Садиба біла коза де знаходиться

Музей-садиба Івана Котляревського — меморіальний комплекс у Полтаві на основі садиби, де 1769 року народився засновник нової української літератури Іван Петрович Котляревський. Садибу занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України в статусі пам’ятки національного значення.

Музей-садибу було відкрито в 1969 році, проголошеному рішенням ЮНЕСКО роком Івана Котляревського, з нагоди 200-річного ювілею поета. Відтворення комплексу здійснювали за акварельним ескізом Т. Г. Шевченка. Реконструкцію здійснено архітектором В. М. Тертичним.

Біля входу на подвір’я — меморіальна дошка з написом: «Садиба І. П. Котляревського. Земля натхнення великого поета. Тут засвітив він зорю нової української поезії. Звідси вийшли в безсмертя «Енеїда», «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник». Івановій Горі доземно вклонялися Тарас Шевченко, М. Гоголь, М. Щепкін, Леся Українка, Панас Мирний, М. Кропивницький, М. Заньковецька, багато інших діячів культури. Слава осяює це місце. Схились до святині!»

Особливість

Найбільший скарб музею – рукописний архів поета, майже повністю зберігається в фондах музею

Музей-садиба Івана Котляревського

Біла хатка, що ховається у високій зелені за тином, немов зійшла із сторінок підручника української історії. Але ця хатка унікальна: це – будинок-музей Івана Котляревського, письменника, який подарував нам “Енеїду”, “Наталку-Полтавку” і безліч інших чудових творів.
За те, що сьогодні у нас є можливість зазирнути до будинку Івана Котляревського, ми завдячуємо іншому відомому діячеві – Тарасові Шевченку. Кобзар бував тут у 1845 р. і встиг замалювати садибу Котляревського. Саме за його акварельним ескізом до 200-річного ювілею Івана Петровича й була відбудована наново невелика садиба Котляревського – практично точна копія хатки письменника XVIII ст.

Будинок, що “дихає”

Невеликі дерев’яні вікна зі ставнями ваблять туристів: так і тягне зазирнути всередину. Тільки от побачити щось навряд чи вийде: на вікнах у кімнатах висять білі фіранки. І вже ця дрібниця якби натякає, що перед вами не просто музей, а будинок, житло, обитель – називайте як завгодно. Адже музеї – це завжди щось неживе, покрите віковим пилом, а в будинку Котляревського все немов “дихає”, живе і продовжує чекати свого господаря.
Усередині акуратної садиби Котляревського п’ять невеликих кімнат. І хоча письменник жив досить скромно, одна з них належала його економці.
Друга кімната, найбільша – це спальня-кабінет. Тут – високе ліжко, різьблений письмовий стіл і головне надбання письменника – велика книжкова шафа, доверху забита товстими томами. Тут і Вольтер, і Вальтер Скотт, і безліч книг римських авторів, і навіть високі стоси постарілих підписних журналів.

Варто знати
Саме у цьому кабінеті й була написана славнозвісна “Енеїда”! У світлиці – круглий стіл, оточений чотирма стільцями з високими спинками, на стінах розвішані картини, на численних полицях – свічники, фігурки і посуд. Тут же стоїть величезне старовинне крісло, оббите шкірою, яке скоріше схоже на трон в палаці, ніж на звичайні домашні меблі.

Що приємно, до багатьох речей в будинку Котляревського дозволено торкатися руками, що теж робить це місце абсолютно не схожим на музей! Здається, ви просто прийшли в гості до хорошого знайомого.
Настільна лампа з широким зеленим абажуром, складені гіркою подушки на високому ліжку, серветочки з фістончикамі на комоді – все тут виглядає так, немов письменник вийшов з дому кілька хвилин тому й ось-ось повернеться. І тільки коли на очі потрапляють скляні вітрини, в яких зберігаються рукописи і сторінки щоденника Котляревського, згадуєш, в якому столітті знаходишся.

На що звернути увагу, або особливі речі у музеї Котляревського:

Придивіться до стін при вході до будинку: частина сіней – це залишки старовинної будівлі, які при перебудові залишили і вмонтували.
У світлиці висить незвичайний годинник – на його циферблаті зображені Адам і Єва на тлі дерева спокус.
Ще одна меморіальна річ у цій кімнаті – картина невідомого фламандського художника XVII ст.
Підніміть голову в кабінеті і побачите сволок (головну балку будинку), яка теж перенесена до оновленої будівлі зі старої хати. На ньому вирізано напис старословянскою: «Создася дом сей во имя отца и сына и святаго духа. Аминь. Року 1705, месяца августа 1».
Комод, дзеркало і ломбардний столик у кімнаті економки – це особисті речі письменника. Решта в основному – це відновлені за розповідями односельчан копії меблів.
Виходячи з дому, не поспішайте! Зупиніться на ґанку й озирніться навколо – з невеликого балкончика відкривається чудовий краєвид. Саме тут Іван Петрович любив проводити вечори, дивлячись на блискучу річку Ворсклу. Тут він міркував, і потім, переступивши поріг, переносив свої переживання і думки на папір.
В саду біля будинку ви побачите старовинний колодязь-журавель, повітку і комору, що потопають у зелені саду. Влітку тут цвітуть маки, ромашки і соняшники, і біла хатка виглядає, немов намальована. Доповнює картинку невисокий тин з різномастими глиняними горщиками.

Садиба-музей Івана Котляревського знаходиться у Полтаві, на вул. Соборній, 3. Від центральної площі та монументу Слави дістатися сюди можна як пішки (близько 22 хвилин), так і маршруткою. Пішки треба йти вулицею Пилипа Орлика, повз Сонячний парк та Свято-Успенський собор. Маршруткою їхати трохи швидше, дорога займе близько 15 хвилин. На зупинці під Будинком зв’язку сідайте на маршрутки №6, №42, №44 чи №57, і виходьте на зупинці “Вул. Первомайська”.

Багато відвідувачів садиби Котляревського розповідають, що зовсім не обов’язково брати екскурсію (її вартість – 120 грн.), аби дізнатися все про садибу. Співробітники музею настільки захоплені своєю справою, що кожному гостю намагаються прищепити любов до їх дітища і діляться цікавими розповідями.

Майте на увазі: останній вівторок місяця – санітарний день. Тож врахуйте це, обираючи день для візиту!