Оренда ставка

НІ ставок, ні інші водні об’єкти приватизувати не можна. їх можна тільки взяти в оренду. Про це йдеться у статті 59 Земельного кодексу України. Вона передбачає, що органи місцевої виконавчої влади або місцевого самоврядування можуть здати в оренду ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, болота та острови — для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Якщо ж ідеться про ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, то їх можуть надавати водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, у лікувальних та оздоровчих цілях. А за табличку про те, що ставок знаходиться у приватній власності, орендаря можуть притягнути до адміністративної відповідальності.

Що треба зробити, щоб отримати ставок в оренду? Інколи буває, що здають в оренду саме водне плесо. Але ефективнішим є, коли здають водойму, водоохоронні захисні смуги та гідротехнічні споруди (дамби) — щоб зберегти цілісність майнового комплексу. Інше питання, коли навколо водойми відсутні захисні смуги, а раніше приватизовані сільгоспземлі підходять під сам ставок. Нагадаю, що передача в оренду земельних ділянок та водних об’єктів, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів (аукціону). Тож попередньо треба ознайомитися з відповідною публікацією в офіційних друкованих засобах масової інформації з приводу самого аукціону та переліку лотів (ділянок, ставків), що виставляються на аукціон. Спроби обійти цю процедуру, коли вона є обов’язковою, може закінчитися вилученням незаконно орендованого водного об’єкта в судовому порядку. При цьому слід мати на увазі, що українське законодавство передбачає можливість проведення аукціону щодо оренди водойм місцевого значення й за участі лише одного учасника.

Є випадки, коли аукціон не потрібно проводити. Без аукціону ставок та земельна ділянка надаються в оренду для ведення особистого селянського господарства, або коли людина вже має спеціальний дозвіл чи ліцензію, або є фермером.
Для прикладу розглянемо випадок, коли громадянин вже має дозвіл та ліцензію, наприклад, на розведення риби. Отже, ставок йому мають надати в оренду без аукціону. У такому випадку юридична або фізична особа звертається із заявою до сільської або селищної ради (якщо ставок знаходиться в межах населеного пункту) чи райдержадміністрації (якщо поза межами) з проханням погодити надання в оренду ставка. Основою для договору оренди є документація із землеустрою. Якщо не була сформована ділянка під водоохоронними смугами, то розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. До договору оренди має прикладатися кадастровий план ділянки. Проект пройде погодження в комісії із землеустрою, і тоді рада або держадміністрація приймають рішення про надання в оренду земельної ділянки. Далі укладається договір оренди, передбачений заявою.
Якщо в оренді відмовили без поважних причин або просто залишили клопотання без розгляду, особа має повне право звернутися до суду.
Договір оренди підписує орендар та відповідний орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Відтак, договір оренди реєструють у територіальному органі Держземагентства — міському або районному управлінні земельних ресурсів.
Отже, в пакеті орендаря водойми, окрім договору оренди, має бути кадастровий план земельної ділянки; розпорядження голови райдержадміністрації або рішення сільради про надання в оренду водного об’єкта; акт винесення меж водного об’єкта та земельної ділянки в натуру; акт прийому-передачі водного об’єкта в оренду; паспорт водного об’єкта (ставка).
Виникає запитання: якщо ставок був громадським, а потім на правах оренди відійшов якомусь громадянину, чи означає це, що громада села чи туристи вже обмежені в користуванні цією водоймою? Як вони можуть дізнатися що їм дозволено, а що — ні?
Умови договору оренди мають бути оприлюднені. Відповідно до українського законодавства, рішення органів місцевого самоврядування, що стосуються обмеження прав громадян, повинні бути публічними, тобто опубліковані в пресі та вивішені (проілюстровані) в доступному для жителів села місці. Випадок оренди ставка — саме такий. Можна зробити витяг з договору, повісити його на дошці оголошень, яка є біля кожної сільради, і обов’язково — біля самого ставка. Словом, якщо орендарі ховають договір оренди, то місцеві мешканці мають повне право проігнорувати усні заяви орендарів про якісь обмеження чи заборони.

До Держземагентства нерідко надходять листи, в яких громадяни запитують: чи може бути записано в договорі оренди, що до ставка немає вільного доступу? Чи може орендар обгородити ставок парканом і впускати на прибережну територію тільки на власний розсуд? Ні. Однозначно має зберігатися вільний доступ до водойми для купання та напування худоби. Отже, ніякого паркану не може бути. Зазвичай органи місцевого самоврядування зобов’язують орендарів визначити на водоймі місця для відпочинку і купання людей та любительського лову риби, закріпити їх відповідними знаками, організувати безпечний відпочинок людей на водоймі, провести обстеження територій відпочинку із залученням відповідних служб МНС, облаштувати та створити сезонні рятувальні пости, вести догляд та утримання місць відпочинку людей в належному санітарному стані, забезпечити доступ громадян з обмеженими фізичними можливостями. Усе це відображається у договорі.

Влаштування парканів (огорож): законодавчі вимоги та обмеження

Вимоги та обмеження щодо встановлення парканів на присадибних (садових, дачних) ділянках регулюються цілою низкою нормативно-правових актів, частина з яких містить загальні положення про влаштування огорож, а частина – встановлює конкретні вимоги та обмеження (в т.ч. щодо висоти) при спорудженні парканів.

Окрім того, органи містобудування та архітектури при видачі, зокрема, будівельних паспортів або містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (МУОЗЗД), можуть передбачити в них певні обмеження та вимоги щодо влаштування огорож.

Потрібно також звернути увагу, що проектом Закону Про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №6403, передбачено введення місцевих правил регулювання забудови, невід’ємною частиною яких стають плани зонування (зонінг) . Отже, в майбутньому питання влаштування огорож може бути додатково врегульоване ще і місцевими правилами регулювання забудови, як це було кілька років тому, коли діяли Типові регіональні правила забудови, Правила забудови території Київської області, Правила забудов м. Києва і т.п.

Обмеження щодо висоти паркану (огорожі)

Відповідно до положень п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій», дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. При цьому, висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.

Разом із тим, існують також обмеження і щодо мінімальної висоти парканів (огороджень) в певних випадках. Так, наприклад, згідно положень ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», у випадку влаштування пасіки на належній особі земельній ділянці, огорожа навколо пасіки у напрямку вильоту бджіл повинна бути суцільною (дерев’яною, залізною) або живою огорожею заввишки не менше 2 м .

Потрібно також пам’ятати, що згідно положень Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Чи потрібен дозвіл на будівництво паркану?

Постановою КМУ від 07.06.2017 року №406 завтерджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Так, згідно п. 6 вказаного вище Переліку, зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів , відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків (щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків), не потребує оформлення дозвільних документів на будівництво.

Також, згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна: «зведення на земельній ділянці парканів, воріт і хвірток не належить до самочинного будівництва».

Таким чином, станом на сьогодні чинне законодавство України не містить зобов’язань щодо оформлення дозвільних документів на будівництво парканів (огорож) на присадибних (садових, дачних) ділянках .

Законодавча база

Чинні нормативно-правові акти, які регулюють влаштування парканів (огорож) та/або пов’язані із їх зведенням:

• Земельний кодекс України.
• ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
• ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» .
• Постанова КМУ від 07.06.2017 року №406 Про затвердження Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
• Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127.

• ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення».
• ДСТУ-Н Б В.2.6-188:2013 Настанова з проектування огорож майданчиків і ділянок підприємств, будинків і споруд (СН 441-72*, MOD).
• ДСП 145 «Державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць», Наказ МОЗ 17.03.2011 року №145.
• Листом ДАБІ України №40-203-19/3733 від 24.04.2015 року «Про розгляд звернення щодо надання роз’яснень з приводу спорудження огорож».

• СНиП ІІ-4-79*. «Природне і штучне освітлення». Див. ДБН В.2.5-28-2006.
• ДСП 2605-82 «Санитарные нормы и правила обеспечения инсоляцией жилых и общественных зданий и территорий жилой застройки» (Санітарні норми і правила забезпечення інсоляцією житлових і громадських будівель і територій житлової забудови). С касовані згідно Розпорядження КМУ від 20.01.2016 року №94-р.