Чим небезпечні комп’ютерні ігри

Навколо комп’ютерних ігор ходить багато суперечок. В першу чергу це питання цікавить батьків і педагогів. Діти, дуже захоплені комп’ютерними іграми, проводять там практично весь вільний час, повністю забуваючи про все на світі. Але насправді так чи шкідливі комп’ютерні ігри? Чи є від них яка-небудь користь?

Перебування за комп’ютером, в першу чергу, позначається на здоров’ї. Неправильна постава, зіпсований зір та інші проблеми можуть спіткати геймерів. Тому, щоб не нашкодити собі, краще час від часу розминатися і стежити за положенням спини.

Іноді комп’ютерні ігри викликають справжню залежність. Ігроманія повільно, але дуже міцно захоплює у свої обійми і вирватися звідти дуже важко. Не для кого не секрет, що любителі комп’ютерних ігор дуже часто опиняються на лікарняних ліжках, позбуваються своєї залежності зразок алкоголіків з допомогою лікувальних препаратів.

Ще одна негативна сторона комп’ютерних розваг – це фінанси. Зараз в онлайн-іграх, щоб прокачати свого персонажа, необхідно вкласти гроші. Як правило, суми невеликі, але якщо вливати постійно, колосальні втрати.

Проте ігри допомагають розвиватися. Наприклад, покращують моторику рук, музичний слух, швидкочитання, кмітливість, увага. Відмінно допомагають працювати мозку, розвивають творчі здібності. Зараз є спеціальні ігри на розвиток різних здібностей. Головне – не впадати у віртуальний світ і не проводити весь вільний час в комп’ютерних іграх. Якщо знати міру, то це буде цілком невинною розвагою.

Комп’ютерні ігри: небезпека, забавка чи мистецтво?

Київ – Про комп’ютерні ігри деякі експерти зазвичай згадують у негативному контексті – говорячи про ігроманію або пропаганду насильства. Однак більшість фахівців наголошує: відеоігри вже давно є частиною сучасної культури. Більше того, у світі триває дискусія щодо того, чи є вони мистецтвом. Наприклад, у Німеччині 2008 року розробники ігор офіційно увійшли до складу культурної ради цієї держави.

Першу в історії комп’ютерну гру розробили 1947 року. Це був апарат, що імітував управління ракетою, і зовні нагадував радар часів Другої світової. Услід за ним з’явилися «Хрестики-нулики» і «Теніс для двох» – перша гра, розрахована на кількох користувачів. Але по-справжньому ігрова індустрія почала розвиватись у 70-х роках із появою ігрових автоматів.

Сьогодні відеоігри – повноцінний пласт сучасної культури, вважає Олекса Мельник, головний редактор українського інтернет-видання PlayUA. Утім, найпопулярніші ігри, за його словами, важко назвати мистецьким надбанням.

«Це такі ігри, як Call of Duty або Battlefield, де є багато вибухів, дії і якась драматична історія. Це те, що люди найчастіше купують і на проходження чого витрачають найбільше часу. З позиції людей, які вивчають це як мистецтво, такі ігри, що користуються великою популярністю, не становлять великої художньої цінності», – каже він.

Відеоігри як витвори мистецтва

Восени минулого року Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку придбав для своєї колекції 14 комп’ютерних ігор, що стали класикою, серед яких як Spacewar 1962 року, так і більш відомі The Sims та Portal. В експозиції вони з’являться вже в березні.

Ця подія викликала дискусію серед критиків. Журналіст британського видання The Guardian Джонатан Джонс категорично стверджував, що ігри витворами мистецтва бути не можуть. Адже гра передбачає безпосередню участь гравця, а отже, цілком авторові не належить. Мовляв, немає автора, немає й твору. Його опоненти натомість переконують, що мистецька цінність гри визначається її емоційним та естетичним наповненням, а також досвідом, який отримує гравець.

Сергій Гальонкін, український блогер і маркетолог, що спеціалізується на ігровій індустрії, пояснює, що ігрова культура, як і будь-яка інша, поділяється на масову і закриту.

«Коли ми говоримо про масові ігри на кшталт Call of Duty, ми можемо порівняти їх із масовим кіно, наприклад, з «Армагеддоном». Це поп-культура. З іншого боку, є такі ігри, як Journey або Heavy Rain, які також продаються хорошими накладами, але в які грає розвинутіша аудиторія. Буквально вчора гра Journey отримала 8 нагород на конференції розробників ігор D.I.C.E. І її розробник зачитував зворушливий лист від дівчини, якій ця гра допомогла пережити смерть батька», – розповідає він.

Рефлексії на тему сучасності

Фахівці зазначають: комп’ютерні ігри стають однією з рефлексій на те, що відбувається в сучасному світі.

Існує, наприклад, онлайн-гра «Світ без нафти», де учасники намагаються вижити в епоху енергетичної кризи. За словами її розробників, багато її учасників згодом змінюють свої повсякденні звички. Або ж Frontiers – «Кордони» – комп’ютерна гра на тему біженців, яку розробляють в Австрії.

Що ж до пропаганди насильства, то Сергій Гальонкін у своєму блозі порівнює списки найкращих фільмів та ігор за 2011 рік: із десяти фільмів у переліку сцени насильства є у вісьмох з них, в переліку ігор – в чотирьох із десяти.

Українці – талановиті розробники – фахівець

Сьогодні у відеоігри вкладають більше грошей, ніж у фільми, адже цей ринок став прибутковішим за кіно, каже редактор PlayUA Олекса Мельник. В Україні в цій галузі працює близько семи тисяч фахівців і щороку ця цифра зростає.

«Єдина проблема в тому, що в нас немає належної освіти, яка б допомагала людині опанувати цей фах, – розповідає Олекса Мельник. – І усі, по суті, самоучки. Але оскільки українці талановиті люди, їм це вдається непогано».

За словами Олекси Мельника, сьогодні в Україні є чотири потужні компанії, що розробляють відеоігри. До 2011 року діяла також GSC Game World, відома за такими іграми, як «Сталкер» та «Козаки», однак вона за невідомих обставин припинила своє існування.

«Поки ми є людьми, ми будемо грати» – програміст

Окрім комп’ютерних, усе більше уваги сьогодні приділяють розробці мобільних та крос-платформних ігор (тобто тих, що підходять відразу для кількох операційних систем). Максим Гринів – український програміст, 2011 року його гра Contre Jour здобула нагороду за найкращу гру для планшетів у конкурсі від компанії Apple. Він каже, що із розвитком нових технологій люди стали грати більше. Але бажання грати в людині закладено природою, вважає він.

«Якщо людина має від навколишнього світу позитивний зворотній зв’язок, вона отримує від цього задоволення. Ти вважаєш, що ти зробив щось правильне і корисне, і твій мозок за це тобі дає серотонінову цукерку. В іграх використовуються ті самі важелі. Поки ми є людьми, ми будемо грати», – каже програміст.

Максим Гринів каже, що робота над грою відбувається на стику музики, образотворчого мистецтва і програмування. Тож якщо перші дві складові можна вважати мистецтвом, то й ігри – також, вважає він. Зараз програміст працює над новою грою для планшету – це стратегія, проходячи яку, гравець створює власну музику.

Євгенія Олійник

Кореспондент і карикатурист, працюю на Радіо Свобода з серпня 2011 року. Водночас здобуваю освіту в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.

Про шкоду комп’ютерних ігор

«Що наше життя? Гра! » – сказав колись Шекспір. Чи знав великий драматург, що вже через кілька століть капіталісти перевернуть цю фразу, і Гра буде порівнюватися з Життям, а не навпаки? Сьогодні мільйони людей добровільно ув’язнюють себе в матриці комп’ютер ігор, прикувавши себе до клавіатур залежністю від віртуальної реальності. Захоплені захоплюючими фентезійними битвами, жертви залежності живуть в грі, залишаючи в нашому світі лише згорблене, ожиріло тіло. Іноді його системи життєзабезпечення відмовляють під час чергового сеансу комп’ютер розваг, і людина вмирає. А тим часом безжалісна машина ігрової індустрії пожинає на загублених душах мільярдні прибутки, виробляючи все більш досконалі «замінники реальності». Геймер (так називають залежного від комп’ютерних ігор) йде в віртуальні світи, звідки повертаються лише одиниці.

Але ж «МОЗ попереджав». На початку дев’яностих років минулого століття тільки ледачий психолог не відзначився публікацією про шкоду комп’ютерних ігор, тоді ще тільки піднімали свою голову. Зараз же на місці цих статей друкуються огляди нових зразків віртуального дурману: як-не-як, XXI століття надворі, та й психологи вже не актуальні. Що ми, самі не розберемося? Розібралися, і тепер виробники ігор змагаються в реалістичності віртуальних світів, можливості для розвитку свого персонажа, кількості «бонусів». На перший план виходить показник «часу на проходження», що в загальноприйнятій термінології те ж саме, що і сила наркотику. Людина витрачає реальний час на вигадане розвиток, обмінює своє здоров’я на збільшення цифр, що існують лише в пам’яті комп’ютера і хворій уяві.

З усіх залежностей найсильнішою є психологічна. Коли не залишається сил боротися з чимось, єдина можливість для боягуза – втекти від проблеми. Відвернутися від реальності. Так підсаджуються на наркотики чи алкоголь. Комп’ютерні ігри не краще, який зайшов в придуманих світах людина втрачає фундаментальні інстинкти: усвідомлення простору і часу, життя і смерті. Мораль і навички спілкування з людьми залишаються далеко позаду, але кому до цього є діло, коли в грі можна відчувати себе сильним, геройствовать, в випадку невдач переграє неприємні моменти! Мерехтіння монітора зігріває забиту душу, несучи її в світ мрій. І чим більше гравець проводить часу за комп’ютером, тим страшніше стає залежність, змінюючи свідомість жертви. Переживання, пов’язані з віртуальними героями, переживаються, як свої власні, а в кров викидається адреналін – сам по собі наркотик, що змушує працювати ділянки мозку, відповідальні за задоволення. У звичайних ситуаціях (взяти хоча б спорт) цей гормон «підстьобує» організм, змушуючи нас робити все «швидше, вище, сильніше», а сам руйнується при русі. Але в крові сидить тіла він застоюється, руйнуючи нервову систему. Як результат – неврастенія і непоправні зміни в роботі мозку.

Свідомість починає існувати вже «по той бік екрану». Чим захоплено грає геймер, тим менше він реагує на зовнішні подразники. Необхідність їсти і спати підміняються потребою вбивства віртуальних монстрів, а розум людини перестає чути природні сигнали організму. В результаті – дисфункція серцево-судинної системи, виснаження організму, втрата свідомості і омертвіння тканин. Людина повільно вмирає, сам цього не усвідомлюючи. Так, наприклад, померли тайці Танет Соммоі і Юен Лонг, програвши цілу ніч в «Counter-Strike» і «Diablo II» відповідно. Нещасним «пощастило», що відбулося набула розголосу тільки тому, що трапилося в інтернет-кафе. Але ж таких випадків безліч, і відрізняються вони лише причиною смерті (найчастіше це крововилив в мозок) і місцем дії. Також з комп’ютерними іграми пов’язана величезна кількість самогубств. У 2001 році Україну потрясло самогубство шести школярів, фатально захопилися грою «Остання Фантазія». У тому ж році широкий суспільний резонанс придбав суїцид Шона Вуллі з США, «що не повернувся» з гри «Everquest». «Це було схоже на будь-яку іншу залежність, – розповіла журналістам Елізабет, мати загиблого, – Ти або помреш, або збожеволієш, або видертися. Мій син помер. » Після того, що сталося вона створила програму з лікування ігрової залежності, яка в даний момент не справляється з потоком клієнтів.

По впливу на організм комп’ютерні розваги на кшталт наркотиків. Але якщо з дурманними речовинами непримиренно бореться весь світ, то до ігроманії є справа лише у окремих ентузіастів. Особливо складна ситуація з геймерской залежністю йде в України, де процвітає комп’ютерне «піратство». Ігри легко доступні, а населення недостатньо утворено, щоб оцінити витікаючу від них небезпеку. Найчастіше жертвами віртуальної реальності в нашій країні стають діти і підлітки – батьки заохочують віртуальні пригоди своїх нащадків, наївно думаючи, що це краще поганий компанії в підворіттях. На жаль, вчать вбивати якраз комп’ютерні стрілялки. Сюжети більшості ігор культивують обман і насильство як єдині способи вирішення проблеми, і, навіть якщо дитина не впаде в залежність від віртуальності, його психіка все одно буде пошкоджена залізним монстром. Поведінкові основи формуються в дитинстві, чи знаєте.

«Це не гра, це життя», – такими словами люблять завершувати огляди чергових многогібайтних стрілялок рецензенти ігрових журналів. Красиві слова, ось тільки кілька життів бувають лише у героїв комп’ютерних ігор. Ми живемо один раз, альтернативи у житті немає, і «переграти» її нам ніхто не дасть. Ігрової індустрії залишається лише випускати псевдореальності сурогат, повільно, але вірно веде до смерті його споживача. Найцікавіша гра – це все-таки наше життя, про що й говорив класик. Міняти її на мертві мерехтливі картинки не варто, вже повірте.

Шкода деяких комп’ютерних ігор

Кімберлі Томпсон і Кевін Ханінгер з Гарварду встановили: популярні відеоігри категорії Е, рекомендовані для дітей старше шести років, виховують в чад схильність до насильства і жорстокості. Там потрібно бити, стріляти і вбивати, і за це покладається винагороду. В іграх типу «action» на насильство йде 91 відсоток часу, причому в 27 відсотках ігор насильство призводить до смерті.

Але паралельно з щепленням жорстокості у комп’ютерного покоління відбувається падіння розумових здібностей. Вчені університету Тохоку в Японії виявили, що комп’ютерні ігри стимулюють лише ті ділянки головного мозку, які відповідають за зір і рух, але не сприяють розвитку інших важливих його ділянок. Ігри зупиняють розвиток лобових часток мозку, які відповідають за поведінку людини, тренування пам’яті, емоції і навчання.

Так ось, комп’ютерні ігри ведуть до деградації саме лобових часток. А ті діти, які займаються старої доброї арифметикою і вирішують традиційні математичні задачі, лобові частки розвивають. Коли їх інтелектуальні здібності порівняли з Успіхами тих юних, які цілими днями проводили за відеоприставку «Нінтендо», то виявилося, що для вирішення арифметичних задачок рівня наших прадідусів потрібні набагато більші інтелектуальні зусилля, ніж ті, які «відекомпьютерние» чада витрачають на свої «стрілялки »і« ходилки », і зусилля ці якраз і припадають на лобові частки нашого мозку. Крім математики, найкраще мозок розвивають заняття, яким віддавався ще Михайло Ломоносов в епоху свічок і вітрил, – читання і письмо.

Найбільша в світі асоціація психологів – американська APA – схоже, дійшла остаточного висновку, що відеоігри з елементами насильства чинять негативний вплив на дітей і молодь.

Асоціація уклала, що «ігрове» насильство провокує «агресивні думки, агресивна поведінка і гнівні почуття серед молоді».

«Показуючи насильницькі дії без наслідків, ігри вчать молодь того, що насильство є ефективним засобом вирішення конфліктів», – заявила психолог APA Елізабет Карлл. За її словами, «награвшись» в насильство, підлітки можуть захотіти продовжити експерименти з агресією в реальному житті.

А сьогоднішні гри пропонують саме займатися садизмом в збоченій формі і ще від цього отримувати задоволення, реалістично показуючи що буде насправді. Тобто дитини не зупинить, що убивши одну людину він раптом побачить пульсуючий фонтан крові з рани і передсмертні судоми жертви. Він ВЖЕ вважатиме це нормальним і піде вбивати далі, ловлячи кайф. Звідси і виходять ситуації як в америці – школяр пів-дня ловить кайф вбиваючи своїх однолітків, поки це йому просто не набридне.

КОМП’ЮТЕРНІ ІГРИ: КОРИСТЬ АБО ШКОДА?

Комп’ютеризація нашого життя давно стала звичною і принесла з собою поряд з користю чимало проблем. Стосується це і до комп’ютерних ігор – тим більше, що ними в основному захоплюються діти і підлітки. У суспільстві все більше розповсюджується думка про те, що вони небезпечні для психіки дитини: розвивають в ньому агресивність, звужують коло його інтересів, збіднюють емоційну сферу

Комп’ютер, звичайно, корисна в господарстві річ. Їм можна забивати цвяхи. Ні? Не вийде? Ну, тоді на нього можна поставити вазу з квітами і наліпити наклейок. Знову ні? Тоді за нього можна посадити дитину – нехай вчиться осягати інтерактивний простір. Всім зрозуміло, що це – інструмент, за допомогою якого можна і гроші заробити, і поспілкуватися, і багато корисного дізнатися. Вся справа в тому, як використовувати комп’ютер. У чому небезпека? У світі зростає стурбованість батьків тим, що діти проводять занадто багато часу за комп’ютером і в Інтернеті.

До недавнього часу Інтернет асоціювався з джерелом, де діти могли почерпнути величезну кількість корисної інформації. Відомо, що комп’ютер – лише засіб більш швидкої і зручної передачі інформації, він дозволяє охопити нам більш широке коло людей. Грецька міфологія, математичні ігри, засвоєння граматики з англійської – все це допомагає вдосконалити свої знання. Тепер всі ці плюси стали мінусами. Як показали дослідження, діти дуже мало часу проводять в Інтернеті, навчаючись чогось. В основному комп’ютер необхідний для ігор, Інтернет – для скачування музики і програм (переважно тих же ігор), а також для інтерактивного спілкування. Більшість онлайнових ігор супроводжується чатами, і під виглядом своїх персонажів гравці спілкуються один з одним. Саме спілкування в чаті і приваблює багатьох підлітків, які поки самотні і не відчувають себе членами суспільства, а беручи участь в грі, вони задовольняють свою потребу в спілкуванні і іноді тільки там і знаходять друзів. Комп’ютерні ігри – це, звичайно, дуже цікаво і популярно зараз. Люди заробляють на іграх величезна кількість грошей. І величезна кількість дітей заражено бажанням грати в ігри. Діти поспішають після школи додому або в спеціальні клуби, щоб скоріше продовжити розпочату гру і подивитися, що ж буде далі. В Інтернеті відкрито безліч сайтів, присвячених цим «іграшок», і на цих сайтах лічильники показують великі числа.

У століття загальної комп’ютеризації, коли уроки інформатики в школах стали звичайною справою, підлітка, ніколи в житті не садівшегосза комп’ютер, у великому місті вже не зустрінеш. Якщо вдома немає комп’ютера, обов’язково хтось із друзів або знайомих одного разу так запросить пограти і подивитися. Як не піти? Адже все йдуть. Всі грають. А й справді – грають всі! Комп’ютерні ігри стали чимось на зразок дитячої інфекції. Сьогодні багато вчених і соціологи вважають, що комп’ютерні ігри – це наркотики. Вони викликають звикання, збуджують азарт. І складно потім відвикнути від них. Але не кожен усвідомлює в собі, що в іграх настільки багато шкідливого. Я, як і всі батьки, розумію, що ця проблема може виникнути в будь-якій сім’ї найнесподіванішим чином. Якщо раніше діти, прийшовши зі школи, відразу бігли на вулицю, грати в футбол, то зараз все біжать до моніторів або в комп’ютерні клуби грати в футбол по мережі. А адже толку-то з того – ні на гріш! Небайдужі батьки б’ють на сполох: діти практично не бувають на свіжому повітрі, мало рухаються, у них виникають складнощі з особистим спілкуванням. Думки батьків з приводу того, що ж саме шкодить дитині, розділилися: деякі вважають найбільшим злом те, що діти дуже багато часу проводять за комп’ютером, інші бачать проблему в змісті відвіданих сайтів. Комп’ютерні ігри взагалі – річ дивна. Багато хто вважає їх вкрай небезпечними – за цілою низкою причин: відхід від реальності, можливість чудесного воскресіння після загибелі, насильство в комп’ютерних іграх. Психологи стверджуючи ють, що комп’ютерна індустрія породила мільйони асоціальних зомбі, які не знають інших способів спілкування, крім ігор і віртуальної середовища, схильних до насильства. Такі підлітки втрачають життєвий тонус, стають легко збудливими і сердитими до оточуючих, їх легко зачепити, і вони стають схильними до сварок навіть з близькими і коханими їм людьми.

Головна шкода від комп’ютерних ігор, головним чином, пов’язаний з непомірним їх використанням. Для будь-якого віку існують, як відомо, певні часові норми, і дотримуватися їх треба неухильно. Але ті, для кого комп’ютерні ігри – джерело коштів для існування (виробники ігор, автори геймерських видань, що розповідають про користь комп’ютерних ігор, власники комп’ютерних клубів) стверджують зовсім протилежне – є зацікавлені сторони. Просто кожен з них зацікавлений у своєму і намагається цього добитися будь-якими, доступними йому способами. А чого ви хотіли – бізнес є бізнес … Прихильники думки, що комп’ютер абсолютно безпечний для підлітків, вважають, що введення комп’ютерних ігор в структуру захоплень підлітка лише на кілька тижнів від залучати його від інших видів дозвілля, а потім більшість дітей повертаються до своїх колишніх хобі . Крім того вони стверджують, що проводять за комп’ютером свій вільний час підлітки в цілому більш кмітливі і цілеспрямовані, ніж їх однолітки, і краще оцінюють свої здібності і можливості. Просто, на їхню думку, є фанати, число яких, однак, не перевищує 10-12%. Але цифри цифрами, а за кожною з них стоять людські життя. Запитайте тих батьків, які зіткнулися з важкою проблемою комп’ютерної залежності власну дитину, хіба їх хвилює питання: багато це чи мало – 10%?

Після того, як в 1994 році соціологи позначили феномен психологічної залежності людини від програмного забезпечення, громадськість, як їй і належить, розділилася на три табори. Перші ратували за негайний заборона комп’ютерних ігор в будь-якому їх прояві, включаючи «Тетріс». Другі стверджували, що проблема взагалі «висмоктана з пальця», а гри є не більше ніж приємним способом проведення дозвілля. А треті, поки що не визначилися, байдуже на спостерігалася за країнами, що розвиваються діями і чекали, чим же все це закінчиться. З тих пір пройшло майже десятиліття. Сьогодні ця проблема не тільки не вирішена, але стала ще болючіше і глибше, суперечки стали голосніше і агресивніше, а самих ігор стало набагато більше. У цьому смертельному гріху найчастіше звинувачували гри жанру action, які в народі називають «стрілялками», які в основному звинувачуються за присутність сцен жорстокості і насильства. На думку фахівців, участь в таких іграх призводить до того, що гравці починають використовувати подібні методи вирішення проблем в реальному житті. Таких історій насправді існують десятки. Паніка цілком обгрунтована. І не варто легковажно відмахуватися від цієї нової зависи мости, мовляв, до повної комп’ютеризації країни нам ще далеко, тому небезпека не велика. Колись так само легковажно ми відносилися до наркоманії. Зверніть увагу, багато підлітків практично весь вільний час проводять в клубі. Коли ж і чому вони навчаться, щоб стати затребуваними в дорослому житті людьми? Людина, що не одержав інших навичок, крім уміння рухати мишкою, голосно скрикує від радості або засмучення і можливості відрізнити одну гру від іншої, вийшовши у доросле життя, повинен буде спішно чогось навчитися. В іншому випадку йому доведеться поповнити собою ряди тих же алкоголіків і наркоманів, або він повинен буде йти красти, бо заробляти гроші не вміє. Як така людина буде утримувати сім’ю? І чи здатна вона створити сім’ю? Адже навик спілкування з дівчатами теж не виник. А здоров’я? Чи не буде у молодої людини проблем з відтворенням потомства, чи не буде захворювань, пов’язаних зі зниженням гостроти зору, судинними проблемами, гіподинамією? Чи не є ми зараз свідками появи чергового «втраченого покоління»?

Можна дуже довго міркувати на тему користі і шкоди комп’ютерних ігор. Однак найсмішніше криється в тому, що самі вони не володіють ні ознакою шкідливості, ні ознакою корисності, точно так же, як і будь-який інший предмет. Адже ножем можна відрізати лимон, а можна і зарізати бабусю. І чомусь ще нікому не спало на думку заборонити ножі. Справа не в предметах, а в тому як, ким і з якою метою вони використовуються. Мені пригадується віце-президент компанії Sony Online Entertainment Скотт Макданіел. Коли йому запропонували на упаковках EverQuest робити написи, що попереджають про потенційну небезпеку, він відповів: «Будь-яким продуктом потрібно користуватися відповідально, адже на автомобілі не вішають попередження типу« Не дави людей ». У всьому потрібно знати міру, а тим, у кого є діти, слід цікавитися, чим вони займаються ». І він має рацію.

Безумовно, батькам треба уважніше ставитися до того, чим займається їхня дитина взагалі, і до того, в які ігри він грає, зокрема. Шкода і користь комп’ютерних ігор є одним з тих питань, на які неможливо дати однозначні відповіді. Очевидно одне: все добре в міру, і кожна людина повинна нести відповідальність за своє життя, знати, що для нього шкідливо і згубно, а що йде на користь. Робимо висновки, панове!

Вплив комп’ютера на здоров’я дітей: як уберегти наших дітей від шкідливого впливу?

На сьогоднішній день важко знайти сферу, де б не зустрічався комп’ютер. Він використовується скрізь. Люди, не виходячи з дому, можуть купувати, продавати, спілкуватися з друзями і працювати. Майже в кожній сім’ї є комп’ютер, а у кого-то їх навіть кілька. Наші дітки ростуть в цьому середовищі. Бачать, як батьки постійно дивляться в яскравий зачаровує екран і натискають цікаві кнопочки. Звичайно, вони поспішають познайомитися з цією захоплюючою «штукою» якомога раніше.

Немає нічого важливіше й дорожче здоров’я наших дітей. Його не купиш за гроші і не поміняєш, як використану батарейку. Дуже важливо розуміти, які органи і системи малюка страждають від комп’ютера. І вжити заходів, щоб цього не допустити.

Вплив на дитяче здоров’я

В першу чергу страждають очі. Вони знаходяться в постійній напрузі. При тривалому перебуванні у монітора виникають такі симптоми, як двоїння, тимчасова короткозорість, сухість і печіння. Дитячі очі швидко втомлюються за рахунок своєї незрілості.

Зір падає, і скоро доведеться надягати окуляри. Найчастіше діти грають на ноутбуці або планшеті, лежачи на дивані, що посилює навантаження на очі. За останні роки, за статистичними даними, в два рази частіше зустрічається міопія (короткозорість) у першокласників. Це свідчить про згубний вплив комп’ютера на зір.

Шкоди завдає комп’ютер і на поставу у дітей. Як правило, місце для гри або навчання за комп’ютером не обладнане під зростання малюка. Наприклад, він грає на ноутбуці, сидячи на дивані, на підлозі, розвалившись на кріслі.

Спина знаходиться в неправильному положенні. Дитина сутулиться або сильно витягує шию, тому що не бачить зображення. З часом це призводить до викривлення хребта. З’являються скарги на болі голови і в спині.

Слабка, ще не до кінця сформована нервова система у дітей дає збій при тривалому контакті з комп’ютером. Проявляється це підвищеною збудливістю, поганим сном, різкою зміною настрою.

Ознаки комп’ютерної залежності у дітей

• реальний світ замінюється віртуальним;
• губляться комунікативні здібності. Простіше знайти друзів в інтернеті, ніж наживо;
• досягнення в справжньому житті замінюються на проходження рівня якої-небудь гри;
• пропадає бажання куди-небудь виходити, що-небудь робити;
• избегаются контакти з іншими людьми;
• знижується апетит;
• погіршується сон;
• ігнорується навчання і домашні обов’язки;
• проявляється агресія на будь-яку спробу обмежити контакт з комп’ютером.

З якого віку можна грати на комп’ютері?

Діти і комп’ютер – дуже обговорювана тема. Вважається, що чим пізніше дитина познайомиться з електронною обчислювальною машиною, тим краще. Але потрібно розглянути і користь від комп’ютера.

Коли малюк зовсім малий і тільки починає пізнавати світ, йому цікаво подивитися забавні картинки на моніторі і натискати клавіші.

У такому віці не пояснити слова «не можна» або «вистачить». Спроба відвести їх від комп’ютера закінчиться плачем і істерикою. Користь від цього сумнівна.

Дітям краще почати освоювати комп’ютер не раніше 3 – 4 років. Вони вже розуміють слово «не можна». І з ним можна домовитися про час.

Психологи придумали формулу. При її допомоги розраховується приблизний час, який малюк може проводити за комп’ютером без шкоди для здоров’я:

Приклад. Малюкові 5 років. 5 × 3 = 15 хвилин – гра за комп’ютером. 15 × 3 = 45 хвилин – відпочинок.

Вибір комп’ютерних ігор

Комп’ютерна ігрова індустрія не стоїть на місці. Регулярно виходять нові ігри, і одна краща за іншу. Чимало хороших ігор, які допомагають дітям розвивати пам’ять, логіку, мислення. Також деякі ігри дають розкритися природним талантам, дозволяють дізнатися багато нового, цікавого і корисного.

Головне – індивідуальний підхід, при якому враховується характер і інтереси маленького «геймера». Крім користі, є і шкода від комп’ютерних ігор. Він проявляється в сильному захопленні, що в підсумку призводить до залежності від комп’ютерних ігор.

Діти перестають контролювати час, який проводять за комп’ютером, забувають про все на світі. Як результат – перевтома, погіршення пам’яті, поява проблем в школі.

Обов’язково дивіться презентацію до гри, яку збираєтеся купити. Переконайтеся, що в ній немає насильства, надмірну жорстокість, а також еротичних сцен. Неправильно підібрана під темперамент маленького користувача гра швидко перевтомився його, надасть сильний тиск на психіку.

Є дуже сприйнятливі діти. Вони часто переносять отримані враження в реальний світ. Це може проявитися агресією по відношенню до оточуючих людей, страхами, кошмарами ночами, замкнутістю.

Профілактика шкоди від комп’ютера

• організація дитячого місця для гри в комп’ютер;
• правильне положення: спина рівна, лікті і коліна знаходяться під кутом 90 °. Відстань від очей до монітора не менше 70 см;
• хороше і правильне освітлення;
• зарядка після перебування за комп’ютером з обов’язковим виконанням спеціальних вправ для очей;
• обмеження часу користування комп’ютером в залежності від віку;
• ретельний підбір ігор, враховуючи індивідуальні особливості дітей;
• контроль за сайтами, які відвідує дитина за допомогою спеціальних програм.

Чим замінити комп’ютер?

Багато батьків тільки раді появі комп’ютерів. Адже це ще один спосіб захопити чадо і зайнятися своїми справами. Але для тих, хто знає про шкоду комп’ютера і хоче побільше проводити часу з дітьми, ця інформація буде корисна.

Як урізноманітнити дозвілля?

• використовувати розвиваючі та настільні ігри;
• проявити фантазію і придумати гри з безпечними предметами, які є вдома;
• прогулянки на свіжому повітрі. Краще покликати на прогулянку інших діточок або познайомитися з ними на вулиці;
• відвідувати розвиваючі гуртки і спортивні секції;
• спільне читання книг, розучування віршів і пісень, прослуховування музики;
• заняття рукоділлям або іншою творчістю.

Ми живемо в епоху розвинених інформаційних технологій. Без знання комп’ютера сучасній людині буде складно. Варто ставитися спокійно до того, що наші діти рано чи пізно освоять цю «чудо-машину». Це допоможе їм у навчанні та в пошуках гарної роботи.

Головне – пам’ятати про шкоду, яку може принести комп’ютер, якщо не дотримуватися елементарних правил користування.

Чим небезпечні комп’ютерні ігри, вплив на психіку

Комп’ютерні ігри давно увійшли в життя сучасної людини і зайняли практично перше місце серед всіх видів відпочинку. І це можна пояснити: віртуальна реальність має властивість притягувати своїми необмеженими можливостями, а розробники не перестають радувати любителів ігор новими продуктами. Однак багатьох хвилює питання, в чому ж насправді полягають користь і шкода комп’ютерних ігор для людини: небезпечні вони для здоров’я чи ні.

Причина захопленості комп’ютерними іграми

Часом людина, не в силах відірватися від екрану, сам не помічає, як повільно втягується в ігровий процес. Користь від перемикання на приємне захоплююче заняття і можливість розслабитися переростають на шкоду залежності. І на це є своя причина: захоплюючись будь-якої комп’ютерної грою, ми автоматично приймаємо на себе образ ігрового персонажа, як би надягаємо на себе його маску. І тоді з’являється здатність безпосередньо впливати на ігровий світ, підлаштовуючи під себе всю віртуальну реальність.

В голові у комп’ютерного гравця виникає свого роду ілюзія влади і всесилля: саме він отримує властивості підпорядковувати собі інстальований світ, встановити там власні правила і домагатися всіх поставлених цілей. І людина, отримавши таке велич і перевагу в комп’ютерному світі, поступово перестає мати потребу в світі реальному. В цьому просто немає необхідності – адже в фізичної реальності вже не можна так легко маніпулювати оточуючими. В реальній дійсності – вже в масці звичайної людини – гравець втрачає свою могутність. Саме тому комп’ютерні ігромани, перебуваючи у фізичному світі, так чекають повернення в свою, власну Всесвіт.

Психологічні дослідження показали, що найчастіше на шкоду ігрової залежності потрапляють не задоволені життям люди, які страждають від самотності або відсутності такої мети в житті. Завдяки властивостям віртуального простору вони знаходять все ті можливості, яких позбавлені в реальному житті. За рахунок досягнення певних цілей і завдань в грі самооцінка таких людей має властивість підвищуватися, людина отримує штучно самоствердження.

Вважається, що за допомогою комп’ютерних ігор нам властиво тікати від своїх реальних проблем, і чим глибше проблеми – тим сильніше бажання забути про реальність тим глибше занурення в світ гри. Саме тому перш ніж лікувати приносить шкоду ігрову залежність, необхідно розібратися: які корисні мотиви заміщає активність у вигаданому світі? Від яких проблем реальності людина намагалася таким способом втекти?

Чим корисні комп’ютерні ігри

Багато хто вважає, що сучасні комп’ютерні ігри не уявляють собою абсолютно ніякої користі, негативно впливаючи як на нашу свідомість, так і на фізичний стан. Однак слід зазначити, що комп’ютерні ігри мають ряд переваг і позитивних для здоров’я властивостей:

Розвивають пам’ять, увагу і логіку

У 2009 році вчені провели дослідження користі і шкоди дії комп’ютерних ігор на здібності, головним об’єктом якого стала всім відома відеогра японських розробників «Маріо», де за умовами гравцеві необхідно «стрибати» з платформи на платформу, збираючи монетки і інші призи. Групі людей було запропоновано щодня приділяти «Маріо» певну кількість часу. Через кілька днів дослідники підбили підсумок: виявилося, що платформери (саме до цього жанру ігор і відноситься «Маріо») розвивають корисні особливості орієнтації людини в просторі, стимулюють роботу пам’яті, розвиток логіки і стратегічного планування.

Дані іншого експерименту показали, що головоломки типу «Тетріс» також мають користь допомагати позбуватися від неприємних думок, важких спогадів, а також виліковувати посттравматичні розлади і знижувати тягу до переїдання.

поліпшують зір

Далеко не секрет, що довгий проведення часу за екраном комп’ютера спричиняє шкоду погіршення зору. Однак було доведено і зворотне: деякі комп’ютерні ігри мають корисними властивостями для наших очей.

В ході експерименту вченими Рочестерського університету зроблено висновок про користь комп’ютерних ігор-шутерів від першої особи (виду екшн-ігор, так званих стрілялок, в яких гравець асоціює себе з героєм). Наприклад, всім відома комп’ютерна гра «Call of Duty» покращує здібності розрізняти найменші деталі речей і предметів: наприклад, тонкі відтінки сірого кольору. Такий корисний навик особливо може стати в нагоді водіям в туманну погоду.

Комп’ютерні шутери від першої особи також мають корисну властивість стимулювати роботу передньої поясної кори, тім’яної і лобової часток мозку. Саме ці ділянки відповідають за нашу увагу і здатність до багатозадачності.

З тим же важливо знати міру в подібних корисних «тренуваннях мозку», щоб не зіткнутися зі зворотним ефектом. Оптимальним, що не дає шкоду негативного впливу вважають час гри до 6 годин на тиждень.

знімають стрес

Комп’ютерні ігри здатні приносити користь і для психічного стану людини, допомагаючи позбутися від стресів, депресії, заспокоїти нерви і підняти настрій.

Це довели вчені Оксфордського університету: в ході досліджень було встановлено, що корисні властивості захоплення відеоіграми проявляються в зниженні травматичних спогадів і важких переживань, які містить нашу свідомість.

Протягом 20 хвилин групі випробовуваних демонстрували матеріали, що провокують бурхливу емоційну реакцію. У образний ряд були включені автомобільні аварії, різного роду зворушливі або трагічні сцени. Після цього половині випробовуваних було запропоновано пограти 10 хвилин в «Тетріс», на відміну від контрольної групи учасників.

Результати показали, що емоційна реакція людей, що грали в “Тетріс”, виявилася більш урівноваженою, ніж у контрольної групи – їх пам’ять звільнилася від більшої частини негативних переживань, отриманих в першій частині експерименту.

Існує ряд комп’ютерних ігор, створених для широкого кола користувачів – вони відрізняються досить простими умовами і кольоровим, приємним оку інтерфейсом. Якщо гравець стикається з певними труднощами – гра обов’язково допоможе і підкаже, що робити далі. Такі додатки розробляються з користю заповнення дозвілля або, наприклад, часу, який людина проводить в громадському транспорті – всього півгодини гри в день мають корисну властивість, відволікаючи, усувати занепокоєння, погані думки, полегшувати шкоду депресивних станів, піднімати позитивний емоційний фон.

Чому комп’ютерні ігри шкідливі

Однак, незважаючи на всі перераховані вище переваги, комп’ютерні ігри мають як плюси, так і мінуси. Зловживання відеоіграми може завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю людини.

Агресивність і озлобленість

«Надмірне захоплення відеоіграми здатне викликати в нас агресію» – такий висновок зробили Мальта Елсон і Крістофер Фергюсон, вчені-психологи Вестфальського університету ім. Вільгельма. В ході дослідження, яке тривало протягом 25 років, вчені з’ясували:

• прояв агресивності у людини безпосередньо залежить від стресогенних факторів навколишнього середовища;
• люди, що володіють високим порогом переносимості жорстокості (іншими словами, ті, хто коли-небудь піддавався або піддається насильству з боку оточення), мають властивість частіше проявляти свою агресію при наявності найменших стресових факторів;
• люди, мінімально стикаються з насильством, менш схильні до прояву агресії.

Таким чином, комп’ютерні відеоігри виступають свого роду збудником агресивного стану. Та людина, хто схильний до агресивної поведінки і жорстокості, буде вести себе озлоблено, копіюючи поведінку свого героя в комп’ютерній грі. Саме тому комп’ютерні ігри несуть високу небезпеку для підлітків, чиє емоційний стан змінюється буквально кожну хвилину.

Цікаво відзначити: люди, схильні до агресії в реальному житті, найчастіше вибирають саме ті комп’ютерні ігри, де домінують сцени жорстокості і насильства.

Вчені також виявили, що люди, які вважають за краще комп’ютерні ігри в компанії, менше схильні до агресивної поведінки, на відміну від тих, хто грає в поодинці.

Ігрова залежність

Вважається, що серед усіх видів комп’ютерних ігор найбільшої шкоди несуть саме мережеві ігри. Спочатку гравець лише асоціює себе з героєм на екрані, проте незабаром людина повністю розчиняється в свого персонажа, поступово відходячи від реального світу у віртуальний. Людина переносить всю свою фізичну життя в кіберпростір: тут він і закохується, і заводить друзів, і будує сім’ю. При цьому взаємини в комп’ютерній грі стають набагато яскравіше, ніж в реальному житті.

У психології комп’ютерної ігрової залежності виділяють такі важливі аспекти:

• втрата відліку часу;
• безперервне відчуття чогось нового;
• часткове або повне зміна свідомості;
• відчуття всемогутності віртуальної влади;
• поява антисоціальної спрямованості.

Гравець так сильно захоплюється процесом комп’ютерної гри, що абсолютно втрачається в відчутті часу і реального простору. Згодом його мозок поступово перестає розрізняти реальний і віртуальний світи. Відомо безліч випадків, коли залежні від комп’ютерної відеогри люди не покидали ігровий світ протягом декількох днів, без відпочинку, їжі та сну.

За рахунок постійних оновлень від розробників (нові функції, інтерфейс, графіка) геймери можуть проводити за однією і тією ж комп’ютерною грою десятки років, при цьому вона анітрохи їм не набридає: швидше, навпаки, вони весь час прагнуть якомога швидше опинитися в своєму світі , щоб оцінити його нові можливості.

Відбувається спотворення свідомості, через що реальний світ починає усвідомлювати з великими труднощами. Розсіюється увага людини, погіршується пам’ять, сповільнюється процес мислення.

Ігроманії в якийсь момент починає здаватися, що він може досягти всього, чого забажає: в результаті його ідеальна самооцінка і віра в себе значно зростає. Однак, лише в ідеальному, віртуальному світі.

Залежний від комп’ютерної гри людина поступово перетворюється в «соціального інваліда». Геймери перестають ходити на роботу і навчання, вибиратися в людні місця, зустрічатися з друзями і родичами.

тунельний синдром

Тунельний синдром, або «карпальний тунельний синдром», – це неврологічне порушення, викликане защемлением серединного нерва. Найчастіше воно виникає внаслідок безперервних одноманітних рухів кистей рук або пальців. Самі руху можуть бути досить простими: кліки пальцем по клавіші комп’ютерної мишки або ж по клавіатурі. На перший погляд, нічого серйозного, проте навіть такі легкі, але часті рухи можуть нести негативні наслідки.

Розвивається тунельний синдром внаслідок постійної напруги кистей. Найбільш небезпечним для саме «робоча» рука гравця, права чи ліва. В результаті защемлення нерва виникає сильний біль в руці, а незабаром нерв починає просто атрофуватися – це супроводжується втратою чутливості пальців.

Грають в комп’ютерні ігри люди найбільш схильні до цього порушення, адже практично кожна відеогра вимагає від рук навантаження.

Щоб уникнути важких наслідків, рекомендується кожні 20 – 30 хвилин проводити невелику «зарядку» для кистей рук, приводячи їх таким чином до тями і даючи відпочити.

Сховавши в екран монітора, людина протягом довгого часу може залишатися на одному і тому ж місці, практично не рухаючи корпусом. Наслідком цього може стати розвиток найбільш поширеного захворювання прямої кишки – геморою. Для цього захворювання характерно розширення вен нижнього відділу прямої кишки. Причиною всьому – застій крові в венах через сидячого способу життя. Самі розширені вени випирають в просвіт прямої кишки, а іноді провисають з анального отвору.

В особливо важких випадках геморою можливий розвиток тромбозу, який супроводжується сильними болями і кровотечею.

Щоб уникнути цього захворювання щопівгодини сидіння за комп’ютером необхідно розбавляти елементарної активністю – можна піднятися з місця, пройтися по квартирі або ж зробити легкі фізичні вправи.

Проблеми зі спиною

Як і геморой, захворювання спини виникають в результаті довгого сидіння. Спектр таких захворювань досить широкий: сюди входять остеохондроз, сколіоз, артроз і безліч інших.

Найбільш популярний остеохондроз – він зустрічається у 9 з 10 дорослих людей у ​​віці від 20 років.

Більш того – при комп’ютерних іграх від безперервного сидячого положення також страждають м’язи шиї і верхніх відділів спини, стаючи слабкіше: адже їх навантаження знижується. Чого не скажеш про попереку – навантаження на неї разі зростає вдвічі. Щоб не зіткнутися з проблемами спини, під час комп’ютерної гри необхідно час від часу розминати спину, чергуючи перебування перед екраном з легкої гімнастикою або фізичним навантаженням.

Погіршення зору

Погіршення зору внаслідок довгого времянахожденія за комп’ютерним монітором найбільш схильні люди у віці від 18 до 45 років.

Симптомами цього можуть стати дискомфорт і втому очей, почервоніння, сухість рогівки ока, сльозотеча, расфокусировка і зниження гостроти зору.

Через тривале стеження за комп’ютерним монітором може виникнути «сухість очей», яку офтальмологи виділяють як одну з найнебезпечніших хвороб. Її симптоми включають в себе печіння і різі в районі очі, відчуття, що туди щось попало. Найбільше «сухість очей» спостерігається у людей, що носять контактні лінзи.

Причина – в моргання: в звичайному стані людина моргає в середньому двадцять разів на хвилину, проте під час довгого безвідривного погляду на світиться комп’ютерний екран частота моргання знижується в три рази. Око поступово «висушується», з часом знижується його гострота, а незабаром зір ризикує і зовсім пропасти.

Щогодини необхідно влаштовувати відпочинок для очей, роблячи при цьому прості, але в той же час неоціненно корисні вправи:

1. Провести очима зліва направо, зверху вниз.
2. Вирощують зіницями за годинниковою стрілкою і проти неї по черзі.
3. Поставити вказівний палець на рівень очей і зосередитися на ньому. Потім швидко перевести погляд на інший предмет, що знаходиться на відстані – і знову подивитися на палець.

Повторювати кожну вправу слід протягом 2 – 3 хвилин.

Більше інформації про вплив комп’ютерних ігор на здоров’я людини – в відео:

Комп’ютерні ігри для дітей: користь чи шкода

На питання про користь і шкоду комп’ютерних ігор для дітей до цих пір не знайдений однозначну відповідь, адже думки сильно розходяться. Хтось вважає, що дітям нема чого захоплюватися такою нісенітницею – читати книги і робити уроки буде більш корисно, ніж псувати зір за екраном монітора. Інші ж впевнені, що комп’ютерні ігри розвивають дитину, приносять йому задоволення – тоді в чому ж біда?

Все залежить від виду комп’ютерної гри, якою захоплюється дитина.

• «Стрілялки»: такі ігри найчастіше містять в собі сцени насильства і вбивств. Граючи в одну з них, дитина буквально сприймає все, що відбувається на екрані, де він в упор розстрілює своїх ворогів. В результаті вид крові і трупів стають для нього досить звичними речами, і сам він мимоволі починає переносити всю агресію з гри в реальний світ. Саме тому дитячі психологи настійно рекомендують захистити дитину від кровожерливих комп’ютерних ігор, замінивши їх розвиваючими.
• Розвиваючі комп’ютерні ігри, в свою чергу, можуть виявитися дуже корисними для дитячого розвитку: з їх допомогою можна тренувати пам’ять і увагу дитини, моторику рук і очей, розвивати образне мислення і фантазію. Існує різноманіття розвиваючих комп’ютерних ігор, розрахованих на різний характер і вік дитини. Наприклад, активному і рухомому малюкові рекомендується давати швидкі і динамічні ігри, в той час як тихий і спокійний дитина із задоволенням пройде комп’ютерний квест, де пропонується вирішити певне завдання.

З якого віку можна грати в комп’ютерні ігри

Ігри для дитини – це середовище його розвитку. З цієї причини дозволяти маляті сідати за комп’ютерну гру можна не раніше 4 років, коли починає закладатися фундамент його психіки. Саме з цього віку дитина здатна бачити зв’язку між комп’ютерною мишею і тим, що відбувається на екрані, починати будувати логічні ланцюжки і шукати рішення задач.

При цьому в дитячому віці дуже важливо обмежувати час дитини, проведений за комп’ютером – не більше 1 години на день.

Правильний вибір комп’ютерних ігор

Кожному з батьків необхідно знати, як правильно вибрати комп’ютерну гру для свого малюка, яка не заподіє шкоди його психіці. Саме від правильного вибору комп’ютерної гри залежить розвиток таких важливих факторів, як сприйняття кольору, кількості, форми і т. Д.

На сьогоднішній день в світі проводяться безліч досліджень щодо впливу комп’ютерних ігор на розвиток психіки дітей. Грунтуючись на їх результатах, розробники створюють безліч ігор для дитини будь-якого віку. Якісні комп’ютерні відеоігри доступні як в мережі Інтернет, так і в спеціальних ігрових магазинах. З їх допомогою малюк може навчитися рахувати, малювати, читати, швидко запам’ятовувати необхідну інформацію.

Вибираючи комп’ютерну гру, необхідно враховувати стать і вік дитини, оскільки ігри для хлопчиків і дівчаток і для дітей різних вікових категорій суттєво різняться. Для дівчаток найцікавішими будуть, наприклад, гри на кулінарні теми, краси і моди, в той час як хлопчики найчастіше цікавляться гонками і спортивними іграми.

Дітям молодшого віку підійдуть пізнавальні розвиваючі комп’ютерні ігри.

висновок

Користь і шкода комп’ютерних ігор до сих пір продовжують бути предметом вивчення в усьому світі. В ході досліджень було доведено, що комп’ютерні відеоігри все ж мають корисними властивостями: вони здатні допомогти розвитку логіки, мислення, пам’яті, навіть в певних умовах поліпшити зір. Однак варто пам’ятати і про високий ризик залежності комп’ютерних ігор і необхідності контролю часу, проведеного за захоплюючим заняттям.

Викриття: 7 міфів про шкоду комп’ютерних ігор

Комп’ютерні ігри проникли в життя майже кожного завдяки новим технологіям. Якщо раніше вони вимагали дорогі приставки або комп’ютери, то тепер ігри доступні безкоштовно через смартфони, планшети та інші розумні гаджети, що оточують нас. А разом з ними прийшли численні міфи, 7 з яких ми сьогодні викриємо.

Відеоігри викачують гроші з гравців, як ігрові автомати

Наше викриття почнемо з досить забавного міфу, адепти якого прирівнюють комерційну складову відеоігор до ігрових автоматів чи казино. Але це не так.

По-перше, постійні доповнення, покупка ігрових рівнів через мікротранзакції і предметів через лутбокси стомлюють самих гравців, які в пориві люті і помсти обрушують рейтинг кожного проекту з подібними альтернативними способами заробітку. Низький рейтинг на Metacritic негативно впливає на продажу, розробники отримують менше прибутку.

По-друге, ще кілька років тому розробники ряду умовно-безкоштовних мобільних ігор і MMORPG експлуатували модель «плати, щоб перемагати».

Однак з тих пір багато чого змінилося, а лють фанатів і антиреклама зробили свою справу – багато розробників знайшли більш оригінальні, неагресивні способи отримати винагороду за свій продукт.

По-третє, в 2017 році розгорівся грандіозний скандал, коли гравців розлютили лутбокси, придбання яких здійснюється за реальні гроші, чий вміст визначалося цілком випадково.

Скандал дійшов до влади Євросоюзу, в Нідерландах і Бельгії така практика була прирівняна до азартних ігор, і розробники заблокували подібну функцію. На Е3 2018 майже всі видавці повідомили, що відмовляються від подібної моделі.

Що стосується викачування грошей, то в інтернеті зазвичай обговорюють видатні випадки з розвинених країн світу, застосовуючи їх на країни колишнього СРСР.

З огляду на різний рівень економіки, суми виходять фантастичні, але якщо копнути глибше, з’ясується, що гравець на Заході може витратити 100 – 200 $ добровільно, для нього це не такі великі гроші, а у нас на них місяць живуть.

Нашим гравцям теж не відмовиш в раціональному мисленні – лише деякі готові вкладати від 200 до 500 гривень щомісяця в гру! Важливо розуміти, що з точки зору людської психології, придбання контенту має бути добровільним, інакше гравець вирішить, що з нього викачують гроші, розчарується в проекті і покине його.

Ігри не сприяють здоровому способу життя

Не стільки міф, скільки маніпуляція, автори якої приховують, що будь-який тривале перебування в одній позі не сприяє здоровому способу життя. З їх точки зору, в проблемах зі здоров’ям винні тільки відеоігри.

Але чим сидіння перед комп’ютером відрізняється від позиції водія авто або продавця перед прилавком? Всі ті ж самі проблеми зі здоров’ям можна отримати і в звичайному житті, не кажучи вже про спорт, де дуже великий травматизм.

Для гравців і просто тих, хто довго працює за комп’ютером, розроблені методики, що нівелюють негативні ефекти на зразок зниження зору, проблем з поставою і кистями рук.

Способів користуватися технікою з комфортом і безпечно для здоров’я досить, але прихильники цієї маніпуляції вважають, що єдине рішення – виключити відеоігри з життя.

Відеоігри пропагують вбивства і жорстокість

Це, мабуть, найпоширеніший міф і виникає він, коли люди дивляться на шутери або екшени, але самі в них не грають. Проекти даного жанру карикатурно криваві, але крайней рідко показують якусь жорсткість, все зводиться до стрілянини по профілю противника або ударам по корпусу.

Сучасні ігри використовують вкрай спрощену фізичну модель і компенсують це графікою з «літрами крові» і відповідним антуражем рівнів, але те, що в грі подається як жорстока розправа, залишається в грі. У реальності таке повторити не вийде з-за досконалої інший фізики.

За аналогією з кіно, чомусь ніхто не говорить, що бойовики або ужастики чомусь вчать, а вони мають набагато більш високий рівень реалістичності. Більшість шутерів і екшенів продаються для осіб старше 18 років, оскільки діючі рейтингові обмеження забороняють використовувати людські тіла як противників в кривавих іграх з рейтингом менше 18.

Крім того, велика частина ігрового процесу в таких іграх навмисно зроблена відірваною від реальності – ну не вийде у людини підкинути іншого і в стрибку вдарити по його обличчю ногою з розвороту. Це тільки з боку здається, що персонаж, на кшталт Кратос з God of War або Саб Зіро з Mortal Kombat шаткує ворогів на шматочки, насправді це ігрова умовність.

Ігри з сюжетом пропагують ті цінності, що важливі на думку авторів, але це культурні та освічені люди, і найчастіше гравець – позитивний персонаж, який опинився у важкій ситуації, або жертва обставин, змушений діяти жорстко.

Найважливіше те, що не існує компетентних і всебічних досліджень, які доводять, як відеоігри вчать жорстокості. Ряд досліджень навіть говорить про зворотне – що відеоігри дозволяють скинути пар і напруга, а також вчать, як робити не треба.

Якщо почуєте десь про доведених дослідженнях про шкоду відеоігор або про те, що через них прищеплюють обман, насильство, деградацію і вчинки проти совісті – знайте, це звичайна маніпуляція фактами і незнання суті геймплея.

Ігри крадуть можливості

Більш детально цей міф звучить так: «людина вкладає сили і час в досягнення віртуальних цілей більше, ніж витрачає на свій розвиток в реальному житті» . Або: «розтрачуючи потенціал на вигаданий світ, дитина позбавляє себе можливості досягти того, на що здатний в реальності» .

У першому випадку автори аргументу забувають, що людський мозок і тіло не можуть працювати весь час, протягом дня їм періодично потрібен відпочинок, а на розвиток теж потрібно витрачати сили і час.

Типова поведінка наказує в таких випадках почитати книгу, послухати музику або подивитися фільм, зайнятися чимось абстрактним або поспати. Відеоігри в цей стереотип поки не входять, але вони краще.

Це інтерактивне і взаємодіє з гравцем розвага, з його допомогою він відключається від реальності і занурюється в інший світ, поки тіло і розум відновлюють працездатність. Баланс важливий – можна захопитися грою і «забити» на інші справи, відклавши їх до наступного разу, але хіба подібне не може статися з традиційними способами відволіктися – зачитати або проспати?

Наприклад, далеко не всім приємно соціальну взаємодію в реальному житті з колегами або клієнтами, і після спустошує робочого дня, коли людина вже нічого не хоче, йому дуже приємно отримати від гри задоволення, оскільки ігри дають – дають настрій, радість перемог, гіркоту поразок і , в цілому, нагороджують гравця по його талантам. А хто ще може стільки дати?

Якщо говорить про дітей, то міф має на увазі, що перед дитиною відкриті всі двері і є безліч можливостей, але фактично це не так. Батьки погодяться, що для розкриття потенціалу потрібно перепробувати десятки занять, і ще мати можливість цей потенціал розвинути і реалізувати в дорослому житті.

Можна подивитися статистику або просто виглянути у вікно, щоб оцінити шанси дитини зайняти місце в житті за здібностями. Звичайно, це неправильно, якщо гри затьмарюють все, включаючи домашні обов’язки і навчання, але розвиток потенціалу та напрацювання нових якостей в нашій реальності частіше натикаються на непереборні обставини.

Відеоігри відволікають від дійсно важливих справ

Адепти цього міфу на увазі, що відеоігри є частиною глобального процесу по чіпізації населення, вони покликані відвернути увагу людей, особливо молоді, від важливих політичних і соціальних перетворень або, як мінімум, від навчання, адже неосвіченим населенням легше управляти.

У України, наприклад, про це говорять з пропагандистських передач на ТБ і в інтернеті. Але хіба це не вигідно можновладцям? Що ж виходить – ситуація бджоли проти меду? Або реальна причина зовсім в іншому? Та й по протестної активності молоді цього не скажеш.

Стосовно до дітей і молоді батьки повинні правильно позиціонувати відеоігри – як розвага, винагороду за успіхи в реальному житті. На відміну від репетатівних захоплень реальності, які можна кинути в будь-який момент, відеоігри мають початок і кінець і потрібно дати час їх завершити, не відволікаючи на середині.

Якщо перервати процес, то дитина або студент буде в думках періодично повертатися до ігрового світу і думати, що ж там буде далі. З іншого боку, не всі батьки розуміють, що це перспективний напрямок і якщо дитина цим захоплюється, то в майбутньому він може стати кіберспортсменом, аніматором, програмістом або дизайнером відеоігор.

Що стосується дорослих гравців, то у них не так багато часу на ігри і часто паралельно вони дивляться передачі або газети в інтернеті. Рівень їх ознайомлення з ситуацією в суспільстві часто не поступається тим, хто в ігри не грає.

У сучасному світі важко не помітити будь-яку подію, складніше в інформаційному потоці запам’ятати щось надовго, але щоб відеоігри якось заважали активну громадянську позицію – це нонсенс.

Стереотипний герой відеоігор – революціонер; герой-одиночка, що йде проти системи; праведний месник або представник тих чи інших меншин.

Відеоігри формують залежність, подібну алкоголізму або наркоманії

Цієї точки зору прихильні різні псіхологіні, які стверджують, що відеоігри формують психологічну залежність (кибераддикции), що дозволяє втекти від реальності в віртуальний світ, де гравець стає господарем становища. Ну і попутно «розвиваються» різні хвороби, агресивна поведінка і навіть втрата потенції. За зовнішнім факторам проводиться порівняння, подібне алкоголізму або наркоманії.

Ще раз повторимо – не існує клінічних досліджень, які доводять шкоду відеоігор. Не заперечуючи залежність від відеоігор як явище, коли людина цілодобово безперервно сидить за іграми, ми без перебільшення можемо сказати, що люди розглядають наслідки цієї залежності, але не бачать її першопричин.

Єдине, з чим може зіткнутися ігроман – це соціальна дезадаптація – зниження кола друзів та інтересів, що пов’язано з постійним проведенням часу біля комп’ютера. Але це легко можна виправити, якщо знайти заняття в реальному житті.

Порівняння ігрової залежності з алкогольною чи наркотичною не витримує ніякої критики. Наприклад, збиток здоров’ю просто непорівнянний, швидкість звикання теж. Щоб з’явилося пристрасть до алкоголю, досить регулярно випивати протягом пари місяців, а з наркотиками «достатньо всього однієї таблетки» . На розвиток пристрасті до ігор потрібно набагато більше часу.

Що стосується формулювання «бути господарем становища в своєму світі» , то вона справедлива, оскільки в сучасній економічній обстановці у людини тож майже немає реальної власності, плюс технології замінюють багато аспектів життя.

Вже не потрібно мати машину – її замінюють дрони і автопілот, одяг, техніка і гаджети стали одноразовими, а житлоплощу і земля обкладаються всі великими податками.

Нерідкі випадки, коли багатоквартирні будинки будуються як сховище людських тіл з меблями-трансформером, а вся соціальна життя проходить в кафе, ресторанах і розважальних центрах. І в інтернеті. Ця парадигма сформувалася до того, як з’явилися відеоігри, але вони відразу запропонували гравцеві реалізувати можливості, яких він позбавлений в реальності.

Відеоігри стали захворюванням

У 2018 році Всесвітня організація охорони здоров’я випустила нову редакцію міжнародного класифікатора хвороб, в якому офіційно визнала залежність від відеоігор хворобою. Ось як звучить визначення:

Ігрове розлад обумовлено порушенням самоконтролю за іграми, відведенням ігор все більшого пріоритету перед іншими інтересами і повсякденними заняттями. Розлад може бути діагностовано, якщо поведінка залежного тягне за собою порушення в сімейному, соціальної, особистому житті і інших областях і спостерігається не менше 12 місяців.

Ми не знаємо, чим керувалися фахівці, але це формулювання неточна і ось чому.

У гравця найчастіше немає можливості завершити гру в будь-який момент через соціальні причини (кооператив з одним або командний рейд), особливостей ігрової механіки (відсутність збережень і пропуск місії при виході) або сюжету (почавши епізод, хочеться дізнатися, чим все закінчиться) .

У більшості випадків гравець навіть не знає, скільки етапів йому належить пройти, який вони будуть складності і як багато часу займуть. Це незнання також є частиною процесу розваги. Вклавши 3 години на проходження етапу, може знадобитися ще 1 годину на його завершення і гравець змушений продовжувати, щоб зберегти витрачений на гру час, говорити про відсутність самоконтролю можна.

Ігри вимагають часу, але ніхто не буде грати в те, що у нього не виходить. Як правило, завзятий ігроман має цілий набір віртуальних атракціонів.

У цьому визначенні точна тільки друга половина першого речення – коли людина протягом дня «ходить» між різними іграми, не відволікаючись ні на що інше, це ознака залежності.

Що стосується другого речення, то в ньому мається на увазі якась «нормальна» соціальна і особисте життя і «ненормальна», але немає їх визначень. Відсутність мірних критеріїв дозволяє будь-якого назвати ігроманів, неважливо, витрачає він на гру 1 годину або 10, грає щодня весь рік, або тільки в період відпустки, або ж раз в 2-3 місяці.

Під формулювання «порушення в сімейному, соціальної, особистому житті і інших областях» можна підігнати все, що завгодно – від серйозної роботи до якогось хобі, на зразок ремонту авто, шахів або пошуків Метро-2, просто відеоігри доступніше, простіше і не вимотують фізично.

замість висновку

Це текст не планувався таким об’ємним, але хочеться завершити його загальним висновком. Існуючі вже десятиліттями віртуальні світи мають конкурентну перевагу в порівнянні зі світом реальним: умовно-безкоштовна модель поширення, зрозуміла життєва механіка, широкі можливості і ніяких податків.

А що думаєте ви? Фантазія Геймдизайнер незнищенна, як скоро ми побачимо всесвіт, показану у фільмі «Першому гравцеві приготуватися» в реальності?