Музичні стилі. Рок-музика

У другій половині XX ст. виникло нове явище музичної культури — рок-музика (англ. rock music), або рок. Воно об’єднало музичне, поетичне, сценічне та інші види мистецтва. Як музичне явище рок почав формуватися в 50-х роках у США. Тією чи іншою мірою на його розвиток вплинули блюз, джаз, кантрі та ін.
Провідна роль у цьому процесі належала блюзу — пісенному та інструментальному фольклору афро-американців. З часом рок-музика увібрала також риси багатьох інших музичних традицій. Становлення рок-музики відбувалося в тісній взаємодії з суспільним рухом, що захищав права молоді, расову і соціальну рівність, відмову від використання військової сили тощо.
Рок- музика сприяла руйнуванню расових і соціальних бар’єрів і багато в чому змінила світогляд і спосіб життя американців і європейців. Проте з часом рок значною мірою втратив суспільне значення.

Виникнення року та його розвиток

Першим напрямом рок-музики, що набув міжнародної популярності в середині 50-х років, став рок-н-рол (англ. rock’n’roll, від rock and roll — «розгойдуватися і обертатися»). Рок-н-рол — це, передусім, танцювальна музика. Він є поєднанням спрощеного і швидкого за темпом ритм-енд-блюзу з музикою кантрі.
Наприкінці 50-х років в Англії, куди захоплення рок-н-ролом прийшло зі США, з’явилися власні виконавці, музику яких англійці назвали біг-біт (англ. big beat — «великий біт»), або просто біт. Найвидатніші представники цього напряму — група «Бітлз».
Блюз-рок (англ. blues rock), що утворився в другій половині 60-х років, — пряме продовження ритм-енд-блюзу, рок-н-ролу і британського блюзу. Всі напрями року поєднують риси блюз-року з різними видами музичної культури — фольклором (фолк-рок), класичною музикою (арт-рок), джазом (джаз-рок) і т. д.
На зламі 60—70-х років склався найжорсткіший і наймогутніший за звучанням, що вимагав віртуозної виконавської техніки, напрям рок-музики — хард-рок (англ. hard rock, від hard — «жорсткий», «важкий» і rock). Творцями хард-року вважаються британські групи «Led Zeppelin», «Deep Purpule», «Uriah Heep» та «Black Sabbath».
Серед представників сучасної рок-музики, яку слухає і полюбляє молодь, можна назвати такі групи:

1. «Nirvana».
2. «Коrn».
3. «Limp Bizkit».
4. «Offspring».
5. «System of a down».
6. «Slipknot».
7. «Linkin park».

Рок і музичні інструменти

Колектив музикантів, що займаються рок-музикою, найчастіше називає себе рок-групою або просто групою. Репертуар звичайно становлять твори самих членів групи.

Як правило, рок-музиканти використовують електроінструменти, але рок може бути і акустичним, і синтезованим, і навіть суто вокальним. До складу інструментів рок-групи звичайно входять одна або дві електрогітари, ритм-секція (бас-гітара і ударна установка); іноді є клавішні у вигляді фортепіано, електрооргана або синтезатора.
Щоб озвучити рок-групу на концерті або репетиції, необхідні технічні пристрої. Мікрофони перетворюють голоси і звуки ударних для подальшого посилення. Мікшерний пульт дає можливість збалансувати звучання вокалу і окремих інструментів щодо гучності і тембру.

Підсилювачі виробляють звук необхідної гучності і передають сумарний сигнал з пульта на акустичну систему.
Крім колонок акустичної системи, спрямованих у зал (порталів), використовуються невеликі колонки (монітори), які розташовані на сцені дозволяють музикантам чути одне одного і самих себе. Також на сцені знаходиться комбо – сполучені в одному корпусі підсилювач та колонка, які призначені для перетворення і посилення звуку окремих електроінструментів (гітари, бас-гітари або синтезатора).

Рок-музика: 20 живих легенд

Мільйони фанатів із відчаєм заледве змирилися із відходом цілих епох. Мало хто з них знав кумирів особисто, але усвідомлення того, що вони більше не поділяться своїм талантом, спустошувало.

Кожна така смерть – це буря у пресі і соціальних медіа. Фани навіть почали демонізувати число 69 (вік Девіда Бові; Леммі Кілмістер помер, щойно відсвяткувавши 70).

Утім, напевно, дарма – блюзмену Бадді Гаю, наприклад, вже 79, а “дідусеві” рок-н-ролу Чаку Беррі – 89. Вони продовжують грати. І не лише вони.

ВВС Україна вирішила не чекати трагічного приводу і підготувала перелік тих людей, кого направду можна вважати легендами для кількох поколінь шанувальників рок-музики.

Браян Іно

У свої 67 років саме він був тим, кому Девід Бові написав дружнього прощального листа за тиждень до своєї смерті.

Нічого дивного, адже Іно продюсував “Берлінську трилогію” Бові, яка включає й альбом Heroes (“Герої”). У 2012 році британська національна олімпійська збірна виходила на церемонію відкриття у Лондоні під однойменну пісню.

Але це далеко не усі заслуги пана Іно, який почав свою творчу подорож у гурті Roxy Music, а також співпрацював із U2, Talking Heads, Genesis, “Звуки Му” із радянської Москви, створив звукове оформлення запуску операційної системи Windows 95 і вписав своє ім’я у число засновників музичного напрямку ембієнт.

Іґґі Поп

Автор фото, Getty

Іґґі майже не змінився

Ще один приятель Девіда Бові. Мало хто може, як він, у 68 років без остраху зняти футболку на сцені.

На стику 1960-1970 років Іґґі був солістом в американському гурті The Stooges і дозволяв собі зухвало поводитися з глядачами, а також стрибати зі сцени – кажуть, що саме він винайшов стейдж-дайвінґ.

Тепер його вважають хрещеним батьком панк-року та ще кількох музичних стилів.

Мік Джаггер і Кіт Річардс

Наразі обом по 72. Факт, що вони дожили до такого віку, враховуючи “рокерський” стиль життя, багатьом не залишає нічого, окрім чорного гумору.

Джаггер і Річардс разом створили більшість пісень The Rolling Stones – загальний тираж їхніх альбомів за всю історію гурту перевищив чверть мільярда примірників. Десять із них увійшли до переліку найвидатніших за версією журналу Rolling Stone.

Тепер чи не кожен концерт The Rolling Stones – це стадіон глядачів.

Автор фото, Getty

Джаггер (ліворуч) і Річардс (праворуч) досі дають фору багатьом молодим

Пол Маккартні і Рінго Старр

Напевно, досить сказати, що це – половина “бітлів”. Це вони разом із Джоном Ленноном і Джорджем Гаррісоном, будучи ліверпульськими підлітками, у 1960-х стали гуртом, який пізніше визнають найпопулярнішим в історії людства.

Це на честь кожного з них названа мала планета. Це вони зробили легендарним пішохідний перехід на вулиці Еббі Роуд у Лондоні і будинок Apple Corps, на даху якого у 1969 році зіграли останній спільний концерт Beatles.

Зараз Полу Маккартні 73, Рінго Старру – 75. Обоє продовжують сольні кар’єри.

Боб Ділан

Багато кому в Україні імпонує той факт, що бабуся і дідусь Боба Ділана жили в Одесі, звідки у 1905 році однак були вимушені емігрувати до США через антиєврейські погроми.

Тепер Ділана, якому 74 роки, самого можна назвати дідусем. За своє життя він, серед іншого, вже встиг зарезервувати собі місце у рейтингу “100 найважливіших людей століття” від журналу Time, а також посісти другу (після Beatles) позицію у переліку “100 найвидатніших виконавців усіх часів” від Rolling Stones.

Барак Обама назвав Ділана “найбільшим велетнем в історії американської музики”, а серед тих, хто перегравав його пісні – Джиммі Хендрікс і Rolling Stones.

Оззі Осборн і Тоні Айоммі

Автор фото, Getty

Black Sabbath вирушають у прощальний тур

Також є однолітками – обом учасникам Black Sabbath по 67. Що, однак, не заважає їм лаштуватися у прощальне світове турне під назвою “The END”. І хоча для гурту це, швидше за все, вже кінець, майже півстоліття тому вони стали початком багатьох речей у рок-музиці.

“Тоні Айоммі є справжнім батьком важкого металу”, – сказав якось Браян Мей із The Queen.

Він одним з перших почав використовувати важкий звук триструнних акордів і разом з “величним та страхітливим” Оззі Осборном та рештою учасників Black Sabbath добряче вплинув на становлення безлічі світових зірок хеві-металу та інших жанрів.

Джиммі Пейдж, Роберт Плант і Джон Пол Джонс

А ще був Джон Бонем, якого багато хто досі вважає найкращим барабанщиком хард-року. Однак він помер у 1980 року – так закінчилося офіційне існування гурту Led Zeppelin.

Згадуючи про нього, часто доводить вживати префікс “най”. Наприклад, найвизначніший гурт за версією каналу VH1. Або найвизначніший гурт 1970-х на думку Rolling Stone.

Зараз усім трьом приблизно по 70 років, вони продовжують сольні кар’єри або виступають у складі інших гуртів.

Девід Гілмор і Роджер Вотерс

Ці двоє не грають разом вже принаймні 30 років (окрім лічених разів, зокрема виступу на шоу, присвяченому боротьбі з бідністю, у 2005 році). Попри це, 15-й альбом The Endless River, що вийшов у 2014-му році – задовго після офіційного припинення існування гурту Pink Floyd – став записом, який в історії сервісу Amazon UK найбільше замовляли наперед.

Автор фото, Getty

Легендарне шоу The Wall

Гурт вважають одним із найбільш комерційно успішних у Британії. Їхні тягучі психоделічно-прогресивні пісні стали саунд-треком 1970-х і багатьох наступних років.

Серед живих також Нік Мейсон, який був ударником групи від її заснування у 1965 році.

Джефф Бек і Ерік Клептон

Ще до Led Zeppelin були The Yardbirds, де починали свою кар’єру ці двоє – як і Джиммі Пейдж.

У підсумку Бек зайнявся власним гуртом і пізніше сольною кар’єрою, а Клептон заснував легендарний блюз-рок гурт Cream.

Обом за 70, обох вважають одними з найкращих гітаристів світу.

Ангус Янг, Кліфф Вільямс і Браян Джонсон

Ця трійка грає в австралійському “рок-символі” AC/DC ще з 1970-х.

Весь час із ними був ще й Малькольм Янг, однак через проблеми зі здоров’ям у 2014 він пішов на пенсію, звільнивши місце своєму племінник Стіві Янгу. А багаторічного ударника Філа Радда спіткали проблеми із законом.

Автор фото, Getty

AC/DC не планують відступати. 2015 рік

Попри усе, гурт продовжує видавати альбоми, які сягають верхівок чартів по всьому світу, дає масштабні концерти і насолоджується славою легенд рок-н-роллу, до якого завжди себе приписували.

Роббі Кріґер і Джон Денсмор

Після смерті Рея Манзарека у 2013 році вони залишилися останніми, хто грав у The Doors із Джимом Моррісоном – харизматичним секс-символом, поетом і музикантом.

У їхньому спільному доробку – дев’ять альбомів. Це значно менше, ніж кількість їхніх титулів та відзнак.

По смерті молодого Моррісона у 1971 році вони ще кілька разів збиралися, щоб утрьох грати концерти, у тому числі у Києві.

Елтон Джон

Також приїздив до Києва – кілька разів. І не лише для великих концертів, але й для участі у різних форумах. Нещодавно він закликав українців бути терплячими до геїв.

Зараз, коли Елтону Джону 68, він радше асоціюється із поп-культурою, однак на початку своєї кар’єри у 1970-х він добряче давав року.

Головне, що за який би стиль не брався митець – рок-н-рол, психоделічний чи софт-рок – його завжди супроводжував успіх. Про це, зокрема, свідчать п’ять статуеток “Греммі” десь на його поличці.

Еліс Купер

Автор фото, Getty

Еліс Купер досі намагається бути страшним

Напевно, єдиний на великій сцені, хто може позмагатися у страхітливості із Оззі Осборном. І хоча його творчість нерідко оповита міфами та вигадками преси, Еліс Купер умів показати публіці, що таке шок-рок. За це він неодноразово ставав героєм коміксів та фільмів.

Платиновий альбом його гурту Billion Dollar Babies у 1973 році опинився на верхівці британських та американських чартів, що вважають піком слави колективу. Однак 67-літній Еліс Купер і досі залишається одним із найупізнаваніших символів рок-музики.

Манфред Манн

Справжній старожил рок-сцени – цьому вихідцеві із Південної Африки вже 75.

Починаючи з 1971-го, клавішник-віртуоз залишається єдиним незмінним учасником гурту Manfred Mann’s Earth Band, який приніс йому світову славу.

Альбоми гурту потрапляли до першої десятки чартів у багатьох країнах світу, а окремі пісні очолювали їх. Переспів пісні Ієна Томаса Runner у виконанні гурту використовували під час трансляції Олімпіади 1984 року.

Ієн Пейс

Він ніколи не був лідером Deep Purple. Однак залишився єдиним, хто досі грає у гурті від самого початку, – на відміну від Джона Лорда та Річі Блекмора.

Роджер Гловер та Ієн Гіллан грають у Deep Purple із 1969-го, однак із тривалими перервами.

За свій виступ у лондонському Rainbow Theatre 1972-го року вони згодом потрапили до Книги рекордів Гіннесса як “найгучніший гурт на планеті”.

Попри часті зміни складу, Deep Purple вважають піонерами і одними з найкращих представників хард-року. Чи є хтось, хто бодай раз у житті не наспівував собі під носа акорди Smoke On The Water?

Браян Мей

Акомпанувати Фредді Мерк’юрі із його фантастичним вокалом, вочевидь, було непросто. Але гітара у руках Мея чудово давала цьому ради.

Їхній гурт Queen увійшов в історію як один із найкраще продаваних. 18 їхніх альбомів очолили чарти.

Автор фото, UNIAN

Браян Мей (праворуч) та Адам Ламберт у Києві

Разом із ударником Роджером Тейлором та басистом Джоном Діконом вони грали більше 20 років, аж поки Мерк’юрі не помер від СНІДу.

По тому гурт виступав з іншими вокалістами, зокрема з Полом Роджерсом та Адамом Ламбертом. У складі з останнім в 2012 році вони виступили у Києві – разом з Елтоном Джоном.

Карлос Сантана

Ім’я цього мексиканця для багатьох стало синонімом до слова “гітара”.

Велика слава приходила до нього двічі – наприкінці 1960-х, коли Карлос грав у гурті Santana, а потім знову – наприкінці 1990-х.

На рахунку музиканта десять “Греммі”, а також три “Латинських Греммі”.

Ніл Янг

У доробку цього 70-річного канадського фольк- і рок-музиканта 35 сольних альбомів. А ще була робота у гуртах, зокрема Buffalo Springfield.

Дехто вважає, що саме завдяки його експериментам з’явився такий жанр як гранж, який у 1990-х в обличчі Курта Кобейна і Nirvana став одним з найпопулярніших.

Янг також був режисером п’яти повнометражних художніх фільмів. А ще – виступає на захист довкілля і малих фермерів.

Джонні Роттен

Єдиний у цьому огляді, кому ще не виповнилося 60 років. Однак ювілей він відсвяткує зовсім скоро – 31 січня.

Загалом серед живих досі усі учасники Sex Pistols, окрім Сіда Вішеза, який помер від передозування наркотиками у 1979 році.

Але Джона Лайдона (справжнє ім’я) вважають “мозком” команди, що у свою чергу стала обличчям британського-панк року, бунтарів, анархістів і борців проти монархії.

Гурт активно працював менше трьох років у 1970-х, та відлуння їхньої праці досі нагадує про себе.

У 2002 році ВВС включила Джонні Роттена до числа “100 найвидатніших британців”, він досі займається музикою.

Джин Сіммонс

Kiss у всій красі (Сіммонс крайній справа)

Найстарший і найепатажніший учасник зірок глем-року Kiss. У 2014 році він заявив: “Рок нарешті помер. Його вбили”.

Того ж року гурт включили до Зали слави рок-н-ролу, а в 2015-му в Американській асоціації компаній звукозапису повідомили, що Kiss має на своєму рахунку найбільше альбомів, які стали золотими – 30.

“40 років поспіль, а гурт все ще дає року”, – заявив тоді керівник організації Кері Шерман.