КАПЕЛЮХ ЧАРІВНИКА

У Долині Мумі-тролів настала весна. Прокинувшись після зимового сну, Мумі-троль і його друзі вирушили на прогулянку, під час якої натрапили на ошатний чорний капелюх. Порадившись, вони забрали знахідку із собою.

(. ) Коли Мумі-троль, Нюхмумрик та Чмих піднялися на ґанок, усі вже поснідали, випили каву і розбрелися хто куди.

Лише Тато Мумі-троля сидів за столом і читав газету.

– Ага, – мовив він, – ви теж прокинулися. Якась пустопорожня нині газета. Потічок зірвав греблю і знищив мурашник. Усі врятувалися. Перша весняна зозуля перелетіла понад Долиною о четвертій ранку і подалася далі на схід (то, ясна річ, добра ознака, але було би ще ліпше, якби полетіла на захід).

Кадр з мультфільму «Мумі-тролі» (Японія, 1969 р.)

– Поглянь, що ми знайшли! – похвалився Мумі-троль. – Чудового чорного капелюха для тебе.

Мумі-тато прискіпливо оглянув капелюха і приміряв його перед дзеркалом у вітальні. Капелюх був трохи завеликий і налазив на очі, але загалом справляв враження.

– Мамо! – загукав Мумі-троль. – Ходи сюди! Подивись-но на Тата!

Мама визирнула з кухонних дверей і завмерла на порозі від подиву.

– Гарно, – відказала Мама. – Ти у ньому маєш дуже мужній вигляд. Ледь завеликий на тебе, щоправда. А так ліпше? – Тато зсунув капелюха на потилицю.

– Гм, незле, але як на мене, без капелюха у тебе значно статечніший вигляд, – мовила Мама.

Тато крутився перед дзеркалом, розглядав себе спереду, і ззаду, і з боків, урешті відставив капелюха на столик. – Твоя правда, – зітхнув він. – Не одяг красить.

– А краси тобі не забракне! – добродушно усміхнулася Мама. – Їжте більше яєць, дітоньки! Ви ж цілу зиму протрималися на самій лише глиці! – і знову зникла в кухні.

– Що з ним робити? – замислився Чмих. – Такий гарний капелюх.

– Буде нам замість кошика для сміття, – вирішив Тато Мумі-троля і з тими словами подався на другий поверх писати свої Мемуари (велику книгу, у якій розповідається про бурхливу юність Мумі-тата).

Нюхмумрик примостив капелюха на підлозі між столиком та кухонними дверима.

– Маєте нову річ, – він поблажливо усміхнувся (бо ж Нюхмумрикові не властиво обростати маєтками; йому достатньо старого костюма, що дістався йому ще при народженні (коли і де народився Нюхмумрик, нікому не відомо), а єдиною власністю, яку він дуже цінує, є губна гармонія).

– Після сніданку поглянемо, що поробляють Хропусі, – запропонував Мумі-троль.

Та перш ніж зійти у сад, він викинув яєчну шкаралупу до нового кошика для сміття, бо був (інколи) охайним Мумі-тролем.

У кутку між столиком та кухонними дверима стояв капелюх Чарівника з яєчною шкаралупою на дні. І враз сталося щось дивовижне. Яєчна шкаралупа почала перемінюватися на очах. Справа в тому, що речі, які досить довго полежали в капелюсі, міняли свою форму – на яку саме, передбачити неможливо. (. )

Кадр з мультфільму «Мумі-тролі» (Японія, 1969 р.)

Яєчна шкаралупа тривалий час пролежала в капелюсі й поволі почала набувати іншої форми. Вона зберегла своє біле забарвлення, однак збільшувалася в об’ємі, росла, росла, ставала м’якою та пухнастою, а за хвилю виповнила увесь капелюх.

Урешті п’ять маленьких кругленьких хмаринок відірвалися від його крисів і попливли на ґанок; злегка підстрибуючи на сходах, вони зависли в повітрі над самою землею. У капелюсі нічого не зосталося.

– Ото вже трам-тарарам! – стетерів від несподіванки Мумі-троль.

– Дім горить? – занепокоївся Хропусь.

Хмаринки непорушно завмерли перед ними, наче чогось чекали. Хропся сторожко простягнула лапку і торкнулася найближчої хмарки.

– Наче з вати, – мовила здивовано.

Інші теж підступилися ближче, щоб помацати хмарки.

– Схожі на подушечки, – мовив Чмих. Нюхмумрик легенько штовхнув одну з хмаринок.

У Тата від здивування аж ручка випала з лапи, він притьмом кинувся до вікна.

– Клянуся своїм хвостом! Клянуся своїм хвостом! – ото й усе, на що він спромігся.

– Ця подія стане чудовим розділом у твоїх мемуарах, – сказав Мумі-троль і скерував хмаринку до вікна кухні, гукаючи Маму.

Мама саме готувала запіканку, і їй було не до дитячих пустощів.

– Що це ти знову вигадав, любий Мумі-тролю? – мовила вона. – Обережно, не впади!

У саду Хропусь і Нюхмумрик захопилися новою забавою. Вони спрямовували свої хмаринки назустріч один одному і на повному лету зіштовхувалися. Хто впав першим, той програв. (. )

у якому мовиться про те, як Мумі-троль перемінився на потвору і нарешті помстився Мурашиному Левові, а також про таємничу нічну мандрівку Мумі-троля та Нюхмумрика

Одного тихого теплого дня, коли над Долиною Мумі-тролів сіявся літній дощик, друзі вирішили погратися у хованки вдома. Чмих став у куток, затуливши носа лапками, і голосно полічив до десяти, а тоді подався на пошуки. Спершу він зазирнув до звичних сховків, а потім і до незвичних.

Мумі-троль лежав під столом на ґанку і почувався дуже незатишно. Схованку він собі знайшов погану. Чмих неодмінно зазирне під скатертину – тут він і попадеться. Мумі-троль роззирнувся в усі боки і враз помітив чорного капелюха, якого хтось поставив у кутку на ґанку. Ось чудове місце для схованки! Чмихові ніколи й на думку не спаде підняти капелюха. Мумі-троль швиденько порачкував у куток і натягнув капелюха на голову. Щоправда, той сягав йому лише до живота, але якщо скоцюрбитися і підібгати хвостика, то ніхто його не зауважить.

Мумі-троль хихотів сам до себе, прислухаючись, як Чмих один по одному познаходив усіх решту. Гемуль – хто би сумнівався! – знову, мабуть, заповз під канапу – ніколи не може вигадати ліпшого місця для сховку. А тепер усі гасали по будинку, шукаючи Мумі-троля. Мумі-троль ще довго сидів би під капелюхом, якби не злякався, що друзям набридне його шукати. Він покинув свою схованку і, визирнувши з-поза дверей, гукнув:

Чмих ошелешено витріщився на нього, а тоді мовив щось зовсім дивне:

– Хто це? – прошепотіла Хропся.

Решта лише похитали головами, не зводячи погляду з Мумі-троля.

Бідолашний маленький Мумі-троль! У чарівному капелюсі він перемінився на чудернацьке звірятко. Усе, що в ньому було кругленького, стало тонким, а все маленьке розрослося до неймовірних розмірів. Та найкумеднішим було те, що тільки він сам не знав, який у нього тепер вигляд.

– О, як ви здивувалися! – вигукнув Мумі-троль, невпевнено роблячи крок на своїх довгих хитких ніжках. – Ніколи не здогадаєтеся, де я був!

– А нам те й байдуже, – пхикнув Хропусь. – У тебе такий чудернацький вигляд, що хто хоч здивується.

– Дивні ви якісь, – засмутився Мумі-троль. – Певно, надто довго мене шукали. Чим займемося зараз?

– Перш за все варто було б відрекомендуватися, – стримано зауважила Хропся. – Ми ж навіть не знаємо, хто ти.

Мумі-троль вражено глянув на неї, але подумав собі, що то, напевно, нова гра, і радісно засміявся:

– А я – сестричка Хропуся, — мовила Хропся. – Це – мій брат.

– Які ж бо ви нудні! – буркнув Мумі-троль. – Невже важко придумати щось цікавіше? Ходімо надвір, там уже розпогоджується.

Він подибав на ґанок, решта – за ним, здивовані і розгублені.

– Хто це? – поцікавився Гемуль, котрий сидів перед будиночком і лічив тичинки соняшника.

– Король із Каліфорнії, – у голосі Хропсі вчувався сумнів.

– Оселиться в нас? – запитав Гемуль.

– Це вирішувати Мумі-тролеві, – сказав Чмих. – Дивно, куди він запропастився?

– Але й потішними ви буваєте іноді! Бракувало тільки влаштувати розшуки Мумі-троля!

– А ти його знаєш? – здивувався Нюхмумрик.

– Ще б пак! Навіть дуже добре знаю! – Мумі-троля неймовірно захопила нова гра, він аж запишався, що так гарно вписався в неї.

– Коли ти з ним познайомився? – не відступала Хропся.

– Ми народилися водночас, – Мумі-троля мало не розпирало від веселощів. – Але то лобуряка, мушу вам сказати! Може вщент розтрощити порядний дім!

– Не смій таке казати про Мумі-троля! – обурилася Хропся. – Він найліпший Мумі-троль у світі, і ми його страшенно любимо!

– Справді? – уже не мав стриму Мумі-троль. – А я гадав, що він справжній пройда!

Хропся розплакалася на такі слова.

– Забирайся геть! – у голосі Хропуся забриніла погроза. – Бо дістанеш прочухана!

– Овва, – розгубився Мумі-троль. – Це ж тільки забава! Насправді мені дуже приємно, що ви так мене любите!

– Хто б тебе любив! – розлютився Чмих. – Женіть його! Женіть у шию того потворного короля, який ображає нашого Мумі-троля!

І вони гуртом наскочили на бідолашного Мумі-троля. Той так розгубився, що й не думав оборонятися, а коли сам розсердився не на жарт, було вже надто пізно: він опинився на землі під клубком тіл, який верещав, горлав та гамселив на всі боки лапами і хвостами.

На галас вийшла з хати Мумі-мама.

– Діти, що тут відбувається? – вигукнула вона. – Негайно припиніть колотнечу!

– Вони гамселять Короля з Каліфорнії, – крізь сльози пояснила Хропся. – Хай знає!

Мумі-троль вибрався з-під купи нападників, пошарпаний і лютий.

– Мамо! – скрикнув він. – Вони перші почали бійку! Троє проти одного – це ж несправедливо!

– Визнаю, дійсно, несправедливо, – погодилася Мама. – Але ти, напевно, їх під’юджував? Хто ти, до речі, крихітко?

– Не хочу більше цієї безглуздої гри! – мало не плакав Мумі-троль. – Ви анітрохи не дотепні! Я – Мумі-троль, а на сходах стоїть моя Мама! І досить уже.

– Який же ти Мумі-троль, – зневажливо пирхнула Хропся. – У Мумі-троля гарні маленькі вушка, а твої, глянь, які лапаті!

Мумі-троль у відчаї схопився за голову і намацав велетенські пожмакані вуха.

– Але ж я – Мумі-троль! – розпачливо заволав він. – Чому ви мені не вірите?

– У Мумі-троля маленький зграбний хвостик, а твій – наче щітка! – наполягав Хропусь.

О горе! Мумі-троль тремтячими лапками обхопив хвоста.

– Очиська в тебе, мов тарілки! – додав Чмих. – У Мумі-троля очка маленькі й добрі!

– Саме так! – потвердив Нюхмумрик.

– Ти самозванець! – зробив висновок Гемуль.

– Невже ніхто мені не вірить?! – сказав Мумі-троль. – Придивися до мене уважніше, мамо! Ти ж повинна впізнати своє рідне дитя!

Мумі-мама глянула пильніше. Вона довго вдивлялася в його налякані, завбільшки з тарелі очиці і врешті спокійно мовила:

Тієї ж миті Мумі-троль почав перемінюватися. Очі, вуха і хвіст зменшилися, носик видовжився, а животик округлився. Невдовзі перед друзями в усій своїй красі постав колишній Мумі-троль.

– Ходи-но, я тебе пригорну! – розпростерла обійми Мумі-мама. – Свого рідного маленького Мумі-троля я впізнаю завжди! (. )

Розмірковуючи, звідки взялися чари, друзі припустили, що в усьому винен капелюх, і вирішили його ще раз випробувати. За піддослідного для проведення експерименту було обрано Мурашиного Лева – небезпечного ворога Мумі-тролів. Колись він навіть затягнув Мумі-маму до вирви й засипав їй очі піском. Отож Мумі-троль і Хропусь, прихопивши із собою великого слоїка, вирушили на берег моря, де сподівалися знайти Мурашиного Лева.

Невдовзі Хропусь натрапив на велику вирву і на мигах підкликав Мумі-троля.

– Він тут! – зашепотів Хропусь. – Та як його заманити до слоїка?

– Дай-но я спробую, – так само пошепки відповів Мумі-троль.

Трохи віддалік він прикопав слоїк у пісок горловиною догори і голосно крикнув:

Він подав знак Хропусеві, вони обидва завмерли над вирвою в очікуванні. Пісок заворушився, але ніхто не з’явився на поверхні.

– Страшенні слабаки! – повторив Мумі-троль. – Уявляєш, щоб заритися в пісок, їм і кількох годин забракне!

– Проте. – засумнівався Хропусь.

– Так-так! – Мумі-троль з усієї сили подавав йому знаки вухами. – Кількох годин!

Тієї ж миті з піску виткнулася жахлива голова з вибалушеними очима.

– Хто тут сказав «слабак?» – засичав Мурашиний Лев. – Я закопуюся за три секунди, не більше і не менше!

– То покажи нам, який ти спритний. Тоді, може, й повіримо! – під’юджував його Мумі-троль.

– Я вас піском засиплю! – гнівно пригрозив Мурашиний Лев. – Затягну до нори і з’їм!

– Ні-ні, не треба! – злякався Хропусь. – Ліпше покажи, як зумієш закопатися задом наперед за три секунди!

– Ось тут, нагорі, – Мумі-троль показав на місце, де він заховав слоїка. – Щоб ми ліпше бачили!

– Ще тільки бракувало демонструвати свою вправність перед шмаркачами! – погордливо пирхнув Мурашиний Лев.

Та все ж не зміг утриматися від спокуси довести, який він сильний та прудкий. Зневажливо форкаючи, Мурашиний Лев виліз із вирви і зверхньо поцікавився:

– Ось тут, – тицьнув лапкою Мумі-троль. Мурашиний Лев пересмикнув плечима і страхітливо настовбурчив гриву.

– Ну, начувайтеся! – рикнув він. – Зараз я закопаюся у пісок, та коли повернуся, то з’їм вас! Раз, два, три!

Обертаючись, мов пропелер, Мурашиний Лев задом увігнався в пісок саме над схованим слоїком. Він був такий розлючений, що вся справа й справді зайняла три секунди, а може, навіть лише дві з половиною.

– Покришку! Хутко! – заволав Мумі-троль. Вони відгорнули пісок і міцно закрутили покришку на слоїку. Потім спільними зусиллями вийняли слоїк з піску і покотили додому. Мурашиний Лев горланив і погрожував, але його голос заглушував пісок.

Т. Янсон. Ілюстрація до казки «Капелюх Чарівника»

– Страх який лютий, – мовив Хропусь. – Я навіть не наважуюся думати, що станеться, коли він вирветься на волю!

– Зараз не вирветься, – заспокоїв його Мумі-троль. – А потім капелюх, сподіваюся, перетворить його на якусь потвору!

Повернувшись додому, Мумі-троль скликав усіх друзів трьома довгими посвистами в лапу (що означало: трапилося щось нечуване!). Усі вмить збіглися з усіх усюдів і стали гуртом над слоїком.

– Мурашиний Лев, – гордо відказав Мумі-троль. – Справжній лютий-прелютий Мурашиний Лев. Ми його упіймали!

– Які ви відважні! – захоплено вигукнула Хропся.

– А тепер запхаємо його до капелюха, – повідомив Хропусь.

– Хай стане такою ж потворою, як я, – додав Мумі-троль.

– Не галасуйте, а розтлумачте до пуття, що тут відбувається, – благальним голосом попросив Гемуль.

– Я перемінився на страхопуда, бо заховався у капелюсі, – пояснив Мумі-троль. – Ми дійшли такого висновку шляхом логічних міркувань. Настав час провести експеримент і подивитися, чи й Мурашиний Лев змінить свою подобу в капелюсі.

– Але ж нікому не відомо, на кого він обернеться! Ану ж стане ще страшнішим за Мурашиного Лева й усіх нас поїсть! – стетерів Чмих.

На якусь мить усі завмерли в тривожній мовчанці, дивлячись на слоїк та прислухаючись до звуків, які долинали звідти.

– Ой, ой! – налякало зойкнула Хропся й знебарвилася 1 .

1 Хропусі від хвилювання часто міняють своє забарвлення. (Прим. авторки).

– Ми заховаємося під столом, доки відбуватиметься перетворення, а зверху притиснемо капелюха грубою книжкою, – запропонував Нюхмумрик. – Експериментів без ризику не буває! Кидайте його до капелюха!

Чмих шмигнув під стіл. Мумі-троль, Нюхмумрик і Гемуль тримали слоїка над капелюхом, а Хропся обережно відкручувала покришку. У куряві піску Мурашиний Лев упав до капелюха, а Хропусь блискавично прикрив його словником чужомовних слів. Потім усі шугонули під стіл і заховалися там.

Спершу нічого не відбувалося. Друзі визирали з-під скатертини в напруженому очікуванні. Нічогісінько.

– То все пусті вигадки, – вирішив Чмих. Однак тієї ж миті Словник чужомовних слів почав морщитися. Чмих від надмірного хвилювання вгриз Гемуля за палець.

– Обережно! – роззлостився Гемуль. – Ти вкусив мене за палець!

– Ой, вибач! Я думав, що то мій!

Словник морщився все дужче. Сторінки стали схожими на зів’яле листя. З-поміж них виповзали чужомовні слова і розбрідалися по долівці.

– От трам-тарарам! – вражено скрикнув Мумі-троль.

Та чари ще не закінчилися. З крисів капелюха закапотіло, потім задзюркотіло, і враз потоки води потекли на килимок; чужомовним словам довелось рятуватися, дряпаючись на стіни.

– Мурашиний Лев став водою, – мовив. Нюхмумрик.

– Я гадаю, це був пісок, – прошепотів Хропусь. – Мурашиний Лев скоро з’явиться.

Напруга зростала і ставала нестерпною. Хропся заховалася в обіймах Мумі-троля, а Чмих тихенько скімлив від страху. І раптом з капелюха виліз. крихітний їжачок, такий крихітний, якого собі тільки можна уявити, скуйовджений і цілком мокрий; він понюшкував повітря й закліпав очками.

Кілька секунд панувала мертва тиша. Враз її порушив регіт Нюхмумрика, не встиг він відхекатися, як за ним й інші лягли покотом від сміху; вони галасували, штурхали один одного під боки, і радості їхній не було меж.

Лише Гемуль не поділяв їхніх веселощів. Він з подивом дивився на своїх друзів:

– Збагнути не можу, чому ви стільки галасу здіймаєте з приводу речей звичайних і очевидних! Ми ж наперед знали, що Мурашиний Лев переміниться!

Тим часом крихітний їжачок урочисто і ледь засмучено почеберяв до дверей і далі до сходів. Вода перестала литися, а на ґанку утворилося справжнє озеро. Стелю густо обліпили чужомовні слова.

Коли про подію розповіли Мамі й Татові Мумі-троля, вони поставилися до цього дуже серйозно і вирішили, що чарівного капелюха необхідно позбутися.

Його обережно покотили до річки і скинули у воду.

– То он звідки взялися хмаринки і всілякі потвори, – здогадалася Мама Мумі-троля, дивлячись услід капелюхові, який відносила ріка.

– Хмаринки були дуже гарні, – з жалем озвався Мумі-троль. – Хай би ще поверталися.

– І потоки води, й іноземні слова. – нагадала йому Мама. – Погляньте, що сталося з ґанком! Як мені тепер позбутися отої чужомовної комашні, яка заполонила увесь будинок? Годі й кроку ступити! Суцільний безлад!

– І все ж хмаринки були гарні, – вперто наполягав на своєму Мумі-троль. (. )

у якому розповідається про Королівський Рубін, про те, як рибалив Хропусь, та про загибель Мамелюка, а також про те, як будиночок Мумі-тролів перетворився на джунглі

Наприкінці липня в Долині Мумі-тролів було дуже спекотно. Мама Мумі-троля запропонувала дітям перебратися до печери, а сама разом з Татом залишилася вдома. У печері Нюхмумрик узявся розповідати «страшну історію», яку він почув від сороки.

– Слухайте! (. ) На краю світу стоїть височенна гора. Така височенна, що аж паморочиться в голові, чорна як сажа і гладенька мов шовк. Вона стрімко уривається у бездонне провалля, а хмари стеляться біля її підніжжя. На самому вершечку гори височить дім Чарівника. Ось такий, – і Нюхмумрик намалював на піску палац Чарівника.

– А чому без вікон? – запитав Чмих.

– Немає там ні вікон, ні дверей, бо Чарівник завжди прилітає додому по повітрю верхи на чорній пантері. Ночами він літає світом і збирає рубіни.

– Що ти кажеш?! – нашорошив вуха Чмих. – Рубіни! А звідки він їх бере?

– Чарівник може обернутися на будь-кого. Йому завиграшки просотатися під землю чи опуститися на морське дно, де лежать приховані скарби.

– І що він робить з тою купою коштовного каміння? – заздрісно запитав Чмих.

– Нічого. Лише колекціонує. Як наш Гемуль рослини.

– Ти щось казав? – зірвався спросоння Гемуль.

– Я саме розповідав, що рубінів у Чарівника не злічити, – пояснив Нюхмумрик. – Одні лежать великими купами, інші – вправлені у стіни й світяться, наче очі диких звірів. Дім Чарівника не має даху, тож хмари, котрі пропливають над ним, забарвлюються в криваво-червоний колір. Очі Чарівника теж червоно виблискують у темряві.

– Я починаю боятися, – озвався Гемуль. – Не квапся, розповідай поволі, будь ласка!

– Напевно, щасливий отой Чарівник! – зітхнув Чмих.

– Зовсім ні! – заперечив Нюхмумрик. – І не буде щасливим, доки не знайде Королівський Рубін, майже такий завбільшки, як голова чорної пантери. Він палахкотить, немов живе полум’я. Чарівник розшукував його по всіх планетах, навіть на Нептуна залітав, але так ніде й не знайшов. Зараз подався на Місяць, має намір обнишпорити кратери, тільки надії мало. У глибині душі Чарівник здогадується, що Королівський Рубін знаходиться на Сонці, та як туди дістатися? Він робив спроби вже не раз, однак там надто гаряче. Оце й розповіла мені якось сорока.

– Гарна байка, – похвалив Хропусь. – Дай мені, будь ласка, ще одне марципанове порося.

– Це не байка. Усе розказане – правда, – сказав, помовчавши якусь хвилю, Нюхмумрик.

– Я ні на мить не засумнівався! – випалив Чмих. – Надто коли йшлося про коштовне каміння!

– Як можна пересвідчитися, чи Чарівник існує насправді? – недовірливо зронив Хропусь.

– Я його бачив на власні очі, – мовив Нюхмумрик, припалюючи люльку. – Його самого і пантеру на самотньому острові гатіфнатів. Вони летіли серед хмар у самий розпал грози.

– А ти нічого про це не сказав! – мало не образився Мумі-троль.

Нюхмумрик лише здвигнув плечима.

– Люблю таємниці. До речі, сорока ще казала, що Чарівник мав високого чорного капелюха!

– Неймовірно! – скрикнув Мумі-троль.

– То, напевно, він! – похолола Хропся. (. )

– А якщо він повернеться за ним? – не на жарт занепокоївся Хропусь. – Я нізащо не відважуся глянути в його червоні очі.

– Чарівник ще на Місяці, – спробував заспокоїти його Мумі-троль. – Туди далека дорога.

– Неблизька, – потвердив Нюхмумрик. – А ще чимало часу заберуть пошуки Рубіна в кратерах.

На довший час запала тривожна мовчанка. Кожному з голови не йшов чорний капелюх, що стояв удома на комоді перед дзеркалом.

– Додайте трохи світла, – попрохав Чмих.

– Чули? – злякано прошепотіла Хропся. – Там, надворі.

Усі втупилися поглядами в чорний отвір входу до печери й прислухалися. Тихі-тихі, м’які кроки, – може, крадеться пантера?

– Це дощ! – здогадався Мумі-троль. – Нарешті пішов дощ! Тепер можна трішки й поспати.

Усі повмощувалися у свої ямки, загорнувшись у ковдри. Мумі-троль загасив лампу і під тихе шемрання дощу поринув у сон. (. )

Переклад Наталі Іваничук

Запитання і завдання до прочитаних уривків

1. Перекажіть зміст епізодів твору, які вам найбільше сподобалися. Що надає їм казкового характеру?

2. У чому полягала чарівна сила знайденого героями капелюха?

3. Як Мумі-троль на собі зазнав чарів капелюха? Що він пережив під час цієї пригоди? Прочитайте відповідні рядки тексту. Завдяки чому вдалося розвіяти чари?

4. Як герої упіймали Мурашиного Лева? Що відбувалося з капелюхом після того, як до нього потрапив цей звір? У кого перекинувся Мурашиний Лев? Що, на вашу думку, може означати таке перетворення?

5. Перекажіть історію про Чарівника. Що відчували друзі, слухаючи розповідь Нюхмумрика? Чим можна пояснити їхні почуття?

6. Опишіть життя мешканців казкової Долини. Схарактеризуйте стосунки між ними.

7. Подискутуйте! Чи можна назвати Мумі-троля та його друзів сміливцями?

8. Пофантазуйте! Як, на вашу думку, розгортатиметься сюжет казки далі?

Бажаєте ознайомитися з літературними казками XX ст.? Скористайтеся «Літературним навігатором». Він порадить кілька найцікавіших творів з доробку вже відомої вам Туве Янсон та інших знаних письменників.

«Капелюх Чарівника» – лише одна з казок про Мумі-тролів та їхніх друзів. Інші, не менш захопливі пригоди цих чудернацьких істот Янсон описала у творах «Маленькі тролі і велика повінь», «Комета прилітає», «Мемуари Тата Мумі-троля», «Небезпечне літо», «Зима-чарівниця», «Невидиме дитятко», «Тато і море», «Наприкінці листопада». Ви можете продовжити знайомство з веселим товариством, прочитавши, наприклад, казки «Комета прилітає» та «Зима-чарівниця».

«Комета прилітає». Долиною Мумі-тролів поширилася страшна звістка: до Землі наближається комета й невдовзі настане «кінець світу». Подейкують, ніби вона має впасти саме на Долину Мумі-тролів і знищити все живе. Аби перевірити правдивість цих чуток, налякані Мумі-троль і Чмих на плоту вирушають до обсерваторії 1 .

1 Обсерваторія – наукова установа, яка веде астрономічні та географічні спостереження й дослідження.

Дорогою вони знайомляться з Нюхмумриком, який постійно мандрує, не має власної оселі й скрізь почувається як удома. Нюхмумрик залюбки приєднується до двох друзів. Не без пригод герої дістаються обсерваторії і розмовляють з астрономом, який вирахував приліт комети. Та передбачити наслідків цієї події вчений не може. Тривога в душі Мумі-троля зростає. Він хоче якомога швидше повернутися, щоб у лиху годину бути поруч із родиною. Проте зворотний шлях виявляється ще важчим.

Запитання і завдання для самостійного опрацювання твору

1. Хто приніс у Долину Мумі-тролів звістку про близький «кінець світу»? Як сприйняли мешканці будинку Мумі-тролів цю новину?

2. Розкажіть про найцікавіші, на вашу думку, пригоди, пережиті Мумі-тролем, Чмихом і Нюхмумриком під час подорожі.

3. Як Мумі-троль познайомився з Хропсею та її братом Хропусем? Які риси характеру Мумі-троля розкрилися в його стосунках з Хропсею?

4. Як Мумі-троль, його родина та друзі рятувалися від комети? Які душевні якості допомогли їм пережити небезпеку?

«Зима-чарівниця». Напередодні зими Мумі-тролі впадають у сплячку, яка триває аж до весни. Саме так зазвичай робив і маленький Мумі-троль. Проте одного разу посеред зими він несподівано прокинувся. Усі інші в будиночку спочивали. Мумі-троль почувався таким самотнім і невпевненим! Та невдовзі він помітив, що в помешканні господарюють таємничі істоти. До того ж скута морозом і запорошена снігом Долина видалася йому зовсім не схожою на ту, до якої він звик. Довкола відбувалися маленькі й великі дива, тож Мумі-троль хоробро вирушив назустріч пригодам.

Запитання і завдання для самостійного опрацювання твору

1. Чим зимове життя в Долині та будиночку Мумі-тролів відрізнялося від того, до якого звик Мумі-троль?

2. Складіть перелік «зимових» знайомих і друзів Мумі-троля. Навпроти кожного імені запишіть стислу характеристику персонажа. Оберіть трьох героїв зі складеного переліку й розкажіть, чого вони навчили Мумі-троля.

3. Які сумні явища зимового життя відкрив для себе Мумі-троль?

4. Кому зі своїх нових знайомих Мумі-троль допоміг?

З творами класика дитячої літератури XX ст. Роальда Дала (1916—1990) українські читачі познайомилися нещодавно. А от за кордоном його книжки популярні вже близько півстоліття.

Народився майбутній письменник у сім’ї норвежців, що мешкала в Уельсі. Мати часто розповідала своїм чотирьом дітям норвезькі казки про тролів та інших надприродних істот. Дещо з тих оповідок Дал згодом переніс у свої книжки.

Час навчання в школах, які Роальд мусив кілька разів змінювати, став не найщасливішим у його житті. Юнак робив неабиякі успіхи у фотографуванні, захоплювався літературою, спортом (був капітаном шкільної футбольної команди), а от з навчанням у нього не складалося. Невдовзі після випуску Роальд влаштувався на роботу до нафтової компанії «Шелл» і перебрався до Африки.

Від початку Другої світової війни Дал служив у британському повітряному флоті, брав участь у боях з німецькими винищувачами. Однак через поранення під час аварії літака він мусив залишити авіацію і 1942 р. обійняв дипломатичну посаду у Вашингтоні. Саме там Дал оприлюднив свої перші твори. Вони були адресовані дорослим читачам і розповідали про війну.

У 1960 р. Дал оселився в Англії й почав писати для дітей. Так з’явилися «Джеймс і гігантський персик» (1961), «Чарлі і шоколадна фабрика» (1964), «Незрівнянний містер Лис» (1970), «Велетенський крокодил» (1978), «Відьми» (1983), «Матильда» (1988) та інші твори. Загалом Дал є автором сімнадцяти дитячих книжок, яким, власне, й завдячує світовим визнанням.

Однією з найвідоміших книжок Дала є казка «Чарлі і шоколадна фабрика», за сюжетом якої знято два кінофільми.

Головний герой твору – хлопчик Чарлі Бакет. Разом з батьком, мамою, двома дідусями й двома бабусями він мешкав у двох кімнатках дерев’яної хатинки на околиці великого міста. Заробітків батька, який працював на фабриці зубної пасти, вистачало лише на те, щоб родина могла сяк-так прогодуватися.

Завжди напівголодний Чарлі понад усе полюбляв ласувати шоколадом. Одначе така нагода випадала хлопчикові тільки раз на рік, коли в день народження йому дарували невеличку шоколадну плиточку. Чарлі примудрявся їсти її крихітними шматочками, розтягуючи задоволення на місяць. А потім знову чекав наступного свята.

Найсумнішим було те, ще неподалік від хатинки Бакетів розміщувалася найвідоміша у світі шоколадна фабрика. Про неї та її власника, містера Віллі Вонку, якого останні десять років ніхто не бачив, розповідали неймовірні історії. Слухаючи ті оповідки, Чарлі відчайдушно мріяв потрапити на загадкову фабрику. Та її таємниці надійно оберігала зачинена брама. Аж ось Віллі Вонка дав у міській газеті оголошення, яке перевернуло життя хлопчини.

Запитання і завдання для самостійного опрацювання твору

1. Як жила родина Чарлі? Чи була вона дружною? Доведіть свою думку подробицями з тексту.

2. Якими змальовували Віллі Вонку та його фабрику розповіді, почуті Чарлі вдома?

3. Що цікавого Чарлі побачив на фабриці? Як він сприймав те, що йому там показували?

4. Чому саме Чарлі отримав особливий приз від Віллі Вонки? Доведіть свою думку.

Популярний автор книжок для дітей Пауль Маар народився 13 грудня 1937 р. в німецькому містечку Швайнфурті. Ще дитиною письменник втратив матір. Відтак його вихованням опікувалася мачуха.

Під час Другої світової війни, коли батько Пауля пішов на фронт, мачуха перевезла хлопця до своїх рідних, що жили в іншій частині Німеччини. Її батько часто розповідав відвідувачам своєї корчми різноманітні історії «з продовженням». Саме ті оповідки збудили в юного Пауля потяг до читання й стали першим поштовхом до його майбутньої письменницької творчості.

Невдовзі з війни повернувся Маар-старший і забрав родину до себе. Книжок він не любив, тому всіляко перешкоджав літературним захопленням сина. Однак Пауль не відмовився від улюбленого заняття, хіба що призвичаївся читати так, щоб не потрапляти батькові на очі.

Під час навчання в гімназії хлопець виявив малярські й літературні здібності. Згодом він вступив до Державної академії образотворчих мистецтв у Штутгарті. Уже за студентських років Пауль підробляв оформлювачем сцени й фотографом у театрі.

Отримавши диплом, Маар шість років працював учителем малювання. А з часом повністю присвятив себе літературній творчості. Нині Пауль Маар є автором близько п’ятдесяти книжок і тридцяти сценаріїв телепередач для дітей. Чимало його творів перекладено різними мовами. Деякі з них було успішно екранізовано. Творчість письменника відзначено багатьма преміями, що засвідчують його талант і майстерність.

Особливо цікава серія казок Маара про Суботика – фантастичну істоту, яка щосуботи навідується до самотнього пана Пляшкера й наповнює його одноманітне життя яскравими пригодами. У Суботика дивна зовнішність. Він невисокий на зріст, має руде волосся, маленький хоботок, що скидається на п’ятачок, а його шкіра вкрита синіми «цятками бажань». Кожна з тих цяток може виконати будь-яке бажання, але здійснивши його, зникає.

У книжці «Що не день, то субота» йдеться про те, як сором’язливий і боязкий пан Пляшкер познайомився із Суботиком. Маленький бешкетник перевернув догори дриґом звичне життя свого приятеля, навчив його мріяти. Суботик навіть подарував панові Пляшкеру чарівну машину для здійснення бажань. Про пригоди пана Пляшкера автор розповів у книжці «Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу».

Запитання і завдання для самостійного опрацювання твору

1. Як і для чого пан Пляшкер використовував сині цятки Суботика? Чи мав він рацію, витрачаючи їх на кожну забаганку? Обґрунтуйте свою думку конкретними прикладами з тексту й власними міркуваннями.

2. З якими труднощами стикнувся пан Пляшкер, коли чарівна машина почала виконувати його бажання? Чим ці труднощі були спричинені?

3. Чого навчають пана Пляшкера пригоди, які він переживає завдяки машині бажань?

4. Назвіть риси характеру Суботика. Що споріднює його з відомими вам казковими героями? А чим цей персонаж від них відрізняється?

ПРОДОВЖЕННЯ ПРИГОД УЛЮБЛЕНИХ ГЕРОЇВ

Першим ілюстратором «Аліси в Країні Див» був сам Льюїс Керролл. Він підготував тридцять вісім аматорських малюнків. Однак для професійного оформлення першого видання книжки було запрошено художника Джона Тенніела. У творчій співпраці з автором Тенніел намалював сорок дві чорно-білі ілюстрації, які нині вважаються класичними.

Після гучного успіху казки «Капелюх Чарівника» Туве Янсон отримала пропозицію створити серію коміксів 1 про Мумі-тролів. Після кількох років натхненної праці величезні наклади її коміксів розійшлися світом. Однак Янсон дедалі гостріше відчувала втому й нестачу часу для літературної творчості. Тоді роботу над проектом узяв на себе один з її братів.

1 Комікс – серія малюнків, які супроводжуються коротким текстом і пов’язані між собою спільним сюжетом.

Дж. Тенніел. Ілюстрації до першого видання казки «Аліса в Країні Див»

Звісно, про пригоди знаменитих персонажів Янсон найліпше дізнаватися з її книжок. А втім, «Мумі-комікси» є важливою складовою казкового Мумі-світу, який, крім літературних творів, охоплює присвячені Мумі-тематиці парки, музеї, екранізації, іграшки, різноманітні сувеніри та численні зображення.

Т. Янсон. Комікси до пригод Мумі-тролів

1. Перегляньте вміщені в підручнику ілюстрації Тенніела до казки «Аліса в Країні Див». Які епізоди твору зобразив художник? Якою постає на його ілюстраціях головна героїня твору? Опишіть її.

2. Розгляньте комікси Янсон. Порівняйте їх з малюнками письменниці, вміщеними на с. 212, 220. Поясніть, чим комікси відрізняються від ілюстрацій.

3. Подумайте, до якої казкової історії ви б хотіли створити комікс. Усно опишіть кілька сторінок свого уявного коміксу або намалюйте їх.

На хвилі величезної популярності певних художніх творів нерідко виникають їхні «продовження», написані іншими літераторами, а іноді й читачами-прихильниками. Наприклад, низка таких продовжень з’явилася невдовзі після публікації казок Керролла про Алісу. То були і звичайні наслідування оригіналу, і яскраві пародії на нього.

Т. Пієтіль. Пам’ятник Мумі-тролю в Тампере (Фінляндія)

Серію літературних продовжень знаменитої «Полліанни» було створено після смерті її авторки трьома письменницями: Вірджинією Моффат, Харрієт Сміт та Елізабет Бортон. Ця серія отримала назву «Радісні книжки Полліанни».

А Туве Янсон ще за життя дозволила іншим авторам писати нові казки про своїх Мумі-тролів. Нині у Фінляндії та Швеції понад десять таких письменників. Найуспішнішим серед них вважається Харальд Сонессон. Так само, як і Янсон, він власноруч ілюструє свої історії про мешканців казкової Долини.

1. Продовження якого зі згаданих творів ви б хотіли прочитати? Чому?

2. До якої з вивчених літературних казок ви хотіли б написати продовження? Про що в ньому йшлося б?

Пригоди Аліси, Полліанни, Тома Сойєра та Мумі-тролів продовжуються на кіноекрані. Безперечним рекордсменом у цьому переліку є Аліса: їй присвячено близько сорока найрізноманітніших кінострічок!

Неодноразово було екранізовано повість «Полліанна». За період від 1920 р., коли вийшов однойменний німий фільм, до 2008 р., коли з’явилася остання на сьогодні кіноверсія, було знято вісім стрічок. Зокрема, мюзикл, телесеріал, а також мультиплікаційний фільм.

«Пригоди Тома Сойєра» теж мають свої екранні версії. Перша кольорова екранізація цього твору з’явилася 1938 р. в США (режисери Норман Торог, Джордж К’юкор). У ній збережено найважливіші епізоди повісті й вдало відтворено картини повсякденного життя Америки часів Марка Твена. Водночас у фільмі є деякі відхилення від сюжету, які підкреслюють напруження окремих сцен або додають нові комічні подробиці. Наприклад, у героя на екрані влучають то білилом, то томатами, то тортом. Такі деталі – типові для кінокомедій 30-х років XX ст., але надто прості для гумористичного таланту Марка Твена – дещо знижують художній рівень кінострічки. І все ж вона вважається однією з найвдаліших екранізацій повісті, оскільки передає дух пригод Тома Сойєра.

З розвитком кіномистецтва до твору американського письменника режисери звертались знову і знову: в 1973 році фільм «Том Сойєр» зняв режисер Дон Тейлор (США), у 1995 вийшов на екрани фільм Пітера Х’юітта з такою ж назвою, а в 2011 році чергову екранізацію зробила режисерка Хермина Хунтгебурт (Німеччина). В екранізаціях передано атмосферу безтурботного дитинства. Водночас юні герої фільму не лише зазнають різноманітних пригод, а й навчаються дружити, співчувати, бути відданими та мужніми.

1. Перегляньте одну з кінострічок про Тома Сойєра й висловте свою думку щодо неї.

2. Які епізоди книжки про Тома Сойєра ви обов’язково обрали б для власної екранізації?

Запитання і завдання для компетентних читачів

1. Хто з персонажів літературних казок, уміщених у підручнику, потрапляє до підземного світу й зазнає там незвичайних пригод?

2. Назвіть письменницю, яка вигадала Долину Мумі-тролів.

3. Яких літературних героїв згадано у вірші «Книжки в обкладинках червоних»? З яким почуттям пише про них поетеса?

4. Яких героїв називають головними, а яких – другорядними? Наведіть відповідні приклади.

5. Яку чарівну силу мав капелюх, знайдений Мумі-тролями в казці «Капелюх Чарівника»?

6. Які природні закони скасовуються у таких роздумах Аліси: «Ото буде кумедно – вигулькнути серед людей, що ходять униз головою! Антипадки, чи як їх там. »?

7. Завдяки чому Мумі-тролю та його друзям вдається долати труднощі й небезпеки? Обґрунтуйте відповідь прикладами з прочитаних уривків твору.

8. З якими веселими нісенітницями стикається Аліса в Країні Див? Які усталені уявлення героїні руйнують ці нісенітниці?

9. Подискутуйте! Чим світ, до якого потрапляє героїня казки «Аліса в Країні Див», відрізняється від реального?

10. Чи можна вважати казкову Долину Мумі-тролів щасливою країною?

11. Групова робота. Завдання для першої групи. Підготуйте інсценізації епізодів з казок «Аліса в Країні Див», «Капелюх Чарівника» та «Машина для здійснення бажань. » (по одному з казки).

Завдання для другої групи. Підготуйте «Літературний путівник» до казок «Аліса в Країні Див» та «Капелюх Чарівника». Укажіть у ньому країни, у яких відбувається казкова дія, найважливіших персонажів і найцікавіші, на ваш погляд, епізоди.

Завдання для третьої групи. Пофантазуйте! Уявіть, що в книжці переплуталися сторінки, внаслідок чого до казки «Аліса в Країні Див» потрапили деякі епізоди з «Капелюха Чарівника». Як могли б перебігати події в такому «переплутаному» сюжеті? Складіть його план.

12. Мандруємо Інтернетом. Знайдіть в Інтернеті цікаві відомості про одного з авторів книжок, запропонованих для самостійного читання, – Т. Янсон, Р. Дала або П. Маара (за вибором) – і підготуйте мультимедійну презентацію про його творчість.

Теми письмових робіт

1. «Алісині відкриття в Країні Див».

2. «Чудовий світ Мумі-тролів».

Та, яка зачарувала мумі-тролями увесь світ

Маленькі звірятка з великим носом, схожі на бегемотиків. Уявляєте, про кого йдеться? Мабуть, ви неодноразово бачили їх не тільки у вигляді різноманітних іграшкових фігурок, а й на сторінках книжок і розмальовок, на футболках і шкарпетках, чашках, магнітах і брелоках. Хто ж вони, де їхня батьківщина і як з’явилися на світ? Спробуємо розібратися.

На всі ці запитання найкращі відповіді має справжня пані Мумі-тролія — фінська художниця і письменниця Туве Маріка Янсон.

Вигадниця мумі-тролів народилася 9 серпня 1914 року у Фінляндії у справжній творчій родині. Батько її був відомим скульптором, а мама — художницею-дизайнеркою. Тож не дивно, що всі діти в родині — сама Туве та її брати — теж у майбутньому обрали творчі професії. Так, закінчивши середню школу, у 15 років Туве переїжджає до сусідньої Швеції і починає вивчати образотворче мистецтво в університетському коледжі у Стокгольмі.

Чашка із зображенням мумі-мами

Усе своє життя вона вважала себе насамперед художницею, писала картини, ілюструвала багато видань, брала участь у різноманітних виставках. З особливим натхненням Туве Янсон працювала над створенням ілюстрацій до творів Льюїса Керролла про Алісу в Країні Див і Джона Толкіна про пригоди гобітів. Але ніщо не принесло їй більшого визнання і популярності, ніж казкові історії про чарівних істот — мумі-тролів. Коли одного разу Янсон попросили пояснити слово «мумі-троль», вона відповіла: «Мумі» абсолютно нічого не означає, а троль — це така істота зі скандинавської міфології, велика і з довгим носом, що живе у лісі». Треба сказати, що, крім назви та, мабуть, ще великого носа, зі злостивими тролями мумі-тролі нічого спільного не мають.

Туве Янсон. Автопортрет 1

Перше знайомство з мумі-тролями в самої Туве Янсон відбулося ще у 15 років, коли вона навчалася у Стокгольмі й жила у свого дядька. Оскільки вечорами їй хотілося попоїсти, то вона доволі часто бігала до холодильника, щоб щось перекусити. От якось дядько й розказав Туве про неприємних «му-у-у-мітролів», що живуть за пічкою й охороняють їжу. Вони дихають холодом у потилицю і в цей час довго позіхають. Звідси і пішла їх назва. От так для позначення чогось лякливого в особистих щоденниках Туве Янсон з’являється слово «мумі-троль». Приблизно в той же час юна художниця зробила акварельну замальовку цієї дивної істоти. Згодом замальовку із зображенням мумі-троля вона почала використовувати замість підпису, ставлячи такий оригінальний автограф на своїх роботах. І хоча до власної літературної праці Туве Янсон ставилася не надто серйозно, вважаючи це швидше хобі, ніж справою життя, 1945 року з’явилася перша книжка «Маленькі тролі та велика повінь». З виходом у світ другої частини пригод мумі-тролів («Комета прилітає») до Туве Янсон прийшло визнання на її батьківщині, а вихід наступної книжки «Капелюх Чарівника» приніс письменниці всесвітню славу.

1 Автопортрет — портрет художника, виконаний ним самим.

Усі твори про мумі-тролів, які були написані шведською, Туве Янсон ілюструвала сама. Вони розходилися багатомільйонними тиражами по всьому світові, завдяки чому письменниця стала однією із найбагатших жінок у Фінляндії, але незважаючи на це до останніх днів жила достатньо скромно, користувалася громадським транспортом, особисто робила закупки й відповідала на листи численної когорти своїх прихильників і прихильниць.

Пропонуємо вам самим розібратися, у чому ж секрет популярності мумі-тролів, і, прочитавши казку «Капелюх Чарівника», дізнатися, чому вони й досі захоплюють серця читачів і читачок з різних куточків світу.

• 1. Прокоментуйте назву цієї статті і запропонуйте свій варіант.
• 2. Які відомості про Туве Янсон справили на вас найбільше враження і чому?
• 3. Чи знайомі вам уже якісь історії про мумі-тролів? Якщо так, то розкажіть про них у класі.

Читаємо із задоволенням

КАПЕЛЮХ ЧАРІВНИКА 1

Розділ перший,

у якому йдеться про те, як Мумі-троль, Нюхмумрик та Чмих знайшли капелюх Чарівника, як несподівано з’явилося п’ять маленьких хмаринок і як Гемуль вигадав для себе нове захоплення

Коли Мумі-троль, Нюхмумрик та Чмих піднялися на ґанок, усі вже поснідали, випили каву і розбрелися хто куди.

1 У тексті використано ілюстрації Туве Янсон.

Лише Тато Мумі-троля сидів за столом і читав газету.

— Ага, — мовив він, — ви теж прокинулися. Якась пустопорожня нині газета. Потічок зірвав греблю і знищив мурашник. Усі врятувалися. Перша весняна зозуля перелетіла понад Долиною о четвертій ранку й подалася далі на схід (то, ясна річ, добра ознака, але було би ще ліпше, якби полетіла на захід).

— Поглянь, що ми знайшли! — похвалився Мумі-троль. — Чудового чорного капелюха для тебе.

Мумі-тато прискіпливо оглянув капелюха і приміряв його перед дзеркалом у вітальні. Капелюх був трохи завеликий і налазив на очі, але загалом справляв враження.

— Мамо! — загукав Мумі-троль. — Ходи сюди! Подивись на Тата!

Мама визирнула з кухонних дверей і завмерла на порозі від подиву.

— Гарно, — відказала Мама. — Ти у ньому маєш дуже мужній вигляд. Ледь завеликий на тебе, щоправда.

— А так ліпше? — Тато зсунув капелюха на потилицю.

— Гм, незле, але як на мене, без капелюха у тебе значно статечніший вигляд, — мовила Мама.

Тато крутився перед дзеркалом, розглядав себе спереду, і ззаду, і з боків, урешті відставив капелюха на столик.

— Твоя правда, — зітхнув він. — Не одяг красить.

— А краси тобі не займати! — добродушно усміхнулася Мама. — Їжте більше яєць, дітоньки! Ви ж цілу зиму протрималися на самій лише глиці! — і знову зникла в кухні.

— Що з ним робити? — замислився Чмих. — Такий гарний капелюх.

— Буде нам замість кошика для сміття, — вирішив Тато Мумі-троля і з тими словами подався на другий поверх писати свої Мемуари (велику книгу, в якій розповідається про бурхливу юність Мумі-тата).

Нюхмумрик примостив капелюха на підлозі між столиком і кухонними дверима.

— Маєте нову річ, — він поблажливо усміхнувся (бо ж Нюхмумрикові не властиво обростати маєтками; йому достатньо старого костюма, що дістався йому ще при народженні (коли і де народився Нюхмумрик, нікому не відомо), а єдиною власністю, яку він дуже цінує, є губна гармонія).

— Після сніданку поглянемо, що поробляють Хропусі, — запропонував Мумі-троль.

Та перш ніж зійти у сад, він викинув яєчну шкаралупу до нового кошика для сміття, бо був (інколи) охайним Мумі-тролем.

У кутку між столиком та кухонними дверима стояв капелюх Чарівника з яєчною шкаралупою на дні. І враз сталося щось дивовижне. Яєчна шкаралупа почала перемінюватися на очах. Справа в тому, що речі, які досить довго полежали в капелюсі, міняли свою форму — на яку саме, передбачити неможливо.

Ціле щастя, що капелюх не пасував Татові Мумі-троля, бо лише Ангелові-Хоронителеві усіх крихітних звірят відомо, що би з ним сталося. Тато ж відбувся лише незначним головним болем (який, до речі, минув десь після обіду).

Яєчна шкаралупа тривалий час пролежала в капелюсі й поволі стала набувати іншої форми. Вона зберегла своє біле забарвлення, однак збільшувалася в об’ємі, росла, росла, ставала м’якою та пухнастою, а за хвилю виповнила увесь капелюх. Урешті п’ять маленьких кругленьких хмаринок відірвалися від його крисів і попливли на ґанок; злегка підстрибуючи на сходах, вони зависли у повітрі над самою землею. У капелюсі нічого не зосталося.

— Ото вже трам-тарарам! — стетерів від несподіванки Мумі-троль.

— Дім горить? — занепокоївся Хропусь.

Хмаринки непорушно завмерли перед ними, наче чогось чекали. Хропся сторожко простягнула лапку й торкнулася найближчої хмарки.

— Наче з вати, — мовила здивовано.

Інші теж підступилися ближче, щоб помацати хмарки на дотик.

— Схожі на подушечки, — мовив Чмих.

Нюхмумрик легенько штовхнув одну з хмаринок.

Вона ледь відпливла убік і знову завмерла.

— Чиї вони? — поцікавився Чмих. — І звідки взялися на ґанку?

Мумі-троль похитав головою.

— Я ще такого в житті не бачив, — мовив він. — Може, покликати маму?

— Ні-ні, — вихопилося в Хропсі. — Ми самі все з’ясуємо, — і з тими словами притягнула одну хмарку до землі й погладила її лапкою. — Яка м’якенька! — а вже за мить осідлала хмаринку, гойдаючись на ній угору та вниз.

— І я так хочу! — заволав Чмих, хапаючи іншу хмаринку. — Гей-гоп!

Тільки-но він промовив «гей-гоп», як хмарка здійнялася вище й описала невеличке вишукане коло над землею.

— Ото вже трам-тарарам! — знову не стримався Мумі-троль. — Вона рухається!

Тепер усі, горланячи «Гей! Гей-гоп!», кинулися сідлати хмаринки. Хмарки, немов великі слухняні зайчики, злетіли в повітря, шугаючи то вгору, то вниз.

Хропусеві першому спало на думку, що ними можна кермувати. Легкий потиск лапки — і хмарка повертає убік. Двома лапами водночас — летить на повних парах уперед. Ледь поколисати нею — хмаринка легко здіймається вгору.

Розвага їм страшенно сподобалася.

Вони навіть наважилися злетіти понад верхівками дерев і дахом будиночка. Мумі-троль підплив на своїй хмаринці до вікна Мумі-тата і випалив:

(Він був у такому захопленні, що нічого вдалішого утнути не зміг.)

У Тата від здивування аж ручка випала з лапи, він притьмом кинувся до вікна.

— Клянуся своїм хвостом! Клянуся своїм хвостом! — ото й усе, на що він спромігся.

— Ця подія стане чудовим розділом у твоїх мемуарах, — сказав Мумі-троль і скерував хмаринку до вікна кухні, гукаючи Маму.

Мама саме готувала запіканку, і їй було не до дитячих пустощів.

— Що це ти знову вигадав, любий Мумі-тролю? — мовила вона. — Обережно, не впади! [. ]

Наступного ранку Мумі-троль подався до дровітні, аби випустити хмаринки, але вони зникли — всі до одної. Нікому й на думку не спало, що хмарки можуть мати щось спільне з яєчними шкаралупками, які тепер знову спокійнісінько лежали собі на дні чарівного капелюха.

Розділ другий,

у якому мовиться про те, як Мумі-троль перемінився на потвору і нарешті помстився Мурашиному Левові, а також про таємничу нічну мандрівку Мумі-троля та Нюхмумрика

Одного тихого теплого дня, коли над Долиною Мумі-тролів сіявся літній дощик, друзі вирішили погратися у хованки вдома. Чмих став у куток, затуливши носа лапками, і голосно полічив до десяти, а тоді подався на пошуки. Спершу він зазирнув до звичних сховків, а потім і до незвичних.

Мумі-троль лежав під столом на ґанку і почувався дуже незатишно. Схованку він собі знайшов погану. Чмих неодмінно зазирне під скатертину — тут він і попадеться. Мумі-троль роззирнувся на всі боки та враз помітив чорного капелюха, якого хтось поставив у кутку на ґанку. Ось чудове місце для схованки! Чмихові ніколи й на думку не спаде підняти капелюха. Мумі-троль швиденько порачкував у куток і натягнув капелюха на голову. Щоправда, той сягав йому лише до живота, але якщо скоцюрбитися і підібгати хвостика, то ніхто його не зауважить.

Мумі-троль хихотів сам до себе, прислухаючись, як Чмих один по одному познаходив усіх решту. Гемуль — хто би сумнівався! — знову, мабуть, заповз під канапу — ніколи не може вигадати ліпшого місця для сховку. А тепер всі гасали по будинку, шукаючи Мумі-троля. Мумі-троль ще довго сидів би під капелюхом, якби не злякався, що друзям набридне його шукати. Він покинув свою схованку і, визирнувши з-поза дверей, гукнув:

Чмих ошелешено витріщився на нього, а тоді мовив щось зовсім дивне:

— Хто це? — прошепотіла Хропся.

Решта лише похитали головами, не зводячи погляду з Мумі-троля.

Бідолашний маленький Мумі-троль! У чарівному капелюсі він перемінився на чудернацьке звірятко. Усе, що в ньому було кругленького, стало тонким, а все маленьке розрослося до неймовірних розмірів. Та найкумеднішим було те, що тільки він сам не знав, який у нього тепер вигляд.

— О, як ви здивувалися! — вигукнув Мумі-троль, невпевнено роблячи крок на своїх довгих хитких ніжках. — Ніколи не здогадаєтеся, де я був!

— А нам те й байдуже, — пхикнув Хропусь. — У тебе такий чудернацький вигляд, що хто хоч здивується.

— Дивні ви якісь, — засмутився Мумі-троль. — Певно, надто довго мене шукали. Чим займемося зараз?

— Перш за все варто було б відрекомендуватися, — стримано зауважила Хропся. — Ми ж навіть не знаємо, хто ти.

Мумі-троль вражено глянув на неї, але подумав собі, що то, напевно, нова гра, і радісно засміявся:

— А я — сестричка Хропуся, — мовила Хропся. — Це — мій брат.

— Які ж бо ви нудні! — буркнув Мумі-троль. — Невже важко придумати щось цікавіше? Ходімо надвір, там уже розпогоджується.

Він подибав на ґанок, решта — за ним, здивовані й розгублені.

— Хто це? — поцікавився Гемуль, котрий сидів перед будиночком і лічив тичинки соняшника.

— Король із Каліфорнії, — у голосі Хропсі вчувався сумнів.

— Оселиться у нас? — запитав Гемуль.

— Це вирішувати Мумі-тролеві, — сказав Чмих. — Дивно, куди він запропастився?

— Але й потішними ви буваєте іноді! Бракувало тільки влаштувати розшуки Мумі-троля!

— А ти його знаєш? — здивувався Нюхмумрик.

— Ще би! Навіть дуже добре знаю! — Мумі-троля неймовірно захопила нова гра, він аж запишався, що так гарно вписався у неї.

— Коли ти з ним познайомився? — не відступала Хропся.

— Ми народилися водночас, — Мумі-троля мало не розпирало від веселощів. — Але то лобуряка, мушу вам сказати! Може вщент розтрощити порядний дім!

— Не смій таке казати про Мумі-троля! — обурилася Хропся. — Він найліпший Мумі-троль у світі, і ми його страшенно любимо!

— Справді? — уже не мав стриму Мумі-троль. — А я гадав, що він справжній пройда!

Хропся розплакалася на такі слова.

— Забирайся геть! — у голосі Хропуся забриніла погроза. — Бо дістанеш прочухана!

— Овва, — розгубився Мумі-троль. — Це ж тільки забава! Насправді мені дуже приємно, що ви так мене любите!

— Хто б тебе любив! — розлютився Чмих. — Женіть його! Женіть у шию того потворного короля, який ображає нашого Мумі-троля!

І вони гуртом наскочили на бідолашного Мумі-троля. Той так розгубився, що й не думав оборонятися, а коли сам розсердився не на жарт, було вже надто пізно: він опинився на землі під клубком тіл, який верещав, горлав і гамселив на всі боки лапами і хвостами.

На галас вийшла з хати Мумі-мама.

— Діти, що тут відбувається? — вигукнула вона. — Негайно припиніть колотнечу!

— Вони гамселять Короля з Каліфорнії, — крізь сльози пояснила Хропся. — Хай знає!

Мумі-троль вибрався з-під купи нападників, пошарпаний і лютий.

— Мамо! — скрикнув він. — Вони перші почали бійку! Троє проти одного — це ж несправедливо!

— Визнаю, дійсно, несправедливо, — погодилася Мама. — Але ти, напевно, їх під’юджував? Хто ти, до речі, крихітко?

— Не хочу більше цієї безглуздої гри! — мало не плакав Мумі-троль. — Ви анітрохи не дотепні! Я — Мумі-троль, а на сходах стоїть моя Мама! І досить вже.

— Який же ти Мумі-троль, — зневажливо пирхнула Хропся. — У Мумі-троля гарні маленькі вушка, а твої, глянь, які лапаті!

Мумі-троль у відчаї схопився за голову і намацав велетенські пожмакані вуха.

— Але ж я — Мумі-троль! — розпачливо заволав він. — Чому ви мені не вірите?

— У Мумі-троля маленький зграбний хвостик, а твій, наче щітка! — наполягав Хропусь.

О горе! Мумі-троль тремтячими лапками обхопив хвоста.

— Очиська у тебе, мов тарілки! — додав Чмих. — У Мумі-троля очка маленькі й добрі!

— Саме так! — потвердив Нюхмумрик.

— Ти самозванець! — зробив висновок Гемуль.

— Невже ніхто мені не вірить?! — розпочав Мумі-троль. — Придивися до мене уважніше, мамо! Ти ж повинна упізнати своє рідне дитя!

Мумі-мама глянула пильніше. Вона довго вдивлялася в його налякані, завбільшки з тарелі очиці та врешті спокійно мовила:

Тієї ж миті Мумі-троль почав перемінюватися. Очі, вуха і хвіст зменшилися, носик видовжився, а животик округлився. Невдовзі перед друзями в усій своїй красі постав колишній Мумі-троль.

— Ходи, я тебе пригорну! — розпростерла обійми Мумі-мама. — Свого рідного маленького Мумі-троля я впізнаю завжди! [. ]

Розділ третій,

у якому йдеться про те, як Ондатр вирішив знову стати пустельником, про його незвичайні пригоди, і про те, як родина Мумі-тролів потрапила на самотній острів гатіфнатів, де Гемуль ледве врятувався від вогню, і про велику грозу

Наступного ранку, коли Ондатр, як завжди, вийшов у садок полежати й почитати книжку «Про марноту всього», гамак під ним обірвався і він гепнув на землю.

— Нечувано! — обурився Ондатр, виборсуючись з-під пледа.

— Мені страшенно прикро, — поспівчував йому Тато Мумі-троля, який поливав неподалік свої грядки тютюну. — Сподіваюсь, ви не потовкли собі боки?

— Не про те мова, — похмуро відповів Ондатр, смикаючи себе за вуса. — Хай собі хоч світ завалиться — ніщо не зможе похитнути моєї душевної рівноваги! Не потерплю лишень виставляння на посміховисько! Це підриває мій авторитет!

— Але ніхто не бачив вашого падіння, окрім мене, — зауважив Тато Мумі-троля.

— Це не зменшує вашої вини! — не вгамовувався Ондатр. — Я вже стільки прикрощів стерпів у вашому домі! Минулого року, скажімо, на мене упала комета. Але то пусте! Як ви, напевно, пригадуєте, я всівся на шоколадний торт вашої дружини, що дуже зашкодило моєму почуттю власної гідності! А щітки в моєму ліжку? Очевидні безглузді жарти! Не кажучи вже про.

— Знаю, знаю, — урвав його знічений Тато. — У нашому домі годі сподіватися спокою. А мотузка перетерлася із часом.

— Такого не слід допускати! — повчав Ондатр. — Не біда, якби я навіть забився на смерть. Біда в іншому! Ану ж би мене мертвого побачили всі інші мешканці? Я вже виносив намір покинути цей галасливий світ, знову стати пустельником, зажити в самоті й спокої. Таке моє остаточне рішення!

— Овва! — тільки й мовив вражений Тато Мумі-троля. — А де саме?

— У печері. Там ніхто не заважатиме моїм роздумам дурними витівками! Дозволяю вам приносити для мене їжу двічі на день, але не раніше десятої години ранку!

— Гаразд, — покірно погодився Тато. — Може, панові Ондатрові придадуться якісь меблі?

— Що ж, не заперечую, — трохи подобрів Ондатр. — Але тільки найнеобхідніші. Я розумію, що ви не бажаєте мені зла, але ваша сімейка довела моє терпіння до краю.

З тими словами Ондатр узяв книжку, підхопив покривало і неквапно рушив у гори.

Тато Мумі-троля трохи позітхав сам до себе, а тоді знову взявся до підливання тютюнових грядок і невдовзі забув про той прикрий випадок.

Діставшись печери, Ондатр відчув глибоке задоволення від свого вчинку. Розстелив на піщаній долівці покривало, сів і негайно ж замислився.

Розмірковував він так зо дві години. Тиша та спокій панували навколо, крізь отвір у стелі печери зазирало сонячне проміння, освітлюючи його самотній притулок. І лише час від часу Ондатр пересувався з місця на місце услід за сонячною плямою.

«Саме тут я залишуся назавжди, назавжди, — міркував Ондатр. — Навіщо метушитися, вести пустопорожні балачки, лаштувати домівки, готувати їжу, нагромаджувати собі маєтки?»

Він задоволено роззирався у своєму новому помешканні, коли його погляд упав на чарівного капелюха, якого Мумі-троль і Нюхмумрик заховали в найдальшому закутку печери.

— О, кошик на сміття. То він уже тут стоїть, — навіть не здивувався Ондатр. — То хай собі стоїть, для чогось придасться.

Ондатр ще трохи поміркував, а тоді вирішив подрімати. Він загорнувся у плед, вставні штучні щелепи поклав до капелюха, щоб не вибруднилися у піску, і заснув, спокійно та умиротворено.

У будинку Мумі-тролів снідали оладками, золотистими оладками з малиновим варенням. Була ще також вчорашня каша, але охочих до неї не знайшлося, то вирішили відкласти її до завтрашнього сніданку.

— Кортить мені нині вчинити щось незвичайне, — мовила Мама Мумі-троля. — Ми позбулися клятого капелюха, і цю подію варто відсвяткувати! До того ж, сидіння сиднем на одному місці навіює нудьгу.

— То правда! — пожвавився Тато Мумі-троля. — Може, виберемося в мандри. Як ви гадаєте?

— Ми вже всюди побували! Усе вже звідано й нічого нового! — встряв Гемуль.

— Не може такого бути! — категорично заперечив Тато. — Навіть якщо й немає нічого нового, ми собі його придумаємо! Досить їсти, дітки! їжу візьмемо із собою.

— А можна доїсти те, що в роті? — запитав Чмих.

— Не корч із себе дурника, — присоромила його Мама. — Хутко позбирайте всі необхідні речі, бо Тато хоче вирушати негайно. Зайвого не беріть! Ондатрові ми напишемо записку, аби він знав, де нас шукати.

— Клянуся своїм хвостом! — враз скрикнув Тато, вхопившись за чоло. — Я цілком забув! Ми ж мали занести йому до печери їжу і меблі!

— До печери?! — верескнули водночас Мумі-троль і Нюхмумрик.

— Так. Гамак йому урвався, — розповідав Тато. — Ондатр сказав, що не має умов для роздумів і відрікається від світу. Ви підкидали йому до ліжка щітки й усілякий непотріб, тож він перебрався до печери.

Мумі-троль і Нюхмумрик пополотніли й із жахом перезирнулися, одразу зрозумівши один одного: капелюх!

— Не біда, — заспокоїла Мама. — Ми влаштуємо виправу до моря, а попри те занесемо Ондатрові обід.

— Берег моря — це так буденно! — зачмихав Чмих. — Невже не можна податися куди-інде?

— Цитьте, діти! — підвищив голос Тато. — Мама хоче скупатися у морі. Збирайтеся!

Мама Мумі-троля кинулася пакувати речі. Поскладала ковдри, каструлі, взяла березової кори на розпал вогню, кавник, їжі без міри, олійку для засмаги, сірники і все, чим та на чому їсться, а ще запакувала парасолю, теплий одяг, ліки від розладу шлунка, збивачку для вершків, подушки, сітку від комарів, убрання для купелі, скатертину й навіть свою торбинку. Інколи завмирала на мить, пригадуючи, чи нічого не забула, і врешті оголосила:

— Можемо вирушати! Відпочинок над морем — чи може бути щось ліпше!

Тато Мумі-троля подбав про люльку й вудку.

— Усі готові нарешті? — запитав він. — Певні, що нічого не забули? То рушаймо!

Уся громадка попростувала до моря. Останнім чеберяв Чмих, тягнучи за собою шість маленьких іграшкових корабликів.

— Як гадаєш, Ондатр уже встиг чогось накоїти? — пошепки запитав Мумі-троль Нюхмумрика.

— Сподіваюся, ні! Але мені так неспокійно на душі!

Тієї миті всі зупинилися так раптово, що Гемуль ледь не напоровся оком на вудку.

— Хто кричав?! — переполошилася Мама.

Увесь ліс дрижав від дикого гику. Хтось або щось гупотіло стежкою їм назустріч, нестямно горлаючи, чи то від страху, а чи від лютощів.

— Ховайтеся! — заволав Тато Мумі-троля. — Страховисько суне!

Та не встиг ніхто ще й кроку ступити, як на стежці з’явився Ондатр — вибалушені очі, хутро дибки. Він шалено вимахував лапами й безтямно лебедів щось зовсім незрозуміле, із чого можна було хіба зробити висновок, що він був дуже злий або дуже наляканий, або ж дуже злий, тому що дуже налякався. Він вихором помчав далі, у Долину Мумі-тролів, лиш за ним захурчало.

— Що це найшло на Ондатра? — чудувалася Мама. — Завжди такий спокійний і статечний!

— Щоб аж так перейнятися обірваним мотузком гамака. — похитав головою Тато.

— Гадаю, він роззлостився, бо ми забули принести йому попоїсти, — висловив припущення Чмих. — Тепер самі усе з’їмо.

Отак стурбовано розмірковуючи, подорожні простували до берега моря. Але Мумі-троль з Нюхмумриком вихопилися вперед, щоб зазирнути до печери раніше за всіх.

— Ліпше не ризикувати й не заходити досередини, — порадив Нюхмумрик. — Може, ВОНО ще там є. Зазирнемо крізь дірку у стелі.

Друзі мовчки видряпалися на скелю і поплазували, звиваючись по-індіанському, до отвору. Посеред печери стояв порожній Чарівний капелюх, плед валявся в одному кутку, книжка — в іншому. І ні живої душі. Однак піщана долівка була густо змережана дивними слідами, ніби хтось по ній стрибав чи танцював.

— Це сліди не Ондатрових лап! — мовив Мумі-троль.

— Я взагалі маю сумнів, що це — сліди лап, — озвався Нюхмумрик. — Надто дивні вони на вигляд.

Друзі злізли зі скелі, сторожко озираючись навсібіч, але нічого надзвичайного не спостерегли.

Так вони і не довідалися, що так жахливо налякало Ондатра, бо той категорично відмовився розповісти про це 1 .

1 Якщо тобі цікаво дізнатися, на що обернулися штучні вставні щелепи Ондатра, запитай у своєї мами. Вона напевно знає (прим. Туве Янсон).

Тим часом решта товариства дісталася берега моря — усі стояли гуртом біля самого прибою, жваво розмовляючи та жестикулюючи.

— Вони знайшли човна! — вигукнув Нюхмумрик.

І дійсно! То була справжня велика біло-зелена лодія, обшита лиштвами, з вітрилами, веслами та рибацьким спорядженням на борту.

— Кому вона належить? — поцікавився засапаний від бігу Мумі-троль.

— Нікому! — з тріумфом у голосі відповів Мумі-тато. — Лодію прибило хвилями до нашого берега. Це дарунок моря!

— Її треба якось назвати! — хвилювалася Хропся. — «Гарнюня» — правда ж, красиво?

— То ти у нас гарнюня, — спогорда пирхнув Хропусь.

— Я пропоную назву «Морський орел».

— Ні, — запротестував Гемуль. — Назва повинна бути латинською. Скажімо, «Muminates Maritima»!

— Я першим її побачив! — втрутився Чмих. — Це моє право — дати їй ім’я! «Чмих» — дотепно, коротко і гарно.

— Де вже гарніше придумати. — не втримався від кпинів Мумі-троль.

— Діти, заспокойтеся! — намагався вгамувати збуджене товариство Тато. — Тихо, цить! Ясно як білий день, що право вибору імені за Мамою. Бо ж ідея прогулянки до моря належить їй!

— Не знаю, чи зумію, — скромно мовила вона. — Он у Нюхмумрика скільки фантазії. Хай ліпше він назве нашу знахідку!

— Така честь. — від Маминих слів Нюхмумрик запишався. — Кажучи правду, мені із самого початку подобалася назва «Скрадливий Вовк». Звучить дуже стильно!

— Ні-і! — заарканився Мумі-троль. — Вибиратиме Мама!

— Гаразд, любі дітоньки! — врешті погодилася Мумі-мама. — Лишень не кажіть потім, що я дивакувата і старомодна. Як на мене, назва судна має нагадувати про мету, для якої воно повинно послужити. Тому найбільш вдалим іменем, на мою думку, видається «Пригода».

— Чудово! Чудово! — заплескав у долоні Мумі-троль. — А тепер корабель слід освятити! Мамо, у тебе не знайдеться пляшки, схожої на пляшку з-під шампанського?

Мама перетрусила всі свої кошики в пошуках пляшки з морсом.

— Ой, як шкода! — мало не плакала вона. — Я забула взяти морс!

— А я ж перепитував, чи нічого не забули! — докірливо докинув Мумі-тато.

Усі враз похнюпилися. Подорож на судні, яке не освячене за всіма правилами, може призвести до лиха!

Зненацька Мумі-тролеві прийшла до голови блискуча ідея.

— Дайте мені каструльки, — попросив він. Наповнивши посудини морською водою, Мумі-троль побіг до печери, де було заховано чарівного капелюха. За якийсь час він повернувся і простягнув Татові начакловану воду. — Покуштуй!

Мумі-тато відпив ковток і задоволено прицмокнув.

— Де ти таке роздобув, синочку?

Кадр із мультфільму «Долина Мумі-тролів» (2019 р.), режисер — Стів Бокс

Потім вони наповнили чарівною водою слоїк з-під варення, розбили його до форштевня лодії, а Мама урочисто виголосила:

— Освячую тебе на нинішні й майбутні звершення та нарікаю «Пригодою»!

Усі загукали «ура!» й кинулися завантажувати суденце кошиками, ковдрами, парасолями, вудками, подушками, каструлями, купальниками, а коли вже було по всьому, родина Мумі-тролів з усіма своїми друзями вирушила в мандри бурхливими зеленими хвилями моря. [. ]

Розділ шостий,

де з’являються Чупсля і Трясля із загадковою валізкою, яких переслідує Мара, а ще мовиться про те, як Хропусь чинив правосуддя

Одного раннього ранку на початку серпня мандрували горами Чупсля і Трясля 1 й опинилися приблизно у тому самому місці, де Чмих знайшов Чарівникового капелюха. Вони спинилися на вершині й задивилися на Долину Мумі-тролів.

1 Чудернацькі імена утворені від слів «чупринка» і «трясти» (прим. перекладача).

Чупсля мала на голові червону шапочку, а Трясля волокла велику валізку. Вони прийшли здалеку й дуже втомилися. Унизу з комина будиночка Мумі-тролів струменів вранішній дим.

Чупсля і Трясля

— Щось готуютьсля, — кивнула голівкою Чупсля.

Вони рушили в Долину, розмовляючи по дорозі чудернацькою мовою, яка є ужитковою для всіх чупслів і тряслів. Їх не всі розуміли, та головне, що між собою вони могли прекрасно порозумітися.

— Гадаєшсля, нас впустятьсля? — засумнівалася Чупсля.

— Хтознасля. — відказала Трясля. — Але не бійсясля, якщо нас зустрінутьсля непривітно.

Вони сторожко підійшли до будинку й поставали знічено біля сходів.

— Постукаємсля? — несміливо запитала Чупсля. — А раптом на нас накричатьсля?

У ту мить Мама визирнула у вікно й голосно покликала: — Кава готова!

Чупсля і Трясля так страшенно налякалися, що сторчголов заплигнули через віконце до льоху, де зберігалася картопля.

— Ой, — зойкнула Мама і аж підскочила з переляку. — Напевно, двоє щуриків залізло до пивниці. Чмиху, віднеси їм трохи молока!

Раптом вона помітила покинуту на сходах валізку.

«О, та вони з багажем! — подумала вона. — Напевно, захочуть затриматися у нас на довше. »

Мама рушила на пошуки Тата, щоб попросити його доставити ще два ліжка, але дуже-дуже маленькі. А тим часом Чупсля і Трясля принишкли в картоплі — лише очі виблискували — і зі страхом очікували, що ж буде з ними далі.

— У кожномусля разі тут готують кавусля, — пробубоніла Трясля.

— Хтось ідесля, — холонучи від ляку, зашепотіла Чупсля. — Сиди тихо, як мишасля!

Двері льоху скрипнули, на верхній сходинці з’явився Чмих з ліхтариком в одній лапці й мисочкою молока в іншій.

Чупсля і Трясля ще глибше зарилися в картоплю, міцно вчепившись одне в одного.

— Хочете молока? — запитав Чмих уже голосніше.

— Він хочесля нас обдуритисля, — шепнула Трясля.

— Якщо гадаєте, що я стоятиму тут пів дня, то дуже помиляєтеся, — почав уже сердитися Чмих. — Неподобство або безглуздя! Старі дурні щурі, яким забракло розуму ввійти в дім з головного входу!

Трясля не стерпіла образи власної гідності:

— Ого, ще й чужоземці! — здивувався Чмих. — Ліпше покличу Маму Мумі-троля.

Він замкнув двері льоху на замок і кинувся в кухню.

— То що, попили гості молока? — запитала Мама.

— Вони розмовляють чужинецькою мовою. Годі зрозуміти!

— Ану, повтори якісь слова! — попросив Мумі-троль, який удвох з Гемулем розтирав у ступці прянощі.

— Сам тисля щурсля! — пригадав Чмих.

— Тільки того ще бракувало. Як мені довідатися, що вони забажали б собі на десерт в день своїх уродин чи скільки подушок класти їм під голови?

— Ми навчимося їхньої мови! — заспокоїв її Мумі-троль. — Це дуже просто! Разсля, двасля, трисля!

— Здається, я зрозумів, що вони мали на увазі, — замислено мовив Гемуль. — Вони сказали, що Чмих старий лисий щур!

Чмих почервонів по самі вуха й спересердя тріпнув головою.

— Іди й сам поговори з ними, якщо такий мудрий! — чмихнув він.

Гемуль почеберяв до льоху й покликав ласкавим голосом:

Чупсля і Трясля виткнули голови з картопляної купи й зиркнули на нього.

— Молокосля! Добресля! — солодко вів далі Гемуль.

Урешті Чупсля і Трясля набралися відваги й почалапали вслід за Гемулем до вітальні.

Чмих, порозглядавши гостей з усіх боків, дійшов висновку, що вони набагато менші від нього. Він одразу подобрів і почав поблажливо ставитися до прибульців:

— Привіт! Приємно познайомитися!

— Дякуємосля! Нам теж приємносля! — відповіла Чупсля.

— У вассля пахнесля кавоюсля? — делікатно поцікавилася Трясля.

— Що вони сказали? — хвилювалася Мама.

— Що голодні, — переклав Гемуль. — Та хоч би навіть вмирали з голоду, не хочуть й близько бачити Чмихову мордочку.

— Можеш передати їм мої найщиріші вітання! — скипів Чмих. — Ніколи в житті не бачив таких дурнюхів! Я йду геть!

— Чмихсля гніваєтьсясля! — пояснив Гемуль. — Дурненькийсля!

— Заходьте, не соромтеся! Покавуєте з нами! — припрошувала вкрай схвильована Мама, ведучи гостей на ґанок.

Гемуль тупцяв за ними, страшенно гордий зі свого нового ранґу тлумача.

Отак Чупсля і Трясля замешкали в родині Мумі-тролів. Вони не галасували, ходили, тримаючись за ручки, і повсюдно тягали за собою свою валізку. Та коли запала сутінь, на диво стривожилися, заметалися угору-вниз сходами й сховалися під килимами.

— Що трапилосясля? — запитав Гемуль.

— Мара! — ледь чутно прошепотіла Трясля.

— Мара? Це хто? — Гемуль трохи занепокоївся.

Чупсля вирячила очі, вишкірила зуби й надулася, скільки стачило духу.

— Страшнасля! Жахливасля! — жебоніла Трясля. — Замкнітьсясля, щоб не зайшласля до хати!

Гемуль побіг сповістити новину Мумі-мамі.

— Вони навперебій торочать, що якась страшна й жахлива Мара має прийти сюди! Треба позачиняти на ніч усі двері!

— Але ж у нас є ключ лише від льоху! — стурбовано мовила Мама. — Отак воно завжди із чужоземцями!

І вона пішла за порадою до Тата.

— Слід озброїтися і присунути меблі до дверей, — не розгубився Тато. — Така страшнюча велетенська Мара може бути небезпечною. Я поставлю у вітальні ревуна, а Чупсля і Трясля спатимуть під моїм ліжком.

Але обидві вже залізли до шухляди комоди, навідріз відмовляючись покинути сховок.

Похитавши головою, Тато подався до дровітні за рушницею.

Надворі запала темна серпнева ніч, у саду шугали якісь оксамитово-чорні тіні. Ліс понуро шелестів, вилетіли зі своїми ліхтариками на прогулянку світлячки.

Хоч Татові й було моторошно, та нічого не вдієш — принести рушницю вкрай необхідно. Хтозна, може та Мара затаїлася десь за кущем! Не знати навіть, яка вона на вигляд! А що ще важливіше — яка завбільшки. Повернувшись на ґанок, він загородив двері канапою і віддав розпорядження:

— Світло не вимикати всю ніч! Кожен має бути готовий встати по тривозі. Нюхмумрик спатиме нині в будинку!

Усі перебували в прикрій напрузі. Тато Мумі-троля постукав по шухляді комоди й урочисто проголосив:

З комоди ніхто не відізвався. Тато висунув шухляду, злякавшись, чи не викрали Чупслю і Тряслю у цій метушні. Але обидві мирно спали разом з нерозлучною валізкою.

— Мабуть, і нам час до сну! — мовив Тато. — Тільки прохання всім озброїтися!

З неспокійним серцем, без угаву базікаючи, щоб заглушити тривогу, всі розійшлися по своїх кімнатах.

У будинку Мумі-тролів помалу запанувала тиша, лише гасова лампа самітно горіла у вітальні на столі.

Годинник вибив дванадцяту. Потім першу. Кілька хвилин на третю прокинувся Ондатр, бо його притисло до вітру. Сонний, він почапав на ґанок і у великому здивуванні завмер перед дверима, перегородженими важкою канапою.

— Що за безглузді вигадки! — буркнув він, з натугою відсуваючи канапу.

Зненацька увімкнувся ревун. Будинок вмить сповнився криками, пострілами з рушниці й тупотом численних ніг. Усі збіглися до вітальні, озброєні хто чим міг: сокирами, ножицями, камінням, лопатами, ножами та граблями — і витріщилися на Ондатра.

— Де Мара? — закричав Мумі-троль.

— Яка там Мара? Це я! — роздратовано буркнув Ондатр. — Мені захотілося в туалет. Я й забув про Мару.

— То йди, але скоро! І більше такого не роби! — звелів Хропусь.

Він широко відчинив двері надвір.

І враз. усі побачили Мару! Геть усі побачили. Вона непорушно сиділа перед сходами на посипаній піском стежці й дивилася на них круглими незмигними очима. Була вона не надто великою і не надто грізною на вигляд, але страшенно бридкою і, здавалося, могла отак непорушно сидіти цілу вічність.

Ніхто не зважився першим напасти на неї. Вона ще трохи повитріщалася на господарів і зникла у пітьмі саду. Там, де сиділа Мара, земля вкрилася памороззю.

Хропусь замкнув двері, його аж пересмикнуло від огиди.

— Бідолашні Чупсля і Трясля, — мовив він. — Поглянь, Гемулю, чи вони не прокинулися.

— Пішласля? — запитала Трясля.

— Спітьсля! Усе гараздсля! — заспокоїв їх Гемуль.

Чупсля тихенько зітхнула, подякуваласля, й обоє, не випускаючи з рук валізки, забилися в найдальший куток шухляди ще поспати.

— Можна йти спати? — запитала Мама Мумі-троля, відставляючи набік сокиру.

— Ти спи, Мамо, — сказав Мумі-троль, — а ми з Нюхмумриком постоїмо на чатах, доки зійде сонце. — Свою торбинку про всяк випадок заховай під подушку.

Друзі залишилися самі у вітальні, граючи в покер до світання. Решту ночі Мара не давалася чути.

Наступного ранку Гемуль зі стурбованим виглядом з’явився в кухні.

— Я розмовляв із Чупслею і Тряслею.

— У чім знову справа? — вже вкотре зітхнула Мама.

— Мара полює за їхньою валізкою.

— Негідниця! — обурилася Мама! — Грабувати крихіток!

— Не зовсім так, — заперечив Гемуль. — Усе значно складніше. Схоже на те, що валізка належить їй.

— Гм, — замислилась Мама Мумі-троля, — це справді ускладнює справу. Треба поговорити з Хропусем, він уміє залагоджувати всілякі непорозуміння.

Хропусь виявив величезне зацікавлення.

— Тут особливий випадок, — поважно мовив він. — Треба скликати нараду. Хай усі зберуться о третій годині під кущем бузку, щоб обговорити це питання.

Гарне й тепле пообіддя повнилося пахощами та дзижчанням бджіл.

Садок, розквітчаний барвами пізнього літа, був схожий на букет нареченої.

Гамак Ондатра натягнули між кущами, а збоку почепили плакат: ОБВИНУВАЧ МАРИ. Хропусь власною персоною сидів на скрині в перуці з деревної пряжі, чекаючи, доки всі зберуться, — здалеку видно, хто суддя. Навпроти нього, відгороджені буком, сиділи Чупсля і Трясля, смакуючи вишнями, й неважко було здогадатися, що то лава підсудних.

— Дозвольте мені бути їхнім обвинувачем! — наполягав Чмих (ніяк не міг вибачити Чупслі і Тряслі образи, коли вони обізвали його старим лисим щуром!).

— У такому разі я візьму на себе захист крихіток, — заявив Гемуль.

— А я ким буду? — не хотіла залишатися осторонь Хропся.

— Голосом народу, скажімо, — запропонував Хропусь. — Родина Мумі-тролів виступить у ролі свідків. Що ж до Нюхмумрика, то він може вести протокол судового засідання. Але за всіма правилами!

— А чому, цікаво знати, Мара не має адвоката? — не вгамовувався Чмих.

— У цьому немає потреби, — гостро відрізав Хропусь. — Правда на її боці. Готові? Починаємо!

Він тричі гупнув по скрині молотком.

— Розумієшсля, що тут дієтьсясля? — запитала Чупсля.

— Анітрохисля! — відповіла Трясля й плюнула вишневою кісточкою в суддю.

— Висловити свою думку зможете тоді, як вас про це попросять, — стримано зронив Хропусь. — Відповідати на запитання лише «так» або «ні». Нічого більше. Перше запитання: Кому належить валізка — вам чи Марі?

— Запиши: суперечать самі собі! — крикнув Чмих.

Хропусь голосно постукав молотком до скрині.

— Прошу тиші! Востаннє запитую, чия валізка?

— Нашасля! — відказала Трясля.

— Вони кажуть, що валізка належить їм, — переклав Гемуль. — Хоча вранці стверджували зовсім навпаки.

— Що ж, тоді нема потреби віддавати її Марі, — полегшено зітхнув Хропусь. — Шкода лише моїх зусиль на організацію судового засідання.

Чупсля потягнулася і щось зашепотіла на вухо Гемулеві.

— Чупсля каже, — переклав Гемуль, що лише вміст валізки належить Марі.

— Ха! — чмихнув Чмих. — Цього можна було сподіватися! Справа цілком зрозуміла. Марі слід повернути її власність, а ці риб’ячі недогризки хай хоч вдавляться своєю старою валізкою.

— Нічого тут не зрозуміло! — зухвало втрутився Гемуль. — Справа не в тому, хто володіє Вмістом валізки, а в тому, хто має більше право на володіння ним. Добра річ має бути в добрих руках! Ви всі бачили Мару. А тепер запитую вас: чи може така особа, як Мара, мати право на Вміст валізки?

— Ну й хитрун! — захоплено скрикнув Чмих. — У твоїх словах є зерно правди. Але уяви собі лишень, яка вона самотня! Ніхто її не любить, і вона нікого не любить. Вміст валізки — то, можливо, всі її маєтки! А тепер ще й це від неї забрати!? Сама-самісінька серед ночі, без даху над головою, — голос Чмиха затремтів від розчулення. — Ошукана чупслями і тряслями.

Хропусь постукав молотком по скрині.

— Марі захист не потрібний! — наголосив він. — До того ж, твоя точка зору надто емоційна, та й Гемуля — теж. Прошу до слова свідків!

Родина Мумі-тролів була одностайною:

— Нам страшенно полюбилися Чупсля і Трясля. А Мара не сподобалася з першого погляду. Дуже прикро, що доведеться повернути їй Вміст валізки.

— На те існує правосуддя, щоб винести справедливий присуд, — напустивши на себе пиху, мовив Хропусь. — Тож дотримуйтеся фактів! Надто з огляду на те, що Чупсля і Трясля не вміють відрізнити законність від беззаконня. Такими вони народилися, і тут нічого не вдієш. То яким буде слово обвинувача?

Однак Ондатр мовчав — заснув у гамаку.

— Так-так, — похитав головою Хропусь. — Жодної зацікавленості у процесі! Хто ще хоче висловитися, перш ніж я оголошу вирок?

— Вибачте, — пролунав голос народу. — Чи не допомогло б вирішенню справи оприлюднення вмісту валізки?

Чупсля знову щось зашепотіла Гемулеві, той згідно кивнув головою.

— Це таємниця, — витлумачив він слова Чупслі. — Чупсля і Трясля переконані, що Вміст валізки є найчудовішою річчю на світі, а Мара натомість вважає її лише найдорожчою!

Хропусь покивав головою і наморщив чоло.

— Випадок важкий, — зрештою мовив він. — Чупсля і Трясля міркують слушно, однак повелися вони не правомірно. Закон є закон. Мені треба подумати. Помовчте хвильку!

У кущах бузку запала тиша. Дзижчали бджоли, сад розімлів під гарячим сонцем.

Раптом дмухнуло холодом, сонце зайшло за хмару, садок посірів.

— Що це? — Нюхмумрик підвів голову від сторінок протоколу.

— Це знову вона, — прошепотіла Хропся.

Кадр із мультфільму «Долина Мумі-тролів»

У паморозній траві сиділа Мара й витріщалася на товариство, потім поволі перевела погляд на Чупслю і Тряслю і, мружачись, присунулася ближче до них.

— Рятуйте! — зарепетувала Чупсля.

— Стій, Маро! — рішуче звелів Хропусь. — Я маю тобі щось сказати!

— Я довів свої міркування до логічного завершення, — вів далі Хропусь. — Може, Чупсля і Трясля викуплять Вміст валізки? Яка твоя ціна?

— Висока, — крижаним голосом відповіла Мара.

— Моєї гори золота з острова гатіфнатів достатньо?

Мара заперечно похитала головою.

— Ой, як тут холодно, — озвалася Мама Мумі-троля. — Піду по шаль.

Вона швиденько перебігла садом, де Мара залишила морозяні сліди, вийшла на ґанок, і тут їй сяйнула щаслива думка. Розпашіла від хвилювання, вона схопила з комоди капелюх Чарівника. Лиш би Мара гідно оцінила його!

Повернувшись до кущів бузку, де чинилася судова розправа, Мама поклала капелюха в траву і мовила:

— Ось найвартісніша річ в усій Долині Мумі-тролів! Чи знає шановна Мара, що виростало із цього капелюха? Чудові маленькі хмаринки, якими можна було кермувати, чарівна солодка вода та тропічний райський сад! Це єдиний чарівний капелюх у світі!

— Доведи! — Мара не приховувала насмішки.

Мумі-мама поклала до капелюха вишеньку.

Залягла мертва тиша, всі затамували подих.

— Лиш би звідти не поперла якась бридота! — прошепотів Нюхмумрик до Гемуля.

Їм пощастило. Мара зазирнула в капелюх і побачила там жменю червоних рубінів.

— Бачиш! — зраділа Мама. — Уяви, на що обернеться, скажімо, гарбуз!

Мара подивилася на капелюх, потім перевела погляд на Чупслю та Тряслю і знову на капелюх. Видно було, як напружено працює в неї думка.

Урешті Мара схопила чарівного капелюха і, не зронивши й слова, морозяно-сірою тінню посунула геть.

Умить знову заяскріли літні барви, все навколо задзижчало і задухмяніло.

— Щастя, що ми позбулися капелюха, — сказала Мама. — Нарешті він згодився для доброї справи.

— Хмаринки були такі гарні, — сумно мовив Чмих.

— А як весело було гратися в Тарзана в джунглях! — і собі засмутився Мумі-троль.

— Швидкосля минулосля усе! — тішилася Трясля, хапаючись за валізку, яка досі лежала на лаві підсудних.

— Геніальносля! — погодилася Чупсля, беручи Тряслю за руку.

Удвох вони почеберяли до будинку, а решта стояли й дивилися їм услід.

— Що вони сказали? — запитав Чмих.

— Побажали всім доброго дня чи щось таке. — відповів Гемуль. [. ]

Переклад зі шведської Наталії Іваничук

Обмірковуємо й обговорюємо прочитане

• 1. Чи сподобалося вам читати історії про мумі-тролів? Поясніть чому.
• 2. Розкажіть, хто такі мумі-тролі, як вони з’явилися і чи мають вони щось спільне з тролями.
• 3. Хто з персонажів справив на вас найбільше враження і чому?
• 4. Розкрийте, яка подія, що відбулася з мумі-тролями, була покладена в основу сюжету цієї казки.
• 5. Яку властивість мав чарівний капелюх і які наслідки це мало для героїв твору?
• 6. Вигадайте свою історію про те, що сталося б, якби Татові Мумі-троля пасував капелюх Чарівника й він би вирішив в ньому залишитися. Розкажіть про це в класі.
• 7. Від імені когось із героїв твору (на ваш вибір) перекажіть близько до тексту, як Мумі-троль перетворився на чудернацьке звірятко.
• 8. Як ви гадаєте, чому тільки мама змогла впізнати мумі-троля? Поясніть свою відповідь.
• 9. Проведіть справжнє літературне розслідування і самостійно дослідіть, хто такі гатіфнати й чому існує навіть цілий острів їх. Розкажіть про це в класі.
• 10. Хто такі Чупсля і Трясля? Об’єднавшись у пари, спробуйте від імені цих персонажів з використанням їхньої мови розказати, чому Мара їх переслідувала і як мумі-тролі допомогли їм врятуватися.
• 11. Роздивіться обкладинку першого англомовного видання казки «Капелюх Чарівника». Про які епізоди твору вона розповідає? Опишіть словесно чи намалюйте свій варіант обкладинки українського видання цього твору.
• 12. На вибір підготуйте ілюстрації/вікторину/ребус/буктрейлер, інформаційний плакат на тему твору та представте свою творчу роботу в класі.

Перша англомовна обкладинка твору Туве Янсон

Українські стежини зарубіжної літератури

Текст казки Туве Янсон «Капелюх Чарівника» ви читали в українському перекладі Наталії Іваничук. Її називають «українською мамою мумі-тролів», бо саме завдяки її зусиллям були перекладені всі частини «Країни Мумі-тролів». Перекладачка розповідала, що одним із найцікавіших і водночас найскладніших моментів під час роботи над твором стало відтворення імен персонажів українською. Наталія Іваничук багато радилася зі своїми фінськими колегами, як краще перекласти те чи інше ім’я, адже кожне з них натякає на певні риси характеру чи звички персонажа. Тому перекладачці треба було провести справжню дослідницьку діяльність, розшифрувати імена героїв Туве Янсон і надати їм влучні українські відповідники. А ще деякі з уважних читачів/читачок звертають увагу, що мумі-тролі в перекладі Наталії Іваничук заговорили з ошатним галицьким діалектом. Так, наприклад, у тексті використовується слово «зупа» замість «суп».

А ви належите до уважних читачів/читачок? На які не зовсім, можливо, звичні для вас слова ви звернули увагу?

ЛІТЕРАТУРНІ НОТАТКИ ПОДОРОЖНЬОГО

Фінський народ дуже пишається своєю співвітчизницею. Тож не дивно, що 1987 року в місті Тампере з’явився музей мумі-тролів. Ілюстрації самої Туве Янсон, макети сцен із її казкових творів, що детально відтворюють життя мешканців мумі-країни, різноманітні експонати — все це можна знайти у цьому незвичному музеї. Є там навіть капелюх Чарівника, залізти в який можуть усі охочі. Але, мабуть, все-таки найголовніший експонат музею — це 2,5-метровий мумі-будинок з п’яти поверхів. Відомо, що сама письменниця клеїла в ньому шпалери, виготовляла для нього мумі-меблі й відшукувала маленькі баночки для варення.

Крім музею, у фінському містечку Наанталі, на окремому острові Кайло 1993 року був відкритий парк «Світ мумі-тролів». Цікаво, що у далекій Японії, неподалік від столиці Токіо, у місті Ханно з 2018 року також діє парк мумі-тролів. Мумі-дім, власні театр і музей, майданчики для виступів, крамниця сувенірів, пов’язаних з героями Туве Янсон, — усе це можна знайти в ньому. І хоча японський казковий комплекс мумі-тролів створювався на прикладі фінського парку, але він зовсім інший. От, наприклад, який цікавий і незвичний вигляд має там мумі-дім.

МИСТЕЦЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ

Популярність героїв Туве Янсон дуже велика, і вони знайшли своє втілення в різних видах мистецтв. Так, протягом тривалого часу на сцені Національного оперного театру Фінляндії з успіхом ішла «Мумі-опера», лібрето (короткий текст музичного сценічного твору) до якої написала сама Туве Янсон.

За творами Туве Янсон у фінській національній опері поставлено навіть дві балетні вистави. Першою у 2015 році своє втілення в балеті знайшла казка «Комета прилітає». Популярність вистави була дуже великою, і 2017 року світ побачив балет «Капелюх Чарівника». Слід сказати, що це унікальне явище в мистецтві, оскільки через громіздкі костюми актори й акторки балету танцюють практично всліпу, орієнтуючись у парних партіях на дотик.

На честь мумі-тролів написані й інші музичні твори. Так, 1956 року канадським композитором Робертом Фарноном була написана музична симфонія. Письменниці так сподобалася створена мелодія, що вона написала до неї текст і створила низку пісень про своїх улюблених персонажів.

Але, безумовно, що найбільшою популярністю користуються різноманітні мультиплікаційні версії і комікси до творів Туве Янсон. Так, 2019 року на екрани вийшов мультиплікаційний серіал фіно-британських кінематографістів «Долина Мумі-тролів» режисера Стіва Бокса. Крім окремих мультфільмів про мумі-тролів, на сьогодні існує кілька аніме-серіалів. Один з них — «Щасливе сімейство Мумі-троля», створений спільними зусиллями японських, фінських і нідерландських кінематографістів у 1990-1991 роках.

Кадр з аніме-серіалу «Щасливе сімейство Мумі-троля» (1990-1991 рр.)

Що ж до коміксів за творами про мумі-тролів, то, розпочинаючи з 1954 року, вони з неймовірним успіхом видаються в різних країнах. Перші з них створювала сама Туве Янсон, а допомагав їй у цьому її брат — Ларсон Янсон, теж художник.

2015 року перші комікси про пригоди мумі-тролів з’явилися й українською в перекладі Ярослави Стріхи. «Джунглі в Долині мумі-тролів» — стали справжнім подарунком для українських дітей, багато хто з них почали самостійно вигадувати продовження пригод цих казкових персонажів і домальовувати комікс.

Сторінка українського коміксу «Джунглі в Долині мумі-тролів»

ПІДСУМОВУЄМО

1. Поясніть, чому твір Янсон має таку назву. Яка з пригод друзів сподобалася вам найбільше й чому?

2. На ваш вибір схарактеризуйте одного з героїв твору Туве Янсон. Поясніть свій вибір.

3. Складіть поепізодний план чи сценарій фільму або мультфільму за твором Туве Янсон.

4. Підготуйте повідомлення про втілення пригод мумі-тролів в інших видах мистецтв.

5. Розкажіть, що вам відомо про українські сторінки світу мумі-тролів (українські переклади, видання, вистави тощо).

6. Прокоментуйте хмаринку слів. Якими словами ви б її доповнили й чому?

7. Чи доводилося вам читати комікси, присвячені мумі-тролям? Якщо так, то розкажіть про ваші враження. Спробуйте створити власний комікс за прочитаною казкою «Капелюх Чарівника». Для цього скористайтеся пам’яткою «Як створити комікс за прочитаним твором?».

8. Уважно розгляньте плакат до цієї теми. Розшифруйте всі його складові й поміркуйте, яке їх призначення. Запропонуйте назву до цього плаката.

9. Якщо ви читали казку Тараса і Мар’яни Прохаськів про родину кротів «Хто зробить сніг?», то порівняйте її з твором Туве Янсон.

10. Поміркуйте, у чому секрет популярності творів про мумі-тролів у всьому світі.

11. Перечитайте епіграф до статті про Туве Янсон. Чи можете ви погодитися з таким висловлюванням письменниці? Поясніть свою відповідь.