Опис та характеристика рослини Картопля

Карто́пля (лат. Solanum tuberosum) — поширена сільськогосподарська культура родини пасльонових, яку в народі називають «другим хлібом», одна з найважливіших продовольчих, технічних і кормових культур. В побуті картоплею називають не вид, а лише бульбоплід картоплі.

Рослина картопля (лат. Solanum tuberosum), або паслін бульбоносний – вид бульбоносних трав’янистих багаторічників роду Паслін родини Пасльонові. Сучасну наукову назву рослині присвоїв у 1596 році швейцарський ботанік і анатом, систематик рослинного світу Каспар Баугін, і Карл Лінней при складанні своєї класифікації рослин вніс до неї саме цю назву.

Слово «картопля» – похідне від італійського tartufo, що в перекладі означає «трюфель». Родом овоч картопля з Південної Америки, де він досі зустрічається в дикому вигляді. Культивувати рослину стали як мінімум 9-7 тисяч років тому на території сучасної держави Болівія, причому індіанські племена не тільки харчувалися картоплею, а й обожнювали її. Інки за допомогою картоплі вимірювали час: на варіння бульб рослини йшла приблизно година. Найпевніше, появі картоплі в Європі ми зобов’язані Педро Сьєса де Леону, іспанському історику, першому хронікерові Конкісти, котрий повернувся з Перу у 1551 році.

З Іспанії картопля поширилася в Німеччину, Італію, Бельгію, Голландію, Францію й Англію, а потім і в інші країни Європи. Однак картоплю в Європі вирощували лише як отруйний декоративний екзотик, доки французький агроном Антуан-Огюст Пармантьє не довів, що бульби рослини мають високі поживні і смакові якості, і це ще за життя науковця допомогло перемогти голод і цингу у французьких провінціях. У Росії картопля з’явилася за часів Петра I, а в XIX ст. сільськогосподарська політика Російської імперії сприяла збільшенню посівів нової культури, і до початку XX ст. картопля стала одним з основних продуктів харчування. І не дивно, що в 1995 році саме картопля стала першим овочем, вирощеним у космосі.

Європейці за останній час так звикли до картоплі, що без неї, як без хліба, не можуть обходитися. А тим часом картопля зовсім не так давно з’явилася в Європі, і історія її дуже цікава. Рослина походить з Південної Америки. Більше чотирьохсот років тому тринадцятирічний хлопчик Педро де Cьєcа де Леон (ісп. Pedro de Cieza de León) (ru:Сьеса де Леон, Педро) пробрався крадькома на корабель іспанських конкістадорів, перших завойовників Південної Америки, і разом з ними опинився у Перу. Іспанські солдати і офіцери шукали золото. Вони вбивали перуанців і спалювали їхні будинки. Маленький Педро дивився здивованими очима на дивні будівлі, на майстерно зроблені речі і намагався дізнатися, як живуть, що їдять, що роблять “бронзові” жителі перуанської країни. Він спостерігав і все записував. У 1553 році в іспанському місті Севільї вийшла книга Педро де Сьєса де Леона – “Хроніка Перу”. І в ній ми знаходимо перше згадування про картоплю: Перша сторінка «Хроніки Перу» Педро Сьєса де Леона. «Паппа – це особливий рід земляних горіхів; будучи зварені, вони стають м’якими, як печений каштан; при цьому вони покриті шкіркою не товстішою шкірки трюфеля» «З місцевих продуктів, за винятком маїсу, є ще два, що вважаються індіанцями основними продовольчими продуктами. Один вони називають Папас [картопля], що нагадує трюфелі, які після варення стають такими ж м’якими зсередини, як зварені каштани; у нього немає ні шкарлупи, ні кісточки, а тільки те, що є і в трюфелів, тому що він утворюється під землею, як і вони. Створює цей плід трава, така самісінька, як польовий мак» «…і вони його висушують на сонці та зберігають від одного збору врожаю до іншого. Після висушування вони називають ці папас — чуньо («chuño») та він дуже ними цінується, та багато коштує, тому що у них немає зрошувальних каналів, як у багатьох інших місцях цього королівства, для зрошування своїх полів, їм навіть не вистачає природної води для посівів, вони звідують злигоднів та бідувань, якщо у них немає цієї сушеної картоплі» У книзі автор також повідомляє, що зустрічав картоплю в Кіто (Еквадор), Попаян та Пасто (Колумбія). Він же привів її перший опис, правильний спосіб приготування та зберігання. Антуан Огюст Пермантьє (1737-1813) Першими скуштували картоплю іспанські моряки, а потім картопля потрапила до Італії, де перуанську «паппу» назвали «тартуффолі»; згодом вона з’явилася і в інших країнах. У (Іспанію) картоплю вперше, мабуть, було завезено тим же Сьєса де Леоном у 1551 році, після його повернення з Перу. Спочатку картопля не набула широкого розповсюдження як харчовий продукт і, навіть, використовувалась з декоративною метою у садах аристократії. Вважалося, що вона не є здоровою для християн. Це не сприяло масовому вирощуванню картоплі. В цей період картопля також почала використовуватись у медицині. Зрештою, завдяки нестачі продуктів у часи воєн, картоплю стали ширше використовувати німецькі селяни, і вона поширилась далі по всій Європі. У Франції ще наприкінці XVIII століття своєрідно використовували картоплю: квітками картоплі прикрашали волосся, робили з них букети. На картопляні квіти встановилася така мода, що довелося робити штучні, так як живих не стало вистачати. У Німеччині обробляли картоплю на клумбах перед палацами. Тільки на початку ХІХ століття завдяки гарячій пропаганді аптекаря Антуана Парментьє стали обробляти у Франції картоплю для їжі. Антуану Парментьє поставлено пам’ятник на ринковій площі в місті Мондідьє. Антуан Парментьє, 1771 рік: Антуане Огюст Парментьє у місті Мондідьє Серед незліченної кількості рослин, які покривають поверхню суші та водну поверхню земної кулі, немає, можливо, жодної, яка з великим правом заслуговувала б на увагу добрих громадян, ніж картопля. Перший відомий факт про врожайність картоплі наведено у повідомленні іспанського чиновника Гарсі Дієса де Сан-Мігеля (1567), який проводив в Перу та Болівії опитування місцевих мешканців (поселення Хулі). Так, згідно з повідомленням, врожайність картоплі становила приблизно 55,5-83,5 кг з одного тупу землі (~ 0,1643 га), що дорівнювало 340—506 кг/га, при цьому врожай часто з одної ділянки збирали не щорічно, а раз на 2-3 роки, оскільки насадження картоплі вимерзали. У Росії картоплю почали розводити більше ста років тому.

Картоплю культивують як на полях, так і на присадибних ділянках. Вона має важливе значення в раціоні харчування всіх груп населення. На городах України під неї відводять до 70% площ. Культура придатна для виробництва біоетанолу. З одиниці посівної площі картоплі можна отримати в три рази більше крохмалю, ніж із зернових культур, а отже, більше спирту. Бульби — сировина для виробництва медичних, фармакологічних і харчових продуктів. Відомо, що із картоплі можна приготувати більше 500 смачних страв. Її використовують у вареному, смаженому, тушкованому, печеному вигляді, а також, заморожують і використовують у переробній промисловості. Завдяки підвищеному вмісту калію картопля сприяє виведенню із організму людини води та хлористого натрію, тим самим покращує обмін речовин. Близько 40% потреби населення у вітаміні С задовольняється за рахунок картоплі. Тому картопля є основним джерелом вітаміну С і вітамінів групи В.

Бульби картоплі широко застосовуються як високодієтичний продукт при лікуванні хвороб нирок, печінки та ін. Свіжий картопляний сік використовують як лікувальний засіб при виразці шлунка, гастритах, запорах і гіпертонії. Кашкою із бульб картоплі лікують екзему, опіки та інші захворювання шкіри. Сік із бульб картоплі має антиацидні, протизапальні, ранозагоювальні, спазмолітичні й сечогінні властивості; він сприяє зниженню артеріального тиску (дія ацетилхоліну), нормалізує функцію кишечника. Застосування картопляного соку показане і дає добрий терапевтичний ефект при гастритах і виразковій хворобі, які супроводяться підвищеною секрецією шлункового соку, при спастичних запорах і диспепсії та при стійких головних болях. Побічних явищ при лікуванні сирим картопляним соком не відмічено. Вживання соку картоплі – один із способів нормалізації кислотності шлункового соку при лікуванні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Для одержання соку добре помиті й витерті насухо бульби, без ростків і позеленілих ділянок, які містять підвищену кількість соланіну, разом з лушпайками труть на тертці або пропускають через м’ясорубку, а одержану мезгу відтискають через 2 шари марлі. У народній медицині використовують сік червоних бульб картоплі для лікування виразкової хвороби з підвищеною секрецією шлунка. Сік вживають по 70-100 мл за 30 хв до їди протягом 2-3 тижнів. Такі курси повторюють навесні і пізньої осені. Фітонциди картоплі здавна використовують для лікування неспецифічних захворювань верхніх дихальних шляхів (використовують для інгаляції носоглотки та горла). Беруть дрібну картоплю, добре миють і варять до повної готовності у щільно закритому посуді. Потім зливають гарячу воду не знімаючи кришки, на варену картоплю кладуть кілька ложок м’яти перцевої, чебрецю звичайного та листків евкаліпту, кришку залишають ледь відхиленою. Посуд з картоплею добре укутують ковдрою і через залишений отвір вдихають гарячу пару ротом. Такі інгаляції рекомендують один раз на день, перед сном, протягом 5-7 діб. При катарах верхніх дихальних шляхів вдихають пару гарячої подавленої картоплі, звареної «в мундирі». Нарізані шматочки із свіжої картоплі, прикладені до скронь, знімають головний біль. Запечену, несолону картоплю вживають при ниркових і серцево-судинних захворюваннях. Як діуретичний засіб рекомендується науковою і народною медициною картопляна дієта. Перетерту сиру картоплю широко використовують у дерматології й косметиці: лікують гноячкову ек- зему, піодермію, дерматити, опіки, гнійні рани, виразку гомілки та інші виразкові хвороби шкіри[8]. У випадку виразки гомілки на всю уражену поверхню кладуть шар тертої сирої картоплі завтовшки 0,5—1 см, накривають серветкою з 6—8 шарів марлі й залишають у такому стані на 4—5 годин, періодично зволожуючи пов’язку свіжим соком картоплі. За умови щоденного проведення процедури виразки епітелізуються приблизно за З тижні. В косметичній практиці перетерту сиру або зварену «в мундирі» картоплю вводять до складу живильних масок (при сухій шкірі, сонячних опіках тощо). Картопля є сировиною для одержання крохмалю, глюкози, спирту і молочної кислоти, які широко використовуються в лікувальній практиці. Крохмаль, зокрема, приймають всередину і в клізмах як обволікаючий засіб при отруєннях для захисту слизової оболонки шлунка. Застосовують його у вигляді киселю після звільнення шлунка. Останнім часом увагу дослідників привертає і надземна частина рослини як джерело для одержання алкалоїду соланіну, який за хімічною будовою близький до кортикостероїдів і серцевих глікозидів. У великих дозах соланін спричиняє тяжкі отруєння, а в малих зумовлює стійке й тривале зниження артеріального тиску, збільшує амплітуду і зменшує частоту серцевих скорочень, виявляє протизапальну, болетамувальну і протиалергічну дію. Це свідчить про те, що не випадково настій квіток картоплі використовують у народній медицині як засіб, що має гіпотензивні властивості і збуджує дихання.

Картопля цвіте при оптимальних умовах у тому числі при температурі 18-21 градус. Цвітіння припиняється при більш високих температурах 27-29 градусів. Для утворення бульб найбільш сприятлива температура є 15-20 градусів, для ранніх сортів – 15-17 градусів. Зростання бульб сповільнюється при температурі нижче 6 градусів і вище 25, а при 26-29 градусів освіту бульб зазвичай припиняється взагалі. При підвищених температурах кількість бульб збільшується за рахунок зменшення їх розміру.

тривалий вплив високих температур в районі, 30-40 градусів, під час розвитку і формації й при цьому викликає так зване “кліматичне виродження” картоплі. При цьому порушується правильний обмін речовин, істотно зменшується кількість бульб та їх продуктивні якості. Ослаблені рослини картоплі сильніше уражуються вірусами й хворобами.

Розмножується вегетативно — бульбами, а також насінням (для одержання нових сортів та інколи в сучасних технологіях).

Картопля при температурі 10-12 градусів в помірно вологому ґрунті дає сходи на 25-27-й день, при 14-16 градусах – на 18-22-й, при 18-25 градусах – на 12-13-й, при 27-28 градусах – на 16-17-й день. Прийнятною температурою для произростания бульб є 18-22 градуси. Зменшення температури до 10-12 градусів подовжує період від посадки до сходів на 5-6 днів. При температурі нижче 3 і вище 35 градусів ріст і розвиток насіння припиняється, а знаходження картоплі в перебігу декількох днів при нижчих температурах призводить до пошкодження насіння. Картоплиння починає свій ріст при температурі 17-22 градуси. Зростання надземної маси картоплі припиняється при температурі 42 градуси, а вже при температурі 50 градусів рослина в’яне і може загинути. Бадилля картоплі високочутлива до низьких температур. Під час заморозків при температурі – 1-1,5 градусів і підвищеної вологості повітря рослини темніють і гинуть.

Має надземне трав’янисте стебло і підземні пагони-столони, які на кінцях потовщуються і утворюють бульби. Картопля досить вимоглива до клімату, проте велика різноманітність сортів дає змогу вирощувати її майже на всій території України. Бульби картоплі починають проростати при температурі 8-10°С. Картопля не витримує низької температури і при мінус 1 −2 °C гине. Найкраще рослини ростуть при температурі 20 °C, а бульби — при 15-18°С. Якщо тривалий час стоїть спекотна погода (температура понад 30 °C), то бульби не утворюються. В умовах високої температури якість бульб погіршується, вони передчасно старіють, а після випадання дощів з їхніх вічок починають рости столони, на яких утворюються нові бульби. Тому для утворення бульб оптимальною є температура ґрунту близько 20 °C, за якої асиміляція вуглецю відбувається найбільш інтенсивно. Після формування бульб рослинам потрібна температура ґрунту 15-18°С. Ці особливості покладені в основу боротьби з виродженням картоплі за допомогою літнього садіння. Картопля досить вимоглива до вологи. Оптимальним запасом вологи в ґрунті для неї є 70-85% найменшої вологоємкості (НВ). Протягом вегетаційного періоду потреба рослин у волозі змінюється. У першій фазі росту картоплі потрібно значно менше вологи, ніж у період бутонізації, цвітіння і бульбоутворення. Але надмірна кількість опадів (вологи) саме у період бульбоутворення призводить до розростання бульб і утворення на них наростів (діток), насамперед на передчасно достиглих бульбах. Транспіраційний коефіцієнт картоплі значною мірою залежить від метеорологічних умов і коливається в межах 300—600 г води на 1 г сухої речовини. За своїми біологічними особливостями вона потребує хорошої аерації ґрунту, оскільки коренева система і столони поглинають багато кисню з ґрунтового повітря. У надмірно зволоженому, щільному ґрунті вміст кисню знижується до 2% і нижче, а вміст вуглекислоти зростає до такого рівня, що бульби задихаються і загнивають. Першою ознакою нестачі повітря є поява на поверхні шкірочки бульб (на сочевичках) білих горбочків. У таких випадках слід вжити заходів для поліпшення аерації — провести глибоке розпушування. Картопля — культура «пухких» ґрунтів. Найбільш придатні для неї легкі та супіщані, суглинкові ґрунти, в які легко проникає волога та повітря і які містять достатню кількість поживних речовин. Щільність ґрунтів для гарного росту і розвитку рослин повинна бути в межах 1-1,2 г/см.куб. На щільних, важких ґрунтах поява сходів затримується на 5-6 днів, рослини відстають у рості, мають меншу асиміляційну поверхню, знижується врожайність, а бульби деформуються, коренева система поверхнева і погано розвивається. Картопля найкраще росте при слабокислій і нейтральній реакції ґрунтового розчину (рН 5,2-7). Важкі карбонатні ґрунти мало придатні для картоплі. Найбільш значної шкоди картоплярству завдає колорадський жук.

Так, мінімальна температура ґрунту повинна становити не менше 5-8°С. Оптимальною температурою для проростання картоплі вважається 15-20°С, в подальшому для фотосинтезу, росту стебел, листя і цвітіння – 16-22°С.

Будова рослини

Стебел кілька, вони трав’янисті, прямостоячі або висхідні, заввишки 30-150 см, у поперечному розрізі ребристі, 3-4-гранні, рідше округлі, опушені. У деяких сортів вздовж стеблових ребер є прямі або хвилясті, вузькі чи широкі крила. У пізньостиглих сортів стебла гілкуються в основному у нижній частині, скоростиглих — у середній. За забарвленням вони можуть бути зеленими, червоно-фіолетовими або червоно-коричневими. Причому антодіанова пігментація залежно від сорту може проявлятися тільки в основі стебла, вздовж більшої його частини або на всій довжині. Інколи спостерігається досить інтенсивна пігментація, при якій стебла стають майже чорними. З однієї бульби виростає у середньому 4-8 стебел, з яких утворюється кущ. За виглядом і будовою кущі бувають прямостоячі, розлогі та наггіврозлогі, мало- і багатостеблі, з рівними або ярусними стеблами.

У листкових пазухах підземної частини стебел утворюються бічні пагони — столони завдовжки 5-20 см, іноді до 35-40 см. Ростуть вони у ґрунті більш-менш горизонтально, утворюють у вузлах корінці й здатні самостійно укорінюватися. На кінцях столонів з невеликих спочатку потовщень розвиваються бульби. Листки складні — переривчасто-непарнопірчасторозсічені . Складаються з центрального черешка (стрижня), кількох пар листків або часток, верхівкової непарної частки, між якими розташовані невеликі за розміром частинки і зовсім маленькі часточки. Частки бувають сидячими або розміщеними на коротких черешках. За формою вони округлі, овальні, видовжені, яйцеподібні, ромбічні, гострокінцеві чи овально-гострокінцеві, опушені. Частки, частинки і часточки можуть бути симетричними (рівновеликими) і несиметричними. У деяких сортів верхня пара часток і верхівкова непарна частка зростаються основами, утворюючи трилопатеву верхівку. Називають таке явище плющелистістю. За кількістю частинок і часточок у листку розрізняють три ступені його розсіченості: незначну — листок має лише одну пару частинок, а часточки відсутні; середню — у листку є до двох пар частинок та одна-дві пари часточок; сильну — листок з двома-трьома парами частинок і багатьма часточками. Залежно від щільності розміщення часток листки можуть бути густо-, середньо- та рідкочастковими. У густочасткових листків частки розміщені щільно, часто налягають своїми поверхнями одна на одну, у середньочасткових вони лише торкаються краями, у рідкочасткових між частками є проміжки. З нижнього боку часток помітна сітка жилок, які бувають пігментованими. Листки розміщені на стеблах спіральне. В своїй основі мають два серпоподібні або листкоподібні прилистки.

Коренева система у картоплі, яку вирощують з насіння, має спочатку стрижневу будову — у вигляді зародкового стрижневого кореня з бічними корінцями. Потім в основі стебельця, у його вузлах, які знаходяться у ґрунті, формується вторинна коренева система, яка разом із зародковою утворюють мичкувате коріння. При вирощуванні картоплі з бульб утворюється лише вторинна мичкувата коренева система. Близько 70% коріння картоплі розміщується на глибині до 30 см, а окремі корені досягають глибини 1,5 м.

Квітки на рослинах зібрані у суцвіття — завійки, яких на одному квітконосі буває від 2 до 4.

Квітки двостатеві, правильні, у верхівкових завійках; п’ятичленні: чашечка складається з п’яти гостро-зубчастих, зрослих в основі чашолистків, віночок — з п’яти зрослих пелюсток. У квітці розміщуються п’ять тичинок, пиляки яких на коротких ніжках щільно складені у циліндричну або конусоподібну колонку, та маточка з верхньою зав’яззю із стовпчиком з приймочкою, який пронизує центральну внутрішню частину колонки і видається над пиляками або рівний з ними, а іноді нижчий за них. Віночок зрослопелюстковий, білий, синій, синьо-фіолетовий, рожевий, червоно-фіолетовий. Пиляки оранжеві, жовті, жовто-зелені. Якщо у квітках утворюються оранжеві або жовті пиляки, пилок яких здатний до нормального запліднення, то при рясному цвітінні на рослинах розвивається багато плодів; у сортів, які мають квітки з стерильними жовто-зеленими пиляками, плоди не утворюються.

Плід — багатонасінна двогнізда ягода. Вона округла або округло-овальна, жовто-зелена. Насіння дрібне, яйцеподібносплюснуте, блідо-жовте або кремове. Маса 1000 насінин — 0,5-0,6 г.

Як вибрати картопля на посадку

Вибирайте правильні сорти для посадки навесні, і тоді вже на початок літа у вас буде своя смачна картопелька.

Є кілька показників, за якими обирається насіннєвий матеріал на посадку:

1. Районування. Слід з’ясувати, як той чи інший сорт буде виростати саме в вашому регіоні. Важливо правильно вибрати час для посадки.

2. Тип грунту. Один картопля росте на легкій, удобреному грунті, інший воліє важкий і родючий грунт.

3. Кількість очок. Чим їх більше, тим більше паростків, а відповідно і згодом бульб.

4. Урожайність. Сорти мають різні показники врожайності. Якісь дають невелику кількість великих бульб, у інших багато рівних картоплин середньої величини.

5. Стійкість культури до хвороб.

6. Розмір бульби. Оптимальним буде середній розмір вагою від 60 до 90 м

7. Термін дозрівання. Якщо ви хочете швидше спробувати молодої картоплі, вибирайте ранні сорти.

На зберігання підійде картопля будь-яких термінів дозрівання. Звичайно, урожай буде визначатися не тільки цими показниками, а й родючістю грунту, погодними умовами, способом вирощування, заселеністю ділянки шкідниками і дотриманням агротехніки вирощування. Важливо також звертати увагу і на властивості сорту.

Як вибрати картоплю на посадку

Щоб ви не витрачали багато часу на пошук відповіді, ми пропонуємо вам 4 кращих сорти, у яких відмінне співвідношення багатьох з перерахованих вище показників.

Картопля «Електра»
Картопля з Голландії відноситься до середньоранніх високоврожайних сортів. При правильній агротехніці дає до 22 великих бульб з одного куща.

Бульби овальні, рівні, жовтого кольору, гладкі. Відзначаються високі смакові якості. Він не розвалюється при смаженні. «Електра» підходить для тривалого зберігання. Характерна особливість сорту: стійкість до парші відмінна, фітофторозу листя і також раку бульб – хороша.

Сорт «Челленджер»
Відноситься до середньопізні сорти. Чи не вимогливий до грунту, але добре відгукується на мінеральну підгодівлю. Період дозрівання: 85-95 днів. Стійкий до раку, парші, середня стійкість до фітофторозу. Відрізняється гарною лежкістю і насиченим смаком. Бульби великі, овальні, масою до 116г.

Насіннева картопля «Каррера»
Картопля голландської селекції – середньоранній сорт, період дозрівання: 85-95 днів. Відрізняється гарною лежкістю і відмінним смаком.

Бульби дуже великі і середні, довгасті, гладенькі, з дрібними вічками. Маса доходить до 230г, кількість на кущі – до 9. Стійкий до раку і ряду вірусних захворювань.

Посадкова картопля «Ред Скарлет»
Урожайний сорт. Голландський картопля районирован. Відноситься до ранньостиглих картоплі, збір врожаю починається після появи сходів на 65-70 день. Показує хороші смакові якості в смаженому і відвареному вигляді. З одного куща збирають до 20 бульб середнього розміру від 80 до 110г, можуть доходити до 150г.

Бульби овальні, бордово-червоні, м’якоть яскраво-жовта. Відрізняється високою біологічною цінністю: містить велику кількість провітаміну А – β-каротину. Кущ середньої величини, стійкий до раку та фітофторозу.

загальні переддання про те, як вибрати картоплю на посадку , ви тепер маєте. Не менш важлива для дачника і правильна підготовка картоплі до посадки. Для цього слід відбирати здорові екземпляри. Необхідно садити бульби тільки в добре прогріту грунт. Дотримуючись всіх цих нехитрих порад, ви отримаєте відмінний урожай!

Хіти продажу в магазині