Прислів’я та приказки

До неоціненних коштовностей українського фольклору належать прислів’я та приказки — короткі влучні вислови. Прислів’я та приказки є узагальненою пам’яттю народу, висновками з життєвого досвіду, який дає право формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику.

• Прислів’я та приказки про мову
• Прислів’я та приказки про їжу, хліб
• Прислів’я та приказки про розум, знання та уміння
• Прислів’я та приказки про життя
• Прислів’я та приказки про працю
• Прислів’я та приказки про старість та життєвий досвід
• Прислів’я та приказки про господарство і господарів
• Прислів’я та приказки про біду
• Прислів’я та приказки про пісню
• Прислів’я та приказки про добро
• Прислів’я та приказки про воду
• Прислів’я та приказки про тварин
  • Прислів’я та приказки про коней
  • Прислів’я та приказки про хлів
  • Прислів’я та приказки про барана
  • Прислів’я та приказки про вівцю
  • Прислів’я та приказки про бика
  • Прислів’я та приказки про корову
  • Прислів’я та приказки про теля
  • Прислів’я та приказки про козу
  • Прислів’я та приказки про свиню
  • Прислів’я та приказки про осла
  • Прислів’я та приказки про кота
  • Прислів’я та приказки про мишу
  • Прислів’я та приказки про собаку
  • Прислів’я та приказки про ведмедя
  • Прислів’я та приказки про вовка
  • Прислів’я та приказки про зайця
  • Прислів’я та приказки про лева
  • Прислів’я та приказки про лиса
  • Прислів’я та приказки про їжака
  • Прислів’я та приказки про бобра, видру
  • Прислів’я та приказки про змію
  • Прислів’я та приказки про хробака
  • Прислів’я та приказки про комара
  • Прислів’я та приказки про муху
  • Прислів’я та приказки про бджолу
  • Прислів’я та приказки про жука
  • Прислів’я та приказки про жабу
  • Прислів’я та приказки про рибу
  • Прислів’я та приказки про щуку
  • Прислів’я та приказки про рака

  Прислів’я та приказки про мову

  Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
  Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
  Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
  Більше діла — менше слів.
  Будь господарем своєму слову.
  Мовивши слово, треба бути йому паном.
  Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
  Від красних слів язик не відсохне.
  Від солодких слів кислиці не посолодшають.
  Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
  Від теплого слова і лід розмерзається.
  Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
  Впік мене тим словом, не треба й вогню.
  Гостре словечко коле сердечко.
  Де мало слів, там більше правди.
  Діла говорять голосніше, як слова.
  Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
  Добре слово краще, ніж готові гроші.
  Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
  За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
  З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
  І від солодких слів буває гірко.
  Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
  Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
  Красне слово — золотий ключ.
  Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
  Краще переконувати словами, як кулаками.
  М’які слова і камінь крушать.
  На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
  Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
  Не кидай слова на вітер.
  Не так то він діє, як тим словом сіє.
  Шабля ранить тіло, а слово — душу.
  Слово — не полова, язик — не помело.
  Слова пристають, як горох до стінки.
  Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
  Слово — вітер, письмо — грунт.
  Слово до ради, а руки — до звади.
  Слово до слова — зложиться мова.
  Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
  Слово старше, ніж гроші.
  Удар забувається, а слово пам’ятається.
  Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
  Чиєсь одне слово губить діло.
  Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
  Як овечка: не мовить ні словечка.
  Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
  Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
  Перше погадай, потім повідай.
  Що кому треба, той про те й теребить.
  Байка байкою, а борщ стигне.
  Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
  Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
  Доведе язик не тільки до Києва, але й до кия.
  Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
  Дурний язик попереду розуму біжить.
  Дурний язик — голові не приятель.

  Прислів’я та приказки про їжу, хліб

  Без їжі і віл не потягне.
  Аби душа сита та тіло не наго.
  Водою ситий не будеш.
  Гарбузом ситий не будеш.
  Літом сякий-такий бур’янець, а хліба буханець —то й ситий чоловік.
  На ситім тулубі голова стоїть прямо.
  Повар від запаху ситий.
  По саме горло ситий.
  Риба не хліб, ситий не будеш.
  Сита кішка, коли сала не їсть.
  Сите порося і каші не їсть.
  Ситий, як бочка, а ще їсти просить.
  Ситий від крупи, п’яний від води.
  Хто сит, той гадає, що вже ніколи не зголодніє.
  І ріски в роті не було.
  Ні росинки, ні порошинки в роті не було.
  Бублик не хліб.
  Там публіка — сім душ на півбублика.
  Чудний бублик: кругом об’їси, а всередині нема нічого.
  Звабиш калачем, не відженеш і бичем.
  З’ївши калач, берися знов до хліба.
  Калач за калач, а дармо нічого.
  Калач приїсться, а хліб ніколи.
  Нагодують калачем та й у спину рогачем,
  Плети йому калачі, а він тобі лапті.
  Тринди-ринди — коржі з маком.
  Без приправи і паляниці ие зробиш.
  Діждався раз пшеничних паляниць.
  Із-за смичка — тонка паляничка.
  їв би паляниці, та зубів нема.
  Не для Гриця паляниця.
  Або моя душа ворог цілого книша?
  Нехай книш, аби не паляниця.
  Паляниця — хлібові сестриця.
  Паляниця — як пух, як дух, як милеє щастя.
  Яка пшениця, така й паляниця.
  Байдуже паски, аби порося.
  Обійдеться великдень без гречаної паски.
  Годі з болота паску спекти.
  Добра паска, як є ковбаска.
  Не тобі пеклася паска, та тобі досталось з’їсти.
  Паска ще в колосі.
  Аби хліб, а зуби знайдуться.
  Аби риба, а хліб буде.
  А де ж той хліб, що вчора з’їли?
  Без зубів лихо, а без хліба ще гірше.
  Без хліба і без води погано жити.
  Без хліба і любов гине.
  Без солі, без хліба немає обіда.
  І рибка без хліба бридка.
  Бодай ніхто товченого хліба не діждав ні пекти, ні їсти.
  Будем постити, як хліба не стане.
  Легкого хліба захотів.
  Грушка — минушка, а хліб — кожен обід.
  Дав бог хліб, як зубів не стало.
  Тоді нажив хліба, коли зубів не стало.
  Де хліб-сіль-каша, там домівка наша.
  Де хліб і вода, там нема голода.
  Добрий хліб, коли нема калача.
  Живемо: хліб жуємо, а іноді ще й присолюємо.
  Є хліб — солі нема, є сіль — хліба нема.
  Житній хліб пшеничному калачеві дід.
  Жуй, тату, воду, коли хліба нічим.
  Завжди є їдець на готовий хлібець.
  З полови хліба не спечеш.
  Зварили нічо та й з’їли без хліба.
  З неба хліб не падає.
  З чого хліб, з того й пироги.
  З печі сирого хліба не виймають.
  І я вчений на хліб печений. їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий.
  Кий на кий вадить, а хліб на хліб не завадить.
  Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.
  Кожному хліб не гіркий.
  Коли б хліб та вода, то не буде голода.
  Як є хліба край, то і в хліві рай, а як хліба ні куска,
  так і в горниці тоска.
  Коли не стане хліба, так грінки грій.
  Коли стало на хліб, то стане й на обід.
  Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.
  Коли хліб, тоді й розум.
  Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.
  Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною.
  Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений.
  Люди — не татари, дадуть хліба і сметани.
  Мова мовиться, а хліб їсться.
  Мій татуньо між двома хлібами вмер: старого не було, а нового не дочекався.
  Навик на білий хліб, то вже іїого чорний в зуби коле.
  Найсмачніший хліб од свого мозоля.

  Прислів’я та приказки про розум, знання та уміння

  Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати.
  Борода не робить мудрим чоловіка.
  В умілого і долото рибу ловить!
  Вік живи — вік учись.
  Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.
  Вченому світ, а невченому тьма.
  Гарно того вчити, хто хоче все знати.
  Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.
  Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!
  Грамоти вчиться — завжди пригодиться.
  Грамотний — видющий і на все тямущий.
  Дарма, що малий, а й старого навчить!
  Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться!
  Дивиться рідко, та густо бачить.
  Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.
  За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
  За одного вченого дають десять невчених.
  За одного грамотного сім неграмотних дають.
  Знає, на чім світ стоїть!
  Знання робить життя красним.
  І з сивою бородою не все розум приходить!
  І сила перед розумом никне!
  Книга вчить, як на світі жить.
  Кожна голова має свій розум.
  Кожна пригода — до мудрості дорога.
  Людей питай, а свій розум май!
  Молоде орля, та вище старого літає!
  Мудра голова не дбає на лихі слова.
  Мудрій голові досить два слова!
  Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
  Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
  На те й голова, щоб у ній розум був.
  Навчай інших — і сам навчишся.
  Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
  Наука не йде на бука!
  Наука не пиво: в рот не віллєш!
  Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить.
  Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.
  Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
  Не краса красить, а розум.
  Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!
  Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать.
  Не перо пише, а розум.
  Не питай старого, а бувалого.
  Один розум добре, а два ще краще!
  Одна розумна голова добре, а дві ще краще!
  Око бачить далеко, а розум ще дальше.
  Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом!
  Пташка красна своїм пір’ям, а людина — своїм знанням.
  Треба розумом надточити, де сила не візьме.
  У сусіда ума не позичиш.
  Усякому на старість розуму прибавиться.
  Учений іде, а неук слідом спотикається.
  Учись змолоду — пригодиться на старість!
  Учись — на старість буде як нахідка!
  Розумний батько сина опитати не соромиться.
  Розумний всякому дає лад.
  Розумну річ приємно й слухать.
  Розум — скарб людини.
  Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
  Сила та розум — краса людини.
  Сила уму уступає!
  Скільки голів, стільки й умів!
  Старого горобця на полові не обдуриш.
  Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.
  Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.
  Хто грамоти вміє, той краще сіє.
  Хто добре учиться, той буде й добре робить.
  Хто знання має, той мур зламає.
  Хто людей питає, той і розум має.
  Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.
  Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.
  Чоловік розуму вчиться цілий вік.
  Шануй учителя, як родителя!
  Щастя без розуму — торбина дірява.
  Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш.
  Що голова, то й розум!
  Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить.
  Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся.

  Прислів’я та приказки про життя

  Вік звікувати — не в гостях побувати..
  Вік пройшов — як батогом ляснув.
  Він уже чужий вік живе.
  Година за годиною — та й так вік зійде.
  День довгий, а вік короткий.
  З віком розум приходить.
  Як жили наші діди та прадіди, так нам веліли.
  Як же мені знать, котрий мені рік?
  Як родивсь, то без пам’яті був, як ріс, то розуму не мав, а як уже до розуму дійшов, тоді б то й лічить, та багато літ уплило.
  В добрім житті кучері в’ються, в поганім — січуться.
  Виходиш з дому — кланяйся життю молодому.
  Де є життя, там є й надія.
  Де мир і совіт, там життя, як маків цвіт.
  Життя біжить — як музика дзвенить.
  Життя любить того, хто за нього бореться, а нищить того, хто йому піддається.
  Життя закоротке для щастя, а задовге для терпіння.
  Життя закоротке для розкоші, а задовге на горе.
  Коли б життя, а смерть прийде.
  Ліпше солом’яне життя, як золота смерть.
  Ніхто не знає, що його в житті чекає.
  Чоловік змінюється у житті, а по правді життя змінює чоловіка.
  Яке життя, така й смерть.
  Який порядок у себе заведеш, таке й життя поведеш.
  Які люди, таке і життя буде.
  Живий про живе гадає.
  Живому багато й треба
  Лишай живе та доганяй мертве
  Хто живому не дав, той хай і мертвому не дає.
  Як будемо живі, то будем і ситі.

  Прислів’я та приказки про працю

  Без діла слабіє сила.
  Без охоти нема роботи.
  Без роботи день роком стає.
  Без сокири не тесляр — без голки не кравець.
  Без труда нема плода.
  Будеш трудиться — будеш кормиться.
  Губами говори, а руками роби!
  Де руки й охота, там скора робота.
  Для нашого Федота не страшна робота.
  Діло майстра величає!
  Добре діло утіха, коли ділові не поміха.
  Добре роби — добре й буде!
  Добрий початок — половина діла.
  Добра пряха на скіпку напряде.
  Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!
  За один раз не зітнеш дерева враз.
  Заклопотався, як квочка коло курчат.
  Зароблена копійка краща за крадений карбованець.
  Кожна птичка своїм носиком живе.
  Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.
  Коли почав орати, то у сопілку не грати!
  Лежачого хліба ніде нема.
  Маленька праця краща за велике безділля.
  На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
  На охочого робочого діло найдеться.
  Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.
  Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.
  Не дивись на чоловіка, а на його діло.
  Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
  Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.
  Не одежа красить людину, а добрі діла.
  Не святі горшки ліплять, а прості люди.
  Не сокира теше, а чоловік.
  Недаром говориться, що діло майстра боїться.
  Печені голуби не летять до губи.
  Під лежачий камінь вода не тече.
  Поки не упріти, поти не уміти.
  По роботі пізнати майстра.
  Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
  Працює, як чорний віл.
  Працюй, як коняка, а їж, як собака.
  Ранні пташки росу п’ють, а пізні — слізки ллють.
  Рання пташка росу оббиває.
  Роби до поту, а їж в охоту!
  Робить, як чорний віл.
  Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.
  Старається, як мурашка.
  Того руки не болять, що уміють.
  Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.
  Труд чоловіка кормить.
  Трудова копійка годує довіку.
  Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.
  Хто багато робив, той і багато знає.
  Хто в роботі, той і в турботі.
  Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
  Хто робить кревно, той ходить певно.
  Хто що вміє, то і діє.
  Хто що знає, тим і хліб заробляє.
  Чесне діло роби сміло!
  Щира праця мозолева.
  Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.
  Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
  Як без діла сидіти, то можна одубіти.

  Прислів’я та приказки про старість та життєвий досвід

  Ненадовго старий жениться.
  Не питай старого, а питай бувалого.
  Поважай старих, бо й сам старим будеш.
  Сів старий, зажурився, а далі встав, підголився.
  Слухай старих людей, то й чужого розуму наберешся,й свого не загубиш.
  Сонце заходить — старим радість.
  Старе скаже на глум, а ти бери на ум.
  Старе, як мале: що побачить, того й просить.
  Що старе, що мале, що дурне.
  Старий, старий, але ярий.
  Старий, а розуму за дитину не має.
  Старий, а як скаже та прикаже, то й молодий не справиться.
  Старий багато знає, а ще більше забув.
  Старий кінь борозни не псує, та й глибоко не оре.
  Старий ворон пусто не кряче.
  Старий говорить, говорить, та й направду виходить.
  Старий кіт, а масло любить.
  Старий не той, що багато літ має, а той, хто здоров’я шукає.
  Старий про старе й думає.
  Старий стару хвалить, що добрий борщ зварить, а молодий свою гудить: що не зварить, то спаскудить.
  Старий хоче спати, а молодий гуляти.
  Старі крутяться, а молоді учаться.
  Старого горобця на полову не зловиш.
  Старого вчити — що мертвого лічити.
  Старого дерева не випрямиш.
  Старого чоловіка для поради держи.
  Старому женитися і ніч коротка.
  Старому брехати — не ціпом махати.
  Старому подушечки, а молодому ігрушечки.
  Старому піч, як малому колиска.
  Старому та хворому годи завше, як малому.
  Сядьмо, старий, в парі, щоб гречка родила.
  Такий старий, що пам’ятає, як його батька хрестили.
  У старого голова, як решето: багато було, та висіялося,
  У старого жінка молода — велика біда.
  Чим старіший, тим мудріший, чим молодший, тим дорожчий.
  “Чого чорт мудрий?” — “Бо старий!”
  Шануй старих — молоді тебе пошанують.
  Шукай правди у старих, а сили у молодих.
  Як єсть старий куст, так і двір не пуст, а як єсть старі люди, так і всього прибуде.
  І чорт на старість у монахи пішов.
  Не роками старість гарна, а ділами.
  Слухай, слухай та на вус мотай, а під старість як знахідка буде.
  Старість іде і хвороби веде.
  Старість — не радість, горб — не користь.
  Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом.
  Від гніву старієш, від сміху молодієш.
  Незчувся, коли й постарівся.
  Старять годи і тяжкі пригоди.
  Тримайся того порога, перед котрим зістарівся.
  Цікаві скоро старіються.
  Якби знову на світ народитися, знав би, як не старітися.
  Сиве волосся — ласка молода.
  Сивина в голову — біс у ребро.
  Сивина в бороду — розум в голову.
  Хто сивий — не конче мудрий, а лише старий.
  Волос сивіє, а голова шаліє.
  Не будь цікавим, бо швидко посивієш.
  Як голова сивіє, то чоловік мудріє.
  Три дні до смерті, та ніяк не доживеш.
  І не мірошникує, а голова борошном припала.
  Зігнувся в три погибелі.
  Добрі зуби, що кисіль їдять.
  Куди йому кисіль їсти, коли він кваші не вкусить.
  Тоді дали хліба, як зубів не стало.
  Не в час даєш хліба густо, коли зубів у губі пусто.
  Був кінь, та з’їздився.
  Кисіль зубів не псує.
  Коли зубів не маю, тоді горіхи принесли.
  Вже мені вдолину йде, а тобі вгору.
  Як мале падає, бог перину підставляє, а старе падає,
  чорт борону підставляє.
  До пори збан воду носить.
  До пори збан воду носить, прийде пора — заголосить.
  Доки здоров’я служить, то чоловік не тужить.
  Без здоров’я нема щастя.
  Без здоров’я ніщо чоловікові не миле.
  Бережи і шануй честь змолоду, а здоров’я — під старість.
  Бережи одежу знову, а здоров’я змолоду.
  Було б здоров’я, а все інше наживем
  Було б здоров’я, а все інше купимо (сучасна варінт)
  Вартість здоров’я знає лише той, хто його втратив.
  Весела думка — половина здоров’я.
  Веселий сміх — здоров’я.
  Все можна купити, тільки здоров’я ні.
  Глянь на вид і про здоров’я не питай.
  Горе стихає, а здоров’я зникає — і радість минає.
  Держи голову в холоді, а живіт в голоді — будеш здоров.
  Добре здоровому вчити хворого.
  Здоровий злидар щасливіший від хворого багача.
  Здоровий хворого не розуміє.
  Здоровий, як циганова коняка: день біжить, а три лежить.
  Здоровому все на здоров’я йде.
  Здоровому здається, що ніколи не захворіє.
  Розпутне життя в молодості приносить хворобу на старості.
  Яка молодість, така й старість.
  Інший молод роками, та старий ділами.
  Коли молод бував, під колінця голубця вибивав, а як стар став, всього того перестав.
  Молоде пиво шумить.
  Молода кров кипить.
  Молода, як горіх, так і проситься на гріх.
  Молоде — золоте, а як ляже спати, то не може встати.
  Молоде на всі сторони гнеться.
  Молоде орля, та вище старого літає.
  Молодий місяць не всю ніч світить.
  Молодий може вмерти, а старий мусить.
  Молодий та зелений, як гарбуз у спасівку.
  Молодого кров гріє.
  Не розуміє молодий старого, аж доки сам ся не постарів.
  Нагинай гілляку, доки молода.
  Не можна покласти стару голову на молоді плечі.
  Не розкошуй замолоду, бо на старість будеш бідувати.
  Нехай гуляє молодь, більш копи лиха не наробить.
  Сіла між молодими і помолодшала.
  Треба змолоду кості гризти, аби на старість м’ясо їсти.
  Хоч молодий роками, та старий розумом.
  Хто змолоду балує, то під старість старцює.
  Рожа червона, та й та блідне.
  На свіжий цвіток і бджола сідає, а зів’ялий обминає.
  Нове ситечко на кілочку, а як пристариться, садять квочку.
  Добрі зуби і камінь перегризуть.
  Болять старі кості за гріхи молодості.

  Прислів’я та приказки про господарство і господарів

  Всякий двір хазяйським оком держиться.
  Хазяйське око товар живить.
  Свій глаз – алмаз, чужі руки – круки.
  В доброго хазяїна й соломинка не пропаде.
  У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
  Кепський господар десять робіт зачинає, жодної не кінчає.
  Привикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.
  Роби на дворі – буде й в коморі.
  Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима.
  Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш.
  Земля-трудівниця аж парує, та людям хліб готує.
  На чорній землі білий хліб родить.
  На добрій землі що не посієш, те й вродить.
  Жита ростуть, як з води йдуть.
  Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.
  Хліб на хліб сіяти – ні молотити, ні віяти.
  Хто землю удобряє, тому й земля повертає.
  Не земля родить, а руки.
  Хто землі дає, тому й земля дає.
  Дай землі, то й вона тобі дасть.
  Давай нивці, то й нивка дасть.
  Де господар добре робить, там і поле буйно родить.
  Де господар не ходить, там нивка не родить.
  Не питає добрий жнець, чи широкий загонець.
  Коли зореш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько.
  Як мілко орати, краще випрягати.
  Де оре сошка, там хліба трошки.
  Глибше орати – більше хліба жувати.
  Там ся добре діє, де два оре, а третій сіє.
  Сій не пусто, то збереш густо.
  Чистим зерном сійте поле, то вродить хліб, як море, а нечистим посієте – собі шкоди надієте!
  Хто хоче збирати – мусить добре засівати.
  Що посіяв, те і вродить.
  Яке посієш, таке і пожнеш.
  Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто.
  Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче!
  Хліб усьому голова.
  Як хліб буде, то й все буде.
  Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться.
  Хліб на ноги ставить, хліб з ніг валить.
  На вітер надіяться – без мелива бути.
  Зерно до зерна – та й мірка повна.
  Де борошно, там і порошно.
  З гречки та проса – і каша й паша.
  З поганої трави – погане й сіно.
  Яка трава, таке й сіно.
  Яка пшениця, така й паляниця.
  Яка яблунька, такі й яблука.
  Яка грушка, така й юшка.
  Яка прядка, така й нитка.
  Яка пряжа, таке й полотно ляже.
  Кожному овочеві свій час.
  Аби цвіт, а ягідки будуть.
  Не з кожного цвіточка ягідочка!
  Терен груш не родить.
  Буряк – не дурак: на дорозі не росте, а все на городі.
  Пусти осот в огород – огірків не буде.
  Не вродив мак – пробудемо й так.
  Сади дерево ззамолоду – на старість як нахідка.
  Корова в дворі – харч на столі.
  Не рахуй овець в череді, а рахуй в загороді.
  Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита!
  Сінним конем, а солом’яним волом не далеко заїдеш.
  Любиш поганяти, люби й коня годувати.
  Їдь, кобило, хоч три дні не їла!
  Даси коневі полови – будеш робить поволі.
  Гладь коня вівсом, а не батогом!
  На батозі далеко не поїдеш.
  Сип коневі мішком – не ходитимеш пішком!
  Хто коня годує, той дома ночує.
  В дорозі, у гостині пам’ятай о худобині.
  Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.
  Добре тому в дорозі, хто сидить на возі.
  На те коня кують, щоб не спотикався.
  Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе.

  Прислів’я та приказки про біду

  Бідному куди не кинь, то все латкою наверх.
  Бідак живе обачно: раз на тиждень обідає,та й то не смачно.
  Біда бідному — і вмерти не дають.
  Бідаку не первина, що ні з чим до млина.
  Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається.
  Бідний багатому косить, а сам їсти просить.
  Бідний буває багатим тільки вві сні.
  Бідний у праці рветься, багатому черево дметься.
  Бідний і на тім світі на панів робить: папи будуть у смолі кипіти, а бідним дрова носить.
  Бідна душа без гроша.
  Бідний носить, що може, а багач, що хоче.
  Бідний робить — багатому родить.
  Бідність не гріх.
  Бідного й мудрі слова мало важать, бідному вареників не їсти: як є мука, то нема сиру.
  Бідному википить, а багатому накипить.
  Бідному все вітер в очі, як удень, так і вночі.
  Бідному у багатого жить — або плакать, або тужить.
  Бідність показує нам наших приятелів.
  Бідняк, що грак — з долини та в байрак.
  Без біди не вмерти.
  Бог біду дав та й на плечі завдав.
  Біда без дощу росте.
  Біда бідного шукає.
  Біда бідному без наймита: послав би до млина, та нема кого, пішов би сам, та нема з чим.
  Біда бідою їде і бідою поганяє.
  Біда біду перебуде, одна мине, десять буде.
  Біда біду породила, а біду чорт.
  Біда біду тягне.
  Біда вимучить, біда й виучить.
  Біда гартує чоловіка, як вода залізо.
  Біда і вдень не спить.
  Біда людей єднає.
  Біда помучить, але і жити научить.
  Біда красить, як кип’яток рака.
  Біда куца, а горе чубате.
  Біда біду бачить по сліду.
  Біда навчить калачі їсти.
  Біда навчить і шилом кашу їсти.
  Біда на престолі, коли нема нічого в стодолі.
  Біда — не вода: ні переплисти, иі перебрести.
  Біда — не дуда: стань в неї дуть, то сльози йдуть.
  Біда не спить, але по людях ходить.
  Біда розум родить і на розум наводить.
  Біда тій курці жити, на котрій яструба вчать ловити.
  Біда тому, хто добра не робить нікому.
  Біда, що вода: несподівано все до хати приходить.
  Біда як іде до кого в гості, то з собою і злидні бере.
  Біда як схоче, то і на гладкій дорозі здибає.
  Біди і грім не заб’є.
  Біди ні продати, ані проміняти.
  Біди не треба шукати — сама прийде до хати.
  Бідою біді не поможеш.
  Біду в гості не просять.
  Біду пустії в двір, а з двору вже не виженеш.
  Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідою буде.
  Швидко йти — біду найдеш, помалу йти — біда тебе найде.
  Буде біді кінець, як нас не стане.
  В біді пізнавай приятеля.
  Вівсяний хліб, вербові дрова — біда готова.
  Від меншої біди втікав, а в більшу попав.Для бідного кожні ворота замкнені.
  До бідного приятеля іди коли хоч, а до багатого —коли кличе.
  І у Відні є люди бідні.
  На бідного Макара всі шишки валяться.
  На бідного Хому і дерево пада.
  На бідняка камінь і вгору котиться.
  Ніхто не відає, що бідний обідає.
  Слабий з сильним не борися, бідний з багатим не дружися.
  Тоді любить і сват, як добре мається брат, а коли бідний, то забуде і брат рідний.
  У бідного біда скаче, а дитина їсти плаче.
  У бідного щодня піст.
  У бідного тоді неділя, коли сорочка біла.
  Хоч бідно жив, та в пана допомоги не просив.
  Як умер біднячок — тільки піп та дячок.
  Убогому життя, як собаці на перелазі.
  В убогого все по обіді.
  На світі так ведеться, що вбогий перед багатим гнеться.
  На убогого всюди капає. –
  Чоловік убогий — то кінь безногий.
  З хлопами мирно живемо: лани хлопами оремо.
  З хлопа усі живуть, тому його й скубуть.
  Якби не хлоп та не віл, то би пан не жив.
  Старий хлоп, як старий пес: геть із двору або під лавку!
  На темного мужика пре злиднів толока.
  Тягни лямку, поки викопають ямку.
  Хто тягне, того ще й б’ють.
  Який кінь тягне, на того й кладуть.
  Б’юся, як риба об лід, а не бачу свій слід.
  І в давні літа була біда.
  Поля, що й курці лапкою нема де ступити.
  І курці носом ніде клюнуть.
  Тільки й землі маю, що поза нігтями.
  Дожився: штани одні, а сорочок ще менше.
  Дожились до того, що нема нічого.
  Дожились до того, що хоч серед хати орати.
  Живемо без змін: багатіти немає змоги,а голіти далі нікуди.
  Живемо не горюємо, хліба не купуємо, а просимо.
  Живу й світа не бачу.
  Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді.
  Розживемось, як у пастухи наймемось.
  Розжилась голота коло болота.
  Привикай, коровко, до житньої соломки.

  Прислів’я та приказки про пісню

  Де праця, там і пісня.
  З пісні й казки слова не викидають.
  З моря води не вилити, а з пісні слова не викинути.
  Легше тобі на душі стане, як пісня до твого серця загляне.
  Може, він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав’яв.
  Найдорожча пісня, з якою мати мене колисала.
  Не все тому правда, що в пісні співають.
  Пісенька солодка — коротка.
  Пісня гуртова, а за тютюн вибачай.
  Хоч нові птахи, та старі пісні.
  Солов’їними піснями ситий не будеш.
  Швидко пісня співається, та не швидко складається.
  Як з такою піснею, то ліпше без неї.
  Без голосу не співець, без грошей не купець.
  Болить горло співати дармо.
  Гарно ти співаєш, та слухати не хочеться.
  Де нема співця, послухаєш горобця.
  Як уміє, так і піє.
  Кому добре, той співає, кому зле, той плаче.
  Співаєш добре, а перестанеш — ще краще.
  Хто співає, той журбу проганяє.

  Прислів’я та приказки про добро

  Будь добрим – бідним станеш.
  Від добра ніхто не тікає.
  Від добра добра не шукають.
  Все добре, що добре кінчається.
  Добре чути далеко, а зле ще далі.
  Добре ім’я краще багатства.
  Добре роби – добре й буде.
  Добре треба шукати, а зло саме прийде.
  Добрий, хоч до рани прикладай.
  Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить.
  Доброму всюди добре. Добро пушить, а лихо сушить.
  Зі всіма добрий – собі лихий.
  Кого добро нагріє, той дуріє.
  Як не було добра змалку, то не буде до останку.
  Світ не без добрих людей.

  Прислів’я та приказки про воду

  Без води і не туди, і не сюди.
  Вода ума не мутить та й голови не смутить.
  Ваша вода мокра, ще й зимна.
  У воді стоїть, а води просить.
  Вивели його на чисту воду.
  Від великої води надійся шкоди.
  Він, як вода, скрізь просочиться.
  Він ані в воді не втоне, ані в огні не згорить.
  Він без кінця воду варить.
  Він із води сухим вийде.
  Він такий, що й у ложці води втопиться.
  Він і на холодну воду дує.
  Він у десятьох водах митий.
  Вода найде собі дорогу.
  Вода греблю рве.
  Вода в решеті не встоїть.
  В решеті води не наносиш.
  Вода все сполоще, крім лихого слова.
  Вода в одного бере, а другому дає.
  Води – хоч топитись, та нема де напитись.
  Води – хоч мийся, ліса – хоч бийся, хліба – хоч плач.
  Водою воду не загадиш.
  В океані води не зміряєш.
  Вчорашньої води не доженеш.
  Не все переймай, що по воді пливе.
  Чим глибша вода, тим більша риба.
  Глибока вода не каламутиться.
  Глибока вода тихо пливе.
  Де вода, там і верба.
  Де вода, там і біда.
  За водою підеш, то й не вернешся.
  З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.
  І вода як на місці стоїть, то засмерджується.
  Коло води ходячи, умочишся.
  Мала вода – великий шум.
  Не виливай каламутну воду, доки чисту не найдеш.
  Не спитавшись броду, не сунься в воду.
  Не ходи у воду за птицею, а в ліс за рибою.
  Прийшло з води, пішло з водою.
  Пролиту воду назад не збереш.
  Проти води пливе.
  Тиха вода береги рве.
  Тиха вода греблю рве.
  Тиха вода найглибша.

  Прислів’я та приказки про тварин

  Всякої тварі по парі.
  І тварина розумна, дарма, що не говорить.
  Не будь тією скотиною, що догори щетиною.
  Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.
  Старий звір ніколи не дрімає.

  Прислів’я та приказки про коней

  Був кінь, та з’їздився.
  Був на коні і під конем.
  Хто бува на коні, бува і під конем.
  Гладь коня вівсом, а не батогом.
  Дарованому коневі в зуби не дивляться.
  З доброго коня не шкода і впасти.
  Знайся кінь з конем, а віл з волом.
  І золоті удила коневі не милі.
  Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.
  Котрий кінь везе, то його ще й поганяють.
  Коневі овес не тяжкий.
  Коня кують, а жаба ногу підставляє.
  Куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею.
  Лучче з доброго коня впасти, ніж на поганому їхати.
  На чужому коні далеко не поїдеш.
  Не той кінь, що в болото увезе, а той, що витягне.
  Не можна одноразово на двох конях сидіти.
  Знає кобила, що віз поломила.
  Кобила за ділом, а лоша без діла.
  Кобила за вовком гналась та вовкові в зуби попалась.
  Кобила з вовком тягалась – хвіст та грива осталась.
  Не за те кобилу б’ють, що ряба, а за те, що везти не хоче.

  Прислів’я та приказки про хлів

  Перше заведи хлівину, а потім скотину.
  Уже теє реве, що по волу бере.

  Прислів’я та приказки про барана

  Добрий баранчик, та по-вовчому виє.
  Куди баран, туди й вівці.
  Не будь бараном, то й вовк не з’їсть.

  Прислів’я та приказки про вівцю

  Біда вівцям, де вовк пастухом.
  Блудна вівця — вовча вечеря.
  Голу вівцю не стрижуть.
  З поганої вівці хоч вовни жмут.
  Ходить, як овечка, а буцькає, як баран.

  Прислів’я та приказки про бика

  Бик забув, як телятком був.
  Був колись бик, та звівся на смик.
  Захотів молока від бика.
  Чий би бугай не скакав, а теля наше.
  Вола голова не боліла, коли корова теля родила.
  Дмись, не дмись — волом не будеш.
  З вола дві шкури не деруть.
  Котрий віл тягне, того ще й б’ють.
  Старий віл борозни не псує.
  Знайся віл з волом, а кінь з конем.

  Прислів’я та приказки про корову

  І чорна корова біле молоко дає.
  Кожна корова своє теля лиже.
  Корові не тяжкі свої роги, а матері — свої діти.
  Корова в дворі — харч на столі.
  Як корова багато реве, то мало молока дає.
  У корови молоко на язиці.
  Та корова завжди молочна, яку продали.
  Чия корова ричала, а твоя б мовчала.
  Яка корова, таке й теля.

  Прислів’я та приказки про теля

  Дай, боже, нашому теляті вовка з’їсти.
  Ласкаве телятко дві матки ссе.
  З телячим хвостом у вовки не сунься.

  Прислів’я та приказки про козу

  Були в кози роги, та стерлися.
  І кози ситі, і сіно ціле.
  І коза сита, і капуста ціла.
  Знає, де козам роги виправляють.
  Де коза ходить, там жито родить.
  Коза дере лозу, а вовк козу, вовка пастух, пастуха пан, пана юрист, а юристу чортів триста.
  Коза з вовком тягалася, тільки шкура зосталася.
  Коза і на базар не хотіла, та її повели.
  Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала.
  Нагадав козі смерть.
  Нагадав козі смерть, то де не ходить, там пердь.
  Не довіряй козу вовкові, а капусту козі.
  Раз козі смерть.
  У його всі кози в золоті.
  Від козла ні шерсті, ні молока.
  Поставили козла город стерегти.
  Із нього користі, як із цапа молока.
  Послухав цапа — і сам у барани попав.
  Напоїш цапа вином, то він і на вовка полізе.

  Прислів’я та приказки про свиню

  Свині не до поросят, коли її смалять.
  Дай свині роги — людей поколе.
  Коли б свині крила, вона б і небо зрила.
  Із свині чоловік нігди не буде, але з чоловіка свиня ся може стати.
  На свиню хоч сідло надінь — все конем не буде.
  Не кидай перлів свиням, бо потопчуть їх ногами.
  Посади свиню за стіл, вона й ноги на стіл.
  Свиня не з’їсть, не покачавши.
  Свиня не з’їсть, поки не обваляє.
  Свиня болото знайде.
  Погане поросятко і в жнива мерзне.
  Не будь тим, що моркву риє.

  Прислів’я та приказки про осла

  Був би послом, якби не вдався ослом.
  Держись за гриву, бо за хвіст не вдержишся.
  Лучче бути хвостом живого собаки, чим головою дохлого лева.

  Прислів’я та приказки про кота

  Бачить кіт сало, та сили мало.
  Буде котюзі по заслузі.
  Він що кішка: як ти його не кинь, а він все на ноги стає.
  Гладкий кіт мишей не ловить.
  Знає кіт, чиє сало з’їв.
  З чорної кішки білої не зробиш.
  Кіт з хати — миші на стіл.
  Кіт з хати — миші танцюють.
  Кіт спить, а мишей бачить.
  Кішці смішки, а мишці слізки.
  Котяча забавка — мишам задавка.
  Кішку б’ють, а невістці замітку дають.
  Кота в мішку не купують.
  Минулася котові масниця.
  Не все коту масниця.
  Ніччю всі коти чорні.
  Чим більше кицьку гладиш, тим вище вона горб підіймає.

  Прислів’я та приказки про мишу

  І мишка в свою норку тягне корку.
  Мишка у стозі, а піп у селі ніколи те згинуть.
  Щур у млині не загине.

  Прислів’я та приказки про собаку

  Далеко куцому до зайця.
  Піймав куцого за хвіст.
  Бійся не того собаки, що бреше, а того, що ластиться.
  Вдача собача, натура вовча.
  Вивченого пса нічим не підкупиш.
  Де свої собаки кусаються, там хай чужі не пхаються.
  До собаки підходь ззаду, а до коня спереду.
  Звик собака за возом бігти — побіжить і за саньми.
  З жиру собака біситься.
  З собакою дружи, а палицю в руках держи.
  І собака чує, хто його годує.
  Кожний пес на своїм смітті пан.
  Кожний пес перед своїм порогом сміливий.
  Він, як собака на сіні: і сам не гам, і комусь не дам.
  Не вір собаці, бо вкусить.
  Не для пса ковбаса, не для кота сало.
  Не дражни собаку, так і гавкать не буде.
  Не тоді собак годують, як на охоту йдуть.
  Не хочу, щоб на мене усіх собак вішали.
  Собака бреше, а вітер несе.
  Пішла собачими стежками.
  Свій пес як укусить, то найгірше болить.
  Скажений пес і хазяїна кусає.
  Скаженому псові вступайся з дороги.
  Собака бреше, а кінь іде.
  Собаці собача смерть.
  Старий пес дармо не бреше.
  То дурний собака, що на всіх гавкає.
  Як собаку годують, так він і гавка.
  Як не вертись, собако, а хвіст ззаду.
  Старий звір ніколи не дрімає.

  Прислів’я та приказки про ведмедя

  Ведмедя не налигаєш.
  Ведмідь ніколи не вмивається, та він товстий, проте.
  Де ведмідь, там і шкура.
  Де й ділась ведмежа натура.
  Не діли шкуру не вбитого ведмедя.
  Тягли ведмедя до меду та урвали вуха, тягли ведмедя від меду та урвали хвіст.
  І ведмедя вчать танцювати.
  Медвідь танцює, а циган гроші бере.
  Як на ведмедя мала галуза впаде, то він ричить, а як велика, то мовчить.
  Ревів ведмідь не тому, що бджоли покусали, а тому, що меду узяти не дали.
  У ведмедя десять пісень і все про мед.
  Чи чорт видав, щоб ведмідь щебетав?

  Прислів’я та приказки про вовка

  Аби вовк ситий і баран цілий.
  Аби вовк ситий і коза ціла.
  Бере вовк, та й вовка візьмуть.
  Великій череді вовк не страшний.
  Дружній череді вовк не страшний.
  Вовка в кошару не впускай.
  Вовка за вухо не втримати.
  Вовка не треба кликати з лісу, він сам прийде.
  Вовка ноги годують.
  Вовка пастухом не ставлять.
  Вовка пустили в обору, а козла в город.
  Вовка боятися — в ліс не йти.
  Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.
  Скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.
  Вовк змінює шкуру, але ніколи свою натуру.
  Вовк линяє, а вдачі не міняє.
  Натура вовка тягне до лісу, а музиканта — до корчми.
  Вовка в плуг, а він глядить у луг.
  Вовк в овечій шкурі.
  Бере вовк і лічені вівці.
  Вовк вовка в яму не втрутить.
  Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.
  Вовком орати не будеш.
  Вовк вовчу думку має.
  Вовк старіє, але не добріє.
  Вовк і з лісу вівці бере.
  Вовк собаки не боїться, але не любить, як він гавкає.
  Не научиш вовка орати.
  Впустив вовка до стайні.
  Дружба з вовком вилазить боком.
  Е, ти ще не бачив смаленого вовка.
  Лихо вовкові: зачинили його між вівці.
  З вовка кепський пастух, а з п’яниці — війт.
  З вовком дружи, а камінь за пазухою держи.
  З вовком до паю не ставай.
  З вовками жити — по-вовчому вити.
  Або з вовками жити і по-вовчому вити, або з’їденим бути.
  І вовк свої вовченята любить.
  Із нехотя з’їв вовк порося.
  І на вовка буває пригода.
  Кажуть на вовка: гладкий, а він тиждень не їв.
  Кликав вовк козу в гості, але та йти не хоче.
  Коли йдеш до вовка на обід, бери пса з собою.
  Ми про вовка, а вовк суне.
  За вовка помовка, а вовк іде.
  За вовка помовка, а заєць кобилу з’їв.
  За вовка помовка, а то лис кобилу стис.
  Про вовка помовка, а чорт пана несе.
  Не буде з вовка баран.
  Не за те вовка б’ють, що сірий, а за те, що овечку з’їв.
  Не такий вовк страшний, як його малюють.
  Лоша — вовкові паска.
  Не спиться вовку під селом.
  Не сунься у вовки з кобилячим хвостом.
  Туди вовка не тягне, де нічого не пахне.
  Нюхом вовк ситий не буде.
  Обійдеться без вовка у кошарі.
  Який чорт вовком орав, такий в його й хліб їв.
  Хоч вовки кобилу з’їли, так ми воза не дали.
  Хоч кобилу вовки з’їли, так голоблі цілі.
  Хто вродиться вовком, тому бараном не бути.
  Переказами вовк не ситий.
  Пізнати вовка по голосу.
  Пішов вовк по вовну та й сам остався стриженим.
  Пішов вовчими стежками.
  Повадиться вовк у кошару ходити, поки все стадо забере.
  Пожалів вовк кобилу: залишив тільки хвіст та гриву.
  Солі вовку на хвіст насипав.
  Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті.
  Тобі, вовче, кози пасти.
  Тобі що сіре, те й вовк, що куце, те й заєць.
  То вже велика біда в лісі, як вовк вовка їсть.
  Уже воно щось є: коли не вовк, то бура сучка.
  Утікав від вовка, а натрапив на ведмедя.
  Хоч і говорім за вовка, та його не болить головка.

  Прислів’я та приказки про зайця

  Видно зайця по вухах.
  За двома зайцями не ганяйся.
  За двома зайцями не гонись, бо й одного не піймаєш.
  Заєць спить, та очей не жмурить.
  Зайко ноги лиже, коли втече.
  Зайця ноги носять, вовка зуби годують.
  Зловив зайця за хвіст.
  Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці курей стерегти.
  Полохливий заєць і пенька боїться.
  У зайця стільки стежок, як у клубку ниток.
  Цілував би заєць кобилу, та високо.
  І в зайця зимою щастя, бо не кожен шубу має.
  І по заячому сліду інколи знаходять ведмедя.
  Лаяв заєць вовка, тільки вовк того не чув.
  Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці курей стерегти.
  Погнався за зайцем та коневі голову зламав.
  Хоч і коня загнав, зате зайця піймав.
  Поневолі заєць біжить, як літати нема чим.
  У зайця стільки стежок, як у клубку ниток.

  Прислів’я та приказки про лева

  Лев — цар звірів, а боїться комарів.
  Мертвого лева і заєць скубне.

  Прислів’я та приказки про лиса

  Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить.
  Дивиться лисичкою, а думає вовком.
  Занадився лис у курник, то всі кури повиносить.
  З лиса лиш кожух добрий.
  Знати лисицю по хвосту.
  І на хитру лисицю капкан знайдеться.
  Кожна лисиця свій хвостик хвалить, а чужий ганить.
  Кожний лис свою нору любить.
  Лиса вбили — курям радість.
  Лисиця од дощу під борону сховалась: «Не всяка, — казала, — крапля капле».
  Лисиця спить, а курей бачить.
  Старого лиса тяжко зловити.
  У вічі, як лис, а поза очі, як біс.
  Лис може втратити зуби, але не апетит.
  Лис став монахом не на те, аби гріхи спокутувати, але щоб нові зробити.
  Не пускай лиса в курник, а вовка в кошару.
  Попалася лисиця в пастку та й каже: «Хоч і рано ще, а доведеться заночувати».

  Прислів’я та приказки про їжака

  Голим задом їжака не вб’єш.
  З їжака не буде бика.
  Їжак їжака голками не зляка.
  На мені покатаються, як на їжаку.
  Казав їжак: «Най буде й так».

  Прислів’я та приказки про бобра, видру

  Не бий бобра — не буде добра.
  Видра мудра, а й серна не дурна.

  Прислів’я та приказки про змію

  Вигрій гадину за пазухою, а вона тебе вкусить.
  Гадину за пазухою має.
  Гадюка як не вкусить, то засичить.
  На всяку гадину є своя рогатина.
  У гадюки нема іншої науки, ніж кусати.
  Ужалений змією боїться і вірьовки.

  Прислів’я та приказки про хробака

  За тобою уже хробак ходить.
  Кожному свій черв’як серце точить.
  Малий хробак і великого дуба підточить
  . Курної хати хробак не їсть.
  Сидів хробак ціле життя у хроні, а перед смертю уліз у моркву та й уздрів, що там ліпше.
  Хробак гризе хрін, бо не знає за моркву.

  Прислів’я та приказки про комара

  За комаром не ганяйся з топором.
  З комара зробити вола.
  З комара роблять слона.
  Прирівняв слона до комара.
  Зробив так, що й комар носа не підточить.
  І комарі кусають тільки до пори.
  Комар з дуба впаде, та й ще спочиває.
  Комар коня з’їсть, як вовк поможе.
  Ніхто не чув, як комар чхнув.
  Комар і цареві на носі грає.
  Що комар, то й сила.

  Прислів’я та приказки про муху

  Аж на небі чути, як мухи кашляють.
  Зробив з мухи слона.
  Муха не боїться обуха.
  Це мухи коня з’їли, а вовк лиш помагав.
  Осіння муха боляче кусає.
  Чує муха, де струп, там і сідає.
  Хоч яке добре м’ясо, а одна погана муха все перепаскудить.

  Прислів’я та приказки про бджолу

  Бджола мала, а й та працює.
  Бджола летить на всякий цвіт.
  Бджола летить, де мед пахтить.
  Бджоли раді цвіту, люди раді меду.
  В кого бджоли, в того і мед.
  Добру людину бджола не кусає.

  Прислів’я та приказки про жука

  В гостях і жук м’ясо.
  Послухавши жука, завжди в гною будеш.
  Овод роси боїться: «Уранці на росі я каптан замочу!»
  Цвіркун на видноті не цвірчить.
  І мурашки мають подушки.

  Прислів’я та приказки про жабу

  Аби озеро, а жаба найдеться, що буде квакати.
  Де ті жаби дінуться, як болото висохне?
  Дмись, жабо, не дмись, а волом не будеш.
  Там йому жаба і цицьки дасть.
  Кожна жаба своє болото хвалить.
  Роздайся, море, жаба лізе.
  Не по заказу жаби дощ падає.
  Там йому жаба й цицьки дасть.

  Прислів’я та приказки про рибу

  Велика риба в великій воді сидить.
  Велика риба малу цілою ковтає.
  Від голови риба гниє.
  Від голови риба смердіть починає.
  Риба псується з голови, але чистять її з хвоста.
  Дешева риба, дешева й юшка.
  Де риба чіпляється, там і вудку кидай.
  Неспіймана риба завжди велика.
  Як дешева рибка, погана юшка.
  Добре ловити рибу в каламутній воді.
  І риби наловить, і ніг не замочить.
  Щоб рибку їсти, треба в воду лізти.
  Хотів би рибку їсти і в воду не лізти.
  Легше рибу з’їсти, як піймати.
  Ми з тобою, як риба з водою.
  Не буде риба раком.
  Не все риба, що в воді.
  Не вчи рибу плавати.
  Нема над рибу линину, над м’ясо свинину.
  Ні риба, ні м’ясо.
  Одна дяка, що за рибу, що за рака.
  Риба не без кості, чоловік не без злості.
  Риба глядить, де глибше, чоловік — де лучче.
  Без риб не вгиб, без олію не зомлію, без кулешу сома втешу.
  Є риба у воді, та їсти годі.
  І риба співала б, коли б голос мала.
  Не до жартів рибі, коли її під жабри гачком зачепили.
  Нема риби над линину, нема м’яса над свинину.
  Ото й горе, що риба в морі.
  Риба та зайці приведуть у старці.
  Спасибі за рибу, а за раки нема дяки.
  Я говорив про рибу, ти відповідаєш про раки.
  Якби люди і риби не одчиняли рота, коли не треба, то багато лиха оминули б.
  Окунь з раком не примиряться.

  Прислів’я та приказки про щуку

  Заснула щука, та зуби не сплять.
  На те щука в річці, щоб карась не дрімав.
  Лякали щуку, що в озері її топити будуть.
  Не всі старі щуки карасів хватають.

  Прислів’я та приказки про рака

  Тоді то буде, як рак в ставі свисне.
  На безриб’ї і рак риба.
  Пішов на дно раків ловить.
  Пішов раків годувати.
  Байдуже ракові, в якім горшку його варять.
  Біда, раче, — вода кипить.
  Змилувався бог над раком та й дав йому ззаду очі.
  Змилувався рак над жабою та й очі видрав.
  І світ настав, та ще рак не свистав.
  Як рак па дуба вилізе та свисне, тоді то ся стане.
  Назад тільки раки лазять.
  Одного рака горе красить.
  Правда, що раки, бо червона юшка.
  Тим рак страшний, що ззаду очі.
  Чи сяк, чи так, а не буде з риби рак.
  Чудо, а не раки: самі в торбу лізуть.

  Прислів’я та приказки про птахів

  Видно птаха по пір’ю.
  Видно птаха по польоту.
  Всяка пташка свої пісні має.
  Кожна птиця знайде свого Гриця.
  Ліпше пташці на зеленій вітці, ніж у пана в золотій клітці.
  Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють.
  У всякої пташки свої замашки.

  Прислів’я та приказки про мову

  Українські народні прислів’я та приказки про мову. Їм не одна сотня років, вони несуть мудрість народу, його дотепність й красномовність. Мова – це найвище багатство, скарб кожного народу. Наші предки звертали увагу на чистоту, щирість, вагу слів. Бажаємо з насолодою прочитати цю унікальну скарбничку приказок, які ми підібрали спеціально для вас.

  • Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
  • Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
  • Рідна мова — це музика й малювання душі людської.
  • Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
  • Більше діла — менше слів.
  • Будь господарем своєму слову.
  • Мовивши слово, треба бути йому паном.
  • Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
  • Від красних слів язик не відсохне.
  • Від солодких слів кислиці не посолодшають.
  • Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
  • Від теплого слова і лід розмерзається.
  • Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
  • Впік мене тим словом, не треба й вогню.
  • Гостре словечко коле сердечко.
  • Де мало слів, там більше правди.
  • Діла говорять голосніше, як слова.
  • Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
  • Добре слово краще, ніж готові гроші.
  • Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
  • За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
  • З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
  • І від солодких слів буває гірко.
  • Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
  • Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
  • Красне слово — золотий ключ.
  • Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
  • Краще переконувати словами, як кулаками.
  • М’які слова і камінь крушать.
  • На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
  • Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
  • Не кидай слова на вітер.
  • Не так то він діє, як тим словом сіє.
  • Шабля ранить тіло, а слово — душу.
  • Слово — не полова, язик — не помело.
  • Слова пристають, як горох до стінки.
  • Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
  • Слово — вітер, письмо — грунт.
  • Слово до ради, а руки — до звади.
  • Слово до слова — зложиться мова.
  • Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
  • Слово старше, ніж гроші.
  • Удар забувається, а слово пам’ятається.
  • Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
  • Чиєсь одне слово губить діло.
  • Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
  • Як овечка: не мовить ні словечка.
  • Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
  • Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
  • Перше погадай, потім повідай.
  • Що кому треба, той про те й теребить.
  • Байка байкою, а борщ стигне.
  • Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
  • Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
  • Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
  • Дурний язик попереду розуму біжить.
  • Дурний язик — голові не приятель.
  • Будь господарем своєму слову.
  • Від солодких слів кислиці не посолодшають.
  • Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
  • Від теплого слова і лід розмерзається.
  • Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
  • Впік мене тим словом, не треба й вогню.
  • Гостре словечко коле сердечко.
  • Де мало слів, там більше правди.
  • Держи хліб на обід, а слово — на одвіт.
  • Діла говорять голосніше, як слова.
  • Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
  • Для красного слівця не жалує ні матері, ні вітця.
  • Добре слово краще, ніж готові гроші.
  • Добре слово варт завдатку.
  • Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
  • За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
  • За словом в кишеню не полізе.
  • З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
  • Кажи не кажи, а своє слово держи.
  • Коли б твоє слово та богові в вухо.
  • Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
  • Кого слова не беруть, з того шкуру деруть.
  • Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
  • Красне слово — золотий ключ.
  • Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова —завзятих ворогів.
  • Ласкаве слово — що весняний день.
  • Ліпше переконувати словами, як кулаками.
  • М’які слова і камінь крушать.
  • На його слові можна мур мурувати.
  • На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
  • Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
  • Не кидай слова на вітер.Не мни слова, говори просто.
  • Не пиво — диво, а слово.
  • Не так то він діє, як тим словом сіє.
  • Шабля ранить тіло, а слово — душу.
  • Пусті слова, правди в них нема.
  • Слово — не полова, язик — не помело.
  • Слова пристають, як горох до стінки.
  • Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
  • Слово — вітер, письмо — грунт.
  • Слово до ради, а руки — до звади.
  • Слово до слова — зложиться мова.
  • Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
  • Слово старше, ніж гроші.
  • Удар забувається, а слово пам’ятається.
  • Холодним словом серце не запалиш.
  • Хоч чоловік і вбогий, та слово в нього чисте.
  • Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажав.
  • Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
  • Чиєсь одне слово губить діло.
  • Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
  • Балакай, слухачам вуха не болять.
  • Балакала покійниця до самої смерті та все казна-що.
  • Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
  • Балакай, пане Свириде, побачим, що з того вийде.
  • Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
  • Набалакав — і в торбу не вбереш.
  • Набалакав три міхи правди.
  • Набалакала много, та нема нічого з того.
  • Набалакала, наговорила, взяла мисницю, за медом пішла.
  • Набесідувала, наговорила: дайте жолобчистого Данила.
  • Як балакать, так його і в п’ять лантухів не вбереш, а як до діла, то й в торбинку зложити можна, ще й мотузкою перев’язати.
  • Бесіди багато, а розуму мало.
  • Де багато бесіди, там мало користі.
  • Гладкі бесіди — сухі долоні.
  • Масної бесіди чоловік.
  • Не щодня бридня, деколи й правда.
  • Не сяка, не така бридня та й стій до півдня.
  • Постережуть брехню хутко.
  • Добрі вісті не лежать на місці.
  • Погані вісті не сидять на місці.
  • Доходять до нас вісті, що хотять нам дати їсти.
  • Приїхала баба з міста, привезла вістей триста.
  • Сорока на хвості принесла вістку.
  • Таке верзе, що й купи не тримається.
  • Верзи, верзище, поки верзеться.
  • Воркотіла — не хотіла, потім сіла та й поїла.
  • Хай воркоче, як хоче, лиш хай моєї голови не мороче.
  • Багато говорити, а мало слухати.
  • Багато казати, а нема що слухати.
  • Більше слухай, а менше говори.
  • Менше говори — більше вчуєш.
  • Він йому зуби заговорить.
  • Говорив би, та слів нема, плакав би, та сліз нема.
  • Говорив газда псові, а пес хвостові.
  • Розказав Мирон рябої кобили сон.
  • Говори до гори, а гора горою.
  • Говори до гори, попробуй до низу.
  • Говори, говори, до чогось договоришся.
  • Говори, дідьку, за попом.
  • Йому говорити, що горох об стінку кидати.
  • Говори до нього, як до стовпа.
  • Говори до неї, а в неї маковеї.
  • Говори, доню, виговоришся.
  • Говори з другими поменше, а з собою побільше.
  • Говори й на хату лізь.
  • Говори, Климе, нехай твоє не згине.
  • Говорила баба до самої смерті та все чорт знає що.
  • Говорила смілянська баба, а чорт вдарив у губу і перебив рахубу.
  • Говорила баба, як літала жаба.
  • Говорила покійниця, поки й пуп розв’язався.
  • Говорила сама в хаті, бо ні з ким було.
  • Говорила три дні, а все про злидні.
  • Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
  • Говори, та назад оглядайся.
  • Говори, та не проговорюйся.
  • Говорити було мало, та розуму не стало.
  • Говорити і не думати — те саме, що стріляти і не цілити.
  • Говорити — не горох молотити.
  • Говорити про Химині кури.
  • Говорить, а немає про що й слухати.
  • Говорить прямо, а робить криво.
  • Говорить п’яте через десяте.
  • Говорить таке, що купи не тримається.
  • Говорить, що слина до губи принесе.
  • Говориш як чоловік, а робиш як дурень.
  • Говорили на вовка, скажім і за вовка.
  • Говорім за вовка і поза вовка, не болить його головка.
  • Говорять, що курей доять, тільки молока не видко.
  • Добре тому жити, хто вміє говорити.
  • Договорились до синього пороху.
  • До нього говори, а йому все одно, що прутом по воді.
  • До тебе говорити так, як до того пня.
  • Знай більше, а менше говори.
  • З ним говорити, що решетом воду носити.
  • З ним говорити, тільки гороху наївшися.
  • І Марина говорила.
  • Коли сам говорить, то й собаці не дасть слова мовити.
  • Красно говорить приятель, а правду каже неприятель.
  • Легше говорити, ніж зробити.
  • Лихо говіркому, та не добре й мовчазному.
  • Мало говори, а правдою дорожи.
  • Много говорить — голова заболить.
  • Наговорив стільки, що і в шапку не збереш.
  • Наговорив, що і на воловій шкурі все не списати.
  • Наговорив сім бочок арештантів.
  • Най говорить, коли його язик свербить.
  • Не все говорене — творене.
  • Не завжди говори, що знаєш, а завжди знай, що говориш.
  • Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло.
  • Не говори про страшне, а то присниться.
  • Не заговорюй зуби.
  • Що там говорити, коли нічого і балакати.
  • Не так він добре діє, як говорить.
  • Не так хутко діється, як хутко говориться.
  • Не тобі б говорить, не мені б слухать.
  • Та це ж різдвяний сон вороної кобили!
  • Слухай кожного, але не з кожним говори.
  • Слухай багато, а мало говори.
  • Слухай тисячу разів, а говори один раз.
  • Солодко говорить, але нудно слухати.
  • Так говорить, наче з писаного читає.
  • Такого наговорив, що і в головах низько.
  • Такого говорить, що і собака з маслом не з’їсть.
  • Там такого наговорив, що і класти нікуди.
  • Тепер день не весняний, щоб двічі говорити.
  • Ти-бо вже коли говориш, то говори одно, а то разом хочеш бути і за попа, і за дяка.
  • У кого що болить, той про те й говорить.
  • Учений шпак говорить всяк.
  • Хоч варила, не варила, аби добре говорила.
  • Хто багато говорить, той мало правди каже.
  • Хто багато говорить, той мало творить.
  • Хто багато говорить, той договориться до лихого кінця.
  • Хто менше говорить, той довше живе.
  • Хто масно говорить, той пісно їсть.
  • Хто нічого не говорить, той на все пристає.
  • Чи його хто переслухає, що люди говорять.
  • Шкода того й говорити, що не варити.
  • Що люди говорять, те й виговорять.
  • Що йому не говори, а він усе догори.
  • Якби стіни вміли говорити, то би не одно сказали.
  • Як ріпу гризе, так гладко говорить.
  • Як тут говорити, коли не дають і рота розкрити.
  • Або розумне казати, або зовсім мовчати.
  • Вдома як хочеш, а між людьми як скажуть.
  • Вкусися перше за язик, поки що скажеш.
  • Вмієш казати, вмій і мовчати.
  • І сорока розказує, та толку мало.
  • Замотати, зав’язати та й нікому не казати.
  • Каже рідко, та їдко.
  • Каже чортзна-що, аби даром пара з рота не йшла.
  • Казав, та не зав’язав.
  • Народ скаже, як зав’яже.
  • Казав пан псові, а пес хвостові.
  • Кажи йому що хочеш, а він своє робить.
  • Казали люди: «Квач притикою не буде!»
  • Казаному кінця нема.
  • Казала біла, що не буде діла.
  • Казало щось, що прийде хтось.
  • Наговорив сто міхів горіхів, гречаної вовни, та всі неповні.
  • Намолов сім міхів гречаної вовни, і всі неповні.
  • Наказала й наговорила: «Вибий об пліт, щоб було, як дріт».
  • Нарозказував міх, торбу і три оберемки.
  • П’ять раз подумай, а один раз говори.
  • Не вмивався ти, щоб так говорити.
  • Не до ладу сказати — краще мовчати.
  • Не кажи: зроблю, а кажи: зробив!
  • Не ти б казав, не я б слухав.
  • Нехай так буде, як скажуть люде.
  • Нікому не скажу, тільки кумі та в млині.
  • Один скаже, другий прикаже.
  • От тобі далі й нічого казати: цвірінь — та й у стріху!
  • Про свято держав, а у будень сказав.
  • Розкажи другу — піде по кругу.

  Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах: