Що є підтвердженням господарської операції

м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 45 Б

тел.:(067) 767-27-47 тел.:(050) 105-43-44

тел.:(099) 17-33-116 тел.:(050) 105-43-44

тел.:(067) 767-27-47 тел.:(099) 17-33-116

м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 45 Б

• Головна
• Про компанiю
• Послуги
  • Для юридичних осiб
    • Адвокат по адміністративним спорам
    • Юридичні послуги для бізнесу
    • Господарськi спори. Адвокат по господарським справам
    • Корпоративні спори
    • Банківські та фінансові спори
    • Адвокат по банкрутству
    • Юридичний консалтинг
    • Для фiзичних осiб
      • Житлові спори. Адвокат з житлових питань
      • Кредитні спори. Адвокат по кредитам
      • Адвокат з інтелектуальної власності
      • Адвокат по ДТП
      • Спадкові спори. Адвокат по спадщині
      • Адвокат у кримінальних справах
      • Податкові спори. Оскарження рішень податкової
      • Трудові спори. Адвокат по трудовим спорам
      • Митні спори. Митний адвокат
      • Прайс
      • Київський офіс
      • Львівський офіс
      • Бучанський офіс

      Верховний Суд висловився щодо документів, які підтверджують господарські операції

      Фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

      До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/9739/19.

      Обставини справи

      Товариство з обмеженою відповідальністю «І» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф» про стягнення 454 629,41 грн, сплачених ТОВ «Т».

      Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між ТОВ «І» та ТОВ «Т» договору відступлення права вимоги ТОВ «І» набуло право вимоги до ТОВ «Ф» щодо повернення сплачених ТОВ «Т» коштів у розмірі 349 740,00 грн у якості попередньої оплати (за платіжними дорученнями), поставка товару за якими не була здійснена відповідачем, а також щодо сплати всіх платежів, що випливають з даної господарської операції.

      Пізніше ТОВ «Ф» звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ТОВ «І» та ТОВ «Т», в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати недійсними договір про відступлення права вимоги зі всіма додатками до нього (щодо платіжних доручень) та договір про відступлення права вимоги зі всіма додатками до нього (щодо платіжних доручень), які укладені між ТОВ «І» і ТОВ «Т».

      Рішенням Господарського суду міста Києва задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

      Постановою Північного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

      Вирішено стягнути з ТОВ «Ф» на користь ТОВ «І» 349 740,00 грн боргу, 46 655,32 грн інфляційних втрат та 8 365,00 грн – 3 % річних.

      Висновок Верховного Суду

      ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції правильно відхилив твердження ТОВ «Ф» стосовного того, що строк передачі товару покупцю не був визначений, оскільки, по перше, такі доводи не відповідають визначенню закону щодо зустрічного характеру зобов’язання – купівлі продажу, а по друге, суперечать іншим доводам ТОВ «Ф», який, заперечуючи наявність у нього обов’язку з передачі оплаченого товару покупцю станом на 1.07.2019, посилався на ту обставину, що таке зобов’язання ним виконано і товар переданий, доказами чого є видаткові та податкові накладні, а також покази свідка.

      Також ВС підкреслив, що відповідно до абзацу 11 статті 1, частин 1, 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов’язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

      У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

      ВС наголосив, що фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

      Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інтонації про те, що не передання продавцем товару, який одержав узгоджену сторонами суму попередньої оплати, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов’язання, внаслідок якої припиняється зобов’язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове, грошове зобов’язання з повернення суми попередньої оплати.

      Водночас, правильно врахувавши, що тягар доказування виконання зобов’язання в даному випадку покладено на постачальника, і останній не надав доказів такого виконання і не повернув попередньої оплати ні первісному, ні новому кредитору, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість первісного позову і наявність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом грошових коштів, сплачених у якості попередньої оплати у розмірі 349 740, 00 грн.

      Крім того, ВС зауважив, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

      Перевіривши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення 46 655,32 грн інфляційних втрат і 8 365,00 грн – 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов’язання з 14.09.2018 по 01.07.2019, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про їх стягнення з відповідача.

      Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.

      Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.

      Підтвердження реальності господарської операції для отримання податкової вигоди

      Нова судова практика Верховного Суду в підтвердженні реальності господарської операції та отримання податкової вигоди.

      Суть питання

      П’ятого травня цього року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/15514/20 досліджував питання щодо підтвердження реальності господарської операції та отримання податкової вигоди. Норми діючого законодавства та судова практика свідчать, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими, належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

      Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає й вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

      Важливо. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує й податковий облік. У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які за висновком контролюючого органу є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, ця практика, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування в податковому обліку податкового кредиту та на зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат, відображену в бухгалтерському обліку, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника та має підтверджуватися первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту документа (заповнення обов`язкових реквізитів).

      Принцип індивідуальної відповідальності платників податку

      Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Між тим слід враховувати, що Велика Палата Верховного суду в постанові від 07.07.2022 р. у справі № 160/3364/19, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи, зробила висновок, що цю норму необхідно тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

      Позиція Верховного Суду

      За висновком ВП ВС, сам факт використання первинних документів із недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті…

      Задовольняючи касаційну скаргу контролюючого органу Верховний Суд акцентував увагу на тому, що здійснюючи відповідну діяльність (у даному випадку з виробництва та реалізації олії), є підстави вважати, що платник податків обізнаний із нормативними вимогами що регулюють діяльність у сфері його спеціалізації, а отже, повинен враховувати особливості виробництва та поставки продукції (наявність технічних, матеріальних, трудових та інших ресурсів) у його контрагентів…, у противному випадку джерело походження товару не буде встановлено, а отже, лише наявність первинних документів (без реальної можливості виробити/поставити відповідний товар) у сукупності не буде свідчити про реальність господарської операції, а навпаки, буде вказувати на відсутність реального змісту господарських операцій.

      Верховний Суд акцентує увагу що в разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема в створенні штучних підстав для збільшення витрат та/чи податкового кредиту, або в разі, коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, котрий не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на витрати та податковий кредит є безпідставною.

      Для підтвердження реальності господарської операції вже недостатньо надання контролюючому органу первинно-бухгалтерських документів та застосування принципу «індивідуальної відповідальності платника податків», необхідно також враховувати виробничі, матеріальні, трудові ресурсні потужності у своїх контрагентів (або можливість залучення цих ресурсів контрагентами).