6 причин, чому ви часто пукаєте

Метеоризм може бути ознакою того, що у вас є запальне захворювання кишківника, каже доктор Даніель Аткінсон, керівник клінічної групи в Treated.com.

За його словами, запальні захворювання кишківника зазвичай пов’язані з виразковим колітом і хворобою Крона.

Серед симптомів біль у шлунку або здуття, втома і періодична діарея.

Якщо ви любите салати, це може привести до того, що ви випускатимете гази трохи частіше, ніж зазвичай.

Зокрема, капуста і броколі містять вуглеводи, що ускладнює їх перетравлення – і поки вони перебувають у кишківнику, виділяється газ.

Синдром подразненого кишківника

Надмірний метеоризм є одним з ключових симптомів синдрому подразненого кишківника.

Він впливає на травну систему і може бути незручним.

Серед симптомів – вздуття кишківника або спазми шлунка, особливо після їжі.

Це стан на все життя, і його можна контролювати, скоротивши кількість гострої їжі в раціоні та відмовившись від продуктів, які важче перетравлюються, наприклад від бобів і броколі.

Через вживання газованих напоїв, жувальної гумки чи при використанні соломинок для пиття, повітря може потрапити в товсту кишку та викликати метеоризми.

Серед менш відомих винуватців – замінники цукру. Наприклад, сорбіт.

Занадто багато страв з “Макдоналдса” або з інших фаст-фудів може спричинити випускання більшої кількості газів, ніж зазвичай.

Вживання великої кількості оброблених продуктів і нестача фруктів та овочів в раціоні можуть порушити мікрофлору кишечника.

Якщо ви помітили, що пускаєте гази частіше ніж зазвичай, у вас може бути хвороба целіакія – автоімунне захворювання тонкого кишківника.

Серед симптомів – здуття, запори, болі в животі і розлад шлунка.

Вас також може зацікавити:

Останні новини

Головне сьогодні

Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.

Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства “Інтерфакс-Україна”.

Ходять чутки, що пукати – значить спалювати калорії, тобто худнути. Чи це Так? Спробуємо розібратися!

Кишкові гази і зайва вага: вчені з’ясували, чи худнемо ми, коли пукаем.

Пук – це результат природного фізіологічного процесу, коли з організму видаляються кишкові гази.

Нам здається, що підвищене газоутворення в шлунково-кишковому тракті вимагає від нашого організму інтенсивної роботи, щоб видалити кишкові гази. І тому може виникнути питання, чи справді відбувається спалювання калорій, коли ми пукаємо?

Зробивши запит в Інтернеті, ви побачите, що ви – не перший, кого це цікавить. Якщо пошукати інформацію, скільки калорій спалюється під час пукання, то знайдемо наступну відповідь: 1 пук спалює 67 калорій, інформує UkrMedia.

Чи так це насправді? Ми звернулися до деяких експертів, щоб внести ясність у це питання.

Що таке пук?

Для отримання науково обґрунтованої відповіді, необхідно розібратися, чому нам доводиться пукати. Пук, а якщо застосовувати наукову термінологію, пасаж флатуленції – це вихід скупчення газів в кишечнику через пряму кишку.

Michael Rice, доктор медицини, гастроентеролог гастроентерологічної клініки при Мичеганском університеті (США), пояснює, що в кишечнику здорової людини завжди міститься деяка кількість газів. Пуки – це по суті повітря, яке ми заковтуємо під час їжі, або яке утворюється як результат життєдіяльності бактерій в кишечнику, а також хімічних реакцій, що відбуваються при перетравленні їжі.

Завдяки скороченню стінок кишечника гази рухаються до задньому проходу. Але при схильності до запорів їжа затримується в кишечнику, починаються гнильні процеси, і як наслідок цього – гази в кишечнику.

Немає необхідності говорити, що гази в кишечнику, а вірніше їх кількість, багато в чому визначається особливостями нашого раціону. Доктор Rice пояснює, що такі продукти, як цукрозамінники, кісточкові фрукти, молочні продукти і бобові погано засвоюються, і тому згодом швидко ферментуються кишковими бактеріями.

Бактерії розщеплюють неперетравлену їжу. При цьому виділяються кишкові гази, які викликають здуття. Людям з непереносимістю лактози слід особливу увагу звернути на молочні продукти.

Чи відбувається спалювання калорій під час пукання?

На жаль, на думку експертів – ні. Людина за день в середньому пукає 14 разів. Коли ми пукаємо, створюється враження, що у цьому процесі активно задіяні деякі наші м’язи. Але насправді все навпаки.

Вихід газів відбувається за рахунок розслаблення анального сфінктера. Коли м’язи розслаблені, тиск у товстій кишці виштовхує гази. Єдиний спосіб спалити невелику кількість калорій під час пукання – це максимальне напруження м’язів черевного преса. Але це реально тільки під час виконання фізичних вправ.

Ми іноді помічаємо, що під час тренувань починаємо більше пукати. Так, наприклад, присідання, викликають у нас скорочення внутрішніх м’язів, які в свою чергу змушують скорочуватися кишечник, і як результат – пук. Аеробні вправи прискорюють процес просування їжі і повітря з ШКТ, що також може змушувати нас пукати. Але спалювання калорій відбувається в даному випадку за рахунок виконання фізичних вправ, а не за рахунок того, що нам доводиться пукати.

Чому ж у нас створюється враження, що нам необхідно спалювати калорії, щоб пукати? Доктор Rice пояснює це наступним чином. Коли з нашого організму виходять кишкові гази, знімаються такі симптоми метеоризму, як здуття. Ви відчуваєте, що ваш живіт став менше.

Доктор Rice звертає увагу на те, якщо ви помітили у себе швидке зниження ваги, що поєднуються з підвищеним газоутворенням в кишечнику або посиленою перистальтикою кишечника, це може бути сигналом виникнення серйозної проблеми зі здоров’ям кишечника. Наприклад, таких захворювань, як целіакія, запалення кишечнику (хвороба Крона).

Крім того, якщо пук поєднується з болем в області живота, зміною звичного характеру спорожнення кишечника або кровотечею з прямої кишки, вам обов’язково необхідна консультація лікаря.

Гази в кишечнику, особливо їх надмірна кількість – досить поширене явище, хоча про це кажуть нечасто. Вивільнення газів, а простіше кажучи, пуки носять індивідуальний характер. Часто вони приносять людині полегшення, але достовірно відомо, що ніяк не сприяють спалюванню калорій.

Не забуваймо про класику. Як нотатки від руки поліпшують роботу мозку

Ви помічали, як складно подовгу тримати увагу на одній задачі? Зосередитись, коли з одного боку летять робочі повідомлення, з іншого — спокушає TikTok і миготять сповіщення в телеграм-каналах. Нашому мозку не подобається мультизадачність, а пам’ять не здатна утримати великі обсяги невпорядкованої інформації.

Однак є перевірений часом спосіб натренувати нашу пам’ять і структурувати знання. Це конспектування. Ручка і папір дозволяють привести до ладу прослухане в онлайн-курсах і прочитане у книжках.

Ми в EdEra завжди шукаємо нові шляхи ефективного навчання і переосмислюємо старі. Як шеф-редакторка, я пишу, слухаю і занотовую багато інформації. Веду списки і списки списків. Звісно, з усього я запам’ятовую щонайбільше відсотків 10, а реалізовую — ще менше.

Тож я захотіла приборкати цей хаос і дізнатись, як краще структурувати свої записи. Саме тому розпитала нейробіологиню Вікторію Кравченко, як нашому мозку допомагають нотатки і як вести їх так, щоб наступного ранку вони не здавались нам чимось на кшталт роману Джеймса Джойса.

Спершу — про механізм: Що наука каже про мозок?

Нотатки допомагають перенести інформацію з короткочасної у довготривалу пам’ять. Мозок зосереджується, фіксує і фільтрує, відкидає зайве і підкреслює важливе. Він запускає такі процеси:

Увага. Нотатки — це активна робота з матеріалом. Вони допомагають налаштувати фокус на ключових моментах, поняттях і деталях. Початкова увага важлива для кодування інформації у пам’яті.

Вибіркова обробка. Ми не просто пасивно фіксуємо факти і поняття, а й розставляємо їх за пріоритетністю.

Кодування. Ми перетворюємо наші спогади, зорову і слухову інформації на слова — в одному форматі простіше запам’ятати.

Повторення. Занотувати інформацію — це як пробігтись по снігу. Якщо ви зробите це один раз, сліди швидко замете. Якщо декілька — «протопчете стежку» у пам’яті. Коли ми переглядаємо нотатки, відповідні нейрони активуються повторно і не дають слідам в пам’яті зникнути.

Візуалізація. Корисно додавати в нотатки діаграми, схеми та ілюстрації. Так мозок малює уявні образи, які асоціюються з занотованими фактами.

Моторні навички. Коли ми пишемо чи друкуємо, то створюємо мультисенсорний досвід. Таке залучення різних навичок допомагає запам’ятовувати інформацію.

Персоналізація. Складну інформацію в нотатках ми передаємо своїми словами, спрощуємо. До нових когнітивних схем додаємо старі та знайомі.

Отже, щоб щось запам’ятати, ми маємо об’єднати нові знання з уже існуючими і змусити наші нейрони побудувати стійкі зв’язки. Саме тут у пригоді стають нотатки. Коли ми пишемо, працює ціла низка мозкових структур: лобова частка, гіпокамп, мовні центри Брока та Верніке, зорова кора, моторна зона і хвостате ядро. Мозок активує великий ресурс, щоб скласти інформацію в довготривалу пам’ять, але нам це йде лишень на користь.

Писати або друкувати: чи є різниця?

Здається, конспекти лекцій і тренінгів можна вмістити поряд зі списками продуктів і показниками лічильника в нотатках на ноутбуці чи телефоні. Ми пишемо все менше, друкуємо все більше. Але який підхід ефективніший для запам’ятовування?

Коротка відповідь — писати ефективніше. Чому?

Ручка і папір дають мозку більше «гачків», на яких можна «розвісити» свої спогади. Письмо від руки активує сенсомоторні частини мозку. Органи чуття працюють, коли ми натискаємо ручкою на папір, бачимо літери, які пишемо, й чуємо звук, що супроводжує письмо. Такі різномодальні відчуття посилюють взаємодію між частинами мозку, що полегшує запам’ятовування.

Наприклад, дослідники Вайлі й Репп перевірили ефективність вивчення арабської мови. Учасники дослідження писали, друкували або впізнавали літери на екрані, натискаючи певні клавіші. Група, яка писала літери на папері, досягла найшвидшого прогресу в опануванні арабського алфавіту. Також ця група показала кращі результати у складніших завданнях із літерами: розпізнаванні, називанні, читанні та написанні літер і слів. Саме письмо виявилось найефективнішим методом засвоєння інформації порівняно з цифровими платформами.

Звісно, на лептопі чи смартфоні можна нотувати швидше й більше. Однак, як і в багатьох інших речах, у нотатках кількість не означає якість. Коли ми швидко друкуємо інформацію з лекції або тренінгу дослівно, процес відбувається майже автоматично — отже, мозок не працює на повну. Якщо ми вміємо швидко набирати текст, то, друкуючи, можемо паралельно думати про плани на вечір або меню на сніданок.

Такий підхід корисний, коли нам треба спочатку зафіксувати інформацію, а вже потім давати з нею раду. Але конспектування як елемент навчання ефективно працює тоді, коли ми одночасно перетворюємо інформацію у власні формулювання чи структуруємо її у зрозумілі схеми. Тоді вмикається розуміння, а не лише запам’ятовування.

Який метод конспектування обрати?

Є безліч способів вести нотатки. Я завжди заздрісно дивлюсь на багаторівневі різнокольорові конспекти в TikTok і хочу так само! Але після однієї сторінки, розписаної трьома видами ручок та гайлайтерів, мене відпускає і я повертаюсь до звичних класичних конспектів. Методу потоку, якщо звертатися до термінології:) А потім гублюсь у суцільному тексті, адже мені бракує структури. Тож я розпитала Вікторію, як цю структуру додати і в чому, на думку нейробіологині, плюси та мінуси різних методик.

Метод Корнелла

Аркуш ділиться на дві колонки та окрему зону нижче. В більшій колонці пишемо основний зміст, а в меншій — терміни, поняття, формули, дати та імена. Внизу аркуша нотуємо власні думки, питання, підсумки.

Високий рівень уваги і активне залучення під час конспектування, адже вимагає повного зосередження. Добре структурує інформацію. Потребує одночасного осмислення інформації. Забезпечує високий рівень засвоєння завдяки узагальненням кожної теми.

Потребує самодисципліни, дотримання однотипної структури. Не підходить творчим особистостям, а людям із високою рухливістю нервових процесів може здаватись нудним.

Mind mapping або інтелект-карта

У центрі аркуша — ключова подія, термін чи поняття. Від центру розходяться «гілки». Кожна гілка — якась характеристика елемента в центрі, змістовно пов’язана або асоційована з ним.

Залучає більше зорово-просторових елементів та стимулює креативне мислення. Полегшує формування зв’язків між різними концептами. Посилює запам’ятовування завдяки візуалізації (малюнки+текст+кольори). Допомагає генерувати нові ідеї, об’єднуючи елементи в різних комбінаціях.

Брак структурованості. Занадто складний метод для нотування нового «щільного» матеріалу. Ним краще послуговуватись для самостійного опрацювання матеріалу, що вже лінійно занотований і знайомий.

Метод речень

Кожне речення записуємо з нового рядка і нумеруємо. Потім використовуємо ці цифри для посилань на відповідні теми в конспекті.

Розвиває критичне мислення, адже вимагає побудови взаємозв’язків. Стимулює процес кодування інформації в довготривалій пам’яті завдяки тому, що ми пишемо повні речення.

Низька швидкість. Брак простору для креативності, адже фокус на швидкому записуванні повних речень і встановленні логічних зв’язків між ними.

Метод потоку

Немає правил. Записуємо основні тези і даємо волю фантазії. Можна креслити схеми, малювати діаграми, дописувати текст, об’єднувати одне з іншим стрілками.

Стимулює креативне мислення і зменшує когнітивне навантаження. Покращує просторову уяву, бо мозок охоплює багато різних елементів водночас. Найгнучкіший метод конспектування, в якому можна все.

Брак деталізації і хаотичність. Не підходить для навчання, де потрібно точно визначати і запам’ятовувати термінологію. Також можна випадково ускладнити і перевантажити свої нотатки, намагаючись побудувати багаторівневі взаємозв’язки між елементами матеріалу.

Це не всі методи конспектування, які існують, але вони якнайкраще підходять для різних цілей. Поки я випробовую їх на собі, дізналась у Вікторії про її улюблений метод нотування.

«Зазвичай використовую лінійний конспект із великою кількістю умовних позначень та графічних елементів. Люблю схеми і таблички. Якщо встигаю, то роблю їх під час навчання/перегляду відео. Якщо матеріал зовсім новий, роблю лінійний конспект, а потім активно з ним працюю після нотування: виділяю подібні елементи кольорами, додаю зв’язки, роблю виноски із визначеннями, якщо якісь терміни незнайомі. Під час роботи із записами вибудовується розуміння. На власному досвіді знаю, що такий розмальований конспект найбільш дієвий. Чужі конспекти, навіть добре структуровані, так ефективно не працюють — бо це готові схеми, створення яких не супроводжувалось етапами осмислення у моєму мозку.»

Кожен метод по-різному допомагає тренувати пам’ять і креативне мислення. А ще — дозволяє нам трохи сповільнитись. Адже ви теж інколи забуваєте, як взагалі ручку в руці тримати?

Кілька порад наостанок

Щоб спростити нам життя, Вікторія дала кілька практичних рекомендацій, які допоможуть мозку фіксувати, структурувати і запам’ятовувати інформацію.

Активізуйте попередні знання з теми перед лекцією. Важливо, щоб матеріал був хоч трохи знайомий. Так легше формується пам’ять на основі зв’язків між новим та добре знаним. Просіть викладачів надсилати матеріали (слайди, план лекції, відео з теми) до заняття і присвятіть їм трохи часу. Тоді під час конспектування ви приділятимете увагу деталям і зв’язкам, а не витрачатиме мозкові ресурси на те, щоб зрозуміти, про що йдеться і що буде далі. Ви вже матимете є загальну структуру і ціль заняття.

Пишіть з одного боку аркушів. Зворотній бік використовуйте під час перегляду для уточнень, прикладів, ситуативних завдань, схем.

Використовуйте різні кольори ручок та маркери для виділення важливого. Бажано окремими кольорами позначати спільні елементи матеріалу — так легше орієнтуватися у конспекті. Наприклад, зеленим — терміни, синім — заголовки, рожевим — приклади, жовтим — малозрозумілі місця.

Тримайте візуальний контакт з лектором, коли не пишете. Напрямок погляду викладача допомагає зрозуміти, що зараз найважливіше.

Залишайте простір там, де не встигли записати чи не зрозуміли — поверніться до пропусків після лекції.

Розробіть систему позначок для нумерації, скорочень та слів-зв’язок, однакову для всіх конспектів — це економить час і робить конспект менш перевантаженим.

Робіть власні узагальнення після матеріалу або лекції, наприклад, за допомогою методу Корнелла.

Уважно слухайте останні 5-10 хв лекції. Якщо лектор не пропрацював ритм лекції, він намагатиметься втиснути в кінець усе, що не встиг — там зосереджено більшість важливого матеріалу.

Заведіть звичку переглядати конспект одразу після занять, щоб реорганізувати матеріали, записати пропущене і сформулювати узагальнення.

Переглядайте конспект перед сном. Інформація, яку ми сприймаємо за 10-15 хв перед сном, має пріоритет в обробці під час сну. Якщо вам сняться елементи конспекту, ви все зробили правильно. Поки ми спимо, мозок реорганізує інформацію і зміцнює зв’язки між нейронами.

Як ми кажемо в EdEra, study smarter, not harder. Мені хочеться, щоб слово «нотатки» не відлунювало шкільними партами і запахом крейди. Цей процес можна не лише зробити ефективним і корисним для нашого мозку, а й додати в нього фантазію і креатив. Та й якщо нейробіологія каже, що ручка й папір все ще незамінні в цьому ділі, це хороший спосіб сповільнитись і навчитись фіксувати в пам’яті те, що забувають інші, хіба ні?