“Китай використовує уйгурів як піддослідних щурів”. Що відомо про камери розпізнавання емоцій

Фахівець з програмного забезпечення, який попросив не розкривати його ім’я, твердить, що особисто встановлював такі системи у відділках поліції.

Правозахисниця, якій показали ці матеріали, назвала їх шокуючими.

Посольство КНР в Лондоні не відреагувало на конкретні твердження, обмежившись звичайною заявою, що в Китаї забезпечуються політичні та соціальні права усіх етнічних груп.

Сіньцзян – батьківщина 12 мільйонів уйгурів, переважна більшість з яких є мусульманами.

За жителями провінції ведеться постійний нагляд. Там розташовані широко відомі “центри перевиховання”, які правозахисники називають таборами суворого режиму. У цих таборах побували, за оцінками, понад мільйон людей.

Пекін заявляє, що все це необхідно, оскільки сотні людей загинули внаслідок терактів з боку сепаратистів, які прагнуть до створення власної держави.

Автор фото, Getty Images

Xinjiang is believed to be one of the most surveilled areas in the world

Фахівець із програмного забезпечення дав інтерв’ю програмі BBC “Панорама” на умовах анонімності, оскільки побоюється за свою безпеку. Компанія, в якій він працював, також не називалася.

Він показав “Панорамі” п’ять фотографій затриманих уйгурів, на яких, за його словами, тестували обладнання для розпізнавання емоцій.

Емоції, зафіксовані системою, представляються у вигляді діаграми. Червоний сектор означає негативні емоції

“Камера встановлюється на відстані трьох метрів від людини, – пояснив він. – Це схоже на детектор брехні, але куди більш досконалий”.

“Китайський уряд використовує уйгурів як піддослідних щурів у лабораторії”, – додав він.

За словами співрозмовника BBC, у багатьох відділках поліції по всьому Китаю використовуються “гамівні стільці”, до яких металічними браслетами приковують зап’ястя людей.

Він розповів, як штучний інтелект налаштовується на розпізнавання навіть малопомітних змін міміки людини і стану шкіряних пор.

За його словами, це виглядає як кольорова діаграма на екрані монітору, в якій червоні сектори вказують на негативний настрій або тривожність.

Співрозмовник каже, що на цій підставі щодо людей виносять судження, не підкріплені іншими доказами.

Китайське посольство в Лондоні не дало конкретної відповіді на запит про використання подібного обладнання.

У заяві йшлося: “Політичні, економічні та соціальні права і свобода релігійних переконань усіх етнічних груп в Сіньцзяні повністю забезпечені. Люди, незалежно від їхнього походження, живуть у гармонії і насолоджуються стабільним та мирним життям без обмеження особистих свобод”.

“Ця інформація викликає шок, – заявила, ознайомившись з даними BBC, директор Human Rights Watch по Китаю Софі Річардсон. – Людина зводиться до кругової діаграми, причому в момент, коли вона перебуває в стані сильного стресу, під великим тиском, і, зрозуміло, нервує. І такі дані приймаються як доказ її винуватості”.

“Підозріла поведінка”

За словами Даррена Байлера, експерта з Китаю з Університету Колорадо, уйгурів зобов’язують регулярно здавати місцевій владі зразки ДНК, проходити цифрове сканування облич і завантажувати в свої мобільні телефони додаток, що передає владі інформацію про їхні контакти.

“Уйгур не живе, а генерує дані, – каже Байлер. – Переміщення людини відслідковуються через його смартфон. Передбачається, що він завжди має бути з вами, а якщо ви кудись пішли без смартфону, вас можуть затримати. Жодного порятунку”.

Більша частина таких даних надходить в комп’ютерну систему під назвою “Інтегрована операційна платформа”, мета якої – виділяти людей, які поводяться підозріло.

“Система розцінює як підозрілі десятки вчинків, які є абсолютно законними: наприклад, якщо людина любить виходити зі свого будинку через задній вхід або якщо вона заправила не свою машину”, – каже Софі Річардсон.

Влада почала розміщувати QR-коди біля дверей будинків, щоб знати, хто туди постійно ходить”, – додала вона.

“Одна людина – одне досьє”

Суперечки про залежність китайських компаній від держави триває давно. Американська дослідницька група IPVM твердить, що виявила в патентних заявках свідчення того, що технології розпізнавання облич у Китаї здатні виділяти осіб уйгурської національності.

У заявці, поданій у липні 2018 року компанією Huawei та Академією наук КНР, описана саме така технологія.

Huawei у відповідь заявила, що її продукт “не призначений для дискримінації чи пригнічення представників будь-якої спільноти” і що вона є “незалежною від уряду” в усіх своїх діях.

IPVM також знайшла документ, що свідчить про те, що Huawei бере участь у розробці системи під назвою “Одна людина – одне досьє”.

“Уряд може накопичувати величезний обсяг інформації про кожну людину, його політичну активність, стосунки з іншими людьми… Про все, що дає можливість передбачати її поведінку і потенційну загрозу від неї”, – каже представник IPVM Конор Хілі.

На запитання, яке стосується її участі в програмі “Одна людина – одне досьє”, Huawei також не відповіла, знову повторивши, що є незалежною від уряду будь-якої країни.

IPVM також твердить, що виявила рекламний матеріал китайської фірми Hikvision, який рекламує камеру на основі штучного інтелекту для розпізнавання уйгурів, і патент на обладнання для цього, створене іншим китайським інтернет-гігантом Dahua.

Dahua заявляє, що її пристрій розпізнає усі 56 визнаних в Китаї національності і не націлене проти однієї з них.

Hikvision заявила, що рекламний матеріал на її сайті містить помилки і був завантажений без попереднього затвердження, а також, що серед продуктів компанії немає технології для встановлення етнічної приналежності людей.

Голова Національного комітету КНР зі штучного інтелекту доктор Лан Сюе сказав, що йому не відомо про такі патенти.

“За межами Китаю висувається маса подібних звинувачень. Багато з них хибні і не відповідають дійсності”, – сказав він BBC.

“Я думаю, що уряд автономного району Сіньцзян несе відповідальність за безпеку людей, і якщо якісь технології використовуються в даному контексті, то це цілком логічно”.

Посольство КНР у Лондоні висловилося категоричніше: “Так званих технологій аналізу облич, здатних розпізнавати уйгурів, не існує”.

Під постійним контролем

За наявними даними, в Китаї працює приблизно половина з майже 800 мільйонів камер відеонагляду у світі.

Там також створена низка “розумних міст”, таких як Чунцин, де штучний інтелект інтегровано у міське середовище.

“Ви виходите з дому, заходите в ліфт, і вас негайно ловить камера. Вони всюди”, – поділився своїм досвідом з програмою “Панорама” журналіст-розслідувач Ху Лю.

“Коли я викликаю таксі, компанія передає дані про поїздку владі. Якщо я зайшов до кафе посидіти з приятелями, це стає відомим, оскільки в кафе також стоїть камера”, – розповів він.

“Було кілька випадків, коли я в ході журналістських розслідувань з кимось зустрічався, і незабаром мені дзвонили і попереджали: “Не спілкуйтеся з такою-то людиною, не робіть цього і цього”.

“Від штучного інтелекту не сховаєшся”.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

“Їхня мета – знищити нас усіх”. В’язні таборів для уйгурів заявляють про постійні зґвалтування

Уряд США заявив, що занепокоєний систематичним сексуальним насильством над уйгурськими жінками у китайських таборах, про яке детально розповіла у своєму матеріалі ВВС.

“Ці звірства шокують і повинні потягти за собою серйозні наслідки”, – сказав представник уряду.

Міністр уряду Британії Найджел Адамс також засудив описану в матеріалі практику, назвавши її очевидним злом.

За оцінками експертів, понад мільйон уйгурів та представників інших меншин утримують в таборах у Китаї.

Китайський МЗС назвав матеріал, що базується на свідченнях кількох колишніх в’язнів і одного охоронця, фейком.

Представник міністерства Ван Веньбінь заявив, що в Китаї немає системного насильства над жінками, а країна дотримується основних принципів прав людини в управлінні всіма своїми установами.

“Китай – це країна, де панує закон, наша конституція гарантує і захищає права людини, це втілено у нашій правовій системі, за цими нормами працює наш уряд”, – сказав він.

Стаття містить детальний опис сцен насильства, які можуть шокувати.

“Чорна кімната”

Турсунай Зіявудун провела у таких таборах дев’ять місяців.

Ті чоловіки завжди були в масках, хоч пандемія ще не почалася, згадує жінка. Вони були у цивільних костюмах, а не в поліцейській формі.

Іноді після опівночі вони ходили по камерах, забирали жінок, які їм сподобались, і вели до “чорної кімнати”, де не було камер відеоспостереження.

Кілька разів, за словами Зіявудун, забирали її.

“Те, що було далі – незагойна рана в моїй душі, – каже вона. – Я просто не можу описати це словами”.

У північно-західній автономній провінції Сіньцзян китайська влада розгорнула велику таємну мережу таборів для “перевиховання” уйгурів та інших меншин. За незалежними оцінками, через них пройшли понад мільйон чоловіків і жінок.

Правозахисні групи стверджують, що Пекін поступово згортає релігійні та інші свободи уйгурів, масово контролює їхнє пересування і поведінку, ув’язнює, промиває мізки, а жінок примусово стерилізує.

За словами Турсунай, її тричі ґвалтувала група чоловіків. Жінці пощастило: вона змогла втекти у Казахстан, а потім – у США

Це політика президента Сі Цзіньпіна. Він відвідав Сіньцзян після того, як уйгурські сепаратисти влаштували вибух в столиці автономної провінції Урумчі 22 травня 2014 року.

Згідно з документами, що є в розпорядженні газети New York Times, він наказав місцевій владі діяти безжально.

Минулого місяця уряд США заявив, що китайська політика щодо уйгурів наближена до геноциду.

Офіційний Пекін назвав заяви про масові ув’язнення і стерилізацію жінок брехнею і абсурдом.

Свідчення людей з “таборів перевиховання” – велика рідкість. Але кілька колишніх в’язнів і один охоронець підтвердили ВВС існування організованої системи тортур і сексуального насильства.

Турсунай Зіявудун після звільнення з табору змогла втекти до Казахстану, а звідти – до США, де зараз мешкає. Вона каже, що тричі зазнала групового зґвалтування, і що жінок з камер забирали практично щоночі.

За словами Зіявудун, в Казахстані вона весь час боялась, що її видадуть Китаю, вона також соромиться детально описувати пережите.

Перевірити її слова неможливо, оскільки влада Китаю суворо обмежує діяльність журналістів.

Але авіаквитки та імміграційні документи, які Зіявудун надала ВВС, збігаються з датами, які вона назвала, а опис табору у провінції Сіньюань (котрий уйгури називають Кюнес) – зі супутниковими фото.

Опис табірного режиму підтверджують інші свідки.

Голі й в наручниках

Документи для судової системи округу Кюнес за 2017-2018 роки, які ВВС отримала від фахівця з питань Сіньцзяну Адріана Зенца, яскраво описують, як планують і здійснюють “перевиховання шляхом освіти” серед “ключових груп”, тобто уйгурів.

В одному з документів цей процес назвали “промиванням мізків, очищенням сердець, зміцненням правильних поглядів та викоріненням зла”.

ВВС також поговорила з Гульзірою Ельхан, жінкою з Сіньцзяну, за національністю казашкою, що провела у таборах 18 місяців.

За її словами, її примушували роздягати уйгурських жінок, одягати на них наручники, залишаючи в приміщенні з чоловіками-китайцями, а потім прибирати за ними кімнату.

“Я мала оголити жінку до пояса і скувати їй руки так, щоб вона не могла рухатись, – каже вона, схрещуючи зап’ястя на потилиці, щоб показати, як саме це відбувалося. – Потім до неї заходив чоловік – поліцейський чи незнайомець. Я повинна була тихо сидіти у сусідньому приміщенні, а коли чоловік йшов, відвести жінку в душ”.

Автор фото, Getty Images

Гульзіра провела в ув’язненні 18 місяців. Зараз вона вдома, в рідному селі

Гульзіра каже, що мусила допомагати під страхом покарання, і не могла нічого вдіяти.

Вона стверджує, що сторонні чоловіки платили охоронцям за можливість розважитися.

На пряме запитання, чи можна назвати це організованою системою сексуального насильства, вона відповіла: “Так, це – зґвалтування”.

“Затриманих привозять постійно”

Турсунай Зіявудун каже, що деякі жінки, яких забирали з камери, не поверталися, інші приходили і мовчки лягали в ліжко. Ґвалтівники наказували нічого не обговорювати з сусідками.

Уйгури – мусульманська етнічна меншина чисельністю близько 11 млн людей, що мешкають в автономній провінції Сіньцзян на північному заході Китаю. Регіон межує з Казахстаном, і деякі його мешканці – етнічні казахи. 42-річна Турсунай – уйгурка, а її чоловік – казах.

Подружжя повернулося до Сіньцзяна у 2016 році після п’яти років життя у Казахстані. Відразу після прибуття влада допитала їх і відібрала паспорти. За кілька місяців поліція наказала Зіявудун відвідати збори уйгурів і казахів, де всіх затримали.

Спочатку вона провела в таборі близько місяця у відносно стерпних умовах – з пристойною їжею і доступом до телефону. Потім у жінки загострилась виразка шлунка, і її відпустили. Чоловіку повернули паспорт, і він знову поїхав до Казахстану на заробітки, але Зіявудун до нього не пустили.

За наявними даними, це цілеспрямована політика, щоб ті, що виїхали за кордон, тримали там язик за зубами.

9 березня 2018 року, коли чоловік Зіявудун був у Казахстані, її викликали до поліції і сказали, що вона має пройти “додаткове навчання”.

Зіявудун відвезли у той самий табір, але за два роки він, за її словами, значно розширився. Автобуси постійно привозили нових затриманих.

Автор фото, Maxar

Турсунай впізнала цей об’єкт на супутниковому фото: це табір, в якому її утримували. Знімки 2017 (ліворуч) і 2019 років

У жінок відібрали коштовності. Сережки Зіявудун вирвали так брутально, що з мочок вух пішла кров. Потім її відвели в кімнату, набиту жінками. З однією з них Зіявудун пізніше заприятелювала.

Вона розповіла, як охоронці зірвали з літньої жінки хіджаб і почали кричати на неї за те, що на ній було довге плаття. Те й інше в Сіньцзяні вважають ознаками релігійного екстремізму.

“Вони роздягнули цю жінку до білизни, а вона розгублено прикривалася руками. Дивлячись на це, я розплакалась”, – згадує Зіявудун.

“Черевики у поліцейських важкі й тверді”

Зіявудун впізнала на супутникових фото будівлю, де її утримували. На знімках 2017 і 2019 років видно, що з’явилися нові споруди, схожі на гуртожитки та виробничі корпуси. У Китаї вони значаться як школа.

Жінок змусили зняти взуття та одяг і в такому вигляді відвели в житлову зону з камерами, яка, за словами Зіявудун, нагадує типове китайське селище з рівними рядами будиночків.

Перший місяць або два не було нічого особливого. Всіх жінок коротко підстригли та змушували дивитися в камерах пропагандистське відео.

Потім поліція почала допитувати Зіявудун про справи її чоловіка. Якщо вона відмовлялась відповідати або говорила не те, що хотіли почути, її кидали на підлогу і били в живіт.

“Черевики у поліцейських дуже важкі й тверді, спочатку я думала, що він б’є мене чимось, – каже Зіявудун. – А потім зрозуміла, що він стрибає на моєму животі. По тілу пройшла гаряча хвиля, і я майже втратила свідомість”.

Коли сусідки по камері сказали охоронцям, що у Зіявудун кровотеча, ті відповіли, що для жінок це нормально.

За словами Зіявудун, у кожній камері було по 14 людей, відкидні ліжка, ґрати на вікні, один умивальник і туалет у вигляді дірки в підлозі.

Автор фото, Bitter Winter

На знімках, зроблених прихованою камерою активістами організації Bitter Winter, видно, що кімнати мешканців табору схожі на камери – з ґратами і залізними дверима

Коли Зіявудун вперше побачила, як вночі когось забрали з камери, вона не зрозуміла, навіщо. Вирішила, що сусідку кудись переселяють.

Пізніше, в травні 2018 року, Зіявудун і ще одну молоду жінку так само забрали вночі до кімнати, де сидів чоловік у масці. Жінку відвели в сусіднє приміщення.

“Коли вона увійшла в ту кімнату, то відразу почала кричати, – каже Зіявудун. – Не знаю, як це вам пояснити. Я думала, що її катують. Я й гадки не мала, що її ґвалтують”.

Жінка з охорони сказала чоловіку в масці, що у Зіявудун кровотеча. Той вилаявся і сказав: “Відведи її в чорну кімнату”.

“Охоронниця відвела мене в кімнату поруч з тією, куди відвели сусідку. В них була якась електрична палиця, – згадує Зіявудун. – Вони засунули її мені у вагіну і почали катувати електричним струмом” .

Тортури в першу ніч у темній кімнаті закінчились, коли втрутилась охоронниця, нагадавши чоловікам, що Зіявудун хвора. Тоді її відвели в камеру.

Приблизно за годину до камери привели її сусідку.

“Вона була сама не своя, не хотіла ні з ким говорити, сиділа як у трансі, – згадує Зіявудун. – Багато жінок у тих камерах втрачали розум”.

Тортури струмом і публічне зґвалтування

Крім житлових камер, в кожному з таборів були класи, в яких з ув’язненими займалися викладачі.

Мета цієї “освіти”, стверджують правозахисники, – відучити уйгурів та інші меншини від їхньої культури, мови й віри і зробити з них китайців.

Автор фото, Google

На цих супутникових знімках одного і того ж табору в провінції Сіньцзян видно, як швидко розширювався об’єкт

Гульбінур Седик – етнічна узбечка родом з Сіньцзяна, за професією вчителька китайської мови. За словами жінки, її примусили вчити в’язнів в одному з таборів. Потім їй вдалося втекти з Китаю.

Життя в таборі жорстко контролювали, розповіла вона ВВС. До неї доходили історії й чутки про зґвалтування, і одного разу вона запитала жінку-поліцейську, з якою була в добрих стосунках, чи правда це. Та відповіла: “Поговоримо у дворі після обіду”.

“Ми знайшли місце, де менше відеокамер, і вона сказала, що так, тут склалася культура насильства. Поліцейські ґвалтують їх групами по кілька осіб і катують струмом. Над ними жахливо знущаються”.

Після цього Гульбінур, за її словами, не могла заснути і плакала всю ніч, думаючи про свою доньку, яка на щастя, вчилася за кордоном.

В офіційних свідченнях для проєкту “Права людини для уйгурів” жінка заявила, що особисто чула крики жертв, яких катували струмом, як Зіявудун.

“Крики лунали по всій будівлі. Я чула їх під час обіду і занять у класі”, – каже Гульбінур Седик.

За її словами, для тортур електрошоком були спеціальні знаряддя: стілець, рукавичка, шолом і стрижень, який вводили у порожнину тіла.

Автор фото, Getty Images

Вчителька Сайрагуль Саютбай розповіла, що була свідком жахливих знущань. Пізніше її звинуватили в незаконному перетині кордону з Казахстаном

Інша вчителька, яка працювала в таборі, а потім втекла до Казахстану, Сайрагуль Саютбай, також заявила ВВС, що зґвалтування було буденною справою, і що охорона забирала молодих жінок і дівчат.

Сайрагуль стверджує, що стала свідком жахливої сцени: троє поліцейських по черзі зґвалтували 20-річну дівчину на очах у близько ста ув’язнених.

Вони казали, що це покарання за те, що дівчина відмовилась у чомусь зізнатися. Вона голосно кричала, а охорона пильно стежила за тими, хто заплющував, відводив очі або стискав кулаки.

“Я думала, що помру на місці”, – каже Сайрагуль.

Свідчення колишнього охоронця

Для Зіявудун дні в таборі зливалися у тижні й місяці. Коротко обстрижених жінок водили в клас, робили якісь незрозумілі медичні обстеження, давали пігулки і кожні 15 днів робили уколи, що викликали нудоту і млявість. Персонал казав, що це “вакцина”.

Деяких жінок стерилізували або примусово встановлювали внутрішньоматкові спіралі, навіть 20-річній дівчині. “Ми просили за неї, казали, що вона така молода, але це не допомогло”, – згадує Зіявудун.

За даними розслідування AP, насильницька стерилізація уйгурських жінок у Сіньцзяні – поширене явище. Китайський уряд у відповідь на запит ВВС назвав звинувачення необґрунтованими.

Ув’язнених також змушували годинами співати китайські патріотичні пісні та дивитись відео, що вихваляють Сі Цзіньпіна.

“Поступово забуваєш, що за стінами табору є якесь інше життя. Не знаю, чи через постійне промивання мізків, чи через ін’єкції та пігулки, але ти тупієш і вже не думаєш ні про що, крім того, щоб просто набити живіт. Там ще й їжі постійно не вистачало”.

Турсунай Зіявудун не може без болю навіть дивитися на фото табору, в якому провела дев’ять місяців

За словами колишнього табірного охоронця, який спілкувався з ВВС через відеозв’язок з неназваної держави за межами Китаю, в’язнів карали голодом, наприклад, за те, що вони не вивчили напам’ять уривки з книжок про Сі Цзіньпіна.

“Одного разу, коли ми привезли в табір нову партію, я бачив, як ув’язнені, кожен з книжкою в руках, годинами сиділи і зубрили”, – розповів він.

Тих, хто провалив “іспит” один, два або три рази, змушували носити на одязі нашивки відповідного кольору і карали: від позбавлення обіду до биття.

“Я бував у цих таборах. Привозив туди ув’язнених. Я бачив цих нещасних, хворих людей. Їх катували, я переконаний”.

ВВС не має можливості перевірити слова охоронця. Він погодився спілкуватися на умовах анонімності, але надав документи, що доводять факт його служби в таборі, про який достеменно відомо, що він існує.

Охоронець сказав, що нічого не знає про зґвалтування, але підтвердив, що в’язнів катують струмом. “Так. Вони роблять це. Вони використовують електрошокери”, – заявив він.

За його словами, ув’язнених катують переважно для того, щоб вирвати зізнання у якихось порушеннях. “Ці вимучені зізнання лунають у моїх вухах і досі”, – каже він.

Сі Цзіньпін усюди

Президент Сі в таборах усюди. Його портрети і цитати прикрашають стіни, його ідеї – основа всіх “освітніх” програм.

Саме Сі – верховний архітектор китайської політики щодо уйгурів, переконаний Чарльз Партон, колишній британський дипломат у Китаї, а нині старший науковий співробітник Королівського інституту загальних досліджень (RUSI).

“У Китаї надзвичайно централізована система, що замикається на самому верху, – каже він. – Немає жодного сумніву, що це особиста політика Сі Цзіньпіна”.

Партон вважає малоймовірним, щоб Сі Цзіньпін чи інші керівники вищої ланки наказували ґвалтувати і катувати, але вони, звісно, знають про це.

Автор фото, Getty Images

Правозахисники стверджують, що лідер КНР Сі Цзіньпін особисто дав добро на жорстоке поводження з уйгурами

“Вважаю, нагорі закривають на це очі. Є наказ: діяти максимально жорстко, і виконавці відчувають, що у них розв’язані руки”, – каже він.

За словами Турсунай Зіявудун, ті дійсно не соромилися.

“Ґвалтуючи, вони ще й боляче кусалися, тому було незрозуміло, люди це чи звірі, а потім було страшно глянути на власне тіло”, – зізнається вона, робить довгу паузу і прикладає до очей хустинку.

“Зі мною це сталося тричі. Кожного разу тих катів і хижаків було двоє-троє”.

Сусідка Зіявудун по камері казала, що потрапила в табір за те, що мала багато дітей. Якось вона зникла на три дні, а коли повернулась, на її тілі були такі ж сліди від укусів.

“Вона нічого не розповідала, просто обійняла мене руками за шию і плакала”.

Знущання до повної втрати людської подоби

Китайський уряд не дав прямої відповіді на запит ВВС щодо зґвалтувань і тортур, але виступив із заявою, що табори в Сіньцзяні – це не місця позбавлення волі, а центри професійного навчання.

“Уряд Китаю однаковою мірою захищає права й інтереси всіх етнічних груп, надаючи великого значення правам жінок”, – заявила представниця уряду.

Турсунай Зіявудун звільнили в грудні 2018 року разом з усіма жінками, що мали чоловіків або родичів у Казахстані, – на її думку, через зміни у вищій політиці.

Зараз Турсунай Зіявудун – в США, мешкає в будинку місцевої уйгурки і сподівається на возз’єднання з чоловіком

Їй повернули паспорт, і вона поїхала до Казахстану, а потім, за допомогою проєкту “Права людини для уйгурів”, – до США, де наразі чекає дозволу на проживання.

Вона мешкає в будинку на околицях Вашингтона, що належить жінці з місцевої уйгурської громади. Вони разом готують і ходять на прогулянки.

Зіявудун і зараз починає плакати, коли бачить супутникові фото таборів. Світло в її кімнаті завжди приглушене, тому що в таборі воно горіло дуже яскраво.

За тиждень після прибуття до США їй зробили операцію з видалення матки – наслідки тортур. “Я більше не зможу бути матір’ю”, – каже вона.

Чоловік Зіявудін ще в Казахстані, і вона мріє возз’єднатися з ним у Штатах.

Певний час між своїм звільненням і від’їздом до Казахстану Зіявудун провела в Сіньцзяні. Вона зустрічалась з іншими людьми, які пройшли через табори, і бачила, який відбиток наклала на них система.

Народжуваність в автономії, за даними незалежних досліджень, за останні роки впала так, що деякі аналітики називають це демографічним геноцидом.

Багато людей починають пити. Кілька разів Зіявудун бачила колишню сусідку по камері, ту саму молоду жінку, яку разом з нею взяли в першу страшну ніч. Вона лежала просто на вулиці.

“Вона не живе, а існує, – каже Зіявудун. – Зґвалтування знищили її. Вони кажуть, що людей звільняють, але, гадаю, всі, хто пройшов через табори, – пропащі люди”.

Саме в цьому, вважає вона, і полягає задум. Позбавлення волі, постійний нагляд, стерилізація, тортури, зґвалтування – і у підсумку втрата людської подоби.

“Їхня кінцева мета – знищити нас усіх. І всі про це знають”.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Китай: псевдопроцеси щодо уйгурів

У таборах перевиховання в Сіньцзяні перебуває понад мільйон уйгурів. Найчастіше їх позбавляють волі внаслідок судових псевдопроцесів. DW з’ясувала у очевидців, як це відбувається.

Ймовірно, один з таборів перевиховання у провінції Сіньцзян Фото: AFP/G. Baker

Жінка роздивляється знімок на екрані смартфона: на ньому – кілька будівель, оточених високим парканом. Там, під високим флагштоком, відбувалась ранкова перекличка, а ось в цій будівлі – судові процеси, каже співрозмовниця DW. Точніше, псевдопроцесси: за її словами, обвинувачені не мали можливості отримати юридичну допомогу, виступити на свій захист або що-небудь заперечити. Розповідаючи це, жінка тихо плаче.

Про час, проведений в центрі інтернування – так званому китайському “таборі для перевиховання”, вона згадує з жахом: свавілля начальства, допити, на які її сусідок з камери часто викликали серед ночі, бруд і постійний страх. “Там жахливі умови, вони позбавляють тебе останнього ковтка свободи”, – каже жінка. Її досі переслідують нічні жахи, і вона зізнається, що втратила здатність радіти життю.

Переслідування уйгурів в Китаї

Співрозмовниця DW – одна з 10 мільйонів уйгурів – мусульман тюркського походження, які проживають в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі (СУАР) на заході Китаю. Їхня культура в загальних рисах є набагато ближчою до культури народів Центральної Азії, зокрема, узбецької та казахської, ніж до китайської. Уйгурська мова близька до узбецької і має схожість з казахською, киргизькою і турецькою мовами.

DW змогла визначити місця розташування трьох таборів у Сіньцзяні

Протягом багатьох років ця етнічна група піддавалася дискримінації з боку комуністичного уряду КНР – як економічно і політично, так і культурно. Уйгури ведуть боротьбу за незалежність, неспокій на етнічному ґрунті нерідко закінчувався масовими протестами і призводив до насильства. Так, у 2014 році в столиці СУАР стався терористичний акт, внаслідок якого загинула 31 людина. Китайська влада, своєю чергою, жорстко придушує протести і звинувачує уйгурські угруповання в сепаратизмі, релігійному екстремізмі та тероризмі.

Мета китайської влади – асиміляція уйгурів

Наприкінці 2016 року Пекін посилив гоніння уйгурів, встановивши у всьому регіоні системи спостереження і створивши центри масового утримання під вартою. Правозахисники стверджують, що в таких установах примусово утримуються до мільйона уйгурів та інших мусульман. Після звільнення з таборів уйгури продовжують перебувати під постійним наглядом, при цьому свобода їхнього пересування суворо обмежена. За даними експертів, багатьох з них примушують працювати на фабриках міжнародних компаній, зокрема й німецьких.

Дорога, яка ймовірно веде до табору в Сіньцзяні, де тримають уйгурів Фото: AFP/G. Baker

Правозахисники, однак, наголошують, що насправді ув’язнені піддаються у таборах “політичній та культурній індоктринації”: їх примушують вчити північнокитайський діалект (мандарин) і співати “хвалебні оди” комуністичній партії Китаю. Мета китайської влади – повна асиміляція уйгурів, вважають активісти.

При цьому приводом для ув’язнення у табір для перевиховання може стати будь-який прояв уйгурами своєї релігійної або культурної приналежності. Корану на книжковій полиці може бути достатньо, щоб людина провела в таборі кілька місяців і навіть років.

Уйгурів змушують вибрати злочин, за який потім судять

А в деяких випадках інтерновані уйгури повинні були самі вибирати собі “злочин”. DW вдалося розшукати чотирьох колишніх в’язнів з трьох різних китайських таборів, які підтвердили цю інформацію. DW змогла визначити місцезнаходження цих установ за допомогою супутникових знімків і документів, які є у відритому доступі, зокрема, тендерних заявок.

За словами однієї зі співрозмовниць DW, їй було надано список з 75 правопорушень і запропоновано вибрати одне з них, яке вона не вчиняла, але за яке її потім судили і відправили в табір. Ще троє жінок також розповідають, що в списку були наведені такі речі – наприклад, носіння хіджабу, вчинення намазу або контакти з родичами за кордоном.

Уйгури в Сіньцзяні (травень 2019 року)Фото: AFP/G. Baker

“Я їм казала, що нічого з цього не робила, але вони все одно змусили мене вибрати собі злочин. Нам погрожували, що ми залишимося в таборі, поки не виберемо одне з порушень”, – розповідає жінка, яка просила не називати її ім’я з міркувань безпеки. У підсумку вона вирішила вибрати як “злочин” поїздку за кордон: вони з чоловіком їздили в сусідній Казахстан.

Сьогодні, так само як і інші співрозмовниці DW, вона живе в цій країні постійно: їй вдалося виїхати до Казахстану після звільнення з табору. Втім, поки вона ще не отримала там посвідку на проживання. Крім того, жінка побоюється, що китайська влада може переслідувати її родичів, котрі залишилися в Сіньцзяні.

За словами колишніх в’язнів, після того, як вони вибирали собі “злочин”, їх викликали в так званий зал суду і оголошували вирок. “Тоді в’язні повинні були сказати: я каюся у своєму злочині і обіцяю більше так не чинити”, – розповідає жінка, засуджена до двох років позбавлення волі.

Можна сказати, що їй пощастило: інших засудили до десяти і більше років ув’язнення. Співрозмовниці DW одноголосно стверджують, що тривалі терміни отримали ті, хто вибрав зі списку “злочин” релігійного характеру – наприклад, регулярні молитви. Цих ув’язнених потім відвозили з табору в невідомому напрямку. Цілком імовірно, що їх відправили або в табір суворого режиму, або у в’язницю.

Табори для уйгурів чи освітні центри?

Численні письмові запити з проханням прокоментувати інформацію про переслідування уйгурів, які DW спрямовувала офіційним представникам китайської влади, залишилися без відповіді. Замість цього посольство КНР в Берліні направило DW посилання на заяву, опубліковану на сайті дипломатичного представництва ще в кінці 2019 року.

У документі Пекін заперечує всі звинувачення в утисках уйгурів і називає табори “центрами професійно-технічної освіти”. Китайська влада стверджує, що такі установи використовуються лише в цілях боротьби з тероризмом і попередження небезпеки ісламістської радикалізації, а також професійного навчання.