Що було головною причиною поділу церков? Поділ християнської церкви на католицьку і православну

Релігія – це духовна складова життя, на думку багатьох. Зараз існує безліч різних вірувань, але в центрі завжди два напрямки, які привертають найбільше уваги. Православна і католицька церкви є найбільшими і глобальними в релігійному світі. Але колись це була одна єдина церква, єдина віра. Чому і як відбувся поділ церков, судити досить складно, адже до наших днів дійшли лише історичні відомості, але все ж з них можна зробити певні висновки.

Розкол

Офіційно розпад стався в 1054 році, саме тоді з ‘явилося два нових релігійних напрямки: Західне і Східне або, як їх ще прийнято називати – Римсько-Католицьке і Греко-Католицьке. Відтоді вважається, що прихильники східної релігії ортодоксальні і правовірні. Але причина поділу релігій почала зароджуватися задовго до дев ‘ятого століття і потроху призводила до великих розбіжностей. Поділ християнської церкви на Західну і Східну був цілком очікуваним на ґрунті цих конфліктів.

Розбіжності між церквами

Ґрунт для проведення великого розколу прокладали з усіх боків. Конфлікт стосувався практично всіх сфер. Церкви не могли знайти згоди ні в обрядах, ні в політиці, ні в культурі. Характер проблем був екклезіологічним і богословським, і сподіватися на мирне вирішення питання було вже неможливо.

Розбіжності в політиці

Головна проблема конфлікту на політичному ґрунті полягала в антагонізмі між імператорами Візантії і Римськими Папами. Коли церква тільки зароджувалася і вставала на ноги, весь Рим являв собою єдину імперію. Все було єдине – політика, культура, і на чолі стояв лише один правитель. Але з кінця третього століття почалися політичні розбіжності. Залишаючись єдиною імперією, Рим розділився на декілька частин. Історія поділу церков безпосередньо залежить від політики, адже саме імператор Костянтин поклав початок розколу, заснувавши нову столицю в східній стороні Риму, відому в наш час як Константинополь.

Природно, єпископи почали ґрунтуватися на територіальному становищі, і оскільки саме там була заснована кафедра апостола Петра, вирішили, що пора заявити про себе і отримати більше влади, стати чільною частиною всієї Церкви. І чим більше часу проходило, тим більш амбітно сприймали положення єпископи. Західну церкву охопила гординя.

У свою чергу Римські Папи відстоювали права церкви, не залежали від положення політики, і іноді навіть виступали проти імперської думки. Але що було головною причиною поділу церков на політичному ґрунті, так це коронація Карла Великого папою Левом Третім, в той час як візантійські приймачі трону повністю відмовлялися визнавати правління Карла і у відкриту вважали його узурпатором. Таким чином, боротьба за трон відбилася і на справах духовних.

Розбіжності в культурі

Головним каменем спотикання в культурній сфері стала відмінність мов. Так, на Сході головною мовою була грецька, а на Заході – латинь. У часи, коли імперія була однією, в ужитку були обидва наречі, але починаючи з 1450 року мови стали забуватися, а після 1600 року у Візантії не залишилося жителів, здатних читати латиною. Іншими словами, щоб прочитати літературу один одного, люди шукали переклади, в іншому випадку захоплювалися різними книгами. І це стало однією з проблем, що було головною причиною поділу церков.

Східні жителі віддавали перевагу Арістотелю і Платону, Західні – Сенеку і Ціцерону. Що стосується богослов ‘я, то греки більше шанували Златоуста та інших отців Вселенських Соборів. А ось для римлян простіше було розуміти блаженного Августина, адже його промови набагато зрозуміліші і написані більш доступно, без зайвих витончень і прикрашання.

Екклезіологічні розбіжності

У багатьох джерелах вказується, що було головною причиною поділу церков. Це політика і культура. Вони, безсумнівно, мали великий вплив на розпад, але все ж є й інші моменти, які слід врахувати. Рим і Константинополь все більше віддалялися один від одного. Вся епоха була спрямована на те, щоб східні жителі чули вчення про Константинопольського патріарху, а західні – про римського єпископа. Але попри всі зусилля римський папа все ж вважався головою Вселенської церкви і першим у цій ієрархії. І якщо єпископи і патріархи прагнули до монархії, то греки воліли залишити право голосу за рішенням всього Собору, тобто колегії.

Богословські розбіжності

З погляду Божого вчення відповідь на запитання, що було головною причиною поділу церков, полягала в латинському вченні Філіокве. Це сходження Святого Духа від Отця і Сина. Візантійці зробили головним символом Батька і Сина, тобто дух походить від них обох, що призвело до серйозних розбіжностей. Іншими словами конфлікт виник на ґрунті того, що Захід змінив священне письмо без згоди Соборів. Крім того, питання про вихідний Дух від Сина вважається єресю й донині. Адже все-таки головним вважається сам Бог, тобто батько, але ніяк не Його Син.

Розбіжності в обрядах

Вся історія християнства включає в себе безліч різних обрядів і відмінності між ними в різних церквах. Поділ християнської церкви на католицьку і православну частково відбувся на ґрунті дрібних відмінностей у проведенні обрядів. Так, наприклад, в одній церкві їли прісний хліб, в іншій – квасний. Подібні дрібниці перетворювалися на серйозну проблему, адже, на думку одних, інші порушують розуміння Божого слова. І це, безсумнівно, призвело до агресії між представниками Римської та Константинопольської єпархій.

Привід для розколу

Багато хто запитує, чому і як стався поділ церков. Головною рухомою силою в цій справі послужили розбіжності між столичними першоієрархами. У Римі пост займав Лев Дев ‘ятий, у Константинополі – Михайло Керулларій. Довгі роки вони не приймали один одного, воюючи кожен за свої переконання. Це було на самому початку, і поки вони правили, все було ще спокійно.

Питання стало серйознішим після початку війни, коли політична і військова підтримка не могла допомогти церкві відстояти своє право. Поділ християнської церкви на католицьку і православну закінчився після четвертого хрестового походу, який відбувся 1204 року. До речі, саме ці походи принесли злобу і розорення, які і завершили такий складний і серйозний для історії розкол Церков.

§ 21. Вплив церкви на середньовічне суспільство

Християнська церква за європейського Середньовіччя впливала на всі сфери життя суспільства: брала участь в управлінні державами, допомагала світським правителям урегульовувати складні стосунки між людьми, опікувалася хворими, старими й сиротами, відкривала школи. Християнська релігія давала віруючим, особливо гнобленим, особисту розраду, адже майнова нерівність в їхніх уявленнях перетворювалась на рівність у гріхах і стражданні. Християнство об’єднувало народи і країни Європи навіть тоді, коли вони воювали між собою.

Проте всередині самої церкви єдності не було. У 1054 р. церква остаточно розділилася на римо-католицьку та православну. Розкол вплинув на спосіб життя, традиції та культуру країн.

Поступово між двома конфесіями склались традиційні відмінності. Так, главою католицької церкви є Папа Римський, православної — патріархи. Усі католицькі священники зобов’язані дотримуватися безшлюбності, у православ’ї безшлюбність передбачена лише для чернецтва. Служба у православних зветься літургія, у католиків — меса. Є певні відмінності і між самими положеннями релігійного віровчення та обрядами. У православ’ї вважається, що Святий Дух походить від Бога-Отця, а в католицизмі — і від Отця, і від Сина. Православні вважають, що після смерті на людину чекає рай і пекло, католики — рай, пекло і чистилище (можливість спокутувати несмертні гріхи). Для католицизму притаманне надзвичайне шанування Богородиці — Діви Марії. Православні хрестяться трьома пальцями з правого плеча, а католики всією долонею — з лівого. Проте християни єдині в головному — вірі в Ісуса Христа і Діву Марію, яких вони прославляють і до яких звертаються у своїх молитвах.

Середньовічні католицькі богослови вчили, що церква отримала від Христа право відпускати гріхи за допомогою особливих папірців — індульгенцій. Торгівля ними означала, що будь-яка нечесна людина або навіть злочинець можуть від купитися від покарання за гріхи. Водночас частину грошей, отриманих від продажу індульгенцій, використовували на утримання притулків і лікарень, будівництво шкіл і друкарень, зведення мостів і храмів.

Індульгенція (від латинського — «милість») — повне або часткове звільнення від покарання за гріхи.

Поєднайте інформацію двох творів: художнього і літературного. Як у вірші пояснюється необхідність купівлі індульгенцій? Де відбувається продаж індульгенцій? Про що свідчить герб Папи Римського, зображений на середньовічному малюнку?

ІЗ КНИГИ ШАРЛЯ ДЕ КОСТЕРА «ЛЕГЕНДА ПРО ТІЛЯ УЛЕНШПІГЕЛЯ» 1

1 Текст цитується в перекладі Є. Єгорової та С. Сакидона.

Продаж індульгенцій (середньовічний малюнок XVI ст.)

2. Як церква боролась з єретиками

Чому церква так жорстоко переслідувала єретиків?

На межі ХІІ-ХІІІ ст. католицька церква стає найвпливовішою силою західноєвропейського суспільства. Її могутність підкріплювалася дієвою системою церковних покарань за непослух.

Непокірним загрожувала анафема — акт відлучення людини від церкви, недопущення її до церковних таїнств і обрядів. Оголошення людині церковного прокляття робило її вигнанцем у суспільстві.

Проте в містах і навіть у селах з’являлося дедалі більше людей, які виступали проти церковних утисків. Таких людей духовенство називало єретиками.

Єретик — особа, що заперечує основи (канони) віровчення панівної церкви, віровідступник.

Кого католицька церква називає єретиком? Які слова документів підкреслюють ставлення церкви до єретиків? Якими способами добивалися зізнання від єретика?

ЗІ ЗБІРКИ ЗАКОНІВ «СІМ ПАРТИД» 1 ПРО ЄРЕТИКІВ

Звідки походить слово «єретик», скільки їх видів і яку шкоду вони приносять людям, котрі з ними спілкуються

«Єресь» як латиною, так і романською означає «розподіл», звідси походить слово єретик, тобто той християнин, який відхилився від католицької релігії. Існує багато категорій єретиків, проте дві з них — найголовніші. До однієї належать ті, хто вірує, проте їхні вірування розходяться з істинною вірою. До іншої категорії належать ті, які взагалі не вірують, і ці негідні люди думають, що душа вмирає разом із тілом, що ні за добро, ні за зло, яке людина творить у цьому світі, не буде ні нагороди, ні покарання.

1 «Сім партид» (тобто частин) — збірка феодальних законів ХІІІ ст., укладена при королях Леона і Кастилії Альфонсо Х та Альфонсо ХІ.

Єретики заперечували дорогі церковні обряди та пишні богослужіння. Вони вимагали, аби духовенство відмовилося від десятини, своїх земельних володінь і багатств, виступали проти феодальних повинностей і податків, закликали «жити працею рук своїх». Вони й самі показували приклад праведного життя: роздавали майно бідним і жили подаяннями.

Таких поглядів дотримувалися, зокрема, й альбігойці 1 , яких було оголошено єретиками. Тому католицька церква ініціювала проти них Хрестові походи, що увійшли в історію як Альбігойські війни (1209-1229). Вони супроводжувалися нещадними грабунками і знищенням мирного населення.

1 Назва «альбігойці» походить від міста Альбі в Південній Франції.

Служителі церкви в усіх країнах переслідували єретиків і жорстоко розправлялися з ними. Їх відлучали від церкви, судили й карали. У XIII ст. для цього була створена інквізиція.

Інквізиція — спеціальний церковний суд, створений папою римським, для боротьби з єретиками.

На основі ілюстрації визначте, хто керує спаленням єретиків. Доберіть з тексту слова, які ілюструє ця мініатюра.

Спалення єретика (зображення XV ст.)

3. Яким був вплив діячів католицької церкви на середньовічне суспільство

На основі тексту обговоріть, якими ідеями середньовічних богословів ми послуговуємося до сьогодні.

Над питаннями християнської віри розмірковували вчені-богослови ще в IV-V ст. Найвидатніших із них зазвичай називають отцями Церкви, це: Аврелій Августин, Ієронім, Василій Великий та Іоанн Златоуст. У своїх творах вони розкрили основні положення християнської віри.

Діяльність багатьох католицьких священників була пов’язана зі світськими проблемами. Римський абат Діонісій Малий (VI ст.) використав дані про життя та загибель Ісуса Христа і встановив дату його народження. Спираючись на його обчислення, монах Біда Високоповажний (VII-VIII ст.) запропонував нову систему літочислення та відповідну форму записів «до Різдва Христового» (до нашої ери) і «після Різдва Христового» (наша ера). А вже Папа Римський Григорій ХІІІ з 1582 р. запровадив новий календар, який і називається григоріанським. Це літочислення поступово було впроваджено в більшості країн і зараз є міжнародним стандартом.

Карло Крівеллі. Тома Аквінський (XV ст.)

Одним із найкращих богословів Середньовіччя був Тома Аквінський (бл. 1225-1274). Рішення Томи стати священником викликало категоричний спротив рідних, які просили його змінити своє рішення, проте юнак залишився вірним своєму покликанню. У Паризькому університеті, де він навчався, мовчазного юнака кілька років принижували, і лише його перемога в диспуті з десятьма богословами зробила Тому визнаним ученим. Тома Аквінський поєднав ідеї великого грецького філософа Арістотеля з християнським віровченням. Він створив власну систему християнської філософії, яку нащадки назвали «томізм». Тома пояснював багато християнських положень, спираючись не тільки на віру, а й на розум, писав, що розум здатний раціонально довести буття Бога. Проте, зрозуміло, віддавав перевагу істинам Божественним. Водночас Тома розвинув вчення про державу, право і закони. Так, віддаючи перевагу монархії як формі правління, філософ залишає за народом право на боротьбу проти правителя, якщо він порушує божественну волю, зловживаючи своєю владою. І до сьогодні прихильники ідей Томи Аквінського розвивають його вчення і називають його — неотомізм 1 .

1 Частина нео в слові означає «новий».

• 1. Коли і чому стався церковний розкол?
• 2. Що таке індульгенція?
• 3. Хто такі єретики?
• 4. Доведіть на прикладах, що християнство сприяло розвитку писемності, друкарства, живопису, музики, архітектури.
• 5. На основі прикладів з різних джерел: тексту підручника, документів та ілюстрацій — поясніть, чому в середньовічному суспільстві з’являлися єретики.
• 6. Використайте карту «Християнська церква в Європі у VI—XIII ст.» (с. 117, QR-код) для визначення територій поширення католицизму, православ’я та ісламу.

Використайте матеріали параграфа і заповніть таблицю.

Основні відмінності між католицизмом і православ’ям