються у творчості письменників Джозефа Конрада, Редьярда Кіплінга, Артура Конан Дойла, Етель Ліліан Войнич, Генріка Ібсена, Миколи Гумільова та інших. В українській літературі неоромантизм започаткувала Ольга Кобилянська. Неоромантизм також знайшов своє відображення в творчості Лесі Українки, Олександра Олеся, Миколи Вороного та інших.
Про особливості ще однієї течії раннього модернізму — символізму — ви докладно дізнаєтеся, звернувшись до наступних сторінок підручника.
1. Поясніть, що таке модерн.
2. Розкрийте поняття «модернізм». Назвіть відомих вам представників модернізму в літературі.
3. Підготуйте повідомлення про вплив філософських теорій на розвиток модернізму.
4. Які течії раннього модернізму ви знаєте?
5. Користуючись матеріалами рубрики «Мистецькі передзвони», підготуйте розгорнуте повідомлення на тему «Відображення модернізму в різних видах мистецтва».
6. Розкажіть про особливості імпресіонізму як літературно-мистецької течії раннього модернізму.
7. Поясніть, чим відрізняється неоромантизм від романтизму і що їх об’єднує.
8. Самостійно знайдіть додаткову інформацію про одного із відомих вам представників модернізму (на ваш вибір) і презентуйте її в класі.
9. За інформаційним плакатом складіть розгорнуту оповідь про модернізм як літературно-мистецький напрям кінця XIX – початку XX століття.
УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
В українській літературі модернізм мав свою особливість. Перші спроби «модернізувати» українську літературу належать Миколі Вороному, Михайлу Коцюбинському та Миколі Чернявському, а також представникам літературного угруповання «Молода муза», що виникло у Львові 1906 року. Представники цього угруповання — «молодомузівці», чи музаки, як вони себе самі називали, — Богдан Лепкий, Петро Карманський, Михайло Яцків, Остап Луцький та інші виступали за оновлення літератури, усіляко популяризували загальноєвропейські ідеї культурного розвитку.
Світ можливостей,
або До уваги особистості цифрової епохи
Мабуть, ви знаєте, що фотографія як відносно молодий вид мистецтва творчо використовує надбання живопису, зокрема імпресіонізму. Імпресіонізм розвинув потребу суспільства звернути свою увагу на повсякденне життя та реальні проблеми. Він вивів художника на вулицю і змусив шукати красу навколо себе, а не в минулому.
Наприклад, картина Едгара Дега «Репетиція балету» дуже схожа на фотографію, зроблену на дуже старий фотоапарат дуже давно. Ми бачимо звичайну сцену з реального життя.
Фотографію і картини імпресіонізму зближують фрагментарність зображення і композиція. Як і на полотнах імпресіоністів, на фотографіях зображення часто перекриті іншими предметами чи можна побачити лише якісь окремі їх частини.
Едгар Дега. Репетиція балету (1874)
Мистецькі передзвони
Стиль модерн знайшов своє відображення в різних видах мистецтва, зокрема в живопису.
Біля витоків модернізму в живопису стояв геніальний голландський художник Вінсент Ван Гог (1853-1890), трагічна постать якого ніби віддзеркалює саму суть цього періоду культури. Творчість цього неперевершеного майстра кольору стала відомою лише після його смерті. Сучасне художнику суспільство не сприймало трагізму образів, незвично яскравих фарб в роботах митця. Із понад 800 картин, написаних Ван Гогом, за життя йому вдалось продати лише одну, та й то за мізерну ціну.
Вінсент Ван Гог. Пшеничне поле з круками (1890)
Модернізм
Загальна назва літературних напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість.
Модерністські напрями виникли як заперечення натуралістичної практики в художній царині, обґрунтованої філософією позитивізму. Модерністи, на відміну від раціоналізму попередників, на перше місце ставили творчу інтуїцію, втаємничення у трансцендентну (за філософією І. Канта ту, що лежить поза межами свідомості і пізнання, тобто не може бути пізнаною) сутність буття. Вищим знанням проголошувалася не наука, а поезія, зважаючи на її феноменальну здатність одуховнювати світ, проникати в найінтимніші глибини буття. Модерністи свідомо роблять свою творчість антидемократичною, елітарною.
Визначальні риси модернізму:
— новизна та антитрадиціоналізм (хоча модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком );
— у творах затверджується перевага форми над змістом;
— заперечення матеріалістичного детермінізму, визнання інтуїтивного поруч із логічним шляхом пізнання;
— індивідуалізм, зосередження на “Я” автора, героя, читача;
— психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського “Я”;
— широко використовуються такі художні прийоми, як “потік свідомості” та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва;
— використання символу як засобу пізнання і відтворення світу;
— ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);
Окремі напрями модерністської літератури сьогодні стали класикою. Серед найвизначніших — імпресіонізм, неоромантизм, символізм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, сюрреалізм, “театр абсурду”, дадаїзм, “новий роман” тощо.
Одним з найперших виявів модернізму, точніше його провісником в Україні був декаданс.
Модернізм
Модернізм (від франц. moderne — новітній, сучасний) — сумарний термін, що позначає сукупність літературних напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Саме похідне слово «модерн» пов’язане з ідеєю чогось нового та нетрадиційного. І новизна разом з антитрадиціоналізмом (хоча и модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком) є визначальними рисами модернізму.
Окремі напрями модерністської літератури сьогодні стали класикою. Серед найбільш визначних — імажинізм та футуризм, акмеїзм та експресіонізм, сюрреалізм та «театр абсурду», дадаїзм та «новий роман».
Модерністи свідомо роблять свою творчість антидемократичною, елітарною. Модернізм затверджує перевагу форми над змістом.
На зміну реалістичній та натуралістичній об’єктивності приходить модерністська художня суб’єктивність. Модерністів не цікавить предметний світ — він завжди ними деформується та абсурдизується. І ця «нова дійсність» є для митців-модерністів абсолютно реальною. «Потік свідомості» — один з основних художніх прийомів літератури модернізму. Він безпосередньо відтворює процес внутрішнього мовлення персонажа (його також називають «внутрішнім монологом»), вербальними засобами зображуються його синтаксично ненормовані переживання, роздуми, спогади. Цей прийом застосували й реалісти XIX ст. (Франко, Стендаль, Достоєвський, Толстой) і навіть «соцреалісти».
Іншим популярним художнім прийомом модернізму є монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва. Він заснований на поєднанні різнорідних тем, фрагментів, образів.
Модерністи віддають перевагу умовним формам, що, однак, зовсім не виключає використання засобів цілком життєподібних. Проте нерідко саме життєподібні елементи творів модернізму створюють ефект ірреального, неправдоподібного. Фантастика тісно пов’язана з реальністю в мистецтві модернізму.