§ 14. РАКОПОДІБНІ, ЇХНЯ РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ

Пригадайте! Які ознаки ракоподібних?

Вивченням ракоподібних займається окрема зоологічна наука. Якщо ви правильно дасте відповіді на завдання кросворду, то у виділених клітинках прочитаєте її назву: 1 – органи захисту й нападу рака річкового; 2 – водяна блоха; 3 – органи дихання ракоподібних; 4 – одноока ракоподібна тварина; 5 – речовина, з якої складається панцир раків; 6 – морський рак без клешень; 7 – рідина кровоносної системи раків; 8 – перші три пари ротових органів рака; 9 – морський рак із клешнями; 10 – відділ тіла ракоподібних; 11 – забарвлююча речовина покривів; 12 – періодична заміна покривів у рака.

Які особливості нижчих ракоподібних?

До ракоподібних належать понад 50 000 видів, що діляться на дві великі групи – нижчі та вищі ракоподібні.

Нижчі ракоподібні – це ракоподібні з непостійною кількістю сегментів. Вони дрібні за розміром і є переважно гермафродитами. Живуть, зазвичай, у товщі води, є серед них і паразити (наприклад, коропоїди). Серед нижчих ракоподібних можна виділити (для ознайомлення) такі групи: зяброногі, веслоногі, вусоногі, коропоїди.

Іл. 54. Нижчі ракоподібні: 1 – артемія; 2 – дафнія; 3 – циклоп; 4 – морська качечка; 5 – коропоїд

Зяброногі – це найпримітивніші ракоподібні, у яких ніжки одночасно служать для плавання, дихання й спрямовування їжі до рота. До цієї групи належить артемії, відомі тим, що можуть жити в дуже солоних водоймах. Зяброногими є й такі гіллястовусі рачки, як дафнії. Цю тварину за її стрибкоподібний спосіб пересування у воді у народі називають «водяною блохою».

Веслоногі пересуваються за допомогою першої пари вусиків, які мають вигляд весел. У веслоногих є лише одне просте око, як у міфічної істоти з давньогрецького міфа. До цієї групи належить циклопи – хижаки, які живляться дрібними безхребетними тваринами.

Вусоногі мають м’яке тіло, черепашку з вапнякових пластинок і вусикоподібні ноги для дихання та ловлі здобичі. Через прикріплений або паразитичний спосіб життя вони є гермафродитами й мають спрощену будову. Найвідомішими представниками є морські жолуді, морські качечки та ін.

Ще однією групою паразитичних ракоподібних є коропоїди. Паразитують на шкірі й зябрах риб, тритонів, пуголовків жаб і деяких молюсків. Їхні ротові органи перетворилися на хоботок для висмоктування крові.

Отже, нижчі ракоподібні мають кінцівки, що здійснюють функції дихання, плавання й живлення.

Чим відрізняються вищі ракоподібні?

Вищі ракоподібні – це ракоподібні з постійною кількістю сегментів тіла. Це тварини середніх та великих розмірів, у них міцний панцир, характерна роздільностатевість. Із вищими ракоподібними знайомимося на прикладі таких груп: рівноногі, різноногі, ротоногі, десятиногі.

Рівноногі об’єднують водяних та наземних ракоподібних, які мають однакові черевні та грудні кінцівки. Найбільш відомим видом рівноногих раків є мокриця звичайна, що зустрічається у вологому ґрунті та в лісовій підстилці, сирих підвалах. У прісних водоймах поширені схожі на мокриць водяні віслючки, які живляться рештками рослин, у морях – морські таргани.

Різноногі, або бокоплави, мають стисле з боків тіло й різні кінцівки, що спеціалізовані для плавання боком, ходіння й стрибання. Живляться рештками, є серед них і паразити (наприклад, китові воші). Найвідомішим у цій групі є бокоплав озерний.

Іл. 55. Вищі ракоподібні: 1 – мокриця звичайна; 2 – бокоплав озерний; 3 – рак-богомол японський; 4 – рак-самітник Діогена; 5 – трав’яний краб; 6 – креветка піщана; 7 – омар європейський; 8 – лангуст звичайний

Ротоногі, або раки-богомоли, – це хижі ракоподібні, у яких друга пара ногощелеп видозмінилася в потужні хапальні кінцівки, добре розвинений зір. Очі цих істот мають найскладнішу будову. Найвідомішим видом є рак-богомол японський.

Десятиногі – це найвище організовані ракоподібні, більшість з яких живе в морях, деякі – у прісноводних водоймах та на суходолі. Ці тварини мають 5 пар ходильних ніг і клешні на першій парі. У наших прісних водоймах поширені два види раків – широкопалий та вузькопалий. Окрім річкових раків, до цієї групи належать раки-самітники, краби, креветки, омари, лангусти.

Раки-самітники – морські раки з м’яким спіралеподібним черевцем і несиметричними клешнями. Найцікавіша риса раків-самітників – співдружність деяких видів з актиніями. До раків-самітників належить і найбільший представник ракоподібних – японський краб-павук, розміри його кінцівок можуть становити чотири метри. У Чорному морі є рак-самітник Діогена.

Краби – десятиногі раки, у більшості задня частина тіла вкорочена. Мають дуже товстий зовнішній скелет та невелике черевце, підігнуте під головогруди. Розповсюджені краби в усіх океанах, є багато прісноводних (прісноводний краб) та сухопутних крабів (краб пальмовий злодій). У Чорному морі поширений трав’яний краб.

Креветки – найпримітивніші десятиногі, які розповсюджені в усіх морях та океанах. Деякі види креветок живуть у симбіозі з великими рибами, вони збирають з риби зовнішніх паразитів та відмерлу луску (креветка-чистильник). У Чорному та Азовському морях живуть піщана, трав’яна, зелена, тигрова креветки.

Омари – великі десятиногі ракоподібні з великими клешнями, подібні до річкових раків. Живляться безхребетними, на яких полюють уночі. Найбільшим у цій групі є омар європейський.

Лангусти – десятиногі ракоподібні з довгим черевцем. На відміну від омарів, вони не мають клешень, усе тіло й товсті антени вкриті шипами. Основним ворогом лангустів є восьминоги. У помірних водах Європи проживає лише лангуст звичайний.

Яка роль ракоподібних у природі та житті людини?

Ракоподібні є важливою ланкою в ланцюгу живлення. Зокрема, дрібні ракоподібні (водяні віслюки, дафнії, циклопи) складають основну частку планктону та є основним кормом для риб і багатьох інших видів тварин. Чимало ракоподібних є природними фільтраторами води (морські жолуді). Річкові раки виконують роль санітарів водойм, тому що переробляють органічні рештки.

Багато ракоподібних (річковий рак, камчатський краб, креветки, омари, лангусти) є об’єктами промислу та використовуються людиною в їжу. Окремі види (дафнії) розводять у спеціальних басейнах для того, щоб підгодовувати молодь осетрових і лососевих риб. Є ракоподібні, які живуть у акваріумах (блакитний кубинський рак). У тілі деяких ракоподібних проходить розвиток червів – паразитів людини. Циклоп є проміжним хазяїном у циклі розвитку стьожака широкого та ришти, а раки, як і краби, є другим проміжним хазяїном у розвитку сисуна легеневого. Серед ракоподібних є паразити (коропоїди), через які інколи гине риба. Морські жолуді спричинюють збитки в судноплавстві. Ними обростають днища суден, і це сповільнює їх плавання. До Червоної книги України занесено 26 видів ракоподібних, серед яких річковий рак широкопалий, кріт морський, краб трав’яний, краб волохатий, краб кам’яний, краб мармуровий, краб прісноводний та ін.

Самостійна робота з ілюстраціями

Розгляньте ілюстрації та зіставте назви тварин із їх зображеннями: 1 – річковий рак вузькопалий, 2 – блакитний кубинський рак, 3 – пальмовий злодій, 4 – камчатський краб, 5 – лангуст, 6 – морський жолудь, 7 – омар, 8 – коропоїд.

Біологія + Кулінарія

Крабові палички (імітація крабового м’яса) – вид продуктів штучно створених із обробленого рибного білка або подрібненого м’яса океанічних риб (минтай, хек). За формою та кольором нагадують м’ясо крабової клешні. Усупереч назві, крабові палички зовсім не містять м’яса крабів. Чому ж крабові палички займають четверте місце у списку шкідливих продуктів харчування?

Запитання для самоконтролю

1. Назвіть дві групи ракоподібних. 2. Наведіть приклади нижчих раків. 3. Назвіть представників вищих раків. 4. Наведіть приклади десятиногих раків. 5. Назвіть ракоподібних, поширених в Україні та вашій місцевості. 6. Наведіть приклади рідкісних ракоподібних.

7. Які особливості нижчих ракоподібних? 8. Чим відрізняються вищі ракоподібні? 9. Яка роль ракоподібних у природі та житті людини?

10. Якими ознаками відрізняються ракоподібні різних видів?

Чи справді риба така корисна для здоров’я

У риби репутація одного з найкорисніших продуктів у нашому раціоні.

Але поява великої кількості рослинних альтернатив та занепокоєння щодо екології океанів порушують питання, а чи справді риба така важлива у нашому раціоні.

За даними продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, з 1974 року світові запаси риби у межах біологічно відновлюваного рівня зменшилися з 90% до майже 60%.

Водночас через можливий вміст ртуті та інших забруднювачів вагітним і жінкам, які годують груддю, пропонують обмежити споживання деяких видів риби.

Отже, чи несе споживання риби більше користі, ніж ризиків?

Важкі метали

В останні десятиліття однією з найбільших проблем рибництва є потенційно шкідливий рівень різних речовин та металів.

Занепокоєння викликають насамперед поліхлоровані біфеніли (ПХБ). Ці промислові хімічні речовини заборонили ще у 1980-х роках, однак через масове використання вони все ще у великих кількостях містяться у ґрунті й воді.

ПХБ пов’язують із низкою негативних наслідків для здоров’я – для різних органів та систем, від імунної системи до мозку. Найвищий рівень цих хімікатів, як правило, виявляють у рибі.

У рибі може бути потенційно шкідливий рівень різних речовин та металів

Утім, токсичні речовини накопичуються насамперед у рибі, виловленій у дикій природі, на відміну від вирощеної на фермах, зазначає Джонатан Нейпір, науковий директор центру Rothamsted Research у Гартфордширі в Англії.

Морський корм, яким годують риб у рибному господарстві, ретельно очищують від токсинів, тому штучно розведена риба є безпечнішою.

Однак рибні ферми мають свої проблеми: це й забруднення океанів відходами, й спалахи хвороб, які можуть поширюватися на дику природу.

Британська національна служба охорони здоров’я рекомендує вагітним і жінкам, які годують груддю, обмежити споживання риби, яка може містити шкідливі речовини, до двох порцій на тиждень.

Порція становить близько 140 грамів. Обмеження стосуються жирних сортів риби, як-от лосось і сардини, а також крабів та морського окуня.

Занепокоєння також спричинюють нейротоксини, які можуть проникати крізь плаценту і впливати на розвиток дитини.

Один із найпоширеніших нейротоксинів, ртуть, може міститися у різних харчових продуктах, наприклад, овочах. Але, як показало одне дослідження, 78% ртуті в організмі людей походило з риби і морепродуктів.

Вагітним жінкам рекомендують не більше двох порцій жирної риби, як-от лосось і сардини, на тиждень через імовірний вміст токсинів у них

Утім, на думку Джонатана Нейпіра, занепокоєння щодо важких металів у рибі є дещо перебільшеним. Проблема насамперед стосується тих видів риби, які мають високу тривалість життя, як-от риба-меч, яка живе 15-20 років.

Концентрація ртуті в цьому виді риби може сягати 0,995 мд, тоді як у лосося, який живе 4-5 років, – 0,014 мд.

За рекомендацією американського Агентства із захисту довкілля, максимальна доза ртуті у порції риби для вагітних жінок не повинна перевищувати 0,46 мд за умови вживання однієї порції на тиждень.

Дослідники, однак, попереджають, що через потепління на планеті ситуація із забрудненням ртуттю може погіршуватися. З таненням арктичної вічної мерзлоти у водні шляхи потрапляють токсини, які накопичилися в ґрунті.

Джонатан Нейпір із дослідницького центру у Гартфордширі переконаний, що користь від вживання риби помітно перевищує ризик отруєння важкими металами.

Насамперед важливими для здоров’я є жирні кислоти омега-3.

Жирні кислоти

Ненасичені жирні кислоти омега-3 (ейкозапентаєнова кислота (EPA) і докозагексаєнова (DHA)), які містяться в лососі, тунці, сардинах і скумбрії, знижують ризик серцево-судинних захворювань.

Рослинні джерела омега-3, як-от насіння льону та волоські горіхи, багаті на третій тип кислоти – ALA.

Хоча омега-3 можна отримати з харчових добавок із риб’ячим жиром, вони не такі ефективні, як свіжа риба

Дослідження 2014 року показало, що користь для здоров’я серця від рослинних кислот омега-3 можна порівняти з кислотами EPA та DHA, але остаточних підтверджень цього поки немає.

Джерелом корисних кислот EPA і DHA, крім риби, можуть бути також добавки з вмістом морських водоростей та їстівні водорості.

Кислота DHA є важливим будівельним матеріалом нашого мозку, сітківки та інших тканин. Разом із ЕРА вона допомагає боротися із запаленнями в організмі, які спричиняють серцеві захворювання, рак і діабет.

Щоби уникнути ризику отруєння ртуттю, замість риби можна споживати добавки з риб’ячим жиром.

Однак нещодавно проведені за дорученням ВООЗ дослідження, виявили, що вони не мають такого ж ефекту, як вживання жирної риби.

“Наш організм пристосований до метаболізму цільної їжі, а не до однієї певної поживної речовини або інгредієнта”, – пояснює Джонатан Нейпір.

Риба – недешевий продукт, то чи може бути так, що ті, хто їдять більше риби, мають вищі доходи і здоровіші в цілому?

Крім того, дослідження показують, що користь від риби для кожної людини буде різною, залежно від того, як добре її організм трансформує кислоти EPA та DHA.

Різниця полягає у загальному харчуванні та способі життя людини, генетичні відмінності також відіграють свою роль.

Корисність риби також залежить і від способу її розведення.

Морська екосистема наповнена кислотами омега-3: маленька рибка харчується морським планктоном, її поїдає велика риба, і, таким чином, омега-3 передаються через весь харчовий ланцюг людині.

На рибних фермах, з яких риба переважно й потрапляє на наш стіл, ситуація інша.

У рибному господарстві великих риб також годують меншими видами. Однак на відміну від дикої природи, вони не мають такого розмаїття вибору. Основний корм на фермах – це рибне борошно, виготовлене з перуанських анчоусів.

За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, зростання попиту на риб’ячий жир призвело до того, що у корм для риб його додають дедалі менше. І отже, кількість омега-3 у спожитій нами рибі теж зменшується.

Попит на добавки з риб’ячим жиром означає, що рівень омега-3 у рибі, яку ми їмо, стає все меншим

“Кількість жирних кислот омега-3, які ми щороку отримуємо з океану, обмежена, – пояснює Джонатан Нейпір. – Якщо аквакультура збільшується, а обсяг риб’ячого жиру, необхідного в раціоні людини, є незмінним, значить його концентрація в кормі зменшується”.

Так, дослідження 2016 року показали, що рівень кислот EPA та DHA у штучно вирощуваному лососі за десять років зменшився вдвічі. Однак вміст омега-3 в ньому все одно більший, ніж у дикому лососі, каже Нейпір.

“Дикий лосось плаває Атлантикою, це худорлява тварина. Він не відкладає жиру, тому що спалює все, що споживає”, – пояснює дослідник.

Їжа для мозку

Крім жирних кислот, риба містить чимало інших корисних поживних речовин, як-от селен, який захищає клітини від пошкодження та інфекції, йод, що підтримує здоровий обмін речовин, і білок.

Рибу здавна вважали “їжею для мозку”. Нещодавно дослідники порівняли обсяг мозку у людей, які споживали рибу, і у тих, хто не мав риби в раціоні.

Вони виявили, що споживання запеченої або смаженої риби корелює з більшим обсягом сірої речовини в мозку людини, незалежно від рівня омега-3.

“Обсяг мозку реагує на стан здоров’я нашого організму. Що більше обсяг мозку, то більше у ньому нейронів”, – зазначає Сайрус Раджі, доцент кафедри рентгенології та неврології Медичної школи Вашингтонського університету.

Дослідники порівняли харчові звички та МРТ мозку у 163 учасників віком близько 70 років. Вони виявили, що ті з досліджуваних, хто їв рибу щотижня, мали більший обсяг мозку у порівнянні з тими, хто майже не вживав рибу.

Ця різниця була насамперед помітна в лобовій частці, яка відповідає за зосередження уваги, а також у скроневих частках, важливих для пам’яті та навчання.

Такий ефект може пояснюватися протизапальними властивостями риби, каже Раджі. Адже коли мозок реагує на запалення в організмі, це може позначатися на його клітинах.

Риба та морепродукти корисні ще й тому, що вони замінюють інші шкідливіші продукти у нашому раціоні

“Отже, ви можете покращити здоров’я мозку і запобігти хворобі Альцгеймера, просто додавши у свій раціон рибу”, – додає Раджі. Щоб зробити мозок максимально стійким до деменції, Раджі радить їсти рибу принаймні раз на тиждень з 20-30 років.

Ще одна причина, чому риба можу бути корисною, полягає у тому, що вона замінює менш здорову їжу в нашому раціоні. “Якщо ми їмо більше риби, ми, як правило, споживаємо менше інших некорисних речей”, – вважає Лі Хупер з Університету Східної Англії.

А втім, серйозних досліджень, які б довели, що брак риби в раціоні шкодить здоров’ю, немає. І таким чином, важко остаточно сказати, що риба є вкрай необхідним продуктом для кожної людини, вважає Філіп Калдер з Університету Саутгемптона.

Хоча переваги кислот омега-3 є безперечними, додає дослідник.

“Оскільки риба не є стійким джерелом харчування, а її запаси обмежені, подальші дослідження, вочевидь, зосередяться на тому, як вирощувати водорості та отримати з них кислоти омега-3”, – припускає Калдер.

А споживачі тим часом можуть обрати ті сорти риби, споживання яких найменше шкодить екології. Наприклад, у рекомендаціях Товариства охорони морського середовища, вказані 50 таких видів.

Серед них як раз ті сорти, які й так найчастіше потрапляють на наш стіл: лосось, креветки, тріска, скумбрія, мідії, устриці та палтус.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв’яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Акваріумні раки – десятиногі мешканці акваріума

Історія тримання раків у домашніх акваріумах не така тривала, як рибок. Широке поширення цих членистоногих почалося лише близько півстоліття тому. Спочатку їх заводили ентузіасти, які хотіли мати у себе вдома якусь незвичайну тварину, що не потребує серйозного догляду. Але потім популярність раків почала стрімко зростати, і зараз за поширеністю вони вже дихають у спину своїм “молодшим братам” – креветкам. Познайомимося ближче з цими дивовижними представниками типу членистоногих.

Загальні відомості

Усі раки, яких тримають у домашніх умовах, є представниками широкого ряду Десятиногих раків (Decapoda). Таку назву група отримала за кількість ходильних ніг – їх рівно п’ять пар, причому перша з них видозмінена на клешні.

Зазвичай любителі тримають раків із південних широт Австралії, Північної та Південної Америки. Вони краще пристосовані до життя у теплішій воді і мають красиве забарвлення. Часто виникає питання, чи можна тримати в акваріумі звичайних річкових раків? Це можливо, але необхідно враховувати, що місцеві раки холодноводні, тому доведеться замислюватися про охолодження води в акваріумі до комфортної для них температури.

Більшість акваріумних раків мають довжину тіла 15-30 см. Це означає, що акваріум знадобиться досить просторий. У невеликих ємностях можна тримати лише карликові види (наприклад, мексиканські помаранчеві раки). Цікавий факт: більша частина відомостей про життя раків у неволі була отримана в рибних господарствах, адже багато хто з них є важливим об’єктом аквакультури, їх вирощують заради цінного м’яса, яке за смаком часом не поступається навіть великим морським ракоподібним.

Акваріумні раки часто яскраво забарвлені

Чому ж раки все частіше стають бажаними домашніми вихованцями? У цього є кілька причин:

• раки прості у догляді. Все, що їм потрібно – це відповідний об’єм акваріума, велика кількість укриттів, якісна фільтрація й аерація. Створювати цим членистоногим якісь специфічні умови немає необхідності;
• у вас ніколи не виникне проблем із годуванням раків. Ці тварини всеїдні та виступають відмінними санітарами акваріума, адже здатні поїдати будь-який підніжний корм;
• раки демонструють дивовижні форми поведінки. Наприклад, багато які з них полюбляють переставляти декорації в акваріумі на свій смак. А якщо ви власник групи раків – зможете спостерігати захоплюючі битви за самок чи за територію;
• акваріумні раки часто мають яскравий і привабливий колір тіла;
• нарешті, раки багатьох видів чудово вживаються з рибками, і це дозволяє тримати їх у загальних акваріумах.

Зовнішній вигляд

Акваріумні раки загальною будовою практично ідентичні один одному. Тіло складається з двох відділів: масивних головогрудей і черевця.

Перший відділ покритий щільним панцирем (карапаксом), під ним розміщуються всі життєво важливі органи. У передній частині знаходяться органи чуття: рухливі очі на стеблинках, короткі вусики (антеннули) і довгі (антени) – органи дотику і нюху. До головогрудей кріпляться ходильні ноги – орган руху. Їх у раків п’ять пар, але перша – це клешні, які допомагають ракам розкопувати ґрунт, відрізати шматочки їжі та боротися з суперниками. У нижній частині головогрудей знаходяться ногощелепи, що захоплюють і утримують їжу, а також справжні щелепи.

Акваріумні раки схожі зовнішньою будовою

Черевце у раків рухливе, складається з кількох члеників. Знизу розташовуються плавальні ніжки – плеоподи. Самці використовують їх при плаванні та спарюванні (перша пара), а самки прикріплюють до них ікринки. Постійний рух плеоподів забезпечує безперервну вентиляцію яєць. Закінчується черевце широким хвостовим плавником. У разі небезпеки чи при зустрічі з нерівносильним ворогом раки можуть використовувати різке скорочення хвоста, щоб підняти стовп пилу і швидко забратись геть.

Довжина тіла акваріумних раків різна, вона залежить від конкретного виду. Найменші представники ледве досягають 5 см, великі особини можуть мати довжину 15-30 см.

Забарвлення раків надзвичайно різноманітне: вони можуть бути яскраво-блакитними, помаранчевими, червоними, мармуровими тощо. Колір тіла рака дуже залежить від навколишнього середовища, рівня комфорту й харчування.

Тривалість життя акваріумних раків складає 3-5 років.

Ареал проживання

Ареал проживання акваріумних раків досить широкий. Їх можна зустріти у водоймах Центральної, Північної та Південної Америки, Австралії, Нової Гвінеї, Мадагаскару.

Типовий біотоп для раків – це болота або водойми зі стоячою водою чи з повільною течією. Вони полюбляють затишні місця біля берегової лінії. Ховаються між корчів або риють нори у ґрунті.

Деякі види, такі як мармуровий рак, стали інвазивними у деяких регіонах планети, їх випускали у природні водойми акваріумісти.

Види

Синій флоридський рак (Procambarus alleni)

Природний ареал цього рака включає південь США. Природне забарвлення даного виду – коричневе, але селекціонерам удалося отримати членистоногих із насиченим синім кольором. Максимальний розмір тіла становить 10 см.

Рекомендований об’єм акваріума для утримання цих раків – від 100 літрів. Ці створіння несумісні з живими рослинами. До рибок таких раків теж краще не підселяти. Добре розмножуються у домашніх умовах. Тривалість життя в акваріумі – 5-7 років.

Червоний каліфорнійський рак (Procambarus clarkii)

Цей рак – мешканець боліт південного сходу Північної Америки. Довжина тіла досягає 20 см, але в акваріумах рак рідко виростає довшим за 10-12 см. Забарвлення варіюється від синьо-фіолетового до темно-коричневого. Найбільше цінуються особини яскраво-червоного кольору. Зазначається, що колір панцира цього рака дуже залежить від харчування.

Тримати каліфорнійського рака краще поодинці чи парами в акваріумах об’ємом від 70 літрів. Рослини бажано використовувати твердолисті, бо ніжні об’їдять раки. Непогано уживається з рухливими рибками, але може полювати на них, якщо зголодніє.

Австралійський рак Яббі (Cherax destructor)

Друга назва цього рака – Яббі-руйнівник. Однак його деструктивні особливості дуже перебільшені. Це великий рак, який легко виростає до 20-30 см. Забарвлення тіла синє, дуже яскраве. Великий розмір, красивий колір і масивні клешні роблять особин цього виду надзвичайно ефектними. У природі зустрічається у південній і південно-східній Австралії.

Рекомендований об’єм акваріума – не менше 100 літрів, причому з великим шаром ґрунту, бо Яббі-руйнівник дуже любить рити нори.

Доброзичливі до акваріумних рибок, незважаючи на свій великий розмір. Можливе утримання у загальних акваріумах. Однак про живі рослини доведеться забути, адже більшість із них будуть цілеспрямовано знищені Яббі-руйнівником.

Австралійський червоноклешневий рак (Cherax quadricarinatus)

Цього рака можна зустріти у продажу під назвою «червоний кіготь». Таке ім’я пов’язане з тим, що у статевозрілих самців на клешнях з’являються характерні яскраво-червоні вирости. Максимальний розмір тіла – до 40 см (в акваріумах зазвичай не перевищують 20 см). Прожити у домашніх умовах рак може до 5 років.

Природний ареал – Австралія та Нова Гвінея. Для утримання кількох раків знадобиться акваріум об’ємом 170-200 літрів з великою кількістю укриттів. Рекомендується забезпечити рака «іграшками» – кольоровими камінцями, маленькими гротами, штучними рослинами тощо. Ці членистоногі дуже люблять розставляти їх по акваріуму відповідно до своїх вподобань, і за цим процесом вкрай цікаво спостерігати. Сумісні лише з активними рибками середнього розміру. Характерна висока плодючість.

Блакитний кубинський рак (Procambarus cubensis)

Один із перших видів ракоподібних, що з’явився в акваріумах аматорів. Цей невеликий рак виростає до 12 см у довжину. Тіло може бути забарвлене у різні відтінки синього кольору, щоправда, набуває він його лише у віці 1,5-2 роки. Тривалість життя в акваріумі – до 3 років.

У природному середовищі мешкає у водоймах острова Куба. На одного рака має припадати не менше 30 літрів води. Може спробувати нападати на риб, тому важливо правильно вибрати співмешканців. Рослини краще обирати з жорстким листям і міцною кореневою системою.

Мексиканський карликовий рак (Cambarellus patzcuarensis var. Orange)

Розмір цього рака не перевищує 5 см, тому він є ідеальним кандидатом для утримання в акваріумах середнього розміру. Насичене червоно-помаранчеве забарвлення одразу привертає до себе увагу.

Пару раків можна утримувати в акваріумах об’ємом від 50 літрів. Характер у мексиканських карликових раків миролюбний, їх можна саджати практично з будь-якими спокійними видами риб. Також такий вид не знищує живі рослини, і цей чинник робить його ще привабливішим.

Мармуровий рак (Procambarus fallax forma virginalis)

Мармурові раки мають унікальні особливості. Всі особини цього виду – самки, а розмножуються вони без запліднення. Цей процес називається партеногенезом.

В акваріумі мармуровий рак здатний досягати довжини 15 см. Забарвлення у нього цікаве: на зеленому чи коричневому тлі є візерунок, що нагадує розводи мармуру. Рекомендований об’єм акваріума – від 40 літрів.

Оскільки для розмноження достатньо всього однієї особини, гостро постає питання з подальшою реалізацією численного потомства.

Догляд і утримання

Акваріум для утримання раків підбирається з урахуванням перш за все максимальних розмірів тварин. Якщо йдеться про мексиканського карликового рака, то йому буде достатньо 40-60 літрів. А ось для Яббі-руйнівника знадобиться уже не менше 100 літрів. Акваріум повинен мати кришку, щоби членистоногі не потікали.

Найкраще обирати акваріуми з максимальною площею дна, бо саме тут членистоногі проводять більшу частину свого життя. Акваріумні раки у більшості своїй дуже люблять перекопувати ґрунт. Тому найкраще зупинитися на дрібній круглій гальці діаметром 2-3 мм – тоді підніматиметься менше каламуті, а сам рак не відчуватиме дискомфорту у процесі линьки. Шар ґрунту бажано робити товщим.

Пильну увагу необхідно приділити також декоруванню акваріума. Дуже важливо, щоб у ньому було якнайбільше різноманітних укриттів. Найбільш популярні варіанти: керамічні та пластикові трубки, гроти, корчі, половинки кокосових горіхів, керамічні горщики тощо. Укриття дозволять зонувати територію та знизити кількість конфліктів у випадку, якщо у вашому акваріумі житимуть кілька раків. Але найголовніше – раки ховаються там у найнебезпечніший період свого життя – після линьки.

Багато раків у природних умовах люблять виходити на сушу і шукати собі їжу. Тому рекомендується створювати для них невеликі острівці суші. Для цієї мети відмінно підійде шматок корча, що стирчить із води. Тільки встановіть її так, щоб рак не міг вибратися з акваріума, адже без води він швидко загине.

Акваріумні раки потребують різноманітних укриттів

Незважаючи на те, що у природі раки часто мешкають у болотистій місцевості, вони насправді досить чутливі до якості води. Поселяти їх варто лише в акваріуми з усталеним балансом. Дуже важливо забезпечити якісну фільтрацію. Найчастіше рекомендують використовувати потужні внутрішні фільтри. Вся справа в тому, що шланги зовнішніх фільтрів можуть стати для рака «сходами», по яких він запросто вибереться з акваріума. Хороша фільтрація дуже важлива, бо раки – любителі відкладати корм про запас, а це у свою чергу може погіршити якість води. Течія може бути слабкою чи помірною.

Зверніть увагу й на якісну аерацію акваріума з раками, особливо влітку, коли температура води підвищується і розчинність кисню у воді знижується.

Тепер кілька слів про параметри води для комфортного утримання раків. Багато видів (навіть тропічні) живуть у помірно теплій воді, тому в акваріумі не варто допускати серйозного підвищення температури. А ось м’яка вода для раків не годиться. Це пов’язано з тим, що для формування нового панцира після линьки потрібен кальцій, а у м’якій воді його мало, і це може призвести до проблем із линькою.

Оптимальні параметри для тримання акваріумних раків: Т=22-25°С, pH=6.5-7.5, GH=10-20.

Раз на тиждень необхідно підмінювати 20% води в акваріумі, щоб не допустити високої концентрації небезпечних сполук. Чиста водопровідна вода, яка найчастіше використовується для підмін, може бути небезпечна для раків через вміст сполук хлору чи важких металів, тому при кожній підміні використовуйте кондиціонер Tetra Crusta AquaSafe – він миттєво зв’язує небезпечні речовини і перетворює воду на придатну для життя безхребетних.

Більшість видів акваріумних раків несумісні з живими рослинами. Тваринки їх зрізають чи викопують. Якщо ви все ж таки вирішили посадити рослини, то найкраще підійдуть ті, що плавають – річчія, пістія, роголист. Можна спробувати також жорстколисті види – анубіаси, криптокорини – проте й вони не завжди витримують натиск ракоподібних. Лише мексиканський карликовий рак абсолютно лояльний до живих рослин і добре приживається у травниках.

Раки ведуть переважно нічний спосіб життя.

Линька

Усі акваріумні раки линяють, тобто періодично скидають старий покрив, а на його місці з’являється новий. Цей процес необхідний у зв’язку з тим, що зовнішній панцир рака не розтягується і не дозволяє раку рости. При линьці рак вилазить зі своєї старої «шкірки», а нова, що з’явилася натомість, деякий час лишається м’якою і дозволяє раку збільшуватися.

Частота линьки залежить від віку рака, вона відбувається тим частіше, чим молодша тварина.

Також линька дозволяє ракоподібним відновлювати втрачені кінцівки. Втратити їх рак може у бійці чи у випадку, якщо не зміг витягнути кінцівки з попереднього панцира. Скажімо, клешня може повністю відновитися за 2-3 линьки.

У той же час линька – дуже складний період у житті рака. Адже м’який покрив не здатний його захистити, тому скалічити рака (аж до смерті) може навіть найбезпечніший на перший погляд сусід – рибка, не кажучи вже про власних родичів. Саме тому перед линькою і кілька днів після неї раки ховаються в укриттях, не висовуючи звідти й носа.

Щоб линька відбувалась без проблем, вода в акваріумі не повинна бути занадто м’якою. Також дуже важливо, щоб у воді був присутній такий мікроелемент, як йод. Він відіграє важливу роль у формуванні хітинового панцира рака. Вітамінний препарат Tetra Vital допоможе відновити концентрацію цього елемента у воді.

Дуже важливо не викидати з акваріума панцир, якого скинув рак. Для тварини він є джерелом важливих елементів і незабаром буде повністю утилізований раками. Повне відновлення після линьки зазвичай займає 3-4 дні.

Сумісність

Однією з приємних особливостей раків є їх здатність вживатися з акваріумними рибками. Звісно, це стосується не всіх видів, але переважно раки досить миролюбні. Тим не менше, не кожен вид риб сумісний з декоративними членистоногими. Раки – не активні мисливці, але вони запросто можуть схопити своїми клешнями невелику рибку чи ту, що зазівалась. Тому у сусіди краще підбирати рибок середніх розмірів, що активно плавають. Добре підійдуть барбуси, молінезії, райдужниці, даніо, великі тетри.

Спільно з раками не варто тримати особин з вуалевими плавниками: десятиногі вихованці швидко обскубуть їх. Найчастіше це відбувається у нічний час, коли рибки опускаються на дно для відпочинку. Тут вони і стають здобиччю рака. До таких видів належать: золоті, скалярії, півники.

Поганими співмешканцями стануть і сомики (коридораси, торакатуми), адже вони живуть із раками на одній території і конкурують у боротьбі за їжу.

В жодному разі не можна саджати акваріумних раків із цихлідами. Великі хижі риби є серйозною загрозою для членистоногих, особливо у період линьки.

З родичами стосунки у раків також складаються не найкраще. Ці тварини територіальні, і самці влаштовують часом досить агресивні битви, що часто призводять до втрати кінцівок. Тримати групу раків можна лише за умови великого обсягу акваріума і достатньої кількості укриттів. Тому ідеальним варіантом буде спільне утримання двох різностатевих особин, завдяки яким ви, до того ж, рано чи пізно зможете отримати потомство.

Годування акваріумних раків

Годування раків у домашніх умовах не складне для акваріумістів. Ці тварини всеїдні і вживатимуть у їжу все, що знайдуть: будь-які види рибних кормів, відмерлі частини водяних рослин, шматочки овочів. Не гребують вони і загиблими рибками. Це справжнісінькі санітари акваріума.

Проте годувати раків натуральними кормами не рекомендується з кількох причин: вони не збалансовані, не містять усього комплексу корисних речовин, а при тривалому перебуванні в акваріумі погіршують якість води.

Найкраще годувати цих членистоногих спеціалізованими кормами для ракоподібних із серії Tetra Crusta. Спеціально підібраний комплекс поживних елементів і вітамінів подарує вашим ракам здоров’я та довголіття. Якісне харчування забезпечить хороший ріст і правильну линьку.

Також для годування раків можна використовувати універсальні корми для донних мешканців, наприклад, Tetra WaferMix чи Tetra Pleco Spirulina Wafers. Одна з найголовніших переваг якісних сухих кормів – здатність тривалий час зберігати свою форму у воді, а отже, вона не забруднюватиметься.

Говорячи про годування акваріумних раків, не можна не згадати про необхідність використання сушеного листя. Найчастіше для цієї мети беруть листя дуба, вільхи чи індійського мигдалю. Вони вкладаються на дно акваріума і не лише чудово підгодовують раків, але й виділяють у воду корисні дубильні речовини.

Годувати молодих раків треба щоденно, а дорослих достатньо тричі на тиждень.

Розмноження і розведення

Розведення акваріумних раків у домашніх умовах не потребує від акваріуміста якихось надзусиль. Якщо тримати разом пару і створити їм хороші умови, то поява потомства – не за горами.

Статева зрілість у раків настає швидко, зазвичай у півроку вони вже здатні спаровуватись. Відрізнити самця від самки нескладно. Для цього варто перевернути тваринку на спину й уважно подивитися на першу пару плавальних ніжок – плеоподів. У самця вони подовжені та служать органом копуляції, у той час як у самок – звичайної довжини.

Період спарювання у раків тісно пов’язаний з линькою. Після чергового скидання покриву самка починає виділяти у воду феромони, що підвищують у самців статевий потяг. Вони починають носитися акваріумом в пошуках панянки. Такі «наздоганялки» можуть тривати до кількох годин. Коли самець таки зловить самку, він перевертає її на спину й утримує її клешні своїми, після чого відбувається спарювання.

Самка виношує яйця й молодих рачків на плеоподах

Приблизно за 20 днів запліднена самка відкладає ікру, яка кріпиться на плеоподах. Плавальні ніжки постійно рухаються, створюючи біля ікри рух води. У цей час самку варто (за можливості) відсадити до окремого нерестового акваріума.

Самка з ікрою більшу частину часу проводить в укритті, ба навіть більше, у деяких видів самець заганятиме самку назад, якщо помітить її поза «будиночком». У цей час рекомендується класти корм безпосередньо перед укриттям самки, щоб їй не доводилося бігати за їжею.

Інкубація ікри триває різний час і залежить від виду тварини й температури води. У середньому процес займає 20 днів. Якщо роздивитись ікру наприкінці «вагітності» самки, можна чітко помітити чорні крапки – це очі майбутніх рачків. Молодь, що вилупилась, – зменшена копія батьків. Перший час вони не покидають матір і висять на її плеоподах. Після першої линьки починають самостійно шукати їжу, але все одно не відходять від матері далеко. Досить самостійними рачки стають уже після другої линьки.

Молоді раки ростуть дуже нерівномірно, тому їх слід регулярно сортувати, щоб уникнути поїдання маленьких тваринок більшими родичами.