§ 8. ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНІ РЕГІОНИ УКРАЇНИ ТА ЇХНІ ОСОБЛИВОСТІ

На попередньому уроці ми дізналися, що відповідно до Конституції, «Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною». Втім, це не означає, що життя в усіх регіонах держави одноманітне. Україна представлена розмаїттям регіональних особливостей, які втілюються в заняттях населення, його традиціях, побуті, кулінарії, обрядах, типах житла, хатньому начинні, одягу. Тому вчені виокремлюють певні історико-географічні регіони України.

Кожен історико-географічний регіон України має свою історію. їхні назви зафіксовані в історичних документах та в історичній пам’яті людей. Особливості розвитку різних регіонів залежали також від природних умов, властивих певному краю.

Працюємо у парі

Ознайомтеся з текстом і визначте, які чинники впливали на формування історико-географічних регіонів.

Запам’ятайте

Історико-географічний регіон — територія, яка за історичною долею та особливостями в господарській діяльності населення, його традиціях, одязі, типів житла, побуті є самобутньою.

Обговоріть у класі

Порівняйте карту «Історико-географічні регіони України» та адміністративну карту України (розміщена на форзаці підручника). Що в них є спільним, а що — відмінне?

2. Які історико-географічні регіони є на теренах України?

Поділ України на історичні регіони має умовний характер. Історико-географічні регіони, на відміну від сучасних адміністративних областей, не мають чітких меж і територіально не збігаються з ними. Це зумовлено тим, що протягом історії кордони таких регіонів змінювалися; деякі з них у різний час входили до складу різних держав.

У вчених немає єдиної думки, щодо кількості та назв історико-географічних регіонів на теренах України. Втім, більшість із них вирізняють такі: Середня Наддніпрянщина, Полісся, Волинь, Поділля, Галичина, Закарпаття, Буковина, Покуття, Бессарабія (Південна), Таврія, Причорномор’я, Буджак, Запорожжя, Донщина, Слобожанщина і Сіверщина.

Історико-географічні регіони України

Експозиція «Поділля»

Національного музею народної архітектури та побуту України. На фото — хата з с. Луги Чечельницького р-ну Вінницької обл. (1842 р.) та церква з с. Зелене Гусятинського району Тернопільської області (1817 р.)

Довідатися про особливості розвитку кожного регіону можна в музеях народної архітектури та побуту, музеях і центрах народного мистецтва, етнографічних музеях, музеях стародавнього побуту і народних ремесел. Відвідавши їх, ви зможете побачити типи жител, хатнє начиння, знаряддя праці, одяг, твори народного мистецтва того чи іншого регіону в різні часи.

Найбільше пам’яток про життя та побут населення України зберігається в Національному музеї народної архітектури та побуту України (розташований у селі Пирогові на південній околиці Києва) та Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» (Переяслав-Хмельницький, Київська обл.).

Тож радимо подорожувати Україною, відвідувати музеї, де співробітники дадуть вичерпну інформацію про свій край, його історію та особливості.

Традиційні костюми Східного Поділля (ліворуч) та Східного Полісся (праворуч) Кінець ХІХ — початок ХХ ст. (сучасний малюнок)

3. Практична робота «Історико-географічні регіони на карті України»

Працюємо у парі

1. Уважно проаналізуйте карту «Історико-географічні регіони України». Визначте межі історично-географічного регіону, де ви проживаєте. Позначте на контурній карті його розташування.

2. Позначте на контурній карті два-три регіони (за вказівкою вчителя або ті, які ви відвідували чи бажаєте відвідати).

3. Обміняйтеся із сусідом/сусідкою по парті контурними картами. Оцініть та обговоріть зроблену роботу. Поділіться враженнями від зробленої роботи.

Перевірте засвоєне на уроці

Що таке історико-географічний регіон?

ВИСЛОВЛЮЮ ДУМКУ

1. Які історико-географічні регіони виокремлюють на теренах України та чим вони різняться?

2. Які чинники впливали на формування історико-географічних регіонів?

Здійсніть віртуальну подорож на сайті Національного музею народної архітектури і побуту України або іншого краєзнавчого музею України (на ваш вибір). Ознайомтеся на сайті з його експозиціями. Які враження вони на вас справляють? Що нового ви довідалися?

1. Поміркуйте, чому межі історико-географічних регіонів не збігаються з межами сучасних адміністративних областей. Свою думку обґрунтуйте.

2. Висловіть судження, чому поділ України на історико-географічні регіони має умовний характер.

ЗВ’ЯЗОК ІЗ СЬОГОДЕННЯМ

Спробуйте встановити, як природні умови історико-географічного регіону, на теренах якого ви проживаєте, вплинули на одяг, їжу, житло, заняття та звичаї його населення.

§ 9 Історико-географічні регіони України

У процесі історичного розвитку за окремими частинами території України закріпилися певні назви. Середнє Подніпров’я, Чернігово-Сіверщина, Галичина, Волинь, Поділля, Буковина, Закарпаття, Донщина, Слобожанщина, Північне Причорномор’я — це історико-географічні регіони України. Вони різняться особливостями будівництва, господарськими заняттями. Історико-географічні землі не мають чітко визначених кордонів, не збігаються з адміністративно-територіальним поділом.

Варто запам’ятати!

Історико-географічний регіон — це не просто територія, це ціла країна зі своєю історією, традиціями, самобутністю.

ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНІ РЕГІОНИ УКРАЇНИ

1. Поміркуйте, що вплинуло на формування назв історико-географічних регіонів.

2. Знайдіть на карті історико-географічний регіон, у якому ви живете. З якими історико-географічними регіонами він межує?

3. Які регіони межують з іншими країнами?

Пізнавально й цікаво

У селищі Пирогово, що на околиці Києва, діє найбільший в Україні Музей народної архітектури та побуту. На його території розміщено 300 пам’яток народного будівництва, 80 тисяч предметів хатнього начиння, одягу, знарядь праці, творів мистецтва.

Музей у Пирогово

1. Як ви вважаєте, у чому незвичність таких музеїв?

2. Яку інформацію ми можемо отримати, відвідавши їх?

Цікава інформація про історико-географічні регіони України зберігається в музеях народної архітектури та побуту. Oсобливості життя народу в різні історичні періоди досліджує наука етнографія (від грецьких слів «етно» — народ, «графія» — опис).

2. ПОХОДЖЕННЯ НАЗВ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ РЕГІОНІВ

Назви регіонів часто мають давню історію. Наприклад, назва «Буковина» походить від великих масивів букових лісів, які були поширені тут у давнину. Слобожанщина походить від населених пунктів — слобід, які засновували переселенці з інших регіонів України.

Пізнавально й цікаво

Сіль — це символ Дрогобича. Про це свідчить навіть герб міста, на якому зображено дев’ять топок солі. Дрогобицький солевиварювальний завод — найстаріше підприємство України, яке працює із середини ХІІІ ст. Сьогодні це єдине підприємство в Європі, де сіль виготовляють тим самим методом, що й майже 800 років тому — виварюванням з природної ропи.

Герб м. Дрогобич

Сіль з м. Дрогобич з багатовіковою історією

У Донецькій області відоме з 1876 року Артемівське родовище кам’яної солі. Саме із цього родовища добувають 95 % солі в Україні.

Дізнайтеся, які у вашому регіоні відомі найдавніші підприємства, коли вони створені, що виробляють.

3. ВИШИВАНКА — УНІКАЛЬНИЙ КОД ТВОГО КРАЮ

Для українців вишиванка — не просто одяг. Це щось особисте, рідне, святе. Вишивка — як символ, який зберігає наше коріння, розуміння себе. Це наша міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу.

В Україні кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток з наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили й чоловіки.

Наші предки знали багато секретів давнього ремесла. Наприклад, нитки для вишивання фарбували лише природними барвниками. Брали те, що було під рукою: кору, коріння, листя і квіти. Цікаво, що для закріплення кольору нитки запікали в житньому тісті — так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть.

Вишивана карта України з орнаментами різних регіонів

1. Чим, на вашу думку, зумовлене різнобарв’я вишиванок у різних куточках України?

2. Дізнайтеся, що символізує орнамент вишиванки вашого регіону.

Пізнавально й цікаво

А чи знаєте ви, що першим модником у вишиванці був Іван Франко, який поєднав вишиванку з буденним одягом, а саме з піджаком? У такому вигляді письменник зображений на 20-гривневій купюрі.

Українці в національному вбранні

1. Що вам відомо про національний одяг українців?

2. З яких елементів він складається? Що впливає на регіональні відмінності костюма?

4. УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД

Конституцію нашої держави прийнято «від імені Українського народу — громадян України всіх національностей». За цим Основним Законом, Українська держава сприяє розвиткові української нації, а також розвиткові культурної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Близько 80% жителів нашої країни вважають себе українцями за національністю. Представниками інших національних спільнот є росіяни, білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї, вірмени, греки та інші.

За віросповіданням найбільше в Україні християн: це українці, росіяни, білоруси, молдавани, болгари, поляки. Кримські татари (корінний народ Криму), азербайджанці та деякі інші народи є мусульманами — послідовниками ісламу. Євреї сповідують юдаїзм. Є в Україні представники й інших релігій, а також люди, які не сповідують жодної релігії (атеїсти).

Фестиваль угорської культури на Закарпатті

День польської мови у школі № 3, м. Івано-Франківськ

Гагаузи в національному одязі

Центр Менора (м. Дніпро) — найбільший у світі єврейський громадський комплекс

Святкування міжнародного дня ромів у м. Ужгород

Розгляньте ілюстрації. Дізнайтеся, які народи проживають у вашому регіоні. За якими ознаками можна визначити причетність людей до певної національної спільноти?

Ахтем Сеітаблаєв — український кримськотатарський актор, режисер фільмів «Хайтарма», «Чужа молитва», «Кіборги»

Чи дивились ви ці фільми? Яким подіям вони присвячені?

Кадри з фільмів: 1. «Хайтарма»; 2. «Чужа молитва» ;3. «Кіборги»

ЗНАЮ й РОЗУМІЮ: запитання та завдання

I. Знаю нове

1. Поясніть, як ви розумієте поняття «історико-географічний регіон».

2. Назвіть головні історико-географічні регіони в Україні.

3. Знайдіть на карті міста, розташовані в межах кожного історико-географічного регіону.

4. Назвіть найбільші річки України. Через які історико-географічні регіони вони протікають?

5. Які українські історичні землі охоплюють не тільки межі сучасної України?

6. Звідки походять назви історико-географічних регіонів України?

7. Порівняйте адміністративну карту України та карту історико-географічних регіонів України. У чому полягають відмінності між ними?

8. Утворіть пари з назв історико-географічних регіонів та адміністративних областей України.

II. Обговорюємо в групі

1. Продовжіть речення: «Вишиванка для мене — це . ».

2. Поміркуйте, яких особливостей поведінки вимагає від жителів України її багатонаціональний склад.

3. Поміркуйте, чи зберігаються особливості побуту жителів різних історико-географічних регіонів у наш час. Де ми можемо їх побачити в сьогоденні?

III. Мислю творчо

1. Уявіть себе співробітником туристичної фірми, яка представляє інтереси свого історико-географічного регіону на міжнародному туристичному ярмарку. Підготуйте буклет, презентацію, доповідь, фотопортфоліо (на вибір), де представте свій регіон.

2. Підготуйте лепбук про особливості національного життя й побуту однієї з національних меншин України. Презентуйте свою роботу в класі.

3. Прочитайте вірш. Уявіть себе композитором або актором, танцюристом: спробуйте наспівати мелодію на цей вірш, «показати» його танцювальними рухами. Спробуйте написати короткий вірш або маленьке оповідання про вишиванку, українські чи інші національні символи.

§ 7. Особливості господарства країн Європи. Первинний сектор економіки

У секторальній структурі економіки високорозвинених країн Європи характерним є явне переважання третинного сектору. Значення сільського господарства зберігається з точки зору забезпечення харчової промисловості сировиною, а населення — основними продуктами харчування. Водночас його частка у ВВП здебільшого менше 5 %, а в таких країнах, як Бельгія та Швейцарія, — менше 1 %. Для промисловості цих країн характерне:

• різке переважання обробних виробництв;

• розвиток виробництв, що спираються на висококваліфіковані трудові ресурси;

• високий рівень технічної оснащеності;

У вторинному секторі економіки цих країн відбулося різке скорочення частки добувної промисловості, зросло значення електроенергетики, машинобудування та хімічної промисловості. Особливо швидко розвиваються новітні виробництва в авіакосмічному машинобудуванні, електроніці, електротехніці, тонкій хімії та хімії органічного синтезу. Проте багато традиційних виробництв перебувають у застої, наприклад чорна металургія, легка промисловість, суднобудування.

Серед окремих країн найбільш широкий комплекс різних виробництв мають Німеччина, Франція, Велика Британія та Італія. Динамікою розвитку і потужністю в першу чергу відрізняється економіка Німеччини. З інших країн виділяються Іспанія, Нідерланди, Швейцарія (мал. 1), Бельгія та Швеція. На відміну від чотирьох головних країн, їхня економіка здебільшого спеціалізується на окремих виробництвах, які завоювали своє місце не тільки на європейському, але й на світовому ринку.

Позиції країн перехідної економіки у світовому господарстві більш слабкі. У частині з них зберігається значення традиційних виробництв. Так, в окремих країнах Південної і Східної Європи сільське господарство виробляє від 10 до 20% ВВП, а економіка та рівень життя населення Росії значною мірою залежать від добувної промисловості.

Більшість країн цього типу вдало подолали шлях від командно-адміністративної (планової) економіки до ринкової, у них відбулися зміни у структурі господарства. Це проявилося в зростанні частки третинного сектору у ВВП, зменшенні значення інших секторів.

Значна частина країн із перехідною економікою все ще відстає від своїх сусідів за рівнем розвитку, продуктивності праці, технологічним рівнем, якістю і конкурентоспроможністю продукції.

Промислові підприємства розміщені на території регіону нерівномірно. Найбільша їхня концентрація спостерігається в так званій «центральній осі розвитку», що охоплює територію Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, значну частину Німеччини й Великої Британії, схід Франції, північ Італії, захід Австрії та Швейцарію. Саме тут сформувалися найбільші промислові регіони Європи — Рур (Німеччина), Іль-де Франс (Франція), Великий Лондон (Велика Британія).

Для економіки Європи велике значення мають ТНК. Вони визначають напрямок економічного розвитку, є важливим важелем економічного впливу високорозвинених країн регіону за кордоном. У 100 найбільших корпораціях Європи та їхніх філіях працюють 7,5 млн осіб.

За прогнозами, темпи розвитку економіки в регіоні будуть нижчими за середньосвітові, а також нижчими, ніж у США та Китаї.

2. Сільське та лісове господарство.

За основними видами сільськогосподарської продукції більшість країн регіону забезпечують свої потреби. Частина країн у значних обсягах експортують зернові культури. Серед інших культур велике значення мають картопля, ріпак, овочі (томати, баклажани, перець, цибуля, огірки тощо) та фрукти, а на півдні — цитрусові та маслини. Усі країни вирощують різноманітні овочі. Регіон відомий як найбільший виробник молока та експортер молочних продуктів, він забезпечує себе буряковим цукром, більшістю видів м’яса та м’ясопродуктів.

Деякі культури й види продукції тваринництва навіть стали символічними: картопля — у Білорусі, свинина — у Німеччині, сир — у Франції, капуста та яблука — у Польщі, маслини — у Греції, апельсини — в Іспанії, перець (паприка) — в Угорщині.

Найбільш високого рівня сільське господарство досягло у високорозвинених країнах Європи. Середній розмір господарств становить 40—50 га, фермерам надається допомога. Так, у Великій Британії частка державних субсидій у вартості продукції сільського господарства складає понад 25% і є однією з найбільших у світі.

У ЄС діє Єдина сільськогосподарська політика. Це система допомоги сільськогосподарським виробникам із метою гарантування продовольчої безпеки, високого рівня життя фермерів та виробництва якісної продукції за справедливими цінами.

У переважній частині високорозвинених країн більшу вартість сільськогосподарської продукції дає тваринництво. Його продукція, у тому числі перероблена, має значний попит. Велику увагу приділяють не тільки продуктивності тварин, а в рослинництві врожайності рослин, але і якості продукції.

У країнах Східної Європи з найбільш розвиненим сільським господарством (наприклад у Чехії, Словаччині, Польщі) тваринництво переважає над рослинництвом. У більшості інших країн більше продукції дає рослинництво. їх сільське господарство менш продуктивне, а рівень механізації, хімізації та агротехніки нижчий.

Розвитку тваринництва в регіоні сприяють природні умови, завдяки яким можливий тривалий період випасу, в окремих країнах — із кінця березня до початку грудня. Вологий і м’який клімат на більшій частині території сприяє вирощуванню кормових трав. Луки й пасовища — головна база тваринництва — займають значну частину сільськогосподарських угідь. За спеціалізацією тваринництва можна виділити райони, де поширені:

• молочне скотарство (скандинавські країни, Фінляндія, країни Балтії, Велика Британія, Ірландія, гірські райони Швейцарії, Німеччини, Австрії);

• молочне та м’ясо-молочне скотарство (більшість країн Західної Європи);

• свинарство (Німеччина, Данія, Велика Британія, Нідерланди, Польща, Україна, Росія); беконний напрямок характерний для Західної Європи, Угорщини, Чехії, країн Балтії, м’ясо-сальний і сальний — для України, Польщі, Словаччини, Росії, Білорусі;

• птахівництво (Франція, Нідерланди, Бельгія, Данія);

• вівчарство (Велика Британія, Ірландія, окремі гірські райони Іспанії, Швейцарії, Німеччини, Австрії).

Тільки для Південної Європи характерне значне переважання рослинництва. Хоча найбільше вирощують зернові культури, але міжнародна спеціалізація визначається насамперед виробництвом фруктів, цитрусових, винограду, маслин, мигдалю, горіхів, ефіроолійних культур.

У Західній Європі переважає виробництво зернових культур, велике значення мають технічні та кормові культури. Значення останніх зростає в Північній Європі.

Країни Східної Європи, у першу чергу Росія та Україна, спеціалізуються на вирощуванні зернових культур. Переважає пшениця, на півночі також культивують жито, на півдні — кукурудзу. У ряді країн, у тому числі в Україні, велике значення мають технічні культури, зокрема соняшник, ріпак, соя, цукровий буряк.

Мал. 2. Газодобувна платформа Тролль (Норвегія) — найвища морська платформа у світі.

Мал. 3. Шведські гірники в підземному тунелі родовища залізної руди на глибині в сотні метрів.

У Північній Європі традиційно розвинене рибальство, особливо велике значення воно має в господарстві Ісландії та Норвегії. У кожній із цих країн виловлюють до 2 млн т риби на рік.

Лісове господарство набуло найбільшого розвитку в скандинавських країнах, Фінляндії та на півночі Росії.

3. Добувна промисловість.

У значних обсягах вугілля видобувають у Німеччині, Польщі, Росії, Чехії, Україні, Іспанії. Польща видобуває кам’яне вугілля, родовища якого зосереджені на півдні країни — у Верхній Силезїї. Частина цього басейну припадає і на територію сусідньої Чехії. У Німеччині основні обсяги дає буре вугілля, яке видобувається відкритим способом. Значно скоротила видобуток кам’яного вугілля Велика Британія. Проте ця країна розробляє родовища нафти і природного газу, які були відкриті на шельфі Північного моря. Великій Британії належить майже 50% цієї території. Разом із нею в значних обсягах веде видобуток Норвегія (друге місце з видобутку природного газу та нафти в регіоні після Росії, відповідно сьоме і 14-те — у світі) (мал. 2), у невеликих — Данія, Нідерланди та Німеччина.

Європейська Росія представлена родовищами, які розробляються в Нижньому Поволжі та на Уралі, на Північному Кавказі, у районі Тимано-Печори (тут здійснюється видобуток так званої важкої нафти). У перспективі передбачається видобуток нафти і природного газу на шельфі Баренцового моря.

Серед інших країн за видобутком природного газу виділяються Нідерланди (крім шельфу Північного моря, родовище Гронінген, що розташоване на його узбережжі) та Україна, урану — Росія, Україна, Франція, горючих сланців — Естонія.

Із рудних корисних копалин найбільше значення мають залізні руди, видобуток яких у великих обсягах ведеться в Україні, Росії, Швеції, Франції. У Швеції видобуток відбувається переважно за допомогою підземних розробок, що ведуться в гірських районах (мал. 3). Серед кольорових металів виділяються мідь (Польща, Болгарія), боксити (Греція, Франція, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Угорщина), свинцево-цинкові руди (Німеччина, Ірландія, Польща, Сербія, Болгарія, Італія). Значні запаси руд кольорових металів розташовані в Росії, але здебільшого в її азіатській частині.

Із нерудних корисних копалин слід назвати видобуток калійної солі (Білорусь, Росія, Німеччина, Україна), сірки (Польща, Україна), апатитів (Росія).

Загалом більшість країн Європи залежать від імпорту мінеральної сировини, у тому числі з інших регіонів світу.

• У секторальній структурі економіки високорозвинених країн Європи явно переважає третинний сектор. В економіці частини країн із перехідною економікою зберігається значення традиційних виробництв.

• Промислові підприємства розміщені на території регіону нерівномірно. Найбільша їх концентрація спостерігається в так званій «центральній осі розвитку».

• За основними видами сільськогосподарської продукції більшість країн регіону забезпечують свої потреби та навіть продають надлишки на світовому ринку.

• Із корисних копалин найбільше значення в регіоні має видобуток вугілля, нафти, природного газу, залізної руди.

• Більшість країн Європи залежать від імпорту мінеральної сировини з інших регіонів світу.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Назвіть характерні риси промисловості високорозвинених країн регіону. 2. Якими є особливості економіки країн із перехідною економікою? 3. Якими є особливості сільського господарства окремих частин регіону? Чим вони пояснюються? 4. Охарактеризуйте добувну промисловість регіону.

Практичне завдання

Позначте на контурній карті розміщення на території регіону «центральної осі розвитку».

Набуваємо практичних навичок

З’ясуйте умови праці та розмір заробітної плати в сільському господарстві окремих країн Європи, які приймають сезонних робітників. Що необхідно для працевлаштування? Чому важливим є саме легальне працевлаштування?