Казки про гномів
У кінці вулиці коників, на самісінькому краю міста, де починаються поля, лежав старий, поїджений міллю капелюх. А під ним жив гном. Він був маленьким, як і усі гноми. Але літ йому було чимало. І тому всі …
Чакля
Жив у лісі старий зі старою, і ростили вони сина Ярашку. Зробив старий Ярашці лук підходящий і взяв із собою на полювання – нехай вчиться звіра стріляти.
Став стріляти старий – полетіла стріла прямо лисиці в око, став стріляти Ярашка …
Незнайко на місяці (частина 4)
Розділ двадцять восьмий КОЛИ ЗНИКЛА РАКЕТА
Дуже здивувався Знайко, прокинувшись того ранку, коли був призначений відліт на Місяць. Він подивився у вікно і не побачив космічного корабля. Звичайно, коли Знайко дивився у вікно, він бачив ракету, що височіла над дахами …
Незнайко на місяці (частина 3)
Розділ вісімнадцятий ЯК СКУПЕРФІЛЬД ПОПАВ У ПАСТКУ
Сховавши одержані чеки у вогнетривку шафу, пан Спрутс розпрощався з капіталістами і звелів секретарці послати Крабсу таку телеграму:
«Бредлам відбувся. Двом ослам один на двох. Телеграфуйте згоду. Спрутс».
Одержавши цю телеграму, Крабс зрозумів, …
Незнайко на місяці (частина 2)
Розділ восьмий ПЕРШИЙ ДЕНЬ НА МІСЯЦІ
Взявшись за руки, друзі вийшли із шлюзокамери і, спустившись по драбинці, опинилися на поверхні Місяця. Картина, що постала перед їхніми очима, вразила й захопила їх. Унизу, біля самісіньких ніг мандрівників, починалася рівнина, мовби нерухома, …
Незнайко на місяці (частина 1)
Розділ перший ЯК НЕЗНАЙКО ПЕРЕМІГ ПРОФЕСОРА ЗІРОЧКУ
З того часу як Незнайко побував у Сонячному місті, минуло два з половиною роки. Для нас із вами це не так уже й багато, але для маленьких коротульок два з половиною роки — …
Незнайко в сонячному місті (Частина II) розділи 26-33
Розділ двадцять шостий Важливі події
Побачивши, що ніхто не звертає уваги на його жовті штани, Незнайко заспокоївся і перестав думати про міліціонера Свистунчика. День він провів досить весело й лише ввечері, коли ліг спати, раптом відчув якийсь неспокій. Спочатку він …
Незнайко в сонячному місті (Частина II) розділи 17-25
Розділ сімнадцятий Зустріч з Кубиком
Поки Свистунчик і Вартунчик розмовляли, Незнайко сидів у порожній кімнаті. Він дуже злякався, коли потрапив туди. Першою його думкою було тікати. Він спробував відчинити двері, але вони були замкнені, спробував відчинити вікно, та воно теж …
Пригоди Незнайка і його товаришів (розділи 1-15)
Розділ перший КОРОТУЛЬКИ З КВІТКОВОГО МІСТА
В одному казковому місті жили коротульки. Коротульками їх називали тому, що вони були зовсім-зовсім крихітні, кожен коротулька був на зріст як невеличкий огірок. В їхньому місті було дуже красиво. Навколо кожного будиночка росли квіти: …
Пригоди Незнайка і його товаришів (закінчення)
Розділ шістнадцятий КОНЦЕРТ
По всьому місту рознеслася звістка про знаменитого мандрівника Незнайка і його товаришів, які потрапили до лікарні. Галочка й Кубушка невтомно бігали з будинка в будинок і розказували новину своїм подружкам. Ці подружки в свою чергу розповідали іншим, …
Пекар та гном
Один пекар замісив уночі тісто і, чекаючи, поки воно піійде, ліг подрімати, вирішивши про себе, що не проспить. Але заснув міцно і прокинувся лише вранці. Прокидається в страху і думає: тісто, мабуть, зіпсоване, і він зазнав величезних збитків.
Білий одяг
До одного пекаря гном щоночі притягав по два мішки борошна. Спочатку пекар не помічав це, але одного разу побачив, як гном вибігає з дому в білому одязі. А одяг у гнома порваний.
Пожалів пекар доброго гнома, замовив йому одяг з …
Новий костюм
Жив-був на світі маленький гном на ім’я Тімм Піксі. Якось, змотуючи в клубочок тонку нитку павутинки в колючих кущах ожини, він порвав свій гарний костюм. Прийшовши додому, Тіммі спробував зашити дірку, але нічого не виходило, латка була на видному місці …
Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори (розділи 1-6)
Розділ перший
НЕСПОДІВАНІ ГОСТІ
У норі під землею жив собі гобіт. Не в бридкій загидженій мокрій норі, де повно дохлих червів і тхне багном, але й не в сухій та голій піщаній печері-вигрібанці, де ані сісти, ані попоїсти — нічогісінько …
Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори (розділи 7-12)
Розділ сьомий
ДИВНИЙ ПОСТІЙ
Більбо прокинувся з раннім сонцем, яке било йому в очі. Він схопився – поглянути, котра година, а тоді поставити чайника на вогонь,- і побачив, що він зовсім не вдома. То він сів і побажав тужливо: от …
Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори (розділи 13-19)
Розділ тринадцятий
ДЕ СМАУГ?
А гноми в цей час сиділи в темряві і в цілковитій тиші. Їли мало і мало розмовляли. Вони не могли полічити, як швидко збігає час, і ледве й сміли поворухнутись: адже навіть їхній шепіт відлунював у …
Поро гномів – краснолюдків та сирітку Марисю (початок)
Як двірський літописець короля Блистка впізнавав весну
Зима була така тяжка й довга, що його величність Блистек, король гномів-краснолюдків, примерз до свого трону. Сива його борода засріблилася інеєм, з підборіддя звисли льодяні бурульки, обмерзлі брови суворо наїжились, у короні …
Гном, який боявся темряви
Одного разу у дитячому садочку у тиху годину, усі дітки заплющили очі й заснули. Марічка, яка ще не встигла заснути, побачила за склом вікна маленького хлопчика у яскравому довгому капелюшку. Дівчинка поманила його пальчиком, і сталося диво — хлопчик пройшов крізь скло і швиденько сховався під подушку.
— Я гном, а звуть мене Серафим. Я живу далеко за містом, за лісом, а потім ще й за горами.
— А це довга історія… Але тихіше, щоб нас ніхто не почув. Ти заплющ очі, а я розкажу тобі про все на вушко. Слухай…
Ми гноми живемо за горами у підземних печерах. Нас багато-багато. Ми усі дружні та веселі. Вдень ми влаштовуємо свята, ігри, співаємо, танцюємо, розважаємось. Та до того ми повинні добре попрацювати. Усю ніч ми маємо видобувати у печерах дорогоцінне каміння, яке потім віддаємо Феї-Златі, а вона перетворює каміння на пташок, метеликів, комашок або дивовижні квіти. Печери дуже глибокі й темні. Вони такі темні-темні, чорні-чорні, там зовсім нічого не видно і мені там дуже страшно. А мої друзі-брати такі сміливі, вони не бояться нічого, а я боюсь і мені дуже соромно від цього. І ось я вирішив більше не ходити до печер. Я пішов до Феї-Злати й сказав:
— Фея-Злата, дозволь мені більше не спускатися до печер, а допомагати тобі тут, при світлі сонця.
— А що сталося, Серафиме, чому ти не хочеш працювати разом з усіма?
— Я боюсь темряви, мені здається, що там у чорноті є хтось великий і жахливий, а друзям я цього не можу сказати — мені соромно, що я боягуз.
— Ти не боягуз, любий Серафиме, адже той хто зізнався, що чогось боїться, вже вчинив сміливо. Добре, залишайся допомагати мені, а я допоможу тобі.
І я став працювати разом з Феєю-Златою, тут було не так весело, як з моїми друзями-братами, але дуже цікаво. Я спостерігав, як Фея варила чарівне зілля з різних трав, сонячного проміння, зіркового сяйва та іскор вогню. А потім опускала туди дорогоцінний камінь, співала заклинання і камінь перетворювався на живу істоту або квітку. Я багато чому навчився у Феї й навіть міг перетворити маленький камінчик на крихітного комарика.
Та одного разу сталося страшне…
Мої друзі-брати гноми, як завжди, вночі вирушили на роботу, а я допомагав Феї прибирати після чаклування. Як раптом ми почули страшенний гуркіт, потім був вибух світла і все… Все пропало, настала суцільна темрява. Я зовсім нічого не бачив, було дуже страшно. І тут я почув ніжний голос Феї.
— Мій любий Серафиме, ти тут? З тобою все гаразд?
— Сталося лихо, мій друже, у дальній печері, де працювали гноми, обвалилося каміння і закрило вихід, а коли каміння падало, від гуркоту вибухнуло усе моє зілля. Тому й пропало світло.
— Врятувати своїх друзів і повернути нам світло можемо лише ми, Серафиме, адже з усіх гномів залишився ти один, а я не можу піти звідси, бо маю охороняти камінці від злих духів. Ну як, мій дорогий, ти згоден допомогти?
Мені було дуже страшно, адже потрібно було мандрувати у повній темряві, усе навколо чорне, страшне і чуже. Та мені було дуже шкода гномів, а ще потрібно було допомогти Феї повернути світло.
І я пішов, я йшов, а назустріч мені летіли страшенні крилаті монстри з довгими гострими зубами та кривими кігтями. З-під гілок дерев визирали чиїсь круглі злі очі. А довгі руки тяглися за мною і хапали мене за капелюшка. Спочатку я закривав вуха і заплющував очі, та потім мої очі трохи звикли до темряви і я побачив, що монстри з крилами — то летючі миші, які гралися з нами завжди й навіть катали нас на своїх спинах, як на літаках, а очі — то очі зляканих тваринок, що так само як і я боялись темряви. А довгі руки то всього лише гілки дерев.
Так я і йшов, борючись зі своїми страхами й розуміючи, що не так воно і страшно, що все навколо залишилось таким, як було.
Ішов я ішов, ось вже й через гори перейшов і тут я намацав у кишені маленький флакончик. А у тому флакончику було трошки чарівного зілля. Я знайшов по дорозі камінчик, зовсім не дорогоцінний, сіренький і маленький. Я бризнув зілля на камінчик, проказав заклинання, і камінчик перетворився на маленького Світлячка. Тепер мені було майже зовсім не страшно.
Коли я пройшов ліс, почалося місто, настав ранок, а потім і день, Світлячок заховався десь у листі дерев, а я ішов уже сам. І тут нарешті я побачив великий гарний будинок, заглянув у вікно, і тут ти поманила мене до себе.
— А ти не знаєш де я можу взяти світло?
— У мене дома є ліхтарик, можливо він допоможе тобі й твоїм друзям, — відповіла Марічка.
Коли Марічку ввечері мама забрала додому, Серафим сховався у неї у кишені. Марічка подарувала йому ліхтарик. Гномик швидко дістався назад, засвітив ліхтариком і від його світла спалахнуло все навколо. Фея-Злата зварила нове зілля. А потім Фея-Злата з Серафимом щедро облили каміння, що завалило вихід, Фея заспівала заклинання й усе каміння перетворилося на прекрасні квіти. І вийшли усміхнені гноми, вони дякували Серафиму. А Серафим був щасливий, тепер він не боявся темряви, він зробив добру справу для друзів. Йому було чим пишатися.