А в Ізі олені поголені

Побачити справжніх плямистих оленів, не витративши коштів на поїздку на Далекий Схід, можна. І не де-небудь, а в самому центрі європейського континенту — на Закарпатті. Село Іза на Хустщині відоме далеко за межами України завдяки лозоплетінню, яким тут займаються і старі, й молоді. У тіні цього ремесла перебуває ферма, що з’явилася тут ще за радянських часів. Про неї наша розповідь.

Перша в Україні

Коли в 1987 році 32 далекосхідних плямистих оленів у колгосп-мільйонер привезли аж із Калінінградської області, то їх тут не розглядали як високодохідний бізнес, а здебільшого як експеримент: чи вдасться? Постало завдання призвичаїти холодолюбних тварин до умов теплого місцевого клімату, певною мірою відзначитися своєрідним досягненням — стати першою не лише в Закарпатській області, а й усій Україні оленячою фермою.

Ця ферма залишається єдиною з розведення такого виду оленів досі. І, за наявними відомостями, європейських країн, де утримують плямистих оленів, теж небагато — лише Польща та Німеччина.

Подивитися на елегантних оленів, щоб задовольнити природну цікавість, а заодно й відпочити, приїжджали представники партійно-господарської еліти. Надто що й місцина, де їх утримують, давала змогу чудово провести дозвілля: струмочки, ліс, смарагдова трава. Не випадково саме тут влаштовувалися пікніки для високих гостей.

Головне було — зберегти

Під час існування колгоспу-мільйонера Михайло Бугаш завідував у ньому тваринницькою галуззю. І що після падіння колгоспно-радгоспної системи разом з колективним господарством оленяча ферма збереглася — його заслуга.

У найскладніший час на фермі залишалося тільки 56 особин, але оленярі не здавалися. Довелося і з рештками партійно-господарської еліти, яка довго була вельми впливовою в районі, поборотися: пройшли через суди. Надто вже ласим шматком у їхніх очах видавалася 57-гектарна площа — зелена галявина з лісовими угіддями, чотирма штучними озерами. Високопосадовці дуже хотіли отримати у власність привабливий шмат землі, на якій живе стадо. Михайло Бугаш мужньо відбивався, бо без земельних угідь і водопою для тварин вести справу неможливо.

Фарма з ферми

Фермерське господарство має назву «Агромрія», нагадуючи про почасти туристське призначення цього, безумовно, дуже цікавого для відвідувачів об’єкта. Туристи приходять сюди цілими гуртами — дорослі й діти — і за невелику плату можуть оглянути тварин, сфотографуватися коло них, погодувати (фермер підготував для цього корми — сухі палички).

Туризм дає приробіток, проте нині це не основне джерело доходу. Головне — роги. Так, саме та частина оленячого тіла, що підкреслює благородну і гордовиту поставу тварин на тлі довколишнього пейзажу, забезпечує фермі той хліб, що без масла.

Цінність оленів для ведення бізнесу не в їхній шкурі або м’ясі, а речовині, що міститься в рогах, назва якої — панти. Це сировина для виготовлення лікарського засобу пантокрину. Засіб чинить тонізуючу дію на нервову систему, поліпшує обмін речовин, підвищує стійкість організму до несприятливих умов навколишнього середовища, здатність до навантажень. Ці ліки вживають у разі перевтоми, неврозів, гіпотензії, після гострих інфекційних захворювань; вони прискорюють загоєння ран, нормалізують артеріальний тиск.

Сировину від фермера купують фармацевти фабрики, яка ще з радянських часів існує в Тернополі. Вона раніше була однією з двох у колишньому Радянському Союзі, отримувала сировину аж з Алтаю. Останніми роками надійним постачальником стали ізянські олені.

Особливість бізнесу на пантах у тому, що роги можна спилювати лише впродовж двох-трьох днів. Якщо згаяти час, то вони затверднуть, і корисну речовину отримати з них не вдасться. Михайло Михайлович навчився вгадувати час стиглості рогів, і тоді тварин заганяють у спеціальну загорожу, а фахівці, які розуміються на цьому, спилюють ніжні відростки. Потім їх подрібнюють, заспиртовують. По них приїздять тернополяни і транспортують у холодильнику.

Серед позитивів існування цієї ферми — те, що тварин вирощують не на м’ясо. Роги у тварин щоразу відростають, а самі вони доживають тут завдяки добрій годівлі аж до 20 років.

І все-таки туризм

Ферма починалася з трьох десятків тварин, а тепер їх тут понад 300. Господар каже, що точно підрахувати складно, адже олені весь час у русі. Знає лише, що кормів, як-то зерно пшениці, з’їдають дуже багато — кілька десятків тонн.

Охороняють тварин п’ятеро чоловіків, які допомагають і в господарстві. А допомагати є в чому: влітку треба вдосталь сіна запасти, щодня — годівниці наповнювати.

У листопаді й грудні олені стають дуже агресивними, навіть небезпечними, оскільки в них починається шлюбний період. Але господарі вже звикли і знають, як із ними поводитися.

Михайло Бугаш не боїться підходити близько, адже ці тварини для нього як власні діти. З його допомогою авторові цих рядків, а також начальникові відділу тваринництва департаменту агропромислового розвитку Ніні Кіш вдалося підійти ближче. Водночас і сфотографувати гордих тварин.

Спилюють роги у вік зрілості оленів — чотирирічним. У березні тварини позбуваються рогів, а наприкінці травня в них відростають нові. Утім, інколи терміни змінюються, що залежить від температури. Ростуть лише два з половиною — три місяці.

У самиць роги не ростуть, а в самців їх не спилюють перші три роки. Щорічний урожай з усього стада становить близько 70 кілограмів. На кожному кілограмі можна заробити до 250 доларів, а ціна цієї сировини за останні роки відчутно знизилася. Через зниження попиту й подорожчання кормів великих сподівань на пантовий бізнес Михайло Бугаш не має. Найвигіднішим для ферми вважає туристський напрям.

Будуватиме на території комплекс: уже знайшов інвесторів, які беруться звести посеред дубового гаю, біля озерець будиночки для туристів.

Якщо план вдасться втілити в життя, то майбутнім гостям комплексу, що відпочиватимуть в оточенні оленів, можна лише позаздрити: в якому місці вони прокидатимуться вранці! Хай африканське сафарі відпочиває!

Шановні читачі! Звертаємо вашу увагу на правила коментування матеріалів на сайті видання «Урядовий кур’єр».
Коментарі з’являються на сайті тільки після їх перевірки модератором, а не відразу після того, як ви їх розмістили.
У коментарях заборонено антисемітські висловлювання, спонукання до расизму, заклики до насильства, тероризму, збройного повалення чинної конституційної влади.
Просимо вас утриматися від нецензурних слів та виразів, лайок тощо, які ображають людську честь і гідність, а також від комерційних пропозицій, реклами, посилань на інші сайти та ін.
Редакція видання не несе відповідальності за образи, висловлені на адресу інших осіб.

50 цікавих фактів про оленів

1. Олень – одна з найбільш граціозних і витончених тварин на нашій планеті.

Олені відносяться до ряду парнокопитні, сімейства оленячі.

2. Крім свого зовнішнього вигляду олені мають величезну кількість унікальних властивостей, що дозволяють по праву вважати їх володарями саван і господарями тропічних, тайгових і тундрових лісів.

3. Перші олені на планеті з’явилися на території сучасної Азії, понад 33 мільйонів років тому.

4. Через 10 мільйонів років ці парнокопитні тварини перебралися на європейську частину, а звідти перейшли на північноамериканський континент, який існував у ті часи природного мосту. У Південній Америці олені з’явилися лише 2 мільйони років тому.

5. Зовнішній вигляд оленячий абсолютно різний. Зустрічаються види як з тонкими і довгими ногами, так і з короткими. Проте всіх їх відрізняє добре сформована мускулатура нижніх кінцівок і наявність розставлених у бік пальців, сполучених перетинками.

6. Між собою олені різних видів і підвидів розрізняються по довжині рогів, і за розмірами.

7. Представники одного і того ж виду оленів можуть розрізнятися у розмірах, це залежить в першу чергу від кількості їжі та умов проживання.

8. У деяких видів оленів восени на шиї відростає трохи більше вовни і це надає їм благородний вигляд.

9. У самців більш сильні м’язи шиї, ніж у самок. І тільки у самців є роги, які вони скидають навесні.

10. Вага самого маленького оленя досягає всього 15 кілограм, коли маса самого великого оленя може доходити до трьохсот.

11. Самим маленьким вважається пуду (в природі всього два види). Пуду є вегетаріанцем, так як харчується тільки пагонами молодих чагарників і низькорослих дерев.

12. Найбільший олень в світі – лось. Він має більш плоскі роги (завдяки чому отримав прізвисько лось), масивний тулуб і нижні кінцівки. Лось живиться ягодами, грибами, водоростями, різними травами, а також пагонами дерев і чагарників.

13. Хоча лось, і олень належать одному сімейству, між ними існує ряд значних відмінностей.

14. Роги лося і оленя мають відмінності: у лосів вони розвиваються горизонтально по відношенню до поверхні землі і мають широкі лопатоподібні розгалуження. Роги оленя злітають вгору, і вони не такі масивні.

15. Лось – найбільший серед представників оленячих. Вага лося може досягати 655 кілограмів.

16. Вага оленя не перевищує 350 кілограмів, у той час як у багатьох видів середня вага коливається в межах 150 кілограмів.

17. Ноги лося більш високі і тонкі в порівнянні з кінцівками оленя.

18. Відмінності спостерігаються і в громадській організації тварин. Лосі, на відміну від оленів, ніколи не утворюють стада, а живуть поодинці або парами.

19. Від козуль, які також входять у це сімейство, справжні олені відрізняються будовою рогів і спосіб харчування.

20. Поверхня рогів козулі на дотик шорстка і покрита різними горбиками, до того ж вони не мають розгалужень, як роги оленя.

21. Ще однією істотною відмінністю козулі від оленя є те, що вона ніколи не стане харчуватися деревною корою і гілками дерев або чагарників, тоді як для оленя це значна частина раціону.

22. У годуванні потомства теж існує відмінність. Якщо олені вигодовують дитинчат стоячи, то у козуль цей процес відбувається в лежачому положенні.

23. Всі види оленів, крім безрогого водяного оленя, відрізняють розгалужені роги (які називаються панти), причому такими кістковими утвореннями відрізняються тільки самці.

24. Шкіра оленя вкрита хутром, тонким і коротким влітку, а взимку більш довгим і густим.

25. Колір хутра оленя залежить від виду і може бути коричневим, кавово-бурими, червоно-коричневим, буруватим, сірим, рудим, однотонним, з цятками і відмітинами.

26. Зуби оленя є хорошим показником його віку. За ступенем сточування іклів та різців, викривлення і куту нахилу фахівець може точно визначити вік оленя.

27. Олень – тварина, яке входить у двадцятку самих швидких. Швидкість оленя, що рятується від погоні, може досягати 50-55 км/ч.

28. В основному олень — це стадна тварина, хоча деякі види ведуть одиночний спосіб життя і шукають пару тільки на час гону.

29. Гон оленів у більшості європейських видів починається восени і триває до початку зими.

30. Статеве дозрівання у оленів настає рано: самка оленя готова до запліднення у віці 1,5 років, особи чоловічої статі дозрівають до 2-3 років.

31. Стадо оленів, що складається з самок і дитинчат, в період спарювання очолює самець, захищає свою гаремну групу від суперників.

32. Рев оленя в шлюбний період можна почути на великій відстані. Часто трапляються сутички між самцями, коли суперники сходяться рогами, в спробі повалити супротивника з ніг. Більш слабкий суперник швидко йде на поступки.

33. Безрогі самці оленів не беруть участі в турнірах, а намагаються потихеньку пробратися в чужу гарем.

34. В залежності від виду, вагітність оленів триває 6 – 9 місяців.

35.Самка оленя для пологів вибирає безпечне місце. На світло з’являється одне оленятко, в рідкісних випадках двійня.

36. Забарвлення більшості видів новонароджених оленят плямистий, що є відмінною маскуванням і захистом на першому році життя.

37. Ледве народившись, дитинча оленя вже може стояти на ногах. Через місяць маленьке оленятко починає самостійно щипати траву й молоді пагони рослин, але продовжує харчуватися молоком матері, нерідко весь перший рік життя.

38. В однорічному віці у самця оленя пробиваються на лобі маленькі горбки (ріжки), яким судилося стати першими рогами без гілок. У наступні сезони число гілок продовжує зростати, а кожні нові роги оленя стають масивнішими і сильніше.

39. В умовах дикої природи середня тривалість життя оленя становить 15-20 років. В зоопарках і оленярських господарствах при гарному догляді живуть олені до 25-30 років.

40. Хоча олені перебувають під охороною, в той же час вони перебувають у списку найнебезпечніших інвазійних видів, адже в деяких регіонах їх численні популяції активно поїдають рідкісні рослини, що призводить до їх повного зникнення.

41. Незважаючи на безліч природних ворогів (вовки, рисі, росомахи, великі кішки), головним ворогом оленя залишається людина.

42. З давніх часів оленів безжально винищували під час трофейного полювання, настільки популярним в усьому світі. Оленина і красиві роги – ось дві причини популярності полювання на оленів.

43. Оленина вважається більш поживною, ніж звичайне червоне м’ясо. В даний час, м’ясо оленів продається в магазинах, і страви, приготовлені з них можна зустріти в багатьох ресторанах.

44. У минулому столітті оленячі роги високо цінувалися як мисливський трофей. Також і зараз роги оленя продаються на ринку, як прикраси для дому.

45. Роги оленів часто використовується в приготуванні ліків. Молоді роги оленів називають пантами, вони містять високо поживна і корисна речовина, зване пантокрином.

46. Панти володіють величезною цінністю у зв’язку з унікальними цілющими властивостями. Водно-спиртовий екстракт, отриманий із застосуванням пантів, застосовується у фармакології для виробництва препаратів, що призначаються при гіпертонії і захворюваннях нервової системи.

47. З окостенілих рогів оленя виробляють харчову добавку — потужний іммунностимулятор.

48. Рідкісні види оленів занесені до Червоної книги та знаходяться під охороною багатьох держав.

49. Ще 2 століття тому популяція оленів стала різко скорочуватися з-за постійної полювання на них.

50. В даний час полювання на оленів заборонено, і хочеться сподіватися, що цього в майбутньому не повториться, і олені будуть продовжувати служити природі і людині ще багато тисячоліть.