Амариліс

Амариліс (Amaryllis) – багаторічна рослина сімейства Амарилісових, до яких відноситься гіппеаструм, клівія, валота, не менш популярні кімнатні рослини. З’явилась у нас ця квітка з Південної Африки, але в домашніх умовах зазвичай вирощують гібриди, адаптовані до місцевих умов, що мають значно більші та яскравіші квітки.

Амариліс – цибулинна рослина. Листя у нього прямолінійне, довгасте, шириною 2-3 см, довжиною до 60 см, розташоване в два ряди. Діаметр грушоподібних цибулин досягає 12 см. Кожна цибулина випускає довгий голий квітконос (іноді два), на якому розташовується суцвіття з кількох воронкоподібних запашних квіток від білого до відтінків червоного, рожевого, фіолетового кольору. Квітки, діаметром 5 – 8 см, мають шість пелюсток із загостреними кінчиками.

Незважаючи на свою вишукану красу, амариліс може бути отруйним. У його цибулинах міститься алкалоїд лікорин, який може спричинити отруєння. Про цю властивість рослини було відомо африканським тубільцям, які змащували соком амарилісу наконечники стріл, роблячи їх смертоносними. У малих дозах цю речовину застосовували як знеболюючий засіб.

1. Догляд за амарилісом вдома
2. Освітлення та температура утримання
3. Полив амарилісу та вологість повітря
4. Догляд у період вегетації
5. Догляд у період цвітіння
6. Як пересадити амариліс
7. Розмноження амарилісу
8. Основні сорти з фото
9. Проблеми при вирощуванні
10. Хвороби
11. Шкідники амарилісу
12. Як відрізнити амариліс від гіпеаструму

Догляд за амарилісом вдома

Кімнатний амариліс відносно невибагливий, але для того, щоб він радував гарним і пишним цвітінням, необхідно дотримуватися правил поливу та освітлення, по можливості, домагаючись умов його природного зростання. При належному догляді за рослиною можна досягти дво- або навіть триразового цвітіння.

Купуючи нову цибулину або молоду рослинку, слід звертати увагу на їх зовнішній вигляд:

• Цибулина не повинна мати вм’ятин, пошкоджень, ознак гнилі та грибкових уражень. Міцне коріння – хороша ознака.
• Поникла і млява рослина, що продається в горщику, навряд чи приживеться.

Освітлення та температура утримання

Амариліс любить яскраве розсіяне світло. Найкращими для нього стануть вікна, що виходять на південний схід або південний захід. На південному вікні рослині теж буде комфортно, якщо вдень її притіняти. Щоб квітконос зростав вертикально догори, вазон потрібно регулярно повертати.

Рослині властивий виражений період спокою, під час якого вона повністю відмирає і залишається лише цибулина. У цей період горщик з нею зберігається за відносно прохолодної температури – приблизно +10-13°С та низької вологості повітря. Зовсім інша річ – період вегетації. У цей період амарилісу підійде температура +20-25°С, тобто звичайна кімнатна температура.

Щоб досягти найбільшої ймовірності настання цвітіння та збільшення його тривалості, бажано створити такі умови, щоб нічна температура була нижчою за денну на 5-6°С. У цьому амариліс схожий на фаленопсис.

У період вегетації освітлення амарилісу повинне становити не менше 14 годин на добу. При цьому світло має бути максимально яскравим. Як і більшості кімнатних рослин, пряме сонячне проміння може завдати амарилісу істотної шкоди.

Полив амарилісу та вологість повітря

При вирощуванні амарилісів вологість повітря не має великого значення, проте з метою профілактики від паразитів листя можна протирати ганчірочкою. Ці маніпуляції не проводять у період цвітіння. При великій сухості повітря можна злегка обприскати бутони, але при появі квітів, що розпустилися, ці процедури заборонені. Також не можна обприскувати і цибулини в періоді спокою.

Для зволоження повітря краще помістити горщик з амарилісом на піддон з вологим керамзитом або поставте такий піддон поруч із рослиною. В цьому випадку його краще наповнити вологим мохом.

Перший раз, полив для пророслих листочків бажано провести теплою водою і далі здійснювати тільки після просихання землі, стежити, щоб не було «закисання». В період спокою зовсім не поливати.

Догляд у період вегетації

Під час весняної вегетації амарилісу необхідно багато світла і тепла, проте температурні показники не повинні виходити за межі 18-25°С. Полив починають після того, як довжина квітконоса досягне 10 см. Якщо поливати рослину раніше, всі її сили підуть на вигін листя, а процес цвітіння сповільниться.

Сильні цибулини можуть випускати кілька стрілок і цвісти 2 рази на рік. Оптимальним вважається викид 1-2 квітконосів. Решту треба видаляти. В іншому випадку, наступного року рослина може не зацвісти. Природним терміном вигонки для амарилісу вважається період із грудня до квітня. У цей час цибулини менш виснажуються, а весняно-літній період спокою – найкращий для відновлення рослини.

Змінивши термін посадки цибулин, можна змусити амариліс цвісти будь-коли. За 7-10 тижнів до потрібного терміну горщики з рослинами, що перебувають у спокої, потрібно перенести в більш тепле і світле приміщення і трохи полити.

Потім частоту поливів регулюють відповідно до умов навколишнього середовища.

Догляд у період цвітіння

Цвітіння амарилісу триває 15-20 днів. У цей час рослина потребує великої кількості світла і постійного рівномірного поливу. Грунт у горщику повинен бути завжди вологим, але вода не повинна застоюватися.

Як пересадити амариліс

Пересадку амарилісу здійснюють кожні 3-4 роки. Найкращий час для процедури в домашніх умовах – через 3-5 тижнів після закінчення цвітіння. Це пояснюється тим, що цибулина під час цвітіння сильно зменшується у розмірах через витрати поживних речовин.

Розмноження амарилісу

Отримання додаткових екземплярів квітки відбувається: дітками, які відокремлюють під час пересадки; поділом цибулини або з насіння. Щоб навчитись як розмножити амариліс – дотримуйтесь рекомендацій статті в посиланні.

Основні сорти з фото

Сучасна селекція розвивається у трьох напрямках.

Пошук нових сортів чи вдосконалення відомих збільшення розмірів квітки. До них відносяться такі махрові сорти: DoubleRoma, Celica, DoubleDragon та ін. З немахрових можна відзначити Ampulo, BlackPearl, Exotica, Moonlight, Matterhorn, WhiteBabyі ін.

Пошук оригінальних кольорових забарвлень або надання нових вже існуючим. У цьому напрямку виведені наступні цікаві екземпляри: Charisma, Gervesa, Temptatia, Prelude, Clown, Neon, Pizazz та ін.

Зміна форми квітки, створення вузькопелюсткових сортів, так званих, «спайдерів». До цієї групи відносяться Grandeur, Spotty, Evergreen, Lima, La Paz та ін. Дані сорти програють великоквітковим, але гарні в групових композиціях.

Більше фото можна переглянуті в статті з фотографіями амарилісу в інтер’єрі.

Проблеми при вирощуванні

Доглядати амариліс в домашніх умовах нескладно. Але при вирощуванні амарилісу слід звернути увагу на такі моменти.

• Якщо квітки бліднуть, значить, необхідно прибрати горщик від прямих сонячних променів.
• У сирому та холодному приміщенні квітки, навпаки, темніють, а іноді й чорніють.
• Квітки поникають, а листя блідне при недостатньому поливі.
• Листя жовтіє при ураженні трипсами або іншими шкідниками.

Хвороби

Комахи-шкідники, крім механічного пошкодження частин рослини, є розповсюджувачами та провокаторами виникнення грибкових захворювань. Найчастіше амариліс страждає від:

• фузаріозу (кореневої гнилі)
• антрактоза (поява темних плям та коричневих потік на листі)
• стагоноспороза (почервоніння цибулин)

Лікування від грибкових хвороб включає ізоляцію рослини, видалення ураженого листя, обробку цибулин фунгіцидами (бордоська суміш, «Фундазол»), а також оновлення посадкового матеріалу.

Шкідники амарилісу

Як і будь-яка рослина, амариліс страждає від паразитів та хвороб. Комахи селяться і на наземній, і підземній частинах рослини. Найпоширенішими шкідниками є:

• Червець амарилісовий – біла, воскова комаха, що паразитує під лусковими лусочками. У місцях його випорожнень з’являються сажисті гриби, які ушкоджують цибулину. Хвора рослина втрачає листя та уповільнює ріст. Для боротьби з червцем застосовують інсектициди.
• Цибулевий кліщ живе у ґрунті і пошкоджує цибулини, вгризаючись у них. Це призводить до загнивання і виникнення фузаріозу, а сама рослина виглядає пригніченою: листя жовтіє, суцвіття дрібніє. Сприятливим середовищем для розвитку цибульного кліща є висока температура повітря та велика вологість.
• Борошнистий червець виявляється на листі та стеблі у вигляді білих пухнастих плям. Знищити шкідника можна вологим протиранням.
• Якщо на листі з’явилися коричневі плями, а на квітках сліди комах, значить, амариліс зазнав атаки хибнощитівки. Боротися з нею можна мильним розчином чи спеціальними інсектицидами.

Як відрізнити амариліс від гіпеаструму

Через зовнішню подібність гіпеаструм часто плутають з амарилісом. Але ці дві рослини поєднує приналежність до одного сімейства – амарилісових. Рослини різні за походженням. Батьківщина Амариліса прекрасного – Південна Африка, а гіпеаструм завезений із тропіків та субтропіків Південної Америки та налічує близько ста видів.

Головна відмінність рослин одна від одної полягає в будові стебла квітконоса. У амарилісу він однорідний і щільний, тому і здатний нести велику кількість запашних квіток (6-12), а на порожній стрілі гіпеаструму утворюється до 6 квіток, що не мають запаху. Про інші відмінності можна сказати:

• Квітки гіпеаструму більші. Їх розмір – 12-15 см, а у амарилісу -максимум, 8 см.
• Період цвітіння амарилісу проходить у безлистому стані, а у гіпеаструму є ременевидний лист, що відростає під час цвітіння.
• Гіпеаструм вирощується виключно як кімнатна рослина, а амариліс можна висаджувати у відкритий ґрунт на південній стороні ділянки.

Гіпеаструм: вирощування, пересадка, розмноження

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 листопада 2023 Опубліковано: 05 лютого 2019 Перша редакція: 15 січня 2015 🕒 9 хвилин 👀 103792 рази 💬 6 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за гіпеаструмом
• Квітка гіпеаструм – особливості
• Гіпеаструм – догляд у домашніх умовах
  • Як доглядати за гіпеаструмом
  • Полив гіпеаструма
  • Пересадка гіпеаструма
  • Розмноження гіпеаструма
  • Період спокою у гіпеаструма
  • Як змусити гіпеаструм цвісти
  • Гіпеаструм не цвіте – чому?
  • Гіпеаструм після цвітіння

  Далеко не всі знають, що кімнатний амариліс найчастіше є гіпеаструмом. У культурі амариліс представлений єдиним видом: Амарилісом прекрасним. Але в домашніх умовах вирощують схожий на амариліс і споріднений йому гіпеаструм або один з його гібридів.

  Перший гібрид гіпеаструма з’явився у 1799 році, і з тих пір селекційні роботи з виведення нових сортів цієї популярної кімнатної рослини не припинялися.

  З нашої статті ви дізнаєтеся:

  • які умови і який догляд необхідні гіпеаструму;
  • як розмножувати гіпеаструм;
  • як змусити гіппеаструм цвісти;
  • як підготувати рослину до періоду спокою.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за гіпеаструмом

  • Цвітіння: серпень-вересень.
  • Освітлення: яскраве розсіяне світло (південні, південно-західні або південно-східні вікна).
  • Температура: 17-25 ˚C.
  • Полив: на початку вегетації – убогий, із появою квітконоса до початку цвітіння – рясний, але не надмірний. Рекомендується застосовувати метод нижнього поливу.
  • Вологість повітря: звичайна для житлових приміщень.
  • Підживлення: з початку вегетації – 1 раз на два тижні рідкими мінеральними добривами для листяних рослин, а з моменту появи квітконоса – в тому ж режимі, але розчинами мінеральних добрив для квітучих рослин.
  • Період спокою: з жовтня по січень.
  • Пересадка: один раз на 3-4 роки після цвітіння або перед початком періоду вегетації.
  • Розмноження: насінням, дітками та поділом цибулини.
  • Шкідники: щитівки, попелиці, павутинний кліщ, борошнисті червці.
  • Хвороби: пероноспороз, опіковий гриб, червона гниль.

  Рослина гіпеаструм (лат. Hippeastrum) належить до родини Амарилісові. Налічується близько 90 видів гіпеаструма. Назва квітки складається з двох коренів давньогрецької мови, що означають у перекладі «вершник» і «зірка». Нерідко гіпеаструм плутають з амарилісом, але слід знати, що амариліс прекрасний (єдиний представник роду) росте в природі на півдні Африки, а гіпеаструм – у тропіках і субтропіках Америки, зокрема в басейні Амазонки. Амариліс і гіпеаструм – родичі, що належать до однієї ботанічної родини, але представляють різні роди. Завезли гіпеаструм до Європи в XVI столітті, а в 1799 році з’явився перший гібрид рослини – гіпеаструм Джонсона.

  Квітка гіпеаструм – особливості

  Квіти гіпеаструм – цибулинні багаторічники. Округла, іноді конічна цибулина гіпеаструма складається з короткого товстого стебла і зімкнутих лусок. Розмір цибулин залежно від виду коливається від 5 до 10 см у поперечнику. На основі (денці) цибулини – пучок шнуровидних коренів. Листя гіпеаструма – лінійне, на поверхні жолобчасте, знизу кілевидне, завдовжки 50-70 см, завширшки 4-5 см, розташовується в два супротивних ряди. У деяких сортів листя може мати багряне забарвлення, але в основному воно зелене. Парасолькове суцвіття з 2-6 двостатевих квіток 13-15 см завдовжки і до 25 см у діаметрі утворюється на циліндричному, порожнистому, безлистому квітконосі 35-80 см заввишки. Квітки, воронкоподібні або трубчасті, розташовуються на довгих ніжках, забарвлення квіток найрізноманітніше: темно-червоне, яскраво-червоне, оранжеве, рожеве, біле тощо. Плід – тристулкова коробочка, куляста або кутаста, в якій зріє дрібне насіння гіпеаструма. Прорісність свіжозібраного насіння майже стовідсоткова.

  • сорти зі світлими і білими квітками утворюють мало повноцінного насіння;
  • улітку гіпеаструм найкраще тримати в саду, прикопавши в землю;
  • терміни цвітіння гіпеаструма можна регулювати, приурочуючи його до певних дат – це дуже зручно, враховуючи, що квітучий гіпеаструм – прекрасний подарунок, який замінює дорогий вишуканий букет;
  • цвіте кожна квітка гіпеаструма лише десять днів;
  • для вигонки потрібно використовувати тільки великі цибулини, в яких накопичено великий запас поживних речовин.

  Гіпеаструм – догляд у домашніх умовах

  Як доглядати за гіпеаструмом

  Тримати гіпеаструм слід на добре освітленому місці, найліпше на південному, південно-східному чи південно-західному підвіконні, прикриваючи квітку від прямих сонячних променів і повертаючи час від часу навколо осі, щоб вона зберігала компактність форми. Температура в період активного росту має бути від 17 до 25 ºC. Як уже мовилося, влітку гіпеаструм чудово почувається на свіжому повітрі, але доведеться влаштувати його на природі таким чином, щоб він не постраждав від перезволоження.

  Полив гіпеаструма

  Поливати гіпеаструм на початку вегетації слід дуже мало, поступово збільшуючи поливання лише з моменту появи квітконоса – сигналу про те, що в рослини почався вегетаційний період. У міру зростання квіткової стрілки і до початку цвітіння поливання має стати рясним, проте помірним, щоб земля у вазоні була вологою, а не мокрою. Найкраще здійснювати нижнє поливання або поливання з піддону, поступово додаючи теплу воду, поки не змокне земляна грудка. Уникайте потрапляння води на цибулину. Після цвітіння поливання так само поступово зменшують до повного припинення.

  Коли квітконос гіпеаструма досягне висоти 12-15 см, полийте ґрунт блідо-рожевим розчином марганцівки, а за 4-6 днів підживіть рослину фосфорним добривом. Взагалі ж підживлення гіпеаструма здійснюються на початку вегетації двічі на місяць рідким мінеральним добривом для листяних рослин, а після появи листя і для кращого утворення бутонів – добривами для квітучих рослин у тому ж режимі. Слідкуйте за тим, щоб концентрація мінералів не була надто сильною, інакше замість того, щоб удобрити рослину, ви спалите їй коріння.

  Не забувайте мити листя від пилу під теплим душем або протирати його регулярно вологою губкою.

  Пересадка гіпеаструма

  Пересаджують гіпеаструм раз на три-чотири роки перед періодом спокою або перед виходом із нього. Дуже важливо правильно вибрати горщик для квітки: відстань від цибулини до стінки горщика не повинна перевищувати 2 см. Ґрунт має бути приблизно такого складу: по дві частини перліту (або крупнозернистого піску), листової і дернової землі і одна частина перегною. Перед використанням ґрунт необхідно простерилізувати. Не забудьте і про дренажний шар. Посадка гіпеаструма здійснюється способом перевалки, щоб заподіяти якнайменше шкоди кореневій системі рослини. Цибулина поміщається в ґрунт таким чином, щоб мінімум третина її перебувала над поверхнею.

  Розмноження гіпеаструма

  Гіпеаструми розмножуються насіннєвим і вегетативним способом. Посів насіння краще проводити відразу після збирання, доки воно має стовідсоткову прорісність. Якщо ж дозволити насінню просохнути, то здатність проростати стає лише тридцятивідсотковою. Власне, посів насіння – процедура проста, рутинна, тому розповідати про неї немає сенсу, тим більше що насіннєвий спосіб можна застосувати тільки за наявності насіння, а з’явитися воно зможе, якщо ви займетеся штучним запиленням квітки.

  Набагато простіше здійснити розмноження вегетативним способом – для цього від материнської цибулини відокремлюються дітки гіпеаструма. Роблять це під час пересадки. Відокремлену стерильним гострим інструментом дитинку, обробивши на ній порізи товченим вугіллям, висаджуємо в окремий горщик і два роки не позбавляємо молоду рослину листя навіть у період спокою.

  Є ще один спосіб вегетативного розмноження гіпеаструма – поділом цибулини. Його здійснюють у листопаді, коли цибулина містить максимальну кількість поживних речовин. Зніміть верхній шар субстрату, щоб у ґрунті залишалося тільки нижня частина цибулини. Видаліть зовнішні сухі луски. Зріжте листя, захопивши трохи верхньої частини цибулини. Розріжте цибулину по вертикалі на чотири рівні частини так, аби розрізи доходили до поверхні субстрату, в розрізи вертикально вставте пластмасові або дерев’яні cпиці діаметром 5-6 см, щоби частини цибулини не замикалися. Доглядайте за цибулиною, як за дорослою рослиною, не допускаючи пересихання субстрату. Як тільки з’явиться листя, проведіть підживлення і продовжуйте удобрювати за звичайною схемою. Навесні наступного року розділіть цибулину і розсадіть частини в індивідуальні вазони.

  Період спокою у гіпеаструма

  Період спокою гіпеаструма – з вересня по січень. Якщо ваша рослина провела літні канікули у дворі, то до початку осені її пора внести в будинок. У цей же час починають поступово скорочувати поливання, внаслідок чого у рослини всихає листя. Після повного всихання листя відвалюється саме, а стебло зрізають, рослину переносять до сухого і темного приміщення, кладуть горщик на бік і зберігають при температурі 6-12 ºC без поливу від 6 до 8 тижнів до того моменту, коли настане пора прокидатися.

  Цвітіння гіпеаструма

  Як змусити гіпеаструм цвісти

  Для того, щоб гіпеаструм напевно зацвів, існує кілька квітникарських хитрощів, якими ми готові поділитися. По-перше, можна піддати цибулини перед посадкою обробці гарячою водою 43-45 ºС протягом трьох годин. Після такого температурного екстріму рослина зацвітає за три тижні. Другий спосіб: із серпня припиніть поливати рослину, перемістіть її в сухе темне місце і тримайте там до кінця січня, після чого відновіть поливання. За місяць-півтора зможете насолодитися цвітінням гіпеаструма. І третій спосіб примусу: зріжте в липні всі листочки гіпеаструма і місяць його не поливайте, а з першим поливанням введіть рідке комплексне підживлення (щоб уникнути опіку, спочатку зволожте наскрізь ґрунт, потім введіть добриво). У серпні або вересні ваш гіпеаструм любісінько зацвіте.

  Гіпеаструм не цвіте – чому?

  Іноді це трапляється через брак поживних речовин, адже гіпеаструм – рослина ненажерлива, а в горщику зовсім небагато ґрунту, тому він швидко виснажується. З цієї причини підживлення повинні бути достатніми і регулярними, як і поливання. А буває, що рослина кидає всі свої сили на боротьбу зі шкідниками, такими, як павутинний кліщ, червець або щитівка, і тут уже їй не до цвітіння. Не цвіте гіпеаструм і при перезволоженні ґрунту, коли починає гнити цибулина.

  Гіпеаструм після цвітіння

  Як тільки цвітіння закінчиться, рослину потрібно готувати до відпочинку, адже якість і своєчасність наступного цвітіння безпосередньо залежить від того, наскільки правильно ви підживите гіпеаструм до періоду спокою. З середини вересня полив припиняється повністю, а після опадання листя та обрізки зів’ялого квітконосу рослину поміщають в темне сухе приміщення з невисокою температурою, де гіпеаструм перебуватиме до кінця січня або початку лютого. Потім горщик з цибулиною виставляється на гарно освітлене місце, поновлюється поливання і підживлення, і настає наступний період активного росту гіпеаструма.

  Кімнатний гіпеаструм – труднощі вирощування

  Найчастішими проблемами у вирощуванні гіпеаструма є червона гниль, несправжня борошниста роса і червоний опіковий гриб. Ну і, звичайно, вищезазначені шкідники – щитівка, тля, червець і павутинні кліщі, яких знищують спеціальними інсектицидами. Визначити, чим хворіє рослина, можна по тому, як виглядає гіпеаструм. Якщо на листі і цибулині червоні плями, значить, це грибковий опік, якщо білий наліт – це борошниста роса, якщо ж листя зів’яло повисає, а на лусочках цибулини видно гниль, то це гниль і є. При ознаках захворювання гниллю слід видалити всі уражені місця, хворе коріння, цибулину просушити, а безпосередньо перед посадкою в новий стерильний субстрат протруїти цибулину фундазолом. Від борошнистої роси рятуються спеціальними препаратами, які є у продажу. А червоний опік усувають, вилучивши цибулину із землі і вирізавши всі вогнища до здорової тканини. Потім ранки присипають сумішшю крейди і мідного купоросу у відповідності 20:1 і підсушують цибулину протягом тижня, після чого висаджують у свіжий субстрат, попередньо оброблений фунгіцидами.