«Апокаліпсис — не сьогодні». Що таке тактичний ядерний удар — 10 наївних запитань до експерта-фізика

27 лютого, після трьох днів початку неспровокованої повномасштабної війни проти України, Володимир Путін заявив про переведення сил ядерного стримування в особливий режим. Світ стурбувався заявою диктатора, хоч і не зрозумів, що він мав на увазі. Прессекретар Дмитро Пєсков пояснив, що РФ використає ядерну зброю у разі загрози існуванню Росії.

Через місяць Джо Байден зробив заяву, що б вона не означала, про пропорційну реакцію союзників на застосування РФ хімічної та іншої зброї масового ураження в Україні. Експерти гуманітарних напрямів, з яким спілкувався НВ за минулий місяць про ці питання, висловили протилежні думки. Соціолог Михайло Винницький вважає, що застосування Кремлем ядерних боєголовок проти України стане логічним продовження агресії, коли російські загарбники остаточно провалять наземний наступ. Проте історик із Гарварду Сергій Плохій переконаний, що Путін лише шантажує Захід, і готовий натиснути червону кнопку, лише якщо відчує справжню загрозу своєму правлінню в Росії — а це малоймовірно.

НВ поспілкувався з Володимиром Улещенком, старшим науковим співробітником Інституту ядерних досліджень НАН України про найголовніше, що варто знати про ядерну зброю та її можливе застосування росіянами у теперішній війні проти України.

1. Що таке ядерна зброя?

По суті, це дуже потужна вибухівка. Коли ми кажемо « зброя», то маємо на увазі боєприпас чи боєголовку, а ось джерелом енергії для вибуху є ядерні реакції.

Основним елементом боєприпасу слугує метал з дуже великим атомним номером: плутоній чи уран, точніше певні ізотопи цих металів, які здатні до лавиноподібної реакції поділу атомних ядер. Кожне таке ядро може спонтанно розділитись на два менших. При цьому вивільняється енергія і вилітає кілька нейтронів, які, влучивши у сусідні такі ж ядра, ділять їх примусово. З таким самим вильотом нейтронів. Відбувається лавиноподібний розвиток реакції. Отож, якщо зібрати в маленькому об’ємі достатньо багато таких ядер та утримувати їх достатній час, то досягається вивільнення колосальної енергії. Це і є ядерний вибух.

В епіцентрі ядерного вибуху температура піднімається до мільйонів градусів. У цих умовах може бути реалізований синтез легких ядер — дейтерію і тритію ( ізотопів водню) — у важчі ядра гелію. Отже, додавши в боєприпас « вибухівки» з дейтерію і тритію можна ще в тисячі разів збільшити енерговиділення. Такий вибух зазвичай називають « термоядерним».

Варто відзначити, що ядерний вибух неможливо здійснити без урану чи плутонію ( без відібраних певних ізотопів цих металів). А термоядерний вибух ініціюється тільки ядерним.

2. Чому у людей викликає страх лише згадка про ядерну зброю?

Що таке страх? Страх виникає перш за все перед невідомим, там, де є нерозуміння принципів роботи і на що ця зброя спроможна. Мало хто розуміє, що таке ядерна реакція. До речі, як і хімічна. Часто у житті ми чуємо від людей « там одна хімія». Маючи на увазі щось шкідливе. Однак наше життя це безперервні хімічні реакції в організмі. Приблизно таке ж і з ядерними реакціями. У природі вони протікають без упину. Їх буває дуже багато, різних і головне, різної інтенсивності. Деякі проходять у фоновому режимі і не приносять шкоди чи навіть приносять користь. Інші ж — величезну шкоду. Але, очевидно, ядерної зброї варто боятись через її величезну, як прийнято казати в медіа, потужність. Тобто колосальне виділення енергії в одному вибуху.

3. Які є види ядерної зброї?

Одразу наголошу, що я не експерт із ядерної зброї. Я — науковець, що вивчає фізику ядра. Тому не можу давати точні характеристики зброї чи пояснювати особливості її бойового застосування. Це, взагалі, суперсекретна інформація, а я маю доступ тільки до відкритих джерел. Однак спробую відповісти.

Загальноприйнятим вважається поділ ядерної зброї ( ЯЗ) на стратегічну і тактичну. Цей поділ більш-менш корелює з потужністю заряду.

« Менш потужна» — це тактична зброя, «більш потужна» — стратегічна.

Стратегічна призначена для ураження цілей в сотнях і тисячах кілометрів від точки запуску. Ціль має бути достатньо важлива. Насамперед це пускові установки самої ЯЗ ( якщо супротивник — теж ядерна держава). Крім того, цілями є потужні військові бази, центри управління військ, адміністративні центри, транспортні і промислові вузли тощо.

Тактичну ядерну зброю можуть застосувати безпосередньо в зоні ведення бойових дій, тобто у відносній близькості до власних військ. Енерговиділення при застосуванні таких боєприпасів буде порівняним до тих вибухів, що пролунали над японськими містами Хіросіма і Нагасакі у серпні 1945 року. Тоді жодного поділу не було, адже це були найперші ядерні бомби у світі. Ці вибухи відповідали виділенню енергії близько 20 кілотонн тротилового еквіваленту ( 20 тисяч тонн тротилу). Це масштаб потужності тактичних ядерних боєприпасів.

Треба пам’ятати, що будь-яка ядерна зброя — це терористична зброя. Якщо тільки ціллю атаки не є пускова установка, захована десь у ненаселеній тайзі, то більшість жертв складуть випадкові люди, не задіяні у бойових діях. У випадку стратегічної зброї таке співвідношення буде істотно гіршим, але це не значить, що тактична зброя від цього перестає бути терористичною.

Хоча, варто зауважити, що масове застосування в міських умовах сучасної артилерії та авіації зі «звичайними» боєприпасами зазвичай несе такі ж наслідки.

4. Наскільки далеко вражає ядерна зброя? Які є чинники ураження при ядерному вибуху?

Для визначеності, називаючи відстані, говоритиму перш за все про боєприпаси не дуже великої потужності. По-перше, найдалі ( і найшвидше) вражає світловий спалах від ядерного вибуху. Якщо споглядати за ним, навіть з великої відстані, то з великою вірогідністю ви втратите зір, або ж суттєво його пошкодите. Ближче — отримаєте також опіки шкіри на відкритих ділянках тіла. Яскравість світла така, що випалює сітківку людського ока. Колись бачив фото з ядерного полігону у штаті Невада, США, з випробування бомби на урані-233. Там на відстані приблизно 10−20 км сидять глядачі у кріслах і спостерігають за «ядерним грибом», але у сонцезахисних окулярах. Тобто люди зовсім не ховаються від інших чинників ураження, але захищають свої очі. ( Йдеться про ядерні випробування у квітні 1955 року під назвою « Операція Тіпот» — ред.).

Другим, найбільш очевидним, чинником ураження є ударна хвиля. Її руйнівна сила у випадку тактичного боєприпасу розповсюджується на кілометри, не на десятки кілометрів. Там, де хвиля не вб’є, це можуть зробити уламки розбитих твердих матеріалів ( перш за все скла). У міських умовах бите скло стає вагомим фактором ураження. Ближче до епіцентру вплив ударної хвилі залежить від обставин. Наприклад її вірогідно послабить міцна перешкода ( той же підвал).

Я був на радянському полігоні біля Семипалатинська у Казахстані, який активно використовувався в 1950—1960-х для ядерних випробувань. Зараз це музей. І там є модель станції метро. Неглибокої, подібної до Тараса Шевченка у Києві. По суті, це заглиблення, обкладене бетонними панелями, з нетовстим шаром грунту зверху. Підземний перехід. То навіть після підриву багатьох десятків бомб різної потужності станція залишилася цілою. До сьогодні.

У Хіросімі є меморіал, відомий як «Атомний купол» — залишки « Дому сприяння промисловості». Його кам’яні стіни витримали удар на відстані менше 200 метрів від епіцентру вибуху ( точніше «гіпоцентру», власне « епіцентр» був на висоті 500 м над землею). Люди, які могли перебувати у його підвалі під час вибуху мали великі шанси залишитися живими. Відомо про чоловіка, що пережив бомбардування, перебуваючи у підвалі іншого бетонного будинку всього за 150 метрів від гіпоцентру. Помер він лише у 1980-х роках, доживши до 84 років.

Третій чинник — пожежа. «Вогняний шторм». Теж дуже страшний чинник. Мабуть, від нього загинуло найбільше людей у Хіросімі та Нагасакі. Ці міста південної Японії мали багато легких дерев’яних будинків, що дуже посприяло пожежі. Хоч у сучасних європейських містах будинки здебільшого кам’яні, горючих матеріалів в них все одно багато, а щільна забудова сприятиме виникненню « вогняного шторму».

Наступні чинники — ураження радіацією. Це як опромінення у момент вибуху, так і радіоактивне зараження території. Пряме опромінення діє миттєво і слабшає при віддаленні від епіцентру вибуху, так само як перші два чинники. Якщо когось не вбили вони, то навряд чи це зробить опромінення. Але проблеми зі здоров’ям ймовірно викличе. Серйозні хоча й несмертельні ( якщо лікувати).

Радіоактивне зараження при неправильній поведінці, без засобів захисту, здатне викликати тяжкі смертельні хвороби. В тих самих Хіросімі й Нагасакі десятки тисяч людей померли в перші місяці після вибуху від хвороб, спричинених саме впливом радіоактивно зараженої території.

З цієї території слід відразу виходити, нічого не беручи в рота, по можливості нічого не торкаючись і дихаючи через щось фільтруюче ( банальну мокру ганчірку хоча б). На чистій ( або чистішій) території треба весь забруднений одяг з себе зняти і помитись. Так навіть без спеціальних засобів захисту можна істотно полегшити наслідки. Тоді люди цього нічого не знали і тому постраждали набагато більше, ніж могли б.

Вважаю, що зараз в Україні потрібно наполегливо розповідати людям про подібні правила.

5. Скільки потрібно ядерних боєголовок, щоб знищити все живе на Землі?

Насмілюсь припустити, що навіть підрив всіх наявних на Землі ядерних зарядів не знищить все живе на планеті. Навіть не знищить людей як вид.

Наведу приклад з кіно. Наприкінці минулого року вийшов популярний фільм Don’t look up ( Не дивись угору), де до Землі наближалась комета. Зіткнення з тим небесним тілом за сценарієм стрічки дорівнював знищенню усього живого на планеті. Так ось, усі країни світу, які володіють ядерною зброєю, разом не мають достатньої кількості ядерних боєголовок, щоб спричинити подібний вибух. У разі масового застосування ядерної зброї на нас скоріше чекає фінал, як у фільмі Термінатор-3. Тобто, вижити можна, але у жахливих умовах з тотальною втратою здобутків цивілізації. У такому стані, не рахуючи прямих втрат від бомбардувань, кількість людей на Землі істотно скоротиться. Ми навіть не зможемо виростити достатньо їжі для мільярдів людей, бо залишимось без сучасної агротехніки: спеціальних машин, хімії, ГМО, величезних тваринницьких ферм.

6. Чи є сенс використовувати тактичну ядерну зброю на полі бою?

Теоретично так. Це має сенс застосування по військових цілях, з використанням, наприклад, далекобійної артилерії з відстані 30−40 км. Цієї відстані цілком достатньо, аби нападник почувався в безпеці. Можливо навіть меншої, залежно від потужності боєприпасу.

7. Скільки років населений пункт, який зазнав ядерного удару не придатний до життя?

Тут треба уточнити до якого життя. Для ведення бойових дій територія придатна відразу. Тобто відразу після вибуху війська того, хто застосував тактичну ядерну зброю, наступають через уражену територію. Очевидно, що це мають бути спеціально екіпіровані та підготовлені війська. І при дотриманні певних правил поведінки солдати не отримають істотної шкоди для здоров’я. Наскільки ці правила будуть дотримані, особливо в бойових умовах, при можливому опорі супротивника — інше питання, не перевірене на практиці.

Для повсякденного життя, я б сказав, територія стане придатною через кілька місяців після вибуху тактичного ядерного боєприпасу. Особливо, якщо дотримуватися відповідних правил поведінки, як наприклад, заборона споживання місцевих плодових продуктів, чи води. В Хіросімі жителі мешкали постійно і не всі з них потім померли.

Загалом ядерний вибух залишає радіоактивне забруднення, яке істотно залежить від типу боєприпасу. Від кількості початкового ядерного матеріалу та від ефективності його « вигоряння», яке власне і веде до напрацювання високоактивних відходів.

Очевидно, що після вибуху бомби забруднення буде у тисячі разів слабше ніж після Чорнобильської катастрофи.

В чорнобильському реакторі, що зруйнувався, було близько 180 тонн урану, а в бомбі над Нагасакі — 9 кг плутонію. Над Хіросімою вибухнула бомба з 70 кг урану, але вигоряння там було багато слабшим. Отож порівнявши, в якості першої грубої оцінки, отримуємо різницю у 20 тисяч разів.

8. Чи можуть росіяни застосувати ядерну зброю у війні з Україною?

А чому ні? Вони відкрито демонструють власну безмежну жорстокість, неперебірливість у методах та відсутність моральних бар’єрів. Тому у мене такий острах є. Застосування тактичної ядерної зброї — це реальна загроза. Росіяни можуть її використати по скупченнях військ, по військових чи інфраструктурних об’єктах, що використовуються нашою армією, та навіть по суто цивільних цілях, якщо вважатимуть, що це викличе достатньо паніки. Стримати їх здатні хіба що страх отримання набагато жорсткішої відповіді. А це вже лягає на плечі світових лідерів. Перш за все демократичних країн та постійних членів Ради Безпеки ООН. По-перше, просто через те, що сильніший несе більшу відповідальність. А, по-друге, через те, що це прямо пов’язано з їх власною безпекою. Якщо такий терорист як Росія відчує, що спроможна добитись свого за допомогою ядерної зброї — вона вже від цієї методики не відійде. Доведено історією. Тому члени ядерного клубу з власних інтересів мають знайти шлях гарантувати незастосування ядерної зброї. Навіть якщо це силовий шлях.

80-річчя ядерної зброї: від першого атомного проєкту до теперішньої загрози застосування

Перший підводний ядерний вибух в СРСР і перший ядерний вибух на Новій Землі 21 вересня 1955 року. Випробування торпеди Т-5 потужністю 3,5 кілотонни на глибині 12 м (бухта Чорна). Фото:Wikimedia Commons

Чи застосує Росія ядерну зброю? Це питання зараз хвилює дуже багатьох в Україні і за її межами.

80 років тому теж говорили про ядерну зброю, але в набагато вужчих колах. Влітку 1942 року в розпал Другої світової війни в США запрацював проєкт, який в підсумку призвів до появи та застосування атомної бомби. А в жовтні 1942 року про ядерний проєкт заговорили у Москві. Тоді Сталін отримав дані розвідки, що американці працюють над атомною бомбою, і заходився сам цим питанням займатися. Зокрема, в Москву з евакуації привезли академіка Вернадського, який тривалий час керував Радієвим інститутом і займався радіоактивними матеріалами. Проте вирішальну роль у виготовлені радянської атомної бомби відіграли не так вчені, як шпигуни.

А 60 років тому, у розпал Карибської кризи, вже в широких колах обговорювали загрозу застосування ядерної зброї.

Більше про історію та сьогодення ядерної зброї «Історична Свобода» говорила з Поліною Сіновець, директоркою Центру з питань нерозповсюдження ядерної зброї.

– Наскільки велика ймовірність того, що Росія застосує ядерну зброю?

– Тут дуже неоднозначна відповідь буде.

По-перше, ніхто насправді не знає, що є у Путіна в голові. Тому все, що я зараз скажу, більше засноване на міркуваннях експертів. Тут можна зазначити дві групи експертів.

Одна група каже, що ймовірність застосування ядерної зброї є дуже великою, тому що Путін зробив два попередження. 21 вересня він казав, що Росія застосує будь-які засоби для досягнення своєї мети. Тобто він ніби закрив двері для поразки Росії, мовляв, немає іншого варіанту, крім як перемога на його умовах у цій війні. А 30 вересня Путін нагадав про застосування ядерної зброї США проти Японії, Хіросіму і Нагасакі, вказавши, що це був прецедент. Тобто натяк: якщо США це зробили, то Росія також може до цього вдатися. Отже, це дуже прозорий натяк, що він вдасться до реалізації цієї загрози. Але ж питання стосовно того, де, коли і як, залишається відкритим.

Зображення президента Росії Володимира Путіна, авторства художника Крішса Салманіса, встановлене навпроти російського посольства в Латвії. Рига, 9 липня 2022 року

Інша група експертів вважає, що загроза не є нульовою, але вона дуже низька. Тому що Путін виховувався в часи Холодної війни і знає, що ядерна зброя – це не зброя війни, а зброя стримування. І якщо уявити, що він застосує ядерну зброю, а вона не спрацює, тобто не примусить ані Україну здатися, ані Захід припинити підтримувати Україну, то Путін втратить останній важіль впливу на цей конфлікт. Тому що тоді стримування, пов’язане з ядерною зброєю, буде дискваліфіковане. А це саме те, на що він зараз спирається. Мені здається, що це малоймовірний сценарій, але, звичайно, не можна його відкидати.

Українські війська розкидані по всій лінії фронту. Застосування ядерної зброї в одну кілотонну не спрацює. Це дискваліфікує ядерне стримування без будь-яких позитивних наслідків для Росії

Інше питання: де, коли і як? Більшість експертів вважає, що це може бути якийсь підрив не більше однієї кілотонни над Чорним морем або ж у місці концентрації українських військ. Але українські війська розкидані по всій лінії фронту. Лінія фронту дуже велика. Тому застосування ядерної зброї в одну кілотонну не спрацює. Це дискваліфікує ядерне стримування без будь-яких позитивних наслідків для Росії, тобто не наблизить її до перемоги.

Я не вірю в масове застосування ядерної зброї. Тому що ядерна зброя – це не зброя війни. Якщо це буде застосовано більш ніж один раз, то все це може піти на Росію. Тобто Росія спровокує велике радіоактивне зараження власної території, своїх земель. Тому це не варіант.

Не можна виключати демонстративний ядерний вибух, щоб примусити Україну і Захід діяти в інтересах Росії

Варіант – це разове застосування, але чогось більш потужного. Мабуть, не в масштабі Хіросіми, а трохи менше: не 15 кілотонн, а десь 10 кілотонн. У Росії є такі боєзаряди. Або ж випробування ядерної зброї над Чорним морем. Це також варіант – випробування як перший крок показати, що Росія не жартує. Це також може статися. Або випробування, або застосування ядерної зброї проти якогось знакового містечка або міста. Не можна виключати саме демонстративний ядерний вибух для того, щоб посилити страх пере ядерною зброєю, щоб примусити Україну і Захід діяти в інтересах Росії.

– А тепер давайте повернемося до історії. Як і в кого виникла ідея створити ядерну зброю?

– Ідея створення ядерної зброї витала у повітрі дуже довго. Коли Марія Складовська-Кюрі створила радій у 1898 році, фізики почали думати про те, що радіоактивні елементи мають якось ділитися. Пізніше, коли Резерфорд відкрив атом, існувала гіпотеза, що радіоактивні елементи можуть ділитися, при розділенні ядра атома буде виділятися неабияка енергія. Але ніхто не знав, який елемент зможе ділитися з такою потужністю. Тому фізики в Німеччині, Франції, Великій Британії, в США працювали над розщепленням ядра атома для того, щоб зрозуміти, що дасть ланцюгову реакцію.

Десь у 1935 році вже розуміли, що це можна зробити. Але тоді угорський фізик Лео Сілард, який одним з перших усвідомив наслідки відкриття ядерної ланцюгової реакції, закликав провідних вчених-фізиків не оприлюднювати результати своїх досліджень. Проте в 1939 році Ірен Жоліо-Кюрі, донька Марії Склодовської-Кюрі, та її чоловік Фредерік Жоліо результати своїх досліджень про ядерну ланцюгову реакцію надрукували у журналі. Після цього почалася гонка, хто перший зможе здобути ядерну зброю. Тому що формула – головний принцип, за яким працює ядерна зброя, – була відкрита.

– А як американці перехопили ініціативу? Вони мали для цього найбільше ресурсів чи їхні вчені були найпередовіші? Бо починалися дослідження в Європі, а ядерна зброя з’явилася у США.

– Чимало європейських фізиків переїхало до США, коли почалася Друга світова війна. Один такий фізик-емігрант, вже згаданий Лео Сілард, зустрівся з Ейнштейном, і вони дійшли висновку, що потрібно зробити ядерну зброю швидше, ніж це зробить Німеччина. Адже було відомо, що там працюють над атомною бомбою. Оскільки Ейнштейн був дуже впливовою людиною, Сілард переконав його написати листа президенту Рузвельту і переконати розпочати роботу над створенню ядерної зброї, щоб зробити її швидше, ніж це зробить Німеччина. Тому що все людство буде під загрозою, якщо атомна бомба опиниться в руках Гітлера. Відтак Рузвельт у 1942 році санкціонував атомний «Мангеттенський проєкт».

Оскільки цей проєкт був доволі потужним і серйозно фінансувався, у 1943 році до нього приєдналася ланка британського ядерного проєкту. Британія також доволі далеко просунулася у ядерних дослідженнях. Розуміючи, що треба сконцентрувати зусилля, а не розпорошувати їх, вони підписали угоду, згідно з якою всі британські дослідження і фізики переїздили до США і продовжували роботу там. В обмін на це США ділилися з Великою Британією усіма секретами ядерної зброї. Також одним із пунктів цієї угоди було те, що США не мають застосовувати ядерну зброю без згоди Великої Британії. Тому коли ми кажемо про Хіросіму й Нагасакі, то тут не лише відповідальність США. На це була згода Великої Британії.

– Ізраїльський військовий історик Мартін ван Кревельд в одній зі своїх праць пише, що саме завдяки ядерним потенціалам Холодна війна не переросла в Третю світову, не перейшла в гарячу фазу. Ви поділяєте думку, що ядерна зброя в роки Холодної війни зіграла радше позитивну роль?

Ядерна зброя відіграє роль стримування. Держави розуміють, що велика війна призведе до кінця цивілізації

– Так, поділяю. Мені здається, що ядерна зброя відіграє дуже серйозну і дуже велику стримуючу роль, роль стримування. Держави розуміють, що велика війна призведе до кінця цивілізації. Це ефект, який зробили Хіросіма й Нагасакі, коли всі побачили, що можна зробити лише двома бомбами. А потім бомби ставали більш потужними, їх були тисячі і десятки тисяч. Стало зрозуміло, що війна між СРСР та США, швидше за все, переросте в ядерну, а ядерна війна може знищити не лише СРСР і США, а й увесь світ. Бо Європа ділилася на союзників або СРСР, або США. А весь світ пішов би за ними, тому що через масований обмін ядерними ударами виник би так званий ефект ядерної зими, коли пил з землі піднявся б до озонового шару і закрив би сонце. Відтак сонце перестало би зігрівати землю, і всі сільськогосподарські культури померли б. Почався би великий голод, від якого померли би ті, хто залишився би після глобальної ядерної війни.

– Все-таки виникали кризові моменти, коли сторони Холодної війни впритул наближалися до застосування ядерної зброї. І зараз ситуація непроста. Як на вашу думку, коли людство найближче було до застосування ядерної зброї?

– Це дуже велике питання, чи це була Карибська криза, чи це зараз. Ми дуже близько до ситуації, яка виникла між США і СРСР щодо Куби, тільки зараз схожа ситуація щодо України. Мені здається, теперішня ситуація більш кризова. Тому що якщо подивитися на лідерів держав, то Хрущов був просто авантюрист, він хотів показати США, хто тут головний і страшний, але він ніколи не був налаштований на війну. Коли Хрущов побачив, що Кеннеді готовий навіть до ядерної війни, але не відступить, то швиденько забрав радянські ракети з Куби.

Зараз ми маємо ситуацію, коли президент Путін символічно зачинив за собою двері щодо можливої поразки. Двома промовами, які він зробив у вересні, Путін підтвердив неможливість для себе закінчити війну без перемоги. Зараз у Росії все більше людей із ним не згодні, його дуже критикують як «партія війни», так і «партія миру». Тому що він втягнув Росію в авантюру, яка може закінчитися поразкою і величезною втратою авторитету. Тому програти він не може.

З іншого боку, Україна і президент Зеленський, який також не може програти, не може підписати будь-що і віддати пів України агресору. Тому що це проти національних інтересів, і він просто не буде президентом після цього. І Захід не може припинити підтримувати Україну, бо інакше це означатиме поразку Заходу і подальші агресивні дії Росії. Якщо в Москві зрозуміють, що Захід дуже боїться ядерної зброї й готовий піддатися, то за три-чотири роки Росія буде йти далі по території України і навіть може посягати на територію балтійських країн, які були частиною СРСР колись. Багато країн, які Росія також може захотіти «з’їсти». Тоді відкриється велика перспектива подальшої агресії і занепаду Заходу та його цивілізації, його авторитету, НАТО і таке інше.

Президент Росії Володимир Путін (5-й ліворуч) відвідує Центр управління національною обороною (NDCC), щоб спостерігати за випробуванням нового російського гіперзвукового ракетного комплексу «Авангард», що може нести ядерні та звичайні боєголовки, Москва, 26 грудня 2018 року

– Рішення про застосування ядерної зброї ухвалює глава держави. Але тут є певний ланцюжок, певний протокол застосування ядерної зброї. Наскільки в Росії весь цей ланцюжок готовий до виконання такого наказу? Що про це відомо?

У тактичної ядерної зброї немає серйозного ланцюга в ухваленні рішень. На місцях є люди, здатні на тотальне насильство, знаємо по Бучі та Ірпеню. Багато людей, які можуть виконати такий наказ і піти на масовий геноцид

– Тут президент, міністр оборони і начальник Генштабу – вони ухвалюють рішення. Усі вони призначаються президентом, тому не думаю, що там можуть бути великі сумніви, якщо буде наказ і серйозний тиск зі сторони Путіна. Це стосується і людей на місцях, які мають виконувати цей наказ. Крім того, якщо Росія буде щось застосовувати зараз, то це буде тактична ядерна зброя. У тактичної ядерної зброї немає такого серйозного ланцюга в ухваленні рішень. Це буде наказ президента, який виконають на місцях. А те, що на місцях є люди, які здатні на тотальне насильство, ми вже знаємо по Бучі та Ірпеню. В Росії багато людей, які можуть виконати такий наказ і піти на масовий геноцид, і нічого їх не зупинить.

– З огляду на теперішню ситуацію, з огляду на історію питання, про яку ми говорили, як ви оцінюєте ядерне роззброєння України в 1990-ті роки?

– Тут є два моменти: теорія і практика.

– Практика – критерій істини.

Ми не могли не роззброюватися. Ядерну зброю ми не контролювали, оперативний контроль був у руках Москви

– Якщо ми підемо з точки зору практики, то треба визнати, що ми не могли не роззброюватися. По-перше, ядерну зброю ми не контролювали, оперативний контроль був у руках Москви. Ми могли лише не виконати наказ, якби вони скомандували запустити ядерну ракету кудись, і не більше. По-друге, у нас не було виробництва ядерних боєголовок, ми не могли здійснювати їхнє повноцінне обслуговування. В якийсь момент почали би витікати радіоактивні речовини і сталася б радіоактивна катастрофа. По-третє, був дуже шалений тиск з боку Заходу, з боку США. Не лише Росія, а й США були зацікавлені у цьому роззброєнні.