Балансова вартість активів підприємства: поняття та спосіб обчислення

Балансова вартість активів — це один із головних факторів ведення обліку активів. На практиці виділяють матеріальні та нематеріальні активи — виробничі ресурси, за рахунок яких існує виробництво. Дані показники виражаються в конкретній грошовій сумі.

У цій статті експерти компанії «Парето» докладніше розповіли, що таке балансова вартість активів і як її розрахувати. Також на офіційному сайті ви можете докладніше ознайомитися з такою послугою, як оцінка активів підприємства.

Балансова вартість активів підприємства

Баланс має свої спеціальні правила. Якщо говорити простими словами, то баланс складається з декількох розділів, а його перші дві частини в сумі прирівнюються до вартості всього майна підприємства. Ця цифра називається балансовою вартістю активів.

Щоб знайти цей показник, необхідно звернутися до рядка 1600 балансу, де зазначено кінцеве значення, яке відображає активи, що залишилися, у грошовому еквіваленті. Важливо, що це актуально на момент формування документації (звіту).

Аналізуючи цю інформацію, балансова вартість активів у вигляді математичної формули матиме такий вигляд:

Навіщо розраховувати балансову вартість активів?

Обчислення балансової вартості активів відбувається з певними цілями. Наприклад, з метою визначення повного розміру майна підприємства чи його частин.

Також бувають ситуації, коли треті особи можуть вимагати відповідну документацію про підприємство та його активи. Це можуть бути бізнес-партнери, інвестори, страховики й інші. Ситуації для пред’явлення документації також можуть бути різні: реорганізація підприємства, страхування підприємства чи майна, залучення нових інвестицій тощо. У більшості випадків надається документ, який має назву «Довідка про балансову вартість активів».

Таким чином, ми підійшли до питання — як відбувається розрахунок балансової вартості активів і для чого це взагалі необхідно.

З усіх перелічених вище цілей однією з найголовніших є аналіз фінансової діяльності підприємства, а це насамперед складова механізму оцінки всієї компанії та її майна. Така інформація може бути потрібна при обчисленні внутрішніх показників, наприклад:

• рентабельність майна, що впливає на загальний розмір доходів підприємства;
• оборотність активів (даний показник важливий, коли необхідно встановити ефективність виробництва).

Українське законодавство встановлює, що при укладанні великих угод розрахунок розміру активів є обов’язковою умовою. Отже, необхідно встановити балансову вартість активів і вартість майна, яке виступає об’єктом укладання угоди. Великою угода буде вважатися тоді, коли відсоток активів підприємства, що продаються, перевищуватиме 25% від загальної кількості активів, зазначених у балансі.

Важливо! Велика угода може бути укладена лише за певних умов, а саме:

1. Це рішення обов’язково має бути погоджено на засіданні акціонерів.
2. Проведення процедури, що полягає у визначенні розміру вартості активів.

Якщо ж ці умови не будуть здійснені або здійснені не належним чином, тоді угода вважатиметься нікчемною, а це призведе до її розірвання.

Насправді використовують загальну форму бухгалтерського балансу, де є своя спеціальна система розрахунку. Завдяки їй можна визначити балансову вартість підприємства. Таким чином, цей показник буде прирівнюватися до суми показників, що знаходяться в рядках 1100 і 1200. Результат, що вийшов, переноситься в рядок 1600.

Також хочемо звернути вашу увагу, що рядки 1100 і 1200 є сумою інших категорій (рядків). Кожен рядок у балансі — це джерело інформації про наявність певних активів.

Окрім точного розрахунку розміру активів на момент обчислення, фахівець також має проаналізувати динаміку змін. У цьому випадку необхідно встановити чіткий проміжок часу. Потім експерт виділяє декілька рядків для порівняння й аналізує отриману інформацію. Звідси з’являється « ринкова вартість активу » . Цей показник характеризує реальну вартість активів, що може отримати власник під час реалізації. Однак будьте уважні, адже це поняття в балансі не згадується.

Що таке середньорічна вартість активів?

Сума активів бухгалтерського балансу визначається як абсолютне значення та характеризує вартість майна, що існує в реальному часі.

Коли виникає потреба встановити динаміку активів або обчислити окремі дані, слід звернутися до такого показника, як середньорічна вартість активів.

З метою визначення розміру середньорічного активу спеціалісти звертаються до рядка 1600 балансу. Проте трапляються випадки, коли необхідно визначити середньорічний розмір окремого майна. Тоді слід використовувати рядки, які відповідають потрібній категорії.

Розрахункова формула матиме такий вигляд:

Ан — майно станом на початкову дату,

Ак — майно станом на останню дату,

Фахівці використовують середньорічну вартість активу для того, щоб встановити показники, що характеризують економічний стан підприємства, а також визначити причини, які впливають на динаміку активів. Крім того, економісти таким способом можуть поставити подальші завдання для управління механізмами та ресурсами підприємства.

Питання — як дізнатися вартість активів? Усе дуже легко! Потрібно звернутися за допомогою до професіоналів, які матимуть змогу провести оцінку та надати відповідний звіт. Така процедура повинна виконуватись виключно профільними фахівцями. Інакше звіт про оцінку не матиме юридичної сили, тобто його не можна буде надалі використовувати в роботі підприємства.

« Парето » — це оціночна компанія, яка надає послуги понад 10 років. Маючи такий досвід роботи, наші експерти легко зможуть оцінити ваше майно. Головні принципи нашої роботи — це професіоналізм, своєчасність і доступність. Залишайте заявку на сайті й отримайте безкоштовну консультацію!

Було корисно? Дізнайтесь більше! Наприклад, як відбувається дооцінка основних засобів в Україні.

Посада: директор, експерт з оцінки. Досвід роботи 14 років.

Експерт з оцінки бізнесу і нематеріальних активів.

Спеціалізація: Оцінка нерухомих і рухомого майна, а також цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів.

Продано приміщення за балансовою вартість без врахування поліпшення на значну суму: як виправити?

У жовтні 2019 р. продано приміщення за балансовою вартістю 900 тис. грн, без врахування вартості його поліпшення 4 млн грн, на яке балансова вартість не збільшена. Тепер ТОВ хоче виправити помилку і скласти додаткову угоду до договору продажу і доплатити ПДВ. Чи правомірні ці дії?

У ТОВ обліковується офісне приміщення в сумі 900 тис. грн на рахунку 10. Воно було поліпшене на суму 4 млн грн, але при цьому не збільшена балансова вартість активу. У жовтні 2019 р. приміщення було продано за 900 тис. грн. Із цієї суми сплачено податки. Тепер ТОВ хоче виправити помилку і скласти додаткову угоду до договору продажу і доплатити ПДВ. Чи правомірні ці дії? Чи можливо це зробити до здачі річного звіту? Які штрафні санкції загрожують підприємству?

Відповідь: Насамперед зазначимо, що положеннями ст. 632 ЦКУ передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Після укладення договору зміна ціни допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч. 3 ст. 632 ЦКУ).

Отже, у разі, якщо право власності на продане приміщення переоформлене відповідно до чинного законодавства та покупець сплатив його вартість відповідно до умов договору, то такий договір є виконаним. У зв’язку з цим у продавця немає законодавчих підстав пропонувати покупцю укласти додаткову угоду щодо збільшення ціни договору.

Щодо обліку витрат на поліпшення

Відповідно до п. 14 П(С)БО 7, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат (п. 15 П(С)БО 7).

У п. 28 Методичних рекомендацій №561 зазначено, що приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів.

Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов’язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому (п. 30 Методичних рекомендацій №561).

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об’єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов’язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об’єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об’єктом (п. 31 Методичних рекомендацій №561).

В ситуації, що розглядається, поліпшення не можуть бути відокремлені від проданого приміщення без його пошкодження. Тому капітальні інвестиції у поліпшення приміщення списуються з балансу.

Нормами п. 33 П(С)БО 7 передбачено, що об’єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям основних засобів.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів (п. 34 П(С)БО 7).

У разі, якщо покупець відмовиться укладати додаткову угоду на збільшення договірної ціни придбаного приміщення, то його продавець повинен визнати перевищення бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до ст. 188 та 189 ПКУ, над фактичною ціною постачання, скласти податкову на суму перевищення (тобто, суми капітальних інвестицій у поліпшення приміщення) із зазначенням типу причини 15.

Відповідно до пп. 188.1 ПКУ база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни).

В п. 15 Порядку №1307 зазначено, що у разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до ст. 188 ПКУ, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг постачальник (продавець) складає дві податкові накладні:

• одну – на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання,
• іншу – на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни/балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною,
• або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум ПДВ, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.

Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається, однак підлягає реєстрації в ЄРПН у загальному порядку. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого ст. 201 ПКУ, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника ПДВ штрафу в розмірі, встановленому п. 120-1.1 ПКУ, залежно від терміну порушення.

Про те, що ПКУ не передбачено винятків щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію (відсутність реєстрації) в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування, крім тих, що встановлені безпосередньо п. 120-1.1 та пунктами 35 та 42 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, ДФС повідомила в ІПК від 20.06.2019 р. №2808/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Також в ІПК від 19.07.2019 р. №3352/6/99-99-15-03-02-15/ІПК ДФС повідомляє про те, що суд дійшов висновку, що «штрафні (фінансові) санкції, згідно з п. 120-1.1 ПКУ, можуть бути застосовані лише у разі, якщо платник податків – продавець товарів/послуг був зобов’язаний, відповідно до вимог ПКУ, скласти та зареєструвати податкову накладну / розрахунок коригування до податкової накладної у зв’язку з постачанням товарів/послуг, надходженням коштів від покупця як авансу, зміною компенсації їх вартості, які впливають (зменшують чи збільшують) на суму податкових зобов’язань з ПДВ платника податку – продавця та підлягають відображенню у податковій звітності з ПДВ.

Крім цього, на виконання вимог пп. «а» п. 50.1 ПКУ платник ПДВ зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до Декларації з ПДВ за жовтень 2019 р. щодо виправлення самостійно виявленої помилки, а також сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3% такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Невиконання платником податків вимог, передбачених абз. 3 – 5 п. 50.1 ПКУ, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов’язання (недоплати). При самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються (п. 120.2 ПКУ).

Увага!

Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook

Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!

Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь .

Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс

Який зв’язок між балансовою залишковою вартістю та ринковою вартістю, яку визначає оцінювач?

Прямого зв’язку між балансовою залишковою вартістю і ринковою вартістю майна не існує. Це пов’язано з тим, що ці обидві вартості характеризуються принципово різним підходом до свого визначення і виконують різні функції.

Що таке балансова вартість? Залишкова балансова вартість – це різниця між первісною вартістю майна та сумою накопиченої амортизації. Наприклад, ми придбали комп’ютер за 5000 грн (первісна вартість обладнання). Коли ми поставили цей основний засіб на баланс, кожен звітний період ми будемо зменшувати початкову вартість на величину амортизації для розрахунку податку на прибуток. Тобто залишкова балансова вартість буде рівномірно змінюватися від первісної вартості до нуля. При цьому на швидкість такої зміни не впливають ані умови експлуатації обладнання, ані його технічний стан, ані ситуація на ринку подібного майна. Залишкова вартість залежить тільки від величини первісної вартості та від часу, який обладнання обліковується на балансі підприємства. Тому така вартість – це абстрактна цифра, яка визначається в результаті проведення бухгалтерських процедур.

Ринкова вартість – це сума грошей, за яку майно можна продати. Така оцінка обладнання враховує (або принаймні намагається максимально врахувати) всі фактори, що впливають на ціну продажу даного активу, в першу чергу його фізичний стан та ціни на ринку подібного майна.

Поширеним є випадок, коли обладнання або інше майно повністю амортизовано і має нульову залишкову вартість. При цьому воно може бути в доброму стані або навіть новим і мати високу ринкову вартість. І навіть у випадку, коли стан основних засобів є незадовільним, вони все одно можуть представляти цінність, наприклад, при здачі їх на металобрухт. Тут потрібно відзначити, що в даному випадку може визначатися не ринкова, а ліквідаційна вартість, але це вже тема для іншої статті про види вартості. На практиці часто зустрічається і зворотна ситуація, при якій новий основний засіб передчасно виходить з ладу, причому так, що не підлягає ремонту, а випадок не є гарантійним. Таким чином, виходить ситуація, при якій залишкова балансова вартість висока, оскільки обладнання придбано нещодавно, а ринкова вартість його мінімальна.

В сучасних умовах ведення бізнесу більшість підприємств періодично проводять процедуру переоцінки основних засобів, для приведення балансової вартості активів у відповідність з їхньою ринковою ціною. Детальніше про послугу з оцінки основних засобів можна прочитати у відповідному розділі нашого сайту.